Головко H.B. Ортодонтія. Розвиток прикусу, діагностика зубощелепних аномалій, ортодонтичний діагноз

Подождите немного. Документ загружается.

4. Аномалії розташування зубів (екзо- й ендопозиція; дисто- і мезіопозиція;

супра- й інфрапозиція; транспозиція; ретенція).

ІІ. Аномалії величини щелеп:

1. Макрогнатія верхньої щелепи.

2. Макрогнатія нижньої щелепи.

3. Макрогнатія обох щелеп.

4. Мікрогнатія верхньої щелепи.

5. Мікрогнатія нижньої щелепи.

III. Аномалії розташування щелеп відносно основи черепа:

1. Асиметрія.

2. Прогнатія - переднє розташування верхньої щелепи, верхньощелепна

прогнатія.

3. Прогенія - переднє розташування нижньої щелепи, нижньощелепна

прогнатія.

4. Верхньощелепна ретрогенія.

5. Нижньощелепна ретрогнатія.

IV. Аномалії співвідношення зубних дуг:

1. Дистальна оклюзія.

2. Мезіальна оклюзія.

3. Надмірне перекриття.

V. Аномалії твердих тканин:

1. Вроджене незрощення альвеолярного відростка та твердого піднебіння.

2. Широкий кістковий піднебінний шов.

VI. Аномалії м'яких тканин:

1. Аномалії прикріплення вуздечки верхньої та нижньої губ, язика.

2. Аномальна величина і форма язика, піднебінних і глоткових мигдаликів.

3. Вроджені незрощення губи, м'якого піднебіння, м'яких тканин обличчя.

VII. Функціональні порушення:

1. Порушення носового дихання.

2. Неправильна мовна артикуляція.

3. Порушення функції жування.

4. Порушення функції ковтання.

5. Порушення змикання губ.

6. Порушення скронево-нижньощелепного суглоба.

Зубощелепні деформації.

І. Деформації форми зубних дуг:

1. Звуження, розширення зубної дуги.

2. Подовження, вкорочення, сплощення зубної дуги.

3. Зубоальвеолярне подовження або зубоальвеолярне вкорочення.

4. Проміжки між зубами.

II. Деформації зубних рядів.

III. Деформації прикусу:

1. Дистальний прикус.

2. Мезіальний прикус.

3. Глибокий прикус.

4. Відкритий прикус.

5. Перехресний прикус.

IV. Деформації м'яких тканин:

1. Рухомість та піддатливість слизової оболонки.

2. Рубці.

V. Естетичні відхилення:

1. Подовження, вкорочення нижньої частини обличчя.

2. Різко виражені або згладжені складки обличчя.

3. Опукле обличчя (скошеність підборіддя), увігнуте обличчя (виступання

підборіддя).

4. Асиметрія обличчя.

Необхідно зазначити, що всі наведені вище класифікації зубощелепних аномалій та

деформацій, окрім систематизації А. П. Романовської, є описувальними і відповідають

морфологічній частині діагнозу.

Ортодонтичний діагноз. Визначення ступеня виразності

морфологічних, функціональних та естетичних порушень у

зубощелепній системі під час ортодонтичного лікування

Після проведення клінічного огляду ортодонтичного пацієнта визначається

попередній діагноз, що формулюється в термінах однієї з прийнятих класифікацій

зубощелепних аномалій і деформацій прикусy: E. Енгля, Д. А. Калвеліса, А.І. Бетельмана,

Л. П. Григор'євої або ін.

Однак для складання плану лікування недостатньо клінічного дослідження, яке ще

іменують статичним. Таке дослідження дозволяє лише визначити морфологічні зміни без

уточнення ступеня виразностi. З цією метою проводять біометричне, графічне і

рентгенологічне дослідження, що дозволяє визначити ступінь виразності морфологічних

порушень. Наступним етапом ортодонтичного дослідження є динамічне дослідження, яке

передбачає послідовне застосування тестів і клінічних функціональних проб, спрямованих

на характеристику і вивчення загального стану організму обстежуваного. Функціональні

по- рушення визначають шляхом огляду і вивчення лицьових і внутрішньоротових ознак

методом клінічних функціональних проб і лабораторних методів (мастикаціографія,

міотонометрія, електроміографя, ринопневмографія і т. п.). Ступінь виразності

естетичних порушень необхідний для визначення естетичного прогнозу лікування, його

визначають за допомогою антропо- і фотометричних досліджень.

