Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва
Подождите немного. Документ загружается.
У сучасних економічних дослідженнях виділяють такі еле
менти підприємницького середовища: економічний стан;
політична ситуація; правові, соціальнокультурні, техно
логічні, географічні, інституціональні, організаційно технічні.
Середовище і підприємець активно взаємодіють між собою.
Більше того, підприємець намагається змінювати середовище,
формувати його так, щоб воно відповідало дослідницькому ха
рактеру його діяльності (рис. 2.1).
Підприємницьке середовище включає всі сили й ор
ганізації, з якими підприємство стикається у повсякденній і
стратегічній діяльності. Буквально все, що існує поза
підприємством, може бути включене в це поняття, тому що всі
елементи середовища можуть впливати на неї. Середовище
ніколи не буває стабільним. І звичайно, кожному підприєм
ству необхідно не тільки знати своє середовище "перебування"
і природу змін, а й вміти реагувати на ці зміни: невдачі в при
стосуванні до підприємницького середовища негативно вили
вають на бізнес взагалі.
41
Розділ 2. Формування підприємницьких структур
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íå äîâê³ëëÿ
Ñóñï³ëüíî-
åêîíîì³÷íà
ñèòóàö³ÿ
Ïîë³òèêà
ðåàëüíîãî
ðèíêîâîãî
êóðñó
Ïðàâîâå
äîâê³ëëÿ
ϳäïðèºì-
íèöüêèé
³íñòèòóò
ϳäïðèºìíèöüêà
ä³ÿëüí³ñòü
Íàö³îíàëüíå
³íâåñòèö³éíå ïîëå
Рис. 2.1. Схема соціально"економічного середовища,
що зумовлює розвиток підприємницької діяльності
Надходження ззовні матеріальнотехнічних, енергетичних
ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виготовленої
продукції є необхідною умовою безперервного функціонуван
ня і розвитку будьякого підприємства. Підприємницьке сере
довище в широкому розумінні є сукупністю суб'єктів, що
господарюють, економічних, суспільних і природних умов,
національних і міждержавних інституціональних структур та
інших зовнішніх щодо підприємства умов, що діють у глобаль
ному оточенні.
Системний аналіз світового досвіду показує, що ефек
тивність розвитку, економічна, політична і соціальна
стабільність у країні прямо залежать від свободи малого
підприємництва і тих умов, в яких розвивається малий і се
редній бізнес. Якщо великі підприємства виражають інтереси
країни, то інтереси громадян представлені малим
підприємництвом. Стабілізація економічної ситуації звичайно
здійснюється за умов, коли результативність підприємницької
діяльності характеризується значними коливаннями. Спе
цифічні дії дирекції фірми (підприємства, організації) щодо
досягнення стабілізації зводяться до наступного.
Якщо коливання показників ефективності бізнесу мають
короткостроковий характер, то варто домагатися необхідної
збалансованості між обсягами виготовленої продукції і ринку
її збуту. За досить тривалого періоду коливань, коли фірма
тривалий час не спроможна забезпечити стабільність вироб
ництва і продажу товарів, їй варто розпочати здійснення про
грами переходу на випуск іншого виду продукції.
Останніми роками вченіекономісти, характеризуючи особ
ливості ситуації в Україні, все частіше вдаються до таких визна
чень, як «нестабільна економіка» або «економічна криза». І для
таких тверджень є підстави. Так, наприклад, за даними Держко
мстату, реальний валовий внутрішній продукт за станом на
1999 рік знизився на 1,7 %: 55 % промислових і близько 90 %
сільськогосподарських підприємств працювали збитково. Хоча
42
“Основи підприємництва”
економічне падіння продовжується, варто пам'ятати, що Україна
має високі потенційні можливості: вона володіє п'ятьма відсот
ками світових ресурсів при одному відсотку населення.
Крім кризового забарвлення, специфіка економічної ситу
ації в Україні має широкий спектр ознак гіпотетичної моделі
національного господарювання. Серед них історикоеко
номічні традиції, національнокультурні навички праці і
підприємництва, демографічні особливості господарювання в
його ретроспективі та інші фактори, врахування яких обов’яз
кове як при теоретичному обґрунтуванні національної кон
цепції підприємництва, так і в практиці сталого економічного
розвитку України.
