Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності

Подождите немного. Документ загружается.

209

•

До реєстру включаються:

нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийнят-

тя Акта проголошення незалежності України, — чинні, опубліко-

вані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами,

закони України, постанови Верховної Ради України, укази і роз-

порядження Президента України, декрети, постанови і розпоря-

дження Кабінету Міністрів України, рішення і висновки Консти-

туційного Суду України, зареєстровані в Мін’юсті нормативно-

правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої

влади, органів господарського управління та контролю, Національ-

ного банку, а також міжнародні договори України;

нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта прого-

лошення незалежності України, що не втратили чинності та не

суперечать законодавству України;

тимчасові нормативно-правові акти з терміном дії рік і біль-

ше та з терміном дії менше року в разі наступного його продов-

ження.

Не підлягають включенню до реєстру акти, які не містять пра-

вових норм, зокрема: про призначення на посаду та звільнення з

посади; про скликання нарад, конференцій, семінарів тощо; про

розгляд проектів нормативно-правових актів; з питань організації

виконання раніше прийнятих нормативно-правових актів; про

спорудження пам’ятників, бюстів, монументів конкретним осо-

бам і на честь певних подій, нагородження грамотами, відзнака-

ми тощо; про затвердження стандартів, технічних умов, будівель-

них норм і правил, іншої нормативно-технічної документації,

тарифно-кваліфікаційних довідників, форм звітності.

Для включення до реєстру повні офіційні тексти рішень і ви-

сновків Конституційного Суду України, нормативно-правових

актів з усіма додатками, прийнятих Верховною Радою України,

Президентом України, Кабінетом Міністрів України, подаються

до Мін’юсту протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття (за-

конів України — протягом трьох робочих днів з дня підписання

Президентом України). Тексти міжнародних договорів України із

зазначенням дати підписання, дати ратифікації (затвердження),

дати набрання чинності та терміну дії договору подаються Мініс-

терством зовнішніх справ (МЗС) протягом п’яти робочих днів з

дня набрання ними чинності. МЗС надає також інформацію про

денонсацію, внесення змін до міжнародних договорів України.

Нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації

відповідно до Указу Президента України від 3.10.1992 р. № 493

«Про державну реєстрацію нормативно-правових актів мініс-

210

терств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету

Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів

міністерств та інших органів виконавчої влади», включаються до

реєстру після їх державної реєстрації в Мін’юсті.

Для включення до реєстру нормативно-правові акти подають-

ся Мін’юсту на електронних та паперових носіях. Копія норматив-

но-правового акта має бути підписана відповідальною особою та

засвідчена печаткою органу, що його видав, копія міжнародного

договору України — МЗС.

Рішення про включення нормативно-правового акта до реєст-

ру ухвалюється протягом п’яти робочих днів з дня його подання,

після чого органу, який видав цей акт, надсилається відповідне

повідомлення.

До реєстру вносяться такі

дані про нормативно-правовий акт:

дата, номер, назва, текст, реєстраційний код, дата присвоєння ре-

єстраційного коду, дата реєстрації в Мін’юсті, реєстраційний но-

мер, класифікаційний індекс.

Реєстраційний код акта — це система цифрових знаків, що

складається з двох частин: порядкового номера, який присвою-

ється нормативно-правовому акту при прийнятті рішення про

включення його до реєстру, і року прийняття такого рішення.

Нормативно-правові акти, включені до реєстру, підтримують-

ся Мін’юстом в контрольному стані.

Юридичні та фізичні особи за встановлену плату можуть одер-

жати копії еталонних текстів нормативно-правових актів з інфор-

маційного фонду реєстру на електронних чи паперових носіях

шляхом звернення до адміністратора реєстру або безпосередньо-

го санкціонованого доступу до інформаційного фонду реєстру.

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Адміністра-

ція Президента України, Конституційний Суд України, Верхов-

ний Суд України, Вищий господарський суд України, Генеральна

прокуратура України, центральні органи виконавчої влади одер-

жують інформацію з реєстру безоплатно.

Для забезпечення контролю за доступом до інформаційного

фонду реєстру кожному користувачеві видається унікальний про-

грамно-технічний ключ-ідентифікатор.

