Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Том 2 (Л-Р)

Подождите немного. Документ загружается.

441

РАДІОЛЯРІЄВИЙ МУЛ, -ого, -у, ч. * р. радиоляриевый ил,

а. radiolarian ooze; н. Radiolarienschlamm m – різновид сучас-

них океанічних глибоководних кременисто-глинистих мулів,

збагачений скелетами

найпростіших морських

планктонових теплово-

дних організмів – радіо-

лярій. У вологому стані

являє собою коричневий,

рідше зеленувато-сірий,

чорний алевро-пеліто-

вий і пелітовий осад.

Складається з опалового

кремнезему SiO

2·nH2O

(5-30%), глинистих мі-

нералів, вулканогенного

матеріалу, гідроксидів

заліза і манґану, іноді

цеолітів. Р.м. поширений

виключно в екваторіаль-

ній зоні Індійського і Тихого океанів на глиб. 4500–6000 м

і більше. Займає бл. 3,4% загальної площі дна Світового ок.

У викопному стані переходить в органогенну осадову породу

– радіолярит.

РАДІОЛЯРІЇ, -ій, мн. * р. радиолярии, а. Radiolaria, н. Radio-

larien f pl, Strahlentierchen n pl, Strahltierchen n pl, Strahltiere

n pl – підклас живих істот класу саркодових типу найпро-

стіших. Відомо бл. 7–8 тис. видів Р. Відрізняються геомет-

ричною правильністю форм та великою їх різноманітністю.

Мають мінеральний скелет (г.ч. кремнієвий). Живуть у морях

(в основному – теплих) на різних глибинах. Скелети Р. утво-

рюють глибоководний радіолярієвий мул, радіолярит.

РАДІОМЕТР, -а, ч. * р. радиометр, а. radiometer, н. Radiome-

ter n – 1) Прилад для вимірювання променевої енергії світла.

Оснований на тепловій дії променів. 2) Р. р а д і о т е х н і ч

н и й – прилад для вимірювання потужності випромінювання

радіохвиль. 3) Р. а к у с т и ч н и й – прилад для вимірювання

звукового тиску. 4) Прилад для вимірювання активності ра-

діоактивних об’єктів. За призначенням і принципом дії у цій

категорії, зокрема, розрізняють Р. г е о ф і з и ч н и й – прилад

для радіометричних методів геологічної розвідки; Р. с ц и н т

и л я ц і й н и й – прилад, призначений для вивчення полів ра-

діоактивних випромінювань при геологічних дослідженнях.

За принципом дії виділяють Р. компенсаційні, модуляційні,

частотні.

РАДІОМЕТРИЧНА РОЗВІДКА, -ої, -и, ж. * р. радиометри-

ческая разведка, а. radiometric prospecting, radioactivity explo-

ration, н. Radioaktivitätmessung f, Radiometrie f, radiometrische

Aufklärung f – комплекс методів розвідувальної геофізики, що

базуються на вимірюванні гамма-випромінювання природних

радіоактивних нуклідів або на визначенні концентрації ізото-

пів радону в ґрунтовому повітрі. Методи радіометричної роз-

відки поділяють на йонізаційні, імпульсні й люмінесцентні.

Застосовується для пошуків і розвідки родовищ уранових і

торієвих руд і як непрямий метод пошуків нерадіоактивних

руд (фосфоритів, бокситів, ванадію, рідкісних земель і ін.),

парагенетично пов’язаних з радіоактивними елементами.

Використовується також як допоміжний метод при геол. кар-

туванні. Включає проведення гамма- або еманаційної зйомки

і геол.-геофізичної інтерпретації її результатів. Син. – радіо-

метрія.

РАДІОМЕТРИЧНА СЕПАРАЦІЯ, -ої, -ії, ж. * р. радиомет-

рическая сепарация, а. radiation separation; н. radiometrische

Scheidung f (Aufbereitung f, Trennung f, Separation f) – спеціа-

льний метод збагачення корисних копалин, який здійснюється

в залежності від природної або наведеної радіоактивності.

Відомо майже двадцять методів Р.с. Близько десяти застосо-

вуються у промисловості. До Р.с. відносять: радіометричні

методи (зокрема авторадіометричні); гамма-методи (метод

розсіяного гамма-випромінювання, або гамма-гамма-метод,

гамма-електронний метод, або емісійний; гамма-нейтронний

метод, або фотонейтронний; метод ядерного гамма-резонан-

су, а також рентгенорадіометричний метод), що базується на

взаємодії гамма- або рентгенівських квантів з атомами еле-

ментів, що входять до складу г.п. і руд. Р.с. використовують

для попереднього збагачування уранових, торієвих, тантал-

ніобієвих і інших руд, що містять радіоактивні компоненти, а

також інколи і в довідних операціях по збагачуванню руд чо-

рних металів, алмазних та ін. неметалевих корисних копалин.

Див. також радіометричні сепаратори. В.М.Самилін.

РАДІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ, -ого, -у, ч. * р. радиометри-

ческий анализ, а. radiometric analysis; н. Radioaktivitätsanalyse

f – вимірювання інтенсивності і дослідження спектрального

складу гамма-, бета- і альфа-випромінювань ядер природних

радіонуклідів. На вимірюванні загальної гамма-активності

проб базується методика визначення радію в пробах. Вико-

ристовується для визначення якісного і кількісного складу

речовини.

РАДІОМЕТРИЧНИЙ ВІК, -ого, у, ч. – Див. радіологічний вік.

РАДІОМЕТРИЧНІ МЕТОДИ, -их, -ів, мн. * р. радиометри-

ческие методы, а. radiometric dating, н. radiometrische Metho-

den f pl – методи визначення абсолютного віку гірських порід.

Основані на радіоактивному розпаді деяких елементів (

235

Rb), який протікає з постійною швидкістю, та перетво-

рення їх у стабільні ізотопи інших елементів. Застосовуються

аргоновий (калій-аргоновий), стронцієвий (рубідій-стронціє-

вий), свинцевий і багато ін. методів. Син. – радіологічні мето-

ди, радіоізотопні методи.

РАДІОМЕТРИЧНІ СЕПАРАТОРИ, -их, -ів, мн. * р. радио-

метрические сепараторы, а. radiation separators; н. radiome-

trische Aufbereitungsanlagen f pl, radiometrische Klaubeappara-

te m pl – апарати для збагачування корисних копалин методом

радіометричної сепарації. Р.с. обробляють матеріал крупніс-

тю від 250 до 0,5 мм. Докладніше див. сепаратор радіоме-

тричний.

РАДІОМЕТРІЯ, -ії, ж. * р. радиометрия, а. radiometry, н.

Radiometrie f – 1) Розділ фізики, що вивчає способи вимі-

рювання енергії випромінення. 2) Методи для вимірювання

активності радіонуклідів у радіоактивних об’єктах (кількості

розпадів за одиницю часу). 3) Методи розвідування корисних

копалин, який полягає у використанні радіохвиль для визна-

чення структури гірських порід. 4) Методи для виявлення ра-

діоактивних руд та вод. Син. – радіометрична розвідка.

РАДІОНУКЛІД, -а, ч. * р. радионуклид, а. radionuclide, н. Ra-

dionuklid n, Radiokernart f, Radiokernsorte f – Див. нуклід.

РАДІОСПЕКТРОСКОПІЯ, -ії, ж. * р. радиоспектроскопия,

а. radiospectroscopy, н. Radiospektroskopie f – розділ фізики, в

якому вивчаються спектри випромінювання й поглинання ре-

човиною електромагнітних хвиль у діапазоні від сотень Гц до

300 ГГц. До Р. належать методи електронного парамагнітного

резонансу (ЕПР), ядерного магнітного резонансу (ЯМР), ци-

клотронного резонансу та ін. Методи Р. застосовують для ви-

вчення структури речовини (твердих, рідких і газоподібних

тіл), окремих молекул, моментів атомних ядер, при якісному

аналізі речовини, вимірюванні магнітних полів, створенні

стандартів чистоти тощо.

РАДІОХВИЛЬОВІ МЕТОДИ РОЗВІДКИ, -их, -ів, -и, мн. *

р. радиоволновые методы разведки, а. radiowave methods of

Ðàä³îëÿð³¿ ç ãëèáîêîâîäíîãî ìóëó.

РАД — РА Д

442

prospecting; н. Radioerkundungsverfahren n pl – радіорозвідка,

методи електричної розвідки, що базуються на вивченні елек-

тромагнітних полів (у діапазоні частот від дек. кГц до сотень

МГц) з метою пошуку і розвідки родовищ рудних корисних

копалин і геологічного картування території. Розрізнюють

аеро-, наземні, свердловинні модифікації Р.м.р., а також до-

слідження в гірничих виробках.

РАДІОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ, -ого, -у, ч. * р. радиохимический

анализ, а. rаdiochemical analysis; н. radiochemische Analyse f

– сукупність якісних і кількісних методів визначення радіо-

нуклідів у природних і штучних об’єктах. Базується на прин-

ципах і методах аналітичної хімії (осадження, екстракції,

хроматографії, дистиляції). Використовується при виділен-

ні і дослідженні властивостей радіоактивних елементів та

ізотопів; визначенні вмісту і встановленні закономірностей

поведінки штучних і природних радіонуклідів; в радіогеології

і геохімії, а також при нейтронно-активаційному визначенні

малих кількостей елементів у надчистих матеріалах, рудах і

концентратах, мікроелементів в атмосфері, природних во-

дах, ґрунтах, рослинах і біол. об’єктах. У радіогеології і гео-

хімії використовують для розділення і визначення ізотопного

складу важких природних радіоелементів в гірських породах

і донних осадах, визначення вмісту в породах, мінералах і ру-

дах 20–40 хімічних елементів (рідкісноземельних, платино-

вих, рідкісних, розсіяних і ін.).

РАДІОХІМІЯ, -ії, ж. * р. радиохимия, а. radiochemistry, н.

Radiochemie f – розділ хімії, що займається вивченням хімі-

чних і фізико-хімічних властивостей радіоактивних елемен-

тів, речовин. Одна з задач Р. – розробка методів концентрації

радіоактивних елементів і одержання їх у чистому вигляді.

Застосовує експрес-методи для вивчення короткоживучих ізо-

топів.

