Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності

Подождите немного. Документ загружается.

219

Суб’єкти реєстрації застав рухомого майна — заставодавець,

заставодержатель або особи, які діють від їх імені за дорученням,

орган державної податкової служби, реєстратори, держатель ре-

єстру.

Будь-яка фізична чи юридична особа може користуватися ін-

формацією у реєстрі шляхом підключення до нього через ком-

п’ютерну мережу. Підключення здійснюється адміністратором

реєстру на підставі відповідного договору.

Реєстрація застави рухомого майна в реєстрі здійснюється ре-

єстратором за вибором заявника, яким може бути заставодержа-

тель або заставодавець. Заява реєструється у Книзі обліку заяв, де

зазначаються: вхідний номер і дата надходження заяви; відомості

про заявника

; дата реєстрації застави або відмови в реєстрації;

реєстраційний код застави рухомого майна в реєстрі. У заяві за-

значаються: відомості про заставодавця та заставодержателя

загальний опис предмета застави

Під час подання заяви заявник пред’являє паспорт або інший

документ, що засвідчує його особу, а в разі, коли він діє від імені

заставодавця або заставодержателя, — відповідне доручення. До

заяви додається документ про внесення плати за здійснення запи-

су до реєстру.

Реєстратор видає заявникові довідку про прийняття заяви, в

якій зазначаються відомості про реєстратора і заявника та дата

прийняття заяви, або відмову у внесенні запису в письмовій фор-

мі з зазначенням причин відмови. Будь-яка особа на підставі та-

кої довідки має право безоплатно отримати від реєстратора витяг,

який свідчить про реєстрацію застави рухомого майна. У витягу

зазначаються: дата реєстрації застави рухомого майна; відомості

про заставодержателя та заставодавця; загальний опис предмета

застави.

Запис до реєстру вноситься реєстратором протягом двох днів з

дати прийняття заяви. Запис містить: відомості про заставодавця

та заставодержателя; відомості про предмет застави; вхідний но-

Для юридичних осіб — резидентів — найменування, юридична адреса та ідентифі-

каційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України

(ЄДРПОУ). Для юридичних осіб — нерезидентів — найменування, юридична адреса та

країна, де зареєстровано особу. Для фізичних осіб — громадян України — прізвище,

ім’я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у

Державному реєстрі фізичних осіб. Для іноземців — прізвище, ім’я, по батькові (в разі

наявності такого), країна та адреса постійного місця проживання за межами України.

Якщо предметом застави є рухоме майно, яке підлягає державній реєстрації відпо-

відно до законодавства (транспортні засоби: автомобілі, причепи, катери, судна, літаки

тощо), до загального опису включаються відомості щодо серійного номеру транспортно-

го засобу, назви моделі та року виробництва.

220

•

мер заяви, за якою вноситься запис; дата прийняття заяви; дата

внесення відомостей до реєстру; реєстраційний код запису; відо-

мості про реєстратора; прізвище посадової особи, яка внесла за-

пис до реєстру. Дата внесення відомостей до реєстру, відомості

про реєстратора та реєстраційний код запису в реєстрі визнача-

ються і вносяться автоматично. Реєстраційний код запису, визна-

чений системою, заноситься реєстратором у Книгу обліку заяв.

Датою реєстрації застави рухомого майна в реєстрі вважається

дата внесення до нього відповідного запису. Протягом двох ро-

бочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна реєстратор

поштою направляє заставодержателеві та заставодавцеві витяги,

які свідчать про внесення відповідного запису до реєстру і реєст-

руються в Книзі обліку витягів. Заставодержателеві надсилається

також бланк заяви про внесення змін до запису для заповнення в

разі виявлення помилок у витягу.

Внесення змін до реєстру здійснюється в порядку, аналогіч-

ному до внесення записів.

Записи про реєстрацію застави рухомого майна у реєстрі збе-

рігаються з дати внесення до дати виключення запису, але не біль-

ше п’яти років. Заставодержатель може продовжити термін дії

реєстрації застави рухомого майна в будь-який час протягом

останнього року дії такої реєстрації на наступні п’ять років шля-

хом подачі відповідної заяви.

Виключення запису про реєстрацію застави рухомого майна в

реєстрі виконується в разі закінчення 5-річного терміну; надхо-

дження заяви заставодержателя про виключення запису з реєст-

ру; рішення суду. При цьому в реєстрі вказуються підстава і дата

виключення запису, відомості про реєстратора. Після виключен-

ня запису з реєстру протягом двох днів заставодавцеві та заста-

водержателеві надсилаються відповідні витяги.

