Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Том 2 (Л-Р)

Подождите немного. Документ загружается.

431

ПРУЖНА ПОДАТЛИВІСТЬ (КРІПЛЕННЯ), -ої, -ості, ж.

* р. упругая податливость крепления, а. resilient pliability

(yielding) of a casing, н. elastische (federnde) Nachgiebigkeit f

des Ausbaus – податливість жорсткого кріплення до початку

непружних деформацій матеріалу, яка відповідає норматив-

ному стану жорсткого кріплення й має дуже обмежену вели-

чину (у відповідності до границі пластичності матеріалу). У

гідравлічних стояках довжина стояка змінюється за рахунок

стиснення рідини та деформації стінок циліндра, а також ви-

сувної частини. Г.І.Гайко.

ПРУЖНИЙ ЗАПАС ПЛАСТА, -ого, -у, -…, ч. * р. упругий

запас пласта; а. elastic reservoir reserve, н. elastischer Schicht-

vorrat m – кількість рідини, яка додатково витісняється з плас-

та у свердловину за рахунок розширення об’єму рідини і зме-

ншення об’єму пор при зниженні пластового тиску. Об’єм

рідини (нафти), який можна одержати з пласта за рахунок

пружності флюїдів (нафти, зв’язаної води) і пористого сере-

довища гірської породи пласта. П.з.п. описується формулою

згідно із законом Гука:

п.з. = β·VΔp,

де β – коефіцієнт пружної ємності пласта (об’ємної пруж-

ності насиченого пласта); V – початковий об’єм рідини; Δр

– зниження тиску флюїдів у пласті.

П.з.п. складає невелику частину загального об’єму (до

1%), але якщо врахувати величезні об’єми нафти і, особливо,

води в покладі, то завдяки пружності можна відібрати із по-

кладу великі об’єми нафти. В.С.Бойко.

ПРУЖНИЙ РЕЖИМ НАФТОВОГО ПОКЛАДУ, -ого, -у, -…,

ч. – Див. режим нафтового покладу пружний.

ПРУЖНІ ЗАПАСИ НАПІРНИХ ВОД, -их, -ів, -…, мн. * р.

упругие запасы напорных вод, а. resilient reserve of pressure

water, н. federnde Druckwasservorräte m pl – запаси підземних

вод, що вивільняються при розкритті водоносного пласта та

зниженні пластового тиску у ньому при відкачуванні (чи

самовиливі) за рахунок об’ємного розширення води та змен-

шенні об’єму пор. В.Г.Суярко.

ПРУЖНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, -ості, -…, ж. * р. упру-

гость горных пород, а. rock elasticity; н. Gesteinselastizität f

– властивість відновлювати початкову форму і розміри після

зняття механічного навантаження. Повне відновлення мож-

ливе тільки у випадку, якщо не перевищена межа пружної де-

формації. П.г.п. оцінюється параметрами пружності – коеф.

пропорційності між напруженнями і відповідними їм пруж-

ними деформаціями.

Для випадку ізотропних гірських порід зв’язок між напру-

женнями і деформаціями виражається системою рівнянь,

куди входять три параметри пружності: модуль Юнга (Е),

модуль зсуву (G) і коеф. Пуассона (v), пов’язані між собою

рівнянням G= Е/2(1 + v). Якщо г.п. знаходиться в умовах

рівномірного всебічного стиснення, то зв’язок між напру-

женнями і відносною зміною її об’єму оцінюється модулем

об’ємного стиснення К: К=Е/3(1 – 2v). Найбільш вірогідні

значення модуля Юнга для г.п. 10

-3·10

МПа. Коеф. Пуассона

величина безрозмірна, що характеризує пряму пропорційну

залежність між поперечними і поздовжніми деформаціями

г.п. (0,15–0,45).

П.г.п. визначають фіз. методами: статичним – наванта-

женням під пресом і вимірюванням пружних деформацій

зразка і динамічним – вимірюванням швидкостей поширен-

ня пружних коливань в г.п. Існують експресні методи визна-

чення П.г.п., напр., по висоті відскоку від породи алмазного

бойка або кульки (метод А.Ф.Шора), і ін. П.г.п. зумовлює

ефективність руйнування г.п. механічними, термічними і еле-

ктричними методами. Вона зумовлює також величину напру-

женого стану масивів г.п. Масиви, що мають високі значення

параметрів П.г.п., як правило, більш небезпечні за гірничими

ударами.

ПРУСТИТ, -у, ч. * р. прустит, а. proustite, arsenical red sil-

ver, sanguinite; н. Proustit m, lichtes Rotgültigerz n, lichtes Rot-

güldenerz n, Arsensilberblende f – мінерал, арсенова сульфо-

сіль срібла, Ag

3AsS3. Містить (%): Ag – 65,4 , As – 15,14%; S

– 19,44. Ag може ізоморфно заміщатися Sb в співвідношенні

As:Sb = 6:1. Сингонія тригональна. Структура аналогічна

піраргіриту. Вид дитригонально-пірамідальний. Утворює

зернисті аґреґати, ромбоедричні кристали розміром до 7,5

см, нерідко зростки. Тв. 2-2.5. Густина 5.6. Колір червоний.

Блиск алмазний. Риса цегельно-червона. Злам раковистий.

Крихкий. Менш поширений, ніж піраргірит. Зустрічається

г.ч. в кальцитових жилах низькотемпературних гідротермаль-

них срібно-поліметалічних родовищ зі сріблом, піраргіритом,

сульфідами і сульфосолями срібла. Асоціює з арсенідами ні-

келю і кобальту, сріблом, бляклими рудами. Гіпергенний П.

утворюється в зоні вторинного сульфідного збагачення при

окисненні срібних родовищ. Руда срібла. Від прізвища фран-

цузького хіміка Ж. Пруста. Син. – рубінове срібло, рубінова

обманка, срібна обманка, світла червона срібна руда.

ПРЯМА ЛОПАТА, -ої, -

и, ж. * р. прямая лопата,

а. power shovel, face (dip-

per) shovel, front shovel,

н. Hochlöffel(bagger) m,

Hochschaufel f – робо-

че обладнання одноко-

вшового екскаватора,

що забезпечує копання

рухом стріли з ковшем

від машини і догори, як

правило, вище рівня її

встановлення. Викори-

стовується на кар’єрах.

Місткість ковша до 137,8

. А.Ю.Дриженко.

ПРЯМОСТРУМИННА

СХЕМА ПРОВІТРЮ-

ВАННЯ ДІЛЬНИЦІ, -ої,

-и, -…, ж. * р. прямоточ-

ная схема проветрива-

ния участка; а. cocurrent

ﬂ ow ventilation of a min-

ing site; н. Gleichstrom-

Wetterführungsschema

n der Abteilung – схема

провітрювання виїмкової

дільниці, при якій свіжий

струмінь повітря надходить по транспортній виробці, омиває

очисний вибій і виходить на вентиляційну виробку. За цією

схемою повітря проходить по відкатному штреку без втрат

до очисного вибою, що забезпечує добре провітрювання на-

віть при значній довжині штреку. Метан з виробленого прос-

тору виноситься на вентиляційний штрек, тому в лаві відсу-

тні місця небезпечних скупчень газу. Б.І.Кошовський.

ПРЯМОСТРУМИННА СХЕМА ПРОВІТРЮВАННЯ

КАР’ЄРУ, -ої, -и, -…, ж. * р. прямоточная схема провет-

ривания карьера; а. cocurrent ﬂ ow ventilation of an open pit;

н. Gleichstrom-Wetterführungsschema n des Tagebaus – схема

природного провітрювання кар’єру, при якій провітрювання

здійснюється турбулентним струменем першого роду. П.с.п.к.

виникає при швидкості вітру понад 1 м/с в кар’єрах з кутами

Ïðÿìà ëîïàòà: 1 - ï³äâ³ñêà ñòð³ëè;

2 - ñòð³ëà; 3 - ï³äéîìí³ êàíàòè;

4 - ðóêîÿòêà; 5 - ê³âø.

Åêñêàâàòîð òèïó «ìåõàí³÷íà ïðÿìà

ëîïàòà» íà êàð’ºð³.

ПРУ — ПРЯ

432

схилів підвітрового борту до 15° при рівному випереджен-

ні уступів цього борту один відносно одного. Усі шкідливі

домішки, що виділяються на уступах, виносяться з кар’єру

прямими потоками повітря, що надходить з поверхні землі.

Швидкість потоку біля поверхні уступів залежить від місця

розташування уступу в кар’єрі та швидкості вітру і зростає

із збільшенням останньої. Кількість повітря, що надходить у

кар’єр, залежить від розмірів останнього та швидкості вітру

і зростає з їхнім збільшенням. Див. природне провітрювання

кар’єру. А.Ю.Дриженко.