РАДІУС, -а, ч. * р. радиус, а. radius, н. Radius m – 1) Відрізок,

що сполучає будь-яку точку сфери або кола з їхнім центром, а

також довжина цього відрізка. 2) Величина охоплення, сфера

дії, поширення чого-небудь стосовно якогось центру.

Приклади похідних від терміна у гірництві та дотичних

галузях:

Радіус повороту – радіус траси транспортної смуги, по

якій проходять транспортні засоби; інші значення – відстань

від осі повороту чи машини, устаткування (напр., кузова екс-

каватора) до габаритної (найбільш виступаючої) деталі.

Радіус розвантаження екскаватора – горизонтальна від-

стань між віссю повороту екскаватора і центром ковша при

його розвантаженні.

Радіус руйнування – найбільша відстань від центру заряду

ВР, на якому спостерігається руйнування гірської породи, що

оточує заряд.

Радіус сейсмічності – відстань від заряду ВР, що забезпе-

чує безпеку будинків і споруджень при коливаннях, виклика-

них вибухом.

Радіус черпання екскаватора – горизонтальна відстань

між віссю екскаватора і крайкою ковша з зубами.

Див. також радіус вибуху, радіус впливу свердловин, радіус

живлення свердловини (колодязя) зведений, радіус каналу ек-

вівалентний. А.Ю.Дриженко.

РАДІУС ВИБУХУ, -а, -у, ч. * р. радиус взрыва, а. radius of

explosion, blasting radius, explosive range, blast; н. Explosions-

radius m – найбільша відстань від центру заряду до відкритої

поверхні, на якій ще спостерігається руйнівна дія вибуху на

тверде середовище, що оточує заряд ВР.

РАДІУС ВПЛИВУ СВЕРДЛОВИН, -а, -у, -…, ч. * р. радиус

влияния скважин; а. range radius of a well; н. Sondeneinﬂ ussra-

dius m – радіус місцевої лійки депресії (тиску), який дорівнює

половині середньоарифметичної відстані між видобувними

свердловинами (колодязями).

РАДІУС ЖИВЛЕННЯ СВЕРДЛОВИНИ (КОЛОДЯЗЯ)

ЗВЕДЕНИЙ, -а, -…, -ого, ч. * р. сводный радиус питания ко-

лодца; а. summary boundary drainage radius; н. Gesamtradius

m des Sonden- (Brunnen-)einzugs – радіус умовного колового

контура живлення свердловини (колодязя) при асиметрич-

ній лійці депресії (тиску), за якого забезпечується фактично

існуючий дебіт свердловини (колодязя) при відборі рідини.

В.С.Бойко.

РАДІУС КАНАЛУ ЕКВІВАЛЕНТНИЙ, -а, -…, -ого, ч. * р.

эквивалентный радиус канала; а. equivalent radius of a chan-

nel, н. äquivalenter Kanalradius m – радіус такого фіктивного

кругового каналу (каналу з круговим прохідним поперечним

перерізом), площа прохідного перерізу якого дорівнює площі

прохідного перерізу реального каналу. Для кільцевого каналу

або ,

де r

e, de – еквівалентний відповідно радіус і діаметр каналу; rк ,

т – радіуси відповідно внутрішній зовнішньої труби (експлуа-

таційної колони) і зовнішній внутрішньої насосно-компресор-

ної труби; d

к , dт – діаметри аналогічно rк і rт. В.С.Бойко.

РАДОН, -у, ч. * р. радон, а. radon, radium emanation; н. Radon

n – радіоактивний хімічний елемент періодичної системи.

Символ Rn. Відкритий у 1900 р. нім. вченим Ф. Дорі та англ.

фізиком Е. Резерфордом. Належить до інертних газів, ат. н.

86, ат. м. 222,0176. Р. – одноатомний газ без кольору і запаху.

Радіоактивний. Токсичний. Хімічно малоактивний. Утворює

сполуки включення з водою, фенолом, толуолом і т.д., хімічні

сполуки – флуориди. Утворюється в радіоактивних рудах і мі-

нералах при розпаді радію (звідси походить і назва елемента).

Штучно одержують з солей радію. Відомо понад 25 ізотопів

Rn. Найбільш стійким є ізотоп

222

Rn (період напіврозпаду –

3,824 доби). Густина 9,73 кг/м

; tпл = - 71 °С; tкип = - 61,9 °С.

Один з найбільш рідкісних елементів на Землі. Загальна

кількість Р. в земній корі глибиною до 1,6 км бл. 115 т. Сер.

концентрація Р. в атмосфері бл. 6·10

-17

% (мас.).

Р. застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження

кристалічної структури радіоактивних мінералів, що викори-

стовуються в ізотопній геохронології. Запропонований також

радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів.

Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану (за ема-

націями Rn у приповерхневому шарі атмосфери), у медицині

(радонові ванни, радіаційна терапія), техніці (Rn-Be джерела

нейтронів).

РАЙБЕР, -а, ч. * р. райбер; а. reamer [reaming] mill; н. Reiber

m – інструмент у вигляді конуса для фрезерування внутрі-

шньої поверхні верхнього пошкодженого кінця залишених у

свердловині насосно-компресорних труб.

РАЙБЕР КОНУСНИЙ РК-1, -а, -ого, ч. * р. райбер конус-

ный РК-1; а. tapered reaming mill РК-1; н. Kegelreiber PK-1

m – ремонтний інструмент, призначений для фрезерування

внутрiшньої поверхнi верхнього пошкодженого кiнця зали-

шених у свердловинi насосно-компресорних труб (НКТ) і яв-

ляє собою видовжене з наскрiзним поздовжнім отвором тiло

з цилiндричною та конусною дiлянками, на поверхнi яких

розмiщено зуби, а у верхнiй частинi має замкову рiзь для при-

єднання до бурильних труб (з правим чи лiвим напрямом рiзі).

Довжина конусної частини райбера забезпечує фрезерування

пошкодженої труби для наступного опускання внутрiшнього

трубовловлювача на глибину не менше 0,5 м.

РАЙБЕР-ФРЕЗЕР РПМ, -а, ч. * р. райбер-фрезер РПМ; а.

grooving milling cutter РПМ; н. Reiber-Fräser m РПМ – ремо-

нтний інструмент, призначений для розкриття “вiкна” в об-

РАД — РА Й

443

садних колонах труб дiаметром 146–273 мм з метою забурю-

вання додаткового стовбура у свердловині. На цилiндричнiй

i конiчнiй поверхнях корпуса прорiзано пази i запресовано

каскади рiжучих зубiв. У корпусi передбачено промивальнi

отвори для здійснення циркуляцiї. Райбер опускають у свер-

дловину на бурильних трубах. Дiаметр райбера вибирають на

10–15 мм меншим внутрiшнього дiаметра обсадної колони в

iнтервалi створюваного вiкна. Прорiзування колони здiйсню-

ють обертанням бурильного iнструменту iз швидкiстю 45–80

об/хв з одночасним подаванням райбера по похилiй поверхнi

вiдхилювача. В.С.Бойко.

РАЙЗЕР БУРОВИЙ, -а, -ого, ч. * р. райзер буровой; а. drill-

ing riser; н. Bohrriser m – пристрій, за допомогою якого на-

дводна частина платформи для морського буріння свердлови-

ни з’єднується з опорною плитою, встановленою на дні моря.

Всередині райзера проходить бурильна колона і здійснюється

циркуляція бурового розчину від гирла свердловини до палуби

бурового устатковання.

РАЙЗЕР ЕКСПЛУАТАЦІЙНИЙ, -а, -ого, ч. * р. райзер экс-

плуатационный; а. marine drilling riser; н. mariner Bohrriser

m – пристрій у формі металевого циліндра, один кінець якого

закріплений до опорної плити на дні моря, другий виведений

на поверхню моря і закріплений до експлуатаційної платфор-

ми, всередині якого знаходяться маніфольди викидних ліній.

Використовується при морському видобуванні нафти і газу з

розміщенням гирла свердловини на дні моря. В.С.Бойко.

РАЙОНУВАННЯ, -…, с. * р. районирование, а. zoning, re-

gionalization, н. Rayonierung f, Einteilung f – (від франц. rayon)

– розділення територій за певними ознаками – фізико-геогра-

фічними, геологічними, металогенічними (мінерагенічними),

сейсмічними і ін. Див. гідрогеологічне районування, району-

вання геоморфологічне, районування металогенічне (мінера-

генічне), районування сейсмічне, районування фізико-геогра-

фічне.

РАЙОНУВАННЯ ГЕОМОРФОЛОГІЧНЕ, -…, -ого, с. * р.

районирование геоморфологическое, а. geomorphological re-

gionalization, н. geomorphologische Rayonierung f – виділен-

ня ділянок земної поверхні, які характеризуються відносною

однорідністю рельєфу. Комплексне Р.г. інтеґрально враховує

особливості морфології, генезису, геологічного віку елемен-

тів рельєфу. Р.г. базується на поняттях про морфолого-генети-

чні типи рельєфу. Крім того, здійснюють диференційоване Р.г.

– за окремими ознаками рельєфу: за характером морфостру-

ктури і морфоскульптури, віку рельєфу, особливостях сучас-

них рельєфотвірних процесів тощо. При Р.г. виділяються такі

супідрядні одиниці: провінції, області, райони і т.д. Провінції

– великі території, цільна геоструктурна одиниця. Області

– виділяються за характерними особливостями мезорельєфу.

Райони – територіально відособлені частини області.

РАЙОНУВАННЯ МЕТАЛОГЕНІЧНЕ (МІНЕРАГЕНІЧНЕ),

-…, -ого, с. * р. районирование металлогеническое (минераге-

ническое), а. metalogenic (mineragenic) regionalization, н. me-

tallogene (mineralgenetische) Rayonierung f – виділення рудо-

носних площ (або площ розвитку рудних і нерудних корисних

копалин) різного значення і розмірів, а також встановлення

їх супідрядності. Виділяються планетарні трансрегіональні

металогенічні і мінерагенічні пояси (Тихоокеанський рудний

пояс, С.С.Смирнов; Євразійський мінерагенічний, Б.С.Па-

нов) і ін., а також рудоносні площі меншого масштабу (оло-

во-вольфрамові поліметалічні і ін. пояси Забайкалля). Д.І.

