Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

на основі відповідних законодавчих актів;

●

закріплюється у статуті підприємства та колективному

договорі;

●

формується на основі економічних законів, характерних

для даного суспільства;

●

будується на комерційному розрахунку;

●

залежить від форми власності на засоби виробництва та

результатів праці, від розмірів капіталу, вартості

підприємства.

Функціонування підприємства як господарюючого

суб’єкта пов’язане з певними обмеженнями, які визначають

межі його діяльності.

До таких обмежень належать:

●

Обмеження, зумовлені ресурсами, тобто задіяні ресурси

повинні бути меншими чи однаковими з тими, які є в на

явності.

●

Обмеження, зумовлені попитом, тобто обсяг реалізації

завжди менший або однаковий з обсягом купівельного

попиту.

●

Бюджетні (фінансові) обмеження, тобто грошові витрати

підприємства повинні бути меншими чи однаковими з

грошовими ресурсами (з сумою грошових фондів та гро

шових доходів підприємства).

●

Тимчасові обмеження, пов’язані з інфляцією. Цей вид об

межень викликає необхідність максимально скоротити

терміни оборотності готівки підприємства з метою за

побігання її знецінюванню.

Мета й напрями діяльності підприємства. Для ефек

тивного господарювання суттєвим є визначення мети створен

ня й функціонування підприємства. Головною метою (або ге

неральною) підприємства, тобто чітко сформованою причи

ною його існування, можна вважати виробництво товарів та

послуг для задоволення потреб ринку і отримання максималь

но можливого прибутку.

Розділ 2. Формування підприємницьких структур

Напрями діяльності підприємства:

●

вивчення ринку товарів;

●

виробнича діяльність;

●

комерційна діяльність;

●

економічна діяльність;

●

соціальна діяльність;

●

матеріальнотехнічне забезпечення виробництва на

підприємстві;

●

післяпродажний сервіс.

Економічна діяльність передбачає:

●

стратегічне та поточне планування;

●

облік та звітність;

●

ціноутворення;

●

систему оплати праці;

●

ресурсне забезпечення виробництва;

●

зовнішньоекономічну діяльність;

●

фінансову діяльність (цей вид визначальний).

Найважливішими завданнями підприємства є:

1. Отримання прибутку власниками підприємства.

2. Забезпечення споживачів продукцією підприємства.

3. Забезпечення персоналу підприємства заробітною пла

тою, нормальними умовами праці та можливістю про

фесійного росту.

4. Охорона навколишнього середовища: землі, повітряного

й водного басейнів тощо.

Завдання підприємства визначаються:

●

інтересами власника;

●

розмірами капіталу;

●

ситуацією всередині підприємства (внутрішнє середовище);

●

зовнішнім середовищем.

Внутрішнє середовище підприємства – це люди, засоби

виробництва, інформація та гроші. Результатами взаємодії

компонентів внутрішнього середовища є готова продукція.

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефек

“Основи підприємництва”

тивність роботи підприємства, – це насамперед споживачі

продукції, постачальники виробничих компонентів, а також

державні органи та населення.

Державний устрій. Право постановки завдання перед

персоналом залишається за власником незалежно від його ста

тусу – приватна особа, державні органи чи акціонери.

Підприємство вважають юридичною особою після його

державної реєстрації у встановленому порядку й повинне ма

ти певні ознаки:

●

наявність відокремленого майна;

●

спроможність відповідати майном за своїми зобов’язан

нями;

●

наявність самостійного балансу;

●

наявність закінченої системи обліку та звітності;

●

наявність розрахункового рахунку в банку;

●

наявність печатки з власною назвою;

●

наявність засновницьких документів;

●

право бути позивачем та відповідачем.

Середовище господарювання підприємства. Підприємство

як певна економічна система не може функціонувати ізольовано,

воно постійно взаємодіє з оточуючим середовищем. Підприєм

ство купує сировину, отримує іззовні ресурси, реалізує про

дукцію та послуги, сплачує податки, отримує інформацію, вико

ристовує трудові ресурси. Таким чином, зовнішнє середовище

підприємства – це сукупність економічних, соціальних, право

вих і природних умов та інших зовнішніх по відношенню до

підприємства умов і факторів, які діють у глобальному оточенні.

Практично всі фактори зовнішнього середовища належать

до неконтрольованих з боку підприємства. Але разом з тим

підприємство певною мірою може впливати на нього.

Залежно від характеру впливу розрізняють макросередо

вище та мікросередовище.

Макросередовище охоплює:

●

матеріальнотехнічні та економічні умови;

Розділ 2. Формування підприємницьких структур

●

суспільні відносини, інститути та інші фактори, що вплива

ють на підприємства й їх мікросередовище опосередковано.

