Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

251

Тема 14

живачів на різні різновиди продукції, збільшення частки на ринку,

підвищення змістовності праці робітників. Найважливіші напрями

підвищення ефективності партіонного методу:

• впровадження групових методів оброблення;

• впровадження гнучких виробничих систем (ГВС).

Індивідуальний метод організації виробництва характери-

зується виготовленням продукції в одиничних екземплярах або не-

великими партіями, які не повторюються. Він застосовується при

виготовленні складного унікального устаткування (прокатні стани,

турбіни тощо), спеціального оснащення, в дослідному виробництві,

під час виконанні окремих видів ремонтних робіт тощо. Відмітними

особливостями індивідуального методу організації виробництва є:

• неповторюваність номенклатури виробів протягом року;

• використання універсального устаткування і спеціального осна-

щення;

• розташування устаткування за однотипними групами;

• розробка укрупненої технології;

• використання висококваліфікованих робітників широкого про-

філю;

• значна частка робіт з використанням ручної праці;

• складна система організації матеріально-технічного забезпечен-

ня, що створює великі запаси незавершеного виробництва, а також

запаси на складі;

• високі витрати на виробництво і реалізацію продукції, низька

оборотність засобів та рівень використання устаткування.

Нормативами індивідуального методу організації виробництва є:

розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення замов-

лення в цілому і окремих його вузлів;

визначення запасів або нормативу незавершеного виробництва.

Напрямами підвищення ефективності індивідуального методу

організації виробництва є стандартизація, уніфікація деталей і вуз-

лів, впровадження групових методів оброблення.

14.4. Організація виробництва в допоміжних і

обслуговувальних підрозділах підприємства

До допоміжних і обслуговувальних підрозділів підприємства на-

лежать ремонтне, інструментальне, транспортне, енергетичне, склад-

ське господарство тощо.

252

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Основним завданням ремонтного господарства є підтримка устат-

кування в працездатному стані і запобігання його передчасному зно-

су. Організація та порядок проведення ремонтних робіт регламенту-

ються типовим положенням. Система планово-запобіжного ремонту

(ПЗР) охоплює комплекс заходів, які включають догляд за устат-

куванням, міжремонтне обслуговування, періодичні профілактичні

операції (огляди, перевірка на точність, заміна мастила, промивання),

а також планово-запобіжний ремонт (поточний і капітальний). Осно-

вним нормативом системи ПЗР є ремонтний цикл – проміжок часу

між двома черговими капітальними ремонтами, який вимірюють в

роках. Кількість і послідовність вхідних у нього ремонтів та оглядів

становлять структуру ремонтного циклу.

Обсяг ремонтних робіт у цеху в фізичних одиницях устаткування

визначається згідно зі структурою ремонтного циклу і дати остан-

нього ремонту за кожним видом устаткування та видом ремонту (по-

точний, капітальний). Усі нормативи витрат часу розроблені з роз-

рахунку на одиницю ремонтоскладності кожного виду ремонтних

робіт незалежно від типу ремонтованого устаткування. Планування

ремонтних робіт включає такі розрахунки:

1) види ремонтних робіт на кожному верстаті й агрегаті та терміни їх-

нього виконання;

2) трудомісткість ремонтних робіт, продуктивність праці, чисельність

і фонд оплати праці ремонтного персоналу;

3) кількість і вартість необхідних для ремонту матеріалів та запчастин;

4) плановий простій устаткування в ремонті;

5) собівартість ремонтних робіт;

6) обсяг ремонтних робіт у цехах і підприємстві в цілому та з розбив-

кою на квартали і місяці.

Виробнича програма ремонтного цеху визначається множенням

норм трудомісткості ремонтних операцій на обсяг ремонтних робіт за

відповідними видами ремонту в одиницях ремонтоскладності. Роз-

рахунок потреби в матеріалах, запчастинах і напівфабрикатах прово-

диться на підставі норм витрат матеріалів на одиницю ремонтосклад-

ності і обсягу ремонтних робіт. Відношення загального часу простою

устаткування в ремонті до річного фонду часу роботи устаткування

становить відсоток простою устаткування в ремонті.

Інструментальне господарство має вирішувати такі завдання:

• безперебійне постачання інструментом усіх виробничих підрозді-

лів підприємства;

253

Тема 14

• організація раціональної експлуатації інструменту і приладів;

• скорочення запасів інструменту без втрати нормального ходу ви-

робничого процесу;

• зниження витрат на утримання інструментального господарства.