Щербаков (1945) навів майже повний комплекс понять, що

застосовуються при металогенічному районуванні, В.І. Сми-

рнов (1947) виділив типи рудних поясів, І.Г Магак’ян (1959)

і ін. дали визначення металогенічним поясам, провінціям і

зонам. Сьогодні більшість дослідників виділяють металоге-

нічні пояси, провінції, структурно-металогенічні зони і більш

локальні – рудні райони, зони, вузли, поля. Терміни металоге-

нічних територіальних узагальнень більш або менш встанов-

лені, але досі немає одноманітності їх застосування. З метою

упорядкування цієї термінології Е.І.Шаталов (1959) запропо-

нував розділяти рудоносні площі за їх розмірами і конфігу-

раціями (табл.). Серед рудних зон, вузлів і полів виділяються

окремі родовища і іноді рудні дільниці (Микитівське рудне

поле – Софіївське, Чегарникське і ін. родовища, – Кіровсь-

ка, Ново-Заводська і ін. дільниці). Прикладом планетарної

мінерагенічної структури земної кори є Євразіатський рудо-

нафтогазоносний пояс, у центральній частині якого розташо-

вані Донецький басейн і Дніпровсько-Донецька западина. До

північного заходу на території Білорусі, Польщі і суміжних

країн цей пояс включає Прип’ятський ґрабен, Брестсько-Під-

ляський прогин, Щецинсько-Лодзінську западину і далі через

Польсько-Данський авлакоген він іде у бік Північного моря

та Ісландії. На південному сході від Донбасу розташовується

на продовженні пояса похований кряж Карпинського і скла-

дчастих структур Мангишлаку, розривних дислокацій Устю-

рта і Південно-Бузачинської зони, а також Султануїздагу і

Бухаро-Хівінської зони розломів, яка переходить в Південний

Тянь-Шань. Подальше простягання структур мінерагенічного

пояса йде через північне обрамлення Тарильської плити пів-

нічною частиною Китаю – через провінції Ганьсу, Внутрішню

Монголію і далі на схід аж до Тихоокеанського узбережжя.

Табл. Класифікація рудоносних площ за Е.І.Шаталовим

Розмір

Форма

Лінійно-довгасті

площі

Площі іншої

форми

Планетарні

Планетарний металоге-

нічний пояс

Дуже крупні Металогенічний пояс

Металогенічна

провінція

Крупні

Металогенічна

зона – рудний пояс

Металогенічна

область

Середні

– Рудний район

Рудна зона –

– Рудний вузол

Невеликі Рудне поле

Для найбільш вивчених у мінералогічному відношенні

Донецького басейну і Південного Тянь-Шаню характерні

ртутно-стибієві, золоторудні, рідкіснометалічні, флюоритові

та інші рудні формації. Вони можуть бути виявлені і в інших

структурах поясу, що необхідно враховувати при їх прогноз-

но-перспективній оцінці. У межах Євразіатського поясу роз-

ташовуються найбільші в Європі і Азії нафтогазові родовища

(ДДВ, Сівероморсько-Німецька провінція, Астраханське, Те-

нгизське родовища та ін.), для яких встановлена підвищена

ртутоносність вуглеводнів. Це свідчить про вирішальний

вплив на формування локальних нафтогазоносних родовищ і

районів глибинних розломів і прихованих дислокацій, до яких

приурочена також ртутна та інша ендогенна мінералізація.

Металогенічне районування на території України. У

будові території України беруть участь різні структури: УЩ,

складений докембрійськими утвореннями, обрамляючі його фа-

РАЙ — РА Й

444

нерозойські западини, альпійські складчасті споруди. В межах

України виділяють металогенічні провінції: Дніпровсько-Доне-

цьку, Дністровсько-Причорноморську, Карпатсько-Кримську

та Українського щита, які поділяються на субпровінції, стру-

ктурно-металогенічні зони (СМЗ), металогенічні зони (МЗ),

рудні райони та рудні поля. Розвиток земної кори в докембрії

УЩ мав три великі етапи: архейських кратонів, ранньопроте-

розойських рухомих поясів та заключний етап активізації і

рифтогенезу. Для першого етапу характерні такі типи структу-

рно-формаційних зон (СФЗ): ендербіт-ґранулітових, амфіболіт-

ґнейсових та ґраніт-зеленокам’яних поясів.

На другому етапі розвивалися СФЗ прогинів та швів текто-

но-термально перероблених архейських кратонів, вулкано-плу-

тонічних поясів. На заключному, третьому етапі проявилися

СФЗ активізації та рифтогенезу. Фанерозойські комплекси

об’єднують дві групи СФЗ – платформного чохла та склад-

частого пояса.

Перша група – це зона пасивних окраїн континентів та зовні-

шніх частин плит. СФЗ альпійського складчастого комплексу

– активні окраїни континентів та колізій. Кожному з цих типів

СФЗ властива певна металогенічна спеціалізація.

В цілому Україна характеризується наявністю найбільших,

світового значення родовищ заліза, марганцю, великих родо-

вищ титану, цирконію, графіту, каолінів, ртуті, урану, рідкі-

сних металів, літію, сірки, кухонної та калійної солі, а також

родовищ золота, нікелю, свинцю, цинку, хромітів, плавикового

шпату, апатиту, дорогоцінного каміння, пірофіліту та інших

корисних копалин.

Металогенічна провінція УЩ найбагатша різноманітними

родовищами. Крім широко відомих видів мінеральної сировини,

таких як залізо, графіт, титан, уран, виявлено нові, нетради-

ційні для регіону корисні копалини. Так, ґраніт-зеленокам’яним

поясам, розвинутим у Середньому Придніпров’ї (Сурська, Вер-

хівцівсько-Чортомлицька СМЗ), властива золоторудна спеціа-

лізація. У синклінальних прогинах та епікратонних западинах,

виповнених протерозойськими вулканогенно-осадовими фор-

маціями, виявлено поля літієвих пегматитів (Звенигородсько-

Хмелівська СМЗ, Федорівська МЗ).

Рідкіснометалічні руди, пов’язані з сублужними та лужни-

ми породами, розглядаються як багатокомпонентна сировина

(тантал, ніобій, берилій, рідкісні землі, цирконій, олово, молі-

бден, літій, флуор), що потребує комплексного освоєння (Су-

щано-Пержанська, Приазовська СМЗ). Коростенська та Кор-

сунь-Новомиргородська СМЗ, складені рапаківі-ґранітною та

габровою формаціями, спеціалізовані на титан, апатит, вана-

дій, скандій, а також на камерні пегматити з топазом, берилом,

моріоном.

Виявлено досить специфічні золоторудні родовища, пов’язані

з ґнейсово-ґранулітовими комплексами, вулкано-плуто-нічни-

ми поясами та зонами активізації (Голованівська, Кірово-

градська СМЗ), вулкано-плутонічні пояси (Волинська субпро-

вінція), перспективні на сульфідно-мідно-нікелеве зруденіння,

пов’язані з піроксеніт-габро-норитовою та габро-долерит-тро-

ктолітовою формаціями.

До вуглецьвміщуючих формацій приурочені великі родовища

графіту (Буртинське, Петрово-Балахівське, Хащевато-Заваллів-

ське, Сачкинсько-Троїцьке та інші рудні поля). Унікальна гра-

фітоносність УЩ не має аналогів у світі.

По-новому трактується геологічна будова Кривбасу (Кри-

ворізько-Кременчуцька СМЗ). Запропоновано уявлення про

насув-підсувну будову цього визначного залізорудного району.

При цьому шар’яжні зони, виражені тальковими горизонтами,

є головними рудоконтролюючими (екрануючими) структурами

для багатих залізних руд.

Дніпровсько-Донецька металогенічна провінція характе-

ризується розвитком зруденіння ртуті, золота, поліметалів,

міді, кухонної солі, пов’язаних з карбонатно-теригенною, ла-

гунною соленосною, евапоритовою та теригенною червоно-

колірною формаціями палеозою (Центральна, Бахмутсько-

Нагольна СМЗ).

Особливістю Дністровсько-Причорноморської металогеніч-

ної провінції є наявність зруденіння самородної міді в трапах

венду (Луківсько-Ратнівська МЗ) та плавикового шпату у те-

ригенно-континентальній формації венду (Подільсько-Придні-

стровська МЗ).

Для Карпатсько-Кримської металогенічної провінції характе-

рне зруденіння золота, поліметалів, ртуті, бариту, алунітів в

андезит-базальтовій, ліпарит-дацитовій та зеленосланцевій фо-

рмаціях (Закарпатська, Мармароська СМЗ), сірки, кухонної та

калійної солі – у теригенній соленосній та сульфатно-карбона-

тній формаціях (Передкарпатська, Закарпатська СМЗ), заліза

– у залізисто-піщано-глинистій формації (Керченський залізо-

рудний район). Особливий інтерес становить виділення мега-

зон активізації – найбільших структурних лінеаментів у десятки

кілометрів шириною та сотні–тисячі кілометрів у довжину, які

мають трансрегіональний характер (Центрально-Українська

та Північно-Українська).

Центрально-Українська зона перетинає увесь УЩ, південні

частини Донбасу й Українських Карпат. В її межах розміщуються

основні золоторудні, рідкіснометальні, уранові та флюоритові

об’єкти УЩ, золото-поліметалічне та ртутне зруденіння Карпат

і Донбасу.

Північно-Українська зона охоплює північно-західну крайову

частину УЩ, північну частину Волино-Подільської западини,

на сході перетинає ДДЗ і продовжується у межах ВКМ. Ця

зона контролює рідкіснометальне, срібло-поліметалічне, флюо-

ритове зруденіння УЩ, концентрації самородної міді у трапах

Волині. За їх характером ці зони віднесено до типу рудоконцен-

труючих.

Таким чином, територія України має високу продуктивність

та значні перспективи щодо традиційних для неї корисних

копалин – заліза, марганцю, титану, графіту, циркону, каолі-

нів, сірки, кухонної солі. За рівнями запасів та ресурсів Україна

– одна з найбільших рудних провінцій світу щодо цих видів си-

ровини. Разом з тим виявлено й оцінено нові, не традиційні

для України корисні копалини – золото, поліметали, рідкісні

метали, літій, нікель, хроміти, мідь, флюорит, алмази, бурш-

тин та ін. Прогнозна оцінка корисних копалин, яка виконана по

території України, свідчить про наявність значних прогнозних

ресурсів головних типів твердих корисних копалин і відображає

реальні геологічні перспективи виявлення нових та розширення

відомих родовищ.

