Брижко В.,Цимбалюк В., Швець М., Коваль М., Базанов Ю. е-майбутнє та інформаційне право

Подождите немного. Документ загружается.

e-майбутнє

та

інформаційне право

В. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець,

М. Коваль, Ю. Базанов

Київ - 2006

УДК 383:681.3

ББК 67+32.811

Б 43

Рекомендовано до видання Вченою радою Науково-дослідного центру

правової інформатики Академії правових наук України

(протокол № 5 від 12.05 2005 року)

Рецензенти:

В.П. ТИХИЙ, доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України,

заслужений юрист України

В.К. ШКАРУПА, доктор юридичних наук, професор,

начальник кафедри Національної академії державної

податкової служби України

В. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець, М. Коваль, Ю. Базанов.

е-майбутнє та інформаційне право ; За ред. доктора економічних наук, професора, члена-

кореспондента Академії правових наук України М.Швеця // 2-е вид., доп.. – К.: НДЦПІ АПрН Ук-

раїни. – 2006. – 302 с. //www.bod.kiev.ua.

ISBN 966-96456-8-9

У роботі розглядаються стан і перспективи використання суспільством природних ресурсів

та проблеми розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій і телекомунікаційних мереж у різ-

них сферах суспільного життя з метою формування сучасних уявлень про техніко-технологічне

майбутнє навколишнього середовища і суспільства.

З урахуванням досвіду європейських країн досліджуються питання інформаційного права як

нового напряму законодавства України, складовою частиною якого є правова інформатика. Оці-

нюються галузі інформаційного законодавства, у яких можливі найбільш радикальні зміни. За-

пропоновано концептуальні підходи до формування електронно-цифрового законодавства і коди-

фікації норм, що регулюють суспільні інформаційні відносини. Наведено складові стратегічних

завдань інформатизації, що вимагають нормативно-правового упорядкування, на шляху до побу-

дови в Україні інформаційного суспільства.

Видання містить матеріали про принципи державної інформаційної політики щодо вирі-

шення проблем “е-документообігу” та “е-підпису”, про конфіденційну інформацію, що є власніс-

тю держави, про інформаційну культуру і злочинність, про окремі аспекти державної програми “е-

Україна”, про модулі системи “е-уряд”, про необхідність розвитку законодавства щодо системної

інформатизації та ін. Зроблено історичний екскурс щодо розвитку індустріалізації і комп’ю-

теризації на пострадянському просторі.

Видання розраховане на широке коло читачів, які цікавляться питаннями взаємодії людини,

суспільства та держави, за умов зміцнення демократичних інститутів громадянського суспільст-

ва, та правовими проблемами упорядкування суспільних інформаційних відносин.

УДК 383:681.3

ББК 67+32.811

В. Брижко, 2006

В. Цимбалюк,

2006

М. Швець, 2006

М. Коваль, 2006

ISBN 966-96456-8-9

Ю. Базанов, 2006

З М І С Т

стор.

Від авторів ............................................................................................….......……......................

1. Роздуми про минуле, сьогодення і майбутнє ……………………….……………………

1.1. Про простір, час, людину.....................…....................…............….......….....................

1.2. Природні ресурси і прогрес ...............….…..................................…......…......................

1.3. Про те, скільки нас.........................................................................…......….….................

1.4. Наука ............................................................................................………….….................

1.5. Цивілізація ...................................................................................…….....….....................

1.6. Війни ..........................................................................................……….……...................

1.7. Деякі висновки ……..............................................................……..….……....................

2. Світ електронно-цифрових інформаційних технологій....................................................

2.1. Персональний комп'ютер .....................................................……….………...................

2.2. Програмні засоби.........................................................………..................…...........…......

2.3. Засоби відображення інформації – дисплей........................…….....…...........…...…......

2.4. Засоби введення інформації – від клавіатури до розпізнання мови ........…..….…......

2.5. Штучний інтелект........................................................................…...…............…….......

2.6. Зв'язок і телекомунікації.......................................................………..........…...……........

