Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельнии В.П. та ін. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

240

241

У випадках звернення до касаційної інстанції із заявою (поданням)

про перегляд судової рішення за нововиявленими обставинами, якщо за

своїм змістом ці обставини не пов'язані з випадками, передбаченими

абз. 1 п. 1.4, а стосуються виключно дослідження нововиявлених

фактичних даних, Вищий господарський суд України згідно ст. 17 ГПК

України має своєю ухвалою передати заяву (подання) зі справою до

місцевого або апеляційного господарського суду відповідно до вимог

ст. 114 ГПК України.

Заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови

за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом

на судовому засіданні в місячний строк з дня їх надходження. Неявка

заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для

розгляду заяви.

Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за

нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи

зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду має випливати з

оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом

на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених

обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору

або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд має право

змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами

лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку

обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за

нововиявленими обставинами в повному обсязі. Отже, господарський

суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими

обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть

рішення.

За результатами перегляду судового рішення приймаються:

1) рішення - у разі зміни або скасування рішення;

2) постанова - у разі зміни або скасування постанови;

3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення

рішення, ухвали, постанови без змін.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду

судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилаються

сторонам, прокурору у п'ятиденний строк з дня їх прийняття.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду

судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути

переглянуті на загальних підставах. Якщо заявник, прокурор чи інша

сторона у справі не згодні з результатами перегляду судового

рішення за нововиявленими обставинами, вони не позбавлені права на

загальних підставах звернутися із заявою або поданням про перегляд

судового рішення, прийнятого за результатами цього перегляду,

відповідно, в апеляційному чи касаційному порядку згідно з ч. 7 ст. 114

ГПК України.

У разі скасування судового рішення зарезультатами його перегляду

за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським

судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК

України. Якщо такий розгляд неможливо здійснити в тому самому

судовому засіданні, він відкладається в порядку, передбаченому ст. 77

ГПК України.

Питання для самоконтролю

1. Які є підстави перегляду судових рішень за нововиявленими

обставинами?

2. Що розуміється під нововиявленими обставинами?

3. В яких випадках заява чи подання прокурора не приймається до

розгляду?

4. Які рішення не можуть бути переглянуті за нововиявленими

обставинами?

5. Які встановлені строки подання заяви про перегляд судового

рішення за нововиявленими обставинами? Який строк їх розгляду?

6. Яке рішення приймає господарський суд за результатами пере-

гляду?

Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001. - №

36. - Ст. 188.

2.Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за

нововиявленими обставинами. Роз'яснення Президії ВГСУ від

21.05.2002 № 04-5/563 // Збірник поточного законодавства,

нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 2002. - № 23-

24. - С 50-52.

З. Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень,

ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Інформаційний

лист Вищого господарського суду України від 24.03.2004 р. № 01-

8/517 // Вісник господарського судочинства. - 2004. -№ 3. - С 81-99.

242 '

243

4. Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень,

ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Інформаційний

лист Вищого господарського суду України від 06.10.2005 p. № 01-8/

1745 // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 6. - С 48-63.

Г л а в а 12

Виконання рішення, ухвали, постанови

Юридична література

1. Арбитражный процесе: Учебник для юридических вузов и факуль-

тетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю-ка.

- М.: ООО «Городец-издат», 2002. - 480 с.

2. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.:

Юристъ, 2002. - 480 с.

3. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-

надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг.

ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - Суми: ВТД «Університетська книга»,

2006. - 331 с.

4. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними

матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К,: Юстініан, 2002. -С 422-

435.

5.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський

процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.:

Консум, 2003. - 320 с

6.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч.

посібник. - X.: Консум, 2001. - Ч. II. - 432 с

7.Степанова Т.В. Про деякі проблеми в реалізації стадії перегляду

судових актів за нововиявленими обставинами у господарському

процесі // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 6. - С

151-153.

8.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу-

ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси-

тетська книга», 2003. - 220 с

12.1. Загальна характеристика інституту виконання

судових рішень

Виконання судових рішень - це самостійний, особливий інститут

господарського процесуального права. Виконання рішення госпо-

дарського суду є завершальною стадією господарського процесу та

здійснюється в процесуальній формі. Згідно зі ст. 115 ГПК України

рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими на

всій території України і виконуються в порядку, передбачено"му

розділом XIV Господарського процесуального кодексу України та

Законом України «Про виконавче провадження»

. Цей Закон визначає

умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових

осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в

разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових

осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження»,

спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів

(посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах

повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими

актами, виданими згідно з цим Законом та іншими законами, а також

рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому

виконанню.

Виконавче провадження має різні тлумачення:

- як інститут адміністративного процесу, тобто сукупність норм,

що регулюють відносини, які виникають між органами та

посадовими особами державної виконавчої служби, та іншими

суб'єктами виконавчого провадження (наприклад,

ВВРУ. - 1999. - N° 24. - Ст. 207.