Витяг з реєстру про наявність або відсутність у ньому запису

про заставлене рухоме майно, фізичні та юридичні особи можуть

одержати шляхом подання запиту держателеві реєстру або реєст-

ратору. Запит за підписом заявника має містити один із варіантів:

реєстраційний код запису в реєстрі;

найменування або код в ЄДРПОУ для юридичної особи, що

є заставодавцем;

прізвище, ім’я, по батькові або ідентифікаційний номер у

Державному реєстрі фізичних осіб для фізичної особи, що є за-

ставодавцем;

серійний номер транспортного засобу, назва моделі, якщо

предметом застави є транспортний засіб.

221

У запиті зазначається вид витягу (завірений чи незавірений),

який бажає отримати заявник, і адреса, якщо заявник бажає

отримати витяг поштою. До запиту додається документ про вне-

сення плати за одержання витягу. Факт надання витягів реєстру-

ється в базі даних реєстру.

Існують певні особливості реєстрації

податкової застави ру-

хомого майна

. Підставою для реєстрації такої застави є заява від-

повідного органу державної податкової служби, яка за підписом

відповідної посадової особи подається адміністратору реєстру.

У заяві зазначаються відомості про платника податків (див. при-

мітку вище); дата виникнення податкової застави; відомості про

орган державної податкової служби, за заявою якого здійснюєть-

ся реєстрація. Реєстрація податкової застави здійснюється безо-

платно.

До реєстру вносяться: відомості про орган державної податко-

вої служби — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ;

вхідний номер заяви, за якою здійснюється реєстрація, та дата її

надходження; відомості про платника податків (для юридичної

особи — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ; для

фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності — прі-

звище, ім’я, по батькові, адреса постійного місця проживання та

ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб);

дата виникнення податкової застави; дата внесення відомостей до

реєстру; реєстраційний код запису; вiдомостi про адміністратора;

прізвище посадової особи, яка внесла запис.

Протягом двох робочих днів з дати реєстрації податкової за-

стави адміністратор поштою направляє відповідному органу

державної податкової служби та платнику податків витяги, що

свідчать про внесення відповідного запису до реєстру. У витягу

зазначаються: реєстраційний код запису; дата реєстрації податко-

вої застави; дата виникнення податкової застави; відомості про

платника податків; відомості про орган державної податкової

служби, за заявою якого внесено запис до реєстру. Відповідному

органу державної податкової служби надсилається також примір-

ник заяви про внесення змін до запису для заповнення в разі ви-

явлення помилок у витягу.

Записи про реєстрацію податкової застави рухомого майна у

реєстрі зберігаються з дати внесення до дати виключення запису,

але не більше п’яти років. Запис про податкову заставу підлягає

виключенню з реєстру на підставі повідомлення відповідного ор-

гану державної податкової служби про припинення податкової

застави.

222

7.2.7. Єдиний державний реєстр

об’єднань громадян та благодійних організацій

Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних

організацій

— це комп’ютерна база даних, створена за допомо-

гою автоматизованої комп’ютерної системи, яка складається із

сукупності електронних копій державних реєстрів об’єднань

громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представ-

ництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій,

об’єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур об-

міну інформацією.

Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних

організацій введений у дію 10.03.1999 р. на виконання Законів

України «Про об’єднання громадян» та «Про благодійництво

та благодійні організації», а також Положення про порядок ле-

галізації об’єднань громадян і Положення про порядок державної

реєстрації благодійних організацій, затверджених постановами

Кабінету Міністрів України, відповідно, № 40 від 26.02.1993 р. і

№ 382 від 30.03.1998 р.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права

на використання назви об’єднання громадян, яке зареєстровано

в реєстрі, перед іншими об’єднаннями, що легалізуються піз-

ніше.

Реєстраторами є Міністерство юстиції України, Головне управ-

ління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб-

ліці Крим, управління юстиції в областях, а також управління

юстиції в містах Києві та Севастополі.

У день державної реєстрації до реєстру вносять такі реквізити:

реєстраційний номер і дата реєстрації; назва; статус; дата надхо-

дження документів на реєстрацію; мета діяльності; юридична ад-

реса; відомості про засновників; відомості про органи управлін-

ня; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію, його

дубліката чи дубліката статуту; відомості про зміни, внесені до

статутних документів; відомості про припинення діяльності (лік-

відацію, реорганізацію); реєстраційний орган, який здійснив дер-

жавну реєстрацію організації.