ПСАМІТИ, -ів, мн. * р. псаммиты, а. psammites, н. Psammite

m pl – піщані породи – породи, що на 50 % і більше склада-

ються з зерен мінералів та уламків гірських порід розміром

від 0.05 до 1 мм. Пухкі (рихлі) різновиди називають пісками,

а зцементовані – пісковиками. Серед П. розрізнюють моно-

мінеральні (частіше за все кварцові), олігоміктові (кварц-

полевошпатові й ін.) і полімінеральні (аркозові пісковики

і ґраувакки) породи. П. утворюються перев. внаслідок фіз.

вивітрювання гірських порід і подальшого перенесення та

відкладення уламків. Деякі П. або самі є корисними копалина-

ми (нерудні буд. матеріали), або вміщають скупчення нафти,

газу, рідше алмази, золото, платину і ін. корисні копалини

розсипних родовищ.

ПСАМІТОВА СТРУКТУРА, -ої, -и, ж. * р. псаммитовая

структура, а. psammitic texture; н. psammitische Struktur f

– структура уламкових гірських порід з розмірами зерен від

0,1 до 1,0 мм. Син. – піскова структура.

ПСЕВДО..., * р. псевдо..., а. pseudo…, н. Pseudo… – у склад-

них словах відповідає поняттям “несправжній”, “неправиль-

ний”. У назвах мінералів вживається, щоб підкреслити, що

вони не відповідають певним мінералам. Напр., псевдоалмаз,

псевдоальбіт, псевдоандалузит, псевдоапатит, псевдобарит

тощо.

ПСЕВДОБОЛЕЇТ, -у, ч. * р. псевдоболеит, а. pseudoboleite,

н. Pseudoboleit m – мінерал, водний гідроксид-хлорид свин-

цю і міді ланцюжкової будови. Формула: 1. За Є.Лазаренком:

5Cu4Cl10(OH)8·2H2O. 2. За “Fleischer’s Glossary” (2004):

31Cu24Cl62(OH)48. Склад у %: Pb – 55,10; Cu – 16,89; Cl –

18,86; O – 3,40; H

2O – 5,75. Сингонія тетрагональна. Зустрі-

чається в паралельних зростаннях з болеїтом. Спайність по

(001) і (101) досконала. Густина 4,85. Тв. 2,5-3,0. Колір ін-

дигово-синій. Напівпрозорий. На площинах спайності пер-

ламутровий полиск. Знайдений з болеїтом і куменгеїтом у ро-

довищі Болео поблизу Санта-Росалія, шт. Нижня Каліфорнія,

Мексика. Від псевдо… і назви мінералу болеїту (A.Lacroix,

1895).

ПСЕВДОБРУКІТ, -у, ч. * р. псевдобрукит, а. pseudobrookite,

н. Pseudobrookit m – мінерал, складний оксид заліза і титану.

Формула: 1. За Є.Лазаренком: Fe

TiO5. 2. За “Fleischer’s

Glossary” (2004): Fe

2(Ti,Fe)O5. Містить (%): Fe2O3 – 57,1;

TiO

2 – 42,9. Домішки: MgO, SiO2. Сингонія ромбічна. Ромбо-

дипірамідальний вид. Спайність по (010). Таблитчастий,

іноді видовжено-призматичний або нитковидний. Густина

4,39. Тв. 6-6,5. Колір темно-коричневий до чорного в масивних

аґреґатах. Блиск металічний, алмазний. Злам нерівний до

напівраковистого. Риса червонувато-коричнева. Знайдений в

порожнинах магматичних порід на Везувії (Італія), в Кратер-

Лейк (шт. Каліфорнія, США), в базальтах Гессена (ФРН),

в порожнинах андезитів Румунії. Часто зустрічається у

похованих титано-цирконієвих розсипах в Україні. Відносно

рідкісний. Від псевдо… і назви мінералу брукіту (A.Koch,

1878).

ПСЕВДОГРАНЬ, -і, ж. * р. псевдогрань, а. pseudo-face, н.

Pseudokante f – поверхня спільного росту, яка виникає від

зіткнення двох граней сусідніх індивідів при їх спільному

рості. Загальне положення її підпорядковане геометричним

факторам і залежить від взаємного орієнтування індивідів,

які зростаються.

ПСЕВДОДВІЙНИК, -а, ч. * р. псевдодвойник, а. pseudo-twin,

н. Pseudodoppelgänger m – закономірні зростання кристалів

одного й того ж мінералу, індивіди яких, на відміну від двійни-

ків, зростаються гранями не однієї й тієї самої простої форми.

Інколи цим терміном визначають незакономірні зростання

кристалів однакових мінералів, індивіди яких займають поло-

ження, близьке до двійникового.

ПСЕВДОЗРІДЖЕННЯ, -…, с. * р. псевдоожижение, а.

ﬂ uidization, н. Verwirbelung f, Pseudoverﬂ üssigen n – перехід

сипкої маси подрібненого матеріалу до завислого стану у ви-

східному потоці повітря або газу, при якому система набуває

окремих реологічних властивостей. Явище П. використову-

ється в апаратах з киплячим шаром (для класифікації, сушки,

збагачення в аеросуспензії).

ПСЕВДОМАЛАХІТ, -у, ч. * р. псевдомалахит, a.

pseudomalachite, н. Pseudomalachit m – мінерал, основний

фосфат міді острівної будови. Формула: 1. За Є.Лазаре-

нком: Cu

5(OH)4[PO4]2. 2. За “Fleischer’s Glossary” (2004):

5[PO4]2(OH). Склад у %: CuO – 70,8; P2O5 – 21,2; H2O – 8,0.

Сингонія моноклінна. Форми виділення: голчасті, ниркопо-

дібні кристали й радіальноволокнисті аґреґати. Спайність

досконала до недосконалої по (100). Густина 4,1-4,3 . Тв.

5,0-5,5. Колір темний смарагдово-зелений до голубувато-зе-

леного. Риса зелена. Блиск сильний шовковистий. Крихкий.

Злам раковистий. Розчиняється в HCl. Вторинний мінерал

зони окиснення мідних родовищ. Знайдений на Уралі (РФ), в

графстві Корнуолл (Англія), в Боголо (Португалія), Гов і Га-

лендорф (Баварія) – ФРН, в Лібетова (Словаччина) та ін. Від

псевдо… і назви мінералу малахіту (J.F.L.Hausmann, 1813).

Син. – діаспор мідний, празин, празин-хальцит, реніт, тром-

боліт, дигідрит, фосфорохальцит.

ПСЕВДОМОРФІЗАЦІЯ, -ії, ж. * р. псевдоморфизация,

a. pseudomorphization, н. Pseudomorphisation f – заміщення

окремих мінералів, гірських порід і руд аґреґатами інших мі-

нералів (одного або кількох).

ПСЕВДОМОРФІЗМ, -у, ч. * р. псевдоморфизм, а. pseudo-

morphism, н. Pseudomorphie f – властивість мінералів наби-

рати кристалічної форми, яка не відповідає їхній внутрішній

структурі.

ПСЕВДОМОРФОЗА, -и, ж. * р. псевдоморфоза, а. pseudo-

morph, false form; н. Pseudomorphose f, Afterkristall m – міне-

ральне утворення (індивід або аґреґат), зовнішня форма яко-

го не відповідає його фазовому складу, будучи успадкованою

від первинного мінералу (протомінералу). До П. відносять не

тільки мінеральні тіла, що мають правильну кристалографі-

чну форму, але і будь-які зерна гірських порід, заміщені но-

воутвореними мінералами, а також фосилізовані органічні

рештки – скам’янілості (біоморфози).

За механізмом утворення розрізнюють три гол. типи П.:

наповнення (“зліпки” або “асинхронні” П.), заміщення (“син-

хронні”) і зміни. Різновид останніх – параморфози (або П.

перетворення) утворюються при поліморфних переходах (в

т.ч. внаслідок упорядкування) або як вияв політипії.

За фазовим складом будь-які П. можуть бути моно- або

полімінеральними, виникають як при ендогенних, так і при

екзогенних процесах, у т.ч. в зоні окиснення рудних родов.

(малахіт по халькопіриту або куприту, стибіконіт по

антимоніту і т.п.).

П. використовуються при пошукових роботах як прямі

індикатори зруденіння, напр., циматоліт по сподумену,

ПСА — ПСЕ

433

характерні повторні мінерали нікелю, кобальту, міді, свинцю,

а також лімонітові П. по сульфідах і інших Fe-вмісних

мінералах.

ПСЕВДООБВАЖНЕННЯ, -…, с. * р. псевдоутяжеление,

а. pseudoloading, pseudoweighting; н. Pseudobeschwerung f

– явище переходу тонкоподрібнених частинок збагачувано-

го матеріалу до завислого стану у повітряному або водному

середовищі, яке набуває окремих властивостей, притаманних

важким суспензіям (підвищення виштовхувальної сили). Ви-

користовується як чинник, що сприяє гравітаційному розді-

ленню некласифікованого матеріалу у відсаджувальних ма-

шинах, пневматичних сепараторах і т.ін.

