Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

221

й відтворення. Завдяки П. кожне покоління дістає можливість пере-

давати свої знання і досвід наступному. У цій спадкоємності історія

людства набула не лише хронологічно, а й логічно зрілої форми.

ПАНАГІЯ (грец.) — у православ’ї невелика кругла або овальна ікона

із зображенням Богородиці, Трійці чи Христа, яка звичайно прикра-

шена коштовностями і є необхідним компонентом облачення єписко-

па як знак архієрейського сану. П. — відображення своєрідного обож-

нення Богоматері у православ’ї.

ПАНАХИДА (від грец. всеношна) — православна заупокійна від-

права. За часів гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому

одержала назву «всеношна», на відміну від відспівування, з яким у

неї спільне походження і релігійне призначення, може проводитись

через значний відрізок часу після смерті того, кому її присвячують.

Існують так звані вселенські П.: на пам’ять про всіх померлих до-

стойною християнською смертю; на пам’ять про всіх померлих наг-

лою смертю, без церковного напуття та ін.

ПАНІКА — панічний стан, відчуття страху, розгубленості, невпевне-

ності індивіда або соціальної групи. Термін П. вживається у військо-

вій і соціальній психології. Психологічні механізми П. полягають

у наслідуванні, зараженні, навіюванні. Стимулюють П. різні хибні

чутки, версії, взагалі страхітлива чи неприємна для індивіда, гру-

пи інформація. Встановлено, що людина швидко піддається П. тоді,

коли вона боїться щось втратити, коли постає загроза її життю, доб-

робутові тощо. П. використовується як засіб ведення психологічної

війни, як фактор дезорганізації противника. Ефективними засобами

переборення П. є вольова протидія з боку індивіда, колективу, поши-

рення правдивої інформації, вироблення свідомого і серйозного став-

лення людини до дійсності.

ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan — все, theos — бог) — філософське вчення,

яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий з

природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у «Пантеїсти-

коні» (1720 р.) англійський філософ Д. Толланд, хоч пантеїстичні

Пантеїзм

222

т енденції у формі гілозоїзму (все довкілля — одушевлене) відомі ще з

часів античної філософії. Відомі дві основні форми П.: натуралістична

та релігійно-містична. Перша розчиняє Бога в природі, вважає, що він

існує лише «в речах» (Д. Бруно), що Бог і природа — єдина субстанція

(Б. Спіноза), що Бог — безлика і умоглядна «форма», яка обладнує «ма-

терію» (Г. Сковорода). Друга розчиняє природу в Бозі, вважає його на-

явним у всіх процесах і явищах як їх надприродне начало (І. Еріугена,

І. Екхарт, М. Мальбранш та ін.). Пантеїстичні уявлення поділяли й де-

які представники новітнього природознавства (А. Ейнштейн), хоч в ці-

лому П. у ХХ ст. уже втратив своє світоглядно-філософське значення.

ПАНТОМІМІКА (від грец. pantomimоs — мімічний актор) — вира-

жальні рухи тіла людини. Розрізняють П. довільну й мимовільну.

Як і міміка, жестикуляція, інтонація мовлення тощо, П. є зовнішнім

проявом внутрішніх душевних станів. Значну роль відіграє в мисте-

цтві, а також у повсякденному спілкуванні людей.

ПАПІРУС — багаторічна трав’яниста рослина сімейства осокових.

У Стародавньому Єгипті з папірусу виготовляли своєрідний папір,

який називався папірусом, а також — одяг, циновки тощо.

ПАРАДИГМА (від грец. paradeigma — приклад, зразок) — система

теоретичних, методологічних та аксіологічних установок, що їх ви-

знає більшість і беруть за зразок члени наукового співтовариства.

