Біотехнологія 2008 Том 1, №3

Подождите немного. Документ загружается.

Нові методи

НОВЫЙ АМПЕРОМЕТРИЧЕСКИЙ

БИОСЕНСОР НА ОСНОВЕ ГЛИЦЕРОЛОКK

СИДАЗЫ ДЛЯ ОПРЕДЕЛЕНИЯ

СОДЕРЖАНИЯ ГЛИЦЕРОЛА

Т. Б. Горюшкина

1, 2

, Л. В. Шкотова

Г. З. Гайда

, Г. М. Клепач

3, 4

, М. В. Гончар

А. П. Солдаткин

, С. В. Дзядевич

Институт молекулярной биологии и генетики

НАН Украины, Киев

Киевский национальный университет

имени Тараса Шевченко

Институт биологии клетки НАН Украины, Львов

Дрогобычский государственный

педагогический университет им. Ивана Франко

Е/mail: dzyad@yahoo.com

Проведен сравнительный анализ эффек

тивности использования различных по спосо

бу получения и характеристикам препаратов

глицеролоксидазы для создания амперометри

ческого биосенсора для определения содержа

ния глицерола. Выбран препарат фермента,

после иммобилизации которого на поверх

ность преобразователя сенсор демонстрирует

лучшие аналитические характеристики. Оп

ределен рНоптимум работы биосенсора, пока

зано, что величина буферной емкости и концен

трация фонового электролита не влияют на его

работу. С помощью созданного амперометри

ческого биосенсора на основе иммобилизиро

ванной глицеролооксидазы осуществлен ана

лиз глицерола в модельных растворах.

Ключевые слова: амперометрический биосенсор,

глицеролоксидаза, глицерол, иммобилизация,

электрохимическая полимеризация.

NOVEL AMPEROMETRIC BIOSENSOR

BASED ON GLYCEROL OXIDASE

FOR GLYCEROL DETERMINATION

T. B. Goriushkina

1, 2

, L. V. Shkotova

G. Z. Gayda

, H. M. Klepach

3, 4

M. V. Gonchar

, O. P. Soldatkin

, S. V. Dzyadevych

Institute of Molecular Biology and Genetics, of

National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv

Taras Shevchenko Natoinal University, Kyiv

Institute of Cell Biology, of National Academy

of Sciences of Ukraine, L’viv

Ivan Franko State Pedagogical University,

Drogobych

Е/mail: dzyad@yahoo.com

The paper presents comparative effectiveness

analysis of glycerol oxidase preparations, used for

development of amperometric biosensor for glyc

erol determination, which are different in method

of preparation and in characteristics. Enzyme

preparation, whose immobilization on transducer

surface results in sensor demonstrating its best

operational characteristics, was selected. PH

optimum for the operation of the developed

amperometric biosensor was determined; the val

ues of buffer volume and background electrolyte

concentration in buffer were shown to have no

effect on the work of glycerol biosensor. The

analysis of glycerol concentration in sample solu

tions was carried out using the developed ampero

metric biosensor based on glycerol oxidase.

Key word: amperometric biosensor, glycerol oxidase,

glycerol, immobilization, electrochemical polymeriza

tion.

для аналізу етанолу у вині та у виноградному

суслі в процесі його ферментації // Укр. біохім.

журн. — 2005. — T. 77, №1. — С. 96–103.

17. Шкотова Л. В., Горюшкіна Т. Б., Сластья Е. А.

та ін. Амперометричний біосенсор для

аналізу лактату у вині та у виноградному

суслі у процесі його ферментації // Там са

мо. — 2005. — T. 77, №5. — C.123–130.

18. Ghosh S., Rasmusson J,. Inganas O. Supra

molecular selfassembly for enhanced con

ductivity in conjugated polymer blends:

ionic crosslinking in blends of Poly (3,4ethy

lenedioxythiophene)Poly (styrenesulfonate)

and Poly (vinylpyrrolidone) // Adv. Mater. —

1998. — V. 10, N14. — P. 1097–1099.

19. Piro B., Pham M/C., Ledoan T. Electrochemi

cal method for entrapment of oligonucleoti

des in polymercoated electrodes // J. Biom.

Mat. Res. — 1999. — V. 46, N4. —

P. 566–572.

20. Гайда Г. З., Павлішко Г. М., Cмуток О. В.

