Дробот В.І. та ін. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

вних площ в полях сівозмін; відомості про заселеність полів сіво-

змін і кварталів багаторічних насаджень шкідниками і про зара-

женість їх хворобами; дані про чисельність шкідників, що пішли

на зимівлю; відомості про засміченість полів бур’янами за ботаніч-

ними групами із нанесенням цих груп на карту засмічення полів;

дані прогнозування появи і розповсюдження основних шкідників і

хвороб на плановий рік; дані про фактичну наявність в господарс-

тві машин, спеціальної апаратури, обладнання і транспортних за-

собів для ведення роботи із захисту рослин з їхніми техніко-

економічними характеристиками, інсектицидів, фунгіцидів, ака-

рицидів і гербіцидів, складських приміщень для зберігання зерна,

овочів, картоплі, плодів і винограду, про їх місткість і обсяги; діючі

в господарстві норми виробітку, тарифи і розцінки на роботи із за-

хисту рослин; нормативні матеріали щодо витрат хімічних і біоло-

гічних засобів на одиницю площі сільськогосподарських культур

чи одиницю обсягу робіт; оптові та ринкові ціни на машини, спеці-

альну апаратуру, хімічні і біологічні засоби, індивідуальні засоби

захисту рослин; ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію;

список хімічних і біологічних засобів (препаратів) захисту рослин,

дозволених для застосування в сільському господарстві в планово-

му році; технологічні карти із захисту сільськогосподарських куль-

тур від шкідників, хвороб і бур’янів.

Плани проведення захисних заходів є підставою для розрахун-

ку потреби в хімічних та інших засобах захисту рослин.

Потреба в хімічних засобах та їх асортимент визначаються з

урахуванням місцевих умов за нормами витрат хімікатів на 1 га

посіву сільськогосподарської культури (1 т насіння, 1 м

примі-

щення). При визначенні цієї потреби слід орієнтуватися на нові,

більш ефективні засоби згідно з щорічно поновлюваним і доведе-

ним до відома місцевих сільськогосподарських органів списком

пестицидів, рекомендованих до застосування Державною комісією

з хімічних засобів боротьби із шкідниками, хворобами рослин і

бур’янами. Для розрахунку витрат на придбання потрібної кілько-

сті хімічних і біологічних засобів захисту рослин використовують

діючі оптові або ринкові ціни. В вартість придбання цих засобів

включають витрати на їх доставку в господарство.

В розрахункових таблицях бізнес-плану господарства план за-

хисту рослин подається в зведеному вигляді. Підставою для запов-

нення відповідної таблиці цього плану є детальний розрахунок

потреби у засобах захисту рослин за окремими культурами та по-

лями сівозмін. Заходи із захисту рослин (назва робіт, кратність

виконання, обсяг та ін.) планують при складанні технологічних

карт на вирощування кожної сільськогосподарської культури. На

підставі цих карт визначають потребу в машинах та обладнанні

для захисту рослин.

Комплексний план із захисту рослин є підставою для при-

дбання хімічних і біологічних засобів захисту рослин, визначення

способів їх застосування, складання замовлень на придбання

відповідних машин і технологічного обладнання, а також для

укладання договорів з організаціями сервісного обслуговування

на виконання потрібного обсягу робіт, пов’язаних із застосуван-

ням пестицидів.

Вартість пестицидів та інших засобів захисту рослин визначають

так само, як і вартість мінеральних добрив.

4.2.6. Витрати на виробництво продóêції рослинництва

та її собівартість

Собівартість усієї маси та одиниці продукції рослинництва у біз-

нес-плані встановлюють згідно з даними відповідної форми розра-

хункових таблиць. У цій формі в графі «Об’єкти планування витрат»

в окремих розділах записують сільськогосподарські культури, які

вирощують у господарстві, а також групи культур, керуючись при

цьому діючою методикою планування і обчислення собівартості

продукції (дод. 7).

Планові витрати на оплату праці, планову потребу в матеріаль-

но-грошових коштах, які відносять на собівартість продукції плано-

вого року, і собівартість одиниці продукції рослинництва

обчислю-

ють у формі «Виробництво і собівартість продукції рослинництва»

розрахункових таблиць.

Витрати під урожай майбутніх років

планують у формі «Витрати

незавершеного виробництва в рослинництві» розрахункових таб-

лиць.

