Дуткевич Т.В. Дитяча психологія

Подождите немного. Документ загружается.

111

Психологічні особливості ігрової діяльності в дошкільному віці

С. Л. Новосьолова пропонує вирізняти ігри за ознакою ініціативи

дітей. Це три класи ігор: ті, що виникають за ініціативою самих ді-

тей; ті, що виникають за ініціативою дорослих; ті, що відображають

традиції певного народу.

До першого класу належать експериментування (з природними

об’єктами, з тваринами, з іграшками та іншими предметами) та са-

модіяльні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольо-

ві, режисерські та театралізовані). Всі ці ігри мають спільну ознаку:

вони є самодіяльними. Виникають за ініціативою самих дітей.

До другої підгрупи належать навчальні (дидактичні, сюжетно-ди-

дактичні, рухливі, «ігри з правилами») та дозвіллєві ігри (інтелекту-

альні, ігри-забави, розваги, театральна гра, святково-карнавальні).

Ці ігри виникають за ініціативою дорослих, але якщо діти добре їх

засвоїли, то можуть гратись у них самостійно.

До третьої групи належать традиційні або народні ігри (обрядові,

тренінгові, дозвіллєві). При цьому С. Л. Новосьолова вважає, що про-

відною діяльністю у дошкільному віці виступають самодіяльні ігри

дітей [52, с. 12–13].

Г. А. Урунтаєва [153, с. 77] пропонує вирізняти види ігрової ді-

яльності дошкільника, як це представлено у таблиці 3.

Таблиця 3

Різновиди ігрової діяльності дошкільника

Творчі (сюжетно-рольові) Ігри з правилами

власне сю-

жетно-ро-

льові

будівельні

ігри-драма-

тизації

дидактичні рухливі

Творчо і за власною ініціативою осмис-

люють різні сторони життя дорослих за

допомогою ролей і ігрових дій

За ініціативою дорос-

лих, за розробленими

ними правилами, перед-

бачають попереднє озна-

йомлення дітей з цими

правилами

Крім згаданих різновидів гри дошкільників, у дитячій психології

досліджуються також: ігри на теми літературних творів (Л. П. Боч-

карьова, І. Д. Власова, В. А. Гелло, З. В. Лиштван, Т. А. Маркова,);

112

Тема 8

ігри з тваринами (Е. Янакієва, Болгарія); ігри у процесі малювання

(Т. С. Казакова, Т. С. Комарова, Н. П. Сакуліна, Є. А. Фльоріна);

комп’ютерні ігри (В. В. Безменова, Є. В. Зворигіна, Л. А. Яворончук);

театралізовані ігри (Р. К. Сєрьожнікова).

До найбільш поширених творчих ігор дошкільників належать бу-

дівельні ігри, у яких розгортання певного сюжету пов’язано із пред-

метними діями по спорудженню та конструюванню з кубиків, кон-

структорів, допоміжних матеріалів з використанням піску, глини,

камінців тощо. Ці ігри дозволяють дошкільнику імітувати трудову

діяльність дорослого, розкриваючи перед ним властивості різнома-

нітних будівельних матеріалів, закономірності з’єднання частин та

деталей, гармонійне їх співвідношення. Таким чином, будівельна гра

містить значний потенціал для розвитку інтелекту й творчості до-

шкільників.

Будівельні ігри та сюжетно-рольові пов’язуються тісними вза-

ємними переходами. Створені споруди, будівлі, конструкції охоче

використовуються дошкільником для декорування гри сюжетно-ро-

льової: у «побудованих» кімнатах розгортається гра «у сім’ю», у спо-

рудженому «приміщенні» відкривається «магазин» чи «лікарня».

Поєднання сюжетно-рольових та будівельних ігор дозволяє дошкіль-

нику повніше відобразити життя людей, змоделювати цілісний його

процес, де вирізняються окремі етапи: спочатку спорудження, будів-

ництво, потім використання споруди у важливих для людини цілях.

