Денисенко М.П., Левковець П.Р., Михайлова Л.І. та ін. Організація та проектування логістичних систем

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

УЗАГАЛЬНЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗРОБКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

За ступенем стабільності:

а)

стабільні потоки —

характеризуються постійністю значень

параметрів протягом певного проміжку часу

(

) = const;

‹ t ‹ t

;

(4.8)

б)

нестабільні потоки —

характеризуються флуктуаційним ха-

рактером зміни потоку

P = f (t) ≠

const.

(4.9)

5. За ступенем мінливості:

а)

стаціонарні потоки —

характерні для сталого процесу, їх ін-

тенсивність є величиною постійною

λ = n / t = const, (4.10)

де

— інтенсивність потоку;

n —

кількість пройдених одиниць;

— часовий період;

б)

нестаціонарні потоки —

характерні для несталого процесу, їх

інтенсивність змінюється протягом

певного

періоду часу

λ = f (t) ≠

const

(4.11)

За характером переміщення елементів потоку:

а)

рівномірні потоки —

характеризуються постійною швидкістю

(V) переміщення об’єктів, тобто в однакові відрізки часу t об’єк-

ти проходять однаковий шлях; інтервали початку і завершення

руху об’єктів

дорівнює

S = Vt

;

(4.12)

б)

нерівномірні потоки —

характеризуються зміною швидкості

переміщення, можливістю прискорення, уповільнення, зупи-

нки на шляху, зміни інтервалів відправлення і прибуття

S = Vt; V

≠

const

(4.13)

За ступенем періодичності:

а)

періодичні потоки —

характеризуються постійністю параметрів

або постійністю характеру їх зміни через певний період часу

ρ = f (T); (4.14)

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

б) неперіодичні потоки — характеризуються відсутністю закономі-

рності зміни

параметрів

потоку

ρ = f (t); t

≠ T. (4.15)

8. За ступенем відповідності зміни параметрів потоку наперед зада-

ному ритму:

а) ритмічні потоки

;

б) неритмічні потоки.

9. За ступенем складності:

а) прості (диференційовані) потоки —

складаються

з об’єктів од-

ного виду

ρ є {ρ

}; (4.16)

б) складні (інтегровані) потоки —

об’єднують

різного роду об’єкти

ρ = ∑ ρ

. (4.17)

10. За ступенем керованості:

а) керовані потоки — що адекватно реагують на дію, що управляє

rі з боку системи

ρ =f ({r

}); (4.18)

б) некеровані потоки — не реагуючі на дію, що управляє rі

ρ ≠f ({r

}). (4.19)

Вищенаведені принципи класифікації потоків є загальноприйнятими.

Така класифікація надає можливість вивчити потоки, що розгляда-

ються в логістиці, і застосувати адекватний до них механізм регулю-

вання. Проте, в міру зростання кількості потоків і їх напруженості в

сферах виробництва і обслуговування може виникнути потреба поді-

лу потоків ще за однією ознакою.

11. За ступенем впорядкованості елементів потоку:

а) ламінарні потоки — в них спостерігається взаємне переміщен-

ня елементів, що носять цілеспрямований, керований характер,

вони мають регулярний характер і здатні змінюватися в часі

лише при зміні зовнішніх умов або дій, що управляють. Для ха-

рактеристики потоків за наведеною ознакою вводяться наступ-

ні поняття:

Розділ 4

УЗАГАЛЬНЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗРОБКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

• в’язкість (ŋ) — властивість потоку чинити опір переміщенню од-

нієї частини його елементів щодо іншої під впливом зовнішньо-

го середовища;

• внутрішнє тертя (τ) — характеристика зміни швидкості потоку

щодо різних шарів його елементів (виникає при переміщенні

елементів потоку щодо один одного)

τ = ŋ ∆V / ∆n, (4.20)

де ∆V — зміна швидкості потоку при переміщенні в напрямі,

перпендикулярному напряму руху потоку на величину ша-

ру елементів потоку ∆n;

• можливість (φ) — характеристика швидкості переміщення одна-

кового шару даного потоку під впливом зовнішнього середови-

ща; це величина, зворотня в’язкості

φ = 1 / ŋ; (4.21)

б) турбулентні потоки — характеризуються хаотичними взаємними

переміщеннями елементів потоку, що викликають флуктуаційні

зміни практично всіх показників потоку і що істотно ускладнює

процес управління потоком.