Про зареєстровані філії та представництва всеукраїнських,

міжнародних благодійних організацій до реєстру вносять такі рек-

візити: назва філії, представництва всеукраїнської або міжнародної

благодійної організації; дата надходження документів на реєст-

рацію; юридична адреса; номер та дата видачі свідоцтва про дер-

жавну реєстрацію всеукраїнської або міжнародної благодійної

223

організації; відомості про припинення діяльності (реорганізацію

або ліквідацію); номер та дата листа-повідомлення про реєстра-

цію; реєстраційний орган, який здійснив реєстрацію.

Внесення до реєстру відомостей здійснюється безкоштовно.

7.2.8. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ

Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ — це комп’ютер-

на база даних, що містить відомості про заповіти та спадкові

справи.

Реєстр введений у дію 1 грудня 2000 року.

Мета створення реєстру — захист майнових прав та інтере-

сів громадян і юридичних осіб, створення єдиної системи облі-

ку заповітів та спадкових справ, зменшення навантаження на

суди за рахунок розв’язання питань спадкування у безспірному

порядку.

Реєстратори — державні нотаріальні контори, державні нота-

ріальні архіви, приватні нотаріуси — здійснюють реєстрацію по-

свідчення, зміни, скасування заповітів, зміни місця зберігання за-

повітів, заведення спадкових справ, видачу свідоцтв про право на

спадщину, списання спадкових справ до архіву та зміни місця

зберігання спадкових справ, а також приймають на реєстрацію

відповідні заяви від інших державних нотаріальних контор, дер-

жавних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів, які не є ре-

єстраторами, та заповідачів

, виконують перевірки за даними ре-

єстру і видають довідки про наявність або відсутність заповітів та

спадкових справ.

Відповідальність за вірогідність відомостей, що вносяться до

реєстру, несуть особи, які надали цю інформацію.

Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в уста-

новленому законодавством порядку, та заведені спадкові справи

підлягають обов’язковій реєстрації в реєстрі. Реєстрація здійсню-

ється шляхом унесення запису до реєстру протягом 5 робочих

днів із часу посвідчення реєстратором заповіту або не пізніше на-

ступного робочого дня з часу отримання від інших нотаріусів або

заповідачів

відповідної заяви і не пізніше наступного робочого

дня з моменту заведення спадкової справи або надходження від-

повідної заяви. Відомості про видачу свідоцтва про право на спад-

щину вносяться до реєстру не пізніше 5 робочих днів після видачі

такого свідоцтва або не пізніше наступного робочого дня після

Див. статтю 40 Закону України «Про нотаріат».

224

одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. В аналогічно-

му порядку до реєстру вносяться реєстраційні записи про спи-

сання до архіву.

Нотаріуси, які не мають систем комп’ютерного доступу до ре-

єстру, подають заяви встановленого зразка про реєстрацію протя-

гом 5 робочих днів з часу посвідчення заповіту або отримання

заповіту від осіб, що перераховані у ст. 40 Закону України «Про

нотаріат», і не пізніше наступного робочого дня після заведення

спадкової справи.

Реєстраційний запис про посвідчення заповіту має містити та-

кі відомості: прізвище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце

народження заповідача; серія, номер спеціального бланка нотарі-

ального документа, на якому викладено текст заповіту; дата, час і

місце посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації

нотаріальних дій, за яким посвідчено заповіт; місце зберігання

заповіту; відомості про особу, яка посвідчила заповіт; відомості

про реєстратора.

Реєстраційний запис про посвідчення заповіту, що скасовує

або змінює попередній заповіт, здійснюється за заявою заповіда-

ча аналогічним чином не пізніше наступного робочого дня після

вчинення нотаріальних дій або не пізніше наступного робочого

дня після одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. Він

має містити такі відомості: серія та номер спеціального бланка

нотаріального документа, на якому викладено текст заяви; номер

запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким засвід-

чується справжність підпису на заяві, якою змінюється або ска-

совується заповіт; дата зміни або скасування заповіту; відомості

про заповідача (прізвище, ім’я та по батькові; дата народження;

місце народження); відомості про заповіт, який змінюється або

скасовується (серія та номер спеціального бланка нотаріального

документа; дата посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для

реєстрації нотаріальних дій; місце посвідчення заповіту); відомо-

сті про нотаріуса, який засвідчив справжність підпису на заяві;

відомості про реєстратора.

