Денисенко М.П., Левковець П.Р., Михайлова Л.І. та ін. Організація та проектування логістичних систем

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

МОДЕЛІ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Ізоморфні

Гомоморфні

Абстрактні Матеріальні

Математичні

Експе

тні

Символічні

Макети

Технологічне

планування

Схеми потоків

Аналітичні

Імітаційні

Мовні

Позначень

Рис. 1.3.

Класифікація моделей логістичної системи

Математичним моделюванням називається процес встановлення від-

повідності даному реальному об’єкту деякого математичного об’єкта, що

називається математичною моделю. В логістиці широко застосовують ана-

літичне та імітаційне моделювання.

Аналітичне моделювання — це математичний прийом дослідження

логістичних систем, який дозволяє отримувати достовірні рішення. Аналі-

тичне моделювання здійснюється поетапно.

І етап. Формування математичних законів, які пов’язують елементи

логістичної системи. (Закони записуються у вигляді функціональних спів-

відношень: алгебраїчних, диференціальних і т. д.).

ІІ етап. Рішення математичних рівнянь. Отримуємо теоретичний

результат.

ІІІ етап. Зіставлення отриманих теоретичних результатів із практикою.

Недоліками аналітичного методу є:

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

1) при складних системах дослідження наштовхуємося на певні складності.

Потрібно спочатку суттєво спростити першочергову модель;

2) потрібно мати в наявності відомі залежності, що пов’язують невідомі

характеристики з початковими умовами, параметрами та змінними сис-

темами. Такі залежності вдається отримати лише для простих систем.

Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності оточую-

чого середовища. При управлінні матеріальними потоками повинні врахо-

вуватися фактори, багато яких мають випадковий характер.

При імітаційному моделюванні закономірності, які визначають харак-

тер кількісних відносин всередині логістичних процесів, залишаються не-

пізнаними.

Імітаційне моделювання складається з 2 процесів:

1. Конструювання моделі реальної системи.

2. Постановка експериментів на цій моделі.

Мета, яку передбачається при цьому досягти:

1) зрозуміти поведінку логістичної системи;

2) обрати стратегію, яка забезпечить найефективніше функціонування

логістичної системи.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою комп’ютерного

обладнання.

Переваги імітаційного моделювання такі:

• дозволяє вирішувати більш складні завдання;

• імітаційні моделі дозволяють достатньо просто враховувати випадко-

ві впливи та інші фактори, які є складностями при дослідженні аналі-

тичним методом;

• демонструє процес функціонування системи в часі.

Недоліки імітаційного моделювання;

• дослідження мають високу вартість;

• моделі розробляються для конкретних умов, а тому не тиражуються;

• існує ймовірність хибної імітації.

Розвиток автоматизації виробництва дає можливість досягти високого

ступеня інтеграції всіх виробничих підрозділів. Це вже не дозволяє розроб-

ляти, автоматизувати та запровадити в дію окремий виробничо–збутовий

процес. За такої ситуації необхідні методи, які б, з одного боку, дозволили

об’єднати всі складові процесу в єдине ціле, а з іншого — врахувати по-

стійні зміни, тобто невизначеність будь–якої постачальницької, виробничої

чи збутової системи до таких методів належать експертні системи.

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

1.5. Системний підхід проектування

логістичних систем

Системний підхід — це напрям методології наукового пізнання, в

основі якого лежить розгляд об’єктів як систем. Це означає, що кожна си-

стема є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих, роз-

ділених підсистем. Системний підхід дозволяє побачити досліджуваний

об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних загальною

метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні

зв’язки.

Системний підхід визначають як особливий тип методологічного до-

слідження, в зв’язку з чим метою конкретного застосування системного

підходу є не характеристики певного об’єкта самі по собі, а аналіз дієвості

та продуктивності способів, що застосовуються у вивченні даного об’єкта,

виявленні таких характеристик. Методологічна ефективність системного

підходу в логістиці вимірюється тим, наскільки він здатний відіграти конс-

труктивну роль у побудові та розвитку логістичних предметів дослідження,

тобто його придатність до оптимізації потокових процесів виробничо-ко-

мерційної діяльності.

Таким чином, системний підхід у логістиці спрямований на виявлення

специфічних пізнавальних засобів, які відповідають завданням досліджен-

ня та синтезу складних логістичних систем. Він є методологічною серцеви-

ною всієї сукупності сучасних логістичних досліджень.

