Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

201

осмислені, поведінка відповідає обставинам, об’єктивним потребам,

конкретні ситуації і власним можливостям. М. є величезним здобут-

ком людства. Вона не є природженою, а набувається протягом життя

і суспільно корисної діяльності. Особа, досягнувши в своєму індиві-

дуальному психічному розвитку вершин, створює певний зразок М.,

який потім виступає об’єктом наслідування. Діалектична сума М.

окремих індивідів минулих, сучасних і майбутніх поколінь складає

М. людства як цілісної спільності.

МУЗА (грец.) — 1) В давньогрецькій міфології — богиня, покрови-

телька мистецтва і науки. Спочатку кількість М. була невизначена:

вони вважалися покровительками пісень і танців. У пізніші часи М.

стало дев’ять і кожній з них доручили певне мистецтво, яке вона по-

винна була особливо пильнувати: Кліо — покровителька історії, Та-

лія — комедії, Мельпомена — трагедії, Евтерпа — ліричної поезії,

Ерато — любовної лірики, Терпсіхора — танців, Полігінія — гімнів,

Калліопа — епічної поезії, Уранія — астрономії. Храми на їх честь

називали мусейонами (звідси — «музей» та «музика»). 2) Перенос-

но — джерело поетичного натхнення; творчість поета з його індиві-

дуальними особливостями.

МУЗЕЙ — заклад, що збирає, вивчає, виставляє для огляду та збері-

гає твори мистецтва, пам’ятки історії, природознавчі колекції тощо.

МУЗИКА — 1) Мистецтво, в якому переживання, настрої, ідеї ви-

ражаються сполученням звуків і тонів; твір цього мистецтва; сукуп-

ність таких творів. 2) Гармонійне звучання чогось.

МУЛЯЖ (франц. moulage, від mouler — формувати, відливати фор-

му) — зліпок з гіпсу, глини, воску чи парафіну, точна форма пред-

мета (напр., скульптур, архітектурних деталей, деяких експонатів у

музеях та на виставках).

МУСЕЙОН (грец. museion) — місце, присвячене музам, храм муз, зго-

дом заклад, призначений для творів мистецтва, пов’язаних з музами

(звідси — музей). У добу еллінізму створено славнозвісний Олексан-

дрійський музей (280 р. до н. е.), до складу якого входила Олексан-

дрійська бібліотека.

Мусейон

202

НАБАТ — 1) У Стародавній Русі — мідний військовий барабан ве-

личезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми. 2) Сигнал три-

воги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін

(«бити в набат»).

НАВИЧКА — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро-

можний виконувати певну дію раціонально, з належною точність і

швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії,

автоматично. Залежно від характеру психічних процесів, що забезпе-

чують їх функціонування, розрізняють рухові, сенсорні перцептивні,

атенціонні, мислительні, імажинативні, та мовні Н. Н. виробляють-

ся на основі застосування знань про відповідний спосіб дії, шляхом

цілеспрямованих планомірних вправлянь, в результаті яких утворю-

ються необхідні стимульно-реактивні зв’язки. Корінь терміна «на-

вичка» відбиває саме факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки

цьому виконується автоматично, без істотної участі свідомості в її ре-

гулюванні. Навички є необхідними компонентами уміння.

НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) (лат. suggestio, suggero — навіюю, ра-

джу) — у загальному розумінні — будь-який психічний вплив однієї

людини на іншу (прохання, наказ, переконування), що має за мету

актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи

вчинків. У людини, яка виступає об’єктом Н., усупереч (а іноді і про-

ти) її волі і свідомості виникають певні уявлення, судження, вчинки.

У вужчому розумінні Н. — психічний вплив на людину, яка перебу-

ває у стані гіпнозу. Об’єктом Н. може бути як окрема людина, так і

групи людей. Використовується в медичній практиці (психотерапія),

у розв’язанні деяких питань навчання і виховання.

НАДІЯ — очікування чогось, сподівання. Може мати лише пози-

тивне спрямування. Н. породжує наміри досягти певних успіхів у

Набат

203

м айбутньому, виступає організуючим фактором діяльності особи.

Протилежним Н. є морально-психічний стан безнадійності, коли лю-

дина не бачить перспективи, втрачає віру в майбутнє.

НАМІР — рішення людини виконати певну дію і домогтися певного на-

слідку. Н. пов’язаний з волею, він сам є вольовою установкою для лю-

дини. В цьому випадку Н. виступає як певне спонукання, що формуєть-

ся на ґрунті осмислення людиною мети і завдань, які стоять перед нею.

Н. може реалізуватися в конкретних ділах. Показником соціальної ак-

тивності особи є її здатність перетворювати Н. на дії. Розрізняють добрі

і злі Н. Н. передує дії, а тому виступає її організуючим фактором.