Мінерагенічне районування осадового чохла. В мінера-

генії постпротерозойського періоду велике значення має струк-

турно-фаціальний, літологічний контроль зруденіння. Значно

впливають на рудоносність покриву платформи структури фу-

ндаменту, особливо наскрізні глибинні розломи. Переважають

осадовий, осадово-інфільтраційний, залишковий і гідротерма-

льний генетичні типи зруденіння. Основне значення мають ро-

довища різних типів глин (бентонітових, вогнетривких), кам’яно-

го вугілля, солі, сірки, а також ртуті, поліметалів, міді, флюориту,

марганцю, алюмінію, нікелю (у корі вивітрювання) і рідкісних

металів (розсипи). В цілому для України головними типоморф-

ними металами є залізо, марганець, титан, цирконій, рідкісні

метали, ртуть, мідь, свинець, нікель, алюміній. Встановлено

основні закономірності просторового розміщення калійних

солей, вугілля, фосфоритів, бентонітових і вогнетривких глин.

Виділено поля і ділянки їх локалізації. На основі отриманих да-

РАЙ — РА Й

445

них про мінерагенію осадовиго чохла зроблено його прогнозну

оцінку. До виявлених закономірностей належать:

1.. Зв’язок рудної мінералізації з тектонікою регіо-

ну; зруденіння приурочені г. ч. до ділянок з піднятим

фундаментом (“пасмом” піднятих блоків), до зон розломів, ку-

полів, солянокупольних структур.

2. Стратиграфічний контроль. Кухонна і калійна солі – девон

і нижня перм, свинцево-цинкова мінералізація – нижній ка-

рбон, шамозитові залізні руди – юра, розсипи – берецька і но-

вопетрівська світи, фосфорити – сеноман, канівська, бучацька,

київська та межигірська світи.

3. Літолого-фаціальний контроль. Розсипи спостерігаються

в прибережно-морських і континентальних утвореннях тріасо-

вого, юрського, ранньокрейдового, палеогенового, неогено-

вого і четвертинного віків. Прояви бокситів приурочені до

елювію докембрійських порід, а також до утворень строкато-

барвної формації пізньоюрського і ранньокрейдового віків. У

поширенні фосфоритів, пов’язаних з мілководними і морсь-

кими осадами, фаціальний контроль має не менше значен-

ня, ніж стратиграфічний.

4. Прояви свинцю і цинку, які мають практичне значення,

приурочені до брекчій кепроку солянокупольних структур, а

також до пористих, тріщинуватих порід, які контактують з

брекчією. З куполами пов’язані рудопрояви флюориту і точ-

ки підвищеної мінералізації ртуті, міді, молібдену, кобальту,

ґерманію, ґалію, скандію, бору і сірки. У межах Донбасу ртутна

і поліметалічна мінералізації також приурочені до тектонічних

піднять. Солянокупольні структури становлять певний інтерес

для пошуків калійних солей, бору.

5. Спостерігається успадкованість зруденіння від древніших

формацій до більш молодих. Накопичення рудних мінералів в

осадовій товщі виявляються переважно в районах, де породи

кристалічної основи (та інших фундаментів) збагачені цими

компонентами. Напр., ґерманій у вугіллі нижнього і середнього

карбону встановлено в межах залізорудних формацій. Юрські

шамозито-сидеритові залізні руди поширені на площі, яка ле-

жить на продовженні структур Кривого Рогу з властивими їм

залізорудними формаціями. Встановлено зв’язок мінерагенічної

зональності та рудогенезу з виявленими зонами структурно-фо-

рмаційних та стратиграфічних неузгоджень, що відкриває нові

напрями ціленаправлених мінерагенічних досліджень осадового

чохла, раціонального проведення геологорозвідувальних робіт.

Л.С.Галецький.

РАЙОНУВАННЯ СЕЙСМІЧНЕ, -…, -ого, с. * р. райониро-

вание сейсмическое, а. seismic zoning, seismic regionalization,

н. seismische Rayonierung f – розділення територій на райони

різної сейсмічної активності. При проведенні Р.с. врахову-

ються результати наслідків землетрусів, що відбулися, роз-

ташування гіпоцентрів землетрусів різної сили, статистичні

відомості про повторюваність землетрусів певних енерге-

тичних класів, відомості про тектонічну і геоморфологічну

будову. На картах Р.с. для кожного району вказується інте-

нсивність можливих землетрусів, яка оцінюється звичайно

за 12-бальною шкалою. Щоб показати силу можливих зем-

летрусів узагальнюється положення ізосейст раніше зареєс-

трованих землетрусів. Карти Р.с. звичайно будують у масш-

табах 1:2 500 000 – 1:10 000 000, оскільки кожний сильний

землетрус захоплює велику територію. Ці карти основані на

тектонічних і сейсмічних даних і входять до складу норм і

правил сейсмостійкого будівництва. Крім цього, проводиться

сейсмічне мікрорайонування, необхідне для оцінки ступеня

руйнування від землетрусів в межах міст або районів. При

цьому враховується приріст або зменшення їх бальності по

відношенню до середньої величини з урахуванням характеру

ґрунтів (склад корінних і пухких відкладів, потужність шарів

з різними фізичними параметрами), положення рівня ґрунто-

вих вод і особливостей рельєфу місцевості.

РАЙОНУВАННЯ ТЕКТОНІЧНЕ, -…, -ого, с. – Див. текто-

нічне районування, тектонічне районування України.

РАЙОНУВАННЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ, -…, -…-ого, с.

* р. районирование фізико-географическое, а. physical and ge-

ographical regionalization, н. physikalisch-geographische Ray-

onierung f – система територіального поділу земної поверхні

на супідрядні природні регіони. При цьому виділяються тери-

торіальні підрозділи з неповторним комплексом ознак, викли-

каних місцевими особливостями рельєфу, клімату, рослинно-

сті, будовою фундаменту і платформного чохла, діяльністю

людини і т.д. На рівнинах виділені райони відрізняються од-

норідною геологічною будовою, переважанням одного типу

рельєфу, єдиним кліматом, однотипним поєднанням гідроге-

ологічних умов, ґрунтів, біоценозів. У горах райони можуть

охоплювати місцеву систему окремих масивів і міжгірських

западин і т.д.

Розрізняють Р.ф.-г. за компонентами природного середо-

вища (геоморфологічне, кліматичне, за ґрунтами тощо) та

комплексне (ландшафтне). Зональні одиниці комплексного

районування: географічний пояс, географічна зона, підзона,

фізико-географічна смуга. Азональні: сектор, країна, область,

провінція, округ, район.

РАКУШНЯК, -у, ч. * р. ракушечник, а. coquinа, shell rock, shell

limestone; н. Muschelkalk m – вапняк, що складається перева-

жно з раковин морських тварин і їх уламків. Утворюється, як

правило, в літоральній і субліторальній зонах. За складом по-

діляється на брахіоподовий, гастроподовий, нумулітовий і ін.

Р. характеризується великою пористістю (макропористістю),

що дорівнює 21-60%; об’ємна маса 1100–2240 кг/м

; тепло-

провідність 0,29–0,99 Вт/(м·К); межа міцності при стисненні

0,4–28 мН/м

. Р. легко обробляється, піддається розпилюван-

ню, обтісуванню. Широко застосовується в будівництві як

стіновий і облицювальний матеріал. Щебінь і пісок з Р. – за-

повнювачі для легких бетонів. Крім того, Р. використовуєть-

ся у виробництві вапна, цементу, вапнякового борошна. Див.

черепашник.

РАМЕЛЬСБЕРҐІТ, -у, ч. * р. раммельсбергит, а. ram-

melsbergite, н. Rammelsbergit m – мінерал, діарсенід нікелю

острівної будови. Формула: NiAs

2. Містить (%): Ni – 28,12;

As – 71,88. Домішки: Co, Fe, S, Bi. Сингонія ромбічна. Ромбо-

дипірамідальний вид. Форми виділення: масивні, призмати-

чно-зернисті, іноді волокнисті аґреґати, зрідка – кристали.

Густина 7,1. Тв. 5,5-6,5. Колір білого олова з червонуватим

відливом. Блиск металічний. Риска сірувато-чорна. Злам не-

рівний. Непрозорий. Зустрічається в жильних родовищах

разом з іншими мінералами нікелю та кобальту. Асоціює з

льолінгітом, смальтитом, нікеліном, арсенопіритом, ко-

бальтином, сафлоритом. Відомі знахідки: в Шнееберзі

(ФРН), Льолінг-Гюттенберзі (Австрія), Валле (Швейцарія),

на руднику Ельдорадо (Канада), Модум (Норвегія), Бу-Аз-

зер (Марокко). Другорядне джерело нікелю та арсену. На-

званий на честь нім. хіміка і мінералога К.Ф.Раммельсберґа

(K.F.Rammelsberg), J.D.Dana, 1854.

РАМП, -а, ч. * р. рамп, а. ramp, н. Rampe f – ґрабен, обме-

жений підкидами і насувами. Амер. вчений Б.Вілліс висунув

гіпотезу формування Р. для пояснення структури Мертвого

моря.

РАМПА, -и, ж. * р. рампa, а. dock, loading ramp, ramp plat-

form, н. Rampe f – крита споруда у вигляді ємкості з похилим

днищем для складування, охолодження вугільних брикетів

та їх подальшого відвантаження у залізничні вагони або ав-

РАЙ — РА М

446

тотранспорт. Р. може застосовуватися також як відвантажу-

вальний засіб для інших крихких матеріалів, що потребують

запобігання їх подрібненню.

РАНДОМІЗАЦІЯ, -ії, ж. * р. рандомизация, а. randomization,

hashing, н. Randomisation f – розташування об’єктів у випад-

ковому порядку. Застосовується, напр., для вибору порядку

слідування окремих дослідів при плануванні експериментів.

РАНЖУВАННЯ, -…, с. * р. ранжирование, а. ranging, rank-

ing, rating, н. Rangieren n, Ordnen n – послідовне розміщен-

ня чогось; Р. в е л и ч и н – розміщення величин у певному

порядку за ступенем важливості, значущості. Застосовують,

зокрема, у моделюванні, а також при створенні систем авто-

матичного управління технологічними процесами.