ПСЕВДООТЕНІТ, -у, ч. * р. псевдоотенит, а. pseudoautunite,

н. Pseudoautunit m – мінерал, водний фосфат урану і кальцію

шаруватої будови. Формула: 1. За Є.Лазаренком: (H

3O)2Ca

(UO

2)[PO4]2·3H2O. 2. За “Fleischer’s Glossary” (2004): (H3O)4Ca2

(UO2)2[PO4]4·5H2O. Склад у % (з лужних порід Півн. Карелії):

CaO – 7,78; UO

3 – 53,10; P2O5 – 22,95; H2O – 15,60. Сингонія

тетрагональна. Форми виділення: дрібнолускуваті та поро-

шкуваті кірочки, плівки, дрібні сферичні аґреґати. Густина

3,28. Тв. низька. Колір блідо-жовтий до білого. Знайдений у

фенітизованих ультраосновних породах Карелії. Зустріча-

ється разом з пірохлором і альбітом в тріщинах і пустотах

альбіт-акмітових жил. Від асевдо… і назви мінералу отеніту

(А.С.Сергеев, 1964).

ПСЕВДОПЕРТИТИ, -ів, мн. * р. псевдопертиты, a.

pseudoperthites, н. Pseudoperthite m pl – 1) Польові шпати ґра-

нітних масивів, які виникли внаслідок заміщення плагіоклазу

мікрокліном. (М.Г.Руб, 1960). 2) Пертитові проростання пла-

гіоклазів, але в іншому оптичному орієнтуванні у відношенні

до основної маси.

ПСЕВДОСИМЕТРІЯ, -ії, ж. * р. псевдосимметрия, а. pseu-

dosymmetry, н. Pseudosymmetrie f – у мінералогії – зовнішня

симетрія, набута кристалом під впливом кристалізаційного

середовища, яка не відповідає його дійсній симетрії. Напр.,

октаедр, який належить до кубічної сингонії, якщо його дуже

сплющити вздовж однієї з потрійних осей симетрії, набирає

дитригонально-пірамідальної симетрії – g

33P, той же окта-

едр, витягнутий уздовж однієї з подвійних осей симетрії, на-

буває ромбо-дипірамідальної симетрії 3g

23PС та ін. Часто під

впливом процесів двійникування здвійникований кристал має

значно вищу зовнішню симетрію, ніж кожний з індивідів зо-

крема (напр., дофінейські двійники кварцу мають зовнішню

гексагонально-трапецоедричну симетрію, бразильські – три-

гонально-скаленоедричну, в той час як сам кварц належить до

тригонально-трапецоедричного виду). П. є наслідком прояву

принципу Кюрі, за яким кристалічний індивід зовні зберігає

тільки ті елементи симетрії, які є спільними з елементами си-

метрії середовища його кристалізації.

ПСЕВДОТЕРАСИ, -ас, мн. * р. псевдотеррасы, ложные

террасы, а. false terraces, pseudoterraces, н. Pseudoterrassen

f pl – морфологічні утворення в долинах, зовнішньо схожі із

залишками річкових терас, але які відрізняються від них по-

ходженням. Це, напр., “підрізані” річкою конуси виносу біч-

них приток, моренні терасові осідання, денудаційні, обвальні

тераси.

ПСЕВДОУЗГОДЖЕНЕ ЗАЛЯГАННЯ, -ого, -…, с. – Див.

незгідність стратиграфічна.

ПСЕВДОФЕНОКРИСТАЛИ, -ів, мн. * р. псевдофенокрис-

таллы, а. pseudophenocrysts, н. Pseudophänokristalle m pl

– фенокристали деяких лав, напр., базальтів, які містять по-

йкілітові включення мікролітів основної маси, тобто такі, що

кристалізувалися після них. Те ж саме, що й метабласти.

ПСЕВДОФУЛЬГУРИТИ, -ів, мн. * р. псевдофульгуриты, a.

pseudofulgurites, н. Pseudofulgurite m pl – утворення, які зов-

ні схожі на фульгурити, але виникли при силіфікації коріння

рослин або в процесі конкреційного перерозподілу речовин

у пісках.

ПСЕВДОШАРУВАТІСТЬ, -ості, ж. * р. псевдослоистость,

а. pseudobedding, pseudostratiﬁ cation, pseudolamination; н.

Pseudoschichtung f, Pseudostratiﬁ kation f, Pseudobänderung f

– несправжня шаруватість, яка виникає, напр., при коагуляції

колоїдів, у результаті метаморфізму, при діагенезі. Іноді псев-

дошаруватість візуально виражена більш різко, ніж справжня.

ПСЕФІТ, -у, ч. * р. псефит, а. psephite, н. Psephit m – грубо-

уламкова гірська порода, що складається з великих уламків

розміром не менше за 1 мм. Уламки, що складають П., можуть

бути обкатаними (валуни, гальки, ґравій) і необкатаними (бри-

ли, щебінь, жорства). Серед П. розрізнюють пухкі і зцемен-

товані породи. Див. уламкові гірські породи.

ПСЕФІТОВА СТРУКТУРА, -ої, -и, ж. * р. псефитовая

структура, а. psephitic structure, psephitic texture, rudaceous

texture; н. psephitische Struktur f – загальний термін для озна-

чення структури всіх грубоуламкових порід (брекчій, конґло-

мератів, галечників та ін.) з розмірами уламків понад 1 мм.

Син. – грубоуламкова структура, крупноуламкова структура,

великоуламкова структура.

ПСИЛОМЕЛАН, -у, ч. * р. псиломелан, а. psilomelane, н. Psi-

lomelan n – 1) Мінерал класу оксидів і гідрооксидів, основний

оксид барію і манґану ланцюжкової будови. Склад мінливий,

BaMn

Mn9

O20·3H2O. Містить ВаО (від 0-4 до 12,4-17,5%);

MnO

2 – 72,77; MnO – 7,42; H2O – 3,77. Сингонія моноклінна.

Утворює натічні з концентрично-зональною будовою, а також

землисті, порошкоподібні аґреґати. Густина 4,71. Тв. 5,5-6,5.

Блиск напівметалічний. Крихкий. Поширений мінерал зони

окиснення марганцевих родовищ і первинних осадових родо-

вищ манґану. Рідше зустрічається в гідротермальних родови-

щах як другорядний мінерал. Марганцева руда. Поширення:

Гессен, Рейнланд-Пфальц, Ейфель – ФРН, Чіатура (Грузія),

Нагпур (Індія). Є в Україні в Нікопольському марганцевому

басейні. Син. – белдонгірит, псиломеланіт, вад, скляна голова

чорна, манґаномелан вохра чорна, α-псиломелан, протомелан,

руда манґанова тверда або чорна, псиломеланіт.

2) Суміш оксидів і гідроксидів Мn у вигляді натічних (“чо-

рна скляна голова”), суцільних масивних або землистих (вад)

аґреґатів. До складу таких сумішей входять, крім власне П.

(романешиту), криптомелан, голандит, коронадит, піролю-

зит і ін. оксиди і гідроксиди Мn; ці суміші (особливо вад)

поширені значно ширше, ніж романешит. Збагачується фло-

тацією (після відсадки і іноді магнітної сепарації). П. поряд

з піролюзитом – гол. компонент манґанових руд.

Від грецьк. “псильос” – лисий, голий, гладенький і “мелас”

– чорний (W.K.Haidinger, 1827).

Розрізняють: псиломелан аномальний (псиломелан з низькою

твердістю 1,5 – 3,0); псиломелан баріїстий (1. псиломелан; 2.

голандит); псиломелан баріїсто-кальціїстий (суміш піролюзиту з

псиломеланом); псиломеланіт (псиломелан); псиломелан каліїстий

(псиломелан, який містить до 3,5% K

2O); псиломелан кальціїстий

(псиломелан, який містить до 9% CaO); псиломелан літіїстий

(псиломелан, який містить до 4% Li

2O); псиломелан мідний (вад

мідний); псиломелан м’який (псиломелан аномальний з низькою

твердістю 1,0 – 3,0); псиломелан свинцевистий (квенселіт); α-

псиломелан (псиломелан).

ПСИХРОМЕТР, -а, ч. * р. психрометр; а. psychrometer; н.

Psychrometer n, Feuchtemesser m, Verdunstungsmesser m, Luft-

feuchtigkeitsmesser m – прилад для вимірювання вологості по-

вітря. У найпростішому випадку складається з сухого і змо-

ченого термометрів. За різницею показів цих термометрів

і за допомогою таблиць, номограм визначають абсолютну і

ПСЕ — ПСИ

434

відносну вологість повітря. Крім того, за показаннями термо-

метрів знаходять точку роси, макс. парціальний тиск парів у

повітрі, дефіцит вологості. Розрізняють стаціонарні, аспіра-

ційні та дистанційні П.