Форма «Виробництво і собівартість продукції рослинництва»

розрахункових таблиць

включає кошториси витрат на виробницт-

во продукції в розрізі окремих культур. Сільськогосподарські під-

приємства, що не спеціалізуються на виробництві продукції овоче-

вих культур відкритого ґрунту, баштанних продовольчих культур і

овочів закритого ґрунту, планують витрати в цілому по вирощу-

ванню зазначених культур і по овочівництву закритого ґрунту.

Склад витрат на виробництво продукції рослинництва визнача-

ють з урахування вимог Закону України «Про оподаткування при-

бутку підприємств» та у відповідності з «Методичними рекомендаці-

ями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції

(робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» (2001 р.).

У графах 2, 3 цієї форми показують аналогічні витрати мину-

лих років, що відображені в обліку на відповідному рахунку на

початок планового року. Для цього виконують допоміжні розраху-

нки (табл. 11).

11. Розподіл витрат минулих років за об’єктами калькуляції

Витрати минулих років за статтями

Посіви озимих

Культура,

вид продукції

озима

пше-

ниця

на

зерно

озиме

жито

на

зерно

озимі

на

зеле-

ний

корм

Всього

витрат

Оран-

ка зябу

Вне-

сення

орга-

нічних

добрив

Теп-

лиці

Пар-

ники

Чорні

пари

Бага-

торічні

трави

Всього

витрат

Озима пшениця

Озиме жито

Ячмінь

Овес

Просо

Гречка

Кукурудза на зерно

Горох

Соя

Цукрові буряки

Соняшник

Картопля

Овочеві

...............

Багаторічні трави

Посів озимих під

урожай наступного

за плановим року

ВСЬОГО

У графах 4 – 17 (5 – 18) показують витрати планового року. Вихід-

ною інформацією розрахунку прямих витрат є технологічні карти чи

прийняті в господарстві нормативи планування витрат у рослинни-

цтві. Дані цих документів перераховують на планову площу посіву

конкретної культури.

У графах 4, 5 зазначають прямі витрати праці в людино-годинах

і витрати на її оплату без витрат, що входять до складу витрат за

прямими комплексними статтями, а в графі 6 — суму відрахувань

на соціальні заходи, передбачені законодавством України. Сільсь-

когосподарські підприємства, що сплачують фіксований сільського-

сподарський податок, відрахувань на соціальні заходи не планують.

Стаття «Насіння і посадковий матеріал»

відображує вартість насіння

та посадкового матеріалу, яку попередньо обчислюють у формі «Потреба

і вартість насіння» розрахункових таблиць. Витрати на насіння озимих,

зерно і зелену масу багаторічних трав, посіяних у передплановому році,

включають до складу витрат минулих років (графи 2, 3) форми «Вироб-

ництво і собівартість продукції рослинництва», а на посіви під урожай

наступного за плановим року — до складу затрат незавершеного вироб-

ництва (графа 7 форми «Затрати незавершеного виробництва в рослин-

ництві» розрахункових таблиць).

Стаття «Паливо і мастильні матеріали»

включає вартість палива

і мастильних матеріалів для виконання механізованих робіт в рос-

линництві. Суму витрат на паливо і мастильні матеріали за окре-

мими культурами визначають у технологічних картах.

Стаття «Добрива»

включає витрати на види добрив та мікродо-

брива, які будуть внесені в ґрунт під сільськогосподарські культу-

ри. Вартість добрив попередньо обчислюють у формі «План вико-

ристання добрив та розрахунок їх вартості» розрахункових таб-

лиць.

Стаття «Засоби захисту рослин»

відображує вартість пестицидів,

засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і

біологічних засобів, які будуть використані для боротьби з

бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин.

Ці витрати попередньо визначають в формі «План придбання та

використання пестицидів для боротьби з шкідниками та хворобами

і бур’янами».

Стаття «Роботи та послуги»

відображує витрати на роботи та по-

слуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробни-

чі потреби, та вартість виробничих послуг, що надаватимуться сто-

ронніми підприємствами (організаціями), в тому числі плату за

воду для зрошення та вартість інших послуг водогосподарських

організацій (крім робіт та послуг, витрати на які відносять до ін-

ших статей). До цією статті включають також вартість вантажопе-

ревезень автомобілями і на тракторній тязі, робіт і послуг живої

тяглової сили, електро-, водо- і газопостачання. У складі вартості

послуг сторонніх підприємств і організацій планують вартість ви-

конання ними сільськогосподарських механізованих робіт з агро-

хімічного обслуговування і внесення добрив (без вартості добрив і

засобів захисту рослин), з транспортного і технічного обслугову-

вання тощо.