244 245

стягувачем та боржником) з приводу примусової реалізації

виконавчих документів;

- як процедуру вчинення дій державним виконавцем, розпо-

чинаючи з відкриття виконавчого провадження до його за-

кінчення;

- як конкретну справу, що перебуває у відділі державної ви-

конавчої служби та має свій реєстраційний номер

Законом України «Про державну виконавчу службу»

визначені

основи організації та діяльності державної виконавчої служби і

встановлене її головне завдання: повне й неупереджене примусове

виконання рішень судів та інших органів.

Виконання судових рішень, постанов, ухвал одні автори роз-

глядають як завершальну стадію господарського процесу, інші -

цивільного процесу. Однак існує думка про належність виконавчого

провадження до адміністративного процесу. Господарський про-

цесуальний кодекс України взагалі обходить це питання, оскільки

відповідний розділ називається «Виконання рішення, ухвали, по-

станови» . Виконання судових рішень в окремих, прямо встановлених -

законодавством випадках проводиться не лише спеціально створеними

органами (державними виконавцями), але й органами банківських

установ та ін.

Ураховуючи зазначене вище, М.І. Тітов визначив виконання

судових рішень як самостійне й важливе процесуальне провадження з

реалізації прав сторін (підтверджених відповідним рішенням), яке має

свої стадії: порушення виконавчого провадження; добровільне та

примусове виконання; поворот виконання; припинення виконавчого

провадження

Учасниками процесуальних правовідносин у виконавчому про-

вадженні є:

- суд, судді, державний виконавець;

- сторони у справі (стягувач і боржник) та їх представники;

- інші особи, що беруть участь у справі;

- особи, у яких знаходиться майно або грошові суми боржника;

- особи, які сприяють виконанню рішень: поняті, охоронці

майна, експерти, перекладачі, представники органів внутрішніх

справ тощо.

«1

Са

°'

ЩЄРбЗК

°-

3ак

°н°давство України про виконавче провадлсен-*п^Г"

ПРаКТ

МЄНТа

Р- -

«Видавничий Дім «Ін Юре» 2004 - ЛГ

ВВРУ. - 1998.-№ 36-37. - Ст. 243

Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес. - Ч. II. -

246

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інте-

ресах якої видано виконавчий документ. Як правило, стягувачем є

позивач, але ним може стати і відповідач, якщо в позові позивачу

відмовлено і з нього стягуються судові витрати на користь відповідача.

Стягувачем може бути й третя особа із самостійними вимогами на

предмет спору, якщо її вимоги судом задоволені.

Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за

рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки,

передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчому

провадженні сторони можуть діяти особисто або через законних чи

договірних представників.

Набрання рішенням, ухвалою, постановою господарського суду

законної сили означає, що наявність чи відсутність прав і фактів, які

лежать в їх основі, встановлені судом остаточно і ці встановлені судом

права підлягають безперечному виконанню за вимогою уповноважених

осіб. Рішення, постанова, ухвала господарського суду, що набрали

законної сили, набувають таких правових наслідків, як

неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність і

обов'язковість для всіх підприємств, організацій, установ, посадових

осіб і громадян.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду набирають

законної сили негайно після їх прийняття, але законодавець передбачив

не негайне виконання рішення, а лише негайне набрання законної сили

рішенням, ухвалою, постановою господарського суду після їх

прийняття.

Як зазначалося вище, ст. 115 ГПК України передбачає, що рішення,

ухвали, постанови підлягають обов'язковому виконанню на всій

території України і виконуються в порядку, встановленому Законом

України «Про виконавче провадження». Ця обов'язковість виконання

підсилюється встановленою законодавцем у ст. 83 ГПК України

відповідальністю за їх невиконання.

За змістом ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність

органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал,

постанов господарських судів розглядає виключно місцевий

господарський суд, який відповідну справу розглянув у першій

інстанції. Слід зазначити, що виконання рішення, ухвали, постанови

господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому

господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою

на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

Унаслідок цього така скарга не підлягає оплаті державним митом.

Згідно зч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»

державний виконавець здійснює примусове виконання

247

рішень у порядку, передбаченому законом. У той самий час відповідно

до положень ст. 121-2 ГПК України представляти в судах Державну

виконавчу службу мають органи, визначені у ст. 1 зазначеного Закону.

Встановлений у ч. 1 ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для

подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК

України може бути відновлений за наявності поважних причин його

пропуску.