РАПАКІВІ, * р. рапакиви, а. rapakiwi, н. Rapakiwi m – дво-

полевошпатові ґраніти підвищеної лужності з характерною

центричною структурою, зумовленою наявністю великих

овоїдів калієвого польового шпату, звичайно оточених об-

лямівками олігоклазу. Така структура обумовлює відносно

швидке руйнування породи. Різновид Р., в якому овоїди не

покриті олігоклазовою оболонкою, наз. пітерлітом, якщо об-

лямовані овоїди переважають, порода наз. виборгітом. Колір

сірий і рожевий. Темнокольорові мінерали представлені біо-

титом і роговою обманкою високої залізистості; акцесорні

– титаномагнетит, олівін, флюорит, апатит, циркон. Гу-

стина бл. 2,65, пористість 0,3%, опір стисненню 100–200

МПа. Р. – типові субплатформні посторогенні утворення, що

виникли в тісній асоціації з комагматичними ефузивами і ба-

зальтоїдним магматизмом. Найбільші масиви знаходяться на

Російській і Півн.-Американській платформах. Назва – від

фін. “rapa” – гнилий і “kivi” – камінь (за властивістю швидко

руйнуватися).

РАПТОВЕ ВИДАВЛЮВАННЯ ВУГІЛЛЯ З ПОПУТНИМ

ГАЗОВИДІЛЕННЯМ, -ого, -…, с. * р. внезапное выдавлива-

ние угля с попутным газовыделением; а. sudden squeezing-out

of coal by accompanying gas evolution, н. plötzliches Auspressen

n von Kohle mit begleitendem Gasaustritt – швидке зміщення

вугільного масиву в робочий простір більше ніж на 0,2 м. Су-

проводжується утворенням у вугільному пласті порожнини,

заповненої зруйнованим великогрудковим вугіллям, глибина

якої менша її ширини. Крім того, в порушеному пласті спо-

стерігаються пустоти, зяючі тріщини, часто – щілини між

покрівлею і пластом з тонкодисперсним вугільним пилом

на поверхні щілини. Видавлений вугільний масив зберігає

структуру. Відбувається зміщення кріплення та механізмів.

Відносне газовиділення дорівнює або менше різниці між

природною газоносністю пласта і залишковою газоносністю

видавленого вугілля. Можливе ураження людей внаслідок за-

газування виробок або механічного притискання і удару зруй-

нованим вугіллям. Порушення технологічного циклу можли-

ве внаслідок пошкодження кріплення і обладнання, а також

пошкодження лінії діючого вибою.

Явище виникає на газоносних пластах, складених пачка-

ми різної міцності, в зонах підвищеного гірничого тиску, на

ділянках зависання покрівлі. Як правило, протікає в процесі

виймання вугілля, але в щитових, стругових і комплексно-

механізованих вибоях спостерігалося і при зупиненому ви-

ймальному обладнанні. Може передувати раптовим викидам

та гірничим ударам. Розвиток явища визначає гірничий тиск,

фізико-механічні властивості вугілля та бічних порід. Прямі

попереджувальні ознаки відсутні. Побічні – підвищений тиск

на привибійне кріплення, підвищене газовиділення, звукові

ефекти в масиві, затиснення бурового інструмента. В.І.Сара-

нчук, В.С.Білецький.

РАПТОВИЙ ВИКИД ВУГІЛЛЯ ТА ГАЗУ, -ого, -у, -…, ч.

* р. внезапный выброс угля и газа, а. sudden outburst of coal

and gas, н. plötzlicher Kohlen- und Gasausbruch m – самочин-

не миттєве руйнування частини гірського масиву біля вибою

гірничої виробки, що супроводжується викидом твердої ко-

рисної копалини (вугілля, сіль) або бокової породи та інтен-

сивним виділенням газу (метану). Тривалість Р.в. – до дек.

секунд. Перед Р.в. спостерігається значне підвищення акусти-

чної або сейсмоакустичної активності масиву; затримка від-

жиму пласта і зближення бічних порід попереду вибою; лу-

щення та “стріляння” порід (берґшляґ) на поверхні виробки;

збільшення інтенсивності газовиділення і виходу штибу при

бурінні шпурів, розділення вибурених кернів на диски опук-

ло-увігнутої форми. Деякі статистичні дані показують зв’язок

Р.в. з планетарними процесами (зокрема положенням Місяця,

припливними процесами в земній корі).

Найбільша ча-

стина викинутої

маси – частинки

розміром від дек.

мм до десятків

мм; серед роз-

дробленої маси

зустрічаються

окремі великі

брили породи

або корисної ко-

палини. Для Р.в.

у вугільних пла-

стах характерне також утворення тонкого вугільного пилу,

т.зв. скаженого борошна, яке покриває осн. масу викинутого

вугілля. Інтенсивність Р.в. оцінюється кількістю викинутої ко-

рисної копалини та породи.

Відомі Р.в. інтенсивністю від дек. десятків кг до дек. тис.

т. Р.в. інтенсивністю 5–50 т складають бл. 65-70% всіх випа-

дків. Кількість викинутого газу найчастіше складає дек. де-

сятків м

. Найбільший з відомих у світі Р.в. – 14 тис. т ви-

кинутої маси вугілля і бл. 600 тис. м

газу метану стався у

1968 в Україні на Донбасі (шахта ім. Ю.Гагаріна). При цьому

було повністю засипано квершлаґ довжиною 650 м, а товщина

шару “скаженого борошна” досягала 40 – 50 см. Великий

викид вугілля (бл. 2 тис.т гірничої маси) стався на ш. “Мушке-

тівська-Заперевальна” № 1 ВО “Пролетарськвугілля” у 70-х

роках ХХ ст.

Р.в. вугілля та газу відбуваються в осн. на глиб. понад 250 м

на пластах потужністю 0,5 – 2,5 м, найчастіше у пластах ву-

гілля марок Ж, К, П; рідше марок А, Г. Всі вугільні пласти,

на яких реєструються Р.в., мають порівняно високу газонос-

ність (10–30 м

/т). На пластах зі сталим тиском газу менше

0,6 МПа (6 атм) в контрольних свердловинах Р.в. не спостері-

гаються. Р.в. породи і газу відбуваються в осн. на глиб. біль-

ше 400 м (пісковиків – більше 700 м). Розроблений комплекс

заходів щодо прогнозу Р.в. (див. викидонебезпека); розрізню-

ють види прогнозу: регіональний, локальний і поточний. Осн.

заходи щодо забезпечення безпечної і ефективної розробки

вугільних пластів, небезпечних по Р.в.: випереджувальна від-

робка захисних пластів; профілактична дегазація вугільного

масиву; зволоження нагнітанням води в пласт; стовпова сис-

тема розробки; щитова, стругова і комбайнова вузькозахопна

виїмка вугілля; комбайнове проведення підготовчих виробок;

повне обвалення на пологих пластах і повне закладання

на

крутих; гідровіджим вугілля; гідровимивання випереджаль-

них порожнин і щілин; буріння випереджальних свердловин;

Ðèñ. Ñõåìà ðàïòîâîãî âèêèäó âóã³ëëÿ òà ãàçó.

РАН — РАП

447

камуфлетне висадження; утворення розвантажувальних щі-

лин; застосування випереджального кріплення.

Існує дек. уявлень про механізм Р.в. Відрізняються вони

оцінкою участі в Р.в. газу, напружено-деформованого стану

масиву, а також фізико-механічних і фізико-хімічних власти-

востей корисної копалини або породи. В.І.Саранчук, В.С.Бі-

лецький.

РАПТОВИЙ ВИКИД ПОРОДИ І ГАЗУ, -ого, -у, -…, ч. * р.

внезапный выброс породы и газа; а. gas and rock outburst, н.

plötzlicher Gesteins- und Gasausbruch m – лавиноподібний про-

цес руйнування породного масиву з виносом і переміщенням

породи по виробці потоком газу, що виділяється. Породний

масив руйнується по контуру виробки. Частина відкинутої

від вибою породи роздроблена до розмірів грубозернистого

піску. Порожнина, що утворилася оконтурена породою, що

розшарувалася на тонкі лускаті пластинки. Спостерігається

підвищене у порівнянні зі звичайним газовиділення у виро-

бку, повітряний поштовх, струс масиву. Кут укосу викинутої

породи менший від природного. Порушення технологічного

процесу пов’язане з пошкодженням машин, кріплення, руйну-

ванням лінії діючого вибою.

Типові умови виникнення явища: газонасичені високо-

пористі пісковики. Проведення виробок буропідривним спо-

собом. Геологічні порушення. Розвиток явища визначають

гірничий тиск та фізико-механічні властивості газоносних

порід. Попереджувальні ознаки: ділення керна на опукло-уві-

гнуті диски. Збільшення коефіцієнта використання шпурів і

ступеня дроблення породи в попередніх циклах проведення

вибухових робіт. В.І.Саранчук, В.С.Білецький.

РАПТОВИЙ ПРОРИВ ВОД І ПЛИВУНІВ, -ого, -у, -…, ч.

* р. внезапный прорыв вод и плывунов, а. sudden water and

quicksand inrush; н. plötzlicher Wasser- und Schwimmsandein-

bruch m – посилене надходження в гірничу виробку води або

пухких водонасичених порід з пливунними властивостями;

відбувається внаслідок самочинного або примусового руй-

нування водотривких порід у виробці. Р.п.в.п. спостерігаєть-

ся частіше за все на початковій стадії освоєння обводнених

родовищ (див. обводненість родовищ), напр., на шахтах

при проходженні стовбурів, підготовчих виробок тощо; на

кар’єрах – при проходці в’їзних і розрізних траншей. Най-

більшу небезпеку Р.п.в.п. являють при проходженні похилих

і крутопадаючих виробок. Тривалість Р.п. пливунів складає

дек. хвилин (рідше – години), тривалість Р.п. води – дек. діб

або місяців. Кількість винесеного матеріалу може досягати

дек. тис. м

, дебіт води – дек. тис. м

/год, що зумовлює ча-

сткове затоплення, замулення або повне “закриття” гірничої

виробки на відстані до сотень м, “поховання” механізмів і ма-

шин, утворення пустот у масиві гірських порід, провалів або

мульд осідання на земній поверхні. Недостатня вивченість

механізму і різноманіття чинників, які зумовлюють Р.п.в.п.,

ускладнюють прогноз проривів і розробку запобіжних захо-

дів. При проходженні шахтних стовбурів для попередження

Р.п.в.п. застосовують заморожування пухких піщаних порід

або водозниження, а при проходженні горизонтальних підзе-

мних виробок – дренаж. У шахтах, небезпечних за проривом

вод, передбачають водозбірники, що забезпечують роботу

гол. водовідливів протягом 8 год. нормального припливу, для

дільничних – 4 год. нормального припливу; як аварійні єм-

кості можуть використовуватися старі виробки. В.І.Саранчук,

В.С.Білецький.