та ін. Гліцеролоксидаза плісеневого гриба

Botrуtis allii: виділення, характеристика

та біоаналітичне використання //

Дослідження у галузі сенсорних систем та

технологій / За ред. акад. Г. В. Єльської,

акад. В. Д. Походенка. — К.: Інт. мол.

біології і генетики НАН України, 2006. —

С. 5–12.

21. Isobe K. Oxidation of ethylene glycol and

glycolic acid by glycerol oxidase // Biosci.

Biotechnol. Biochem. — 1995. — V. 59,

N4. — P. 576–81.

видатного біофізика професора Аарона Ка

цирКачальського.

У 1973 р., за чотири місяці до початку

війни Судного дня, Е. Кацир змінив Залма

на Шазара на посту президента держави

Ізраїль. Період його президентства був озна

менований драматичними подіями — від

війни Судного дня до першого приходу до

влади правих та приїзду в Єрусалим єги

петського президента Анвара Садата. Фор

мально Садат був гостем Е. Кацира, однак

через специфіку інституту президентства в

Ізраїлі його роль у цих доленосних епізодах

історії країни залишилась не поміченою.

Після закінчення президентського тер

міну Е. Кацир повернувся до наукової робо

ти в інституті Вейцмана та університеті

ТельАвіва, де з 1982 р. очолював відділення

біотехнології.

Ефраїм Кацир (Качальський) як учений

зробив значний внесок у дослідження білків

та їхніх структурних елементів — аміно

кислот.

Його наукові заслуги було відзначено

премією імені А. Вейцмана (1950), Держав

ною премією Ізраїлю (1959), премією імені

Ротшильда (1960), а також різними

преміями та золотими медалями в багатьох

країнах світу, у тому числі Німеччині та

Японії. Він був одним із засновників Інсти

туту імені А. Вейцмана у Реховоті, заснував

журнал «Мада», організував та очолив нау

ковий відділ в Армії оборони Ізраїлю, його

знають як автора робіт з біохімії іммобілізо

ваних ферментів.

Вже після своєї відставки з поста прези

дента у 1978 р. він створив кафедру біотех

нології в ТельАвівському університеті, яку

сам і очолив. Е. Кацир (Качальський) —

член Лондонського королівського товарист

ва, Національної академії наук США, нау

кових академій та товариств інших країн, а

також почесний доктор низки ізраїльських

та закордонних університетів (у тому числі

Гарвардського, Оксфордського, Університе

ту БуеносАйреса, Федерального техно

логічного інституту в Цюріху та інших). Йо

го обрано почесним членом Українського

біохімічного товариства.

Нині, попри нещодавно перенесене тяж

ке захворювання, він продовжує займатися

активною науковою та педагогічною діяль

ністю у Вайцманівському інституті наук

і в Університеті ТельАвіва.

ЕФРАЇМ КАЦИР (КАЧАЛЬСЬКИЙ) —

ВИДАТНИЙ ДОСЛІДНИК У ГАЛУЗІ

БІОХІМІЇ ТА БІОТЕХНОЛОГІЇ

Є. Л. Левицький

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна

НАН України, Київ

Професор Ефраїм Кацир (Качальський) —

видатний учений в галузі біохімії, біофізики,

біотехнології. Народився у Києві 16 травня

1916 р. У 1918 р. його родина переїхала

в Палестину та оселилася в Єрусалимі. Еф

раїм виріс у цьому місті, закінчив гімназію,

а потім магістратуру в Єврейському універ

ситеті, вивчав хімію, ботаніку, зоологію та

бактеріологію. У 1941 році успішно склав

екзамен на здобуття докторського ступеня з

біології. У наступні роки працював асистен

том у відділі теоретичної та макромолеку

лярної хімії.

Ефраїму було 32 роки, коли його запро

сили на роботу в Інститут ім. А. Вейцмана.

Тут він створив і впродовж 24 років очолю

вав відділення біофізики, обіймаючи при

цьому посаду спочатку професора Єврейсь

кого університету, а згодом — головного на

укового експерта міністерства оборони.

