Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ІМ. М. ТУГАНБАРАНОВСЬКОГО

Л.І. Донець

Н.Г. Романенко

ОСНОВИ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Киів – 2006

УДК 658(075.8)

ББК 65 29я73

Д 67

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(лист №14/18.2"2873 від 15.12.2005 р.)

Рецензенти:

Устименко С.В. – кандидат технічних наук, ректор Донецького

інституту підприємництва;

Должанський І.З. – кандидат економічних наук, доцент, завідувач

кафедри економіки підприємства Макіївського економікогуманітарного

інституту;

Ткаченко Н.Б. – кандидат економічних наук Київського національ

ного торговоекономічного університету.

Донець Л.І., Романенко Н.Г.

Д 67 Основи підприємництва. Навчальний посібник. – К.: Центр на

вчальної літератури, 2006. – 320 с.

ISBN 9663642432

У даному навчальному посібнику розглядаються зміст, принципи

та види підприємницької діяльності в умовах трансформації форм гос

подарювання вітчизняних підприємств. Певна увага приділяється вис

вітленню засобів створення власної справи, маркетинговій орієнтації

підприємницької діяльності, бізнесплануванню й використанню прин

ципів менеджменту. Теоретичний матеріал структурований у відповід

ності з логікою засвоєння студентами основних понять, економічних ка

тегорій, методів і засобів їх використання у практичній діяльності.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчальних

закладів, які навчаються за економічними спеціальностями.

ISBN 9663642432 ©

Донець Л.І., Романенко Н.Г., 2006

ПЕРЕДМОВА

Радикальна реформа господарського механізму – один із

реальних шляхів виходу нашої країни з кризового стану,

відновлення не тільки економічної, а й соціальної сфери жит

тя. У цьому зв'язку доцільно підкреслити, що для економіки,

що стала на шлях сталого розвитку ринкових відносин і

змінює відповідноадміністративні методи господарювання на

ринкові, важливим питанням підвищення ефективності ор

ганізації управління, а також оптимізації виробництва з ура

хуванням трансформаційних процесів, які відбуваються в ма

кроекономічному середовищі.

В умовах становлення і розвитку ринкових відносин в Ук

раїні певну значимість набувають проблеми, пов'язані з

функціонуванням основних учасників ринку та суб'єктів гос

подарської діяльності. В ході становлення і розвитку ринко

вих форм господарювання актуальною є проблема підвищен

ня ефективності підготовки фахівців з урахуванням попиту,

зумовленого соціальноекономічною перебудовою в державі.

Протягом всього періоду існування України як са

мостійної держави, безперервно ведуться дискусії щодо шля

хів економічної перебудови в країні та заходів удосконалення

механізмів функціонування соціальноекономічного середо

вища. Висувається багато пропозицій вченими різних фахо

вих напрямів, представниками певних наукових шкіл, ідеоло

гами, політиками. Але провідне місце серед них займає про

блема підприємництва як комплексу особливих функцій,

спрямованих на забезпечення розвитку й удосконалення гос

подарського механізму, постійне оновлення економіки госпо

дарюючих суб'єктів, створення інноваційного поля діяльності.

Саме цей напрям соціальноекономічного розвитку стає пред

метом дослідження не тільки науковців, а й тих, кого цікавить

можливість практичного впровадження ідей, пов’язаних з

різними аспектами підприємництва.

Підприємництво – це перш за все організація економічної

діяльності, а потім вже одержання прибутку. Становлення і

розвиток його є однією з основних проблем економічної

політики в умовах переходу від адміністративнокомандної до

нормальної ринкової економіки.

Підприємництво – найскладніший комплексний феномен,

з проявами якого можна зустріти в будьякій сфері людських

стосунків, вичерпати всю різноманітність якого неможливо.

Усвідомлення значущості підприємництва на сучасному етапі

соціальноекономічної трансформації господарського ме

ханізму, є найбільш оптимальним шляхом, який виведе

країну з кризового стану і сприятиме поліпшенню ситуації в

усіх галузях суспільноекономічного життя.