В ухвалі про час і місце розгляду скарги на дії органів Державної

виконавчої служби господарський суд повинен зобов'язати заявника

надіслати копію скарги цьому органу, іншій стороні виконавчого

провадження або прокурору. Невиконання цього припису ухвали не є

перешкодою для розгляду скарги, однак може бути підставою для його

відкладення.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій гос-

подарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від

їх змісту постанову державного виконавця щодо здійснення заходів

виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки

виконавчих дій, або зобов 'язує орган Державної виконавчої служби

здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без

достатніх підстав, чи визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу

відхиляє.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є

невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не

повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи без-

діяльність органів Державної виконавчої служби. Через це така скарга

не підлягає оплаті державним митом.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче

провадження» уразі, якщо викладена у виконавчому документі

резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець

має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із

заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав наказ, зобов'язаний

розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її

надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи

змісту наказу. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським

судом за правилами ст. 89 ГПК України. В ухвалі про роз'яснення

судових рішень господарський суд може визначити порядок та умови

здійснення виконавчого провадження.

12.2. Наказ господарського суду і порядок його

виконання

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення

господарського :уду провадиться на підставі виданого ним наказу, який

є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або

надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Наказ про стягнення державного мита надсилається до місцевих

органів державної податкової служби. Отже, дата видачі наказу має

збігатися з датою набрання рішенням господарського суду законної

сили згідно з вимогами статті 85 ГПК, а строк дії наказу повинен

відповідати статті 118 ДІК, згідно з якою цей термін має становити три

роки.

Проте з деяких категорій спорів, наприклад, про визнання не-

дійсними актів ненормативного характеру, визнання угод недійовими,

про визнання недійсними установчих документів, такі наказі не

видаються. Виконання рішень про визнання та перетворення

проводиться відповідними органами та службовими особами на під-

зтаві копій рішень господарського суду.

Наказ видається на виконання не тільки рішення, а й ухвали №

постанови господарського суду. Наприклад, при винесенні ухва-ци про

залишення позову без розгляду та повернення державного мита з

бюджету (ч. 2 ст. 81 ГПК України) або постанови апеляційної інстанції

щодо розподілу між сторонами судових витрат у разі скасування чи

зміни рішення (п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України).

За змістом ст.ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази мають

право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними

спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду за результатами його перегляду в

апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна

інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати

господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема,

про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами ст. 122

ГПК України.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомен-

дованим чи цінним листом.

У разі повного або часткового задоволення первісного й зустріч-

ного позовів згідно з ч. З ст. 116 ГПК України накази про стягнення

грошових сум видаються окремо за кожним позовом.

Якщо ж судове рішення прийнято на користь кількох позивачів чи

проти декількох відповідачів або якщо виконання має бути проведене в

різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового

рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

248

249

Згідно зі ст.ст. 66 та 67 ГПК України господарський суд вживає

заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали.

Пунктом 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження»

передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню,

зокрема, ухвали господарського суду. Отже, ухвала господарського

суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-

якого заходу забезпечення позову, у тому числі накладання арешту на

майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної

виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень

відповідно до вимог ст.ст. 2,3,6 і 18-1 Закону України «Про виконавче

провадження», а наказ при цьому не видається. У п. 4 ст. 18-1 цього

Закону зазначено, що виконавчими документами є, зокрема, ухвали

судів у випадках, передбачених законом

Статтею 117 ГПК України визначено вимоги до наказу госпо-

дарського суду, який має відповідати вимогам до виконавчого до-

кумента, встановленим Законом України «Про виконавче провадження»

. Відповідно до ст. 19 цього Закону у виконавчому документі мають

бути зазначені:

1) назва документа (наказ), дата видачі та найменування органу

(господарського суду), посадової особи (судді), що видали

документ;

1) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та

по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягува-ча і

боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце

проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта

господарської діяльності стягувача та боржника за його

наявності (для юридичних осіб), індивідуальний

ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його

наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші

відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав

виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника

чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі, як дата і

місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних

осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

2) резолютивна частина рішення господарського суду;

3) дата набрання чинності рішенням;

4) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Рекомендації Президії Вищого господарського суду від 10.02.2004 р. № 04-

5/212.

Наказ підписується суддею господарського суду і засвідчується

печаткою цього суду.

Господарським процесуальним кодексом визначений порядок ви-

правлення помилок у наказі та визнання наказу таким, що не підлягає

виконанню. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою

стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його офор-

мленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню,

та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягува-чем за

наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у

судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить

ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду

заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою

зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а в разі

якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника

відсутній повністю чи частково через його припинення добровільним

виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин,

господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню

повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося

повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу

боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за

наказом.

Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви

надсилається стягувачеві та боржнику в п'ятиденний строк з дня її

винесення і може бути оскаржена в порядку, установленому Госпо-

дарським процесуальним кодексом України.

Законодавством установлений строк для пред'явлення наказу до

виконання. Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлений для

виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали,

постанови або закінчення строку, встановленого в разі відстрочки

виконання судового рішення, або після винесення ухвали про

поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення

було зупинене.

У разі пропущення строку для пред'явлення наказу для виконання з

причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк

може бути відновлений.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до госпо-

дарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається в

засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються

ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача в судове

засідання не є перешкодою для розгляду заяви.