Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях

Подождите немного. Документ загружается.

291

Модуль 2

відмова страхувальника від виконання умов договору ще до закін-

чення строку його дії. Сторно в соціальному аспекті показує, що по-

пит страхувальника на певну страхову послугу даним страховиком

не може бути задоволений.

Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпе-

чення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення

має його однорідність за обсягом страхової суми об'єктів та за від-

повідною їм сукупністю ризиків. За величиною страхової суми од-

норідність страхового портфеля встановлюється досить просто – за

близькими в грошовому виразі страховими сумами різних об'єктів.

У відношенні ймовірності збитку необхідні розрахунки, що спи-

раються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає

частку договорів з максимальною і мінімальною сумами.

Показник збитковості страхової суми виражає собою відношен-

ня виплат страхового відшкодування або страхової суми до стра-

хової суми всіх застрахованих об'єктів. За наведеним показником

можна зіставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним

страховою відповідальністю.

Дослідження динаміки показників збитковості страхової суми

переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості та-

рифному рівню. Якщо буде виявлено, що фактична збитковість пе-

ревищує норматив, який включено до тарифної ставки, то необхідно

встановити роль у цьому окремих елементів збитковості.

По-перше, при обов'язковому й добровільному страхуванні май-

на колгоспів та радгоспів застраховані об'єкти враховуються лише у

вартісному виразі. Тому можливий аналіз лише загального показни-

ка збитковості, зокрема в розрізі груп майна, що дасть змогу встано-

вити за ними фінансову стійкість операцій.

По-друге, при обов'язковому страхуванні будівель у господарствах

громадян зіставляється число постраждалих страхувальників, які

отримали страхове відшкодування (ці дані містяться в річному статис-

тичному звіті), і число господарств, що мають застраховані будівлі.

По-третє, в разі добровільного страхування засобів транспорту,

домашнього майна й будівель для з'ясування впливу збитковості

страхової суми на фінансову стійкість страхових операцій дослі-

джується відношення числа виплат до кількості укладених догово-

рів, а також відношення ризиків як зіставлення середньої страхової

виплати по одному договору і середньої страхової суми по тому са-

мому договору.

292

Страхування в запитаннях та відповідях

По-четверте, при добровільному страхуванні майна державних

підприємств, кооперативних і громадських організацій, враховуючи

лише вартісне відображення в статистичній звітності застрахованих

об'єктів, можливий аналіз впливу на фінансову стійкість страхових

операцій лише синтетичного показника збитковості в розрізі видів

кооперації чи громадських організацій.

Взагалі по страхуванню майна зміст елементів збитковості стра-

хової суми дає широкі можливості для з'ясування причин підвищення

збитковості. Наприклад, підвищений рівень частоти та спустошуваль-

ності страхових випадків, пов'язаних з пожежею, свідчить насамперед

про недостатню якість протипожежних заходів. Якщо ж відношення

ризиків перевищує одиницю по обов'язковому страхуванню, то є під-

стави перевірити роботу страхових фахівців по переоцінці будівель

з тим, щоб звести до мінімуму післяпожежні переоцінки будівель у

напрямі підвищення їх страхової оцінки. Якщо ж йдеться про добро-

вільне страхування, то високий рівень відношення ризиків свідчить

про завищені розміри страхових сум.

Збитковість страхової суми по страхуванню врожаю сільсько-

господарських культур та вплив цього показника на фінансову стій-

кість страхових операцій установлюється через відношення стра-

хового відшкодування до певної вартості врожаю за державними

цінами. Цей показник можна порівняти з тарифним рівнем.

Аналіз проводиться за кожною сільськогосподарською культу-

рою та однорідними групами культур. Розміри страхового відшко-

дування містяться в річному статистичному звіті.

Елементи збитковості при цьому виді страхуванню суттєво

трансформовані. Наприклад, при розрахунку спустошливості стра-

хового випадку знаменник дробової величини нерідко становить

одиницю (відбулась одна повінь чи засуха). Навіть у разі страхових

випадків важко виділити ступінь впливу одного з них нa величи-

ну збитку. Чисельник дробової величини (число постраждалих

об'єктів) перетворюється на суму страхового відшкодування.