Акцентуючи увагу на певній значущості підприємництва,

слід відзначити, що в ньому як, мабуть, в жодному соціально

економічному явищі сфокусувалися різноманітні напрями

розвитку ринкових відносин в нашій державі, дослідження і

впровадження яких охоплює широкий спектр проблем,

вирішення яких стає першочерговим завданням на шляху пе

ребудови соціальногосподарських механізмів функціонуван

ня економіки України.

Звідси головна ідея навчального посібника – необхідність

формування у студентів – майбутніх фахівців економічних

спеціальностей системи знань, спрямованих на оптимізацію

управління, активізацію підприємницької діяльності в Ук

раїні, перетворенню підприємництва в самостійний провідний

сектор економіки в умовах сталого розвитку країни.

Основна мета даного навчального посібника – розширити і

поглибити знання про економічний зміст підприємництва та

підприємницької діяльності, факторах, що обумовлюють

вибір видів підприємницької діяльності, її форм та методів за

умов формування ринкових відносин.

Він охоплює весь спектр застосування сучасної теорії

підприємництва: аналіз і виявлення підприємницьких стратегій

“Основи підприємництва”

та напряму їх реалізації, маркетингова орієнтація підприєм

ницької діяльності, засоби впровадження менеджменту в її ор

ганізацію. У навчальному посібнику розглядаються особливості

підприємницької діяльності в контексті ринкових перебудов,

механізми створення підприємства, проводиться порівняльний

аналіз у контексті ситуації невизначеності, характерної для

прийняття управлінських рішень підприємцями в умовах рин

кової економіки.

Посібник складається з десяти розділів, кожний з яких

висвітлює сукупність питань щодо поставлених проблем, які

вирішують певні дидактичні завдання, а саме:

формування системи знань щодо змісту поняття

«підприємництво»;

аналіз різних підходів до визначення підприємництва та

підприємницької діяльності;

засвоєння економікоправових основ державного регулю

вання підприємницької діяльності;

визначення ролі конкуренції у системі підприємництва;

формування вміння використовувати маркетингову кон

цепцію як інструмент оптимізації підприємницької діяльності;

формування знань і умінь впровадження ефективного ме

неджменту в підприємницьку діяльність;

формування системи етичних норм, властивих

підприємцям.

В сучасних умовах формування вимог до організації на

вчального процесу у вищих навчальних закладах все більша

увага приділяється самостійній роботі студентів. Обсяг інфор

мації, поданої у цьому навчальному посібнику, дозволяє сту

дентам вивчати цілу низку питань самостійно. З цією метою

структура змісту деталізована, а в кінці кожного розділу по

дані запитання для контролю засвоєння знань.

Передмова

Розділ 1

ПІДПРИЄМНИЦТВО – ХАРАКТЕРНА

РИСА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

СУСПІЛЬСТВА

1.1. Розвиток теорій підприємництва

Сучасна економічна наука визначає поняття ”підприєм

ництво” з точки зору двох аспектів.

З одного боку, підприємництво виступає як форма еко

номічної активності. Це припускає орієнтацію на досягнення

комерційного успіху, перспективність, інноваційний характер

діяльності, незалежність і самостійність суб’єктів у прийнятті

управлінських рішень.

З іншого боку, підприємництво слід розглядати як певний

стиль і тип господарської поведінки, для якої характерні такі

риси: мобільність, динамічність, творчий підхід до справи,

ініціативність і заповзятливість, готовність до ризику й

уміння ним управляти, орієнтація на потреби споживачів.

Разом з тим підприємництво, як і будьякий вид діяльності,

повинне мати теоретичні засади, які пояснюють його зміст.

Ці поняття в сучасному розумінні вперше використав

англійський економіст початку XVІІІ ст. Річард Кантільйон.

Він висловив думку, що підприємець – це людина, яка діє в

умовах ризику. Пізніше відомий французький економіст по

чатку XІX ст. Ж.Б. Сей сформулював визначення підприєм

ницької діяльності як поєднання трьох класичних факторів

виробництва: Землі, Капіталу, Праці.

