Дуткевич Т.В. Дитяча психологія

Подождите немного. Документ загружается.

381

Розвиток психіки та особистості у підлітковому віці

5. Особливості навчальної діяльності

підлітка

Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і доско-

наліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування і уза-

гальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних опе-

рацій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, об-

грунтованими й логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на ко-

ристь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній,

мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами

вмінь учитись. Якісних змін зазнає і мотивація учіння підлітків.

У підлітковому віці спостерігається зниження успішності, інтер-

есу до учіння. Причини цього явища:

• школа приваблює не стільки навчальною діяльністю, скільки

можливістю спілкування з ровесниками;

• розширюється коло джерел інформації, життєвих зв’язків;

• нові вимоги в середній школі – поява нових вчителів, зроста-

ють вимоги до самостійності в навчальній діяльності;

• внаслідок актуалізації професійного вибору підліток поділяє

навчальні предмети на «важливі і неважливі».

Ставлення підлітка до навчання переважно залежить від особи

вчителя, тому диференціюється щодо різних предметів, які учень по-

діляє на «цікаві і нецікаві». В особі вчителя учні цінують ерудова-

ність, справедливість, доброзичливість, тактовність, вміння органі-

зувати роботу учнів. Зміна вчителя в класі призводить до зміни став-

лення учнів до відповідного предмету.

Учіння для підлітка набуває особистісного змісту, перетворюєть-

ся у самоосвіту. Це проявляється у наступних фактах.

• Зміст учіння розширюється, виходить за межі шкільної про-

грами за власною ініціативою підлітка. У класі вирізняються

здібні учні, які не працюють на уроці, а цікавляться позапро-

грамовим матеріалом з предмету, яким оволодівають само-

стійно. Виникають захоплення, де необхідні самостійно набуті

знання: електроніка, радіо, шахи, фотографія.

• З’являються мотиви професійної підготовки, незадоволеність

власними знаннями; мотиви обов’язку, відповідальності та

382

Тема 27

престижу без зв’язку з пізнавальною мотивацією не забезпечу-

ють високих учбових успіхів.

• Оволодіння основами наук (математика, фізика, хімія), які

вимагають достатнього інтелектуального розвитку і самостій-

ної навчальної роботи.

ВИСНОВКИ про особливості навчальної діяльності підлітка;

– зміст навчальної програми значно ускладнюється, що вимагає

від учнів доско наліших способів здобуття знань;

– відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений

план;

– спостерігається зниження успішності, інтересу до учіння;

– учіння для підлітка набуває особистісного змісту, перетворю-

ється на самоосвіту.

6. Розвиток пізнавальних процесів підлітка

У підлітковому віці пізнавальні процеси зазнають важливих змін,

наближаючись у своїх параметрах до «дорослого» рівня. Зокрема,

дістають подальшого розвитку специфічно людські, соціально зу-

мовлені види пізнавальних процесів: довільна та внутрішня увага,

спостережливість, теоретичне мислення, словесно-логічна пам’ять,

мовлення, уява. Вдосконалюється регульованість пізнавальних про-

цесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при вирішенні

складних навчально-пізнавальних задач.

Важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мис-

лення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізнавальних

процесів. Сприймання супроводжується пошуком, міркуваннями.

Пам’ять побудована на аналізі та розумінні матеріалу і спирається на

використання прийомів запам’ятовування.

Увага підлітка стає необхідним компонентом його вмінь вчитись.

Виробляється свідоме зосередження на певних об’єктах, що відзна-

чається тривалістю та стійкістю щодо від волікань. Зростають мож-

ливості розподілу та переключення уваги, обсягу та її концентрації.

Це стосується не тільки зовнішньої, але й внутрішньої уваги, яка осо-

бливо важлива для оволодіння значним за обсягом теоретичним мате-

ріалом. Показники уваги підлітка можуть бути досить високими, але

залежать від його особистого стану, яким йому не завжди вдається

383

Розвиток психіки та особистості у підлітковому віці

керувати. Такими ситуаціями, що утруднюють всю пізнавальну ді-

яльність підлітка є навчальні випробування, коли підвищується рі-

вень мотивації, зростає тривожність тощо.

Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов’язаний з форму-

ванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим про явом

вольової активності підлітка.