НАРОД — історично сформована спільність людей, яка характеризуєть-

ся спільними ознаками мови, культури, ментальності, стійкими міжпо-

колінними зв’язками, усвідомленням свого спільного походження.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай — традиційний

порядок визначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням пев-

них дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. На-

родний обряд — це сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних

з побутовими традиціями або виконанням релігійних настанов; цере-

монія культових та звичаєвих обрядів.

НАРОДНІСТЬ — 1) Історична форма спільності людей, що утворю-

ється з племен і передує нації. 2) Належність до певного народу; від-

повідність його духові та національним особливостям.

НАРЦИСИЗМ (від грец. — Нарцис) — самозакоханість. Термін утво-

рився від імені Нарціс (Наркіс). У грецькій міфології так звали врод-

ливого юнака, який закохався у власне відображення у воді і помер

від нерозділеного кохання; після смерті він ніби перетворився на

квітку. Самозакохані люди є егоцентриками, вони важкі у спілку-

ванні; переборення Н. можна досягти шляхом конструктивної крити-

ки вчинків самозакоханої людини, вироблення у неї відповідального

ставлення до себе і до навколишніх. Міф про Нарциса опрацював Ові-

дій у «Метаморфозах». На сюжет міфу створили опери Ф. Каваллі,

А. Скарлатті, Х.-В. Глюк; П. Кальдерон написав драму.

Нарцисизм

204

НАСОЛОДА — психічний стан, що виникає в процесі вдоволення

суб’єктом своєї потреби, бажання чи пристрасті до чогось. Велику

Н. дістає людина у суспільно корисній праці, під час спілкування з

цікавими і приємними людьми, з природою, від сприймання творів

мистецтва. В деяких випадках Н. може носити характер афекту, як,

наприклад, в азартного гравця, гурмана тощо.

НАСТРІЙ — відносно тривалий психічний стан душевної орієнтова-

ності, в основі якого лежить емоція (позитивна або негативна, однак

не нейтральна). Звідси високий динамізм у перебігу та зміні Н. окре-

мих індивідів і соціальних груп. Якщо говорити про тварин, то у них

Н. має тільки емоційне і ситуативне визначення. Щодо людини як

істоти суспільної, то і неї Н. детермінуються почуттями. Як відо-

мо, емоції виконують певні функції щодо пристосування людського

організму до середовища. Почуття як соціально насичені і соціально

орієнтовані виконують важливі функції в активному оволодінні со-

ціальним середовищем, його перетворенні, внесенні у людську діяль-

ність творчого начала.

НАТХНЕННЯ — психічний стан піднесеності творчих потенцій лю-

дини. Найчастіше буває у митців, учених, літераторів як зосередже-

ність на певному об’єкті. Н. приходить до людини як наслідок вели-

ких її зусиль, роботи над своєю психікою, постійної націленості на

предмет дослідження, постійного обдумування і переживання його.

В період Н. праця буває найпродуктивнішою, думки вільно наро-

джуються і виливаються в слова. Н. є таким психічним станом, коли

одночасно приведені в дію усі сфери психіки — розум, розсудок, по-

чуття, сприйняття, інтуїція тощо. Під час його реалізації спосте-

рігається велика виснажлива діяльність — фізична, емоційна, інте-

лектуальна. Виникненню Н. значною мірою сприяє талант ученого,

митця, а в фізичній праці — майстерність працівника.

НАТЮРМОРТ (франц. nature morte, букв. — мертва природа) —

жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису). Твори із зо-

браженням предметів побуту, квітів, фруктів тощо.

Насолода

205

НАУКА — 1) Система знань про закономірності розвитку природи,

суспільства і мислення та про способи планомірного впливу на довко-

лишній світ. 2) Навички, знання, набуті в процесі навчання, життє-

вого досвіду. 3) Напучення, повчальна вказівка.

НАЦІОНАЛЬНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ — складова процесу фор-

мування соціальної визначеності та самовизначеності особистості,

пов’язана з формуванням суспільних відносин особистості у структу-

рі етносу, становлення відповідних мотивацій, цінностей, життєвих

орієнтирів, ідеалів та норм, почуттів, світогляду, самосвідомості.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД — новостворена у сфері матеріального ви-

робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного про-

дукту), що залишається після вирахування вартості засобів виробни-

цтва, використаних на його створення.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ — належність до певної нації; те саме, що нація.

НАЦІЯ (від лат. natio — народ, плем’я) — стійка історична спіль-

ність людей, що визначається соціальними зв’язками певної форма-

ції і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовлени-

ми особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю

території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням

цих факторів в суспільній свідомості й суспільній психології.

НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ (від грец. нерв і психологія) — галузь психо-

логічної науки, що вивчає зв’язок психічних процесів, властивостей

і станів з роботою мозку.