121. Склад технічних резервів страховика

Відповідно до вимог чинного законодавства, українські страхові

компанії формують два види страхових резервів:

• резерви за ризиковими видами страхування (технічні резерви);

• резерви із страхування життя.

293

Модуль 2

Таке розмежування пов’язане із загальною практикою поді-

лу страхового бізнесу на страхування життя і загальне (ризикове)

страхування.

Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку

обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно –

сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхуваль-

никами з огляду на наявні в портфелі страховика договори страху-

вання.

Страхові резерви створюються в тій валюті, якою страхови-

ки відповідають за своїми страховими зобов’язаннями, і призна-

чені саме для забезпечення виплат страхових сум і страхових

відшкодувань за укладеними договорами страхування. Для за-

безпечення страхових зобов'язань із страхування життя та ме-

дичного страхування страховики формують окремі резерви за

рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвесту-

вання коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Резерви із страхування життя, медичного страхування і обов’язкових

видів страхування формуються окремо від резервів для інших видів

страхування. Забороняється здійснювати виплати за ризиковими

видами страхування за рахунок резервів із страхування життя і ме-

дичного страхування, і витрачати страхові резерви для інших цілей,

окрім страхових виплат.

Окремий перелік резервів за медичним страхуванням, а також

порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними

нормативно-правовими актами.

З метою забезпечення отримання інформації, необхідної для

формування страхових резервів, страховики зобов'язані вести

облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо

виплати страхової суми або страхового відшкодування за відпо-

відною формою, що дозволить отримати цю інформацію. Коли

визначаються фінансові результати від проведення страхової

діяльності за станом на звітну дату, страховик обов’язково роз-

раховує розміри страхових резервів. Звіт про страхові резерви

надається до органів контролю у складі річного бухгалтерського

звіту страховика.

Страховик, який здійснює страхову діяльність за ризиковими

видами страхування, зобов’язаний формувати технічні резерви. Об-

сяг технічних резервів повинен гарантувати виконання зобов’язань

перед страхувальниками за всіма укладеними договорами ризико-

294

Страхування в запитаннях та відповідях

вого страхування, навіть якщо припинено надходження премій за

цими договорами. При цьому обсяг технічних резервів, які створені

страховиком, приймається рівним обсягу виданих ним страхових

зобов’язань. Призначення кожного виду технічних резервів різне.

Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору стра-

хування вони являють собою кошти страхувальників, а не страхови-

ків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договора-

ми страхування, які не минули на звітну дату.

Відповідно до вимог Закону «Про страхування» (ст. 30) та ін-

ших нормативних документів, страховики, що здійснюють ризикові

види страхування, зобов’язані за кожним видом страхування окремо

формувати і вести облік таких технічних резервів:

А) резерви незароблених премій (резервів премій), які утворюють-

ся з частин сум страхових премій, які отримані страховиком, що

відповідають страховим ризикам, котрі не закінчилися на звітну

дату (тобто за договорами страхування, термін дії яких на звітну

дату не минув);

Б) резерви збитків (зарезервовані невиплачені суми страхових

відшкодувань і страхові суми за заявленими вимогами страху-

вальників, за якими не прийнято рішення щодо виплати або від-

мови у виплаті страхового відшкодування або страхової суми).

Призначення кожного виду технічних резервів різне, але протя-

гом певного інтервалу часу, коли діє договір страхування, це є не

власні кошти страховика, а кошти страхувальників, призначені

для виплати страхових відшкодувань за тими договорами, що на

звітну дату ще не закінчилися. Базою для розрахунку величини

страхових резервів є страхова премія, яка надійшла у звітному

періоді, за укладеними договорами страхування, розрахована

відповідно до структури страхового тарифу за договорами стра-

хування.

А. Резерви незароблених премій. Поняття незароблених премій

випливає із зіставлення звітного періоду діяльності страховика

з періодом дії конкретного договору страхування. Незароблені

премії – це частини страхових премій, що надійшли за догово-

рами страхування з конкретних видів страхування, котрі діяли

у звітному періоді, і належать до періодів дії договорів страху-

вання, що виходять за рамки звітного періоду. Наприклад, якщо

договір укладений 1 січня строком на один рік, то вся отримана

за ним премія вважатиметься заробленою у цьому фінансовому

295

Модуль 2

році. Якщо ж аналогічний договір укладений 1 липня, то лише

половина терміну його дії припадає на звітний рік, тому друга

половина премії, яка відповідає терміну дії договору, що вихо-

дить за рамки цього фінансово-календарного року, буде вважа-

тися незаробленою.

