
Ортодонтичний діагноз. Визначення ступеня виразності
морфологічних, функціональних та естетичних порушень у
зубощелепній системі під час ортодонтичного лікування
Після проведення клінічного огляду ортодонтичного пацієнта визначається
попередній діагноз, що формулюється в термінах однієї з прийнятих класифікацій
зубощелепних аномалій і деформацій прикусy: E. Енгля, Д. А. Калвеліса, А.І. Бетельмана,
Л. П. Григор'євої або ін.
Однак для складання плану лікування недостатньо клінічного дослідження, яке ще
іменують статичним. Таке дослідження дозволяє лише визначити морфологічні зміни без
уточнення ступеня виразностi. З цією метою проводять біометричне, графічне і
рентгенологічне дослідження, що дозволяє визначити ступінь виразності морфологічних
порушень. Наступним етапом ортодонтичного дослідження є динамічне дослідження, яке
передбачає послідовне застосування тестів і клінічних функціональних проб, спрямованих
на характеристику і вивчення загального стану організму обстежуваного. Функціональні
по- рушення визначають шляхом огляду і вивчення лицьових і внутрішньоротових ознак
методом клінічних функціональних проб і лабораторних методів (мастикаціографія,
міотонометрія, електроміографя, ринопневмографія і т. п.). Ступінь виразності
естетичних порушень необхідний для визначення естетичного прогнозу лікування, його
визначають за допомогою антропо- і фотометричних досліджень.
Після аналізу проведених досліджень формулюють остаточний ортодонтичний
діагноз, що містить у собі такі складові:
- морфологічна частина - виражається в термінах однієї з класифікацій. Містить
у собі характеристику зубощелепної аномалії чи деформації прикусу,
доповнену біометричним, графічним чи рентгенологічним методами
дослідження. Наприклад: прогнатичний дистальний, глибокий прикус
(класифікація Л. П. Григор'євої); зубоальвеолярна форма (на підставі аналізу
ТРГ); рівномірне звуження верхньої щелепи у бічних ділянках на 2 мм,
подовження передньої ділянки верхньої зубної дуги на 3 мм, ретрузія і
скупченість нижніх фронтальних зубів 1 ступеня (на підставі біометрії);
- етіологічна частина - містить опис етіологічних факторів, що призвели до
розвитку аномалії чи деформації прикусу і діють на момент звертання пацієнта
до лікаря. Важливість визначення етіологічної складової діагнозу полягає в
тому, що якщо причина не усунута, то можливий рецидив патології.
Визначення етіологічних факторів проводиться під час опитування пацієнта
(анамнез життя), клінічного дослідження. Наприклад: ... унаслідок шкідливої
звички ротового подиху (наявність аденоїдних розрощень II-III ступеня);
- функціональна частина - містить опис порушень функцій і ступеня їхньої
виразності на підставі клінічного чи проведених додаткових динамічних
методів дослідження. Функціональні порушення, так само як і не усунуті
етіологічні фактори, надалі можуть призвести до рецидиву патології,
несприятливого естетичного результату і т. д. Наприклад: ... порушення
функції дихання, зниження жувальної ефективності і т. п.
- естетична частина - містить опис зміни лицевих ознак, що мають дуже велике
значення в естетичному прогнозі лікування. Наприклад: … коротка верхня
губа, напружене змикання губ (симптом «наперстка»), глибока губно-
підборідна борозна. За короткої верхньої губи розширення верхньої зубної
дуги чи медіальний зсув нижньої щелепи може призвести до появи «ясенної
посмішки», формування «здивованого вигляду обличчя», збільшення
незмикання губ і ще більшого напруження мімічних м'язів підборіддя.
Аномалії зубощелепної системи варіабельні за проявами, ступенем виразності