Вартість робіт і послуг за окремими культурами

обчислюють

множенням попередньо встановлених натуральних нормативів об-

сягів робіт (тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин, кубічних ме-

трів води, газу і т.ін.) на 1 га або іншу технологічну одиницю норму-

вання витрат на планову собівартість чи відпускну ціну одиниці

виконаних робіт і наданих послуг. Потім цей вартісний норматив

множать на площу посіву відповідної культури, масу силосування,

вивезення гною тощо. Нормативи обсягів робіт, послуг у галузях ро-

слинництва визначають за технологічними картами або іншими

прийнятими у господарстві методами нормування витрат.

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання

визна-

чають з віднесенням до неї вартості відповідно електричної, тепло-

вої енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених у влас-

ному підприємстві. Суму плати за воду для зрошення визначають

за тарифами, затвердженими у встановленому порядку, та обсягами

водопостачання, потрібними для поливу певних сільськогосподар-

ських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб. До

цієї статті включають також витрати на роботу холодильних устано-

вок і морозильних камер. Витрати, пов’язані із зберіганням в них

овочів, плодів та інших продуктів, призначених для переробки, від-

носять на вартість відповідних видів сировини, що використовують-

ся у виробництві.

Стаття «Витрати на ремонт основних засобів»

включає:

➤ суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних

операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та ін-

ших матеріалів для поточного ремонту основних засобів, у тому чи-

слі вартість пального та мастильних матеріалів для ремонту та об-

катки машин після ремонту;

➤ вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з

технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільсько-

господарських машин та обладнання;

➤ витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також ви-

трати на ремонт і зміну гусениць та гумових шин тракторів і сільсь-

когосподарських машин (вартість плівки для ремонту теплиць і па-

рників, а також гуми включають у витрати на поточний ремонт без

вартості зношеної плівки та гуми за цінами їх можливої реалізації

(використання)).

Стаття «Інші витрати на утримання основних засобів»

передба-

чає суми на їх утримання безпосередньо в конкретному вироб-

ництві, а саме:

➤ витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує основні за-

соби, механіків, сторожів місць зберігання цієї техніки та інших ро-

бітників (крім трактористів-машиністів та інших працівників, за-

йнятих безпосередньо в технологічному процесі виробництва сіль-

ськогосподарської продукції);

➤ вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд трак-

торів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу;

➤ амортизаційні відрахування, які прямо не відносять на певні

об’єкти планування витрат (сільськогосподарські культури).

Витрати на утримання основних засобів планують і відносять на

собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного ви-

робництва таким чином:

➤

тракторів

— пропорційно обсягу виконання ними механізова-

них і будівельних робіт (в умовних еталонних гектарах);

➤

ґрунтообробних машин

— пропорційно обробці ними площ, за-

йнятих певними культурами;

➤

сівалок

— пропорційно площі посіву культур;

➤

технічних засобів для збирання врожаю

— прямо або пропор-

ційно плановій площі певних культур;

➤

машин для внесення в ґрунт добрив

— пропорційно фізичній

масі внесених добрив;

➤

меліоративних споруд

— пропорційно запланованим площам

меліорації;

➤

приміщень для зберігання продукції

— пропорційно кількості

та тривалості зберігання продукції впродовж планового періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд

підприємства, що

планують за статтею «Інші витрати на утримання основних засобів»,

відносять на вартість вирощування сільськогосподарських культур

на зрошуваних та окремо осушених землях. Витрати на зрошення,

якщо вони не можуть бути віднесені на певні культури, розподіляють

між вартістю вирощування всіх культур, а також вартістю утримання

пасовищ та сіножатей пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами

включа-

ються без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів. Ці ви-

трати відносять на багаторічні насадження та посіяні культури

пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Стаття «Інші витрати»

відображує витрати, безпосередньо

пов’язані з виробництвом певної продукції, які не включені до жод-

ної з інших статей. Це:

➤ витрати на пусконалагоджувальні роботи, пов’язані з освоєн-

ням запроваджених в експлуатацію нових виробничих об’єктів (па-

рниково-тепличних комбінатів та ін.); ці витрати обліковують окре-

мо в складі витрат майбутніх періодів як затрати на виробництво

продукції впродовж нормативного строку освоєння виробничих по-

тужностей, але не більше за три роки;

➤ платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогоспо-

дарських культур, а також окремих категорій працівників, зайня-

тих на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров’я у ви-

падках, передбачених законодавством;

Витрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг),

не відносять до цієї та інших статей витрат, а безпосередньо обрахо-

вують у складі собівартості відповідних сільськогосподарських куль-

тур (груп культур).