Відчуття і сприймання. Відчуття і сприймання виступають по-

чатковим етапом у процесі засвоєння знань. Це сприяє їх тіснішим

зв’язкам з мисленням підлітка, яке супроводжує процес первинного

ознайомлення з навчальним матеріалом. Вчитель навчає учнів осмис-

лювати матеріал вже у ході його сприймання, намагається подавати

його доступно, пояснювати незрозуміле. Образи сприймання стають

повнішими, детальнішими і змістовнішими. Все це призводить до

трансформації процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані

сенсорно-перцептивні дії.

Подальшого розвитку зазнає цілеспрямоване сприймання – спо-

стереження, яке характеризується пла номірністю, послідовністю і

систематичністю, включаючи розумові операції зіставлення, порів-

няння, узагальнення і класифікації сприйманих об’єктів.

Пам’ять. Поступове накопичення знань учнями спираєть-

ся на зростання обсягу пам’яті. Таке зростання відзначається не

лише кількісними показниками, але й якісним перетворенням ма-

теріалу, що зберігається у пам’яті. Він набуває згорнутості, значно

зростає його інтегрованість із минулим досвідом учнів. Робота над

запам’ятовуванням носить інтелектуальний характер, що водночас

забезпечує і розуміння матеріалу. Отже, швидко формується смисло-

ва логічна пам’ять.

Зростає кількість школярів, які застосовують прийоми опосеред-

кованого запам’ятовування. Збільшується число таких прийомів,

а їх використання стає щораз усвідомленішим, довільнішим і ціле-

спрямованішим.

Мислення. Найсуттєвішою зміною мислення підлітка є набуття

останнім якостей теоретичності, формальності, рефлексивності.

Мислення підлітка активне, са мостійне, творче, що дозволяє ви-

користати його як засіб пошукової діяльності, спрямованої на піз-

нання нового. Підліток набуває здатності виробляти гіпотетично-де-

дуктивні міркування – тобто робити умовиводи на основі висунутих

гіпотез. Розвиваються вміння, необхідні для розумових експеримен-

тів, для теоретичного розв’язання задач на основі певних припущень

тощо.

384

Тема 27

Специфікою цього рівня мислення є й те, що його предметом стає

не лише розв’язання зовнішніх задач, а й сам процес мислен ня, тобто

воно стає рефлексивним.

Уява підлітка відіграє важливі функції, як у його навчальній ді-

яльності, так і в особистому житті. У навчальній діяльності функ-

ціонує репродуктивна та продуктивна уява. Значно розширюється

зміст її образів, що зумовлено значним обсягом та різноманітністю

навчального матеріалу. Вміння користуватись образами репродук-

тивної уяви дозволяє підлітку краще відтворювати засвоєний мате-

ріал. Це сприяє більшій диференційованості та точності образів уяви,

які до того ж піддаються оцінці підлітка та неодноразовому внесен-

ню змін та уточнень. Така психічна діяльність над побудовою образів

уяви свідчить про довільність цього процесу, його поступове перетво-

рення на особливі імажинативні дії.

Збагачується арсенал способів створення образів уяви, провідним

се ред яких стає мовлення, особливо внутрішнє.

Продуктивна уява підлітка виявляється у творчих видах навчаль-

них завдань. Урізноманітнюються її види за змістом образів: техніч-

на, художня, наукова.

Важли ву роль в особистісному житті підлітка починає відігравати

мрія, яка творить образи бажаного майбут нього і впливає на визна-

чення життєвих планів підлітка.

Мовлення. У підлітковому віці продовжується процес оволодін-

ня рідною мовою в її основних функціях: спілкування, пізнання, са-

мовираження. Внаслідок засвоєння теоретичних знань з «мовних»

предметів у підлітка розвивається свідоме ставлення до користуван-

ня мовою, розширюється розуміння значення та законів рідної мови

на основі порівняння її з іноземною.

Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спіл-

кування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами вираз ності

мовлення, необхідними для відстоювання власної думки, доведення

своєї правоти чи спростування позиції товариша. Значно зростає лек-

сичний запас, поповнюючись науковими термінами, словами на по-

значення абстрактних понять та якостей міжособистісних взаємин,

психічних станів, індивідуальних особливостей людей.