У дослідженнях логістичних систем виділяються такі два етапи: мік-

ропідхід та макропідхід.

Макропідхід тут розглядається як взаємовідношення досліджуваного

об’єкта (логістична система) із зовнішнім середовищем, при цьому здійс-

нюють такі дії:

• облік потоків субстанції (матеріальних, інформаційних і ін.);

• виявлення полюсів системи, тобто таких елементів, через які субстан-

ція проникає в систему і через які вона складає систему;

• з’ясування природи цієї субстанції, особливостей способів кодування

вихідної та вхідної інформації;

• з’ясування того, яку дію у зовнішньому середовищі здійснює субстан-

ція, названа системою.

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Мікропідхід полягає у:

• розчленуванні логістичної системи на елементи;

• описі властивостей цих елементів;

• виявленні взаємодії між елементами;

• виявленні змін, які відбуваються в цих елементах в результаті вико-

нання відповідних операцій;

• з’ясуванні режиму, в якому виконуються вказані операції;

• вивченні процесу перетворення вхідних потоків у вихідні;

• з’ясуванні зміни стану системи вцілому під впливом її функціонування.

При формуванні логістичних систем повинні враховуватися такі

принципи: принцип послідовного просування етапами створення системи

(система спочатку повинна досліджуватись на макрорівні, тобто у взаємо-

відносинах із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто всере-

дині власної структури); принцип поєднання інформаційних, ресурсних та

інших характеристик систем, що проектуються; принцип відсутності конф-

ліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

Класичний підхід означає від часткового до загального (індукція).

При даному підході, формування системи проходить шляхом злиття її ком-

понентів, які розробляються окремо (рис. 1.4).

1 етап 2 етап 3 етап

а1

, І

а2

, І

а3

,…І

аj

в1

, І

в2

, І

в3

,…І

вj

і1

, І

і2

, І

і3

,…І

іj

— ціль функціонування окремої, і–тої системи;

іj

— один із інформаційних матеріалів (j–тий інформаційний

матеріал,

який потрібно вивчити для формування і–тої підсистеми)

І — сформована підсистема.

Рис. 1.4.

Послідовність формування логістичної системи

за класичного підходу

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

1 етап 2 етап 3 етап 4 етап

ТТ

ПП

ТТ

…

ТТ

Система

Ц — сукупність цілей функціонування системи;

— одна з вимог, яку повинна задовольняти система;

— варіанти підсистем.

Рис. 1.5.

Послідовність формування логістичної системи за

класичного підходу

Рис. 1.6.

Етапи формування логістичної системи за класичного

підходу

Етап 1. Визначення та формування цілей функціонування системи

Етап 2. Аналіз цілей та обмежень зовнішнього середовища.

Визначаються вимоги, яким повинна відповідати система

Етап 3. Формування підсистем

Етап 4. Синтез системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистем,

організація їх в єдину систему

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

1.6. Основні елементи та зв’язку логістичної

системи

У загальній постановці з позицій задачі структурно–функціональ-

ного синтезу логістичних систем досліджується виникнення, пере-

творення або поглинання матеріальних і супутніх потоків на певному

економічному об’єкті, що функціонує як система, тобто що реалізовує

поставлені перед ним цілі і який розглядається в цьому контексті як

єдине ціле. Дії, що прикладаються до матеріального (супутнього) пото-

ку в такій системі, називаються логістичними операціями або логістич-

ними функціями. Очевидно, що формою існування матеріальних потоків

повинен бути рух конкретних видів продукції (матеріальних ресурсів,

незавершеного виробництва, готової продукції) в процесах закупівель,

виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як

матеріальні ресурси, що знаходяться в стані руху, незавершене вироб-

ництво, готова продукція, до яких застосовуються логістичні операції

або функції, пов’язані з фізичним переміщенням в просторі (навантажен-

ня, розвантаження, перевезення продукції, її сортування, консолідація,

розпакування тощо). Під матеріальними ресурсами (МР) розглядаються

предмети праці: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабри-

кати, що комплектують вироби, паливо, запасні частини, призначені для

ремонту і обслуговування технологічного устаткування і інших основ-

них фондів, відходи виробництва. Незавершене виробництво (НП) — це

продукція, що не доопрацьована виробництвом в межах даного підпри-

ємства. Готова продукція (ГП) — це продукція, що повністю пройшла

виробничий цикл на даному підприємстві, повністю укомплектована,

така, що пройшла технічний контроль, здана на склад або відвантажена

споживачеві (торговому посередникові).