1972 р. в аеропорту ім. БенГуріона теро

ристами було вбито його старшого брата —

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Сторінки історії

Досліджуючи конформаційні зміни

в біологічних макромолекулах, Ефраїм Ка

цир (Качальський) установив, що білки та

ферменти більш ефективно функціонують

у розчинах з меншою в’язкістю. Тому втра

ти внутрішньоклітинної води негативно

впливатимуть на ефективність функціону

вання клітин. Це відкриття спростовує дум

ку про те, що спочатку нам слід дочекатися

зневоднення, а вже потім починати пити во

ду. Оскільки бажано, щоб усі клітини вико

нували свої фізіологічні функції, то доціль

ніше наситити організм водою, ніж чекати,

доки механізми боротьби зі зневодненням

викличуть почуття спраги. Окрім того, ор

ганізму набагато легше розібратися з неве

ликими надлишками води, аніж страждати

від її нестачі та видавати невеликими

порціями життєво важливим органам, нех

туючи при цьому інтересами менш значних

функцій тіла. Наслідком постійної цирку

ляції густої крові в серцевосудинній сис

темі може бути невиправна катастрофа.

Зараз учений разом зі своїми колегами

плідно працює над вивченням молекуляр

них механізмів білкового пізнавання, до

сліджуючи взаємодію між специфічними

білками та випадковими популяціями пеп

тидів.

На запитання, чи існують можливі ризики

під час вирощування ГМОрослин, учений

відповів, що, на думку екологів, генетично

змінені форми рослин можуть випадково

проникнути у дику природу. Зокрема під

час перехресного запилення бур’яни можуть

отримати від ГМОрослин ген стійкості до

шкідників і пестицидів. У такому разі роз

множення бур’янів стане неконтрольова

ним, і вони витіснять багато видів рослин,

не здатних до конкурентної боротьби з ни

ми. Комахи, що харчуються або запилюють

ГМО рослини, одержать для означеного ви

ду гени, що може призвести до непередбаче

них негативних наслідків. Окрім цього,

у природі можуть з’явитися нові патогенні

віруси і штами мікроорганізмів.

Даючи відповідь на запитання, чи існу

ють харчові ризики якщо використовувати

ГМО у харчуванні, А. П. Галкін навів прик

лад, що обійшов майже всі ЗМІ: вживання

трансгенного продукту, одержаного пере

садженням гена бразильського горіха в ДНК

сої, спричинило у багатьох людей алергічні

реакції на чужорідний білок. Сорти рослин,

що є стійкими до пестицидів (наприклад,

ГМсоя і кукурудза), накопичують шкідливі

речовини та їхні метаболіти, що може вик

ликати отруєння. Під час вживання ГМпро

дуктів можливе горизонтальне перенесення

трасгенних конструкцій у геном симбіонт

них людині мікроорганізмів. Ті ж самі бак

терії мікрофлори кишечнику можуть одер

жати ген стійкості до антибіотиків. Світове

співтовариство приділяє велику увагу роз

робленню обґрунтованих підходів щодо

оцінки потенційного ризику використання

ГМО у харчуванні. Передові країни мають

як розроблену систему наукових досліджень

у галузі біобезпеки й аналізу перспектив

розвитку біотехнології, так і відрегульовану

національну правову базу стосовно застосу

вання ГМО. Відповідні закони і нормативні

акти діють у США, Канаді, Німеччині, Нор

вегії, Росії, Естонії, Угорщині, Чехії. Ця

правова база є різноманітною, однак такі

міжнародні організації, як Продовольча і

сільськогосподарська організація ООН —

ФАО, намагаються гармонізувати її й поши

рити інформацію в країни Азії, Африки,

Східної Європи, у тому числі й в Україну.

«Демократична Україна», 27 січня

2007 року

Використання генетично модифікованих

організмів у харчуванні —

користь чи ризик?

Дедалі бурхливішого розвитку набуває

ринок трансгенних або генетично модифіко

ваних організмів (ГМО), тобто організмів зі

зміненими ознаками, внаслідок застосуван

ня спеціальних технологій. На запитання:

«Як Ви ставитесь до продуктів, що містять

ГМО?», більшість українців скажуть: «Нега

тивно». Тим часом трансгени давно стали

частиною нашого життя. Кожен не раз кош

тував продукти з додаванням сої — сири, ков

баси, низькокалорійне печиво, шоколадні ба

тончики… Адже нині майже вся соя — це

продукт генної інженерії. У багатьох країнах

світу новостворені ГМО використовують для

потреб сільського господарства, виробницт

ва, харчової промисловості чи медицини. Чо

му? На подібні запитання під час інтерв’ю га

зеті «Демократична Україна» погодився дати

відповідь керівник відділу біоінженерії

Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії

НАН України, д р біол. наук А. П. Галкін.