Після аналізу проведених досліджень формулюють остаточний ортодонтичний

діагноз, що містить у собі такі складові:

- морфологічна частина - виражається в термінах однієї з класифікацій. Містить

у собі характеристику зубощелепної аномалії чи деформації прикусу,

доповнену біометричним, графічним чи рентгенологічним методами

дослідження. Наприклад: прогнатичний дистальний, глибокий прикус

(класифікація Л. П. Григор'євої); зубоальвеолярна форма (на підставі аналізу

ТРГ); рівномірне звуження верхньої щелепи у бічних ділянках на 2 мм,

подовження передньої ділянки верхньої зубної дуги на 3 мм, ретрузія і

скупченість нижніх фронтальних зубів 1 ступеня (на підставі біометрії);

- етіологічна частина - містить опис етіологічних факторів, що призвели до

розвитку аномалії чи деформації прикусу і діють на момент звертання пацієнта

до лікаря. Важливість визначення етіологічної складової діагнозу полягає в

тому, що якщо причина не усунута, то можливий рецидив патології.

Визначення етіологічних факторів проводиться під час опитування пацієнта

(анамнез життя), клінічного дослідження. Наприклад: ... унаслідок шкідливої

звички ротового подиху (наявність аденоїдних розрощень II-III ступеня);

- функціональна частина - містить опис порушень функцій і ступеня їхньої

виразності на підставі клінічного чи проведених додаткових динамічних

методів дослідження. Функціональні порушення, так само як і не усунуті

етіологічні фактори, надалі можуть призвести до рецидиву патології,

несприятливого естетичного результату і т. д. Наприклад: ... порушення

функції дихання, зниження жувальної ефективності і т. п.

- естетична частина - містить опис зміни лицевих ознак, що мають дуже велике

значення в естетичному прогнозі лікування. Наприклад: … коротка верхня

губа, напружене змикання губ (симптом «наперстка»), глибока губно-

підборідна борозна. За короткої верхньої губи розширення верхньої зубної

дуги чи медіальний зсув нижньої щелепи може призвести до появи «ясенної

посмішки», формування «здивованого вигляду обличчя», збільшення

незмикання губ і ще більшого напруження мімічних м'язів підборіддя.

Аномалії зубощелепної системи варіабельні за проявами, ступенем виразності

морфологічних, функціональних і естетичних порушень і, отже, прогнозом лікування. Для

вибору методу, складання плану лікування і вибору раціональної конструкції

ортодонтичного апарата недостатньо діагностувати і класифікувати патологію прикусу.

Необхідно також визначити ступінь виразності цих порушень і труднощі їхнього

усунення. З цією метою застосовують метод п'ятибальної оцінки за Зібертом-Малигіним

(1973). Сутність методу полягає в тому, що оцінюють ступінь виразності морфологічних і

функціональних порушень і труднощі їхнього усунення (табл. 24).

Таблиця 24 Визначення ступеня складності ортодонтичного лікування

за Зібертом-Малигіним П.І.

П.__________________________________Стать_________Вік__________Дата__________

Об'єм лікувальних заходів

Оцінка

в балах

Кількість балів

Ступінь складності лікування в балах

Група

складно

сті

лікуван

ня

верхня

щелепа

усього

Просте

лікування

Середньої

складності

Складне

Дуже

складне

нижня

щелепа

III

1. Для виправлення форми зубного ряду

від 5 до 7

Від 8 до 10

від 11 до

від 16 і

більше

Кількість зубів або груп зубів,

які підлягають переміщенню

1 -2 зуби

І група зубів

Усі групи зубів

Величина переміщення у мм

1-3

3-5

5 і більше

Вид переміщення зубів:

Із сприятливим

нахилом

Корпусне пере-

міщення

Застосована опора:

Реципрокна

Стаціонарна

Реактивність хворого із ураху-

ванням конструкції, віку, ран-

нього або пізнього лікування та

його тривалості

Дуже сприятлива

Добра

Несприятлива

2. Для установлення нижньої щелепи у правильний

прикус

Величина співвідношення зу-

бних рядів у прикусі (в мілімет-

рах або у відношенні до ширини

коронки премоляра):

1-2 мм

від 4 до 8

від 9 до 10

від 11 до

від 13 і

більше

½ ширини коронки

премоляра

Від ½ до 1 ширини

коронки премоляра

Більш ніж 1

ширина коронки

премоляра

Локалізація:

Одностороння

Двостороння

Напрямок, у якому необхідно

змінити прикус:

