Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях

Подождите немного. Документ загружается.

161

Модуль 2

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян.

Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі ви-

никнення страхового випадку можливості одержання медичної до-

помоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілак-

тичних заходів.

Медичне страхування може проводитися в обов'язковій і добро-

вільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній кра-

їні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних

умов, особливостей демографічних і соціальних показників, рівня

захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний

стан здоров'я і рівень медичного обслуговування.

Принцип обов'язкового медичного страхування діє, наприклад,

У Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування

здоров'я, а обов'язкове існує лише щодо осіб окремих професій.

Обов'язкова форма медичного страхування використовується,

як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охо-

рона здоров'я, а добровільна – там, де поширені приватні страхові

програми.

Медичне страхування, яке проводиться в обов'язковій формі,

набуває рис соціального, оскільки порядок його проведення визна-

чається державним законодавством. Обов'язкова форма страху-

вання координується державними структурами. Страхові платежі,

сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму по-

датку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким

контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця фор-

ма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну до-

помогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду

стабільне.

Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що

сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених роз-

мірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення одна-

ковий для всіх застрахованих.

За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці

мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти

формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього

фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із

заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від

конкретних економічних умов проведення такого страхування та

162

Страхування в запитаннях та відповідях

вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхово-

го фонду відшкодовується необхідний мінімальний рівень витрат на

лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності

через втрату здоров'я.

В основу проведення обов'язкового медичного страхування за-

кладаються програми обов'язкового медичного обслуговування. Ці

програми визначають обсяги й умови надання медичної та лікуваль-

ної допомоги населенню. Програма охоплює мінімально необхідний

перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину,

який має право ними користуватися.

Обов'язкове медичне страхування охоплює практично все насе-

лення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може

охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес

реалізується організацією добровільного медичного страхування.

68. Особливості програм обов'язкового та

добровільного страхування

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма

його проведення. За цією ознакою страхування поділяється на до-

бровільне й обов'язкове.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здій-

снення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного

страхування. Правила проведення одного й того самого виду стра-

хування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому

страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе

варіант страхування і, відповідно, – страховика. Страховик, у свою

чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право оби-

рати: прийняти на страхування запропонований страхувальником

ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попере-

дньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються за-

гальні умови страхування, викладені у правилах.

В обов'язковому страхуванні – інша справа. Тут страхові відно-

сини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на

підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено пере-

лік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій,

винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень

страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом

України «Про страхування», форми типового договору і порядок

163

Модуль 2

проведення обов'язкового страхування визначає Кабінет Міністрів

України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхуван-

ня ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишаєть-

ся «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду

обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь

визначені законодавчими актами.

Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страху-

вальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати

передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити

йому в цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальни-

ків задовольняв єдиний страховик – Держстрах, проведення

обов'язкового страхування не супроводжувалося укладанням до-

говорів. Нині оформлення договорів страхування є обов'язковим у

будь-якому випадку.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отри-

мати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України «Про страхування» наведено перелік 33 видів

обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснювати-

ся) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страху-

вання можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон.

До складу обов'язкового страхування українським законодав-

ством віднесено:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників

(крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансу-

ються з Державного бюджету України) на випадок інфікування

вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових

обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які пра-

цюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держав-

ного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів

добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та вико-

навця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського тран-

164

Страхування в запитаннях та відповідях

спорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, бага-

жу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту

та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспорт-

них засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багато-

річних насаджень державними сільськогосподарськими підпри-

ємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сіль-

ськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної уста-

новки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного

інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються

спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах

і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету Украї-

ни), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому

числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні

розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарю-

вання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аварія-

ми на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибу-

хонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на

яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-

епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі

за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про

розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продук-

ції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про

розподіл продукції»;

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тим-

часового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловому розробленні

родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом Украї-

ни «Про нафту і газ»;

19) страхування медичних та інших працівників державних і ко-

мунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових

установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що

165

Модуль 2

фінансуються з Державного бюджету України) на випадок за-

хворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням

ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику за-

раження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає

за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкоду-

вання шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності

та навколишньому природному середовищу під час транскордон-

ного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючо-

го випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду

за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних

установках від ризику негативного впливу іонізуючого випро-

мінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструк-

тура), перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України за по-

данням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної ді-

яльності;

24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфра-

структура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних

з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, за-

пуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підго-

товкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та

експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпеч-

них вантажів на випадок настання негативних наслідків при пе-

ревезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких

може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, установле-

ним Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком по-

рід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка

може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що

мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за

шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслі-

док володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

166

Страхування в запитаннях та відповідях

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушено-

го забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у ви-

падках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом

Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб'єктів туристської діяльності

за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого облад-

нання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок

впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від проти-

правних дій третіх осіб.

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважа-

ються добровільними.

Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують

впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхід-

ністю захисту інтересів третіх осіб у разі, якщо їм завдано шкоди.

Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страху-

ванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідаль-

ності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове

страхування проводяться, як правило, у добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування ба-

гато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового

захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг

як обов'язкового, так і добровільного страхування.

69. Напрями розвитку

медичного страхування в Україні

З початку 90-х років XX ст. в Україні почали виникати певні

форми добровільного медичного страхування. Усі загальностра-

хові компанії почали займатися медичним страхуванням у різних

обсягах. Останніми роками почало стихійно виникати добровільне

страхування в некомерційній формі – так звані лікарняні каси. Але

при відносно незначному поширенні добровільного медичного стра-

хування комерційна форма і тут превалює. Так, за даними Мініс-

терства охорони здоров'я України в 2000 р. медична допомога була

надана майже 300 тис. добровільно застрахованим, при цьому над-

ходження за їх лікування від комерційних компаній у декілька разів

перевищують суми, зібрані лікарняними касами.

167

Модуль 2

На думку багатьох експертів, із соціально-економічним станом

країни, розбалансованістю, несталістю та продовженням спаду про-

мислового виробництва пов'язано багато проблем при запроваджен-

ні медичного страхування. Процеси реструктуризації та приватиза-

ції засобів виробництва не тільки не стабілізували, а й заглибили

соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві.

За останні 10 років рівень валового національного прибутку та

показники індивідуального споживання в Україні зменшилися не

менш як у 3–4 рази.

В Україні, як і в інших колишніх соціалістичних країнах,

практично не було механізму надходження позабюджетних ко-

штів в систему. Внаслідок наростаючого дефіциту фінансування

гіршала якість медичної допомоги населенню. Напруження, що

має місце в медичній галузі, зумовлене наявністю суттєвих про-

тиріч між усіма складовими елементами існуючої системи. Це

стосується насамперед сфери державного управління галуззю,

соціального піклування про здоров'я і сферою професійної ме-

дичної діяльності.

Тому фахівці розглядають реформу системи охорони здоров'я

в країні як необхідний комплекс державних, громадських та медич-

них заходів, що спрямовані на зміцнення та відновлення здоров'я

нації. Розробка ефективної стратегії реформування регіональних

систем охорони здоров'я можлива лише за умов врахування інтер-

есів населення в охороні здоров'я.

Такий підхід збігається з принципами реформування систем

охорони здоров'я в розвинутих країнах, проголошених ВООЗ для

сучасного етапу.

Згідно з Люблянською хартією Європейського бюро ВООЗ

(1997 року) та Програмою ВООЗ «Здоров'я для всіх у XXI ст.»

(1999 р.), головними завданнями урядів на прийдешній період є

створення в галузі умов подальшої реалізації принципів справедли-

вості, рівності, доступності та доцільності.

Характерними рисами систем охорони здоров'я повинні бути їх

мобільність, динамічність і гранична функціональність. При цьому

захист споживчих можливостей населення (витрати на медичні по-

слуги) розглядається як одне з головних завдань урядів європей-

ських держав.

Сучасна система охорони здоров'я конче потребує рефор-

мування. При державній системі охорони здоров'я джерелом

168

Страхування в запитаннях та відповідях

фінансування медичної допомоги є податки (державні або міс-

цеві). Державні (муніципальні) органи фінансують медичну до-

помогу населенню, виступаючи при цьому в ролі своєрідного

покупця медичної допомоги для своїх громадян. Ця модель ви-

користовувалася в колишньому Союзі, який був ініціатором її

створення.

При виборі моделі обов'язкового медичного страхування, запро-

вадження якого є чи не найголовнішим елементом реформи системи

охорони здоров'я, може бути врахований п'ятирічний досвід впро-

вадження Програми медичного страхування на залізницях України,

реалізованої Укрзалізницею та страховою компанією «ІнтерТран-

сПоліс». Вказаною Програмою страхування сьогодні охоплено по-

над 700 тис. осіб.

Медичне страхування – один з елементів реформи вітчизняної

системи охорони здоров'я. Найкращим засобом компенсації витрат

людини, коли передбачаються великі витрати і які носять вірогід-

ний характер, є можливість застрахуватись.

Страхування означає, що створюється страховий фонд для ком-

пенсації майбутніх витрат, куди відповідна кількість страхувальни-

ків вкладає свої страхові внески. Оскільки подія носить вірогідний

характер, то вона відбувається (страховий випадок) далеко не з усі-

ма, хто платить страхові внески, тому здійснюється перерозподіл

ризиків між страхувальниками.

В принципі, сплачувати внески може одна юридична або фі-

зична особа (страхувальник), а отримувати компенсацію у випадку

здійснення страхового випадку – інша (застрахований). Як правило,

управляє страховими фондами спеціальна юридична особа – страхо-

ва організація – страховик, який пов'язаний із застрахованими осо-

бами договірними відносинами – договорами страхування.