Відповідаючи на питання про значення

ГМО у нашому повсякденному житті, він на

голосив, що застосування ГМО дає змогу ви

рішувати найгостріші проблеми в сільському

господарстві, а саме: значно підвищити вро

жайність культурних рослин і уникнути

втрат під час зберігання, поліпшити харчові

властивості рослинних продуктів (збільшен

ня вмісту вітамінів, рослинних білків, інших

корисних речовин з одночасним зменшенням

вмісту залишків агрохімікатів), зменшити

екологічне навантаження на довкілля, знач

но знизивши використання гербіцидів, пес

тицидів, стимуляторів росту рослин, міне

ральних добрив та інших хімікатів.

ННООВВИИННИИ

Огляди

новим непрямим підтвердженням ефектив

ності популярних нині низькокалорійних

дієт. Водночас дослідники не виключають,

що рано чи пізно відкриття молекулярних

механізмів ефекту довголіття матиме

наслідком розроблення ліків, що дозволять

подовжити життя без використання вис

нажливих дієт.

До цього можна додати, що вищезгадані

щури, які перебували на низькокалорійній

дієті, але з достатньою кількістю білка,

відзначалися дуже агресивною поведінкою

та виснаженим зовнішнім виглядом. Окрім

того, відкриття гена довголіття дозволить

впливати на його активність не тільки за до

помогою відповідних ліків, але й використо

вуючи новітні досягнення генної інженерії.

Джерело:

Panowski S. P., Wolff S., Aguilaniu H. et

al. PHA4/Foxa mediates dietrestriction

induced longevity of C. elegans // Nature. —

2007. — 2 May. doi:10.1038/nature05837.

Трансгенні комарі допоможуть

у боротбі з малярією

Американські вчені вивели трансгенну

лінію комарів, що є несприйнятливими до

збудника малярії та більш життєздатними,

ніж звичайні комахи. Вчені сподіваються,

що комарі зі зміненим геномом поступово

витіснять звичайних і це дозволить людству

позбутися малярії. Результати своєї праці

американські вчені виклали у журналі

Proceedings of the National Academy of

Sciences. У ході дослідів однакова кількість

модифікованих та звичайних комарів живи

лися кров’ю заражених малярією мишей. Із

часом серед комах, що вижили, залишилося

більше модифікованих комарів, і після

дев’ятого покоління близько 70% усіх ко

марів, які залишилися, були несприйнятли

вими до цієї хвороби. Вчені також увели мо

дифікованим комарам спеціальний ген, що

спричиняє зелений блиск в очах. Ці досліди

полегшують дослідникам вирішення зав

дання підрахунку кількості модифікованих

та звичайних комарів. «Наскільки відомо,

до сьогодні ніхто не довів, що трансгенні ко

марі є більш життєздатними, ніж зви

чайні», — повідомляють у своїй статті авто

ри дослідження з Університету Джона

Хопкінса у Балтиморі. Тепер, як з’ясували

дослідники, модифіковані комарі живуть

довше та відкладають більше яєць. Однак,

«Ген довголіття» подовжує життя

за умов нестачі їжі

Американські дослідники знайшли ген,

що відповідає за збільшення тривалості

життя за умов жорсткого обмеження спожи

вання калорій. Це відкриття дозволяє по

новому оцінити феномен, відомий упродовж

останніх 70 років. У 30х роках минулого

сторіччя вчені дійшли висновку, що суттєве

скорочення калорійності корму за збере

ження базових поживних елементів здатне

подовжити життя лабораторних тварин

(щурів) майже у півтора рази (MacKey у Ве

ликій Британії, В.М. Нікітін у Харківсько

му університеті).

Цей ефект був ба

гаторазово підтверд

жений у дослідах

з круглими черв’я

ками, дрозофілами,

а також ссавцями —

мишами, собаками

та мавпами, однак

його механізм тривалий час залишався неві

домим. Вплив постійного зниженого спожи

вання калорій у людей доки залишається

нез’ясованим. Ученим з американського

Інституту біологічних досліджень «Салка»

вдалося відкрити «ген довголіття» у круг

лих черв’яківнематод. Результати їхніх

досліджень вміщено в онлайнверсії журна

лу Nature. Відомо, що відносно короткий

життєвий цикл цих істот значно подов

жується за умов обмеження живлення. На

думку біологів, це явище є адаптаційним

механізмом, що допомагає тваринам пережи

ти період відсутності харчування та дочека

тися оптимальних умов для продовження

роду. Однак нематоди, у яких відсутній ген

PHA/4 (defective PHArynx development fam

ily member 4), за відсутності харчування жи

ли не довше, ніж у нормальних умовах.