2.7. Суспільно-інформаційні відносини і тенденції їх розвитку ......................….…..........

3. Інтернет – засіб забезпечення інформаційних відносин.................................…..…........

3.1. Історична довідка..........................................................................…....…….....…….........

3.2. Засоби пошуку в мережі.........................................................….…..…..........……..........

3.3. Найближчі перспективи........................................................….…….............……..........

3.4. Проекти відновлення мережі ..............................................................................…….....

3.4.1. Інтернет для науки

3.4.2. Інтернет для уряду

3.4.3. Інтернет наступного покоління

3.5. Інтернет в Україні...................................................…..........………..........……...............

3.6. Про державну політику і правове упорядкування Інтернет-відносин

за кордоном......................................……….....................................................….............

3.6.1. Зміст правового упорядкування

3.6.2. Про політику Інтернет-відносин

3.6.2.1. Інтернет-політика США

3.6.2.2. Інтернет-політика європейських країн та інших держав світу

3.6.2.3. Російський сегмент Інтернет-політики

4. е-економіка ........................................................................................…………............….....

109

4.1. Бізнес-модуль B2C ........................................................................….….…..…......…....

4.2. Бізнес-модулі В2В і E2E ...........................................................……….........….....…....

4.3. Мобільна комерція .....................................................................…................….....…....

4.4. Електронний документообіг ......................................................…….............…..….....

4.5. Електронно-цифровий підпис............................................................................…….....

4.6. Електронні платежі і розрахунки ……………………………………………….….….

4.7. Огляд законодавчої бази е-економіки ......................…..........…….................…...........

4.7.1. Законодавство Європи і США

4.7.2. Російські пріоритети

4.7.3. Українські підходи

4.8. Перспективи розвитку е-економіки за кордоном ..............……......…..........…...........

110

111

113

116

118

120

121

127

5. е-моделі суспільного устрою .................................................................……….......…..........

129

5.1. е-уряд ......................................................................................................................…........ 129

5.1.1. Модуль G2С

5.1.2. Модуль G2В

5.1.3. Модуль G2G

5.1.4. Універсальний модуль G2D

5.2. е-голосування ………………………………………………………………….…………

5.3. е-медицина .....................................................……............................................….............

5.4. е-телефонія ...................................................….….....…....................................................

5.5. е-ресурси та е-

освіта .......................................….....……...................................…...........

5.6. е-бібліотека .....................................................…......…….....................................…....

.....

5.7. е-конференція ........................................................….…….....................................….......

5.8. е-будинок...................................................................….…........................................….....

5.9. е-телебачення .................................................... ..........…...........................................…...

5.10. е-автомобіль ..................................................... ............................……….................…..

136

138

139

146

147

149

151

153

154

6. Інформаційне право .........................................................................................................................…......... 156

6.1. Державне управління в умовах формування е-суспільства..……........................…......

6.1.1. Інформаційна політика США

6.1.2. Інформаційна політика Великобританії

6.1.3. Інформаційна політика Німеччини

6.1.4. Інформаційна політика Франції

6.1.5. Інформаційна політика Японії

6.1.6. Інформаційна політика Росії

6.1.7. Інформаційна політика України

6.2. До питання застосування понять “інформація” та “дані” як об’єктів правовідносин

6.3. Право власності на інформацію ...........................................................……...........…......

6.3.1. До питання про конфіденційну інформацію, що є власністю держави

6.4. Право на захист від інформації.........................................................………..........….......

6.5. Інформація, як вираження правовідносин інтелектуальної власності ................…....

6.5.1. Що таке інтелектуальна власність

6.5.2. Правове регулювання

6.5.3. Функціонування прав

6.5.4. Захист прав

6.5.5. Про “посткопірайт”

6.6. Про інтелектуальну та інформаційну свободу …………………………….........….....

158

169

174

178

180

187

7. е-законодавство .....................................................……….................................................................………..

7.1. Обґрунтування підходів побудови е-законодавства в сфері суспільних

інформаційних відносин..........................................................................................…......