Стаття «Загальновиробничі витрати»

об’єднує бригадні, цехові

та загальновиробничі витрати (в тому числі господарські витра-

ти, що стосуються всіх напрямів діяльності сільськогосподарсько-

го підприємства); бригадні, цехові та загальновиробничі витрати

з рослинництва розподіляють між об’єктами планування пропор-

ційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння.

Загальна сума витрат складає собівартість усієї виробленої

продукції.

Планування собівартості продукції є важливою складовою час-

тиною розроблення економічно обґрунтованих бізнес-планів. Пла-

нуванню собівартості продукції передує аналіз витрат за елемента-

ми та статтями в попередньому періоді, для аналізу використовують

дані обліку і звітності, нормативно-правові акти, матеріали спосте-

режень, вивчення та узагальнення досвіду господарств. Одержані

результати використовують для розробки заходів щодо економії ви-

трат та підвищення ефективності виробництва в плановому періоді.

Технологічні карти

є основою для визначення планової собівар-

тості продукції окремих сільськогосподарських культур.

В них за

статтями витрат на підставі переліку технологічно передбачених

робіт, ґрунтово-кліматичних умов, встановлених норм виробітку,

нормативів витрат праці, наявності матеріальних та інших ресур-

сів і з урахуванням раціонального використання землі, основних

засобів, застосування прогресивних агротехнічних і організацій-

них заходів визначається загальна сума витрат виробництва.

У собівартість продукції включають накладні витрати (крім ад-

міністративних витрат і витрат на збут).

При плануванні собівартості продукції враховують вплив основ-

них техніко-економічних факторів: підвищення рівня механізації

виробництва, впровадження прогресивних технологій, проведення

заходів з підвищення родючості ґрунтів, впровадження високопро-

дуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, раціо-

нальне використання матеріальних і фінансових ресурсів, застосу-

вання прогресивних форм організації та оплати праці.

Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарсь-

ких культур

визначається:

➤ зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце збері-

гання);

➤ соломи, сіна — франко-місце зберігання;

➤ цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, мато-

чників цукрових буряків, коренеплодів — франко-поле (франко-

місце зберігання);

➤ плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та

ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту — фран-

ко-пункт приймання (зберігання);

➤ соломки та трести льону, конопель — франко-пункт зберіган-

ня або переробки (в підприємстві);

➤ насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур —

франко-пункт зберігання;

➤ зеленої маси на корм — франко-місце споживання;

➤ зеленої маси на силос, сінажу, трав’яного борошна, гранул —

франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна,

гранул.

Всі подальші витрати на виконання операцій з підготовки про-

дукції до реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюють за плату, їх розглядають як вико-

нання робіт на сторону з відповідним відображенням сум цієї плати

у складі доходів.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капу-

стяного листя та іншої побічної продукції рослинництва

визначають

на основі розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспор-

тування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заго-

тівлею побічної продукції. При складанні планової калькуляції із

загальної суми витрат на вирощування певної культури виключа-

ють вартість побічної продукції згідно з дод. 8.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур

(включа-

ючи вартість з доробки зерна на току в межах календарного року)

складаються із собівартості зерна, зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між

вартістю зерна і зерновідходів, при цьому вартість зерна прийма-

ється за одиницю, а вартість зерновідходів прирівнюють до одиниці

за коефіцієнтом, розрахованим за вмістом в них повноцінного зерна.

Приклад. В господарстві зібрано 15 000 ц повноцінного зерна ози-

мої пшениці та 750 ц зерновідходів із вмістом в них повноцінного зер-

на 60 %. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи)

становили 231 750 грн.

Кількість повноцінного зерна у зерновідходах за розрахованим коефіцієнтом

становить 450 ц (750

• 60 / 100). Загальна кількість зерна з урахуванням зерно-

відходів дорівнюватиме 15 450 ц (15 000 + 450). Собівартість 1 ц повноцінного

зерна становить 15 грн (231 750 грн / 15 450 ц), а собівартість 1 ц зерновідхо-

дів — 9 грн (15

• 450 / 750).

Собівартість вирощування насіння зернових культур

включає

додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням насіннє-

вого зерна відповідних репродукцій (без вартості звичайного зерна

та зерновідходів) і певних класів (супереліта, еліта, I i II репродук-

ції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівар-

тість 1 ц насіння визначають діленням суми витрат, віднесених на

вирощування насіння певного класу, на його масу після доробки.