Вдосконалюється писемне мовлення підлітків, наближуючись до

літературної мови, формується здатність адекватніше висловлюва-

ти абстрактні думки. Розвивається чутли вість до художнього слова,

часто виникає потяг до написання віршів, щоденників. Мовні дії ста-

ють більш контрольованими. Зменшується кількість зайвих вставок

385

Розвиток психіки та особистості у підлітковому віці

(«ну», «от», «значить» та ін.). Водночас, у підліткових мікрогрупах

формується своя особлива «мова», яка страждає лексичною обмеже-

ністю, наявністю жаргонних слів і призначена для збереження групо-

вих «таємниць».

Мовлення підлітка, як і інші пізнавальні процеси, розвивається

під впливом мислення, що знаходить виявлення у нагромадженні

досвіду активного використання різноманітних мовних категорій,

ускладненні граматичної й синтаксичної форм мовлення, в особли-

вій ролі внутрішнього мовлення, як засобу мислення та підготовки

до спілкування. Мовлення стає контекстним, все менше пов’язаним з

конкрет ною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

ВИСНОВКИ про розвиток пізнавальних процесів підлітка:

– найбільш помітного розвитку зазнають специфічно людські,

соціально зумовлені види пізнавальних процесів (довільна та

внутрішня увага, спостережливість, теоретичне мислення,

словесно-логічна пам’ять, мовлення, уява);

– вдосконалюється керованість й регульованість пізнавальних

процесів, свідоме ставлення підлітка до їх використання при

вирішенні складних навчально-пізнавальних задач;

– важливий вплив на пізнавальну сферу підлітка справляє мис-

лення, внаслідок чого відбувається інтелектуалізація пізна-

вальних процесів.

386

ТЕМА 28

ПСИХОЛОГІЯ РАННЬОЇ ЮНОСТІ

ПЛАН

1. Загальна характеристика раннього юнацького віку

2. Система спілкування і взаємин у старшокласників

3. Розвиток пізнавальних процесів старшокласника

4. Емоційно-вольова сфера у ранній юності

5. Розвиток самосвідомості старшокласника

Література

1. Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К., 1976. – Розділ VII.

2. Вікова психологія: Навч. посібник / О. В. Скрипченко, Л. В. До-

линська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – С. 233–259.

3. Забродський М. М. Основи вікової психології: Навч. посібник. –

Тернопіль, 2005. – С.91–106.

4. Захаров Н. Н. Профориентация школьников. – М., 1989. –

С. 110–165.

5. Ковалев С. В. Подготовка старшеклассников к семейной жиз-

ни. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с.

6. Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989.

– 254 с.

7. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток

особистості. – К.: Рад. iкола, 1989. – 608 с.

8. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология:

Полный жизненный цикл развития человека: Учебное пособие для

студентов высших учебных заведений. – М: ТЦ «Сфера», 2001. –

С.315–331.

9. Миславский Ю. А.Саморегуляция и активность личности в юно-

шеском возрасте. – М.: Педагогика, 1991. – 152 с.

10. Радчук Г. К. Формування самооцінки професійно значущих

якостей особистості старшокласника при виборі педагогічної профе-

сії: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.07. – К., 1992. – 216 с.

11. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы

становления личности. – М.: Мир, 1994. – 319 с.

12. Рувинский Л. И. Самовоспитание личности. – М.: Просвеще-

ние, 1984. – 138 с.

387

Психологія ранньої юності

1. Загальна характеристика

раннього юнацького віку

Юність – це досить тривалий період життя людини від 14–15 до 25

років, який поділяють на ранню та пізню юність. Рання юність охо-

плює період від 14–15 до 18 років.

Вивчення психологічних проблем юності відзначається двома

основними підходами.

Ряд теорій (біологічного, психологічного, психоаналітичного на-

прямків) пояснюють юність, виходячи переважно зі змін в організмі

та їх внутрішніх факторів. При цьому протиставляється розвиток лю-

дини або як індивіда, або як особистості. На одному з полюсів цього

підходу – біологічні теорії, для яких юність – це важливий етап росту

організму, що детермінує всі лінії (морфологічну, фізіологічну, соці-

ально-психологічну) онтогенезу індивіда.