ПТЕРОПОДОВИЙ МУЛ, -ого, -у, ч. – Див. мул птероподо-

вий.

ПУАЗ, -а, ч. * р. пуаз; а. poise; н. Poise n – позасистемна оди-

ниця динамічного коефіцієнта в’язкості, що характеризує

здатність рідини й газів чинити опір взаємному рухові їхніх

частинок. 1 пуаз = 1 г/см·с = 0,1 Па·с. Сота частина П. наз.

сантипуазом. Від прізвища французького фізика Ж.-Л.-М.

Пуазейля.

ПУАНСОН, ПУНСОН, -а, ч. * р. пуансон, пунсон, а. punch,

ram, plunger, н. Pressenstempel m, Pressstempel m, Druckstempel

m, Oberstem pel m, Lochstempel m – робоча частина (звичайно

металевий стержень) деяких штампів та інших інструментів,

що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або

досліджують.

ПУЗИРИСТА ТЕКСТУРА, -ої, -и, ж. * р. пузыристая текс-

трура, а. vesicular structure; н. Blasenstruktur f, Blasentextur f

– характерна для деяких пористих ефузивних порід, які міс-

тять багато округлих або еліпсоподібних порожнин, що утво-

рилися на місці газів, які виділилися при застиганні лави.

ПУЛЬПА, -и, ж. * р. пульпа, а. pulp, slurry; н. Trübe f, Pulpe

f – суміш твердих частинок і рідини, рідка неоднорідна сис-

тема. За крупністю частинок розрізнюють П.: грубі суспензії,

тонкі суспензії, шлами (мули), колоїдні розчини. Концентра-

ція П. (відношення маси твердої і рідкої фаз) вимірюється в

% твердого або співвідношенні твердого до рідкого (Т:Р). П.

використовується при збагаченні корисних копалин, в гідро-

механізації, при гідравлічному транспортуванні, для гасіння

пожеж. В.С.Білецький.

ПУЛЬПА ФЛОТАЦІЙНА, -и, -ої, ж. – являє собою багатофа-

зну систему, що складається з твердої фази (дрібні мінеральні

частинки), рідкої фази (вода, реаґенти) і газоподібної фази

(бульбашки повітря). Результати флотаційного збагачення за-

лежать від властивостей і структури фаз.

ПУЛЬПОПІДЙОМНИК, -а, ч. * р. пульпоподъемник, а. pulp

elevator, н. Trübeaufzug m – машина для перекачування пінної

пульпи, в якій вода звільняється від частини піни до надхо-

дження в імпелер. Застосовується при збагаченні корисних

копалин флотацією.

ПУЛЬСАТОР, -а, ч. * р. пульсатор, а. pulser, pulsator, н. Pul-

sator m, Pulsatorsetzmaschine f, Vibrationsprüfstand m – 1) Ма-

шина (апарат) для збагачення корисних копалин, в якій гра-

вітаційне розділення (розшарування) мінеральної сировини за

густиною та крупністю компонентів відбувається на нерухо-

мому решеті під дією перервного (пульсуючого) висхідного

струменя води або стисненого повітря.

2) Частина відсаджувальної машини, пристрій, який з

заданою періодичністю з’єднує і роз’єднує повітряну камеру

відсаджувальної машини з системою стисненого повітря та

атмосферою. П. викликає висхідні та низхідні (спадні) пото-

ки води у відсаджувальній камері.

Розрізняють пульсатори

клапанні і роторні. Роторний

пульсатор (рис. 1) складається з корпуса 1 з торцевими кри-

шками 4 і вала 5, на якому жорстко закріплені два стакани

– впускний 2 і випускний 3. Відкриття і закриття впускного і

випускного вікон, а також зміна площі їх перетину досягаєть-

ся обертанням вала. В корпусі пульсатора є канал 7 для впу-

ску повітря в машину і випуску в атмосферу через вихлопне

вікно 6. Витрати стисненого повітря, що надходить з ресиве-

ра, регулюється дросельною заслінкою 8. При обертанні вала

стаканом 2 періодично перекривається впуск повітря в пуль-

сатор через вікно 9, а

стаканом 3 – його випуск

в атмосферу через ви-

хлопне вікно 6. Роторні

пульсатори мають жорс-

тко задані, нерегульовані

параметри режиму відса-

дження, що не дозволяє

оперативно змінювати

частоту пульсацій, три-

валість впуску і випуску

повітря для регулювання

відсаджувальної машини

при зміні характеристики

збагачуваного матеріалу.

Ці недоліки усунуті

в клапанних пульсаторах

(рис. 2), які забезпечу-

ють зміну частоти пуль-

сацій від 30 до 80 хв

-1

дозволяють одержувати

різні цикли відсадження.

Завдяки більшому прохі-

дному перетину клапан-

ні пульсатори забезпе-

чують збільшені витрати

повітря, що подається в

машину за один цикл. Клапанний пульсатор складається з

впускного 2 і випускного 7 клапанів, що змонтовані у спіль-

ному корпусі 1. Шток кожної пари клапанів 2 і 7 з’єднаний

з пневмобалонами 3 і 5. Клапани закривають отвори за до-

помогою стисненого повітря, у вихідне положення клапани

повертаються під дією пружини 6. Хід клапанів регулюється

ґвинтами 4. Режим впуску і випуску повітря задається еле-

ктропневматичною системою управління, яка включає блок

вимушених коливань і електропневмопривод. Виконавчими

механізмами цієї системи є електропневматичні клапани,

один з яких забезпечує впуск, а другий випуск повітря з пне-

вмобалонів. Така система створює можливості управління

коливальним режимом відсаджувальної машини, тому що

вона дозволяє змінювати тривалість кожного періоду циклу в

широких межах. Ця функція вигідно відрізняє клапанні пуль-

сатори від інших і обумовлює їх переважне застосування в

сучасних відсаджувальних машинах. О.А.Золотко, В.О.Сми-

рнов, В.С.Білецький.

ПУЛЬСАЦІЙНА ГІПОТЕЗА, -ої, -и, ж. * р. пульсационная

гипотеза, а. pulsation hypothesis; н. Pulsationstheorie f, Pul-

sationshypothese f – концепція, яка допускає існування глоба-

льних епох стиснення і розширення Землі і на цій основі по-

яснює явища магматизму, трансгресії та регресії Світового

океану, складчастість, закладення і замикання геосинкліна-

лей. Вперше запропонована нім. вченим Ротплецем в 1902 р.

Більш повне обґрунтування одержала в працях амер. вченого

В.Г.Бухера, рос. вчених М.Усова та В.Обручева.

ПУЛЬСАЦІЯ, -ії, ж. * р. пульсация, а. pulsation, н. Pulsation

f, Pulsieren n, Schwankung f – періодична зміна якої-небудь ха-

рактеристики, явища. Зокрема П. – періодично повторювана

короткочасна дія сил на фізичне тіло або середовище. У зба-

гаченні корисних копалин П. використовується як головний

чинник розділення мінеральних мас у пульсаторах, відса-

джувальних машинах тощо.

ПУЛЬТ (КЕРУВАННЯ), -а, ч. * р. пульт (управления), а.

(control) panel, (control) desk, н. Pult n, Schaltpult n, Steuerpult

n, Pultschaltwerk n – у гірничій промисловості – пристрій, на

Ðèñ. 1. Ñõåìà ðîòîðíîãî

ïóëüñàòîðà.

Ðèñ. 2. Ñõåìà êëàïàííîãî

ïóëüñàòîðà.

ПТЕ — ПУЛ

435

якому зосереджено устаткування для контролю над різними

об’єктами і керування ними.

ПУЛЬТ ГІРНИЧОГО ДИСПЕТЧЕРА, -а, -…, ч. * р. пульт

горного диспетчера, а. pannel of mining controller, н. Steuer-

pult des Bergbaudispatchers – пульт, призначений для дис-

петчерського керування технологічними процесами шахти,

одержання оперативної інформації про хід виробництва і

параметри, які характеризують безпеку ведення робіт, органі-

зації диспетчерського зв’язку. Включає секції: технологічну,

дисплея, зв’язку, мнемощита. В Україні пульт типу ПГД виго-

товляється з-дом “Красний металіст” (м. Конотоп).

ПГД включає стіл з похилими лицьовими панелями, на

якому розміщують дисплеї, апаратуру зв’язку і представлен-

ня інформації (сигнальні лампи, вимірювальні прилади і ін.),

органи управління, за допомогою яких здійснюється операти-

вне управління виробництвом, і ряду вертикальних панелей

технологічної секції (ТС), що встановлюються у полі зору

диспетчера або в апаратному залі. На панелях зосереджена

апаратура сигналізації, вимірювання, реєстрації, а іноді і ор-

гани управління, а також мнемосхеми технологічного вироб-

ництва або окремих його дільниць.