Матеріальний потік — це продукція (у вигляді вантажів, деталей,

товарно–матеріальних цінностей), що розглядається в процесі додатку

до неї різних логістичних (транспортування, складування тощо) і/або тех-

нологічних операцій і віднесена до певного тимчасового інтервалу. Матері-

альний потік не на тимчасовому інтервалі, а в даний момент часу перехо-

дить в матеріальний запас.

Матеріальний потік зовнішній — матеріальний потік, що протікає в

зовнішньому (по відношенню до логістичної системи) середовищі.

Матеріальний потік внутрішній — матеріальний потік усередині

даної логістичної системи.

Матеріальний потік вхідний — зовнішній матеріальний потік, що

поступає в дану логістичну систему із зовнішнього середовища.

Матеріальний потік вихідний — зовнішній матеріальний потік, що

поступає від вхідної логістичної системи в зовнішнє середовище.

Вантажний потік — кількість вантажів, перевезених окремими видами

транспорту в певному напрямі від пункту відправлення до пункту призна-

чення за певний період.

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

4.3. Принципи зворотнього зв’язку в проектних

рішеннях логістики

У ринковій економіці системи логістики в межах різноманітних виро-

бничих об’єднань через об’єктивні причини знаходяться на різних стадіях

або рівнях розвитку. Існують окремі стадії, через які функції логістики не-

минуче повинні пройти, перш ніж вони досягнуть високого рівня розвитку.

Аналіз провідних промислових компаній різних країн дозволив ви-

явити в їх межах чотири послідовні рівні проектування логістичних систем

згідно з станом на кінець 80–х початок 90–х рр. (рис. 4.4.).

Для першого рівня розвитку логістики характерні такі основні моменти:

• підприємства працюють на основі виконання змінно–добових плано-

вих завдань;

• сфера дії логістичної системи охоплює організацію зберігання готової

продукції, яка відсилається з підприємства, та її транспортування;

• форма управління логістикою найменш досконала;

• система за принципом безпосереднього реагування на щоденні коли-

вання попиту та заміни в процесі розподілу продукції;

• роботу системи логістики оцінюють величиною частки затрат на транспор-

тування та інші операції розподілу продукції в загальній сумі виторгу.

Для підприємств із логістичною системою другого рівня розвитку характерно:

• управління матеріальними потоками, що виготовляються на підприємс-

тві від останнього пункту виробничої лінії до кінцевого споживача;

• контроль системи логістики поширюється на функції обслуговування

замовників, обробка замовлень, зберігання готової продукції на під-

приємстві, управління запасами готової продукції, планування роботи

логістичної системи;

• застосування комп’ютерної обробки даних.

Логістичні системи третього рівня:

• контролюють логістичні операції від закупівлі сировини до кінцевого

обслуговування споживача продукції;

• до додаткових систем належать: доставка сировини на підприємство,

прогнозування збуту, виробниче планування, пошук і закупівля сиро-

вини, управління запасами, проектування логістичних систем;

• підприємства намагаються підвищити продуктивність праці, а не ско-

ротити витрати, що характерно для другого рівня;

• управління здійснюється на основі планування упереджених впливів.

Розділ 4

УЗАГАЛЬНЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗРОБКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Рис. 4.4.