Психологічні теорії наголошують на тому, що юність є своєрідним

етапом розвитку внутрішнього світу, насамперед – самосвідомості ди-

тини.

У психоаналітичних теоріях акцентується увага на юності як ета-

пі бурхливого психосексуального розвитку дитини.

Інший підхід – соціологічний – відзначається спробами розкрити

переважно зовнішню детермінацію періоду юності з погляду суспіль-

ства, інтересів його розвитку. У цьому розумінні юність – етап соціа-

лізації дитини, переходу від залежного дитинства до самостійної до-

рослості, формування соціальних ролей, ціннісних орієнтацій.

Для вітчизняної психології характерним є врахування діалектич-

ної єдності біологічних, психологічних та соціальних складових у роз-

витку особистості. Труднощі юності пояснюються розходженням у мо-

ментах досягнення індивідом, з одного боку, біологічної зрілості, а з ін-

шого – соціальної зрілості. У нашому технологічно високорозвиненому

суспільстві, де період шкільного навчання досить тривалий і має тен-

денцію до зростання, біологічне дозрівання випереджує соціальне.

Більшість юнаків і дівчат цього віку вже досягають статевої зрі-

лості. Майже завершується дозрівання і всього організму дитини. Фі-

зичний розвиток старшокласників у темпах уповільнюється і більш

помітний у дівчат, а юнаки поступово «наздоганяють» їх. Збільшен-

ня росту в дівчат триває переважно до 16–17 років, а в юнаків — до

17–18 років.

388

Тема 28

Особливо швидко зростає м’язова маса і сила в хлопців, що робить

цей період важливим для їх досягнень у деяких видах спорту. Більш

збалансованими стають показники в зростанні внутрішніх органів,

розмір серця у пропорціях щодо показників судинної та м’язової сис-

тем досягає показників дорослої людини. Значно вдосконалюється

нервова система, яка стає стабільнішою та витривалішою. Гальмівні

процеси врівноважені із процесами збудження.

Ще однією особливістю сучасності є прискорення біологічного до-

зрівання (акселерація) і уповільнення соціального. Соціальна зрілість

вимірюється багатьма параметрами, які з’являються неодночасно та

індивідуально. Так, суспільство визнає дорослість людини з 17 років,

коли вона отримує паспорт, починає відповідати за всі свої вчинки пе-

ред законом, користується виборчим правом та всіма іншими правами

дорослої людини. Водночас фактична соціальна зрілість може настати

як раніше моменту її юридичного визнання (наприклад, під час війни,

коли використовується праця підлітків та юнаків), так і пізніше. Ще до-

вгий час після набуття повноліття молода людина зберігає матеріальну

залежність від батьків і родини (особливо, якщо продовжує навчання).

Соціальна ситуація розвитку зумовлюється підготовкою старшо-

класника до вступу в самостійне життя, який полягає у виборі профе-

сії, у визначенні подальшого життєвого шляху (продовжити навчання,

створити сім’ю, розпочати трудову діяльність тощо). Звідси – найбільш

актуальною особистісною проблемою старшокласника є здійснення

життєвого самовизначення, яке б дало йому в майбутньому змогу по-

вною мірою реалізувати себе в праці, громадському жит ті, у сім’ї.

Психічний розвиток у ранній юності – це та необхідна основа, яка

дозволяє людині свідомо й обґрунтовано здійснити вибір подальшого

життєвого шляху відповідно до своїх можливостей та індивідуальних

особливостей. Перевірка правильності зробленого життєвого вибору, а у

деяких випадках і його зміна триває у другій половині юнацького віку.

Соціальна ситуація розвитку старшокласника породжує супереч-

ність між ідентифікацією та індивідуалізацією його особистості серед

оточуючих людей (Д. І. Фельдштейн). З одного боку, юнаки прагнуть

до незалежності, самостійності, захищають своє право на індивіду-

альність. З іншого боку, активізується ціннісно-орієнтаційна діяль-

ність, посилюється прагнення свідомо будувати свою поведінку від-

повідно до існуючих суспільних норм і вимог. Результатом взаємодії

процесів індивідуалізації та ідентифікації є диференціація розумо-

вих здібностей та інтересів, розвиток інтег ральних механізмів само-

свідомості, вироблення світогляду, життє вої позиції.

