Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях

Подождите немного. Документ загружается.

131

Модуль 1

тимчасово вільних коштів та від інших фінансових операцій, валю-

та страхування, формування статутного фонду). Добір та поєднання

конкретних інструментів державного регулювання страхової діяль-

ності в умовах перехідної економіки, на думку автора, має містити

такі складові і залежить, насамперед від тих завдань, які вирішує

держава на тій чи іншій стадії регулювання.

Координація – це механізм впливу соціально-економічної систе-

ми на дії господарюючих суб’єктів відповідно до пріоритетних цілей

цієї системи. Такий вплив здійснюється як адміністративними, так

і економічними засобами, на пріоритетну користь останніх. Тобто

регулювання фінансового-господарського механізму у сфері стра-

хування з боку держави направлено на реалізацію головної сучасної

цілі суспільного ладу – стабілізацію економіки держави за допо-

могою організаційного, юридичного, фінансового та мотиваційного

впливу на суб’єктів фінансово-господарських відносин.

Державне регулювання страхування можна представити на

рис. 1.

У зв’язку із зазначеними етапами можна визначити об’єкт

державного регулювання страхової галузі – система соціально-

економічних відносин з приводу організації захисту від ризиків

та здійснення страхового бізнесу за допомогою об’єднання коштів

суб’єктів цих відносин. Суб’єктом державного регулювання висту-

пає держава в особі її різноманітних інститутів.

Рис. 1. Етапи державного регулювання страхової діяльності в Україні

132

Страхування в запитаннях та відповідях

Правові основи страхування визначаються Законом Украї-

ни «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від

04.10.2001 р., Кодексом професійної етики страховиків, а також низ-

кою інших законів і підзаконних актів.

Страхування як бізнес у кожній державі має корпоративну фор-

му. Тому майже всі країни світу ввели монополію резидентів на

проведення страхових операцій, крім перестрахування. Законодав-

че регулювання страхового бізнесу перш за все передбачає захист

інтересів громадян своєї країни.

Вітчизняні дослідники, вивчаючи світовий досвід систем дер-

жавного регулювання страхової діяльності, виділяють три її типи.

Ліберальний (м’який) тип передбачає, що операції по страхуван-

ню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю стра-

хових компаній відносно слабкий (характерно для Великобританії).

Авторитарний (жорсткий) тип – це коли кожний конкретний

вид страхування проходить процедуру ліцензування і повинен від-

повідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-

господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між стра-

ховиками чітко регламентується (характерно для Німеччини).

Змішаний тип використовує в певній мірі два зазначених підхо-

ди – виважена система регламентації діяльності страхових компаній

поєднується з досить гнучкими підходами, які дають можливість за-

безпечити достатній рівень конкуренції (характерно для Франції).

На наш погляд, система державного регулювання страхової діяльності,

що існує в Україні, за ступенем впливу на розвиток ринку та за методами, що

при цьому застосовуються займає проміжне положення між німецькою та

французькою. На кожний конкретний вид страхування страхова компанія

повинна отримати ліцензію. Законодавчі та нормативні акти встановлюють

чіткі вимоги до платоспроможності страховиків (розміру Статутного капі-

талу, кількості, порядку формування, нормам відрахування та порядку роз-

міщення страхових та вільних резервів тощо). Разом з тим держава гарантує

захист інтересів страхових компаній, а також забезпечує умови вільної кон-

куренції в здійсненні страхової діяльності. Не дозволяється (за винятком

страхування життя та обов’язкових видів страхування) будь-яке централі-

зоване регулювання розмірів страхових тарифів, страхових сум, страхових

виплат та інших умов договорів страхування, якщо вони не суперечать за-

конодавству України. Не припускається також втручання з боку держави та

інших структур у роботу страхових компаній, за винятком здійснення своїх

повноважень органами державного нагляду.

133

Модуль 1

Роль держави в регулюванні страхової діяльності досить значна

і, на наш погляд, повинна зводитись до такого:

встановлення норм та вимог до функціонування страхових компаній; -

використання фінансового механізму в регулюванні страхової -

справи;

контролю за виконанням суб’єктами страхового ринку чинного -

законодавства України;

визначенню обов’язкових видів страхування. -

Отже, здорова макроекономічна і структурна державна політика

є суттєвою передумовою стабільності системи страхування й запо-

бігання серйозним викривленням страхового ринку.

57. Умови і порядок ліцензування

страхової діяльності

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, пе-

реоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій,

ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з

регулювання ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який за-

свідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність

із конкретного виду страхування протягом визначеного строку у

умови виконання ліцензійних умов) можна умовно поділити на дві

стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів

України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про

страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – без-

посереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання ду-

блікатів та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо про-

вадження страхової діяльності, слід зазначити, що предметом без-

посередньої діяльності страховика може бути лише страхування,

перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням,

розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова «страховик», «страхова компанія», «стра-

хова організація» та похідні від них можуть використовувати в назві

лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової

діяльності.

Ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування видають-

ся, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхуван-

134

Страхування в запитаннях та відповідях

ня не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством

(під досвідом слід розуміти наявність упродовж усього зазначеного

періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвер-

дження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів

страхування. З огляду на цю вимогу страховики, які тільки розпо-

чинають свою діяльність, можуть отримали ліцензії лише на добро-

вільні види страхування, а по завершенні двох років практичної ді-

яльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати

ліцензії на обов’язкові види страхування. Також страховик та його

відокремлені підрозділи мають бути забезпечені комп’ютерною тех-

нікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами,

що відповідають установленим вимогам, до речі, яким саме – не

уточнюється. Ці вимоги не встановлені Законом про страхування,

однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

При дотриманні перелічених вимог щодо провадження страхо-

вої діяльності страховик подає до Комісії такий пакет документів

для отримання ліцензії:

• заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про

особу страховика (найменування, місцезнаходження, банківські

реквізити, ідентифікаційний код за Єдиним державним реє-

стром підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ)),

перелік видів страхування, на проведення яких страховик має

намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кож-

ного виду добровільного страхування, дату подання заяви, під-

пис керівника страхової організації, скріплений печаткою. У разі

наявності в страховика відокремлених підрозділів у заяві зазна-

чається або до заяви подається їхній перелік із зазначенням міс-

цезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів,

E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного

бухгалтера;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприєм-

ницької діяльності або копію довідки про внесення до ЄДРПОУ,

засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал доку-

мента;

• копії установчих документів, засвідчені в установленому зако-

нодавством порядку, які мають містити дані про обраний юри-

дичною особою вид підприємницької діяльності та інформацію

щодо розміру статутного фонду страховика. Установчі докумен-

ти юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товари-

135

Модуль 1

ствами, мають містити інформацію про розподіл часток статут-

ного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням

розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру.

Зауважимо, що законодавство чітко не вимагає, який саме ста-

тутний документ має містити такі дані – статут чи установчий

договір;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що

підтверджують формування та розмір сплаченого статутного

фонду;

• довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтвер-

джену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик

створений у формі повного чи командитного товариства або то-

вариства з додатковою відповідальністю та акціонерного това-

риства;

• правила (умови) страхування, які мають бути пронумеровані,

прошнуровані, засвідчені підписом відповідальної особи і пе-

чаткою страховика. Правила необхідно викладати державною

мовою, змістовно, граматично та логічно. У разі наявності заяв-

ник зобов’язаний виправити в Правилах страхування граматич-

ні та стилістичні помилки. За умов проведення страховиком зо-

внішньоекономічних операцій страхування (перестрахування)

правила страхування перекладаються англійською чи іншою

мовою. Тексти таких перекладів слід завіряти відповідно до ви-

мог законодавства. До Правил страхування додатково встанов-

люються такі вимоги:

• назва Правил страхування має містити слово «добровільного»;

• поняття, що використовуються у Правилах страхування, мають

відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У

разі потреби застосування понять, невизначених у відповідних

нормативно-правових актах, слід дати їх тлумачення.

Не допускається в тексті Правил страхування, договорів (полі-

сів):

• подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або

неузгодженості між пунктами;

• застосування речень (фраз, фразеологічних зворотів), що при-

зводять до неоднозначного розуміння змісту;

• використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпре-

тації;

136

Страхування в запитаннях та відповідях

• порушення граматичних та синтаксичних правил, що призво-

дять до спотворення змісту.

При оформленні Правил страхування не допускається:

• друкування різними шрифтами (крім випадків виділення в тек-

сті окремих положень) та шрифтом, меншим за 12 пунктів у

форматі Word;

• подання неякісних ксерокопій, зокрема подання ксерокопій під-

писів уповноважених осіб та/або відсутність оригіналу підпису

уповноваженого актуарія.

У разі внесення змін та/або доповнень до Правил страхування

страховик у десятиденний термін повідомляє про це Комісію та над-

силає (разом із супровідним листом) два примірники відповідних

змін та/або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни

та/або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з

дня їх реєстрації у Комісії.

Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії:

• недостовірність даних у документах, поданих заявником для

отримання ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі

виявлення недостовірних даних у документах, поданих про ви-

дачу ліцензії, заявник може подати до Комісії нову заяву про ви-

дачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття

рішення про відмову у видачі ліцензії;

• невідповідність заявника, згідно з поданими документами, Лі-

цензійним умовам. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі

невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова

установа може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії

після усунення причин, що стали підставою для відмови у ви-

дачі ліцензії;

• невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам

чинного законодавства України.

Заявник може в судовому порядку оскаржити рішення про від-

мову у видачі ліцензії.