Специфічним видом є медичне страхування, коли страховим ви-

падком є необхідність отримання застрахованим медичної допомоги

та/або допомоги ліками. При цьому виді страхування платить вне-

ски велика кількість людей, а медичної допомоги потребують лише

деякі з них. Тому тут діє принцип, коли здоровий платить за хворо-

го. Інша справа, що сьогодні захворів ти, а завтра можу захворіти я.

Медичне страхування є невід'ємною складовою розвитку сис-

теми соціального захисту населення, зокрема виходячи з нашо-

го досвіду, працівників та пенсіонерів українських залізниць (а

в подальшому, можливо, і членів їхніх сімей). На думку профспі-

169

Модуль 2

лок, це одна із найвагоміших галузевих пільг. Її основною метою є

створення ефективної та максимально прийнятної у фінансовому

плані системи медичного обслуговування працівників залізничної

галузі, яка враховувала б державні тенденції щодо запровадження

системи загальнообов'язкового державного соціального медичного

страхування, не входячи у протиріччя з цілою низкою особливос-

тей медичного забезпечення працівників Укрзалізниці. Страхова

компанія укладає із залізницями та підприємствами залізничного

транспорту угоди медичного страхування залізничників та пенсіо-

нерів галузі. Річний страховий внесок при цьому становить 48–98

грн, тобто 4–8 грн з особи на місяць. Такі страхові внески навряд

чи є обтяжливими. Також необхідно відзначити, що завдяки зваже-

ній складовій Програми медичного страхування розмір страхових

внесків залишається незмінним. За рахунок масовості таких внесків

стало можливим акумулювати кошти, які використовуються для

надання медичної допомоги тим застрахованим особам, які потре-

бують стаціонарної медичної допомоги.

Система медичного страхування в залізничній галузі є

невід'ємною частиною реалізації нової системи та моделі опла-

ти стаціонарної медичної допомоги. Так, завдяки створенню

бюджетно-корпоративно-страхової медицини на залізниці частко-

во було змінено принцип оплати стаціонарної медичної допомоги.

Вона здійснюється за рахунок трьох джерел: державного бюджету

(оплати постійних видатків стаціонару – фінансування заробітної

плати медикам та нарахувань на заробітну плату, будівництво, опла-

ту комунальних послуг, частково медикаментів, перев'язувальних

засобів та продуктів харчування), коштів страхової компанії (опла-

та змінних видатків – фінансування дефіциту коштів на придбання

медикаментів, виробів медичного призначення та продуктів харчу-

вання), корпоративної допомоги Укрзалізниці (фінансування при-

дбання медобладнання, будівництва, ремонту основних засобів).

Причому фінансування з державного бюджету відбувається згідно

з кошторисом видатків (тобто йдеться лише про вкладені ресурси).

Фінансування за рахунок страхового відшкодування здійснюється

за принципом ретроспективної оплати, а саме: оплата середньої вар-

тості ліжко-дня згідно з профілем ліжка.

Європейський вибір України зумовлює необхідність ретельно

дослідити розвиток систем обов'язкового медичного страхування в

країнах Європейського Союзу. На сьогодні з повною очевидністю

170

Страхування в запитаннях та відповідях

постала необхідність реформувати систему охорони здоров’я Укра-

їни. Існуюча система викликає справедливі нарікання як з боку

медичного персоналу, так і з боку населення, що обслуговується в

державних лікувально-профілактичних закладах. Адже якість ме-

дичних послуг залишається низькою, в державних закладах немає

можливості вільного вибору лікаря, витрати на медичне обслугову-

вання неконтрольовано зростають, при чому незабезпечені верстви

населення фактично позбавлені права на якісну медичну допомогу.

Нагромаджений багаторічний світовий досвід у цій галузі свідчить

про високу ефективність різних моделей і систем медичного стра-

хування. Загострюються протиріччя між обсягами державних га-

рантій щодо охорони здоров’я населення та можливостями їхнього

бюджетного фінансування.

70. Специфіка страхування майна юридичних осіб

Економічна реформа в Україні пов'язана насамперед зі зміною

механізму управління в державному секторі економіки та форм

власності на основі приватизації державного майна. Формується

нова структура багатоукладної економіки. Оскільки за цих умов

господарювання зростають витрати на забезпечення безпечності

бізнесу, зростає потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті

своїх майнових інтересів від різноманітних ризиків. Важливою стає

проблема мінімізації підприємницького ризику.

Як відомо, переважну частину національного багатства країни

становить майно підприємств різних форм власності. Нерідко на ді-

яльність підприємств впливають непередбачені обставини. А такі

явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на

відтворювальний процес, оскільки матеріальні носії основних і обо-

ротних засобів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшко-

дування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає,

як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих

збитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не

має коштів. Постає потреба у страхуванні. Світовий досвід довів, що

найекономнішою формою страхового захисту є страхування майна.

Страхування майна промислових підприємств від вогню є тради-

ційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність страхуван-

ня від вогню – відшкодування збитку від раптових і непередбачених

випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших випадкових і не-