Мезіальний

Латеральний

Дистальний

Реактивність хворого із ураху-

ванням конструкції, віку, ран-

нього або пізнього лікування та

його тривалість:

Дуже сприятлива

Добра

Несприятлива

3. Для нормалізації функцій

зубощелепної системи

Закривання рота

Жування

Мови

Дихання

Ковтання

від 1

до 5

від 6 до 10

Від 11

до 14

Усього:

до 27

28-40

41-54

55 та

більше

Примітка. 1. Похиле переміщення зубів: а) сприятливе - вестибулярне або мезіальне переміщення бічних

зубів; протрузія або ретрузія передніх зубів; б) несприятливе - піднебінне або дистальне переміщення бічних

зубів, латеральне переміщення передніх зубів, поворот навколо осі, зубоальвеолярне подовження або

вкорочення. 2. Опора: а) реципрокна, коли сила протидії використовується для кращої опори

ортодонтичного апарата га переміщення опорних зубів; б) стаціонарна, коли опорна частина

ортодонтичного апарата залишається нерухомою.

Ступінь складності лікування кожного хворого становить собою суму балів.

Розрізняють 4 ступені складності ортодонтичного лікування за Зібертом-Малигіним:

І ступінь - просте лікування (до 27 балів);

II ступінь - лікування середньої складності (28-40 балів);

III ступінь — важке лікування (41-54 бали);

IV ступінь - дуже важке лікування (55 балів і більше).

За таблицею визначають обсяг лікувальних заходів для нормалізації форми кожного

зубного ряду, виправлення прикусу, нормалізації функцій зубощелепної системи. Цей

метод може бути застосований для характеристики будь-якої зубощелепної аномалії чи

деформації прикусу.

Таблиця 25 Визначення ступеня складності ортодонтичного лікування

за Л. П. Зубковою

П.__________________________________Стать_________Вік__________Дата__________

Об'єм лікувальних заходів

Оцінка

в балах

Кількість

Ступінь складності лікування в балах

Група

скла-

дності

ліку-

вання

верхня

Усього

Просте

лікування

Середньої

складності

Складне

Дуже

складне

нижня

щелепа

III

1. Для виправлення форми зубного ряду

Від 5

до 7

Від 8

до 10

від 11 до

від 16 і

більше

Кількість зубів або груп зубів,

які підлягають перемі-

1-2 зуби

І група зубів

Усі групи зубів

Величина переміщення у мм

1-3

3-5

5 і більше

Вид переміщення зубів:

Із сприятливим на-

хилом

із несприятливим

нахилом

Корпусне перемі-

щення

Зубоальвеолярне вкорочення

До 2 мм

Більше 2 мм

Зубоальвеолярне подовжен-

До 3 мм

Більше 3 мм

Зубоальвеолярне подовжен-

ня у ділянці бокових зубів

До 3 мм

До 5 мм

Зубоальвеолярне вкорочення

на ділянці бокових зубів

До 2 мм

Більше 2 мм

Застосована опора:

Реципрокна

Стаціонарна

Реактивність хворого із ура-

хуванням конструкції, віку,

раннього або пізнього ліку-

вання та його тривалості

Дуже сприятлива

Добра

Несприятлива

2. Для установлення нижньої

щелепи у правильний прикус

від 4

до 8

від 9

до 10

від 11

до 12

від 13 і

більше

Величина співвідношення

зубних рядів у прикусі (у

міліметрах або у відношенні

до ширини коронки премо-

ляра):

1-2 мм

ширини коронки

премоляра

Від

до 1 ширини

коронки премоляра

Більш ніж 1 ширина

коронки премоляра

Локалізація:

Одностороння

Двостороння

Напрямок, у якому необхідно

змінити прикус:

Мезіальний

Латеральний

Дистальний

Реактивність хворого із ура-

хуванням конструкції, віку,

раннього або пізнього ліку-

вання та його тривалість:

Дуже сприятлива

Добра

Несприятлива

3. Для нормалізації функцій

зубощелепної системи:

Закривання рота

Жування

Мовлення

Дихання

від 1 до 5

від 6 до 10

Від 11

до 14

Ковтання

Усього:

До 27

28-40

41-54

55 та бі-

льше

Примітка. 1. Похиле переміщення зубів: а) сприятливе - вестибулярне або мезіальне переміщення бічних

зубів; протрузія або ретрузія передніх зубів; б) несприятливе - піднебінне або дистальне переміщення бічних

зубів, латеральне переміщення передніх зубів, поворот навколо осі, зубоальвеолярне подовження або

вкорочення. 2. Опора: а) реципрокна, коли сила протидії використовується для кращої опори

ортодонтичного апарата та переміщення опорних зубів; б) стаціонарна, коли опорна частина

ортодонтичного апарата залишається нерухомою.