Рівні проектування логістичних систем

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ

Сфера закупівлі

і постачання

Сфера фізичного

озпо

іл

Управління матеріалами

на ви

обництві

Джерела

сировини

Складування

Виробництво

Складування

Замовники

з а п а с и

ДРУГИЙ РІВЕНЬ

Сфера закупівлі

і постачання

Сфера фізичного

озпо

іл

Управління матеріалами

на ви

обництві

Джерела

сировини

Складування

Виробництво

Складування

Замовники

з а п а с и

запаси

ТРЕТІЙ РІВЕНЬ

Сфера закупівлі

і постачання

Сфера фізичного

озпо

іл

Управління матеріалами

на ви

обництві

Джерела

сировини

Складування

Виробництво

Складування

Замовники

з а п а с и

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Сфера закупівлі

і постачання

Сфера фізичного

озпо

іл

Управління матеріалами

на ви

обництві

Джерела

сировини

Складування

Виробництво

Складування

Замовники

з а п а с и

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Для логістичних систем четвертого рівня, наявність яких поки що не-

значна, характерно:

• інтегрують процеси планування та контролю логістичних операцій із

операціями маркетингу, збуту, виробництва, фінансів. Зазначена ін-

теграція сприяє вирішенню протиріч цілей різних підрозділів підпри-

ємства;

• управління системою здійснюється на основі довгострокового пла-

нування;

• підприємства виготовляють продукцію для світового ринку та керу-

ють частиною світових систем виробництва та розподілу.

Практичний досвід діяльності підприємств у різних країнах світу свід-

чить, що сходження від нижчих рівнів розвитку логістичних систем до ви-

щих проходить як поступово, так і — при виникненні сприятливих умов —

стрибкоподібно. Такими умовами можуть бути об’єднання підприємств,

новий режим управління, політичні ініціативи і т.ін.

Аналіз рівнів розвитку логістики виявив, що в компаніях, де запрова-

джено інтегрований підхід до управління логістикою, поліпшуються показ-

ники їх діяльності, на нижчому рівні розвитку великі капіталовкладення

спрямовують на нейтралізацію негативних впливів, а на більш високому

рівні — переважно на формування логістичної інфраструктури.

В останні роки в країнах з ринковою економікою розвиток логістики

характеризується передачею функцій контролю над розподілом готової

продукції від виробничих підприємств до спеціалізованих фірм, тобто зо-

внішнім агентам. Ця тенденція з’явилась спочатку в Західній Європі та

Японії, а згодом в США.

Залучення до логістичної системи спеціалізованих фірм зумовлено

тим, що:

1. Вони володіють таким досвідом роботи в сфері реалізації послуг,

який відсутній у виробничих підприємствах.

2. Прагнення виробничого підприємства скоротити свої накладні видат-

ки, що і надає можливість сконцентруватись на основних функціях

оперативного менеджменту.

З метою створення логістики та її вдосконалення в господарській

практиці при фірмах деяких промислове розвинутих країн створюються

консультативні відділи з даної проблеми. Наприклад, на підприємствах

Франції вже до середини 80–х рр. нараховувалось майже 500 відділів, що

займались логістикою.

Розділ 4

УЗАГАЛЬНЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗРОБКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Розвиток логістичних систем здійснюється у взаємозв’язку з еволюці-

єю концепції логістики та її принципів, які сформувались в країнах із рин-

ковою економікою протягом тривалого часу.

4.4. Загальні принципи оцінки ефективності

логістичного комплексу

У закордонній літературі виділяють чотири періоди розвитку систем

товаропросування матеріальної продукції [5]:

1) дологістичний період,

2) період класичної логістики,

3) період неологістики,

4) концепції «загальної відповідальності».

У дологістичний період, до 50–х рр., управління матеріальним розпо-

ділом мало фрагментарний характер. Транспорт і матеріально–технічне за-

безпечення розглядалось як дві непов’язані сфери діяльності. На практиці

це означало, що транспортний відділ часто розглядався як інородний, на-

віть «паразитуючий елемент» організаційної структури компанії, як прида-

ток оптової торгівлі. Відповідальність за даний вид діяльності в межах під-

приємства покладалась на одну з нижчих ланок управлінської вертикалі.