За видачу ліцензії щодо кожного виду страхування, за пере-

оформлення ліцензії, за видачу дубліката ліцензії справляється

плата в розмірі, установленому нормативно-правовими актами Ко-

місії. Плата за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахун-

ку за кожний рік користування ліцензією у порядку, встановленому

нормативно-правовими актами Комісії. На сьогодні він Комісією

не встановлений, і страховики відповідно до Постанови Кабінету

137

Модуль 1

Міністрів України «Про встановлення та внесення плати за видачу

ліцензії на проведення конкретного виду страхування» від 11 липня

2002 р. за № 1005 сплачують плату в розмірі 20 неоподаткованих мі-

німумів доходів громадян. Якщо заявник протягом 30 календарних

днів із дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення

про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення

плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформле-

ної ліцензії, Комісія має право скасувати рішення про видачу такої

ліцензії.

58. Санкції до страхових компаній за результатами

перевірок Укрстрахнагляду

Законом України «Про страхування» було визначено єдиний

орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний на-

гляд: Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – Укр-

страхнагляд, утворений 17 вересня 1993 року. Укрстрахнагляд був

центральним органом державної виконавчої влади, який підпоряд-

ковувався Кабінетові Міністрів України. За своїм статусом Комітет

мав ранг Державного комітету України.

Законом України «Про страхування» визначено такі основні

функції Комітету:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахо-

виків);

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання

ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку стра-

хових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань стра-

хової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Ко-

мітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання

у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удоско-

налення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення квалі-

фікації кадрів для страхової діяльності.

У рамках цих основних функцій Укрстрахнагляд виконує такі

конкретні завдання:

138

Страхування в запитаннях та відповідях

- видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову ді-

яльність та перевірку щодо додержання ними видів страхування

і перестраховування, передбачених ліцензіями;

- перевірку щодо правильності застосування страховиками зако-

нодавства України про страхову діяльність та достовірності їх

звітності;

- методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи

страховиків;

- розроблення проектів актів законодавства з питань страхової

діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів

страховиків і страхувальників;

- прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

- аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законо-

давства;

- контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими

страховими зобов'язаннями;

- забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань

страхової діяльності та підвищення ефективності державного

страхового нагляду;

- установлення правил формування й розміщення страхових ре-

зервів, а також (за погодженням з Мінфіном та Мінстатом) пра-

вил їх обліку та показників звітності;

- розробку та подання до Мінфіну і Мінстату пропозицій про

впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського

обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для стра-

ховиків;

- аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні,

узагальнення практичного досвіду страховиків;

- організацію заходів щодо професійної підготовки та перепідго-

товки фахівців зі страхової діяльності, а також роботи круглих

столів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяль-

ності;

- налагодження міжнародного співробітництва в галузі страхової

діяльності, вивчення, узагальнення й поширення світового до-

свіду в цій справі, виконання міжнародних договорів України з

питань страхування;

- інформаційно-роз'яснювальну роботу через пресу, телебачення

та інші засоби масової інформації з питань страхової діяльності;

139

Модуль 1

- розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що належать

до його компетенції;

- управління майном, яке перебуває в загальнодержавній влас-

ності і належить підприємствам, установам та організаціям, вхо-

дять до сфери його управління;

- контроль за ефективністю використання і зберігання закріпленого

за підприємствами, установами й організаціями державного майна;

- видачу дозволу Фондові державного майна на створення спіль-

них підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до

статутного фонду яких передається майно, що є загальнодер-

жавною власністю;

- підготовку разом з відповідними місцевими Радами народних

депутатів висновків та пропозицій для Кабінету міністрів Укра-

їни щодо розмежування державного майна між загальнодержав-

ною, республіканською (Автономна Республіка Крим) і кому-

нальною власністю;

- інші функції з управління майном, передбачені чинним законо-

давством.

Крім того, Укрстрахнагляд має право:

- одержувати від кожного страховика встановлену звітність про

страхову діяльність та інформацію про його фінансовий стан, а

від підприємств, установ, організацій, банків і громадян – інфор-

мацію, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

- створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок ді-

яльності страховиків;

- заслуховувати на колегії Комітету доповіді керівників страхови-

ків з питань їхньої діяльності;

- одержувати безоплатно від органів державної виконавчої влади

інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання

покладених на Комітет завдань;

- звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування дер-

жавної реєстрації страховика у випадках, передбачених чинним

законодавством.

Укрстрахнагляд поряд з правами, зазначеними в цьому пункті,

має також інші права, надані йому чинним законодавством.

Укрстрахнагляд при виконанні покладених на нього функцій

взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої

влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими держав-

140

Страхування в запитаннях та відповідях

ними адміністраціями, органами місцевого та регіонального само-

врядування, а також з відповідними органами інших держав.

Укрстрахнагляд у межах своїх повноважень видає на основі та

на виконання чинного законодавства накази, організовує і контр-

олює їх виконання.

Комітет разом з іншими центральними органами державної ви-

конавчої влади видає в разі потреби спільні акти.

Рішення Укрстрахнагляду з питань страхової діяльності, ви-

дані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання

центральними і місцевими органами державної виконавчої вла-

ди, органами місцевого та регіонального самоврядування, а та-

кож підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має централь-

ний апарат, місцеві органи.