Реєстраційний запис про заведення спадкової справи містить

такі відомості: номер спадкової справи; дата заведення спадкової

справи; місце заведення спадкової справи; прізвище, ім’я, по бать-

кові спадкодавця; дата народження; дата смерті; відомості про но-

таріуса, в провадженні якого знаходиться спадкова справа; місце

зберігання спадкової справи; відомості про реєстратора.

Реєстраційний запис про видачу свідоцтва про право на спад-

щину має містити такі відомості: серія та номер спеціального

225

бланка нотаріального документа, на якому викладено текст сві-

доцтва про право на спадщину; дата видачі свідоцтва; номер за-

пису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; відомості про но-

таріуса, який видав свідоцтво; відомості про реєстратора.

При надходженні заповіту або спадкової справи на зберігання

до державної нотаріальної контори чи державного нотаріального

архіву нотаріус безпосередньо вносить реєстраційний запис про

зміну місця зберігання заповіту до реєстру або надсилає про це

заяву реєстраторові.

Під час заведення спадкової справи нотаріус самостійно або

шляхом подання письмового запиту реєстраторові зобов’язаний

перевірити за даними реєстру наявність заведеної спадкової

справи, а по закінченні 5 робочих днів після заведення спадкової

справи — наявність або відсутність заповіту, складеного спадко-

давцем. За результатами перевірки робиться відповідна службова

позначка на заяві чи іншому документі, на підставі якого відкри-

та спадкова справа, і/або виготовляється витяг.

Для підтвердження факту внесення інформації до реєстру ре-

єстратор виготовляє відповідну довідку або робить службову по-

значку (із зазначенням номера та дати видачі довідки) на копії

заповіту, заяві про прийняття спадщини або іншому документі,

що залишається у справах нотаріуса. Довідка приєднується до

примірника документа, що залишається у справах нотаріуса і на-

дається (надсилається поштою) особі, яка надала відомості на ре-

єстрацію, протягом двох робочих днів з дати реєстрації. У разі

виявлення помилок у довідці особа, яка надала відомості на ре-

єстрацію, звертається до реєстратора із заявою про внесення змін

до відповідного реєстраційного запису.

Реєстратор видає витяги про наявність або відсутність запові-

тів на письмовий запит нотаріусів; особи, яка є спадкоємцем за

законом при пред’явленні документа, що свідчить про родинні

зв’язки з спадкодавцем, та свідоцтва про смерть останнього; су-

ду, прокуратури, органів дізнання і слідства — у зв’язку з кримі-

нальними, цивільними або господарськими справами, що перебу-

вають у їх провадженні при пред’явленні свідоцтва про смерть

спадкодавця. У витягу про наявність заповіту зазначаються: прі-

звище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце народження запо-

відача; відомості про посвідчення, зміну, скасування заповіту

(дата посвідчення, зміни або скасування заповіту; номер запису в

реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; серія та номер спеціаль-

ного бланка нотаріального документа, на якому викладено текст

заповіту або заяви про зміну чи скасування заповіту; прізвище,

226

ім’я та по батькові нотаріуса, який вчинив нотаріальні дії щодо

посвідчення, зміни або скасування заповіту); відомості про місце

зберігання заповіту; відомості про реєстратора.

Витяги про наявність або відсутність спадкової справи вида-

ються реєстратором на письмовий запит нотаріусів. У витязі про

наявність спадкової справи зазначаються: прізвище, ім’я, по бать-

кові спадкодавця; дата смерті; місце та дата заведення спадкової

справи; відомості про нотаріуса, в провадженні якого знаходить-

ся спадкова справа; відомості про реєстратора.

Заяви до реєстру, витяги про наявність або відсутність запові-

ту, складеного спадкодавцем, та витяги про наявність або відсут-

ність спадкової справи виготовляються з використанням захис-

них знаків нотаріальних документів. Довідки про внесення

реєстраційного запису до реєстру виготовляються з використан-

ням спеціальних бланків документів.

7.2.9. Державний реєстр

атестованих судових експертів державних

і підприємницьких структур та громадян

Державний реєстр атестованих судових експертів державних і

підприємницьких структур та громадян

є офіційною автоматизо-

ваною системою обліку фахівців, яким органи дізнання, поперед-

нього слідства і суди зобов’язані переважно доручати проведення

судової експертизи.

Реєстр ведений у дію 4.02.2002 р. відповідно до статті 9 Зако-

ну України «Про судову експертизу».

Метою створення реєстру є здійснення обліку атестованих судо-

вих експертів та створення інформаційного фонду про осіб, які одер-

жали в установленому порядку дозвіл на проведення конкретного

виду судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю,

а також забезпечення в установленому порядку органів дізнання,

попереднього слідства й судів, інших зацікавлених юридичних та

фізичних осіб необхідною інформацією з фонду реєстру.