Факторам макросередовища властивий високий рівень

варіантивності, непевності й непередбачуваності можливих

наслідків.

Мікросередовище – прямий вплив на підприємство, найб

лижче оточення підприємств. До нього належать постачальни

ки, посередники, споживачі, конкуренти, контактні аудиторії.

Для ефективної роботи підприємства необхідний аналіз

зовнішнього середовища, який дає підприємству час:

●

для прогнозування можливостей;

●

для розробки системи раннього попередження на випадок

можливих загроз;

●

на розробку стратегій, які можуть перетворити попередні

загрози на вигідні можливості.

Внутрішнє середовище – це ситуаційні фактори всередині

підприємства. Воно охоплює організаційну структуру, персо

нал, матеріальні, нематеріальні, фінансові ресурси, організа

ційну культуру, імідж підприємства.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під

впливом факторів, які безпосередньо впливають на процес пе

ретворень на підприємстві.

Види підприємств

Для діяльності підприємств у ринкових умовах виключно

важливою є їх чітка й повна класифікація.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в

Україні можуть діяти підприємства таких видів:

●

приватне підприємство, що діє на основі приватної влас

ності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної

особи);

●

підприємство, що діє на основі колективної власності

(підприємство колективної власності);

●

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної

власності територіальної громади;

“Основи підприємництва”

●

державне підприємство, що діє на основі державної влас

ності;

●

підприємство, засноване на змішаній формі власності

(на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, пе

редбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна

інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно виз

нається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприєм

ство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить

сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формуван

ня статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та

корпоративні.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обся

гу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути

віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються

підприємства, в яких середньооблікова чисельність працю

ючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти

осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт,

послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної

500 тис. євро за середньорічним курсом Національного бан

ку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньо

облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік

перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації

продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну

5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку

України щодо гривні.

Всі інші підприємства визнаються середніми.

Підприємство може складатися з виробничих структурних

підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад,

бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структур

Розділ 2. Формування підприємницьких структур

них підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро,

служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів

підприємства визначаються положеннями про них, які затвер

джуються в порядку, визначеному статутом підприємства або

іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну

структуру, встановлює чисельність працівників і штатний

розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва,

відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питан

ня про розміщення таких підрозділів підприємства з

відповідними органами місцевого самоврядування в установле

ному законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не

мають статусу юридичної особи і діють на основі положення

про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкрива

ти рахунки в установах банків відповідно до закону.

Закон України “Господарський кодекс України” створює

рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від

форм власності й організаційної форми підприємства.

Запитання для контролю засвоєння знань

1. У чому полягає вплив економічних умов на здійснення

підприємницької діяльності?

2. У чому полягає вплив соціальних умов на здійснення

підприємницької діяльності?

3. У чому полягає вплив правових умов на здійснення

підприємницької діяльності?

4. Які чинники зовнішнього економічного середовища не

гативно впливають на розвиток підприємницької діяль

ності в Україні?

5. Як впливає ринкова кон’юнктура на здійснення

підприємницької діяльності?

“Основи підприємництва”

6. Які елементи складають підприємницьке середовище?

7. За якими критеріями розподіляється підприємницька

діяльність?

8. За якими етапами здійснюється виробнича

підприємницька діяльність?

9. Чим характеризується комерційна підприємницька

діяльність?

10. Які існують форми посередництва як виду

підприємницької діяльності?

11. Які функції виконують комерційні банки щодо

здійснення підприємницької діяльності?

12. Які форми підприємництва існують в Україні?

13. У чому полягають особливості господарських това

риств, що займаються підприємницькою діяльністю?

14. Які відмінні ознаки притаманні товариствам з обмеже

ною відповідальністю?

15. У чому полягають переваги і недоліки господарських

товариств?

16. У чому полягають переваги і недоліки підприємств ко

лективної власності?

17. У чому полягають переваги і недоліки приватних

підприємств?

18. Які характерні ознаки притаманні підприємству як

суб’єкту ринкових відносин?

19. Чим характеризується економічний механізм

функціонування підприємства?

20. Які існують основні напрями діяльності підприємства?

21. Які основні завдання стоять перед підприємством за

умов розвитку ринкової економіки?

22. Як впливають на діяльність підприємства фактори ма

кро і мікросередовища?

23. Які види підприємств виділяють залежно від форми

власності?

24. Які види підприємств виділяють залежно від кількості

працюючих?

