Дуткевич Т.В. Дитяча психологія

Подождите немного. Документ загружается.

391

Психологія ранньої юності

мовані й суперечливі, що ставить молоду людину перед необхідністю

вибору. Ставлення старшокласників до ровесників вкрай некритич-

не, процвітає наслідування і конформізм. Виникають юнацькі нефор-

мальні об’єднання, що прагнуть функціонувати за межами контролю

і опіки з боку батьків і педагогів. Ці об’єднання змішані за віком і со-

ціальним статусом їх учасників. Вони мають значний вплив на стар-

шокласників і можуть негативно позначатись на їх подальшій долі,

слугуючи осередками початкового алкоголізму, наркоманії, ігрома-

нії тощо. У деяких випадках такі групи коять протиправні дії і навіть

носять кримінальний характер.

У неформальних об’єднаннях суттєво інша соціометрична струк-

тура, ніж у шкільному класі. Учні, непопулярні серед однокласни-

ків, можуть займати тут високий статус, або навіть бути лідерами.

З іншого боку, неформальні юнацькі об’єднання на завжди мають

антисоціальний характер, але залишаються при цьому замкненими

утвореннями, які зберігають у таємниці від близьких дорослих своє

«внутрішнє» життя з його нормами і цінностями. Це дає підставу го-

ворити про наявність юнацької субкультури.

Поглиблення взаємин з оточуючими виражається у диференційо-

ваності манери спілкування з різними людьми та групами, у вибірко-

вості та вимогливості стосовно близьких друзів.

Високої вибірковості взаємини старшокласників набувають у друж-

бі. Юнацька дружба більш стійка і глибока, ніж підліткова. Вона ви-

магає від друзів глибоко довірливих (інтимних) стосунків, емоційного

тепла, відвертості, відданості. Юнак прагне розкрити себе перед іншими

і найкраще це вдається у спілкуванні з другом, який розуміє з півслова.

Тому для оточуючих, які спостерігають за розмовою двох друзів, вона

може здаватись пустопорожньою і беззмістовною розмовою, а насправді

високоцінною для самих старшокласників. Разом із прагненням до до-

вірливих контактів між друзями, у старшокласника виразно проявля-

ється неуважність до переживань іншого, сконцентрованість на власних

проблемах, що призводить до незадоволеності дружніми контактами,

виникнення почуття відсутності взаєморозуміння.

З’являється потреба у коханні – спочатку в дівчат, – духовність

якого бере початок у дружбі й любові до близьких (до батьків, сестер).

Виникають серйозні захоплення, багато хто розпочинає статеве жит-

тя. Кохання у цьому віці оповите мріями та романтикою, мало орі-

єнтоване на реальні особистісні риси один одного. Кохання і дружба,

з одного боку, вимагають розвиненої самосвідомості їх суб’єктів, а з

іншого, сприяють розвитку рефлексивних механізмів особистості.

392

Тема 28

ВИСНОВКИ про систему спілкування і взаємин у старшокласників:

– у взаєминах з батьками зберігається прагнення старшоклас-

ників до рівності й автономії;

– у товаристві ровесників юнацтво задовольняє гострі потреби в

емоційному теплі, розумінні, визнанні власної значу щості;

– коло спілкування старшокласників відзначається, як розши-

ренням його сфери, так і поглибленням взаємин;

– виникають юнацькі неформальні об’єднання, що прагнуть

функціонувати за межами контролю й опіки з боку батьків та

педагогів і створюють юнацьку субкультуру;

– юнацька дружба більш стійка і глибока, ніж підліткова;

– з’являється потреба у коханні, яке у цьому віці оповите мрі-

ями та романтикою, мало орієнтоване на реальні особистісні

риси один одного.

3. Розвиток пізнавальних процесів

старшокласника

Розвиток пізнавальних процесів старшокласника зумовлений

загальним характером його розумової діяльності. Розумовий розви-

ток уповільнюється за темпами, але якісно він значно ускладнюєть-

ся, забезпечуючи формування світогляду, як системи поглядів на

дійсність. Старшокласник оволодіває складними інтелектуальними

операціями, відбувається суттєве збагачення понять, диференціація

інтересів, здібностей. Формується індивідуальний стиль розумової ді-

яльності.

Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, диферен-

ціація та інтеграція якого серед інших пізнавальних процесів дося-

гла високого рівня завдяки опорі на попередній досвід, наявні знання

та розумові здібності.