РАТНІВСЬКИЙ ГОРСТ, -ого, -у, ч. – геол. структура на півн.-

заході України. Має широтне простягання вздовж правобе-

режжя Прип’яті в межах Волинської та Рівненської областей.

Ширина горсту 15–30 км. Кристалічний фундамент залягає

на глибину до 500 м, осадовий чохол представлений породами

протерозою і пізньокрейдової епохи. У рельєфі відповідає

частині Поліської низовини.

РАТОВКІТ, -у, ч. * р. ратовкит, а. ratofkite, н. Ratofkit m

– 1) Мінерал, землистий метаколоїдний флюорит осадового

походження, який утворює дрібні зерна у доломітизованих

вапняках. Колір темно-фіолетовий. 2) Осадова гірська по-

рода, яка на 50 % складається з мінералу ратовкіту. Колір

фіолетовий. Асоціює з доломітами або ґіпс-ангідритами. Як

правило, свідчить про підвищену кількість солей у зоні оса-

донакопичення.

РАФІНУВАННЯ, -…, с. * р. рафинирование, а. afﬁ nage, ﬁ nish-

ing, reﬁ ning, н. Rafﬁ nieren n, Rafﬁ nierung f, Rafﬁ nation f – ос-

таточна очистка продукту (нафти, металів тощо) від небажа-

них домішок. Застосовується у металургії, нафтопереробці,

хімічній та ін. галузях.

РАУХТОПАЗ, -у, ч. * р. раухтопаз, а. rauhtopaz; н. Rauch-

topas m, Rauch-Kristall m – мінерал, димчастий або димчас-

то-коричневий, димчасто-жовтий кварц. Ювелірно-виробний

камінь. Син. – раухкварц.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, -ії, ж. * р. рационализация, а. ration-

alization, improvement, н. Rationalisierung f – організація

будь-якої діяльності доцільнішими способами, ніж існуючі,

поліпшення, вдосконалення чогось; Р. в и р о б н и ц т в а

– сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих

на високоефективне використання наявних виробничих ре-

сурсів і найбільш доцільну організацію виробничих процесів.

В.В.Суміна.

РАЦІОНАЛЬНЕ РОЗМІЩЕННЯ СВЕРДЛОВИН, -ого, -

…, с. * р. рациональное размещение скважин; а. rational well

spacing; н. rationale Sondenanordnung f – розміщення сверд-

ловин, при якому мінімальною їх кількістю забезпечується

вирішення поставлених задач з ефективної розробки експлу-

атаційного об’єкта (родовища).

РАШПІЛЬ, -я, ч. * р. рашпиль, а. rasp, н. Raspel f – терпуг з

великою точковою насічкою. Застосовують для обробки пове-

рхонь деревини, шкіри, м’якого металу й пластмас.

РЕ..., * р. ре..., а. re…, н. Re… – префікс, що означає зворотну

або повторну дію.

РЕАҐЕНТ, -у, ч. * р. реагент, а. reagent, н. Reagens n – одна

з речовин, яка бере участь у певній хімічній реакції, але не є

об’єктом обробки. При вивченні механізмів реакцій під Р. ча-

сто розуміють сполуку, що вступає в реакцію, атакуючи іншу

– субстрат. Р. широко застосовують у збагаченні корисних

копалин, зокрема у флотації, при бурінні, як інгібітори ко-

розії, в процесах емульгування та деемульгування тощо. Див.

також реактив, флотаційні реаґенти.

РЕАҐЕНТ АКРИЛОВИЙ, -у, -ого, ч. – Див. акрилові реаґе-

нти.

РЕАҐЕНТ АНП-2, -у, ч. * р. реагент АНП-2; а. reagent АНП-

2; н. Reagens n АНП-2 – пентадецилтриметиламонійхлорид;

хімічна формула С

15Н31NH2HCl; рідина темно-коричневого

кольору (у товарному вигляді), густина за 20°С – 900-1000 кг/

, розчинність у воді 10 г/л, горюча речовина, гранично до-

пустима концентрація (ГДК) пари у повітрі 1 мг/м

, тривале

діяння на організм людини може викликати гострий дерма-

тит, ознаки гіпотонії. Інгібітор сірководневої корозії, бакте-

рицид і деемульгатор, додаток до солянокислотного розчину

як каталізатор реакції кислоти з породою, призначений для

придушення життєдіяльності сульфатвідновлювальних бак-

терій (СВБ) у нафтовому пласті та у водах, що нагнітаються

в пласт, може використовуватися як інгібітор корозії в сірко-

водневовмісних середовищах (ТУ 6-02-1067-76). В.С.Бойко.

РАП — РЕА

448

РЕАҐЕНТ ГТМ-3, -у, ч. * р. реагент ГТМ-3; а. reagent ГТМ-

3; н. Reagens n ГТМ-3 – гідрофобний тампонажний матеріал

– суміш на основі алкілрезорцинової епоксифенольної смоли

(АЕФС 95-99%) із отверджувачем типу поліетиленполіамін

(ПЕПА 5-1 %); однорідна темно-коричнева рідина без осаду.

Особливість ГТМ-3 – його гідрофобність у вхідному та за-

твердлому станах, здатність тверднути у прісній та пласто-

вих водах, нафтах, органічних рідинах за температур в межах

від -5 до +80 °С. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ 2,4-ДІНІТРОФЕНОЛ, -у, -у, ч. * р. реагент 2,4-

динитрофенол; а. reagent 2,4 - dinitrophenol; н. Reagens n 2,

4-Dinytrophenol – порошкоподібна речовина з жовтих ромбі-

чних пластинок, хімічна формула С

6Н4N2О5. Призначена для

оброблення привибійної зони пласта біля нагнітальних сверд-

ловин з метою придушення сульфатредукції (ТУ 6-14-344-75

для дослідної партії реаґенту). В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ ДПФ-1, -у, ч. * р. реагент ДПФ-1; а. reagent

ДПФ-1; н. Reagens n ДПФ-1 – фосфоризована похідна 1,3-

діамінопропанол-2, прозора рідина жовто-зеленого кольору.

Використовується для інгібіювання відкладань мінеральних

солей в апаратах устатковань підготовки нафти і як компо-

нент у складах для боротьби із асфальтеносмолопарафіновід-

кладанням. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ ЕС-2, -у, ч. * р. реагент ЕС-2; а. reagent ЕС-2;

н. Reagens n ЕС-2 – комплексний реаґент – дегідратовані

поліаміди, що є продуктом конденсації кубових залишків

синтетичних жирних кислот (СЖК) фракції С

21+вище і декстра-

міну, тобто синергетичною сумішшю СЖК та їх алкіламідів,

котра розчинена до об’ємного вмісту 50% у гасовій фракції

424–543 К, і поєднує функції емульгатора і стабілізатора

обернених емульсій, структуроутворювача, гідрофобізатора

твердих мінеральних частинок та інгібітора корозії металів.

Фізико-хімічні властивості емульгатора ЕС-2 такі: в’язка те-

мно-коричнева легкорухома рідина з міжфазним натягом роз-

чину об’ємною часткою 2 % у дизельному пальному на гра-

ниці з дистильованою водою не більше 10 мН/м; кислотним

числом 20–30 мг КОН/мг, умовним коефіцієнтом в’язкості за

Енглером 2,0 – 2,5°ВУ; температурою застигання – 15 – 20°С;

отримується як відходи виробництва левоміцетину внаслі-

док конденсації вищих жирних кислот і декстраміну (ТУ-38

УРСР 201351-81). В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ І-2-А (“ПІВНІЧ-1”), -у, ч. * р. реагент І-2-А (“Се-

вер-1”); а. reagent 1-2-A (“Pivnich-1”), н. Reagens n 1-2-A

(“Piwnitsch-1”) – інгібітор корозії як додаток до кислотних

розчинів, в основному призначений для захисту нафтопроми-

слового обладнання від корозії, яка викликається агресивни-

ми сірководневовмісними нафтами, пластовими і стічними

водами. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ ІКБ-2-2, -у, ч. * р. реагент ІКБ-2-2; а. reagent ІКБ-

2-2; н. Reagens n ІКБ-2-2 – продукт синтезу на основі жир-

них кислот талового масла, являє собою рідину від жовтого

до темно-коричневого кольору; призначений переважно для

захисту обладнання і труб, що контактують з сірководневов-

місними стічними водами. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ ІКБ-4, -у, ч. * р. реагент ІКБ-4; а. reagent ІКБ-4; н.

Reagens n ІКБ-4 – інгібітор парафіноутворення і корозії, ак-

тивна частина якого є додатки поверхнево-активних речовин

(ОП-7, ОП-10, ДС-РАС і ін.), містить у складі основної речо-

вини також етилендиамінові солі синтетичних жирних кислот

і нафтопродукти – нафтові дистиляти типу авіаційного гасу і

зимового та літнього сортів дизельного пального. Сировиною

для отримання ІКБ-4 є кубовий залишок ректифікації жирних

кислот. Товарний продукт – 50 % водна паста. ГДК парів у

повітрі за нафтовими дистилятами – 300 мг/м

; допустиме на-

грівання реаґенту – 95°С. Використання відкритого полум’я в

місцях проведення робіт з ІКБ-4 заборонено. Форма викори-

стання: 50-80 % розчини в гасі, дизельному пальному або в

толуолі (зимовий час). В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ “КОМЕТА”, -у, …, ч. * р. реагент ”Комета”; а.

reagent “Kometa”, н. Reagens n “ Kometa” – кополімер ме-

такрилової кислоти і її натрієвої солі (метакрилату натрію);

густина 1023 кг/м

, добре розчиняється у воді, температури

топлення 80 – 100°С і кипіння 200°С (з розкладанням); вико-

ристовується (в обмежених масштабах) як основний компо-

нент у водоізолювальних складах. Має дві модифікації: кислу

і сольову. Нейтралізована, тобто сольова, модифікація полі-

меру розчиняється у воді, утворюючи високов’язкі розчини,

що маєть псевдопластичні властивості. Подібний до метасу.