Сума незароблених премій – це страховий резерв, призначений

для виплати страхувальникам страхового відшкодування або стра-

хових сум у майбутньому, і який називається резервом незаробле-

них премій (РНП). За своїм змістом РНП не є резервом у чистому

вигляді, а лише інструментом поділу отриманих премій між суміж-

ними звітними періодами.

Величина резервів незароблених премій відображається у від-

повідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.

122. Визначення мети фінансового планування

страхової організації

Як і будь-якій підприємницькій діяльності, страхуванню влас-

тиве планування. За своїм змістом план страхової компанії виражає

собою баланс доходів і витрат. Особливу роль у страховій справі ві-

діграє нормативний метод планування, що пов'язано з особливостя-

ми встановлення величини страхового тарифу.

Розроблення плану страховика повинне бути підпорядковане

вирішенню головного для нього завдання на певному етапі. Серед

завдань можуть виділятись розширення видів «страхування й по-

слуг, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій тощо.

Але в будь-якому випадку з поля зору страхових фахівців не по-

винно випадати надходження» страхових платежів і внесків, за

рахунок чого формується первинний доход страховика. Саме його

обсяг виражає фінансову базу для реалізації всіх планів страхової

компанії. Тому можна вважати, що планування в страхуванні наці-

лене на передбачення обсягу й напрямів використання страхового

фонду.

Його величина визначається як кількістю договорів у портфелі

страхової організації, так і структурою видів страхування, які вона

проводить. Якраз вони й характеризують потенційних страхуваль-

ників і тим самим – економічну базу страхування (страхову суму,

страховий внесок, страхове відшкодування, тощо).

296

Страхування в запитаннях та відповідях

У страхових організаціях розробляються плани різної тривалос-

ті, що зумовлюється змістом поставлених завдань. Такі плани мож-

на розмежувати на довгострокові й короткострокові.

Найважливішим серед довгострокових є п'ятирічний план. Він

не випадково займає центральне місце у фінансовому плануванні

страхової організації – адже більшість видів страхування має тариф-

ну основу п'ять років. Це означає, що за п'ять років страховик пови-

нен забезпечити еквівалентність відносин зі своїми партнерами.

Крім п'ятирічних планів, складаються річні плани, для яких

властива конкретизація завдань страхової компанії, виявлення

можливих диспропорцій в її діяльності, шляхів їх подолання та

включення резервів. Ця робота спрямована на визначення балансу

доходів та витрат.

Основою його є план надходження страхових платежів, який

доцільно розглядати не лише як інструмент управління виробника

страхових послуг з точки зору їхнього обсягу, асортименту, якості, а

й як план заходів досягнення певної величини й структури страхо-

вого фонду, його руху.

При формуванні фінансового плану страхової організації розра-

ховуються, аналізуються й використовуються багато показників, що

розглядалися в попередніх розділах посібника. Найважливішими

показниками в фінансовому плануванні є обсяг страхових платежів

і підсумкові результативні показники – прибуток, рентабельність.

Показник величини страхових платежів покладений в основу

всього процесу фінансового планування страховок компанії. Спира-

ючись на нього, розробляють планове завдання за окремими видами

страхування з урахуванням залучення потенційних страхувальни-

ків. Як було встановлено раніше, показник обсягу страхових плате-

жів має синтетичний характер, тому при його плануванні застосо-

вується обчислення середнього платежу, середньої страхової суми,

кількості діючих договорів тощо.

Для складання фінансового плану особливе значення мають

показники прибутку й доходу, темпи зростання яких та пропо-

рції розподілу показують можливості розвитку страхової компанії.

У попередніх розділах Уже розглядалися можливості зростання

прибутку-страховика за рахунок інвестиційної діяльності. Тому у

фінансовому плануванні використовуються окремо два, показни-

ки – доходу й прибутку, що належать безпосередньо до страхових

операцій та інвестиційної діяльності.