7.2. Галузі законодавства, в яких можливі зміни у зв'язку з впровадженням

інформаційно-комп'ютерних технологій та телекомунікаційних мереж ...........….....

7.3. Про інформаційну культуру і кіберзлочинність ..............……...............................…....

7.4. Про розвиток законодавства, що регулює питання системної інформатизації

виборчих і референдумних процесів в Україні ......................................................….....

190

192

199

204

8. Про організаційно-правові аспекти розбудови системної інформатизації .........……..

8.1. До перспектив розвитку правового аспекту...........................................................….….

8.1.1. Підходи до кодифікації інформаційного законодавства

8.1.2. Структура і основний зміст Кодексу

8.2. До перспектив розвитку організаційного аспекту ...............................................….…..

8.2.1. Про концептуальні підходи до формування державної інформаційної

політики за умов розвитку процесів інформатизації

8.2.2. Про державну програму е-Україна

8.3. Від технологічної до гуманітарної інформатизації ......................…................….......

209

210

217

222

Висновки ...........................................................................................…....….....................................……...….......

229

Додатки ............................................................................…….....................................…….........

236

Додаток 1. Про розвиток індустріалізації і комп’ютеризації на пострадянському просторі

Додаток 2. Національна інформаційна інфраструктура США

Додаток 3. Європейський підхід до побудови інформаційного суспільства

Додаток 4. Хартія Глобального інформаційного суспільства

Додаток 5. Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання нового тисячоліття.

Декларація принципів та План дій.

Додаток 6. Інформаційне право України (структурна схема)

Додаток 7. Матриця відносин, що підлягають правовому регулюванню у інформаційній сфері

Додаток 8. Проект структури Кодексу інформаційного законодавства України

Додаток 9. Стратегічні завдання інформатизації

Додаток 10. Інформаційні ресурси та види інформаційних продуктів

Додаток 11. Інформаційна інфраструктура

Додаток 12. Індустрія інформації

Додаток 13. Засоби захисту інформації

Додаток 14. Нормативно-правове забезпечення у сфері системної інформатизації

Додаток 15. Деякі аспекти організаційно-правового забезпечення інформаційного суспільства

Додаток 16. Деякі правові норми законів країн світу

Використана література ......................................................................................………….…...

295

Від авторів

У книзі розглядаються окремі аспекти життя та результати практичної діяльності людини,

здійснено спробу оцінити перспективи розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій, теле-

комунікаційних мереж та формування електронно-інформаційного середовища. Це середовище

нерідко, на сторінках видань, позначається у супроводі прикметника “електронне”, або його

англомовного аналога – префікса “е-”, тобто “е-середовище”.

Головною метою роботи є системне осмислення та узагальнення сучасних уявлень про

природне, біологічне, техніко-технологічне та інше майбутнє суспільства, вироблення концеп-

туальних підходів до упорядкування і кодифікації суспільних інформаційних відносин.

З огляду на значний інтерес виявлений читачами до попередньої редакції цієї роботи

∗

до

книги включені додаткові відомості, зокрема, про аспекти державної програми “е-Україна”, мо-

дулях системи “е-уряд” (G2C, G2B, G2G, G2D), про проблеми “е-документообігу”, конфіденційну

інформацію, що є власністю держави, про концептуальні підходи до систематизації інформацій-

ного законодавства, інформаційну культуру, кіберзлочинність, системну інформатизацію вибор-

чих і референдумних процесів тощо. Надано матеріали щодо парламентських слухань з питань

розвитку інформаційного суспільства в Україні (2005 р.). Пам’ятаючи стародавню пораду – ба-

жаєш пізнати майбутнє – вивчай минуле, у плані оцінки використання засобів науково-

технічного прогресу зроблено історичний екскурс в розвиток індустріалізації і комп'ютеризації на

пострадянському просторі та ін.