НЕНАВИСТЬ — почуття, що виявляється в різко негативному став-

ленні до когось, чогось. Н. може бути інстинктивною як у дітей, під-

літків до будь-якого зла, несправедливості, або набутою, усвідомле-

ною. Розрізняють Н., яка принижує людину (як у расистів), і Н., яка

звеличує людину (до загарбників).

НЕОВІЗАНТИЗМ (бойчукізм або бойчукісти) — новий напрям укра-

їнського монументального та станкового живопису, започаткований

Неовізантизм

206

М. Бойчуком (1882–1937) та його школою. В основі Н. лежали кон-

структивні особливості візантійського та давньоруського живопису

(домонгольського етапу).

НЕОПАЛИМА КУПИНА — за біблійною оповіддю, терновий кущ,

який горів, але не згорав, і в якому Бог вперше відкрився Мойсею

і повелів відправитися до Єгипту, щоб вивести ізраїльтян з полону

в «землю обітовану» — Палестину. Більшість тлумачів Св. Письма

вважає, що це — один з видів мімози або акації, які ростуть в пустин-

ній місцевості. Нині ченці Синайського монастиря св. Катерини вка-

зують на означений кущ на схід від великої монастирської церкви.

НЕОТОМІЗМ (від neo — новий і томізм) — філософське вчення ка-

толицизму, яке відтворює головні положення схоластичного вчення

Томи Аквінського (Аквіната).

НЕМЕСІДА, Немезіда (грец. Nemesis) — богиня людської долі, по-

кровителька суспільного порядку, уособлення кари богів. Грецька

мудрість зобов’язувала бути поміркованим у словах, учинках і праг-

неннях. Хто хизується своєю силою й успіхом, підноситься над інши-

ми, той зневажає богів і рано чи пізно буде покараний. Н. шанували

й у Римі. Зображували її, як правило, з крилами, з мечем або бичем

у руці; атрибутами богині були також терези, вуздечка, колісниця з

грифонами. У переносному значенні Н. — кара, відплата.

НЕОПАЛИМА КУПИНА — за біблійною оповіддю, терновий кущ,

який горів, але не згорав, і в якому Бог вперше відкрився Мойсею і

повелів відправитися до Єгипту, щоб вивести ізраїльтян з полону в

«землю обітовану» — Палестину.

НЕФ, НАВА (від лат. navis — корабель) — одна з частин базиліки,

відокремлена від іншої колонами.

НІГІЛІЗМ (від лат. nihil — ніщо, нічого) — соціально-моральне яви-

ще, яке виражається в запереченні загальноприйнятих моральних

Неопалима купина

207

цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, традицій. Н. — пси-

хологічна риса важких щодо виховання дітей.

НІКЕ, НІКА (грец. Nike — перемога) — богиня перемоги, уособлення

звитяги (у римлян Вікторія). Давньогрецький скульптор Фідій по-

ставив Н. на долоні двом величезним статуям — Олімпійському Зев-

сові і бронзовій Палладі-Афіні і тим самим зробив символом окремо-

го божества. Скульптор Антеєм із Хіосу перший спорудив статую Н. з

крилами та лавровим вінком. Зображення богині знаходять на вазах,

лампадах, гемах та в стінному розписі.

НІМБ (лат. nimbus — хмарина) — умовне позначення сяяння навколо

голови при зображення богів, святих, ангелів, пророків. Походження

Н. пов’язане з солярним та астральним культами у землеробських на-

родів, від яких християнство запозичило іконографічну символіку.

НІРВАНА (санскрит — заспокоєння, згасання) — найвищий стан,

кінцева мета людського існування, злиття індивідуальної людської

душі з духовною першоосновою світу.

НОВАТОРСТВО (від лат. novator — оновлювач) — вияв ініціативи

творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо.

НООСФЕРА (грец. — розум, куля) — система взаємодії суспільства

і природи, в якій визначальну роль відіграє свідома цілеспрямована

діяльність людини. Поняття Н. як «мислячої оболонки» введено на

початку XX ст. П. Тейяр де Карденом, Е. Леруа і матеріалістично пе-

реосмислено В.І. Вернадським. Н. — вищий етап еволюції біосфери,

синтетична форма культурної біогеохімічної енергії, вияв нової гео-

логічної епохи у розвитку Землі. Системоформуючі фактори Н.: на-

укова думка як планетне явище, техніка, розумна діяльність, творчі

здібності людини. Науково-технічна революція інтенсифікує пізна-

вально-практичний потенціал Н. Подальше формування Н. потребує

спільних узгоджених дій людства як єдиного цілого, загальнопла-

нетних рішень і дій.