Інструментальне господарство становлять підрозділи з постачан-

ня інструментом, його відновлення, ремонт, регулювання, централь-

ний склад, який займається складуванням, комплектацією і видачею

інструменту. Інструмент можна класифікувати за рядом ознак. За

роллю в процесі виробництва розрізняють робочий, допоміжний,

контрольно-вимірювальний інструмент, пристосування, штампи,

прес-форми. За характером використання інструмент буває спеці-

альним та універсальним (нормальним).

Залежно від галузевої належності і масштабу виробництва до

складу транспортного господарства можуть входити різні підроз-

діли: транспортний відділ, цехи і дільниці залізнично-дорожнього,

автомобільного, електротокарного та конвеєрного транспорту тощо.

На окремих підприємствах, особливо малих, усі функції, пов’язані

з внутрішньозаводським переміщенням вантажів, може виконува-

ти транспортний цех (дільниця) або окремий робітник. Масштаби і

структура транспортного господарства підприємства оцінюються за

вантажообігом, тобто кількістю вантажів, які прибувають, відванта-

жуються та переміщуються всередині підприємства. Обсяг і характер

вантажообігу визначає обсяг навантажувально-розвантажувальних

робіт, способи їхньої механізації.

До складу енергетичного господарства входять енергомережі,

засоби і точки споживання енергії. На великих диверсифікованих

підприємствах енергетичним господарством охоплюються тепло- й

енергостанції, компресорні, насосні станції, зовнішні енергомережі

й інші енергоструктури. Основним завданням організації енергетич-

ного господарства є:

• безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії;

• раціональна експлуатація енергоустаткування, його обслугову-

вання та ремонт;

• економія паливно-енергетичних ресурсів.

Призначення складського господарства полягає в зберіганні необ-

хідних запасів матеріалів, сировини, палива, напівфабрикатів і го-

тової продукції, які забезпечують безперебійну та ритмічну роботу

підприємства, збереження матеріалів.

254

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

14.5. Характеристиката та основні групи показників

якості продукції

Характеристика якості продукції. Якість продукції – сукуп-

ність властивостей продукції, яка зумовлює її придатність задо-

вольняти певні потреби відповідно до призначення.

Якість продукції (робіт, послуг) визначається такими поняттями,

як «характеристика», «властивість» і «якість». Характеристика – це

взаємозв’язок залежних і незалежних змінних, виражених у вигляді

тексту, таблиці, математичної формули, графіка. Описується, як пра-

вило, функціонально. Властивість продукції є об’єктивною особли-

вістю продукції, яка може виявлятися у процесі її створення, експлу-

атації або споживання. Якість продукції формується на всіх етапах

її життєвого циклу, Властивість продукції виражається показниками

якості, тобто кількісними характеристиками одного або декількох

властивостей продукції, які є складовими якості і розглядаються сто-

совно певних умов її створення й експлуатації або споживання.

Класифікаційні і оцінювальні показники. Залежно від ролі, що

виконується при оцінювані, розрізняють класифікаційні й оціню-

вальні показники. Класифікаційні показники характеризують належ-

ність продукції до певної групи в системі класифікації і визначають

призначення типорозмір, сферу застосування й умови використан-

ня продукції. Класифікаційні показники використовуються на по-

чаткових етапах оцінювання якості продукції для формування груп

аналогів оцінюваної продукції. В оцінюванні якості продукції ці по-

казники, як правило, не враховуються.

Оцінювальні показники кількісно характеризують ті властивості,

які утворюють якість продукції як об’єкта виробництва і споживан-

ня або експлуатації. Вони використовуються для нормування вимог

до якості, оцінювання технічного рівня при розроблення стандар-

тів, перевірки якості під час контролю, випробувань і сертифікації.

Оцінювальні показники розділяють на функціональні, ресурсозбе-

рігальні і природоохоронні.

Функціональні показники

Функціональні показники характеризують властивості, які визна-

чають функціональну придатність продукції задовольняти задані

потреби. Вони об’єднують показники функціональної придатності,

надійності, ергономісткості та естетичності.

255

Тема 14

Показники функціональної придатності. Ці показники харак-

теризують технічну суть продукції, властивості, які визначають

здатність продукції виконувати свої функції в заданих умовах вико-

ристання за призначенням (наприклад, одиничні показники – ван-

тажопідйомність, місткість і водонепроникність, комплексні – кало-

рійність, продуктивність тощо).

Показники надійності. Показники надійності продукції характе-

ризують її здатність зберігати в часі (у встановлених межах) значен-

ня всіх заданих показників якості за дотримання заданих режимів і

умов застосування, технічного обслуговування, ремонту, зберігання

і транспортування. Одиничними показниками надійності є показни-

ки безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності та зберігання.