Штучна стимуляція експресії PHA/4, навпа

ки, додатково збільшувала тривалість жит

тя черв’яків. Людина та інші ссавці мають

три гени, що є близькими за структурою до

PHA/4. Ця група генів регулює синтез гор

мону підшлункової залози глюкагону, що

відповідає за підтримання рівня глюкози у

крові. Раніше уповільнення процесів

старіння асоціювали з генами, які регулю

ють синтез та функції іншого гормону

підшлункової залози — інсуліну. Найближ

чим часом вчені мають намір дослідити

функції генів, що є близькими до PHA/4,

в інших видів тварин. Якщо ці дослідження

дадуть аналогічні результати, це може стати

БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №3, 2008

Генна терапія дозволяє успішно боротися

з хворобою Паркінсона

Вчені з Ньюйоркського пресвітерського

шпиталю та Корнельського медичного ко

леджу завершили перший етап клінічних

випробувань генної терапії для лікування

хвороби Паркінсона. Нова методика вияви

лася досить безпечною та сприяла помітно

му поліпшенню рухової функції пацієнтів,

повідомляє журнал Lancet. У клінічних

випробуваннях брали участь 12 осіб (11 чо

ловіків та одна жінка), у яких була хвороба

Паркінсона на розгорнутій стадії. У зону

субталамічного ядра (важливого центру ре

гуляції моторики) однієї із півкуль мозку

пацієнтів вводили нешкідливий аденовірус,

що несе ген GAD (декарбоксилази глю

тамінової кислоти). GAD — фермент, що

контролює вироблення нейротрасмітера

ГАМК (гаммааміномасляної кислоти), яка

зумовлює пригнічення гіперактивності ней

ронів. У разі хвороби Паркінсона вироблен

ня ГАМК знижується, що сприяє розвиткові

деяких інших симптомів захворювання. «За

хвороби Паркінсона відбувається не тільки

зменшення кількості дофамінових ней

ронів, але й значне зниження активності та

концентрації ГАМК у головному мозку

пацієнтів. Це призводить до дисфункції сис

тем мозку, що є відповідальними за коорди

націю рухів», — пояснив керівник дослі

дження Майкл Каплітт (Michael Kaplitt).

Передбачалось, що введення гена GAD

підвищить вироблення ГАМК, а це, у свою

чергу, сприятиме відновленню функціону

вання усієї системи в цілому, — додав він.

Упродовж 12 місяців після генної терапії

проводили регулярну оцінку моторної

функції пацієнтів з використанням спеціа

льної шкали (UPDRS), а також фіксували

зміни активності мозку за допомогою позит

ронної емісійної томографії. Однак головну

увагу приділяли оцінці безпеки нової мето

коли обидва види ко

марів харчувались

незараженою кров’ю,

їхні показники були

приблизно однакові.

Для того, щоб закрі

питися у природних

умовах, модифіко

вані комарі мають бу

ти більш життєстій

кими, ніж звичайні, навіть коли вони

інфіковані збудником малярії. Але й на да

ному етапі досліджень, як зазначають учені,

«результати цієї роботи є вельми важливи

ми для контролю над малярією за допомо

гою використання генетично модифікова

них комарів». Ці комахи запобігають

розвиткові збудника малярії. Таким чином,

якщо цю хворобу буде усунено з якогоне

будь регіону, їй буде важче знову в ньому

поширитись. Малярія, що передається най

простішими роду Plasmodium, широко роз

повсюджена у деяких районах Азії, Афри

ки, Центральної та Південної Америки.

Збудник передається людині під час укусу

комара роду Anopheles. Щороку на малярію

хворіють близько 300 млн. людей, з них

1 млн. помирає. 90% хворих помирають

у країнах Екваторіальної Африки. Там

кожні 30 с від малярії гине одна дитина.

Джерело:

Marrelli M. T., Li C., Rasgon J. L., Jacobs/

Lorena M. Transgenic malariaresistant mos

quitoes have a fitness advantage when feeding

on Plasmodiuminfected blood // PNAS. —

2007. — 10.1073/pnas.0609809104.