Термін "підприємець" був введений Кантільоном, якого

можна назвати засновником теорії підприємництва. Він виз

начав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби

виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою

отримання доходів і, приймаючи на себе обов’язки щодо вит

рат, не знає, за якою ціною може здійснитися реалізація.

Кантільон розумів підприємництво як особливу функцію і

підкреслював елемент ризику, який завжди присутній в

підприємницькій діяльності.

У порівнянні з визначенням, яке можна дати сьогодні з

позицій сучасних економічних знань і досвіду еволюції

бізнесу, дефініція Кантільона, на перший погляд, здається

елементарною. Але це лише на перший погляд. При більш де

тальнішому розгляді стає ясно, що, поперше, в основному

мета підприємництва залишається – одержання доходів; по

друге, кожний підприємець завжди неминуче бере на себе

обов’язки відносно витрат; потретє, підприємець за всіх ча

сів не знав, за якими цінами буде здійснюватися реалізація

продукції.

Безумовно, важко порівняти підприємця часів Кантільо

на, беззахисного перед стихійним ринком, з сучасним бізне

сменом, в розпорядженні якого великий арсенал засобів еко

номічного прогнозування. Та все одно, ринок завжди є

рівнянням з багатьма невідомими, число яких в міру його

еволюції зменшується. Але ж ця тенденція не спростовує, а

підтверджує правило, що для підприємців імовірні ціни та

інші параметри зовнішнього ринкового середовища завжди

важко спрогнозувати.

У 1797 році Бодо поєднує категорію ризику з категорією

відповідальності, включивши в процес підприємництва плану

вання, контроль, організацію і володіння підприємством. В

історії економічної думки протягом XIX – XX століть проходи

ла трансформація категорії “підприємництво” в залежності від

існуючих парадигм економічної реальності і від змінювання

фігури реального підприємця як економічного агента.

У 1803 році Жан Батист Сей, спираючись на основні поло

ження Кантільона, залучив “ідеальний тип” підприємця в

Розділ 1. Підприємнитво – характерна риса економічного розвитку...

певний виробничий процес, ввів у зміст підприємницької

функції такі елементи:

●

поєднання факторів виробництва (капіталу і праці);

●

збір інформації і накопичення необхідного досвіду

(оскільки інформація не може бути повною, а досвідом

можна скористатися і в невизначених ситуаціях);

●

прийняття рішення і організація виробничого процесу.

Таким чином, підприємець у Сея виступав в якості керую

чого і координатора факторів виробництва, визначений як

особа, яка береться за свій рахунок, на свій ризик і на свою ко

ристь виробити якийнебудь продукт. Інший представник

класичної економічної школи Дж. С. Міль, який популяризу

вав в 1848 році термін “підприємництво”, також вважав основ

ними функціями підприємця функції керівництва, контролю,

нагляду і прийняття на себе ризику.

Проте класики – засновники економічної науки не дуже

цікавились особою підприємця. Англійські вчені А. Сміт та

Д. Рікардо уявляли економіку як механізм, що саморегу

люється. У такому механізмі творчому підприємцю не знахо

дилося місця.

І тільки на межі XX ст. починається усвідомлення значен

ня й ролі інституту підприємництва. Французький економіст

Андре Маршалл першим додав до зазначених вище трьох фак

торів – четвертий – організацію. З цього часу поняття

підприємництва розширюється, як і надані йому функції.

Адам Сміт знаходився під сильним впливом Кантильона і

фізіократів. В полі його зору були роботодавці, майстри, купці,

але жодної уваги бізнесменам, які відігравали незначну роль у

його аналізі. Складається враження, що він вважав економічні

процеси такими, що самоініціюються. Сміт переоцінював зна

чення праці і недооцінював бізнес, у рамках якого здійснювала

ся праця. Він намагався поставити знак рівності між власника

ми капіталів і бізнесменами і вірив, що за наявності капіталу,

праці і сировини бізнес виникає спонтанно. З погляду Рікардо

“Основи підприємництва”

і Маркса, виробничі процеси і комерційна активність ще більш

автономні. Розгляд таких функцій, як координація, керування

працею, відсутній в їхніх теоріях.