Зростають можливості уваги, які повною мірою виявляються

тільки за умови глибокого пізнавального інтересу до об’єкту пізнан-

ня. Тому показники уваги сильно залежать від мотивів пізнавальної

діяльності, не мають стабільного характеру. Юнаки часто проявля-

ють неуважність до навчального матеріалу через те, що надто загли-

блені у свої особистісні проблеми, глибоко переживають негаразди у

393

Психологія ранньої юності

спілкуванні з оточуючими тощо (П. Я. Гальперін). Можна говорити

про те, що основні труднощі старшокласник відчуває при потребі пе-

реключити увагу, водночас відволікаючись від своїх глибинних пере-

живань.

Пам’ять вдосконалюється під впливом розвитку волі та мис-

лення. Довільна пам’ять виразно випереджує мимовільну. Якість

запам’ятовування залежить як від вольових здібностей старшо-

класника, так і від володіння ним прийомами розумової обробки

матеріалу, а також від інтересів, пов’язаних із професійним вибо-

ром. Старшокласник володіє всією системою способів довільного

запам’ятовування, які детально вивчив А. О. Смірнов. Завдяки цьому

в школяра зростає продуктивність пам’яті на абстрактний матеріал.

Мислення старшокласника розвивається в умовах складної на-

вчальної діяльності, що забезпечує оволодіння ним науковими зна-

ннями, які утворюють основу світогляду особистості. Старшокласник

спроможний до самоосвіти, досягаючи при цьому результатів того ж

рівня, що й в умовах навчання. Мислення оперує знаннями, якими

володіє старшокласник. Зростає роль логічних міркувань та отри-

мання правильних умовиводів.

Ознаками мислення старшокласника є такі властивості:

• Системність, коли учень цілеспрямовано шукає зв’язки між

своїми знаннями, причини тих чи інших фактів, подій, нама-

гається усвідомити їх закономірний характер;

• Рефлексивність (свідоме використання мислення для пошуку

відповіді на питання, гнучке використання засобів мислення,

його варіативність, гіпотетичність);

• Світоглядна орієнтація, теорети зування, творення абстракт них

теорій, захопленість філософськими роздумами (Н. С. Лейтес,

Ж. Піаже);

• Орієнтація на пошук, мислення носить продуктивний, творчий

характер. Учень прагне самостійно дійти до сутності питань,

цікавих йому, дати їм своє пояснення. Приймає на себе роль

науковця, шукача, відтворює науково-пошуковий процес, на-

приклад, при доведенні теореми, виведенні формули. Володіє

елементарною формою інтелектуального експерименту;

• Обмеженість мислення пов’язана із відсут ністю системи та

методу. Це особливо загострюється при виникненні помилок у

мисленні, при отриманні хибних результатів, які старшоклас-

ник не в змозі подолати.

394

Тема 28

Мов лення ускладнюється за змістом та формою завдяки розвитку

мислення та оволодінню всіма системами (насамперед, лексичною

та синтаксичною) рідної та іноземної мов. Старшокласник на досить

високому рівні володіє всіма видами мовлення (діалогічним і моно-

логічним, усним і писемним, зовнішнім і внутрішнім). Це дає йому

можливість точно вислов лювати свої думки й переживання. Здійсню-

ється перехід від розгорнутого до скорочено го внутрішнього мовлен-

ня, останнє стає формою існування мисленнєвих дій.

Уява старшокласника відзначається довільністю, що виявляється

у здатності планувати свою діяльність і подальший життєвий шлях.

Досконалішою стає репродуктивна уява. За допомогою творчої уяви

старшокласник спроможний розробляти складні задуми творчих ро-

біт (малюнків, конструювання, творів) та втілювати їх.

У планах на майбутнє важливе місце посідають мрії, які стають

конкретними й дієвими.

ВИСНОВКИ про розвиток пізнавальних процесів старшокласника:

– розумовий розвиток людини в період ранньої юності вповіль-

нюється за темпами, значно ускладнюється і забезпечує фор-

мування світогляду;

– пізнавальні процеси набувають стійкої довільності, інтелекту-

альної складності, диференційованості та інтегрованості;

– юнакам складно спрямовувати свою пізнавальну активність

на навчальний матеріал через те, що вони надто заглиблені у

свої особистісні проблеми;

– старшокласник володіє складною системою способів довільно-

го запам’ятовування;

– мислення старшокласника забезпечує оволодіння науковими

знаннями;

– старшокласник спроможний до самоосвіти, досягаючи при

цьому результатів того ж рівня, що й в умовах навчання.