ПАРАДОКС (від грец. — несподіваний, дивний) — судження, дум-

ка, що істотно розходиться з загальноприйнятими. Уявлення, яке

не вкладається в усталені погляди. П. є формально-логічна супереч-

ність у процесі доведення певного твердження одночасно є дані для

доказу і його істинності, і хибності. Говорять про П. також у поведін-

ці окремих індивідів, коли одні їхні вчинки нібито цілковито мали

б виключати інші. У ході наукового пізнання виявляються П., які

потім раціонально пояснюються теорією (наприклад, одночасно дис-

кретна і неперервна природа елементарних часток) або відкидаються

як безпідставні. П. у теорії діяльності найкраще спростовується чи

переборюється практикою.

Пантоміміка

223

ПАРАФРАЗА — музична п’єса у формі фантазії на теми (мелодії) з

іншого твору.

ПАРІЯ — безправна, пригнічена людина. Слово походить від назви

однієї з нижчих «недоторканих» каст у Південній Індії.

ПАРЦЕЛЯЦІЯ (від франц. parcelle — частина) — поділ землі на окре-

мі ділянки.

ПАСТОРАЛЬ — літературний, музичний і театральний жанр, в осно-

ві якого — поетизація та ідеалізація простого сільського життя. У пе-

реносному значенні, пастораль має дещо іронічний відтінок як стан

ніжності і тиші, однак з певною часткою манірності, солодкуватості.

ПАТЕНТ (від лат. patent (patentis) — відкритий, очевидний) — 1) До-

кумент, що посвідчує авторство на винахід та виключне право на ви-

користання його протягом певного строку. 2) Свідоцтво на право за-

йматися торгівлею чи промислом. 3) П. консульський — документ,

що видається консулові його урядом при призначенні в іншу країну і

засвідчує надані повноваження.

ПАТЕТИКА — захоплена, пристрасна, схвильована мова, що має ме-

тою вплинути на почуття.

ПАТРИСТИКА (від лат. раter — батько) — вчення перших христи-

янських теологів, т. зв. «Отців церкви» (Тертуліана, Августина Бла-

женного), які в ІІ-ІІІ ст. заклали основи догматики (див. догмат),

теології і філософії християнства.

ПАТРИЦІЇ І ПЛЕБЕЇ — римський народ офіційно складався з патри-

ціїв (старої знаті) і плебеїв (вільного населення, яке володіло земель-

ною власністю). В імператорський період частина плебеїв, втратив-

ши свої земельні володіння, перетворилася на нероб, яких держава

взяла на утримання. У І–ІІ ст. кількість утриманців держави досягла

200 тисяч осіб. «Хліба й видовищ» — у ці слова вклався своєрідний

«світогляд» цієї бездіяльної юрби.

Патриції і плебеї

224

ПАТРІАРХАЛЬНИЙ (від грец. раtriarches — прабатько) — пов’яза-

ний із старовиною, давніми традиціями і звичаями.

ПАФОС — 1) Натхнення, ентузіазм, зумовлені боротьбою за високу

мету. 2) Пристрасний, піднесений тон промови.

ПЕАН (грец. Paian) — 1) Стародавнє грецьке божество, захисник від

лиха. В епосі — лікар олімпійських богів. 2) Пісня-молитва або піс-

ня-подяка на честь богів чи героїв. 3) Переносно — хвалебна пісня,

гімн.

ПЕДАГОГІКА (грец. майстерність виховання) — наука, що вивчає

процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА — органічна складова культури сус-

пільства, характеризує соціально-історичні особливості організації

педагогічних відносин та діяльності спільноти.

ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ — галузь психології, яка вивчає пси-

хологічні проблеми навчання і виховання.

ПЕКТОРАЛЬ (від лат. pectoralis — нагрудний) — нагрудна коштовна

прикраса, декорована багатим орнаментом, яку носили

високі сановники — фараони, царі, жерці, вожді.

ПЕНАТИ (лат. penates) — 1) У давньоримській міфології боги — по-

кровителі дому, родини, іноді батьківщини. 2) Переносно — повер-

нутися до своїх пенатів — повернутися додому.

ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА (від лат. poenitentiarius — покаянний,

виправний) — система виправних закладів.

ПЕНЯ — штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зо-

бов’язань, що застосовуються в разі несвоєчасної сплати податків і

податкових платежів, а також у разі затримання оплати одержаних

Патріархальний

225

товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг чи виконаних ро-

біт. Нараховується у відсотках до суми невиконаного договірного зо-

бов’язання за кожен день затримки.

ПЕРЕДІСТОРІЯ — період, коли історія явища ще не почалась, але

складаються передумови до його виникнення.

ПЕРЕЖИВАННЯ — узагальнене поняття для позначення безпосеред-

нього психічного досвіду індивіда. П. є своєрідним психофізіологічним

станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення до когось, чогось,

до об’єкта свого П. П. є універсальною психічною здатністю психічно

здорової людини, воно супроводжує всі види діяльності людини, а та-

кож процеси її спілкування. Можна твердити, що будь-який психічний

процес є П. Розрізняють акт П. і зміст П. Актом П. є психічна діяль-

ність, пов’язана з виникненням і перебігом даного П. Зміст П. зумов-

лений об’єктом, який переживається. П. людини соціально зумовлені,

що відображається у змісті П. Сила і тривалість П. людини залежить

від подразників, які його викликають, а також від структури і типу

нервової системи індивіда. Термін П. належить до найзагальніших

понять психології, її категоріального ладу. П. можуть мати позитив-

не і негативне для даної людини забарвлення (наприклад, П. радості

чи смутку). В одних людях П. більш повернуті в їхній внутрішній світ

(переживання в собі), в інших — вони більш виявляються зовні.

ПЕРЕКОНАННЯ — 1) Метод виховання, який передбачає цілеспря-

мований вплив на свідомість вихованця з метою формування в ньому

позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно

корисної діяльності або подолання негативної поведінки. 2) Психіч-

ний стан, який характеризується стихійними поглядами, щирою

впевненістю у правильності своїх думок, поглядів. П. ґрунтуються на

міцних знаннях, які тісно переплітаються з волею, становлять зміст

мотивів діяльності, справляють істотний вплив на напрям мислення

і дій, внутрішньо зумовлюють лінію поведінки, формують установ-

ки людини. П. виростають насамперед на світоглядних знаннях. Від-

значаються суб’єктивною готовністю особи до діяльності.

Переконання

226

ПЕРСОНАЛІЗМ (лат. persona — особа, особистість) — напрям сучас-

ної філософії, який визнає особистість первинною творчою реальніс-

тю та вищою духовною цінністю, а світ загалом — прояв творчої ак-

тивності верховної особистості — Бога.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ (від лат. persona — особа і facere — робити) —

часткова ідентифікація себе з іншими, усвідомлення і відчуття власної

індивідуальності та унікальності, відкриття особистістю самої себе.

ПЕРСПЕКТИВА (від лат. perspicio — бачу наскрізь, уважно розгля-

даю) — потенціальна можливість розвитку особистості. Розрізняють

історичну П., соціальну, життєву. Життєва П. — умовно символічний

компонент просторово-часової структури життєдіяльності особистос-

ті в її соціально-практичних і духовно-психологічних формах, що на-

дає життю глибини і багатомірності. Суб’єктивна П. — духовно-пси-

хологічна спрямованість особистості, ідеальна проекція на майбутнє

її потреб, прагнень, бажань. Її вектор — ціле-покладання. Об’єктивна

П. — можливість розвитку індивіда в реальній системі суспільних і

між особових стосунків, збагачення кількісних і якісних параметрів

його діяльності внаслідок статусно-рольового чи професійного росту.

ПЕРЦЕПТИВНИЙ (від лат. perceptio — сприйняття, відображен-

ня об’єктивної дійсності органами чуттів) — такий, що стосується

сприйняття.