Головна відмінність між будівельними й сюжетно-рольовими іграми

полягає у їхньому змісті: будівельна носить предметний характер, а

сюжетно-рольова – комунікативний, коли моделюються відносини

між людьми, виступаючими у різних своїх ролях. З віком дошкіль-

ників відмінності між будівельними й сюжетно-рольовими іграми

все менш помітні: будівельна гра розгортається як сюжетно-рольова

з визначенням сюжету й розподілом ролей. Водночас у будівельних

іграх є ознаки, спільні з продуктивною діяльністю дошкільників:

діти отримують реальний результат у вигляді споруди, архітектурно-

го комплексу.

В іграх-драматизаціях зміст, ролі, ігрові дії зумовлені сюжетом і

змістом певного літературного твору, казки. Вони подібні до сюжет-

но-рольових ігор: у їх основі лежить умовне відтворення подій, явищ,

дій і взаємовідносин та присутні елементи творчості. Своєрідність

ігор-драматизацій полягає у виконанні дітьми ролей у строгій відпо-

відності до змісту літературного твору. Це відрізняє їх від режисер-

ських ігор, де дитина вільно перебудовує сюжет, створює подібний

113

Психологічні особливості ігрової діяльності в дошкільному віці

сюжет до відомого їй за літературним твором; а також від театралі-

зованих ігор, де присутній мотив гри «у театр». Як правило, основою

ігор-драматизацій слугують казки. У казках образи героїв добре зро-

зумілі дітям, події розгортаються динамічно, вчинки мотивовані, у

сюжеті виділяються чіткі етапи. Зручними для запам’ятовування є

віршовані твори. У цих іграх формується мовлення і пам’ять дітей,

вони засвоюють глибинний зміст твору, причинну зумовленість по-

дій. Розвивається здатність дітей діяти у колективі, узгоджувати

свою поведінку з іншими дітьми. Потреба зіграти роль відповідно

до змісту казки розвиває здатність дитини виконувати інструкцію,

утримувати її у своїй пам’яті.

ВИСНОВКИ про класифікацію ігор дошкільника та особливості

його творчих ігор:

– розмаїття різновидів ігор дошкільника ставить проблему їх

класифікації, яка на сьогодні не має остаточного вирішення;

– крім сюжетно-рольової гри, дошкільник оволодіває творчи-

ми іграми (будівельними, іграми-драматизацями) та іграми з

правилами (дидактичними, рухливими);

– будівельні ігри мають ознаки, спільні з продуктивною діяль-

ністю (отримання оригінального результату), з сюжетно-ро-

льовою грою (уявна ситуація, роль) та формують у дітей по-

зицію творця, перетворюючого дійсність (спільне з трудовою

діяльністю);

– своєрідність ігор-драматизацій полягає у виконанні дітьми ро-

лей у строгій відповідності до змісту літературного твору, як

правило, казки; відступ від змісту літературного твору допус-

кається у режисерських та театралізованих іграх.

4. Характеристика ігор з правилами

Ігри з правилами на противагу творчим іноді називають закрити-

ми, оскільки можливості дошкільника модифікувати такі ігри обме-

жені. Більшість з цих ігор розробляється дорослими, які організову-

ють відповідну діяльність дітей.

Рухливі ігри дошкільників часто називають «школою довільно-

сті». Вони приваблюють дітей своїм динамізмом, можливістю фізич-

ної активності, водночас справляють важливий вплив на розвиток їх

114

Тема 8

психіки й особистості. Рухливі ігри належать до групи ігор за пра-

вилами, їх компонентами виступають ігрові дії, певне обладнання

(м’яч, обруч, прапорець тощо), ролі й сюжет. З такими іграми дітей

знайомлять дорослі. Згодом діти, добре засвоївши правила, за влас-

ною ініціативою розігрують їх. Правила становлять важливу умову

проведення рухливих ігор, завдяки якій від дитини вимагається від-

повідна регуляція своєї поведінки. Набуття навичок саморегуляції

стає основою для розвитку в дитини довільності як риси її особистос-

ті. Наприклад, у грі «Вовк та козенята» потрібно уважно стежити за

поведінкою та намірами «вовка», а хто цього не вміє – потрапить у

його лапи.