Обов’язки з ведення реєстру, розроблення організаційних захо-

дів та впровадження методологічних принципів, створення та під-

тримки у контрольному стані автоматизованої бази даних реєстру

та надання інформації з використанням фонду реєстру покладено на

управління інформаційного забезпечення Міністерства юстиції.

Фонд реєстру складається з державного фонду офіційних ві-

домостей про фахівців, які одержали дозвіл на проведення судо-

227

•

вих експертиз, з державного страхового фонду і робочого фонду

таких відомостей та з довідково-пошукового апарату.

До реєстру вносять такі реквізити: реєстраційний номер; прі-

звище, ім’я, по батькові судового експерта; дата включення до

реєстру; вид експертизи, експертна спеціальність; адреса, теле-

фон, факс судового експерта державної, підприємницької струк-

тури або судового експерта — громадянина; найменування екс-

пертно-кваліфікаційної комісії, дата і номер її рішення; номер і

термін дії свідоцтва; кваліфікаційний клас судового експерта.

Підставою для включення до реєстру атестованих судових

експертів державних структур та їх позаштатних співробітників є

подання керівників цих структур, а для атестованих судових екс-

пертів підприємницьких структур і громадян, які проводять екс-

пертизи за разовими договорами, — їх особиста заява, що пода-

ється до Міністерства юстиції. До заяви або подання додаються

копія виданого експертно-кваліфікаційною комісією державної

структури свідоцтва про кваліфікацію судового експерта з дозво-

лом на проведення конкретного виду судової експертизи за від-

повідною експертною спеціальністю; документ про присвоєння

кваліфікаційного класу (для судових експертів державних струк-

тур); копія ліцензії на судово-експертну підприємницьку діяль-

ність (для судових експертів підприємницьких структур). Доку-

менти, що надходять від установ і окремих експертів, становлять

фонд реєстру.

Міністерство юстиції протягом десяти робочих днів з дня над-

ходження перевіряє правильність оформлення поданих докумен-

тів та приймає рішення щодо внесення даних до реєстру.

Кожному судовому експерту в реєстрі надається

особистий

реєстраційний номер

, який складається з таких елементів:

літерне позначення: «Д» — для судових експертів держав-

них структур, «П» — для судових експертів підприємницьких

структур, «Г» — для судових експертів — громадян;

порядковий номер державної реєстрації;

рік реєстрації.

Зміни та доповнення до реєстру вносяться за поданням керів-

ників державних структур або особистою заявою судових експер-

тів підприємницьких структур і громадян, до яких додаються ко-

пії документів про надання права проведення іншого виду

судової експертизи або з іншої експертної спеціальності; присво-

єння чергового кваліфікаційного класу або його пониження; про-

довження терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації су-

дового експерта; звільнення з державної установи чи

228

підприємницької структури, яка провадить судову експертизу;

продовження терміну дії ліцензії, виданої підприємцеві.

Підставою для виключення з реєстру є рішення експертно-

кваліфікаційної комісії державної структури про позбавлення

кваліфікації судового експерта та кваліфікаційного класу; скасу-

вання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта

внаслідок визнання судового експерта недієздатним або його за-

судження. Підлягає також виключенню із реєстру судовий екс-

перт у разі позбавлення підприємця ліцензії на судово-експертну

діяльність, виїзду на постійне місце проживання за межі України,

а також за власним бажанням.

7.2.10. Реєстр прав власності на нерухоме майно

Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною

системою, яка містить відомості про зареєстровані права власно-

сті, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, правовстановлю-

вальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав

власності.

Реєстр прав власності на нерухоме майно включає в себе ре-

єстр заяв і запитів та реєстраційні справи, які не можуть бути ви-

лучені.

Реєстр запроваджений з 1.10.2002 р. на виконання постанов

Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 р. № 192 «Про заходи

щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме

майно» та від 16.05.2002 р. № 661 «Про заходи щодо створення

системи реєстрації прав власності на нерухоме майно» до прий-

няття та набрання чинності законом України про державну ре-

єстрацію прав на об’єкти нерухомого майна.

Мета створення реєстру — забезпечити визнання та захист

прав власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб в

Україні, створення умов для функціонування ринку нерухомого

майна, активізації інвестиційної діяльності.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно — це внесення

запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з

виникненням, існуванням або припиненням права власності на

нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням

об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних

документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

Обов’язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме

майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та