4. Емоційно-вольова сфера

у ранній юності

Емоційна сфера старшокласників складна та різнобарвна. Вона

стає більш насиченою та гнучкою порівняно із підлітком, зростає її

395

Психологія ранньої юності

керованість та контрольованість. Зменшується вміст афективних ре-

акцій, емоційне життя є інтенсивним, хоча стає менш бурхливим і

більш стабільним. Так, юнаки та дівчата, незалежно від типу нерво-

вої системи, значно стриманіші й врівноваженіші порівняно з підліт-

ками (О. В. Кучменко).

Значного рівня розвитку досягають вищі почуття, які зумовлю-

ють цілу низку потреб: естетичних, інтелектуальних, соціально-мо-

ральних. Завдяки високій значущості для старшокласника спілку-

вання на засадах партнерства у нього особливо інтенсивно розвива-

ються соціальні почуття: емпатія, почуття взаєморозуміння, духо-

вної єдності, чуйності тощо.

В емоційному портреті старшокласника все більш помітними ста-

ють індивідуально-типологічні особливості. Дозрівання темперамен-

ту зумовлює його вплив на процес емоційного життя. Серед школярів

чітко вирізняються екстравертовані та інтравертовані типи. Перші

відкрито і виразно демонструють свої переживання, другі – зовні ма-

лоемоційні, спостерігачу важко визначити їхні переживання.

У вольовій сфері зростає рі вень свідомого самоконтролю, пов’яза-

ного із прагненням відповідати вимогам групи. Водночас, рівень са-

моконтролю ще нестійкий і ситуативний. У різних ситуаціях один і

той же старшокласник може повестись досить непередбачувано. Бра-

кує старшокласнику і вміння докладати систематичні зусилля при

подоланні перешкод, що виявляється як слабкість волі, залежність

від зовнішніх впливів, безвідповідальність, ненадійність, схильність

легко і безпричинно ображатися тощо. При нервово-психічних наван-

таженнях самоконтроль старшокласника значно знижується.

У старшокласника досить виразно проявляється певний тип тем-

пераменту, основні структури якого задаються ще в підлітковому

віці. Рання юність відзначається посиленням інтегральних зв’язків

між його елементами, внаслідок чого полегшується управління осо-

бистістю вла сними реакціями (В. С. Мерлін). Типологічні особливос-

ті нервової системи гостро проступають у поведінці старшокласника,

маючи у крайніх своїх проявах вигляд акцентуацій, що виникають

на грунті природжених особливостей нервової системи при наявності

несприятливих соціальних умов. При поглибленні акцентуацій вони

переходять у патологічні розлади психіки – психопатії (О. Є. Лічко).

Серед старшокласників найчастіше зустрічаються наступні ак-

центуації (К. Леонгард).

Застрявання – стан збудження поєднується з впертістю, недові-

рливістю, нетерпимістю до критики й заперечень.

396

Тема 28

Демонстративність – амбіційність, хизування, хвалькуватість,

зухвалість, прагнення будь що підкреслити свою значущість, здат-

ність непередбачуваних дій з метою привернення до себе уваги ото-

чуючих.

Екзальтовані – легко збуджуються та піддаються навіюванню,

схильні до афектів, до надміру яскравого виявлення емоцій захопле-

ності, здивування, натхнення, суму, розпачу. Загострення цих рис

призводить до нерозбірливості молодих людей у знайомствах, схиль-

ності до не продуманих, авантюрних вчинків

Тривожні – постійно очікують небезпеку, боязкі, сором’язливі,

нерішучі, поступливі, властива реакція втечі, а не подолання скрут-

них обставин. Замкну тість «тривожних» старшокласників може пе-

рерости у хворобливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцін-

ності тощо.

Поряд з високою емоційною чутливістю та вразливістю старшо-

класників у них інтенсивно формуються способи психологічного за-

хисту (І. С. Кон).

ВИСНОВКИ про емоційно-вольову сферу людини у ранній юності:

– емоційна сфера старшокласників стає більш насиченою та

гнучкою порівняно із підлітком, зростає її керованість та

контрольованість;

– емоційне життя юнацтва є інтенсивним, хоча менш бурхли-

вим і більш стабільним; значного рівня розвитку досягають

вищі почуття та відповідні їм потреби (естетичні, інтелекту-

альні, соціально-моральні);

– виразності набувають індивідуально-типологічні особливості

емоційної сфери юнаків;

– у вольовій сфері зростає рі вень свідомого самоконтролю,

пов’язаного із прагненням відповідати вимогам групи;

– рівень самоконтролю ще нестійкий і ситуативний, що створює

сприятливий грунту для появи у юнаків акцентуацій характеру.