Рухливі ігри справляють розвивальний вплив і на інші сторони

психіки й особистості дитини. У їх процесі формуються важливі ін-

телектуальні якості: спостережливість, уважність, уява, пам’ять.

Зниження уважності веде до програшу. Дитина повинна наперед уяв-

ляти дії партнерів у грі, щоб вчасно «сховатись», «завмерти» тощо.

Протягом гри потрібно пам’ятати її правила. У рухливих іграх від-

бувається спільна гра дітей, завдяки чому виникають мотиви змаган-

ня, суперництва, прагнення до кращих результатів. Діти навчаються

грати у команді, тобто враховувати дії своїх товаришів, їхні успіхи та

помилки, допомагати їм, радіти їхньому успіху, переживати гордість

за досягнуті результати.

Дидактичні (навчальні) ігри дозволяють наблизити процес на-

вчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплі-

таються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пізнавальна

мотивація. Дитина переживає інтерес та задоволення у процесі таких

ігор. Так, як і навчання, дидактична гра дозволяє збагатити знання

дітей та закріпити їх у ході виконання різноманітних ігрових за-

вдань. Ініціатива у таких іграх спочатку належить дорослому, який

розробляє правила, забезпечує ігровий матеріал, залучає дітей до гри.

Розігрування дидактичних ігор дітьми під керівництвом дорослого

виступає водночас як особлива форма взаємодії дорослого й дитини,

що має провідне значення у розумовому вихованні дошкільників.

Дидактичні ігри виступають, насамперед, «школою розуму», розви-

ваючи інтелектуальні процеси дошкільників: здатність розрізняти,

об’єднувати, групувати, спостерігати тощо.

У дидактичний іграх також присутні сюжет і роль, проте тут вони

мають другорядне значення, виступають як необов’язкові компонен-

ти. На перший план виходять дидактична й ігрова задачі, правила,

ігрові дії на основі виконання певних розумових операцій (аналізу,

115

Психологічні особливості ігрової діяльності в дошкільному віці

синтезу, порівняння, аналогії), результат й дидактично-ігровий ма-

теріал.

Для дорослого, який організовує дидактичну гру, головною ме-

тою виступає – навчальна. Для дитини вона приховується за ігро-

вою. Її приваблює можливість погратись, отримати задоволення при

виконанні певних завдань, що входять у зміст гри. Водночас з віком

діти починають розуміти навчальний ефект таких ігор, їх позиція у

грі набуває нового нюансу у зв’язку із прагненням стати школярем,

навчатись. Чим виразніше у дидактичній грі для дошкільника висту-

пає ігрова її сторона і чим більший навчальний ефект вона забезпе-

чує, тим більше ця гра відповідає віковим особливостям дитини й тим

краще сприяє навчанню.

Як і кожна гра, дидактична містить уявну ситуацію. Оволодіння

уявною ситуацією дидактичної гри вимагає від дошкільника певних

розумових зусиль, пов’язаних з вимогою відгадати, пригадати, уяви-

ти, доповнити, забрати зайве тощо.

Правила дидактичної гри становлять її провідний елемент, вони

чітко пояснюються дитині перед початком гри, а також нагадуються

у процесі її виконання. Відхід від правил гри робить її або нецікавою,

або перетворює на інші різновиди ігор. Наприклад, гра у «Рослинне

лото», передбачає використання такого ігрового матеріалу, як спеці-

альні картки, розділені навпіл, кожна половина містить зображення

різних рослин. Діти повинні скласти лото, приєднуючи картки поло-

винками із зображенням однакових рослин. Обумовлюються вимоги

до переможця; діти наперед знають – переможе той, хто при скла-

данні припуститься найменшої кількості помилок. Для виконання

правил гри діти повинні порівнювати зображення рослин між собою,

шукати в них спільне й відмінне.