Існуючий в дологістичний період швидкий розвиток автомобільного

транспорту, помітно підвищив його значення в процесі товаропросування.

Перевага надавалася оптимізації перевезень. Критеріями ефективності

останніх були мінімальна ціна за перевезення вантажів транспортом зага-

льного користування та мінімальні транспортні витрати за перевезення

власним рухомим складом. Тому функцію управління вантажопотоками на

початку виконували спеціалісти по тарифах та маршрутах, а потім до їх

обов’язків входив включений вибір варіантів транспортного обслуговуван-

ня та різноманітних додаткових послуг (контроль ваги вантажу, розванта-

жувальні додаткові роботи, послуги з упакування і маркування та ін.). від-

повідно виникла необхідність контролю за перевезенням та експедицією

вантажів, контролю вантажних рахунків, упакування, зважування та ін.

Починаючи з 40–х рр. робота керівника вантажними перевезеннями стала

більш різноманітною. Це, поряд із вищезазначеними чинниками, стало ос-

новою для розвитку логістики.

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

Відмінна риса періоду класичної логістики (початок 60–х рр.) поля-

гає в тому, що натомість організації оптимальних перевезень на підпри-

ємствах стали створюватись логістичні системи. В цей період можна ви-

ділити три концептуальних підходи до їх створення, що відрізняються

сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів)

і критеріями.

Сфери дії компромісів при першому підході становили затрати на

окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних

затрат на мінімальний розподіл. Такий підхід дозволяв досягти певних ре-

зультатів. Збільшуючи затрати на одні операції з метою більшого зниження

витрат на інші операції, виявилось можливим зводити до мінімуму витрати

на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу — збіль-

шення затрат на транспортування та їх скорочення на управління запасами

і складування.

Однак час засвідчив, що витратний критерій обмежує фінансові мож-

ливості фірми, оскільки не відображає вплив попиту на співвідношення її

доходів і витрат. В результаті визначився перехід до іншого критерію (до-

сягнення максимального прибутку підприємства від логістичних операцій),

спрямований одночасно і на витрати, і на попит. Але і новий підхід мав пе-

вні обмеження.

Наприкінці періоду класичної логістики виникли зміни в її концеп-

ції. Критерієм формування оптимальної системи управління розподілом

став максимальний прибуток від логістичних операцій усіх підприємств–

учасників. Акценти були перенесені на міжвиробничі компроміси в сфері

логістики.

Початок 80–х рр. — новий період в розвитку логістики — період нео-

логістики, або логістики другого покоління.

Концептуальний підхід до розвитку систем логістики, які втілюють

ідею розширення сфери дії компромісів, отримав назву «комплексний»,

або «підхід на основі всього підприємства». У межах цього підходу функ-

ції логістики розглядаються як важлива підсистема загальновиробничої си-

стеми. Це означає, що логістичні системи повинні створюватись і управля-

тись, враховуючи загальну мету — досягнення максимальної ефективності

роботи всього підприємства. Критерієм такого підходу стала мінімізація

витрат всього виробництва.

Відповідно критерій мінімуму загальних витрат руху матеріального

потоку та виробництва вимагає знаходження певних компромісів між інте-

Розділ 4

УЗАГАЛЬНЕНА ПРОЦЕДУРА РОЗРОБКИ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

ресами всіх структурних підрозділів підприємства з метою досягнення най-

кращого співвідношення між затратами та отриманими результатами.

Із середини 80–х рр. в західних країнах спостерігається новий підхід

до розвитку логістики, який можна охарактеризувати вцілому, як логістич-

не та природне продовження вищезазначеного комплексного підходу. Його

особливість — вихід логістичної системи за межі економічного середовища

та врахування соціальних, екологічних і політичних аспектів, критерій —

максимальне співвідношення вигод і затрат. Отримав назву концепції

«загальної відповідальності».