297

Модуль 2

Розміри страхових платежів, перебуваючи під впливом різ-

них факторів, мають певні коливання за роками. Разом з тим

динаміка цих факторів досить стабільна, що дозволяє планува-

ти як рівень цих факторів, так і синтетичний показник обсягу

платежів.

При плануванні надходження страхових платежів необхідно

враховувати специфіку використання основних видів договорів.

Так, застосовуються типові договори, умови яких відповідають ін-

тересам багатьох страхувальників і в яких проявляється дія закону

великих чисел. Індивідуальні ж договори відображають особливос-

ті конкретного клієнта, їм властиві спеціальні умови, встановлення

індивідуальних тарифів тощо. За такими договорами планування

проводиться окремо по кожному, з урахуванням конкретних осо-

бливостей діяльності страхувальника.

Планування надходження страхових платежів проводиться по

кожному виду страхування окремо, тому що кожна страхова опера-

ція здійснюється з певним споживачем (тобто зорієнтована на кон-

кретне страхове поле). Йдеться про властиві лише йому особливості

впливу різних соціально-економічних факторів на обсяги страхових

платежів. Можливе й планування також окремо по кожній групі

майна.

Практика засвідчила переваги планування надходження страхо-

вих платежів у три етапи. Змістом першого є визначення очікува-

ного надходження платежів за цілий рік, величина яких є вихідним

моментом у плануванні. На другому етапі обчислюється плановий

розмір надходження платежів у межах усієї страхової організації, а

на третьому – ці величини доводяться до структурних підрозділів

страховика (страхових агентів),

Розглянемо поетапний процес планування більш детально.

На першому етапі складається таблиця щоквартального надхо-

дження страхових платежів, величина яких установлюється на

основі можливої їх динаміки порівняно з попереднім роком і по-

переднім кварталом чи місяцем. Вивчення темпів їхньої зміни

дає змогу прогнозувати їх величини на наступні квартали (мі-

сяці).

Враховуючи те, що процес планування надходження страхових

платежів на наступний рік починається в середині поточного, суму-

ють платежі, що надійшли за I і II квартали, з очікуваним надхо-

дженням за III і IV квартали року. В результаті визначається сума

298

Страхування в запитаннях та відповідях

надходжень за рік. Проаналізувавши темпи зростання середніх пла-

тежів за останні п'ять років, розраховується їх величина в поточно-

му році. У плануванні надходження платежів по страхуванню життя

показник середнього платежу на один договір обчислюється шля-

хом ділення суми внесків, які надійшли, на число діючих договорів

на кінець року. Практика свідчить, що темпи зростання середнього

платежу досить стійкі. Це дає можливість із значним рівнем досто-

вірності прогнозувати обсяги страхових платежів.

Щоб визначити очікувану кількість договорів, необхідно поді-

лити очікувану суму надходження страхових платежів на прогнозо-

ваний середній внесок.

На другому етапі планова величина надходження страхових

платежів розраховується в такій послідовності. Спочатку встанов-

люється очікувана кількість договорів у поточному році і, спираю-

чись на аналіз динаміки показника кількості договорів, включаючи

поточний рік, розраховується кількість договорів у поточному році.

Далі визначається очікуваний середній платіж на один договір у по-

точному році. Встановивши його динаміку, включаючи очікувану

величину поточного року, можна розрахувати планову величину

середнього платежу.

Після цього обчислюється пошуковувана планова сума надхо-

дження платежів шляхом множення планової суми середнього пла-

тежу на планову кількість договорів.

Певні особливості надходження платежів по страхуванню жит-

тя зумовлені його довгостроковим характером. Як відомо, внески

в довгостроковому страхуванні поступають щомісяця. Загальний

обсяг одержаних платежів. залежить від того, в якому місяці було

укладено договір страхування (наприклад, за договором, підписа-

ним у червні, за рік поступить 7 внесків, а за договором, укладеним

у в жовтні, – лише 3). Внаслідок цього певну складність становить

розрахунок очікуваного надходження за поточний рік планової

суми внесків.

Значне поширення одержали договори страхування життя за

рахунок коштів підприємств і організацій з одноразовою випла-

тою внесків. За такими. договорами можна планувати надходження

страхових платежів шляхом прямого підрахунку по кожному дого-

вору індивідуально.