Л. П. Зубкова (1998) запропонувала у 1 групі (виправлення форми верхнього і

нижнього зубного ряду) такі заходи як усунення зубоальвеолярного подовження та

вкорочення у бічних і фронтальних ділянках щелеп (табл. 25), H. В. Куліш (2001) -

запропонувала алгоритм оцінки естетичних і морфологічних змін у дітей з різними

формами перехресного прикусу (табл. 26).

Таблиця 26 Алгоритм оцінки естетичних і морфологічних змін

Характер змін

Ступінь виразності

Труднощі усунення (бали)

1. Естетичні зміни

Лицьові ознаки аномалії при

вивченні обличчя в стані спокою

Відсутні

Виражені незначно

Виражені

Дуже виражені

Лицьові ознаки аномалії за звичної

оклюзії

Відсутні

Виражені незначно

Виражені

Дуже виражені

Асиметрія обличчя під час бічних

рухів нижньої щелепи

Відсутня

Зникає

Зменшується

Збільшується

Гармонія обличчя під час пе-

реміщення нижньої щелепи в

положення центральної оклюзії

Не порушується

Відновлення

Погіршання

Значне погіршання

Зміна нахилу кутів рота

Відсутня

до 2 мм

2-3 мм

більше 3 мм

Западання окремих частин обличчя

Відсутня

Ледь виражене

Виражене

Дуже виражене

Зміна пропорцій обличчя

Відсутня

Виражена незначно

Виражена

Виражена значно

Співвідношення губ

Нормальне

В одній площині

Превалювання верхньої губи

Превалювання нижньої губи

Виразність носогубних складок

(праворуч, ліворуч)

Нормальна

Згладжені

Поглиблені

Значно поглиблені

II. Морфологічні зміни

Кількість зубів чи груп зубів,

що знаходяться у зворотному

перекритті

Величина зсуву зубів у

трансверзальному напрямку

Контакт однойменними горбками

Зворотний фісурно-горбковий контакт

Контакт різнойменними горбками

На ширину коронки зуба

Звуження верхнього зубного ряду

до 2-х мм

2-3 мм

4-5 мм

більше 5 мм

Розширення нижнього зубного

ряду

до 2-х мм

2-3 мм

4-5 мм

більше 5 мм

Вкорочення верхнього зубного

ряду

до 2-х мм

2-3 мм

4-5 мм

більше 5 мм

Подовження нижнього зубного

ряду

до 2-х мм

2-3 мм

4-5 мм

більше 5 мм

Величина зсуву нижньої лате-

рально відносно величини коронки

41 чи 31

на 1/3

на 1/2

на 2/3

на величину коронки і більше

Величина міжоклюзійнного і

простору в ділянці бічних зубів під

час переміщенні нижньої щелепи у

положення центральної оклюзії

до 2-х мм

2-3 мм

4-5 мм

більше 5 мм

Планувати лікування необхідно також з урахуванням контакту лікаря і пацієнта.

Залежно від поведінки розрізняють 4 типи пацієнтів:

1 тип - добре пристосовується, самостійний. Такі пацієнти впевнені в собі,

урівноважені, мають чітку мотивацію дій. Поведінка незалежна, честолюбна,

здорова. Такий пацієнт опанує будь-яку конструкцію ортодонтичного апарата і

буде користатися ним, як рекомендує лікар. Необхідний тільки невеликий

контроль батьків у період лікування.

2 тип - що не пристосовується, несамостійний, залежної вдачі, забудькуватий,

розсіяний, безвідповідальний. Від такого пацієнта не можна очікувати

самостійного користування ортодонтичним апаратом. Строгий нагляд марний.

Дитина ухиляється від лікування, нерегулярно приходить на прийом до лікаря.

Для лікування краще застосовувати незнімні механічно діючі апарати.

3 тип - добре пристосовується, але несамостійний. Строге спостереження і

контроль приводять до пристосувальної поведінки.

4 тип - що не пристосовується, самостійний. Такі пацієнти відкрито не коряться

лікарю, вперті, непокірливі. Можна рекомендувати незнімні механічно діючі

апарати, широко застосовувати поєднання хірургічного й апаратурного методів

лікування.