Можливо, не всі матеріали, викладені у книзі, будуть читачеві до вподоби, а з деякими уяв-

леннями взагалі не має бажання погоджуватися. Але, хочемо ми того чи ні, їх не можна не брати

до уваги в ході сучасних дискусій про демократію, свободу, захист прав людини, шляхи інформа-

тизації ринкових відносин та кризовий стан екології, а також гармонізацію правових норм інфор-

маційного законодавства України з нормами європейських стандартів, вироблених багатовіковою

історією, в обсязі поняття “інформаційне право”. Під цим визначенням ми розуміємо комплексну

систему соціальних норм і відносин суб'єктів у інформаційній сфері, що виникають у процесі

створення, збирання, збереження, використання і поширення інформації, інформаційних продук-

тів та інформаційних ресурсів, які охороняються та захищаються державою.

Важливо зазначити, що на підставі Постанови Верховної Ради України від 16.01.2003 р.,

рекомендацій Експертної ради ВАК України з юридичних наук і подання атестаційного відділу

суспільних наук Президія ВАК України затвердила зміну паспорта спеціальності 12.00.07 – те-

орія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Галузь,

з якої присуджуються наукові ступені, – юридичні науки. До сфери інформаційного права но-

вий паспорт спеціальності включає наступні напрями досліджень:

• структура, джерела і методологія інформаційного права та правової інформатики;

• правові аспекти формування, розвитку охорони та захисту інформаційних ресурсів

єдиного інформаційного простору України;

• удосконалення правової основи інформаційного простору й інформаційних ресурсів України;

• законодавче забезпечення формування та розвитку єдиного інформаційного простору України;

• правові основи організації та координації дій органів державної влади в єдиному

інформаційному просторі України;

• проблеми міжнародного співробітництва в правовому регулюванні та розвитку глобаль-

ного інформаційного простору.

Сьогодні удосконалення суспільних відносин щодо інформаційної сфери здобуває нове

сприйняття завдяки існуванню середовища віртуального, тобто е-середовища.

Термін “віртуальність” давно використовувався в різних науках і галузях знань, зокрема як

позначення вірогідності деяких об'єктів у фізиці. Він також був застосований у визначенні по-

∗

В.М. Брыжко, В.С. Цимбалюк и др. е-будущее и информационное право / Под ред. доктора юридических

наук, профессора Р.А. Калюжного, доктора экономических наук, профессора Н.Я. Швеца. – К.: “Интеграл”,

2002. – 264 с.

няття “віртуальна реальність” для тривимірних макромоделей, реалізованих за допомогою ком-

п'ютера. Фахівці фірми “VPL Research” (California), що використали термін “virtual reality”,

описують апарат, який він позначає, як “засіб, здатний відтворювати сни при пробудженні”.

Компанія “Silicon Graphics”, що із грудня 1992 р. спеціалізується на випуску комп'ютерних

систем для роботи з графікою, є піонером у цій області. Саме їй належав перший апаратно-

програмний комплекс роботи з віртуальною реальністю “Reality-Engine”, де двомірне зобра-

ження, представлене на звичайному комп'ютері, не потребує спеціального перетворення.

Потім у пресі стали з’являтися назви: “віртуальний офіс”, “віртуальна мережа”, “віртуальні

технології”, “віртуальний банк” тощо. Використання терміну “віртуальність” стало зростати.

При цьому сама “віртуальна реальність” донедавна була не теоретичним уявленням, а, скоріше,

красивою метафорою, за якою кожний бачив щось дуже загадкове і “круте”.

Разом з тим, робота має назву “е-майбутнє та інформаційне право”. Викладене у ній вип-

ливає з прихильності авторів до визначених фундаментальних цінностей. Як нам здається, ми

виконали свій обов’язок перед читачем, прояснивши, що ж то за цінності, на які спираються ви-

словлені в роботі судження. Ми вважаємо публікацію книги також своїм обов’язком у силу ба-

жання прояснити ситуацію, що склалася нині в дискусіях про майбутнє інформаційного права

та правової інформатики. Це стосується, зокрема, проблем обмеження природних ресурсів і

контенту інформаційних ресурсів, техніко-технологічних перспектив інформатизації як засобу

забезпечення інтелектуальної свободи і вільного поширення нової і корисної для людини,

суспільства і держави інформації та багато іншого.