Як зазначає Г.А.Урунтаєва [153, с. 80], існують умови, що забез-

печують дотримання правил у дидактичній грі, а саме:

– колективна організація діяльності, гравці погоджують свої дії

й контролюють виконання правил однолітками;

– створення різновікових об’єднань, коли старші діти переда-

ють свій ігровий досвід молодшим і виконують роль навчаю-

чого.

Сьогодні з’явились дидактичні ігри на основі комп’ютерних про-

грам.

Серед комп’ютерних ігор вирізняють дидактичні, реактивні розва-

жальні ігри, ігри-змагання. Всі вони, на думку В. В. Безмєнової, станов-

лять групу закритих комп’ютерних ігор, де всі компоненти закріплені

116

Тема 8

досить жорстко. У відкритих, чи креативних іграх, вирізняються ком-

поненти, які дитина визначає сама. Це, передовсім, ціль гри. Відкрита

гра дозволяє відтворювати й розвивати образ світу дитини, спонукає ді-

тей до спілкування, в ній виробляється висока самооцінка, рефлексивні

вміння. Завдяки комп’ютеру дитина має можливість бачити продукт

своєї уяви у грі, відновити процес створення гри (І. О. Івакіна).

У закритих іграх дитина активно діє сам на сам з комп’ютером,

її діяльність носить репродуктивний характер, вона відсторонюєть-

ся від оточуючих, бо сама гра вимагає від неї високого зосереджен-

ня. Такі закриті ігри ставлять перед дошкільником низку ієрархічно

ускладнюваних задач, розв’язання яких забезпечує засвоєння різно-

манітних знань та правил управління комп’ютером, сприяє розвитку

мислення, уваги, пам’яті та ін., збагачує пізнавальний досвід дитини

шляхом неодноразових вправ з чітко фіксованим результатом.

Особливостями використання комп’ютерних ігор для дітей є на-

ступні положення (Є. В. Зворигіна, Л. А. Яворончук) [52, с. 54]:

– Комп’ютерні ігри – засіб виховання, навчання, діагностики й

психічного розвитку дітей, ефективний засіб, формування й

корекції ігрової діяльності;

– Комп’ютерні ігри поряд з традиційними іграми включаються

у педагогічний процес дитячого садка;

– У комп’ютерних іграх пропонуються ті елементи знань, які у

звичайних умовах звичайними засобами важко або й немож-

ливо зрозуміти й засвоїти;

– Комп’ютерні ігри вимагають особливої організації, можуть

поєднуватись із самостійними творчими іграми, бути складо-

вою частиною занять.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку ігор з правилами в до-

шкільному віці:

– рухливі ігри виступають «школою довільності», формують ру-

хові (моторні) якості, а також позитивно впливають і на інші

сторони психічного розвитку дитини (організаторські та кому-

нікативні вміння, пізнавальні процеси, соціальні емоції);

– дидактична гра організовується і створюється дорослим спеці-

ально у навчальних цілях, при цьому навчання відбувається

на основі взаємозв’язку ігрової й дидактичної задач;

– дидактична гра слугує засобом формування розумової діяль-

ності дитини;

– новий різновид ігор дошкільників – комп’ютерні, які бувають

відкритими й закритими, вони відкривають нові можливості у

розвитку дошкільника.

117

ТЕМА 9

НОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ

ТА АКТИВІЗАЦІЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ

У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

ПЛАН

1. Рівні розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільника

2. Формування передумов рольової гри

3. Прийоми активізації сюжетно-рольової гри

4. Організація сюжетно-рольової гри. Іграшки

Література

1. Артемова Л. В. Вчись граючись. Навколишній світ у дидактич-

них іграх дошкільників. – К.: Томіріс, 1995. – 112 с.

2. Басов М. Я. Избран. психологические произведения / Под ред.

В. Н. Мясищева, В. С. Мерлина. – Педагогика, 1975. – 432 с.