Розділ 2. Формування підприємницьких структур

Розділ 3

МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ

ВЛАСНОЇ СПРАВИ

3.1 Вибір ідеї та визначення раціональної

стартової стратегії

Створення власної справи – це завжди величезний ризик і

подолання опору, що неодмінно виникає при народженні но

вого. Треба знати, що це не лише дає можливість (за сприятли

вих умов) користуватися благами, які обіцяє це починання,

але й необхідно нести всю повноту відповідальності за його

функціонування, розвиток, виживання. Кожне рішення прий

мається, виходячи з конкретної ситуації, проте є дещо загаль

не для всіх, що складається з таких моментів:

●

бажання створити власну справу, стати самому господа

рем;

●

відмова від попереднього способу життя;

●

впевненість у тому, що це – заняття престижне й до

стойне;

●

можливість створити власну справу (наявність коштів,

умов);

●

впевненість у тому, що прийняте рішення цілком реаль

не й для цього існують всі необхідні зовнішні та

внутрішні передумови.

Відправною точкою, з якої починається власна справа, є

ідея, яка береться за її основу. У практиці бізнесу ідея висту

пає вихідним пунктом підприємницької діяльності.

Джерел нових ідей існує дуже багато: публікації, думки

бізнесменів, працівників торгівлі, відгуки споживачів, про

дукція, що випускається конкурентами, науководослідні роз

робки. Носієм нових ідей є людина. Отже, якщо вона хоче

відкрити власну справу, дуже важливо, щоб ідея відповідала її

здібностям, особистим цілісним установкам.

Коли знайдено ідею, починається процес вибору виду діяль"

ності та проектування підприємства, при цьому види діяль

ності повинні сприяти:

●

високому рівню рентабельності;

●

швидкості окупності проекту;

●

можливості продажу продукції у максимальному обсязі;

●

найменшому ризику;

●

мобільності;

●

підтримці з боку авторитетних органів (податкових,

фінансових);

●

спроможностям та можливостям підприємця.

Вибір виду діяльності може бути зі сфери виробництва, по

слуг, інтелектуального бізнесу, комерційної та зовнішньоеко

номічної діяльності. Це важкий і важливий процес, помилки

ув якому дорогого коштують.

Ідея та вид діяльності взаємопов’язані між собою. Не мож

на вибрати вид діяльності, не знаючи, чим хочеш зайнятись. У

конкретній практиці ідея, як дещо чітко сформоване, виступає

видом діяльності, тобто набуває власної форми реалізації.

Проте знайти ідею й визначити вид діяльності – це ще не

все, необхідно підібрати форму організації підприємства, а для

цього слід вирішити такі завдання:

●

знайти свою “господарську нішу”, тобто місце в навко

лишньому середовищі;

●

встановити спрямованість або спеціалізацію під

приємства;

●

визначити мету своєї діяльності та накреслити способи її

досягнення, тобто виробити стратегію й тактику бізнесу;

●

вибрати технологію виробництва;

●

провести аналіз і дати оцінку майбутніх споживачів та

конкурентів;

●

проаналізувати ресурсну сировинну базу;

Розділ 3. Механізм створення власної справи

●

вивчити пільги, привілеї, складності, обмеження, пере

шкоди;

●

розробити цінову політику на свою послугу;

●

налагодити рекламу.

Розпочати власну справу можна кількома шляхами:

1)організувати індивідуальне підприємство з правом юри

дичної особи чи без такого права;

2)створити приватне чи сімейне підприємство;

3)стати засновником або учасником повного, змішаного, з

обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства;

4)купити існуюче підприємство.

Таким чином, проектуючи власне підприємство, маючи

ідею та вид діяльності, визначивши форму організації, можна

переходити до наступного етапу – розробки засновницьких

документів.

3.2. Формування статутного фонду та порядок

створення нового підприємства

До основних засновницьких документів, які підтверджу

ють статус юридичних осіб, належать Статут та Засновниць

кий договір. Створення будьяких підприємницьких структур

без цих документів неможливе. І незважаючи на те, що для од

них, тобто тих, хто буде створювати індивідуальні, приватні

фірми необхідним документом є Статут підприємства, для

других – повного, командитного товариства – Засновницький

договір, а для третіх – акціонерних, товариств з обмеженою

відповідальністю та різних об’єднань підприємств – треба ма

ти і той, і інший документи, процедура та механізм їхньої ор

ганізації мало чим відрізняються.

Статут та Засновницький договір підприємств, фірм мають

самостійне значення й однакову юридичну силу, тому повинні

підтверджуватись і змінюватись в одному й тому ж порядку.

“Основи підприємництва”