Надійність може характеризуватися також комплексними показни-

ками, які забезпечують декілька властивостей (безвідмовність і від-

новлюваність). Показники надійності доповнюють характеристику

продукції, яка дається показниками функціонального призначення.

Показники ергономісткості продукції. Ці показники характе-

ризують зручність і комфорт продукції у виробничих і побутових

процесах системи «людина – предмет – середовище». До цієї гру-

пи входять підгрупи гігієнічних, антропометричних, фізіологічних,

психофізіологічних і психологічних показників.

Показники естетичності продукції. Ці показники характеризу-

ють естетичну дію продукції на людину і призначені для оцінюван-

ня її естетичної цінності, ступеня відповідності естетичним запитам

тих або інших груп споживачів у конкретних умовах споживання.

Виділяють підгрупи показників художньої виразності, раціональ-

ності форми, цілісності композицій, досконалості виробничого ви-

конання й збереження товарного вигляду.

Ресурсозберігальні показники

Ресурсозберігальні показники характеризують властивості про-

дукції, які визначають рівень ресурсів, що витрачаються, при її ство-

ренні та застосуванні. Група ресурсозберігальних показників вклю-

чає підгрупи показників технологічності і ресурсоспоживання.

Показники технологічності. Показники технологічності харак-

теризують особливості складу і структури продукції, що впливають

на рівень витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, праці та часу

для виробництва продукції й (або) її споживання (експлуатації).

Показники технологічності продукції в сфері виробництва виража-

ють технологічну раціональність і спадкоємність продукції за кон-

256

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

структивними й технологічними ознаками (складовими частинами,

вихідними матеріалами, структурній композиції тощо).

Показники ресурсоспоживання. Показники ресурсоспоживан-

ня продукції характеризують витрати матеріалів, палива, енергії,

праці і часу при безпосередньому використанні продукції за при-

значенням. Для кількісного оцінювання ресурсоспоживання слід

конкретизувати вид ресурсів і використовувати відповідні показни-

ки (наприклад, витрати палива, мастил або масел тощо). До кожної

групи ресурсозберігальних показників, разом з одиничними, можуть

входити комплексні показники, які виражають сумарні витрати всіх

видів ресурсів на відповідні види робіт і приведені до вартісного ви-

разу на одиницю або партію продукції за певний період часу.

Природоохоронні показники

Природоохоронні показники якості продукції характеризують її

властивості, пов’язані з дією на людину і навколишнє середовище.

Вони об’єднуються в дві групи – безпеки й екологічності.

Показники безпеки. Показники безпеки характеризують осо-

бливості продукції, які забезпечують безпеку

людини при спожи-

ванні або експлуатації, транспортуванні, зберіганні й утилізації

продукції. Показники безпеки продукції групують за однорідністю

властивостей, що характеризуються ними, та з урахуванням різних

видів небезпек.

Показники екологічності. Ці показники характеризують влас-

тивості продукції, пов’язані зі шкідливими діями на навколишнє

середовище у процесі виробництва, монтажу, споживання або екс-

плуатації, а також під час її зберігання й утилізації, та визначають:

• рівень небезпечних і шкідливих хімічних викидів у навколишнє

середовище;

• питому концентрацію шкідливих речовин, газів, які викидають-

ся в навколишнє середовище;

• рівень акустичної дії на навколишнє середовище;

• рівень електромагнітних, радіаційних та інших випромінювань;

• здатність до утворення шкідливих продуктів розпаду в умовах

зберігання, транспортування, утилізації або використання;

• здатність шкідливих речовин акумулюватися в ґрунті, воді,

об’єктах флори і фауни, в організмі людини тощо.

Управління якістю продукції має здійснюватися системно, тоб-

то на підприємстві повинна функціонувати система управління якіс-

257

Тема 14

тю продукції, що є організаційною структурою, яка розподіляє відпо-

відальність, процедури і ресурси, необхідні для управління якістю.

Стандартизація – це діяльність, пов’язана з установленням

норм, правил і характеристик у цілях забезпечення: безпеки продукції;

технічної та інформаційної сумісності; якості продукції; економії всіх

видів ресурсів; безпеки господарюючих суб’єктів; обороноздатності.

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої третя, уповно-

важена державою, сторона дає письмову гарантію, що продукція,

процес або послуга відповідає заданим вимогам.

Сертифікація продукції – це діяльність з підтвердження відпо-

відності продукції встановленим вимогам.

Запитання і завдання для самоперевірки

Які ви знаєте форми організації суспільного виробництва?1.

Що таке диверсифікація виробництва? Чим відрізняється вона 2.

від інтеграції виробництва?

Що таке кооперація виробництва і як вона поєднується зі спеці-3.

алізацією?