299

Модуль 2

123. Характеристика факторів, які впливають на

ефективність страхової діяльності

Становлення України як незалежної, демократичної країни з

ринковою економікою створило умови для розвитку ринку страхо-

вих послуг. Формування нової системи господарювання в Україні

вносить принципові зміни в організацію страхової справи. Варто

зазначити, що в сучасних економічних умовах страхування – чи не

єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має

стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але,

незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця

галузь забезпечує перерозподіл незначної частини внутрішнього ва-

лового продукту.

Страховий ринок демонструє одну з найбільших динамік

зростання серед секторів економіки країни. Кількісні показники

страхового ринку свідчать про високі темпи зростання страхово-

го ринку. Його щорічний приріст становить 30–40 % у сегменті

страхування ризиків та 60–70 % – життя. Основні чинники зрос-

тання ринку – приріст добробуту населення та збільшення його

страхової культури.

Незважаючи на світову фінансову кризу, яка в цілому

негативно відобразилась на динаміці національних фінан-

сових ринків, позитивна динаміка на українському страхо-

вому ринку збереглась і наприкінці 2008 року. Зокрема, стра-

хові премії за видами страхування життя за III квартал 2008

року зросли на 72 %, а відповідні страхові виплати – на 39 %.

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів

збільшення страхових резервів та активів. Протягом останніх

двох періодів (2007 та 2008 роки) зберігається позитивна дина-

міка зростання активів страховиків, страхових резервів, а також

збільшенні частки сформованих страхових резервів зі страхуван-

ня життя (у 2007 році резерви зі страхування життя становили

11,8 % у загальній величині страхових резервів, а в ІII кварта-

лі 2008 року – 12,8 %). Динаміка основних параметрів за остан-

ні роки свідчить про зміцнення тенденцій до зростання обсягів

страхового ринку. Серед позитивних чинників – стійке зростання

капіталу та обсягів активів, що є необхідною умовою стабільного

функціонування і розвитку страхового ринку.

300

Страхування в запитаннях та відповідях

Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку страхового

ринку, мають місце і негативні тенденції. В Україні існує також

безліч проблем організаційно-методологічного забезпечення стра-

хової діяльності, зокрема:

- відсутність послідовної і чіткої державної політики щодо розви-

тку страхування й достатнього рівня методологічної підготовки

страхових механізмів;

- відсутність системи стандартизації і сертифікації страхових про-

дуктів і системи менеджменту;

- наявність недобросовісної конкуренції;

- нерозвинутість страхового брокерства;

- недосконалість інвестиційної діяльності страхових компаній.

Страховий ринок України гостро потребує належного ін-

формаційного забезпечення. Можна твердити про відсутність

загальнонаціональної системи розкриття фінансової інформації

учасниками страхового ринку України. Недостатнь на вітчизня-

ному страховому ринку вирішені питання автоматизації обліку,

формування бази даних клієнтів, оперативного прийняття рішень

щодо страхових випадків і скарг клієнтів, комп’ютеризації з вико-

ристанням передових інформаційних технологій для розв’язання

поточних завдань компанії. Головною проблемою є й відсутність

доступної аналітики.

Справді привабливим для страхового бізнесу вітчизняний стра-

ховий ринок може стати тільки за умови вироблення і послідовної

реалізації науково обґрунтованої політики стимулювання кількіс-

ного розвитку і якісного удосконалення його клієнтської бази, тоб-

то політики, здійснюваної в інтересах усіх потенційних вітчизняних

страхувальників.

Стратегія розвитку страхового ринку України має бути орієнто-

вана передусім на досягнення незалежного рівня особистого страху-

вання, зокрема його довгострокових (накопичувальних) видів. При

цьому найзацікавленішою в розвитку ринку особистого страхуван-

ня в країні має бути держава.

По-перше, проблема пошуку коштів для розв’язання державних

проблем має першочергову значущість, і саме особисте страхуван-

ня, разом із страхуванням життя, дасть змогу залучити додаткові

кошти, що є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів.

По-друге, особисте страхування компенсує дефіцит державних соці-

альних гарантій. Довгострокове особисте страхування (зокрема пенсій-