3. Гаспарова Е. Ведущая деятельность дошкольного возраста //

Дошкольное воспитание. – 1987. – № 7. – С. 45–50.

4. Леонтьев А. Н. Психологические основы дошкольной игры //

Избр. психолог. произведения: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1983. –

Т. 1. – С. 303–323.

5. Михайленко Н., Короткова Н. Взаимодействие взрослого

с детьми в игре // Дошкольное воспитание. – 1993. – № 3. – С. 15;

№ 4. – С. 18–23.

6. Мухина В. С. Игрушка как средство психологического раз вития

ребенка // Вопросы психологии. – 1988. – №2. – С. 123–128.

7. Проблемы дошкольной игры: Психолого-педагогический ас-

пект / Под ред. Н. Н. Поддъякова, Н. Я. Михайленко. – М.: Педагоги-

ка, 1987. – 192 с.

8. Репина Т., Гостюхина О. Самостоятельные игровые объединения

// Дошкольное воспитание. – 1984. – № 2. – С. 43–46.

9. Усова А. П. Роль игры в воспитании детей / Под ред. А. В. Запо-

рожца. – М.: Просвещение, 1976. – 96 с.

10. Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Педагогика,1978. –

304 с.

118

Тема 9

1. Рівні розвитку сюжетно-рольової гри

у дошкільника

Провідна діяльність у дошкільному віці – сюжетно-рольова гра.

Педагогів вона цікавить як така форма активності дитини, у якій

виникають новоутворення даного віку, а також як найважливіший

засіб корекції відхилень у розвитку дошкільника. У попередній темі

розкривається загальна характеристика дитячої гри та психологічні

особливості її організації, а тепер розглянемо нормативні показники

розвитку сюжетно-рольової гри відповідно до молодшого, середнього,

старшого дошкільного віку.

Д. Б. Ельконін виділяє чотири рівні розвитку сюжетно-рольової

гри дошкільника. Кожен рівень характеризується специфічним зміс-

том, співвідношенням ігрових дій та ролей, структурою ігрових дій.

У 3–5 років формуються перший та другий рівні.

І рівень

1) Зміст гри – дії з предметами, спрямовані на співучасника. Ха-

рактерні ігрові дії – годування без врахування послідовності і «меню».

2) Ігрові ролі не визначають дій, а навпаки. Діти себе не нази-

вають іменами ролей, ролі теж не позначають словом. При розподі-

лі ролей відповідні рольові дії не узгоджуються, між ними відсутні

взаємозв’язки.

3) Ігрові дії одноманітні, складаються із послідовності стереотип-

них повторюваних операцій.

4) Ігрові дії не утворюють логічної послідовності.

ІІ рівень

1) Зміст і головне у грі – дії з предметами.

2) Діти прагнуть до відповідності ігрової дії реальній.

3) Діти називають ролі. Виконання ролі полягає у реалізації від-

повідних ігрових дій.

4) Логіка ігрових дій визначається життєвою послідовністю. Лан-

цюжок дій збільшується: приготування їжі – накривання столу – го-

дування – відпочинок.

5) Порушення у послідовності ігрових дій дітьми не приймається,

але вони це нічим не мотивують.

У 5-7 років виявляються третій та четвертий рівні.

ІІІ рівень

1) Основний зміст – виконання ігрової ролі, відповідних їй дій.

З’являються ігрові дії, у яких відбивається характер відносин з ін-

119

Нормативні показники та активізація сюжетно-рольової гри у дошкільному віці

шими ролями гравців; наприклад, «вихователь» дитсадка звертаєть-

ся до «кухаря»: «Приготуйте їжу».

2) Ролі розподілені до початку гри і визначають поведінку гравця.

3) Логіка ігрових дій визначається роллю. Дії урізноманітнюють-

ся. З’являються звертання до партнерів у відповідності до співвідно-

шення ролей.

4) Порушення послідовності ігрових дій викликає протест дити-

ни: «Так не буває». Ігрова роль визначає правила поведінки гравця.