5. Розвиток самосвідомості старшокласника

Самосвідомість старшокласника відзначається егоцентризмом,

який відіграє позитивну роль. Він дозволяє молодій людині відкри-

ти свій унікальний внутрішній світ, співвідносячи його із зовнішнім

397

Психологія ранньої юності

світом, спонукає до осмислення свого місця у дійсності й сприяє ста-

новленню світогляду.

Важливим фактором формування самосвідомості стає стать осо-

бистості. Почуття дорослості координується у свідомості старшо-

класника із чоловічою чи жіночою роллю. Інтенсивно розвивається

сприймання себе як особи певної статі з характерни ми потребами,

мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленнями до представників

протилежної статі та відповідними формами поведін ки (І. В. Дубро-

віна).

Розвиток самосвідомості в цей віковий період відбувається у та-

ких основних напрямах (за В. С. Мерліним):

1) Усвідомлення самототожності (розмежування «я» – не «я» та

його наступність у часовій особистісній перспективі);

2) «Я» – суб’єкт діяльності (виникає ще з 3-х років, коли малюк

усвідомлює себе як джерело дій, заявляючи «я сам»);

3) Усвідомлення своїх психічних якостей (власної індивідуаль-

ності);

4) Засвоєння системи соціально-моральних самооцінок.

Формування особистісної ідентичності становить надзвичайно

важливий напрям розвитку самосвідомості старшокласника, для яко-

го властива загострена потреба переосмислення свого «Я», пов’язана,

по-перше, із різкими й бурхливими змінами зовнішності, появою

нових переживань (криза ідентичності, за Е. Еріксоном), а по-друге,

із перспективами життєвого самовизначення та вибором професії

(Г. К. Радчук).

У молодих людей виникає увага до власного тіла і до змін у ньому,

боляче сприймаються будь-які зовнішні недоліки (низький зріст, по-

внота, дитячі риси). Вони намагаються бути дорослим, насамперед,

ззовні.

Посилюється самоспостереження, рефлексія власних пережи-

вань, інтерес до внутрішнього світу людини взагалі. Образ «Я» висту-

пає у варіантах: реальне «Я» (яким є тепер), динамічне «Я» (намага-

юсь бути), ідеальне «Я» (яким слід бути), фантастичне «Я» (хотів би

бути).

Змінюються критерії самоаналізу. Якщо підліток орієнтується

на пошук своїх неповторних рис, то юнак – на особливості свого по-

ложення серед інших людей. Глибина самоаналізу залежить від со-

ціальних (тип навчального закладу, де навчається юнак), індивіду-

ально-типологічних (екстраверт, чи інтроверт), біографічних (умови

сімейного виховання) факторів.

398

Тема 28

Вдалий пошук свого «Я» призводить до самоприйняття особис-

тості старшокласника, а невдалий – до самозаперечення, самовідтор-

гнення, яку Е.Еріксон назвав «неадекватною ідентичністю». Розви-

ток останньої може йти за такими основними напрямками: відмова

від глибокого і довірливого спілкування, уникнення тісних взаємо-

відносин з іншими; деформація особистісного часу, неспроможність

будувати життєві плани, страх стати дорослим, страх змін; блокуван-

ня реалізації продуктивних, творчих здібнос тей, невміння мобілізу-

вати свої внутрішні ресурси й зосередитися на якійсь одній, основній

діяльності; відмова від самовизначення і вибір негативних зразків

для наслідування.

Самооцінка у ранній юності стає більш диференційованою, раціо-

нальною, аргументованою і є результатом психічної активності стар-

шокласника у таких основних формах:

• Порівняння досягнутого з очікуваним («я знаю і тому отримав

високу оцінку»). Деформація цього способу самооцінки про-

являється у тому, що юнаки створюють невиправдані штучні

ситуації самоперевірки (перестрибнути з даху на дах 5-ти по-

верхових будинків; стрибати у воду з високої скелі, не знаючи

дна і глибини, бешкетування зі зброєю тощо);

• Аналіз думок про себе, висловлених оточуючими. Дорослі й

ровесники користуються різними критеріями оцінювання

старшокласників, які іноді протиставляються – те, що схва-

люють ровесники, засуджують батьки.