Україна довгі роки, за влучним висловом І. Сороки, прове
ла на узбіччі економічної цивілізації, що визначило нинішній
стан її економіки. У цьому зв'язку, використовуючи контекст
історичного розвитку, можна виділити три етапи розвитку
підприємництва
Перший етап співпадає з еволюційним розвитком капіта
лізму в Росії, коли так зване російське підприємництво висту
пало в якості складової частини загальноросійських ринкових
відносин. Другий етап, також позбавлений української менталь
ності, пов'язаний з непівським псевдоренесансом ринкових
відносин, які стали глобальною провокацією і пасткою для діло
вих людей того часу. Третій етап збігся з початком перебудови і
підрозділяється в Україні на два періоди: радянський і постра
дянський. Останній можна назвати національним лише умовно,
тому що в його основі лежить не стільки алгоритм національної
специфіки ініціативної економічної діяльності, яка поступово
відроджується, скільки постсоціалістична ментальність ексра
дянської тіньової економіки інтернаціонального змісту.
Звичайно, не можна заперечити наявність потужного
імпульсу, якого додала перебудова альтернативним соціалізму
формам економічної активності. Водночас, якщо говорити про
глибинне коріння сучасного підприємництва, то воно лежить
43
Розділ 2. Формування підприємницьких структур
в економічних прошарках періоду застою. Саме цей генотип
вітчизняного бізнесу визначає сучасні недоліки, які багато в
чому зумовлюються минулим. У ці роки в міру деградації ре
жиму стали з'являтися господарські і правові ареали альтер
нативної економічної діяльності. У цих нішах стали зароджу
ватися і набирати обороти напівлегальна і нелегальна
підприємницька діяльність. Саме ці радянські корені визначи
ли хиби постсоціалістичного українського підприємництва.
Сучасні чинники зовнішнього економічного середовища
виступають в якості каталізаторів появи негативного впливу
ретропричин і перевершують їх у своєму впливі, який має де
формуючий характер. Серед таких чинників можна виділити
наступні.
Перший чинник – відсутність на початковому етапі відрод
ження національної економіки послідовної проринкової
політики держави, реального ринкового курсу, підтриманого
державною владою. Відсутність руху до цивілізованого ринку
обумовило відповідну якість та імідж вітчизняного підприєм
ництва. Воно почало ідентифікуватися з напівлегальним і
кримінальним секторами тіньової економіки й у цій якості
визначає стан нашої постсоціалістичної економіки.
Другий чинник – атмосфера політикоправової не
стабільності, відсутність економікоправового середовища,
яке б відповідало ринковим стандартам. Підприємництво при
пускає в якості найважливішої умови свого існування впев
неність у довгостроковій перспективі та її законодавчих га
рантіях. Мова йде не про законодавчий захист підприємців від
ризику функціонування в умовах конкурентного середовища,
а про те, що підприємництво може нормально розвиватися
тільки за наявності юридичних гарантій від неправомірних
зазіхань з боку держави, юридичних і фізичних осіб на приват
ну власність, вільну конкуренцію, право успадкування та інші
права. Іншими словами, всі ті гарантії, що забезпечують еко
номікоправовий статус підприємця. Такі гарантії створюють
44
“Основи підприємництва”
Конституція, господарське законодавство і сукупність чин
ників, що забезпечують стабільність у країні. На сьогодні ми
не маємо ні першого, ні другого, ні третього.
Третій чинник полягає в тому, що становище українського
підприємництва визначається існуючою в межах національно
го інвестиційного поля атмосферою позамежного ризику –
економічного і позаекономічного. У такій обстановці
підприємцями намагаються стати не тільки схильні до цієї
діяльності люди, а й їхні антиподи, для яких полем діяльності
є кримінальноекономічне середовище.
Важливим чинником аномального економічного ризику є
дефіцит відповідних правових традицій, поваги до законів.
Останнє поряд з іншим означає, що багатьох бажаючих стати
підприємцями зупиняє минулий досвід, коли можна було
відразу позбавитися всього. Жодних гарантій того, що це не
повториться сьогодні, у них немає. А це, у свою чергу, пов'яза
но з четвертим чинником, зміст якого зводиться до того, що,
незважаючи на офіційно проголошене право на власність, гро
мадяни не мають законодавчого захисту. Але для того, щоб
щось віднімати, потрібно щось мати.
У цьому зв'язку навряд чи не найважливішим чинником,
який зумовлює аномалії вітчизняного підприємництва, є
відсутність реальної приватизації, коли більшість громадян
країни не є суб'єктами відношень приватної власності на засо
би виробництва. Тому українське підприємництво позбавлене
можливості поповнювати свої ряди за рахунок чесних і
енергійних людей. Знівечена ідея приватизації, проведення її
без врахування інтересів як колективу працівників, так і
адміністрації, відсутність великих національних капіталів,
справедливої законодавчої бази для залучення в процес при
ватизації іноземних інвесторів не дали очікуваних позитивних
результатів.