Собівартість зерна кукурудзи

, зокрема 1 ц, визначають діленням

витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукуру-

дзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Масу качанів куку-

рудзи повної стиглості перераховують у сухе зерно за середніми фа-

ктичними даними минулих років. В разі потреби додатково розра-

ховують планову собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Собівартість цукрових буряків (фабричних і маточних)

, зокрема 1

ц, вираховують діленням загальної суми витрат на їх вирощування

і збирання (без вартості гички, яку оцінюють за нормативно-

розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків у центнерах.

Собівартість продукції буряків-маточників складають витрати на

всю вироблену продукцію без вартості гички і вибракуваних буряків

та витрати на доочищення, кагатування буряків і догляд за кагата-

ми в плановому році. Діленням цієї суми на кількість центнерів бу-

ряків, закладених в кагати, визначають собівартість 1 ц.

Витрати на догляд за кагатами починаючи з 1 січня планового

року, а також витрати на розкриття кагатів, вибирання з них коре-

нів, їх сортування та інші роботи з їхньої обробки планують у техно-

логічній карті. Сортуванням відбирають буряки, придатні для ви-

садки, та вибракувані, які оцінюють за плановою собівартістю кор-

мових буряків. Після цього визначають собівартість 1 ц буряків-

висадків діленням їхньої загальної вартості (без вартості вибраку-

ваних буряків) на фізичну масу буряків-висадків у центнерах.

Насіння цукрових та кормових буряків калькулюють у порядку,

встановленому для продукції зернових культур.

Собівартість продукції льону та конопель та їх насіння

встанов-

люють за їхньою нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю,

що включає витрати на підготовку та обмолот стебел, транспорту-

вання та обробку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощу-

вання льону та конопель (без вартості насіння) відноситься на соло-

мку. Собівартість соломки визначають діленням зазначених витрат

на її фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця та конопель

включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортан-

ня, підняття із стелищ тощо.

Собівартість насіння соняшнику

, зокрема 1 ц, визначають ділен-

ням загальної суми витрат на вирощування та збирання цієї культу-

ри (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-

розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

Собівартість тютюнової сировини, продукції лікарських та ефіро-

олійних культур

становлять витрати на вирощування відповідних

культур з розподілом їх між окремими видами одержаної продукції

пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість картоплі

складає загальна сума витрат на її виро-

щування та збирання без вартості картоплі, що не може бути ви-

користана за основним призначенням і буде згодована худобі (оці-

нюється за плановою собівартістю кормових буряків з урахуванням

рівня поживності). Собівартість 1 ц картоплі вираховують ділен-

ням загальної суми витрат на кількість повноцінної продукції.

Собівартість продукції овочівництва відкритого і закритого ґрун-

ту

, зокрема 1 ц, визначають діленням витрат (без вартості побічної

продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною продукці-

єю є бадилля і овочева продукція, що не може бути реалізована і

буде згодована худобі (оцінюється за плановою собівартістю кормо-

вих буряків з урахуванням рівня поживності).

Якщо витрати плануються для групи овочевих культур, розрахо-

вують середню собівартість на продукцію цих культур. В разі необ-

хідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури

витрати, обчислені в цілому на групу культур, розподіляють між

окремими видами продукції, що входять до цієї групи, пропорційно

її вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість продукції теплиць

включає й витрати на утримання

бджолиних сімей для запилення (без вартості одержаного меду та

іншої продукції бджільництва) за реалізаційними цінами. Витрати

між окремими культурами, що вирощують в теплицях, розподіля-

ють пропорційно вартості одержаної продукції за реалізаційними

цінами.

Собівартість продукції баштанних культур

, зокрема 1 ц, визна-

чається діленням всіх витрат на кількість повноцінної продукції.

При цьому планові витрати на вирощування баштанних культур

можуть розподілятися між окремими видами продукції пропорційно

їх вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість насіння овочевих та баштанних культур

, зокрема 1

ц, визначають діленням витрат на їх вирощування, збирання, су-

шіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції за

цінами можливого використання) на кількість центнерів повноцін-

ної продукції.

Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, виро-

щених для годівлі худоби

, зокрема 1 ц, визначають діленням витрат

(без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на

кількість продукції.

Собівартість вирощування та збирання кормових культур

стано-

влять витрати на планову продукцію (зелена маса, сіно та ін.).