В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТ ПРОТИЗАГУСНИЙ, -у, -ого, ч.* р. реагент про-

тивозагустительный; а. antisludge additive agent; н. Antiver-

dickungsreagens n – реаґент, який містить поверхнево-актив-

ну речовину, яка перешкоджає утворенню густого шламу, що

знижує проникність порід колектора.

РЕАҐЕНТИ ГРУПИ СНПХ, -ів, …, мн. * р. реагенты группы

СНПХ; а. СНПХ-group reagents; н. Reagenzien n pl der СНПХ-

Gruppe – група складних органічних речовин (з модифіка-

ціями) різного функціонального призначення у видобуванні

нафти і газу. Реаґент СНПХ-7р-1 – суміш парафінових вугле-

воднів нормального ряду та ізобудови і ароматичних вугле-

воднів, яку отримують на основі малодефіцитних вторинних

ресурсів хімічної промисловості і застосовують для очищен-

ня від асфальтеносмолопарафінових відкладів (АСПВ).

Реаґент СНПХ-1002 – темно-коричнева рідина (товарний

реаґент) – розчин продукту взаємодії фенольної смоли з лу-

гом (одержують на основі нейтралізованого відходу вироб-

ництва). Призначений для придушення біоценозу, зокрема

сульфатвідновлювальних бактерій у нафтових пластах і на-

фтопромисловому устаткуванні, що заводнюються прісними

водами (редукції у привибійній зоні нагнітальних свердловин

на 95-100 % за концентрації запомпованого робочого розчину

700–1500 мг/л, при цьому може спостерігатися ефект збіль-

шення приймальності свердловин до 20-50 %). Реаґент у кон-

центрованому вигляді не інтенсифікує процесів корозії, а за

концентрацій 100–300 г/л знижує корозійну активність води

на 60-80 %. Стійкий за робочих температур і тисків оброблю-

ваного середовища.

Реаґент СНПХ-1003 – хімічна речовина, що містить замі-

щені феноли, поверхнево-активні речовини (ПАР) і розчиню-

вальний компонент, являє собою рідину темно-коричневого

кольору зі слабким запахом. Призначений для придушення

біоценозу, г. ч. сульфат-відновлювальних бактерій (СВБ), у

привибійній зоні пласта нагнітальних свердловин.

Реаґент СНПХ-5100 – водний розчин акрилового типу в

кислотному та нейтральному середовищі, призначений для

запобігання відкладанню солей складного складу в будь-яких

водних та водонафтових системах.

Реагент СНПХ-53 – 70 % водний розчин 1-оксиетилиден-

діфосфонової кислоти і фенольних основ Манніха, призначе-

ний для попередження відкладань бариту.

Реаґент СНПХ-531 – модифікація реаґенту СНПХ-53, при-

значений для попередження баритових відкладань в умовах

високої мінералізації води.

Реаґент СНПХ-5301 – композиційний склад на основі азо-

тфосфорвмісних сполук, призначений для запобігання від-

кладанню солей складного складу, які містять сульфат барію.

Реаґент застосовують для оброблення свердловин, трубопро-

водів, в устаткованнях підготовки нафти. Можна використо-

РЕА — РЕА

449

вувати при невеликій мінералізації води, а також у системах

водопідготовки, водопостачання для запобігання процесам

утворення накипу.

Реаґент СНПХ-5306 – композиційний склад на

основі азотфосфорорганічних сполук, призначений для

попередження відкладення мінеральних солей, включно

з сульфатами і карбонатами кальцію, магнію і барію. На

основі відходів хімічної промисловості розроблено декілька

модифікацій реаґенту СНПХ-5306.

Реаґент СНПХ-6001 – олігоізобутиленамідодіамін, рідина

темно-коричневого кольору з характерним запахом амінів;

призначений для інгібіювання нафтопромислового устатку-

вання, що зазнає діяння нафти з розчиненими H

2S і О2, водних

конденсатів і розсолів.

Реаґент СНПХ-6002 – композиційний склад на основі не-

дефіцитних хімічних речовин, що випускаються промислові-

стю, рідина темно-коричневого кольору без запаху, призначе-

ний для оброблення кисневмісної мінералізованої води.

Реаґент СНПХ-7р-2 – вуглеводнева композиція, яка скла-

дається з легкої піролізної смоли (ЛПС) і гексанової фракції

(ГФр), отримується на основі малодефіцитних вторинних

ресурсів підприємств хімічної промисловості, застосовуєть-

ся для видалення асфальтеносмолопарафінових відкладів

(АСПВ). Змішування ЛСП і ГФр не супроводжується хіміч-

ними перетвореннями їх складу.

Реаґенти типу СНПХ-7200 – диспергатори парафінів, де-

тергенти, змочувачі – суміші, до складу яких входять окси-

лалкіловані поверхнево-активні речовини (ПАР) і ароматичні

вуглеводні (СНПХ-7202, СНПХ-7204, СНПХ-7211, СНПХ-

7213, СНПХ-7214).

Реаґент СНПХ-7400 (7401 і 7410) – диспергатори парафі-

нів, детергенти, змочувачі, призначені для запобігання від-

кладанню і накопиченню асфальтеносмолопарафінових від-

кладів (АСПВ). В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТИ КОРЕКСИТИ, -ів, -ів, мн. * р. реагенты корек-

ситы; а. Correxit reagents, н. Keroxytereagens n pl, Korrexitrea-

genzien n pl – інгібітори відкладення неорганічних солей.

Корексит 7647 – полімер, призначений для попередження

відкладення карбонату кальцію і сульфатів барію, кальцію і

стронцію. Корексит 7670 – амінофеноли, суміш карбонових

солей алкіламідів і заміщеного фенолу з розчинниками з класу

кисневмісних сполук. Темно-коричнева рідина з фенольним

запахом (карболка), призначений для оброблення привибійної

зони нагнітальних свердловин шляхом додавання до води, що

нагнітається в продуктивні пласти. Застосовувати в системі

піднімання нафти зі свердловин і в системі збирання не ре-

комендується через наявність хлорфенолів у складі реаґенту.

Корексит 7671 – натрієва сіль трихлорфенолу у водно-спирто-

вому розчині. Темно-коричнева рідина з фенольним запахом.

Призначений для оброблення привибійної зони нагнітальних

свердловин з додаванням до води, що нагнітається. Застосо-

вувати в системі свердловина-промислові збірні мережі не

рекомендується. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТИ ЛІГНІНОВІ, -ів, -их, мн. – Див. лігнінові реаґе-

нти.

РЕАҐЕНТИ ЛІГНОСУЛЬФОНАТНІ, -ів, -их, мн. – Див. ліг-

носульфонатні реаґенти.

РЕАҐЕНТИ ТИПУ ПАФ (АМІНОФОСФАТ), -ів, ..., мн. (-у,

ч.) * р. реагенты типа ПАФ (аминофосфат); а. ПАФ-type

reagents (aminophosphate); н. Reagenzien n pl vom ПАФ-Typ

(Aminophosphat n) – поліетиленамінофосфонова кислота,

інгібітор відкладання солей (сульфату Са і карбонату Са) у

нафтовій свердловині, системі підготовки нафти і води. Ви-

користовуються у вигляді водного розчину темно-коричне-

вого кольору. Реаґент ПАФ-1 добре розчиняється у воді і не

розчиняється в нафті та органічних розчинниках; нетоксич-

ний. Інгібітор горючий, але вибухобезпечний, за токсичністю

– помірно небезпечна сполука з невираженим коефіцієнтом

видової чутливості (1,76) та орієнтовно безпечним рівнем

впливу (2 мг/м

). Сумісність з мінералізованими водами ви-

значають в основному за вмістом йонів Са – слабкоконцент-

рований розчин реагенту (0,1-1 %), приготований на прісній

воді, сумісний з пластовою водою при вмісті іонів Са

до

16000 мг/л. Густина 900-920 кг/м

, температура плавлення

115-120 °С, розкладається при температурі понад 150 °С. Ре-

аґент ПАФ-13 (ТУ 6-05-05-78) – інгібітор відкладання солей

на основі поліетиленполіамін-метилфосфонових кислот та їх

солей, має високу ефективність при обробленні газліфтних

свердловин. Подібний до реаґенту ПАФ-1. Композиція на базі

ПАФ-13: ПАФ-13 – 40%; етиленгліколь – 42%, вода – 18%

рекомендується для постійного дозування в зимовий час у га-

зліфтних свердловинах. Під час протискування інгібітора у

ПЗП використовують 2–10 % розчини у воді. Реаґент ПАФ-13

у кількості 0,1 – 2 мг/л збільшує індукційний період більше

ніж у 4 рази. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТИ ТИПУ СК, -ів, …, мн. * р. реагенты типа СК;

а. СК-type reagents; н. Reagenzien n pl vom СК-Typ – органічні

азотовмісні сполуки, які призначені для придушення життє-

діяльності сульфатвідновлювальних бактерій (СВБ) у приви-

бійних зонах нагнітальних свердловин. Реаґент СК-492 – ма-

лотоксична світла рідина. Реаґент СК-601 – в’язка токсична

рідина з сильною подразнювальною дією. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТИ ТИПУ SР, -ів, …, мн. * р. реагенты типа SР; а.

SP-type reagents; н. Reagenzien n pl vom SP-Typ – інгібітори

відкладень неорганічних солей із пластової води, водороз-

чинні, органічної природи з високою температурною трив-

кістю, сумісні з більшістю пластових вод. Реаґенти SР-181,

SР-191, SР-203 і їх аналоги – розчини органічних фосфатів,

який призначений для попередження відкладання сульфату і

карбонату кальцію в трубопроводах. Витримує в пластових

умовах т-ру до 80°С. Сумісність інгібітора з пластовою во-

дою залежить від вмісту інгібітора в розчині. Горюча речо-

вина з категорією пожежонебезпечності “Б”. Реаґент SР-203

призначений для запобігання відкладенню сульфатів кальцію

та барію. В.С.Бойко.

