У засіданні заслуховуються представники позивача й відпові-
дача та інші особи, які беруть у ньому участь. Суддя (головуючий)
з'ясовує надходження від учасників господарського процесу допов-
нень до досліджених справою матеріалів. Після цього повідомляє
про закінчення розгляду справи й оголошує рішення чи його резо-
лютивну частину або те, коли буде прийняте повне рішення.
Статтею 75 ГПК України передбачено, що, якщо відзив на по-
зовну заяву і витребувані господарським судом документи не пода-
но, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України
1
зазнача-
ється, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити,
чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь
у справі, але не з'явилися на засідання. Вищий госцодарський суд
України звертає увагу нате, що розгляд справи за відсутності будь-
якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засі-
дання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місце-
вого або постанови апеляційного господарського суду
2
(п. 2 ч. 2
ст. 111-10 ГПК України). Особи, які беруть участь у справі, вважа-
ються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухва-
лу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою
адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в за-
сідання господарського суду представників обох сторін або однієї з
них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка
таких представників не перешкоджає вирішенню спору
3
.
У разі нез'явлення в засідання господарського суду представни-
ка позивача, якщо його присутність була визнана обов'язковою, суд-
дя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5
ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду, або вжити
обидва ці заходи одночасно, а щодо представника відповідача слід
зазначити, що в разі нез'явлення його представника за викликом
господарського суду останній має право відкласти розгляд справи
(ст. 77 ГПК України), ужити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК
України або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсут-
ності цього представника
4
.
1
Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання прак
тики застосування Господарського процесуального кодексу України» від
31.05.1997 р. № 02-5/289 зі змінами та доповненнями.
2
У редакції Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002 р. № 04-5/609.
3
Рекомендація Президії Вищого господарського суду України від 01.02.2005 р.
№ 04-5/26.
4
Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609;
із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господар
ського суду України від 01.02.2005 р. № 04-5/26.
Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача змінити
підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позов-
них вимог, відмовитися від позову можуть бути реалізовані до при-
йняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовуєть-
ся під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права мо-
жуть бути використані позивачем також під час нового розгляду
справи в першій інстанції після скасування рішення й передачі у
встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої
інстанції.
Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової ви-
моги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин,
якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо
вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про
розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимо-
ги, то має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням
розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за
тією самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить
ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до
ч. 5 ст. 78 ГПК України приймає рішення про задоволення позову в
разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не
зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення
розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На
підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України в разі, якщо відповідні дії супере-
чать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані
законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не
є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по
суті згідно з вимогами чинного законодавства
1
.
Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття
рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільно-
го розгляду з первісним позовом. Отже, відповідач не обмежується
якимось терміном на подання ним зустрічного позову в межах стро-
ку вирішення спору. У разі подання відповідачем зустрічного позо-
ву і необхідністю внаслідок цього дослідження в стислі терміни до-
даткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій су-
дам рекомендується застосовувати положення ч. 3-5 ст. 60 ГПК
України.
Статтею 79 ГПК України встановлений вичерпний перелік під-
став зупинення провадження в справі, і тому зупинення проваджен-
ня з інших підстав слід визнати неправомірним. За змістом цієї
1
Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002 р. № 04-5/609.