Мнемосхема, як правило, складається з трьох частин: па-

нелей, що відображають протікання технологічних процесів

і стан технологічного устаткування (технологічна мнемосхе-

ма), панелей електропостачання і панелей інформації про

аварії на шахті.

Технологічна мнемосхема є інформаційною моделлю шахти

і представляє умовне наочне графічне зображення функціона-

льної схеми складного, технологічного об’єкту, що оперативно

змінюється в часі і просторі. Для диспетчера вона є найважли-

вішим джерелом інформації про поточний стан об’єктів управ-

ління, зокрема про відхилення від нормальних технологічних

режимів і аварії. На ній відображаються гірничі виробки, си-

стема провітрювання, транспортні магістралі, розташування

стаціонарних установок і ін. Це допомагає диспетчеру відтво-

рювати в пам’яті об’єкти шахти, технологічну схему керованих

процесів і зв’язків між ними, устаткування, що реалізує про-

цеси. Все це є важливим для вирішення оперативних завдань

управління, ухвалення диспетчером правильних рішень щодо

управління технологічними процесами. Мнемосхема також

дозволяє здійснити контроль над виконанням цих рішень, за-

вдяки наявності на ній відповідних засобів візуальної індикації

роботи машин і апаратів технологічної схеми шахти.

Апаратура зв’язку містить засоби спеціального диспетчер-

ського зв’язку, до яких належать: апаратура диспетчерського

телефонного зв’язку; апаратура гучномовного зв’язку і опо-

віщення про аварії; високочастотний зв’язок з машиністами

електровозів; телебачення.

Розподіл апаратури на пульті або щитах залежить від об-

сягу і характеру інформації, що надходить на центральний

диспетчерський пункт (ЦДП). Окрім пультів і щитів в ЦДП

розміщується різна допоміжна апаратура: комутаційні при-

строї; шафи і стійки з блоками перетворювачів, підсилювачів,

випрямлячів; щити електроживлення і т.п. О.С.Подтикалов.

ПУМПЕЛІЇТ, -у, ч. * р. пумпеллиит, а. pumpellyite, н. Pumpel-

lyit m – мінерал, силікат острівної будови з гр. епідоту. Форму-

ла: 1. За Є.Лазаренком: Ca

4(Mg, Fe

,Mn)(Al, Fe

,Ti)5[O(OH)3

|Si2O7]. 2. За “Fleischer’s Glossary” (2004): пумпеліїт-Fe:

2FeAl2[SiO4](Si2O7)(OH)·H2O; пумпеліїт-Fe

: Ca2(Fe,Mg)

(Al,Fe)

2[SiO4](Si2O7)(OH)2·H2O; пумпеліїт-Mg: Ca2MgAl2[SiO4]

(Si

2O7)(OH)·H2O; пумпеліїт-Mn: Ca2(Mn,Mg)(Al,Mn,Fe)2[SiO4]

(Si

2O7)(OH)·H2O. Домішки: Na2O, K2O. Сингонія моноклінна.

Призматичний вид. Спайність по (001) досконала. Густина

3,2. Тв. 5,5. За фізичними властивостями – аналог кліноцоїзи-

ту. Форми виділення: радіальноволокнисті або пластинчасті

аґреґати, таблитчасті і голчасті кристали. Часті двійники.

Колір синьо-зелений. Блиск скляний. Поширений у багатьох

метаморфічних гідротермально змінених породах, багатих на

СаО та SiO

2. Знахідки: Лотру (Півд. Карпати, Румунія), копа-

льня Кліфф (оз. Верхнє, шт. Мічіган, США), Вітватерсранд

(ПАР), Гаїті, Урал (РФ). За прізв. амер. геолога Р.Пумпеллі

(R.Pumpelly), Ch. Palache, H.E.Vassar, 1925. Син. – зонохло-

рит, лотрит, хлорцеоліт.

ПУНКТ, -у, ч. * р. пункт, а. point

, item

, clause

, paragraph

н. Punkt m – 1. Місце у просторі, на земній поверхні, що має

певне призначення. Напр., П. геодезичний, П. примикання, П.

газорозподільний тощо. 2. Окремий розділ офіційного доку-

мента.

ПУНКТ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИЙ, -у, -ого, ч. * р. пункт га-

зораспределительный; а. gas-distribution station, н. Erdgasver-

teilungspunkt m – Див. станція газорозподільна.

ПУНКТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ, -у, -ого, ч. – Див. геодезичний

пункт.

ПУНКТ МАРКШЕЙДЕРСЬКИЙ, -у, -ого, ч. – Див. маркшей-

дерський пункт.

ПУНКТ НАВАНТАЖУВАЛЬНИЙ, -у, -ого, ч. – Див. наван-

тажувальний пункт.

ПУНКТ НАФТОВИЙ ЗБІРНИЙ, -у, -ого, -ого, ч. – Див. наф-

товий збірний пункт.

ПУНКТ ПРИМИКАННЯ, -у, -…, ч. – Див. примикання.

ПУНКТ РОЗВАНТАЖЕННЯ, -у, -…, ч. * р. пункт разгрузки,

а. unloading point, н. Ausladungspunkt m – майданчик і уста-

ткування для розвантаження гірничої маси з транспортних

Âèäè äèñïåò÷åðñüêèõ ïóëüò³â ó äîáóâí³é òà ïåðåðîáí³é ïðîìèñëî-

âîñò³: 1. Ïóëüò ã³ðíè÷îãî äèñïåò÷åðà íà âóã³ëüí³é øàõò³ „Êíóðîâ”,

Ïîëüùà (2003). 2. Ïóëüò ìàøèí³ñòà øàõòíî¿ ï³ä³éìàëüíî¿ óñòàíî-

âêè. 3. Ïóëüò ó äèñïåò÷åðñüê³é âóãëåçáàãà÷óâàëüíî¿ ôàáðèêè.

4. Ïóëüò ³ ìíåìîñõåìà ó äèñïåò÷åðñüê³é íàôòîãàçîâî¿ êîìïàí³¿.

Ïóëüò ã³ðíè÷îãî äèñïåò÷åðà ñó÷àñíî¿ âóã³ëüíî¿ øàõòè â Óêðà¿í³

(ë³âîðó÷); øàõòè „Âîðãàøîðñüêà”, ÐÔ (ïðàâîðó÷)

ПУЛ — ПУН

436

засобів до приймальних споруд збагачувальної фабрики, у

відвал та ін. Розташовується, як правило, на денній поверхні.

ПУНКТ РОЗДІЛЬНИЙ, -у, -ого, ч. * р. пункт разделитель-

ный, а. dividing point, н. Einteilungspunkt m – на залізничному

транспорті – ділянка залізничної колії (звичайно горизонта-

льна) із пристроями для регулювання руху, зміни напрямку й

обміну поїздів. До роздільних пунктів належать станції, по-

сти, роз’їзди та ін.

ПУНКТИ ОПОРНІ, -ів, -их, мн. – Див. опорні пункти.

ПУСКАЧ МАГНІТНИЙ, -а, -ого, ч. * р. пускатель магнит-

ный, а. magnetic starter, solenoid starter, н. magnetischer Starter

m, Anlasser m – комутаційний апарат, призначений для керу-

вання електроприводами. Пускач у вибухонебезпечному ви-

конанні служить для дистанційного управління електродвигу-

нами гірничих машин і механізмів, які працюють у підземних

гірничих виробках. Див. пускач рудниковий вибухобезпечний.

В.М.Савицький.

ПУСКАЧ РУДНИКОВИЙ ВИБУХОБЕЗПЕЧНИЙ, -а, -ого,

-ого, ч. * р. пускатель рудничный взрывобезопасный, а. mine

explosion-proof starter; н. explosionssicherer (schlagwettersi-

cherer) Grubenanlasser m – комутаційний апарат, призначений

для керування електроприводами гірничих машин та механі-

змів, а також для захисту від струмів короткого замикання у

відхідних приєднаннях трифазних розподільних мереж низь-

кої напруги (до 1200 В). Крім того, пускачі виконують функ-

ції струмового захисту від перевантаження електродвигунів,

захист від подачі напруги на пошкоджену ділянку мережі,

контроль опору ланцюга заземлення пересувних машин та

механізмів та захист від страти керованості.