389

Психологія ранньої юності

Провідною діяльністю для старшокласників виступає навчально-

професійна діяльність.

Центральним новоутворенням особистості у ранній юності є го-

товність старшокласника до життєвого самовизначення (І. В. Ду-

бровіна), осередком якого є професійний вибір. У 80-ті роки у виборі

професії старшокласники, передусім, орієнтува лись на престижність

професії (її соціальну значущість), вимоги професії до особистос-

ті, принципи й норми взаємин, характерні для даного професійного

кола. Сьогодні помітно зростає прагматичність молодих людей при

вирішенні цього питання.

Життєве самовизначення відбувається з опорою на головне ново-

утворення психіки старшокласника – його світогляд, що становить

систему узагальнених поглядів на дійсність, де наукові знання пере-

плітаються із переконаннями й ставленнями.

ВИСНОВКИ про загальну характеристику раннього юнацького віку:

– рання юність охоплює період від 14–15 до 18 років;

– для сучасних юнаків характерне прискорення біологічного до-

зрівання (акселерація) і уповільнення соціального з виперед-

женням біологічного;

– фізичний розвиток старшокласників у темпах уповільнюєть-

ся, зростання розміру внутрішніх органів відбувається про-

порційно щодо показників судинної та м’язової систем, у не-

рвовій системі гальмівні процеси врівноважені із процесами

збудження;

– соціальна ситуація розвитку зумовлюється підготовкою стар-

шокласника до вступу в самостійне життя;

– центральним новоутворенням особистості у ранній юності є го-

товність дитини до життєвого самовизначення;

– головне новоутворення психіки старшокласника – його світо-

гляд.

2. Система спілкування і взаємин

у старшокласників

У взаєминах з батьками зберігається прагнення старшокласників

до рівності й автономії, що проявляється на таких рівнях:

390

Тема 28

• поведінковому – прийняття самостійних рішень щодо особис-

то важливих питань (вибір друзів, проведення дозвілля, підбір

одягу);

• емоційна – наявність власних уподобань, незалежних від бать-

ків;

• моральна і ціннісна – наявність власних поглядів та оцінок

(І. С. Кон).

Емоційна автономія супроводжується значними труднощами у

спілкуванні, якщо батьки несерйозно сприймають нові переживан-

ня і бажання своїх дітей: часто глузують або засуджують їх дії чи зо-

внішність; критикують їх захоплення, друзів, зловживають заборо-

нами. Внаслідок допущених дорослими помилок у старшокласника

виникає відчуженість, замкненість, таємниці тощо.

Морально-ціннісна автономія демонструється, як правило, у зо-

внішніх аспектах: слідування моді, екстравагантна поведінка, спосо-

би проведення дозвілля. У принципових питаннях подальшого жит-

тєвого самовизначення (вибір професії) старшокласники більшою мі-

рою покладаються на батьків.

Взаємини з ровесниками. Відчуття самотності, переживання

власної непотрібності, зумов лені віковими суперечностями станов-

лення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнен-

ня до об’єднання і спілкування з однолітками, у товаристві яких вони

сподіваються знайти такі гос тро потрібні їм емоційне тепло, розумін-

ня, визнання власної значу щості тощо.

Найважливіше для старшокласника – бути прийнятим, заслужи-

ти схвалення, мати престиж серед одноліток. Соціометрія виявляє

більш-менш постійні (протягом років) групи популярних і пасивних

учнів у класі. Популярність ґрунтується на різних підставах, залеж-

но від групових цінностей і рівня розвитку учнівського колективу.

Такими підставами можуть бути і педагогічно небажані якості учня:

недисциплінованість, зухвалість, агресивність. Низький статус у гру-

пі, як пра вило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Коло спілкування старшокласників відзначається, як розширен-

ням його сфери, так і поглибленням взаємин (І. С. Кон, В. О. Лосєн-

ков).

Розширення сфери спілкування виявляється у наступному. Збіль-

шується тривалість спілкування з товаришами (3–4 години в будні,

7–9 годин у вихідні та святкові дні). Зростає кількість референтних

соціальних груп, до яких входить підліток (клас, спортивна команда,

компанія друзів за місцем проживання). Вимоги цих груп різноспря-