Наведені визначення у відомому контексті умовні. Так, сировина, на-

півфабрикати можуть бути готовою продукцією і, в свою чергу, готова

продукція може бути матеріальними ресурсами для інших товаровиробни-

ків залежно від умов виробництва, в даній логістичній системі. Особливим

видом матеріальних ресурсів є тара і упаковка, що відіграють важливу

роль в логістиці, особливо в процесах фізичного розподілу товарів. Якщо

продукція не знаходиться в стані руху, то вона переходить в запас. Таким

чином, матеріальний потік, що розглядається в певному тимчасовому періоді,

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

є запасом матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової

продукції.

Логістичною операцією називається будь–яка дія, що підлягає пода-

льшій декомпозиції в рамках поставленого завдання дослідження або ме-

неджменту, пов’язана з виникненням, перетворенням або поглинанням

матеріального і супутніх йому інформаційних, фінансових, сервісних пото-

ків. Логістична функція це відособлена сукупність логістичних операцій,

направлених на реалізацію поставлених перед логістичною системою і

(або) її ланками завдань.

До логістичних операцій відносяться, наприклад, такі дії, що здійсню-

ються над матеріальними ресурсами або готовою продукцією, як наванта-

ження, розвантаження, перевезення, приймання і відпуск зі складу, збері-

гання, перевантаження з одного виду транспорту на іншій, сортування,

консолідація, розукрупнення, маркування тощо. Логістичними операціями,

пов’язаними з інформаційними і фінансовими потоками, які є супутнім

матеріальному потоку, можуть бути збір, зберігання, передача інформації

щодо матеріального потоку, розрахунки з постачальниками і покупцями

товарів, страхування вантажу, передача прав власності на товар і т. п.

Об’єднання логістичних операцій у функції залежить перш за все від виду

даної логістичної системи.

Будь–яка логістична система складається з сукупності елементів-ла-

нок, між якими встановлені певні функціональні зв’язки і відносини. Лан-

кою логістичної системи називається деякий економічно і (або) функціона-

льно відособлений об’єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції в рамках

поставленого завдання аналізу або побудови логістичної системи, виконує

свою локальну мету, пов’язану з певними логістичними операціями або

функціями.

Ланки логістичної системи можуть бути трьох основних типів: що

генерують, перетворюють і поглинають матеріальні і супутні їм інформа-

ційні і фінансові потоки. Часто зустрічаються змішані ланки логістичної

системи, в яких вказані три основні типи ланок, вони комбінуються в різ-

них поєднаннях. У ланках логістичної системи матеріальні (інформаційні,

фінансові) потоки можуть сходитися, розгалужуватися, дробитися, зміню-

вати свій зміст, параметри, інтенсивність тощо. Ланкою логістичної систе-

ми можуть виступати підприємства–постачальники матеріальних ресурсів,

виробничі підприємства і їх підрозділи, збутові, торгові, посередницькі

організації різного рівня, транспортні і експедиційні підприємства, біржі,

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

банки і інші фінансові установи, підприємства інформаційно–комп’ютер-

ного сервісу і зв’язку тощо.

Разом з логістичною системою в західній і вітчизняній економічній

літературі повсюдно використовується поняття логістичного ланцюга. На-

звемо логістичним ланцюгом безліч ланок логістичної системи, лінійно

впорядкованих по матеріальному (інформаційному, фінансовому) потоку з

метою аналізу або проектування певного набору логістичних функцій і

(або) витрат. Правомірність такого підходу до визначення, підтверджуєть-

ся початковим сенсом, що вкладається в це поняття на Заході, який полягав

в спробах виділити або згрупувати певні логістичні операції (функції) і від-

повідні ним витрати в логістичному ланцюзі з метою підвищення ефектив-

ності менеджменту.