РЕАҐЕНТНИЙ РЕЖИМ, -ого, -у, ч. * р. реагентный режим,

а. reagent regime, н. Reagensregime n – сукупність умов за-

стосування реаґентів при деяких фізико-хімічних процесах,

напр., збагачення корисних копалин, зокрема флотації, масля-

ній аґреґації (аґломерації, ґрануляції), селективній флокуляції

тощо. Р.р. включає: типи реаґентів, їх витрати (з розрахунку

на одиницю маси оброблюваного (збагачуваного) матеріалу

або зовнішньої поверхні його частинок), послідовність та

місце подачі до процесу, способи підготовки та попередньої

обробки реаґентів (при необхідності). В.С.Білецький.

РЕАКТИВ, -у, ч. * р. реактив, а. reagent, (chemical) agent; н.

Reagens n – речовина, що при взаємодії з іншою спричинює

характерну реакцію. Використовують у хімічному аналізі.

РЕАКТИВНІСТЬ ВІДНОСНА, -ості, -ої, ж. * р. реактив-

ность относительная, а. relative reactivity; н. relative Reakti-

vität f – здатність до реакції певних атомів чи груп у молеку-

лі, віднесена до здатності реаґування їх у еталонній сполуці;

кількісно характеризується відношенням констант швидкості

чи констант рівноваги відповідних реакцій. Син. – реакційна

здатність.

РЕАКЦІЯ, -ії, ж. * р. реакция, а. reaction, н. Reaktion f

– 1) Дія, стан, процес, що виникають за певних умов у

відповідь на будь-які впливи, подразнення, ураження.

РЕА — РЕА

450

2) Р. х і м і ч н а – взаємодія між двома і більше речовина-

ми, внаслідок якої утворюється нова речовина. Пов’язана зі

зміною хімічних зв’язків.

РЕАКЦІЯ БУДУАРА, -її, -…, ж. * р. реакция Будуара, a.

Boudoir’s reaction, н. Boudoir-Reaction f – виділення вуглецю

за реакцією 2СО → СО

2 + С. Багато авторів розглядає її як

таку, що приводить до утворення алмазу й графіту при відно-

вленні вуглекислоти різними відновниками, які є в магмі.

РЕАКЦІЯ ГАЙДІНҐЕРА, -її, -…, ж. * р. реакция Гайдинге-

ра, a. Haidinger’s reaction, н. Haidinger-Reaction f – реакція,

за якою відбувається утворення доломітів при випаровуванні

морського басейну внаслідок взаємодії сірчистого магнію з

вуглекислим кальцієм:

2СаСО

3 + МgSO4 + 2Н2О ↔ СаМg[СО3]

–

+ Са[SO4]

–

2Н2О.

Була запропонована В.К.Гайдінґером (W. K. Haidinger,

1827) у 1827 р.

РЕАКЦІЯ ЕКЗОТЕРМІЧНА, -її, -ної, ж. * р. реакция экзо-

термическая, a. exothermal reaction, н. exotherme Reaction f

– хім. реакція, що протікає з виділенням тепла (напр., в міне-

ралах, які зазнають нагрівання).

РЕАКЦІЯ ЕНДОТЕРМІЧНА, -її, -ної, ж. * р. реакция эндо-

термическая, a. endothermic reaction, н. endotherme Reaction

f – хім. реакція, що протікає з поглинанням тепла (напр., в

мінералах, які зазнають нагрівання).

РЕАКЦІЯ МЕЙҐЕНА, -її, -…, ж. * р. реакция Мейгена, a.

Meigen’s reaction, н. Meigen-Reaction f – якісна реакція, що дає

можливість відрізнити кальцит від араґоніту після кип’ятін-

ня в розчині азотнокислого кобальту; тоді араґоніт стає фіо-

летовим, а кальцит – білим (N. Meigen, 1902).

РЕАКЦІЯ НА ДІЯННЯ (НА ВПЛИВ), -ії, -…, ж. * р. ре-

акция на воздействие, a. response, reponse, н. Reaction f auf

eine Wirkung – процес на виході системи автоматичного ре-

гулювання (САР), який виникає при наявності впливу на вхо-

ді. При дослідженні динаміки САР розглядається реакція на

типове діяння. Реакція на одиничне східчасте діяння назива-

ється перехідною функцією. В стійкій системі діяння викли-

кає деякий перехідний процес, після затухання якого система

переходить в усталений стан (режим).

РЕАЛЬҐАР, -у, ч. * р. реальгар, а. realgar, а. red arsenic; н.

Realgar m – мінерал класу сульфідів, моносульфід арсену кі-

льцевої будови. Формула: As

4S4. Містить 70,1% As. Входить

до складу арсенових руд. Сингонія моноклінна. Призматич-

ний вид. Утворює грубо- та дрібнозернисті щільні аґреґати,

нальоти, кірки, землисті сипкі маси, призматичні кристали

довж. до 5 см і їх друзи, вкрапленість. Густина 3,5. Тв. 1,5-

2,0. Колір оранжево-червоний. Блиск смоляний. Риса світло-

рожева. Злам злегка раковистий. Непрозорий. Розчиняється

у царській горілці і гарячому їдкому натрі. Зустрічається в

гідротермальних родовищах разом з аурипігментом, часто – з

антимонітом, кіновар’ю, мінералами свинцю; як правило в

середньо- і низькотемпературних вулканогенних і телетерма-

льних родовищах, згонах на стінках вулканічних кратерів, у

сольфатарах і фумаролах. Розповсюдження: Яхімов (Чехія),

Карпати – Бая-Спріє і Секеримб (Трансільванія, Румунія),

Алшар (Македонія), Пуццолі (Італія), Валліс (Швейцарія),

шт. Юта, Невада, Йєллоустонський нац. парк (США), Луху-

мі (Грузія), Гарц (ФРН). Назва від арабського “рахьял-чхар”

– рудний порох, рудниковий пил (J.G.Wallerius, 1747). Син.

– сірка рубінова, сандарагат та ін.

РЕАЛЬНИЙ, * р. реальный, а. real, practicable; н. real – 1)

Дійсний, існуючий, природний, той, що враховує реальні

умови. Кристал реальний (англ. real crystal) – природний кри-

стал, форма якого залежить не тільки від внутрішньої будо-

ви, але і від зовнішніх умов росту. 2) Можливий для виконан-

ня, здійсненний.

РЕВДИНСЬКІТ, -у, ч. * р. ревдинскит, а. revdinskite, н. Rev-

dinskit m – 1) Суміш мінералів Ni-серпентину і мінералу з

структурою тальку. За Є.Лазаренком – екзогенний різновид

антигориту, який містить до 18,33% NiO. Приблизна форму-

ла: (Fe, Ni, Mg)

6[Si4O10]·(OH)8. За фіз. властивостями близь-

кий до мінералів групи серпентину. Форми виділення: коло-

їдно-дисперсні, землисті і тонколускаті аґреґати. Спайність

досконала по (001). Густина 2,5-3,2. Тв. 2-2,5. Блідо-зеленого

з голубуватим відтінком або сірувато-зеленого з жовтим від-

тінком кольорів. Блиск жирний, восковий. Гіпергенний. Утво-

рюється в корах вивітрювання ультраосновних порід, де за-

повнює тріщини або розвивається у вигляді псевдоморфоз за

серпентином. У великих скупченнях набуває пром. значення

як складова частина силікатних нікелевих руд. За назвою Ре-

вдинського р-ну на Півд. Уралі, де вперше знайдено мінерал

(Р.Ф.Герман, 1867). Аналог – гентит. Син. – антигорит ніке-

листий. 2) Прихованокристалічний різновид непуїту (Ni-сер-

пентину). 3) Синонім пімеліту – Ni-монтморилоніту.

РЕВЕРСУВАННЯ, -…, с. * р. реверсирование, а. reversal, н.

Reversieren n – зміна напряму руху робочих частин машини

на зворотний. Застосовується у вантажопідіймальних маши-

нах, електродвигунах тощо.

РЕГІОН, -у, ч. * р. регион, а. region, н. Gebiet n, Region f

– велика індивідуальна територіальна одиниця. У фізичній

географії – узагальнена назва одиниць фізико-географічного

районування будь-якого таксономічного рангу.

РЕГІОНАЛЬНА НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ, -ої, -ості, ж. * р. ре-

гиональное несогласие, а. regional unconformity; н. regionale

Diskordanz f – неузгоджене залягання гірських порід, яке ви-

являється на великих територіях.

РЕГІОНАЛЬНИЙ МЕТАМОРФІЗМ, -ого, -у, ч. * р. регио-

нальный метаморфизм, а. regional metamorphism; н. regiona-

ler Metamorphismus m – сукупність метаморфічних змін гір-

ських порід, які обумовлені одностороннім та гідростатичним

тиском, температурою та, меншою мірою, дією глибинних

розчинів; ці фактори проявляються на великих просторах у

зв’язку з опусканням поверхневих гірських порід в глибин-

ні зони земної кори. Продуктами Р.м. є амфіболіти, філіти,

ґнейси, магматити та ін. Див. метаморфізм.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЯРУС, -ого, -у, ч. – Див. стратиграфіч-

ний горизонт.

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ РОБІТ ПРИ КАПІТАЛЬНОМУ РЕМО-

НТІ СВЕРДЛОВИН, -ії, -…, ж. * р. регламентация работ

при капитальном ремонте скважин; а. regulations of a well

workover; н. Arbeitsreglementierung f bei der Sondengeneralre-

paratur – встановлення певного порядку ведення робіт. З цiєю

метою весь процес ремонту свердловин розчленовується на

окремi комплекси робiт, у установленням послiдовностi їх ви-

конання, а комплекси робiт, у свою чергу, розчленовуються на

окремi види робiт i технологiчнi процеси.

Пiд в и д а м и р о б i т розумiють, напр., складання

на приймальному помостi ремонтного оснащення i опускан-

ня його у свердловину, пiднiмання насосно-компресорних

труб, монтаж i демонтаж устаткування електровідцентро-

вого насоса, а пiд технологi чними проце-

сами – закачування у свердловину розчинiв, гiдравлiчний

розрив пласта i т.i. Для кожного комплексу робiт складають

типовий перелiк послiдовностей i змiст видiв робiт, процесiв

та дослiджень. Певнi види ремонту можуть бути виконанi

декiлькома методами, що зумовлено як вiдмiннiстю в геоло-

го-промислових характеристиках свердловин, так i деякою

ще недосконалiстю окремих методiв чи їх неунiверсальнiстю,

РЕА — РЕГ