ПЕРЦЕПЦІЯ (від лат.perceptio — сприйняття) — відображення ре-

чей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуттів. У філо-

софській концепції Лейбніца П. тлумачилася як несвідома, а отже,

нижча від апперцепції форма духовності. Термін П. охоплює як чут-

тєве сприйняття, так і певні реакції — відповіді організму на ґрунті

чуттєвих образів — так звані перцептивні дії.

ПЕСИМІЗМ (від лат. pessimus — найгірший) — світовідчуття, про-

йняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне —

оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспек-

тивності дальшого розвитку, марності зусиль особи. П. — емоційно-

Персоналізм

227

світоглядний вияв самопаралічу діяльності: розладу цілепокладення

і цілереалізації, послаблення мотиваційного потенціалу людської

активності, байдужіння до її змісту і результатів. Психологічно П.

виявляється у пізнавально-практичній безпорадності, емоційній без-

барвності, хронічному очікуванні гіршого, інколи — у втраті волі до

життя. П. як незадовільний для суб’єкта прогноз майбутнього охо-

плює оціночний континуум від скепсису до відчаю. Шляхи подолан-

ня П.: міцне оволодіння практичним і теоретичним інструментарієм

соціальної діяльності, формування антистресової стійкості й актив-

ного, життєрадісного світовідношення, впевненості у власних силах

і можливостях, послідовна реалізація принципу рольової перспекти-

ви в педагогічній і соціальній практиці.

ПИСЬМО — знакова система закріплення мови. З допомогою П. зміст

мови фіксується і передається у просторі і часі. Виділяються ідеогра-

фічне, складове, силабічне й алфавітне П. Різновидом П. є також

стенографія. П. виконує ряд соціально значущих функцій: інформа-

тивну, регулюючу, комунікативну та ін. На основі алфавітного П. в

абсолютної більшості народів Землі склалася писемність, що підси-

лює їх прогресивний розвиток. П. є засобом культурного спілкуван-

ня людей, воно само — безцінний скарб культурного і соціального

поступу людства.

ПІДТЕКСТ (у театрі) — внутрішній зміст сцени, який не розкрива-

ється безпосередньо у діалозі.

ПІЄТЕТ — глибока повага, шанобливе ставлення до когось, до чогось.

ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ — старокам’яний вік, датується 40–15 тис. р. до

н. е. Саме з того часу походять пам’ятки первісного мистецтва.

ПІРАМІДА — монументальна споруда у формі

правильного багатогранника або ступінчаста.

Найбільш поширеними П. були у країнах Старо-

давнього Сходу та Америки. В Єгипті служили

гробницями фараонів; у Месопотамії, А мериці —

Піраміда

228

храмами, обсерваторіями. Найвідоміші П. — фараонів Хеопса, Хеф-

рена та Мікерена в Гізі (Єгипет).

ПІСТ — релігійна заборона на їжу (взагалі чи на м’ясну, рибну, молоч-

ну), що встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним

віровченням, П. сприяють підготовці віруючих до психологічного та

розумового сприйняття божественних істин і церковних повчань.

ПЛЕНЕР — у живопису термін, який позначає передачу в картині

всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і

атмосфери. Пленерний живопис склався у результаті роботи худож-

ників на вільному повітрі, а не в майстерні.

ПЛІНФА (грец.) — широка й пласка обпалена цегла — будівельний

матеріал, що його використовували у візантійському зодчестві, а та-

кож у Київській Русі (на спорудженні Софійського собору, церкви

Спаса на Берестові та ін.).

ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis — множинний) — світоглядна пози-

ція, яка утверджує множинність інтересів, різновидів буття, ідей,

поглядів, які не зводяться до чогось одного і є незалежними одне від

одного. Сутність плюралізму полягає у визнанні ним протиріч як

джерела соціального прогресу, стимулювання багатоманітності сус-

пільного життя із супровідними йому явищами опозиції, конфлік-

тів, конкурентності. Розв’язання цих протиріч передбачає демокра-

тичний спосіб, що опертий на закони.