Якщо при визначенні ступеня виразності морфологічних і функціональних порушень

і труднощів їхнього усунення на етапах лікування встановлене зменшення суми балів, то

хворого переводять у групу менш складного лікування. Завдяки виділенню 4 ступенів тру-

днощів лікування можна більш точно визначити їхню середню тривалість і прогноз.

Застосування цього методу сприяє вирішенню питань організації і планування

ортодонтичної допомоги.

Таблиця 27 Прогнозування тривалості та об'єму лікувальних заходів для усунення

прогнатичного дистального прикусу після видалення окремих зубів на верхній

щелепі

Складності лікування

Тривалість

комплексного лікування

(міс.)

Об'єм лікувальних заходів

ступінь

оцінка,

бали

Кількість

відвідувань

Кількість

трудових одиниць

11,8

19,0

31,0

(просте лікування)

12,4

20,0

32,4

(лікування

середньої

складності)

13,0

21,5

33,9

13,7

22,5

35,4

14,3

23,5

36,8

15,0

24,5

38,3

15,6

26,0

39,8

III

(складне

лікування)

16,2

27,0

41,2

16,9

28,0

42,7

17,5

29,0

42,2

18,1

30,5

45,6

18,8

31,5

47,1

19,4

33,0

48,5

20,1

34,0

50,0

20,7

35,0

51,4

21,3

36,0

52,9

22,0

37,5

54,4

(дуже складне

лікування)

22,6

38,5

55,8

23,2

39,5

57,3

23,9

40,5

58,7

24,5

42,0

60,2

25,2

43,0

61,7

25,8

44,0

63,1

26,5

45,5

64,6

27,1

46,5

66,0

27,7

47,5

67,5

Примітка. У процесі лікування еджуайз-техніку не застосовували.

Таблиця 28 Визначення тривалості й обсягу ортодонтичного лікування залежно від

ступеня його складності

Виразність зубощелепних аномалій і ступінь складності їхнього лікування

бали

місяці

відвідування

трудові одиниці

І (до 27 балів)

II (28-40 балів)

IІІ (41-54 бала)

IV (55-75 балів)

101

104

107

111

114

118

121

125

129

Дані проведеного обстеження лікар заносить у "Медичну картку стоматологічного

хворого" - форма № 043/0, заповнює листок щоденного обліку прийнятих пацієнтів і

"Щоденник обліку роботи лікаря стоматолога-ортодонта за місяць" - форма № 039-3/У. За

необхідності виписує наряд для виконання ортодонтичної конструкції.

Тести для самоконтролю

1. Особливістю функції смоктання новонародженого є:

1. Смоктання одночасно з диханням.

2. Одночасно з ковтанням.

3. Одночасно з жуванням.

4. Одночасно з плачем.

5. Правильної відповіді немає.

2. Інфантильний тип ковтання є фізіологічним для:

1. Дорослої людини.

2. Немовляти.

3. Підлітка.

4. Старечого віку.

5. Правильної відповіді немає.

3. Фолікули іклів на верхній щелепі у новонародженого розташовані:

1. У тілі щелепи.

2. Біля верхньощелепного горба.

3. На піднебінні.

4. Майже під орбітою.

5. Правильної відповіді немає.

4. Яку кількість фолікулів тимчасових зубів нараховує кожна щелепа новонародженого:

1. 4.

2. 8.

3. 6.

4. 10

5. Правильної відповіді немає.

5. Яку кількість фолікулів постійних зубів нараховує кожна щелепа новонародженого:

1. 6.

2. 8.

3. 4.

4. 2.

5. Правильної відповіді немає.

6. Фізіологічна (малеча) ретрогенія становить собою:

1. Дистальне розташування нижньої щелепи.

2. Медіальне розташування нижньої щелепи.

3. Нейтральне розташування нижньої щелепи.

4. Зсув нижньої щелепи вправо.

5. Зсув нижньої щелепи вліво.

7. Сагітальна щілина при фізіологічній (дитячій) ретрогенії сягає:

1. 6-8 мм.

2. 5-7 мм.

3. 4-5 мм.

4. 3-4 мм.

5. 2-3 мм.

8. Розмір кута нижньої щелепи новонародженого сягає:

1. 125-135°.

2. 115-125°.

3. 135-140°.

4. 105-115°.

5. Правильної відповіді немає.

9.І період формування тимчасового прикусу триває:

1. Від дня народження до 6 місяців.