Ноосфера

208

НОСТАЛЬГІЯ (від грец. повернення, страждання, біль) — болісна

туга за своєю батьківщиною. Настає внаслідок відриву людини від

рідних місць, від своєї країни. Н. нерідко стає домінуючим почуттям

і сталим психічним станом людини, відтісняючи на другий план всі

інші почуття.

НОУМЕН (від грец. noumenon — осягнути розумом) — «річ у собі»,

умоглядна сутність, предмет інтелектуального споглядання на про-

тивагу об’єктам чуттєвого споглядання. За І. Кантом, можлива, але

недосяжна для людського досвіду об’єктивна реальність.

НЮ (франц. nu — голий) — жанр образотворчого мистецтва, мета

якого –зображення оголеного тіла, переважно жі-

ночого. Зародився в епоху Відродження.

НЮАНС (франц. nuance — відтінок) — в образотворчому мистецтві —

ледь помітний перехід від одного кольорового тону до іншого (в живо-

писі), від однієї світлотіньової градації в іншу (в скульптурі, графіці).

Сукупність відтінків, використовується для тоншого моделювання.

Ностальгія

209

ОБДАРОВАНІСТЬ — поняття загальної психології; високий рівень

задатків, схильностей. О. є результатом і свідченням високого рів-

ня інтелектуального розвитку індивіда. Існує загальна і спеціальна

О. Оскільки О. виявляється у конкретних психічних процесах, роз-

різняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну О. тощо.

Для психології важливим є розробка теорії О. як цілісного і систем-

ного вияву особистості, а також вивчення особливостей реалізації

О. у різні вікові періоди життєдіяльності людини, її індивідуальних

відмінностей. О. є сплавом природженого і набутого індивідом. Лю-

дина — істота соціальна, її психіка як цілісне утворення опосеред-

кована трудовою діяльністю, вихованням, спілкуванням з іншими.

Усі ці соціальні фактори мають вирішальний вплив на формування і

яскраві вияви О. особистості.

ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН — це фонди коштів, які

формуються, розподіляються і використовуються внаслідок реалі-

зації суб’єктивних прав фінансово-кредитних органів і юридичних

обов’язків другої сторони правовідносин. О. ф. п. пов’язаний з інтер-

есом держави, яку представляє управомочений орган.

ОБ’ЄКТИВНИЙ (від лат. objectus — предмет) — такий, що існує поза

свідомістю людини і незалежно від неї.

ОБ’ЄКТИВНІСТЬ — незалежність від суб’єкта; характеристика люд-

ської діяльності та пов’язаних з нею явищ, яка наголошує на їх зу-

мовленості зовнішньою, незалежною від волі та почуттів людини ре-

альністю.

ОБЛІГАЦІЯ (від лат. obligatio — зобов’язання, порука) — цінний па-

пір, що дає власникові дохід у формі процента чи виграшу.

Облігація

210

ОБРЯД — колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найваж-

ливіших подій у житті людини, сім’ї, колективу.

ОБРЯДИ РЕЛІГІЙНІ — сукупність символічних індивідуальних або

колективних дій віруючих, яка об’єднує їхні релігійні уявлення і

спрямована на встановлення двосторонніх відносин між людиною і

надприродними об’єктами.

ОБСКУРАНТИЗМ — вкрай вороже ставлення до освіти і прогресу,

реакційність, мракобісся.

ОБСЯГ СПРИЙНЯТТЯ — максимальна кількість об’єктів, що мо-

жуть бути сприйняті упродовж короткої експозиції, яка не допускає

руху очей або перерахунку предметів.

ОВАЦІЯ (від лат. avatio — малий тріумф) — високий рівень емоцій-

ного сприйняття соціальною групою побаченого чи почутого, бурхли-

ві оплески. О. належить до невербального оцінювання індивідом дій і

вчинків інших людей.

ОДА (від грец. — пісня) — у давніх греків урочистий ліричний

вірш для хору. Пізніше — хвалебна пісня, присвячена видатній по-

дії чи особі.

ОДЕРЖИМІСТЬ — риса особливості, яка виявляється в її винятко-

вому зосередженні на певному виді діяльності. О. передбачає макси-

мальну мобілізацію фізичних і нервово-психічних зусиль людини в

напрямі досягнення поставленої мети (наприклад, О. у праці, спор-

ті, здобутті знань, конструюванні нових приладів, вихованні молоді

тощо). О. означає цілісність людської натури, зосередженість уваги

на чомусь чи комусь, єдність інтелекту і волі людини. О. тісно пов’я-

зана з особистою активністю, новаторством тощо. Це позитивні мо-

менти О. До негативних належать: однобічна захопленість чимось на

шкоду іншому, нерідко нехтування своїм здоров’ям, спокоєм довко-

лишніх, надмірна настирливість тощо.

Обряд