ПОБУТ — позавиробнича сфера суспільного життя людей; сукупність

способів і форм задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб.

ПОКЛИКАННЯ — життєве призначення і спрямування людини, що

надає доцільності, осмисленості і перспективності її діяльності. Усві-

домлення П. передбачає розвинену самосвідомість і культуру само-

аналізу: осмислення своїх потреб, формування соціально значущих

цілей, визначення конкретних шляхів цілереалізації. Психологічна

серцевина П. — головна мета, яка збігається з сенсом життя особи.

Піст

229

Світоглядним оформленням П. індивіда є його життєва програма,

засобом практичної реалізації — його життєві плани. П. передусім

пов’язане з вибором професії, тому його наукове обґрунтування здій-

снює приходіагностика і психологія праці.

ПОКРОВА — одне із значних свят православ’я, відзначається

14 жовтня за н. ст. Зміст свята становить ідея покровительства. За

церковною версією, покладеною в основу П., у Влахернському храмі

Константинополя 1910 р. юродивому Андрію і його учневі Єпифа-

нію з’явилася в оточенні ангелів і святих Божа Мати, яка простяг ла

над молільниками біле покривало (омофор). П. стала популярною в

Україні, вона збіглася з давнім святом на честь завершення сільсько-

господарських робіт, внаслідок чого Богородиця вважалася покро-

вителькою землеробів. У цьому святі відбилася притаманна україн-

цям шана до жінки, матері, жіночого начала взагалі, уособленого в

образі землі–матері.

ПОЛІС — корпорація вільних громадян, в якій статус члена колек-

тиву обумовлений правом на частину суспільної власності.

ПОЛІТИКА (від грец. — державна діяльність) — цілі й завдання,

що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і

засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів

державної влади й державного управління, яка відображає сус-

пільний лад і економічну структуру країни. П. називають концен-

трованим виразом економіки. П. відображає відносини між кла-

сами і націями всередині країни (внутрішня П.) і на міжнародній

арені (зовнішня П.).

ПОЛІТИЧНИЙ — 1) Пов’язаний з політикою. 2) Державний, сус-

пільно-правовий; п. лад, п. устрій — форма організації державної

влади у країні.

ПОЛІФОНІЯ — рівноправне багатоголосся в музиці; метафора полі-

лінійності буття.

Поліфонія

230

ПОЛІХРОМНИЙ (з грец.) — багатобарвний. У кераміці поліхромія

має особливості, зумовлені матеріалом та практичними вимогами до

посуду. Кольори П. керамічного декору стародавніх культур (негла-

зурованої кераміки) — чорний, різні відтінки брунатного, оранжево-

го, жовтого, приглушено-червоний, білий — утворювались за допо-

могою земляних фарб (вохр) та деяких природних мінералів (графіт,

вапно, руди металів тощо).

ПОРТАЛ (від італ. portale — вхід, брама) — архітектурно оформле-

ний вхід до споруди.

ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ — художній світогляд, орієнтований на тво-

рення міфопоетичної моделі світу з відображенням філософських і

символічних начал буття.

ПОСТМОДЕРНІЗМ — сучасний етап культурного розвитку з плюра-

лістичною моделлю світу, визнанням співіснування різних ціннісних

світів, розмитістю меж протилежних сторін.

ПОСТРИГ — церковний обряд у християнстві, що здійснюється під

час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародав-

ній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Сим-

волізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога.

ПОТЕНЦІЯ (лат. можливість) — наявність сил та можливостей для

будь-якої дії, діяльності, реалізації чогось.

ПОТРЕБА — необхідність у чомусь. У тварин П. формуються в ході

взаємодії організму із зовнішнім середовищем і мають біологіч-

ну природу. Задоволення П. у диких тварин здійснюється на осно-

ві тих предметів, що їх у готовому виді дає природне середовище.

У людей П. є наслідком їхнього суспільно-історичного розвитку, а

Поліхромний