Конструктивно пускачі виконуються у вигляді вибухоза-

хищеної оболонки, яка має ввідну та вивідну камери, камеру

апаратного відділення з швидковідкривною кришкою, яка ме-

ханічно зблокована з рукояткою роз’єднувача. Функціональ-

но пускачі мають такі основні вузли: роз’єднувач класичний

або суміщений з прохідними ізоляторами; контактор електро-

магнітний повітряний або вакуумний; трансформатори стру-

му; блоки захисту керування та схему форсування з джерелом

живлення; пристрій сигналізації. Номінальна напруга пуска-

чів: 1140/660 В, 380 В. Номінальний струм: 32; 63; 125; 160;

250; 320 та 400 А. Пускачі на номінальні струми 125; 160 та

250 А випускаються як з повітряними контакторами, так і з

вакуумними, а на більші номінальні струми тільки з вакуум-

ними контакторами. Застосування останніх суттєво підвищує

надійність комутаційного апарата.

У вугільних шахтах України та країн СНД експлуатують-

ся пускачі серій ПВМИ, ПВИ, ПРВ, ПВИР, ПРВМ, ПРВИ

та ПВИ-М, які випускаються Торезьким електротехнічним

заводом, дослідно-експериметальним заводом УкрНДІВЕ та

заводом “Кузбаселектромотор” (РФ). В 2001 р освоюється

нова серія універсальних реверсивних пускачів, які дозволя-

ють здійснювати перемикання на обраний номінальний струм

безпосередньо в шахті.

Для відкритих гірничих робіт випускаються пускачі типу

ПРН на номінальні струми 63 та 125 А. Основною відмінніс-

тю цих пускачів є полегшена прямокутна оболонка.

Серед зарубіжних фірм-виробників пускачів провідними є

Befra (Чехія), Apator (Польща), Bartec (Німеччина). В.М.Са-

вицький.

ПУСКОВИЙ ТИСК, -ого, -у, ч. – Див. тиск пусковий.

ПУСТА ПОРОДА, ПОРОЖНЯ ПОРОДА, -ої, -и, ж., -ньої,

-и, ж. * р. пустая порода, а. barren rock, draw rock, dead rock,

waste rock, deads, debris; н. taubes Gestein n, Berge m pl, Ab-

raum m – гірська порода, що залягає поблизу чи в межах ру-

дного тіла (корисної копалини), яка добувається з надр разом

із рудою (вугіллям і т.п.), але не містить корисної копалини в

значущих кількостях. Відокремлення П.п. від корисного ком-

понента є одним з головних завдань збагачення корисних ко-

палин.

“ПУСТЕЛЬНА БРУКІВКА”, -ої, -

и, ж. * р. “пустынная мостовая”,

а. “desert pavement”, н. “Wüstenpﬂ a-

ster” n – накопичення на поверхні пу-

стелі великих уламків гірських порід

у вигляді щебеню, гальки, скам’яні-

лостей, конкрецій і т.п. матеріалу,

утвореного внаслідок вивітрювання

з вилученим внаслідок дефляції дрі-

бнозему. П.б. захищає ґрунт пустелі

від подальшого розвівання.

ПУСТЕЛЯ, -і, ж. * р. пустыня, а.

desert, н. Wüste f – зональний тип

ландшафту, що склався в умовах

дефіциту вологи (аридна П.) або те-

пла (холодна П.); П. – природні зони

помірного, тропічного і субтропічно-

го поясів, що утворюються в умовах

дуже посушливого і жаркого клімату

та характеризуються різкими коли-

ваннями добових і річних темпера-

тур повітря, незначним поверхневим

стоком, малорозвинутими ґрунтами,

переважанням еолових форм рельєфу та розрідженістю рос-

линного покриву. Займають значні площі в Євразії, Америці,

Африці, Австралії.

В пустелях спостерігаються: абс. мінімум річних опадів

(від 0 до 10 – 15 мм); абс. максимум т-ри повітря (59 °С),

Ïóñòåëüíà áðóê³âêà.

Ïóñêà÷³ ðóäíèêîâ³ âèáóõîáåçïå÷í³:

à) ÏÂÈ-250; á) ÏÂÈ-125.

Ðèñ. Ïóñòåë³ ñâ³èòó:

1 – Ñàõàðà; 2 – Âåëèêà Ï³ùàíà; 3 – Êàðàêóìè; 4 – Ãîá³.

ПУН — ПУС

437

нагрівання поверхні ґрунту до 80 °С, зменшена відносна во-

логість повітря – до 5-10%. Ґрунти примітивні, пустельні й

сіро- та червонувато-бурі, є такири. Холодна П. – тип П., в

якій мізерність рослинного покриву зумовлена г.ч. низькими

температурами.

За даними ЮНЕСКО, до категорії типових П. належать бл.

25% земної поверхні. Вони існують з давніх геол. часів і ма-

ють свою довгу еволюційну історію.

Найбільші пустелі Землі

Назва Місце

знаходження

Тип за літологічним

характером

поверхні

Приблиз-

на площа,

км

Сахара Північна

Африка

Кам’янистий, гли-

нистий, піщаний

Понад

7 млн

Гобі Центральна Азія,

Монголія, Китай

Кам’янистий, пі-

щаний

2 млн

Лівійська Північна Африка,

на захід від нижньої

течії Нілу

Піщаний, кам’яни-

стий

2 млн

Алашань Центральна Азія, пів-

нічна частина Китаю

Піщаний, кам’яни-

стий

1 млн

Сірійська Південно-Західна

Азія

Піщаний 1 млн

Калахарі Південна Африка Напівпустельний 1 млн

Руб-ель-

Халі

Південно-Східна

частина Аравійського

півострова

Піщаний 600 тис.

Нубійська Північно-Східна Аф-

рика, на схід від Нілу

Піщаний 550 тис.

Велика

Піщана

Північно-Західна

Австралія

Піщаний, ділянки

кам’янистого

360 тис.

Каракуми Середня Азія, Турк-

менія

Піщаний, ділянки

глинистого

350 тис.

Кизилкум Середня Азія, Узбе-

кистан, Казахстан

Піщаний,

ділянки глинистого

та кам’янистого

300 тис.

Такла-

Макан

Центральна Азія, Та-

ринська западина

Піщаний 300 тис.

Тар Західна частина Індо-

Гангської низовини

Піщаний 300 тис.

Велика

пустеля

Вікторія

Північна

Австралія

Піщаний 300 тис.

Великий

Нефуд

Північна частина

Аравійського півос-

трова

Піщаний 70 тис.

Регістан Східна частина Іран-

ського нагір’я

Піщаний 40 тис.

Наміб Південно-Західне

узбережжя

Африки

Піщаний, кам’яни-

стий

2100 км

на

50-130 км

Атакама Західне узбережжя

Південної Америки

Піщаний, кам’яни-

стий

Довжина

бл. 1000

км

З пустелями пов’язані великі і різноманітні природні ре-

сурси. Передусім це нафта, природний газ, кам. вугілля, уран,

руди чорних і кольорових металів, фосфорити, сірка, калійна

і кам’яна сіль, селітра, мірабіліт, буд. матеріали і т.д. В.С.Бі-

лецький.

ПУСТОТИ, -от, мн. * р. пустоты; а. voids, cavities, interstices,

н. Hohlräume m pl – Див. порожнини.

ПУСТОТНІСТЬ, -ості, ж. * р. пустотность, а. porosity,

voidage, porousness, (reservoir) capacity, н. Hohlraumanteil m,

Hohlraumgehalt m, Porosität f – 1) Наявність у гірській поро-

ді порожнин різних розмірів і обрисів, які утворюють пори,

каверни, тріщини і ін. Син. у нафтовій і газовій геології – єм-

ність колектора. 2) Сумарний об’єм усіх пустот, включаючи

пори й тріщини у гірській породі, виражений у % до загаль-

ного об’єму чи в одиницях об’єму на одиницю маси. Розріз-

няють пустотність абсолютну, відкриту (наявність у гірсь-

кій породі сполучених між собою порожнин різних розмірів

і обрисів), первинну, вторинну, загальну (повну), тріщинну

(тріщинуватість), фізичну. Див. структура пустотного про-

стору. В.С.Бойко.

ПУСТОТНІСТЬ ПЕРВИННА, -ості, -ої, ж. * р. пусто-

тность первичная; а. in situ porosity; н. primäre Porosität f –

пустотність (пористість), яка виникла одночасно з утворен-

ням гірської породи. До неї відносять пустоти між зернами і

частинками, що складають породу, проміжки між пластинами

нашарування, пухирці і пори в деяких вивержених породах.

Син. – сингенетична пустотність.

ПУСТОТНІСТЬ ПОВНА, -ості, -ої, ж. * р. пустотность

полная; а. total hollowness, complete cavernousness; н. totaler

Hohlraumgehalt m – пустотність породи-колектора, яка мі-

стить в собі абсолютно всі види пустот (відкриті і закриті),

незалежно від їх форми, взаємного розташування і умов утво-

рення. Син. – абсолютна пустотність, загальна пустотність,

фізична пустотність.