Ще одним специфічним чинником деформації і гальмуван
ня розвитку цивілізованого підприємництва є наростання мо
45
Розділ 2. Формування підприємницьких структур
нополістичних тенденцій у сфері дії підприємницьких (особли
во комерційних) структур, в основі яких лежить протиправне
суміщення, зрощування політичної влади і господарського
підприємництва в умовах перехідної економіки. Аналогічність
цих процесів із погляду закономірностей розвитку моно
полістичних тенденцій у ринковій економіці послідовно ево
люційного типу полягає в тому, що монополізм у такій економіці
є природною реакцією на загострення конкурентної боротьби і
породжується економічно обумовленим бажанням суб'єктів
підприємництва піти найлегшим і найдешевшим шляхом.
Значну роль у цьому процесі відіграють рудименти реаль
ного соціалізму. Мова йде про протиправний симбіоз політи
коадміністративної влади й економічного потенціалу
підприємницьких утворень. Діяльність цього політикоеко
номічного союзу, що поділяє виробництво і реалізацію про
дукції, експорт й імпорт в Україні за силою її регіональнога
лузевих складових, є навряд чи не одним із найголовніших де
мотиваторів цивілізованого підприємництва в країні.
Становлення цивілізованого підприємництва в нашій дер
жаві можливо тільки за умови ліквідації впливу всіх вищезга
даних чинників і причин, що їх породжують.
Як було зазначено вище, мале підприємництво на початку
ринкових перебудов в Україні було визначене як самостійна й
необхідна для проведення реформ організаційна система. І як
наслідок такого підходу стала складатися тенденція до
збільшення кількості малих підприємств. Та зіштовхнувшись
з труднощами різного характеру (недостатня правова база,
відсутність підтримки з боку держави тощо), бажаючих займа
тись саме цим видом трудової діяльності значно поменшало.
Основні причини такого становища знаходяться в колі
зовнішнього підприємницького середовища. Основними з них
є такі: недостатня теоретична розробка реформи підприєм
ництва; слабка соціальна база підприємництва; відсутність
дієвих механізмів реалізації державної політики, спрямованої
46
“Основи підприємництва”
на підтримку малого підприємництва; неймовірно високий
податковий тиск; обмеженість або повна відсутність ма
теріальнофінансових ресурсів; недосконалість системи підго
товки і перепідготовки кадрів для підприємницької діяль
ності; стихійні, неупорядковані дії підприємців внаслідок
інформаційної ізоляції.
Підприємницька діяльність за своєю природою є дуже
вразливою в умовах нестабільності і різних коливань ринкової
кон'юнктури. Саме тому підприємництво вимагає формуван
ня специфічного середовища, яке б сприяло його динамічному
розвитку. Підприємницьке середовище інтегрує в собі
суспільноекономічну ситуацію, що охоплює ступінь еко
номічної свободи, наявність підприємницького інституту,
домінування економічних зв'язків ринкового типу, діапазон
можливостей для формування і використання капіталу
(фінансових ресурсів).
Вихід підприємця за межі внутрішнього середовища фірми і
утворюючих його ендогенних елементів означає принципово
нову якість свободи вибору. Це пов'язано з тим, що в ринково
му середовищі є екзогенні, практично не контрольовані елемен
ти, що мають стрибкоподібний характер щодо внутрішнього се
редовища фірми. Таке становище сприяє появі, з одного боку,
більшої свободи підприємницького вибору, але при цьому пря
мо пропорційно зростає кількість моментів невизначеності, пев
ного ризику. До числа екзогенних елементів відносять: оточен
ня, конкуренцію, інституційні чинники, правову систему.
Природним середовищем для успішного розвитку
підприємництва є ринкова економіка з відповідними активни
ми правовими і соціальноекономічними регуляторами та
інфраструктурою. Основні елементи підприємницького сере
довища подані на рис. 2.2.
Таким чином, зростання підприємницької активності обу
мовлено створенням в Україні специфічного бізнесового сере
довища як обов'язкової умови досягнення комерційного
47
Розділ 2. Формування підприємницьких структур
успіху в підприємницькій діяльності. Пояснюється це тим, що
підприємництво в цілому значно краще пристосовується до
вимог об'єктивних економічних законів, ніж окремий
підприємець або фірма.
Економічний аналіз підприємництва в Україні свідчить
про наявність стратегічних і тактичних прорахунків у діях за
конодавчої і вищої виконавчої влади, що стосуються початко
вого періоду його формування як системи господарювання.
Важливою передумовою успішного розвитку підприємництва
в Україні має стати створення системи державної підтримки.