Справа ще й у тому, що більшість фахівців у сфері інформаційного права та правової

інформатики зараз утягнуті в процеси пошуку “хліба насущного”. Суспільна думка з цих пи-

тань формується сьогодні фрагментарно і нерідко у світлі тих чи інших кон'юнктурних чи

навіть помилкових розумінь. За таких обставин той, у кого ще є час для узагальнюючої роботи,

навряд чи має право тримати при собі сумніви і роздуми, які багато хто поділяє, але не може

або не бажає публічно висловити.

Наприклад, зміст часто уживаного нині поняття “Інтернет-ресурси” передбачає наявність в

Інтернет інформаційних ресурсів. Інтернет – це віртуальне середовище, яке забезпечує поши-

рення волевиявлення суб'єктів суспільства. Людина за допомогою цього середовища, у рамках

техніко-технологічних можливостей задовольняє інформаційні, економічні та ін. потреби.

Іншими словами, Інтернет – це засіб передачі даних, тобто – це середовище передачі фор-

малізованих знаково-кодових комбінацій, що представляють інформацію, для їхньої автомати-

зованої обробки. Отже, Інтернет – тільки один із засобів забезпечення інформаційної діяльності

суб'єктів суспільства.

Іншим засобом забезпечення інформаційної діяльності є інформаційні ресурси.

Інформаційні ресурси – це сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, бан-

ках, архівах та ін.), що мають інтерфейс, тобто, засіб взаємодії з користувачем, орієнтований на

глобальні інформаційні мережі. Сьогодні такою мережею є Інтернет. Хто знає, які ще засоби

передачі даних з'являться завтра. Ресурси змінять свій інтерфейс, але залишаться тими ж ресур-

сами, що донедавна поширювалися виключно засобами звичайної пошти.

Інформаційний ресурс є унікальним продуктом інформатизації – процесу інтенсивного

(індустріального) нарощування і проникнення знань у повсякденну життєдіяльність людини,

суспільства і держави. Фактично інформаційний ресурс це – знання, перетворені за допомогою

інформаційно-комп'ютерних технологій і телекомунікаційних мереж. Перетворення знань

здійснюється шляхом ідентифікації, класифікації, кодування, передачі по каналах телеко-

мунікацій, їхнього прийому, декодування і занесення на носій інформації за допомогою

комп'ютерних (апаратних) і програмних засобів.

Специфічна особливість інформаційних ресурсів полягає в тому, що, незважаючи на

постійно зростаюче використання, відбувається їх систематичне збільшення. Саме це є причи-

ною розвитку й удосконалення інформаційно-комп'ютерних технологій, які нерідко називають

цифровими інформаційними технологіями.

Інформаційно-комп’ютерні технології сьогодні все більше стають невід'ємною складовою

всіх процесів економічної, культурної і політичної діяльності будь-якого суспільства і держави.

Вони, як правило, реалізують найбільш істотні, інтелектуальні функції цих процесів. Характер-

ними прикладами є он-лайнові мережі масової комунікації, банківські інформаційно-комуніка-

ційні системи, системи автоматизованого проектування промислової продукції, автоматизовані

системи керування різними виробничими та суспільними процесами і т.п.

Інформаційні технології відіграють визначальну роль у забезпеченні взаємодії між людьми,

різними соціальними спільнотами і структурами, між цивільним суспільством і владою, вклю-

чаючи сферу підготовки і поширення інформації. Уже сьогодні інформація, що циркулює в гло-

бальній мережі Інтернет, перевищує всі наявні ресурси засобів масової інформації.