ПУХКА ГІРСЬКА ПОРОДА, -ої, -ої, -и, ж. * р. рыхлая гор-

ная порода, а. loose rock; н. Lockergestein n – гірська порода,

яка складається з незцементованих або слабко зцементованих

уламків. Напр., пісок, гравій, лес, галечник. Розрізняють пер-

винну і вторинну (з цементом, видаленим водою чи ін. роз-

чинниками) П.г.п.

ПУЦОЛАН, -у, ч. * р. пуццолан, а. pozzolan, puzzolana; н. Puz-

zolanerde f, Puzzolan n – відклади вулканічного походження

(попіл, пемза, туфи), що утворюються при виверженні лави,

багатої кремнеземом. Густина 2,2-2,4. Загальна пористість

10-30%. Використовують для виготовлення в’яжучих мате-

ріалів, зокрема цементу. Від назви м. Поццуолі в Італії. На

території України є в Криму та у Закарпатті.

ПУЧОК СКИДІВ, -а, -…, ч. * р. пучок сбросов, а. fault bundle,

group of convergent faults; н. Bruchbündel n, Verwerfungsbündel

n – ряд скидів, зміщувачі яких сходяться або зближуються в

одній точці (або розходяться з одного центру).

П’ЯЧЕНЦЬКИЙ ЯРУС, -ого, -у, ч. * р. пьяченцский ярус, а.

Plaisancian, н. Plaisancian n, Plaisancien n – нижній ярус плі-

оцену заходу Середземноморського басейну. Відповідає пон-

тійському та дакійському ярусам сходу Середземномор’я. Син.

– плезанський ярус. Від назви італ. міста П’яченца (Piacenza)

або від його французької версії – Плезанс (Plaisance).

Õàðàêòåðíèé ïóñòåëüíèé ëàíäøàôò: 1 – âèñîõëå äíî âîäîéìè

(×èë³); 2 – çì³øàíà ïóñòåëÿ (ªãèïåò); 3 – áàðõàíè.

ПУС — П’Я

438

РАДИКАЛ, -а, ч. * р. радикал, а. radical, н. Radikal n – 1) Па-

рамагнітна частинка з неспареним електроном на зовнішній

атомній або молекулярній орбіталі. Може бути нейтральним

або нести позитивний чи негативний заряд. У залежності від

характеру орбіталі, яку займає неспарений електрон, розрі-

зняють π-радикали і σ-радикали. У залежності, від природи

центрального атома (атома з найбільшою спіновою густи-

ною) розрізняють С-, О-, N- та інші атомоцентровані радика-

ли. 2) Стійка група атомів, яка в хімічних реакціях без змін

переходить з однієї сполуки в іншу.

РАДИКАЛ ВІЛЬНИЙ, -а, -ого, ч. * р. радикал свободный, а.

free radical, н. freies Radikal n – радикал, який не входить у

радикальну пару. Р.в. можуть виникати під дією тепла, ката-

лізаторів, УФ- та радіаційного випромінення, інших впливів

на молекули. Характерна особливість Р.в. – висока хім. актив-

ність, обумовлена наявністю вільних валентностей (неспаре-

них електронів). Більшість Р.в. мають малу тривалість життя

(на рівні декількох мс). Р.в. відіграють важливу роль у гетеро-

генному каталізі, ферментативних процесах у живих організ-

мах, у реакціях горіння та вибуху, у важливих пром. процесах

– крекінгу, піролізу, полімеризації, процесах, які включають

механохімічну активацію та ін. Р.в. з кінетичною енергією,

яка набагато перевищує певне середнє значення, притаманне

для нього, називають г а р я ч и м р а д и к а л о м.

РАДІАЛЬНІ РУХИ ЗЕМНОЇ КОРИ, -их, -ів, -…, мн. * р. ра-

диальные движения земной коры, а. radial movements of the

Earth’s crust; н. radiale Bewegungen f pl der Erdkruste – рухи

земної кори, паралельні радіусу Землі. Протікають повільно

або швидко, при землетрусах – стрибкоподібно. Нерідко на-

зиваються коливальними рухами земної кори.

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА (В ГІРНИЧІЙ ПРОМИСЛОВОС-

ТІ), -ої, -и, -…, ж. * р. радиационная безопасность, а. radia-

tion safety, radiological safety; н. Strahlenschutzsicherheit f (im

Bergbau) – cтан умов праці на об’єктах гірничої промисловос-

ті, при якому виключається можливість радіаційного переоп-

ромінювання робочого персоналу. Особлива увага дотриман-

ню норми радіаційної безпеки приділяється на підприємствах

з видобутку та переробки уранових руд. Радіаційний вплив

відбувається через вдихання повітря, в якому є радіоактивні

еманації (радон і т.п.), продукти їх розпаду та радіоактивний

пил, за рахунок випромінювання від стін гірничих виробок чи

відбитої гірничої маси. Основний захід боротьби – вентиля-

ція. Для захисту органів дихання від пилу застосовують ре-

спіратори. Систематично проводиться дозиметричний конт-

роль та медичний огляд працівників.

РАДІАЦІЯ, -ії, ж. * р. радиация, а. radiation, н. Strahlung f,

Emission f – йонізуюче випромінювання, променевисилання

яким-небудь тілом, напр., Сонцем (с о н я ч н а р а д і а ц

і я ) чи іншим джерелом. Під Р. розуміють потоки елемен-

тарних частинок і квантів, проходження яких через речовину

викликає її йонізацію. Це електрони, позитрони, протони,

нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра

і електромагнітне випромінення гамма-, рентгенівського і оп-

тичного діапазонів.

РАДІЙ, -ю, ч. * р. радий, а. radium, н. Radium n – радіоакти-

вний хімічний елемент. Символ Ra, ат. н. 88; ат. м. для най-

більш стійкого ізотопу

226

Ra (період напіврозпаду бл. 1620

років) – 226,0254. Відкритий у 1898 році П. Кюрі, М. Скло-

довською-Кюрі і Ж. Бемоном. Сріблясто-білий метал. Гус-

тина 5500 кг/м

; tплав 969 °С; tкип бл. 1500 °С. Реаґує з водою з

утворенням сильного лугу Ra(OH)

2. На повітрі легко окисню-

ється з утворенням RaO, сполучаючись з N, дає нітрид Ra

3N2.

Сер. вміст в земній корі 10

-10

% (мас). Як член сімейства

238

220

Ra є в усіх рудах урану (бл. 0,3 г/т). Внаслідок вимивання з

уранових руд Р. знаходиться в розчиненому стані у воді і вхо-

дить до складу вторинних мінералів. Р. виділяють з уранових

руд хім. методом. Металевий Р. отримують електролізом роз-

чину RaCl

2 на ртутному катоді. У геології ізотопи радію

228

Ra і

ін. застосовують для визначення віку океаніч. осадових порід

і мінералів. Р. використовується в геохімії як індикатор змішу-

вання і циркуляції вод океанів. Р. застосовується як джерело

α-частинок для приготування Ra-Be джерел нейтронів, а та-

кож в медицині, для дефектоскопії тощо. Використовують для

виготовлення світних фарб, у медицині – для радіотерапії, в

техніці – для одержання радійберилієвих джерел нейтронів,

як джерело гамма-випромінення тощо.

РАДІОАКТИВНИЙ КАРОТАЖ, -ого, -у, ч. – Див. каротаж

радіоактивний.

РАДІОАКТИВНИХ ІНДИКАТОРІВ МЕТОД, -…, -у, ч. * р.

радиоактивных индикаторов метод, а. radioaсtive tracer

method; н. Radioindikator-Verfahren n – дослідження фізико-хі-

мічних, біологічних і технологічних процесів, що базується на

вимірюванні розподілу радіоактивного нукліду, який містить-

ся в речовині, або штучно введеного в речовину. При цьому

нуклід бере участь у процесі, що досліджується, або об’єкті.

Як “мітка”, що ідентифікується в речовині, використовуються

нукліди, трохи відмінні від атомів речовини, що досліджуєть-

ся, за фізичними і зовсім не відмінні за хім. властивостями,

завдяки чому не порушується природний хід процесу при до-

слідженні. Р.і.м. широко застосовується в гірничій науці та гір-

ничій справі. Див. ізотопні індикатори, метод радіоактивних

ізотопів, метод радіоактивних куль. В.С.Білецький.