Продукти із клонованих тварин

у США визнано безпечними

Молоко та м’ясо деяких клонованих тва

рин є безпечними для споживання і можуть

продаватись на американських ринках. Про

це йдеться у проекті постанови, що його бу

ло розповсюджено Агенцією з контролю над

продуктами харчування та лікарськими за

собами США (FDA). У разі затвердження

цієї постанови у США можуть реалізуватись

продукти харчування, вироблені з клонова

них корів, свиней, але не овець. «Ніякого

особливого ризику для споживання люди

ною не виявлено у клонах великої рогатої

худоби, свиней або кіз», — говориться у рі

шенні FDA, яке зараз виноситься на су

спільне обговорення, після чого агенція

прийме остаточне рішення.

Огляди

однак у ході операцій або після пологів ви

користання таких ліків може бути небезпеч

ним. У цих випадках їм уводять отриманий

штучно антитромбін. Однак його одержання

із плазми крові дорого коштує, і до сьогодні

залишається ризик перенесення певних за

хворювань, зокрема хвороби Кройцфель

да–Якоба, за якої руйнується мозок. GTC

Biotherapeutics стверджує, що одна коза,

якій було прищеплено ген людини, що від

повідає за синтез антитромбіну, дає стільки

ж білка, скільки отримують з 90 тис. до

норських кіз. «Ця технологія потенційно

здатна радикально змінити спосіб одержан

ня дешевих біологічних ліків для фармацев

тичного ринку», — заявив представник ком

панії Том Ньюберрі. Європейські медики,

схоже, із цим згодні. Професор Ізабель Уо

кер, гематолог із Королівської лікарні для

людей похилого віку у Глазго, заявила: «Це

дуже добрий день для всіх європейських

пацієнтів з дефіцитом антитромбіну. І для

їхніх лікарів — теж». Остаточну санкцію на

використання ліків Європейське управлін

ня з контролю над ліками має дати протягом

цього року.

За матеріалами сайту

www.genoterra.ru

дики. «За рік спостережень ми не побачили

побічних ефектів лікування — ані імуно

логічних порушень, ані інфекцій, ані

помітних ознак токсичності», — заявив

Каплітт. Більш того, спостерігалося суттєве

поліпшення моторної функції пацієнтів, як

на тлі використання специфічних лікарсь

ких засобів, так і в «безлікарський» період.

У середньому, їхні показники покращилися

на 27% порівняно з вихідними, повідомили

дослідники. За словами вчених, поліпшен

ня рухової функції пацієнтів відзначалося

тільки та тому боці тіла, що контролюється

«генетично зміненою» півкулею мозку. «Ре

зультати досліджень є обнадійливими, од

нак для їх підтвердження потрібне більш

масштабне клінічне дослідження», — резю

мував керівник цього дослідження Майкл

Каплітт.

Джерело:

Kaplitt M.G., Feigin A., Tang C. et al.

Safety and tolerability of gene therapy with

an adenoassociated virus (AAV) borne GAD

gene for Parkinson’s disease: an open label,

phase I trial // Lancet. — 2007. — V. 369

(9579). — P. 2097–105.

Трансгенна коза дасть Європі

нові ліки

На полиці європейських аптек незаба

ром надійде препарат, виготовлений з моло

ка генетично модифікованих тварин, пові

домляє BBC. Препарат Atryn, виготовлений

з молока трансгенних кіз, призначений для

тих, у кого порушена робота гена анти

тромбіну, що відповідає за запобігання утво

рення тромбів у крові. Він виготовляється

американською компанією GTC Biothera

peutics, і раніше Європейське управління

з контролю над ліками дало негативний

відгук на ці ліки. Однак, вислухавши пора

ди експертів, управління змінило своє

рішення та видало ліцензію на використан

ня препарату. Активна речовина в цьому

препараті добувається із молока кіз, яким

було введено ген антитромбіну людини, що

відповідає за профілактику утворення

згустків крові, які, у свою чергу, призво

дять до появи тромбів, що загрожує закупо

рюванням судин. Підраховано, що у одного

із 3–5 тис. людей цей ген не працює.