На додаток до традиційних засобів комунікації – телефон, телеграф, радіо – у соціальній

сфері усе більш широко використовуються системи електронних комунікацій – факсимільна

передача інформації, е-пошта, інші види телематичного зв'язку. Ці засоби швидко

асимілюються культурою сучасного суспільства тому, що створюють зручності і знімають ба-

гато технологічних, соціальних і побутових проблем. Саме інформаційна революція зумовлює

факт поєднання друкованих, звукових, телевізійних (ефірне, кабельне, супутникове мовлення)

засобів і комп'ютерних систем передачі інформації у телекомунікаційних мережах.

Удосконалення інформаційних технологій дозволяє активізувати й ефективно використо-

вувати інформаційні ресурси, що сьогодні є найбільш важливим стратегічним фактором роз-

витку суспільства. Це стало найважливішим фактором підвищення ефективності керування

практично у всіх сферах людської діяльності. У США й інших економічно розвинутих країнах

дійшли до усвідомлення того, що інформаційні технології та ресурси перестали виконувати

просто допоміжні функції в діяльності компаній, органів державної влади і місцевого самовря-

дування, а стали їх необхідним і найважливішим елементом. Від їхнього розвитку залежить

здатність різних організацій вирішувати свої задачі: підвищувати конкурентоспроможність –

для комерційних структур, більш ефективно задовольняти потреби суспільства – для систем ор-

ганів державної влади і місцевого самоврядування.

Досвід свідчить, що розробка, поширення й ефективне використання інформаційних ре-

сурсів (наукових знань, відкриттів, винаходів, технологій, передового досвіду) дозволяє одер-

жати істотну економію інших видів ресурсів: часу, сировини, енергії, корисних копалин, ма-

теріалів і устаткування, людських ресурсів, і не тільки в межах однієї країни. Інтернаціоналіза-

ції інформаційно-технологічних процесів сприяє глобальна інформаційно-телекомунікаційна

мережа Інтернет, завдяки якій відбуваються активні процеси інтеграції світового співтоварист-

ва, інтенсивне розширення внутрішніх і міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Сьогодні інформаційні технології та інформаційні ресурси усе більше відіграють ключову

роль, займаючи центральне місце в процесах інтелектуалізації людини і суспільства, у накопи-

ченні нових знань, розвитку культури, освіти, науки. На зміну традиційним методам

інформаційної підтримки наукових досліджень приходять нові.

У першу чергу тут можна відзначити методи електронного моделювання процесів і явищ,

що дозволяють проводити свого роду “віртуальний експеримент”. Умови апробації можуть бу-

ти обрані такими, які часто неможливо практично створити при натурному експерименті через

їхню велику складність, високу вартість або ж небезпеку для експериментаторів. Принципово

велике значення віртуального експерименту полягає в тому, що він може посприяти у

вирішенні глобальних проблем людства, і, насамперед, проблем, пов'язаних з необхідністю по-

долання кризових явищ. Адже саме методи електронного моделювання глобальних процесів,

особливо в сполученні з методами космічного моніторингу, можуть забезпечити вже сьогодні

можливість прогнозування багатьох кризових ситуацій в екологічно небезпечних районах, у

місцях природних катастроф і великих техногенних аварій, а також у регіонах підвищеного

соціального і політичного напруження.

Інший перспективний напрям наукової підтримки полягає в методі моделювання за допо-

могою елементів штучного інтелекту, що дозволяє знаходити вирішення задач, які погано фор-

малізуються, а також задач з неповною інформацією і нечіткими вихідними даними.

Третій перспективний напрям являє собою, так звані когнітивно-комп’ютерні методи, що

моделюють одночасну роботу штучних і природних інтелектуальних систем.

Разом з тим, інформаційна сфера стає не тільки однієї з найважливіших сфер міжнародного

співробітництва, але й об'єктом суперництва.

Країни і регіони з більш розвинутою системою інформатизації, рівнем нових інформацій-

них відносин, переслідуючи свої інтереси і встановлюючи для їхнього досягнення свої стандар-

ти, визначають умови формування і діяльності інформаційної інфраструктури в інших країнах.