Сьогодні відповідно до підходу «місії», тобто визначення цілей, які

повинні бути досягнуті логістичною системою в межах певної ситуації

«продукт–ринок», одним із базових принципів калькуляції логістичних ви-

трат стала вимога обов’язкового відображення матеріальних потоків, що

перетинаються. Традиційні функціональні межі, які виникають при вико-

нанні окремих операцій (тобто витрати на обслуговування споживачів

повинні бути ідентифіковані). Отже, сучасна система калькуляції витрат

розглядається, з одного боку, як система, що визначає загальні затрати на

логістику відповідно до її мети (виходи), а з іншого–як сума витрат, пов’я-

заних із виконанням традиційних функцій логістики (входи). При цьому

витрати на виходи та входи узгоджуються між собою.

Розглянемо більш детально, як розподіляються завдання управління

матеріалопотоками між різними підрозділами окремого підприємства.

Логістичний підхід до функціонального планування на підприємстві

передбачає виділення спеціальної логістичної служби, яка повинна управля-

ти матеріальним потоком, починаючи від формування договірних стосунків

з постачальником і завершуючи поставкою покупцю готової продукції.

Маркетинг визначає асортиментну спеціалізацію виробництва, яка, в

свою чергу, суттєво впливає на розподільчу або комерційну систему логіс-

тики. Асортимент може розроблятись із врахуванням проблем розподілу

продукції або без врахування даного критерію. Але досить часто продукція

розробляється лише із врахуванням вимог маркетингу. Це призводить до

модифікації продукції на технологічній стадії без врахування ефекту від

впливу даного рішення на вартість фізичного розподілу.

Логістика розглядається як інструмент реалізації стратегії маркетингу.

Впровадження у виробництво нового виду продукту, як правило,

виявляє непередбачувані витрати фізичного розподілу. Виникає потреба у

нових ресурсах. Для системи постачання підприємства один і той самий

За ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОЕКТУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ

100

продукт, але в іншому упакуванні, є фактично новою асортиментною одини-

цею. Потрібно також зазначити, що не завжди зміна асортименту приводить

до зростання витрат. Іноді вдається поліпшити використання виробничих по-

тужностей та організацію праці, і цим самим отримати економію ресурсів.

Маркетинг визначає також чіткі межі фізичного розподілу з боку

вимог сервісного логістичного обслуговування. Якість обслуговування

системою фізичного розподілу, як відомо, визначається:

1) швидкістю поставки,

2) надійністю строків поставки,

3) здатністю системи до раптового задоволення попиту та ін.

Якісне обслуговування досягається прискореним транспортуванням

та передачею замовлення, а також потужністю складських площ. Ці аспекти

маркетингу є основними завданнями розподільчої, складської та транс-

портної логістики.

Система комерційної логістики впливає також на маркетингову такти-

ку продажу. Стан системи комерційної логістики в більшості визначає ви-

бір каналу розподілу. Вартісний аналіз логістики часто застосовується для

пошуку шляхів зниження витрат у певному ринковому просторі, але зміни,

які відбуваються в системі під впливом цього аналізу, мають велике

значення для маркетингу.

Детальний та якісний аналіз системи в комерційній логістиці дозволяє

керівникам з маркетингу більш чітко виділяти цілі та завдання розподілу.

У цьому системний аналіз логістики є інструментом маркетингу, який до-

зволяє визначити та підтримати стандарти обслуговування. Але проблеми

та видатки фізичного розподілу стримують свободу ринкових дій.

Процес виробництва взаємодіє із системою логістики у двох напрямах:

1) виробництво повинно регулярно поповнювати запаси готової продукції

в системі розподілу і, що особливо, задовольняти спонтанні потреби;

2) виробництво залежить від системи матеріального постачання сировини,

матеріалів, комплектуючих частин в певній кількості та потрібної якості.

Поряд із головними завданнями виготовлення деталей та їх комплек-

тації, на виробництві потрібно виконувати наступні важливі оперативні та

планові завдання:

• організація внутрівиробничого транспорту,

• проміжне складування матеріалів, деталей та комплектуючих,

• оперативне планування,

• управління виробництвом.