Уявлення про себе розрізняється з узагальненим образом своїх

одноліток («Ми») як за змістом, так і за системою оцінок. Хлопці

вважають себе менш сміливими, менш комунікабе льними та жит-

тєрадісними, ніж однолітки, але добрішими і з кра ще розвинутою

здатністю зрозуміти іншу людину. Дівчата ж припи сують собі меншу

комунікабельність, але більшу щирість, справед ливість та вірність

(І. С. Кон, В. О. Лосєнков).

У десятикласників нижча дисперсія у показниках самооцінки,

ніж у випускників (І.Ю. Кулагіна). У більшості учнів вона стабільно

висока і порівняно безконфліктна. Переважає оптимістична оцінка

себе, своїх можливостей, впевненість переважає над тривожністю. На

момент закінчення школи, коли потрі бно робити реальний вибір сво-

го майбутнього, не всі учні спроможні зберегти стабільну самооцінку.

Частина випускників зберігає оптимістичну, дещо завищену само-

оцінку, в ін ших самооцінка надмір завищена, охоплює всі сторони

життя, в ній переплітається реальність з бажаним; треті (переважно

399

Психологія ранньої юності

дівчата) мають низьку, конфліктну самооцінку, невпевнені у собі,

гост ро переживають невідповідність своїх праг нень наявним можли-

востям.

Узагальнена самооцінка відображається у самоповазі, яка ста-

новить досить стійке утворення, що змінюється поступово. Уявлен-

ня про власну самоцінність часто є перебільшеним. Це виглядає як

юнацька самовпевненість, що не витримує перевірки реальними

справами, і розцінюється оточуючими як хвалькуватість, невміння

дотримуватись свого слова.

У протилежному випадку спостерігається знижена самоповага,

яка робить людину бездіяльною, невпевненою, самотньою. Такі мо-

лоді люди хворобливо реагують на критику, гумор. У них переважає

екстернальний локус контролю: вважають, що головна причина не-

вдач у тому, що оточуючі не помічають їх позитивних якостей. Для

таких учнів сприятливими є ситуації, де можна провити себе з кра-

щого боку, досягти успіху.

ВИСНОВКИ про розвиток самосвідомості старшокласника:

– самосвідомість старшокласника відзначається егоцентриз-

мом, що дозволяє йому відкрити свій унікальний внутрішній

світ й сприяє становленню світогляду;

– інтенсивно розвивається сприймання себе як особи певної статі;

– загострюється потреба переосмислення свого «Я», що

пов’язана із різкими й бурхливими змінами зовнішності, з по-

явою нових переживань, з перспективами життєвого самовиз-

начення;

– у юнацтва посилюється самоспостереження, рефлексія власних

переживань, інтерес до внутрішнього світу людини взагалі;

– вдалий пошук свого «Я» призводить молоду людину до само-

прийняття своєї особистості, а невдалий – до її самозаперечен-

ня, самовідторгнення;

– самооцінка у ранній юності стає більш диференційованою, ра-

ціональною, аргументованою.

400

СЛОВНИК

ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

КУРСУ

ДИТЯЧОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Амнезії – розлади пам’яті, за яких відбувається втрата минулого

досвіду людини, її вмінь, навичок, знань.

Ампліфікація – максимальне розкриття всіх можливостей віку

для психічного розвитку особистості (О. В. Запорожець).

Аналіз – одна з основних операцій мислення, що полягає у виді-

ленні в об’єктах елементів, властивостей, зв’язків, у поділі предмету

на частини.

Асинхронність – закономірність психічного розвитку, згідно з

якою різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за три-

валістю, і за віком їх настання.

Афект – форма переживання емоцій, ознаками якої є швидке

виникнення, бурхливий та короткочасний перебіг, супроводження

порушеннями свідомості, втратою самоконтролю. Викликаються го-

стрими життєвими ситуаціями. Схильність до афектів свідчить про

невихованість, невміння володіти собою.

Біологізаторський підхід – психологічні теорії, у яких перебіль-

шується роль біологічних факторів розвитку особистості.

Відчуття – елементарний психічний процес, що полягає у відобра-

женні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також

станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників

на органи чуттів.

Вік психологічний – новий тип будови особистості й її діяльності,

ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віко-

вому етапі і які у найголовнішому і основному визначають свідомість

дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя,

весь хід її розвитку в даний період (Л. С. Виготський).