Менш розвинута країна відстає у швидкості створення нових знань і змушена використовувати

інформаційні ресурси, техніко-технологічні й організаційні рішення, що нав'язуються, у резуль-

таті чого вона потрапляє в тенета інформаційної залежності. А постійна інформаційна експансія

дозволяє орієнтувати і “дозувати” її науково-технологічний і економічний розвиток. Тому

підтримку інформаційної безпеки і розвиток захисту прав людини та основних свобод при фор-

муванні національної інформаційної політики варто розглядати в якості пріоритетних і

постійних завдань держави.

Ще одне. Для тих, хто, як це нерідко буває, готовий у професійних уявленнях бачити корисні

мотиви “прогнозного мудрування”, дозволимо зауважити, що в нас є всі причини, щоб не писати і

не публікувати цю роботу. Немає і бажання уподібнюватися суб'єкту, про якого великий амери-

канський гуморист Марк Твен писав: “Пророку не потрібен мозок. У повсякденному житті він,

звичайно, може йому стати в нагоді, але в професійній діяльності пророк цілком може без цьо-

го обійтися. Коли на вас накочує дух прорікання, ви берете свій розум, кладете його у прохолодне

місце, щоб він не зіпсувався, і приймаєтеся працювати язиком; язик працює вхолосту, без участі

розуму. У результаті виходить пророцтво”. А відомий дослідник бюрократії Сіріл Паркінсон

жартував: “Щоб щось зрозуміти у сучасному світі, необхідно для початку зрушити мозок шке-

реберть й при цьому не з’їхати з глузду”.

Зрозуміло, прогнози – справа не дуже вдячна, хоча й оприлюднюються вони навіть і визна-

ними авторитетами. Універсальний геній різних галузей знань Аристотель був упевнений, що в

мухи 8 ніг (насправді їх 6), або, що більш вагомі предмети падають з більшою швидкістю.

Інші думки щодо нашого часу:

♦ “У цього “телефону” стільки слабких місць, що його не можна серйозно розглядати як

засіб для спілкування”, – зазначала внутрішня інструкція компанії Western Union, 1876 р.;

♦ “Я думаю, що на світовому ринку може знайтися попит на 5 комп'ютерів”, – відзначав

у 1940 році Том Ватсон, засновник IBM;

♦ “Немає ніяких підстав думати, що хтось захоче мати комп'ютер у своєму домі”, – го-

ворив у 1977 р. Кен Олсон, засновник корпорації Digital Eguipment;

♦ “Кілобайт пам'яті комп'ютера більш ніж досить для кого завгодно”, – заявив у 1981 р.

комп'ютерний “король” Білл Гейтс, засновник і глава корпорації Microsoft.

Ще приклади прогнозів, що не відбулися, щодо розпізнавання і синтезу мовлення:

♦ у 1791 р. барон Вольфганг фон Кемпелен, як кажуть, “закрив” проблему, видавши працю

– “Механізм людської мови й опис машини, що говорить”;

♦ американські дослідники в 1950 р. упевнено стверджували: “Пристрій для розпізнавання

звуків оперує з 40 звуками і 4400 складами, відшукує інваріанти і параметри індивідуальностей”;

♦ У. Локк у 1955 р. у книзі “Введення усного мовлення” пише: “Ідеалу мовної пишучої

машини ми досягнемо через 5 (п'ять!) років”;

♦ світовий лідер інформаційно-комп'ютерних технологій корпорація Microsoft у 1997 р.

повідомила: “Через кілька років якість розпізнавання мови покращиться в 50 (п'ятдесят!) разів”.

Виникає питання – як будувати інформаційне право, не маючи більш-менш узагальнюючо-

го уявлення про те, що нас очікує в екологічному та техніко-технологічному завтра? Якщо при-

йняти сьогодні юридичні норми без урахування фактора передбачення природних та технологі-

чних змін, хоча б у наближеній перспективі, то вони приречені на постійну зміну через швидке

їх “старіння” і внесення неузгодженості, плутанини в загальну законодавчу базу, що породжує

правопорушення і конфлікти, дестабілізує життя людини, суспільства і держави.