У разі внесення змін, доповнень або визнання таким, що втра-

тив чинність, акта законодавства, відповідно до якого прийнято

нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-

правовий акт, зобов’язаний у місячний термін внести до нього

відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив

211

чинність, що підлягає державній реєстрації в описаному вище

порядку.

Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію

якого скасовано, виключається з державного реєстру через 10 днів

після ухвалення рішення про його скасування, а в разі оскаржен-

ня цього рішення — з дня отримання реєструючим органом ви-

сновку за результатами розгляду скарги. Нормативно-правовий

акт, виключений з державного реєстру, підлягає негайному ска-

суванню органом, що його видав.

7.2.2. Єдиний реєстр заборон

відчуження об’єктів нерухомого майна

Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого май-

на

— це комп’ютерна база даних, яка містить відомості про на-

кладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані

довідки про відсутність або наявність заборон та арештів.

Реєстр запроваджений у травні 1997 року.

Мета створення реєстру — захист майнових прав та інтересів

громадян і організацій шляхом накопичення та використання да-

них про заборону відчуження й арешти нерухомого майна юри-

дичних та фізичних осіб. Реєстром користуються нотаріуси Укра-

їни та правоохоронні органи. На цей час реєстр охоплює понад 80

обласних та великих промислових міст, де здійснюється до 70 %

операцій з нерухомим майном.

Реєстратори — державні нотаріальні контори, державні нота-

ріальні архіви, приватні нотаріуси — приймають повідомлення

про накладені (зняті) заборони та арешти від інших установ та

осіб, які мають право накладати (знімати) заборони або арешти,

вносять відповідні записи до реєстру й отримують довідки про

відсутність чи наявність заборони або арешту щодо вчинюваних

ними нотаріальних дій, а також видають такі довідки за письмо-

вим запитом. Реєстратори несуть у повному обсязі відповідаль-

ність за помилки, яких вони припустилися під час реєстрації на-

кладення або зняття заборон та арештів, надання довідок, а також

за неправомірну відмову у внесенні записів до реєстру та в на-

данні довідок.

Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори та при-

ватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з адміністратором,

мають доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, отримують

довідки про відсутність або наявність заборони та арештів у

зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій. Користувачі несуть

212

•

у повному обсязі відповідальність за помилки, допущені ними

при виготовленні довідок.

Для роботи реєстраторові (користувачеві) надається ідентифі-

катор та пароль, при цьому визначаються виконавці, які будуть

працювати з програмою (оператори). Факт встановлення програ-

ми та адреса розташування комп’ютерного робочого місця реєст-

руються Держінформ’юстом.

Підстави для внесення у реєстр відомостей про накладені за-

борони відчуження та арешти об’єктів нерухомого майна такі:

накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого май-

на державним або приватним нотаріусом, які є реєстраторами;

повідомлення про накладення заборони відчуження на

об’єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або

приватним нотаріусом, які не є реєстраторами;

повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільсь-

кої, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження

на об’єкт нерухомого майна;

повідомлення судових і слідчих органів про накладення

арешту на об’єкт нерухомого майна;

повідомлення органів державної виконавчої служби про на-

кладення арешту на об’єкти нерухомого майна.

Заборону на відчуження об’єктів нерухомого майна знімають

нотаріуси, які є реєстраторами. Підставами для цього можуть бу-

ти також відповідні повідомлення від державних нотаріальних

контор або приватних нотаріусів, які не є реєстраторами; посадо-

вих осіб виконавчого комітету сільської, селищної або міської

ради; судових і слідчих органів. Органи та особи, які надали ін-

формацію про накладення (зняття) заборон або арештів, що вно-

сяться до реєстру, несуть відповідальність за її вірогідність.

Повідомлення про накладення (зняття) заборони відчуження

або арешту об’єктів нерухомого майна надсилаються реєстрато-

ру в день виконання відповідної дії. У ньому зазначаються такі

дані: відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, які ви-

конали дію; дата та час виконання дії; відомості про документ,

на підставі якого виконано дію (найменування, номер, дата, ви-

давець); відомості про об’єкт, на який було накладено заборону

відчуження або арешт (назва, адреса розташування, розмір част-

ки, площа тощо); відомості про власника майна, щодо якого

накладено заборону відчуження або арешт (для фізичних осіб —

прізвище, ім’я, по батькові; місце проживання; серія, номер та

дата видачі паспорта; для юридичних осіб — найменування,

юридична адреса).