1.7. Постановка задачі структурно

функціонального синтезу логістичної системи

Попередньо розглянемо приклад спрощеного логістичного ланцю-

гу. На рис. 1.7 представлений орієнтований по матеріальному потоку

логістичний ланцюг, який включає фірму–виробника готової продукції

(одного найменування), споживача (покупця) і логістичного посередни-

ка, який виступає як перевізник — юридична або фізична особа, що

здійснює доставку товару покупцеві. Наведений логістичний ланцюг є

ланцюгом збуту (прямої дистриб’юції) готової продукції фірми–вироб-

ника. З позицій логістичного менеджменту продавець, перевізник і

покупець є лінійно зв’язаними ланками логістичної системи, що генеру-

ють, перетворюють і поглинають матеріальні і супутні йому інформа-

ційні і фінансові потоки.

У даному логістичному ланцюзі для реалізації процедури постачання

(продажі) товару покупцеві необхідний набір певних логістичних операцій

і функцій: отримання і обробка інформації про замовлення, підготовка по-

трібної кількості готової продукції до перевезення, затарювання, вантажен-

ня, перевезення, розвантаження, приймання готової продукції у покупця,

оформлення товарно–транспортних документів, розрахунки за перевезення

і інші операції, передача прав власності на товар покупцеві (власне про-

даж) тощо. Кожній логістичній операції відповідають певні витрати виробника.

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА СИНТЕЗУ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Виробник

Споживач

Продавець

ГП

→

Перевізник ГП

→

Покупець

ЛЛС1

ЛЛС2

ЛЛС3

Рис. 1.7.

Схема логістичного ланцюга:

ЛЛС1 … ЛЛС3 — ланцюг логістичної системи;

ГП — готова продукція

Якщо одні і ті ж логістичні операції можуть виконуватися різними

ланками логістичної системи (наприклад, операції навантаження, розва-

нтаження, експедиції в даному прикладі можуть здійснювати як вироб-

ник, так і перевізник), то у логістичного менеджера виникає завдання

вибору з декількох можливих альтернатив, закріплення логістичних

операцій за ланками логістичної системи. При однаковому рівні якості

або часу виконання вказаних операцій логістичний менеджер фірми-ви-

робника товару вирішує поставлену задачу шляхом прямого порівняння

цін перевізника і власних витрат на ці послуги з критерію мінімуму

загальних витрат.

Щодо постановки задачі структурно–функціонального синтезу логіс-

тичної системи може виникнути ще одне завдання логістичного менеджме-

нту — завдання вибору перевізника. Дійсно, якщо на ринку транспортних

послуг функціонує декілька перевізників (транспортних фірм), здатних

здійснити доставку необхідної кількості товару покупцеві, то логістичний

менеджер повинен вирішити проблему вибору, порівнюючи тарифи транс-

портних фірм на саме перевезення, експедицію і інші операції, з яких скла-

дається ключова логістична функція — транспортування. Крім того, логіс-

тик, виходячи з мети якнайповнішого задоволення вимог покупця до якості

товару і сервісу, повинен при виборі перевізника враховувати якість по-

слуг, які пропонуються транспортними фірмами: забезпечення необхідного

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

часу доставки, збереження вантажу і т. п. Таким чином, проблема вибору

перевізника стає оптимізаційною.

Логістичні ланцюги в цій же схемі, орієнтовані по інформаційних і

фінансових потоках, пов’язаних з матеріальними, можуть наприклад відрі-

знятися від ланцюга, представленого на рис. 1.7. Припустимо, що замов-

лення покупця на товар поступає продавцеві через торгового (інформацій-

ного) посередника, а розрахунки фірми–виробника за послуги логістичних

посередників і оплата товару проводяться через банк. Тоді по інформаційних

і фінансових потоках постановка задачі набуває вигляду, представленого

на схемі (рис. 1.8). На схемі з’явилися дві нові ланки: торговий (інформа-

ційний) посередник (ЗЛС4) і банк (ЗЛС5), а взаємозв’язки по фінансових

потоках показані в припущенні, що логістичні партнери (ЗЛС, ЗЛС2 ЗЛС3 і

ЗЛС4) обслуговуються одним банком.

Торговий (інформаційний

посередник)

ЗЛС

Виробник

ЗЛС

Перевізник

ЗЛС

Споживач

ЗЛС

Банк

ЗЛС

Рис. 1.8.

Схема постановки задачі структурно0функціонального

синтезу логістичної системи:

ЗЛС

, ЗЛС

, …, ЗЛС

— ланки логістичної системи,

, r

, …, r

— інформаційні потоки, с

, с

, …, с

— фінансові

потоки