З цього приводу цікавим, на наш погляд, є думки римського поета Квінта Горація Флака:

“Яка користь у законах, там, де немає моралі?”, або твердження римського юриста Корнелія

Тацита: “Чим ближче держава до падіння, тим більше в неї законів”, чи китайського мудреця

Лао-Цзі: “Коли множаться закони, зростає кількість злодіїв та розбійників”. “Для інших

створюються правила, для себе – виключення” – казав Шарль Лемель. Їх думки ніби допов-

нює міркування великого Діогена: “Навіщо ти живеш, коли не маєш інтересу до того, як зро-

бити життя кращим?”

Вважаємо, наведені в роботі факти, висловлені думки та міркування вимальовують певну

картину реалій життя та перспектив, яка дозволяє читачеві сформулювати своє судження. Про-

те матеріал, з яким доведеться знайомитися, не такий простий у сприйнятті, як нам хотілося б. І

якщо виникне втома від “е-термінів” тощо, можна спробувати покращати настрій, як ми споді-

ваємось, знайомлячись з екстравагантністю деяких правових норм законів (див. Додаток 16),

що має місце у світовій юридичній практиці.

І останнє. Розвинуті країни розглядають можливості інформаційного суспільства як ключ

до вирішення проблем високо індустріального суспільства і як виклик політикам, бізнесменам,

державі, усьому суспільству. Головне ж зрозуміло вже з усією очевидністю – основний вектор

розвитку світової цивілізації сьогодні лежить саме в інформаційній сфері, і результатом інфор-

маційної революції, що почалася наприкінці XX століття, стане в XXI столітті новий тип суспі-

льства – інформаційне суспільство. У найближчі десятиліття інформаційне суспільство для од-

них країн стане реальністю, а для інших – орієнтиром розвитку. Підвищення рівня наукових

досліджень щодо розбудови інформаційного суспільства є однією із найголовніших задач дер-

жави, від вирішення якої залежить її реальне майбутнє. Проте практична реалізація може бути

здійснена лише тоді, коли суспільство усвідомить можливості інформатизації для всіх чи, при-

наймні, для більшості його членів. Саме в цьому плані – просвітительства і популяризації пра-

вової інформатики та інформаційного права ми вбачаємо своє головне завдання.

Ми не можемо не висловити вдячність усім авторам-творцям, з роботами яких, що пред-

ставлені у завершальній частині, нам удалося ознайомитися завдяки Інтернет. Вважаємо, що

мав рацію Жак Піаже, швейцарський філософ і психолог, засновник генетичної епістемології,

стверджуючи: “Прогрес знання вимагає постійного переформулювання точок зору”. Проте

думка заснована на відчуттях і бажаннях, а знання – на фактах і реальних доказах. У цьому по-

лягає торжество здорового глузду. Але, нажаль, людина вірить в істину того, у що бажає вірити.

Особливу подяку за змістовність і глибину суджень висловлюємо В.Пономаренку,

В.Речицькому, Е.Захарову, В.Алексєєву, В.Аузану, М.Свищеву, А.Єленіну і багатьом іншим,

хто намагається уявити контури е-майбутнього і, тим самим, передбачити, які проблеми нас

можуть очікувати в інформаційному суспільстві. В історії завжди головну роль відігравала са-

мосвідомість окремих, може, і маловідомих особистостей, які вносять у суспільство нові думки,

гіпотези, узагальнення, оригінальні ідеї, пробуджуючи в людині високі почуття порядності, ен-

тузіазм совісті і пошуку справедливості. “Мудрість покладається на непередбачене”, –

стверджував Едгар По. “Трансцендентні ідеї, – писав І.Кант, – хоча і не дають нам позитив-

ного знання, однак, охороняють наш розум від тверджень матеріалізму, натуралізму і фа-

талізму, які його звужують”.

Будемо аплодувати глибині думок мудрих, що допомагають у пошуках істини !