Унаслідок цього у них не виробляється бі

лок антитромбін, який слугує антикоагу

лянтом крові. Зазвичай такі люди прийма

ють препарати для розрідження крові,

Молекулярна медицина

AN INTRODUCTION TO MOLECULAR MEDICINE

AND GENE THERAPY

Вступ до молекулярної медицини та генної терапії

За редакцією Thomas F. Kresina

Генна терапія, або використання генетичних маніпуляцій для ліку

вання захворювань, розвинулася завдяки успіхам генетики, молеку

лярної біології, клінічної медицини та геноміки людини. Розвиток мо

лекулярної медицини із застосуванням методів молекулярної біології

для лікування захворювань та встановлення точного діагнозу

уможливили успіхи трансплантації органів, фармакотерапії, а також

розшифрування генома людини. Монографія є фундаментом для

інтерпретації основних експериментальних і нових клінічних

досліджень у галузях клонування, перенесення та цілеспрямованого

доставлення генів; використання генетичної медицини в умовах

клініки; етичних та регуляторних аспектів її застосування, а також но

вих досліджень у галузі геноміки, біотехнології та біоінформатики. Матеріал розподілено на три ос

новні розділи: вступ до цієї науки, огляд її клінічних застосувань, а також обговорення галузей, що

стрімко прогресують і пов’язані з генною терапією та молекулярною медициною. Це вичерпний

посібник, у якому наведено основні підходи до різних видів генетичної терапії.

Інформація, що її подано в монографії, може бути корисною для науковців і дослідників, які пра

цюють у сфері генетики та молекулярної медицини, студентів і аспірантів відповідного профілю,

а також для широкого кола читачів.

Обсяг: 386 стор.

Видавництво: WileyKLiss.

Дата публікації: 27 жовтня 2000 р.

Мова: англ.

EXTRACELLULAR MATRIX AND THE LIVER:

APPROACH TO GENE THERAPY

Екстраклітинний матрикс та печінка:

підхід до використання генної терапії

За редакцією Isao Okazaki, Yosifumi Ninomiya,

Tanikawa Kyuichi та Scott I. Friedman

Tokai University School of Medicine, Kanagawa, Japan

Монографія містить повний огляд нових даних, що сприяли прогре

су в розумінні клітинних та молекулярних основ фіброзу печінки, з

особливим акцентом на проведення відповідної терапії. Цироз печінки

вважали захворюванням, що прогресує і є невиліковним. Однак те

рапія HCV інтерфероном позитивного хронічного гепатиту та/або ци

розу печінки у багатьох випадках приводила до повного видужання.

Книгу присвячено описові нових стратегій у лікуванні усіх видів циро

зу печінки.

Розділи монографії містять шість підрозділів:

• основні наукові дані про екстраклітинний матрикс;

ННООВВІІ ППУУББЛЛІІККААЦЦІІЇЇ ЗЗ ББІІООТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ

ТТАА ССУУММІІЖЖННИИХХ ДДИИССЦЦИИППЛЛІІНН

Нові публікації

• клітини, що є відповідальними за формування екстраклітинного матриксу;

• механізм активації клітин печінки та сигнальної трансдукції;

• основні наукові дані про метаболізм екстраклітинного матриксу, включаючи ферменти та їх

інгібітори;

• нова стратегія лікування цирозу печінки.

Матеріал, поданий у монографії, було репрезентовано на Міжнародній конференції, присвяченій

новим стратегіям лікування усіх видів цирозу печінки, що відбулася 6−9 червня 2001 р. у Токіо.

Обсяг: 502 стор.

Видавництво: Academic Press.

Дата публікації: жовтень 2003 р.

Мова: англ.

GENE AND CELL THERAPY: THERAPEUTIC MECHAK

NISMS AND STRATEGIES. Second Edition

Генна та клітинна терапія: механізми і стратегія.

Друге видання

Nancy Smyth Templeton

Baylor College of Medicine, Houston, TX

У монографії вміщено нові та переглянуто вже опубліковані дис

кусійні матеріали, що стосуються широкого кола питань, пов’язаних із

системами доставлення генів, вірусними векторами, видами клітинної

терапії, застосуванням у клініці, специфічними захворюваннями, норма

тивно регуляторних актами, вимогами FDA, генною експресією тощо.

За висловлюванням автора, «генна терапія допомагає у лікуванні

генетичних та інфекційних захворювань шляхом введення нового гене

тичного матеріалу у відповідні клітини організму».

Хоча в цьому виданні акцент зроблено на власних дослідженнях автора, книга може слугувати

підручником, оскільки містить широкий спектр актуальних проблем, концепцій і гіпотез, що інтен

сивно обговорюються з урахуванням міждисциплінарного підходу. Особливий інтерес становить во

на для осіб, що займаються вивченням вірусних, зокрема лентівірусних, векторів.