213

•

Відомості про накладені заборони та арешти вносяться до ре-

єстру в день їх надходження.

Довідки про відсутність або наявність заборони відчуження та

арештів об’єктів нерухомого майна мають право одержувати:

державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси;

за письмовим запитом — суди, прокуратура, органи дізнан-

ня і слідства — у зв’язку з кримінальними, цивільними або гос-

подарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а та-

кож органи державної виконавчої служби — у зв’язку з

відкриттям виконавчого провадження;

за письмовим запитом БТІ — у зв’язку зі здійсненням ними

реєстрації прав власності на нерухоме майно — довідки про від-

сутність арештів об’єктів нерухомого майна.

7.2.3. Єдиний реєстр захисних знаків

та спеціальних бланків нотаріальних документів

Єдиний реєстр захисних знаків та спеціальних бланків нотарі-

альних документів

— це комп’ютерна база даних, призначена для

обліку надходження і витрачання спеціальних бланків і знаків,

перевірки їх справжності та статистичного аналізу. Єдиний ре-

єстр включає реєстр нотаріусів (державних і приватних, див.

п. 7.2.4) і реєстр спеціальних бланків та знаків нотаріальних до-

кументів.

Реєстр запроваджений у серпні 1997 року.

Мета створення — надання нотаріусам України та право-

охоронним органам можливості перевірити справжність нота-

ріальних документів, виконаних на спеціальних бланках нота-

ріальних документів, що сприяє уникненню укладання угод,

які суперечать законним інтересам фізичних та юридичних

осіб. Щоденно у реєстр вносяться відомості про витрачання

близько 21тис. бланків.

Ведення реєстру покладено на Держінформ’юст, який також

відповідає за організацію виготовлення захисних знаків, їх по-

стачання державним нотаріальним конторам і приватним нота-

ріусам; ведення обліку постачання і витрачання захисних зна-

ків та спеціальних бланків нотаріальних документів. Анало-

гічні функції щодо спеціальних бланків нотаріальних

документів виконує підприємство «Інформаційно-видавничий

центр українського нотаріату» (ІВЦУН). Бланки та знаки виго-

товляються відповідно до зразка й опису, затверджених Мініс-

терством юстиції України. Міністерство юстиції забезпечує

214

•

організацію постачання, зберігання, обліку постачання й звіт-

ності витрачання бланків та знаків.

Відомості для внесення до реєстру надходять до Держін-

форм’юсту з управління юстиції, від державних нотаріальних кон-

тор, приватних нотаріусів та ІВЦУН. Первинні документи обліку

такі:

у Міністерстві юстиції України — журнал реєстрації вида-

них свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю;

в управлінні юстиції — журнал реєстрації приватної нотарі-

альної діяльності; повідомлення відділу кадрів управління юсти-

ції про призначення, переведення та звільнення державних нота-

ріусів; видаткова накладна на відправлення бланків (знаків)

ІВЦУН (Держінформ’юстом); звіт про витрачання бланків; копії

доповідних записок про викрадені бланки та знаки; акти про

прийняття-передання або знищення зіпсованих, анульованих і

дефектних бланків та знаків.

Управління юстиції до 10 числа кожного місяця в порядку,

встановленому Міністерством юстиції України, надсилають Держ-

інформ’юсту для ведення реєстру нотаріусів повідомлення про

зміни в складі приватних нотаріусів і державних нотаріальних

контор.

Державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси щомісяч-

но до 10 числа наступного за звітним місяця надсилають Держ-

інформ’юсту звіти про витрачання бланків та знаків, у яких за-

значаються серія, номери бланків і знаків, коди та дата їх

витрачання.

ІВЦУН щоденно надсилає до Держінформ’юсту відомості про

постачання бланків державним нотаріальним конторам і приват-

ним нотаріусам.

Копії доповідних записок про викрадені бланки та знаки дер-

жавні нотаріальні контори й приватні нотаріуси надсилають до

Держінформ’юсту негайно в разі виявлення факту крадіжки.

Дані, що містяться в реєстрі, доступні для перевірки всім ко-

ристувачам інформаційної мережі Міністерства юстиції України.

Перевірка може здійснюватись за допомогою телефонного

зв’язку з черговим адміністратором реєстру.

ІВЦУН, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси

відповідають за своєчасність і вірогідність відомостей, наданих

Держінформ’юсту для внесення до реєстру.