У другій половині X століття з’явилася необхідність

проведення межі між підприємцем і капіталістом. Нові ме

тоди корпоративного фінансування сприяли утвердженню

компаній, де капіталісти вже не виступали в ролі

підприємців, а підприємці в ролі капіталістів. Переважним

типом був власникменеджер. Ставало усе більш очевид

ним, що між цими функціями не існує автоматичного

взаємозв'язку. Економісти намагалися провести межу між

підприємцем і капіталістом, але наштовхнулися на теоре

тичні перешкоди, тому що капіталіст бере на себе

відповідальність, ризикує, а підприємець ні. Теоріям, що

висувалися, бракувало стрункості навіть після того, як Во

кер в Америці, Макдональд у Німеччині стали приділяти

підприємництву все більше уваги.

Спроби синтезувати певні “грані” названих моделей

здійснив Й. Шумпетер у своєму класичному вченні про

підприємця. Продовжуючи традицію Шумпетера стосовно та

кого синтезу, коли економічні функції підприємця пов’язані з

особливостями його особи, а саме з інтелектуальними і вольо

вими якостями, сучасні вчені визначають нерозривний зв’язок

об’єктивної економічної функції і суб’єктивних якостей

підприємця в категорії “підприємництва” .

З іменем Йозефа Шумпетера пов’язаний наступний етап

в розвитку поняття “підприємництво”, незважаючи на черго

ву зміну парадигми (так звана “маржинальська революція”).

Його книга “Теорія економічного розвитку”, яка вийшла в

1912 році, описувала економіку під кутом зору тенденції і

рівноваги. Але в центрі економічного дослідження знаходи

лася фігура підприємця, діяльність якого визначала форму і

зміст всіх динамічних змін в економіці, їх розвитку, тобто

переходу від одного рівноважного стану до іншого. Шумпе

Розділ 1. Підприємнитво – характерна риса економічного розвитку...

тер вважав, що підприємницька діяльність лежить в основі

будьякого розвитку, сприяє переходу економіки з одного

рівноважного стану в інше. Відмінною рисою підприємця ав

тор вважав здійснення ним нових функцій: виготовлення но

вого блага, удосконалення існуючих благ, змінювання струк

тури сфери діяльності.

За влучним висловом Шумпетера, підприємницьким за

вданням є “утворювальне руйнування”, а функціональна роль

підприємця полягає в “здійсненні нових комбінацій”, тобто от

римання чогось іншого, відмінного від попереднього. В

здійснення нових комбінацій, на його думку, входило:

●

виготовлення нового продукту;

●

впровадження нових технологій;

●

засвоєння нового ринку збуту;

●

засвоєння нових джерел сировини;

●

проведення відповідної реорганізації структури галузі

(своєї або чужої).

Шумпетер вважав, що “здійснення нового плану і дія у

відповідності із звичним планом є речами такими різними, як,

наприклад, прокладання дороги й прогулянка по ній.” Він ха

рактеризував підприємця перш за все як новатора. “Завдання

підприємців, – підкреслював він, – реформувати і рево

люціонізувати підприємство шляхом впровадження вина

ходів, а в більш загальному розумінні – через використання

нових технологічних можливостей для виробництва нових

або старих товарів, але новим методом завдяки відкриттю но

вого джерела сировини або нового ринку готової продукції –

аж до самої реорганізації колишньої і створення нової галузі

промисловості”).

Й. Шумпетер, по суті, вперше в західній економічній науці

розглянув підприємця в якості суб’єкта соціального са

мостійного аналізу. Його теорія, яка провідним визначила

принцип підприємництва, тобто активності підприємця як но

ватора, який не пристосовується до економічної кон’юнктури,

“Основи підприємництва”