Порушення правил гри найчастіше помічають партнери, а дитина на-

магається виправити «помилку».

ІV рівень

1) Основний зміст – виконання ігрових дій, пов’язаних із ставлен-

ням до інших людей, ролі яких виконують гравці: наприклад, дають

вказівки «йдіть до столу, тільки помийте руки»; оцінюють «тримай

руку як слід», схвалюють.

2) Роль гравця зберігається на протязі гри. Ролі різних гравців

взаємопов’язані. Мовлення дитини у грі визначається її роллю.

3) Чітка послідовність ігрових дій відтворює реальну логіку подій

життя людини. Дії різноманітні, за чіткими правилами, які дитина

обґрунтовує посиланням на реальні наслідки їх порушення: «не мож-

на морозиво перед обідом їсти, бо зникне апетит».

4) Порушення логіки ігрових дій та правил дітьми відхиляється,

що мотивується підкресленням їх раціональності.

ВИСНОВКИ про розвиток сюжетно-рольової гри:

– Д.Б.Ельконін виділяє чотири рівня розвитку сюжетно-рольо-

вої гри дошкільника;

– загальна тенденція розвитку сюжетно-рольової гри полягає у

переході від ігор-маніпуляцій з предметами до виконання ролі

як суспільно закріпленого зразка поведінки та взаємодії з ін-

шими людьми;

– на І рівні змістом гри є дії з предметами, спрямовані на співу-

часника. Роль формується у дії;

– на ІІ рівні діти починають називати ролі. Виконання ролі по-

лягає у реалізації відповідних дій;

– на ІІІ рівні основний зміст гри – виконання ролі, відповідних

їй дій;

– на ІV рівні основний зміст – виконання дій, пов’язаних із став-

ленням до інших людей.

120

Тема 9

2.Формування передумов рольової гри

Формування передумов рольової гри становить актуальну педаго-

гічну задачу у період від 1,5 до 3 р. Методика формування передумов

рольової гри полягає у тому, що дорослий подає сюжет у словесній

формі. Наприклад: «Сидять за столом лялька та ведмедик, гарнень-

кі, чистенькі. На столі стоять тарілки, розкладені ложки. Дівчинка

взяла ложку і почала годувати – спочатку ляльку, а потім ведмедика.

Всіх погодувала, молодець!». При цьому дорослий супроводжує свої

слова ігровими діями та підкреслює інтонацією, жестами, мімікою

емоційно-позитивне ставлення до іграшок та дій з ними.

Якщо дитина не може включитись у пропоновану дорослим сю-

жетно-рольову гру, то проводиться додаткова робота з формування

ігрових дій на основі предметних дій у такій послідовності:

1) Показати ігрові дії з різними предметами (ложкою – нагодува-

ти ляльку, гребінцем зачесати її);

2) Організувати ігрові дії із замінниками використаних предметів

(ложка – олівець; гребінець – лінійка);

3) Варіювання замінників однакових предметів: ложка – олівець,

стрічка картону, паличка;

4) Формування системи дій певної ролі: мати – годує, читає, при-

бирає, одягає, зачісує; лікар – вислуховує, виписує ліки, робить укол;

5) Щоб дитина приймала роль, дорослий разом з нею програє від-

повідну систему дій і наголошує: «Ти грався у лікаря», «Ти була ма-

мою».

Коротка схема роботи із залучення дитини до сюжетно-рольової

гри становить перехід дитини від предметної дії до виконання нею

ролі, відповідних їй дій і включає наступні кроки: їсти ложкою – го-

дувати ложкою – годувати ложкою ляльку – годувати ложкою ляль-

ку, як мама.

ВИСНОВКИ про формування передумов сюжетно-рольової гри у

дітей раннього віку:

– метою формування передумов сюжетно-рольової гри є перехід

дитини від предметної дії до виконання нею ігрової ролі;

– формування здійснюється за етапами: їсти ложкою – годувати

ложкою – годувати ложкою ляльку – годувати ложкою ляль-

ку, як мама.