Держінформ’юст відповідає за своєчасність унесення та від-

повідність даних у реєстрі даним звітів державних нотаріальних

контор і приватних нотаріусів та відомостям, наданим ІВЦУН.

215

7.2.4. Єдиний реєстр нотаріусів України

Єдиний реєстр нотаріусів України — це комп’ютерна база да-

них, у якій містяться відомості про нотаріальні округи, державні

нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України.

Реєстр введений у дію в серпні 1997 року.

Мета створення реєстру — забезпечення упорядкування облі-

ку державних та приватних нотаріусів України.

Ведення реєстру здійснює Держінформ’юст. Він несе відпові-

дальність за зміст даних реєстру. Дані, що містяться в реєстрі (за

винятком особових даних), доступні для перевірки всім користу-

вачам інформаційної мережі Міністерства юстиції України.

Інформація вноситься до реєстру на підставі повідомлень, що

їх щомісяця надсилають Держінформ’юсту його філії. За своєчас-

ність надання, повноту та вірогідність відомостей, що надаються

філією Держінформ’юсту, відповідає директор філії.

Повідомлення про внесення відомостей до реєстру повинно

містити назву регіону, дату складання повідомлення, змістову ча-

стину повідомлення, посаду і прізвище особи, яка склала пові-

домлення.

Змістова частина повідомлення

складається з реквізитів таких

форм:

«Прийом на роботу державного нотаріуса» — прізвище,

ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріаль-

ною діяльністю та дата його видачі (якщо цих відомостей немає —

причина їх відсутності); дата прийому на роботу; місце роботи

(назва нотаріальної контори); посада; дата народження; домашня

адреса та телефон (за згодою нотаріуса);

«Звільнення державного нотаріуса» — прізвище, ім’я, по

батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріальною ді-

яльністю; місце роботи (назва нотаріальної контори); посада; да-

та звільнення;

«Переведення державного нотаріуса на іншу посаду в межах

області (міста)» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва

про право на заняття нотаріальною діяльністю та дата його видачі

(якщо ці відомості відсутні — причина їх відсутності); дата пере-

ведення; нове місце роботи (назва нотаріальної контори); посада;

«Переведення державного нотаріуса на нову посаду в межах

нотаріальної контори» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцт-

ва про право на заняття нотаріальною діяльністю та дата його видачі

(якщо ці відомості відсутні — причина їх відсутності); дата переве-

дення; місце роботи (назва нотаріальної контори); посада (нова);

216

10.

11.

«Реєстрація приватної нотаріальної діяльності» — прізвище,

ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нотаріаль-

ною діяльністю та дата його видачі; номер реєстраційного по-

свідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та

дата його реєстрації; нотаріальний округ; поштовий індекс та ад-

реса розташування робочого місця; робочий телефон; дата наро-

дження; домашня адреса і телефон (за згодою нотаріуса);

«Тимчасове припинення (призупинення) приватної нотаріаль-

ної діяльності» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва

про право на заняття нотаріальною діяльністю; дата, термін і під-

става тимчасового припинення (призупинення) приватної нотарі-

альної діяльності;

«Поновлення приватної нотаріальної діяльності» — прізви-

ще, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття нота-

ріальною діяльністю; номер реєстраційного посвідчення; дата

поновлення приватної нотаріальної діяльності;

«Зміна адреси розташування робочого місця приватного но-

таріуса (робочого телефону) в межах одного нотаріального окру-

гу» — прізвище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на

заняття нотаріальною діяльністю; поштовий індекс та адреса роз-

ташування робочого місця (нового); робочий телефон (новий);

«Зміна нотаріального округу приватного нотаріуса» — прі-

звище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття

нотаріальною діяльністю; нотаріальний округ (новий); поштовий

індекс та адреса розташування робочого місця; робочий телефон;

«Припинення приватної нотаріальної діяльності» — прі-

звище, ім’я, по батькові; номер свідоцтва про право на заняття

нотаріальною діяльністю; дата і підстава припинення приватної

нотаріальної діяльності (наказ начальника управління, наказ Мі-

ністра юстиції);

«Зміна прізвища нотаріуса» — колишнє прізвище, ім’я та по

батькові; нове прізвище; номер свідоцтва про право на заняття

нотаріальною діяльністю.