Що таке комбінування виробництва і чим воно відрізняється від 4.

диверсифікації?

Дайте характеристику потокового методу виробництва.5.

Дайте визначення потокової лінії. Приведіть класифікацію пото-6.

кових ліній.

Дайте характеристику партіонного методу організації виробни-7.

цтва. Яка сфера його застосування?

Дайте характеристику індивідуального методу організації вироб-8.

ництва. Наведіть приклади нормативів.

Які підрозділи підприємства відносяться до допоміжних і обслу-9.

говуючих?

Дайте характеристику інструментального господарства.10.

Дайте характеристику транспортного господарства.11.

Які основні завдання енергетичного господарства і складського 12.

господарства?

Розкрийте структуру системи показників якості продукції. Які 13.

показники не беруть участі в оцінюванні якості продукції?

Розкрийте структуру оціночних показників якості продукції.14.

Назвіть функціональні, ресурсозберігаючі і природоохоронні по-15.

казники якості продукції.

258

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Тести для перевірки знань

1. Виділіть форми організації суспільного виробництва:

а) спеціалізація;

б) концентрація;

в) кооперація;

г) комбінування.

2. Вкажіть три типи організації виробництва:

а) масовий;

б) потоковий

в) серійний;

г) одиничний;

3. Вкажіть три методи організації виробництва;

а) потоковий;

б) індивідуальний;

в) серійний;

г) партіонний.

4. Виберіть правильні варіанти відповідей.

а) технологічна спеціалізація;

б) функціональна спеціалізація;

в) предметна спеціалізація;

г) подетальна спеціалізація.

5. Який з перерахованих нижче нормативів потокового методу

організації виробництва є основним нормативом:

а) швидкість руху потокової лінії та загальна довжина;

б) тривалість виробничого циклу;

в) такт потокової лінії та крок конвеєра;

г) ритм потокової лінії?

6. Виділіть: нормативи партіонного методу організації виробництва:

а) розмір партії та розмір запасу незавершеного виробництва;

б) коефіцієнт серійності виробництва;

в) тривалість виробничого циклу;

г) періодичність запуску-випуску партії деталей.

259

Тема 14

7. На які дві групи подиляються показники якості залежно від

ролі, яка виконується при оцінці:

а) функціональні показники;

б) класифікаційні показники;

в) ресурсозберігаючі показники;

г) оціночні показники?

8. На які три групи поділяються оціночні показники якості:

а) функціональні показники;

б) показники функціональної придатності;

в) ресурсозберігаючі показники.

г) природоохоронні показники?

9. Які з перерахованих показників належать до показників

надійності:

а) показники довговічності та зберігання;

б) показники безвідмовності;

в) фізіологічні і психофізіологічні показники;

г) показники ремонтопридатності?

10. Які з перерахованих показників належать до показників

ергономісткості продукції:

а) психологічні і психофізіологічні показники;

б) гігієнічні показники;

в) показники відновлюваності;

г) антропометричні показники?

260

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Використана та рекомендована література

Баланюк І.Ф.1. Маркетингова шкала оцінювання товару підприємств: ме-

тодичний аспект // Інноваційна економіка. – 2007. – №3. – С. 219–226.

Загородній А.Г. 2. Оцінювання конкурентоспроможності інноваційної про-

дукції у процесі вибору інноваційної стратегії підприємства // Фінанси

України. – 2007. – №1. – С. 99–110.

Жамойда А.А. 3. Концепция конкурентоспособности товара // Вісник еко-

номічної науки України. – 2007. – № 2. – С. 41–45.

Зайцев Н.Л.4. Экономика, организация и управление предприятием. – Се-

рия «Высшее образование». – М.: Инфра – М, 2004. – 491 с.

Кулик А.А. 5. Якість як передумова конкурентоспроможності виробництва

готової продукції // Економіка АПК. – 2007. – №8. – С. 114–122.

Марцин В.С. 6. Механізм забезпечення конкурентоспроможності товару та

показники її оцінки // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1. – С.

35–44.

Організація7. виробництва: Навчальний посібник / В.О. Онищенко, О.В.

Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.

Петрович Й.М. 8. Організація виробництва: Практикум / Й.М.Петрович,

Г.М. Захарчин, С.О. Буняк. – К.: ЦУЛ, 2005. – 336 с.

Чардымский М. 9. Теория новинок: Методика разработки новых товаров на

промышленных предприятиях среднего бизнеса // Маркетолог. – 2005. –

№10. – С. 33–43.

Экономика10. предприятия: Учебник / Под ред. А.Е. Карликан и М.Л. Шух-

гальтера. – М.: ИНФРА-М, 2001.