У монографії докладно аналізуються інструментальні методи, технології, а також аспекти, які

стосуються майбутнього досліджень на рівні генів і клітини, що є особливо корисним для непро

фесіоналів, студентів та фахівців з різним рівнем підготовки у даній галузі знань, з метою розуміння

сучасного статусу генної і клітинної терапії та прогнозування сталих темпів її розвитку.

Обсяг: 896 стор.

Видавництво: CRC; друге видання.

Дата публікації: 17 грудня 2003 р.

Мова: англ.

STEM CELL AND GENEKBASED THERAPY:

FRONTIERS IN REGENERATIVE MEDICINE

Стовбурова клітина та генна терапія:

межі регенеративної медицини

За редакцією Alexander Battler та Jonathan Leor

Нездатність організму людини самостійно відновлювати ушкоджені

органи та тканини становить велику медичну та соціальну проблему. За

останні декілька років у цій сфері намітився певний прогрес, і успіхи, до

сягнуті в галузі експериментальних стратегій регенерації тканин, особли

во клітинної трансплантації та дослідження стовбурових клітин, мали

наслідком розроблення потенційних методів лікування багатьох раніше

фатальних захворювань. Ці інновації є перспективними для лікування

або профілактики кінцевої стадії дегенерації органів. Клітинна терапія

БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №3, 2008

і тканинна інженерія життєздатними трансплантатами, здатними до росту та ремоделювання, змог

ли забезпечити нові перспективні рішення серйозних проблем дефіциту донорських органів.

Регенеративна медицина — терапія стовбуровими клітинами та генна терапія — пропонують но

вий підхід для відновлення функції ушкоджених органів і тканин. Було надруковано декілька книг,

що стосуються специфічних аспектів заміщення органів або тканин, але жодна з них не торкалася

нових основних аспектів регенеративної медицини. Тому ця монографія є цінним доповненням до

існуючої в даній галузі наукової літератури. У ній описано основні підходи до вирішення проблем ре

генеративної медицини, що уможливлює взаємопроникнення методичних досягнень у різних галу

зях медицини, даючи змогу професіоналам охорони здоров’я не тільки набувати знань безпосередньо

від впровадження регенеративної медицини, але й у близькому майбутньому допомогати пацієнтам

відповідного профілю.

Обсяг: 438 стор.

Видавництво: Springer; перше видання.

Дата публікації: 21 грудня 2005 р.

Мова: англ.

GENE THERAPY FOR CANCER

(CANCER DRUG DISCOVERY AND DEVELOPMENT)

Генна терапія раку

((

синтез, розроблення

та впровадження протипухлинних препаратів)

За редакцією Kelly K. Hunt, Stephan A. Vorburger

та Stephen G. Swisher

Можливість лікування раку — захворювання, що його часто визнача

ють як наслідок генетичних дефектів, −шляхом уведення генів, мішенню

дії яких і є саме ці порушення, було сприйнято з величезним ентузіазмом.

Однак через дедалі зростаючу кількість невдалих спроб терапії цього за

хворювання, включаючи застосування векторних систем, які не досягали

системних метастазів, терапевтичних генів з дублювальними механізма

ми, що, за результатами клінічних випробувань, спричиняло виникнення

клітинної резистентності та токсичності, ці випробування було передчас

но перервано. У трьох вичерпних розділах монографії описано наявні сучасні методи генної терапії

раку з акцентом саме на зазначені недоліки генної терапії. У першій частині наведено різні системи

доставлення генів, включаючи носії або вектори, а також їхні відповідні характеристики та методи

отримання. У другій частині обговорюються стратегії й мішені лікування раку, зокрема молеку

лярні методи летальної терапії клітин, корекції онкогенних генетичних дефектів, а також активації

імунної системи або пухлинного мікрооточення. Автори дають коротке резюме механізмів основних

онкогенних порушень, з наголосом на особливу роль розроблення методів векторної інженерії ген

них мутацій через специфічне розповсюдження вектора у клітині пухлини зі специфічними пору

шеннями. У третій частині монографії наведено висловлювання експертів клінічних випробувань

з генної терапії щодо труднощів, які виникають у разі застосування цього методу лікування раку

в клінічних умовах, а також розглянуто підходи для проведення генної терапії на стадіях клінічно

го тестування і результати, що їх було одержано під час клінічних випробувань.

Обсяг: 600 стор.

Видавництво: Humana Press; перше видання.

Дата публікації: 1 лютого 2007 р.

Мова: англ.