7.2.5. Єдиний реєстр доручень

Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному поряд-

ку —

це комп’ютерна база даних, в якій здійснюється обов’яз-

кова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право ко-

ристування та/або розпорядження майном, у тому числі транспорт-

ними засобами, а також реєстрація припинення їх дії.

217

Реєстр започаткований у травні 1998 року.

Метою створення реєстру є профілактика злочинів проти влас-

ності завдяки нагромадженню та використанню нотаріусами, ор-

ганами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей

про посвідчені доручення. Щоденно у реєстрі реєструється понад

7000 доручень.

Реєстратори вносять записи про посвідчені доручення, про

припинення дії доручень та перевіряють дійсність доручень через

запити до реєстру.

Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори, приват-

ні нотаріуси та інші установи й організації, які уклали відповідні

угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через

комп’ютерну мережу, перевіряють дійсність доручень шляхом

запитів до нього.

Установи та організації, яким може бути надано право корис-

тування реєстром (за умови, що перевірка дійсності доручень по-

трібна їм у зв’язку з виконанням покладених на них обов’язків і

не порушує таємниці нотаріальних дій), визначаються Міністерс-

твом юстиції України.

Внесення запису до реєстру здійснюється реєстратором в день

посвідчення доручення або отримання заяви про реєстрацію до-

ручень від інших нотаріусів чи адміністратором в день отриман-

ня такої заяви. Заяви про реєстрацію доручень подаються дер-

жавними та приватними нотаріусами не пізніше наступного дня

після посвідчення доручень. Реєстраційний запис має містити:

номер та серію спеціального бланка нотаріальних документів, на

якому викладено текст доручення; дату посвідчення доручення;

строк дії доручення; номер запису в реєстрі нотаріальних дій; по-

саду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який посвідчив дору-

чення.

До реєстру вносяться відомості про припинення дії доручення

в разі одержання нотаріусами заяви від особи, яка видала дору-

чення, про його скасування або заяви від особи, якій видано до-

ручення, про відмову від нього, а також у разі одержання пові-

домлень про припинення діяльності юридичної особи, від імені

якої видано доручення, або про смерть громадянина, який видав

доручення, про визнання його недієздатним, обмежено дієздат-

ним або безвісти пропалим. Відомості вносяться в день їх одер-

жання.

Реєстраційний запис про припинення дії доручення має місти-

ти: підставу і дату припинення доручення; прізвище, ім’я, по бать-

кові нотаріуса, якому надійшло повідомлення про припинення дії

218

доручення; серію та номер спеціального бланка нотаріальних до-

кументів, на якому викладено текст цього доручення; дату його

посвідчення; номер відповідного запису в реєстрі нотаріальних

дій; посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який посвідчив

доручення.

На прохання особи, яка бажає припинити дію доручення, що

було посвідчено відповідно до чинного законодавства до введен-

ня в дію Єдиного реєстру доручень або не було зареєстровано в

цьому реєстрі з інших причин, нотаріус одночасно вносить до ре-

єстру доручень реєстраційний запис та відомості про припинення

дії такого доручення.

Нотаріуси при посвідченні угод за участю осіб, які діють на

підставі доручень, користуються даними реєстру (за відсутності

комп’ютерного доступу — за запитом до адміністратора або ре-

єстратора, який містить серію та номер спеціального бланка но-

таріальних документів, на якому викладено текст доручення), пе-

ревіряючи за їх допомогою дійсність цих доручень, строк їхньої

дії тощо.

7.2.6. Державний реєстр застав рухомого майна

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина ком-

п’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про

застави рухомого майна, її видання та захист від несанкціонова-

ного доступу.

Реєстр уведений в дію 1.03.1999 р. і функціонує відповідно до

статей 15, 151 Закону України «Про заставу» та постанови Кабі-

нету Міністрів України від 30.07.1998 р. № 1185.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права

заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна пе-

ред заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих піз-

ніше застав; надання в інтересах юридичних та фізичних осіб

інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність за-

став рухомого майна.

Міністерство юстиції — держатель реєстру — надає завірені

витяги з нього, які свідчать про внесення запису або про його

відсутність.

Реєстраторами є Держінформ’юст, державні нотаріальні конто-

ри, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними

договорами з Держінформ’юстом приймають заяви про внесення

записів до реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з

реєстру, приймають запити, надають витяги з реєстру та ін.