48
“Основи підприємництва”
ϳäïðèºìíèöüêå
ñåðåäîâèùå
Íàÿâí³ñòü
ñòàá³ëüíî¿
êðåäèòíî-
ãðîøîâî¿
ñèñòåìè
Ñòâîðåííÿ àêòèâíî
ä³þ÷î¿ ñèñòåìè
³íôðàñòðóêòóðíî¿
ï³äòðèìêè
Ñïðîùåííÿ
ïðîöåäóðè
ðåãóëþâàííÿ
ï³äïðèºì-
íèöüêîþ
ä³ÿëüí³ñòþ
Çä³éñíåííÿ
åôåêòèâíîãî
çàõèñòó
ïðîìèñëîâî¿ é
³íòåëåêòóàëüíî¿
âëàñíîñò³
Äåðæàâíà ï³äòðèìêà
ï³äïðèºìíèöòâà â
îáëàñò³ ô³íàíñ³â ³
ìàòåð³àëüíî-
òåõí³÷íîãî
çàáåçïå÷åííÿ
Ôîðìóâàííÿ â
ñóñï³ëüñòâ³
ïðèâàáëèâîãî
³ì³äæó
ï³äïðèºìíèöòâà
Ïðàâîâà
çàõèùåí³ñòü
ï³äïðèºì-
íèöòâà
Çàñòîñóâàííÿ
ï³ëüãîâî¿ ñèñòåìè
îïîäàòêóâàííÿ
Рис. 2.2. Основні елементи підприємницького середовища
2.2. Види та форми підприємництва
Підприємництво як форма ініціативної діяльності, спря
мованої на отримання прибутку, може здійснюватись у двох
основних напрямах:
●
шляхом здійснення безпосередньо виробничих функцій
(виробництво товару, продукту, послуги);
●
шляхом здійснення посередницьких функцій (надання
послуг, пов’язаних з просуванням товару від виробника
до споживача).
Усе різноманіття підприємницької діяльності може бути
класифіковане за різними ознаками:
1. За формами власності (приватні, державні, комунальні);
2. За кількістю власників (індивідуальні, колективні);
3. За розмірами (малі, середні, великі);
4. За характером діяльності (виробничі, комерційні, посе
редницькі, фінансові, страхові, консультативні).
Виробниче підприємництво можна назвати провідним ви
дом підприємництва. Тут здійснюється виробництво про
дукції, надання послуг. Проте саме ця сфера діяльності при пе
реході до ринкової економіки зазнала найбільш негативних
змін: розпались господарські зв’язки, порушилось матеріаль
нотехнічне забезпечення, різко знизився збут продукції,
погіршилось фінансове становище підприємств.
Етапи виробничого підприємництва:
●
обґрунтування ідеї виробництва конкретного товару чи
надання конкретних видів послуг;
●
маркетингова діяльність (виявлення попиту на товар);
●
визначення потреби у фінансових ресурсах;
●
придбання чи оренда факторів виробництва;
●
реалізація продукції, робіт, послуг;
●
визначення результативності виробничої діяльності.
Основними формами виробничого підприємництва є тра"
диціоналістичне – це виробництво та пропозиція традиційних
49
Розділ 2. Формування підприємницьких структур
товарів та інноваційне – виробництво нових, не існуючих
раніше товарів з принципово новими характеристиками, особ
ливостями та сферами використання.
Найбільшого розвитку в перші роки переходу до ринкових
відносин набуло комерційне підприємництво. Воно характери
зується операціями та угодами щодо закупівлі й продажу то
варів та послуг. Тут швидше можна отримати віддачу. Ця сфе
ра, багато в чому обмежена раніше, стала бурхливо розвива
тись головним чином як приватне, індивідуальне
підприємництво. До комерційного підприємництва належить
підприємництво у сфері торгівлі та посередницьке підприєм
ництво. До підприємництва у сфері торгівлі належать:
1. Торговельне.
2. Торговельнозакупівельне.
3. Торговельнопосередницьке.
4. Товарні біржі.
У найбільш спрощеному вигляді схема комерційного
бізнесу виглядає так:
Підприємець придбає товар у власників за суму Гф і про
дає покупцю за суму Гт. Умовою підприємницького прибутку
є Гт > Гф + витрати + податки.
Посередництво – це вид підприємницької діяльності, за
якого підприємець представляє на ринку інтереси виробників
і споживачів, а не свої власні.
Основні форми посередництва:
●
агентування;
●
посилторгівське посередництво;
●
акціонерство;
50
“Основи підприємництва”
ò
ò
Âëàñíèê
òîâàðó
ϳäïðèºìåöü
Ïîêóïåöü
òîâàðó
Ãô
Ãò