РАДІОАКТИВНІ ВОДИ, -их, -вод, мн. * р. радиоактивные

воды, а. radioactive water, н. radioaktives Wasser n – природні

води з підвищеним вмістом радіоактивних елементів. Роз-

різняють води: радонові (Rn>185·10

Бк/м

, Ra<1·10

-11

г/дм

U<3·10

-5

г/дм

, радієві (Rn<185·10

Бк/м

, Ra>1·10

-11

г/дм

U<3·10

-5

г/дм

), уранові (Rn<185·10

Бк/м

, Ra<1·10

-11

г/дм

U>3·10

-5

г/дм

), урано-радієві (Rn<185·10

Бк/м

, Ra>1·10

г/дм

, U>3·10

-5

г/дм

), радоно-радієві (Rn>185·10

Бк/м

Ra>1·10

-11

г/дм

, U>3·10

-5

г/дм

Концентрації радіоактивних елементів у природних водах

варіюють: для урану в межах n·10

-9

- n·10

-2

%, для радію - n·10

- n·10

-9

%, для радону n - n·10

-4

еман. Найбільш низька ра-

діоактивність у вод океанів, морів, річок і озер (10

-13

-10

-12

за

Ra, 10

-7

-10

-5

за U), найбільш висока – у вод уранових родовищ

(500-1000 еман за Rn, 10

-11

-10

за Ra, 10

-5

-10

-3

за U). У водах

деяких джерел і річок спостерігаються аномально високі кон-

центрації урану, що свідчить про наявність поблизу цих при-

родних вод гірських порід з підвищеним вмістом урану або

уранових руд. Високі концентрації урану спостерігаються у

воді великих озер, що вказує на існування процесів повіль-

ного накопичення урану в окремих басейнах. Деякі підземні

води нафтових родовищ містять іноді високі концентрації ра-

дію – до 7,5·10

-6

г/м

. Середня концентрація, г/м

радіоактив-

них елементів у гідросфері така:

РАД — РА Д

439

Води Радій, 10

-10

Уран, 10

-3

Торій, 10

-3

Морські 1 2 0,5

Озерні 10 8 -

Річкові 2 0,6 -

Ґрунтові 2 5,7 -

Р.в. застосовуються як пошукова ознака родовищ радіо-

активних елементів та для лікування ряду захворювань. В

Україні на базі Р.в. функціонують курорти в Карпатах і Кри-

му. В.С.Бойко, В.Г.Суярко.

РАДІОАКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ, -их, -ів, мн. * р. радиоак-

тивные элементы, а. radioactive elements, н. radioaktive Ele-

mente n pl – хімічні елементи, всі ізотопи яких радіоактивні

(технецій, прометій, полоній і всі наступні за ним елементи

в періодичній системі елементів). Більшість Р.е. належать до

рядів урану і торію і до відгалужень від цих рядів. Їх розпад

завершується ізотопами свинцю.

РАДІОАКТИВНІ МАТЕРІАЛИ, -их, -ів, мн. * р. радиоак-

тивные материалы, а. radioactive materials, н. radioaktive

Stoffe m pl – будь-які матеріали, які містять радіонукліди і

для яких питома активність та сумарна активність вантажу

(проби) перевищують межі, встановлені нормами, правилами

та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

РАДІОАКТИВНІ МІНЕРАЛИ, -их, -ів, мн. * р. радиоактив-

ные минералы, а. radioactive minerals, н. radioaktive Minerale

n pl – мінерали, які містять радіоактивні елементи у кількос-

тях, що значно перевищують їх середній вміст у земній корі.

Відомо близько 250 радіоактивних мінералів. Розрізняють ра-

діоактивні мінерали, в яких уран або торій є мінералоутворю-

ючими елементами, і радіоактивні мінерали, до складу яких

радіоактивні елементи входять як ізоморфні домішки. Найва-

жливіші радіоактивні мінерали – уранініт, кофініт, отеніт,

карнотит тощо.

РАДІОАКТИВНІ РЯДИ (РАДІОАКТИВНІ РОДИНИ), -

их, -ів, мн. * р. радиоактивные ряды, а. radioactive series, н.

radioaktive Reihen f pl – групи радіонуклідів (радіоактивних

ізотопів), в яких кожний наступний ізотоп виникає внаслі-

док α- або β-розпаду попереднього. Відомі чотири Р.р.: U

238

→

206

, Th

232

→ Pb

208

, U

235

→ Pb

207

, Np

237

→ Bi

209

. Кожний ряд має

свого родоначальника – нуклід з найбільшим періодом напів-

розпаду, і завершується стабільним нуклідом. Перші три ряди

існують у природі, останній одержаний штучно. У земній корі

присутні всі члени природних Р.р. Але чим менший період на-

піврозпаду певного члена природного Р.р., тим менший його

вміст у земній корі. Напр., на 1 т урану в природних умовах

припадає бл. 0,34 г

226

Ra (Т1/2 = 1600 років) і тільки 1,4·10

-9

218

Ро (Т1/2 = 3,05 хв).

РАДІОАКТИВНІ РУДИ, -их, руд, мн. * р. радиоактивные

руды, а. radioactive ores, н. radioaktive Erze n pl – руди, які

містять радіоактивні мінерали, що включають г.ч. елементи

238

, U

235

, Th

232

. Див. уранові руди.

РАДІОАКТИВНІСТЬ, -і, ж. * р. радиоактивность, а. radio-

activity, н. Radioaktivität f – спонтанне (зумовлене внутрішні-

ми причинами) перетворення нестійких атомних ядер та еле-

ментарних частинок на інші ядра та елементарні частинки.

Супроводжується випромінюванням елементарних частинок

або ядер (напр., α-частинок), а також жорсткого радіоакти-

вного випромінення. Поняття Р. іноді розповсюджують і на

перетворення елементарних частинок (нейтронів, мезонів,

гіперонів). Розрізняють Р. природну – Р. ізотопів, що існують

у природних умовах, та штучну – Р. ізотопів, які одержані

при ядерних реакціях.

Основні типи Р.: α-розпад (викидання α-частинок з ядра),

β-розпад (викидання електрона з ядра при перетворенні зай-

вого нейтрона в протон), β

-розпад (викидання позитрона),

поділ ядер, протонна Р., е-захоплення.

Р. виражають в с

-1

, тобто числом актів радіоактивного роз-

паду за 1 с (в системі СІ), і позасистемних одиницях – кюрі

(Кі), резерфордах, грам-еквівалентах урану на 1 т речовини

тощо. 1 Кі = 3,7·10

-1

РАДІОАКТИВНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, -ості, -…, ж. * р.

радиоактивность горных пород, а. radioactivity of rock, н. Ra-

dioaktivität f der Gesteine – обумовлена наявністю в них радіо-

активних елементів – урану, торію, радію та ін., а також хім.

елементів, ізотопи яких радіоактивні (технецій, прометій,

полоній і ін.).

Вміст радіоактивних елементів у магматичних гірських

породах збільшується зі збільшенням їх кислотності або лу-

жності. Концентрація урану і торію у процесі диференціації

магм закономірно змінюється. При цьому початковим етапам

магматизму відповідає низька Р.г.п., а середнім і пізнішим

– висока. Уран концентрується на периферійних частинах

ґранітних інтрузій.

Радіоактивність теригенних осадових порід близька до

радіоактивності магматичних порід. Спостерігається під-

вищення радіоактивності цих порід зі збільшенням вмісту

глинистого матеріалу. Деякі мінерали (глини, глинисті сла-

нці) мають здатність адсорбувати з оточуючого середовища

радіоактивні елементи та ізотопи, що підвищує їх радіоак-

тивність.

Пісковики мають підвищену радіоактивність при наявнос-

ті в них акцесорних радіоактивних мінералів.

Висока радіоактивність осадових порід пов’язана з нако-

пиченням урану і торію: для бокситів – 8·10

-4

% U, 42·10

-4

% Th, для бентонітів – 5·10

-4

% U, 24·10

-4

% Th. Найбільш

радіоактивними серед осадових гірських порід є морські фо-

сфорити (50-300·10

-4

%), деякі чорні сланці (до 100·10

-4

%),

породи – кістяні залишки риб і буре вугілля. Радіоактивність

розчинних солей обумовлена г.ч. вмістом калію.

При обов’язковій радiацiйно-гiгiєнiчній оцiнці (РГО)

порiд визначається сумарна питома активнiсть природних

радiонуклiдiв радiю-226, торiю-232 та калiю-40, згiдно з ве-

личиною якої породи розподiляються на класи i встановлю-

ється галузь їх можливого застосування у будiвництвi.

РАДІОАКТИВНІСТЬ МІНЕРАЛІВ, -ості, -…, ж. * р. радио-

активность минералов, а. radioactivity of minerals, н. Radio-

aktivität f der Minerale – властивість гірських порід, пов’язана

з вмістом у них радіоактивних елементів (α- та β-розпад, γ-

випромінювання, здатність утворювати плеохроїчні ореоли,

метаміктизація та ін.).

РАДІОВУГЛЕЦЕВИЙ МЕТОД, -ого, -у, ч. * р. радиоуглерод-

ный метод, а. radiocarbon dating; н. Radiokarbonmethode f,

Radiokohlenstoffverfahren n – оснований на визначенні віднос-

ного вмісту ізотопу С

в природних об’єктах (частіше всього

вугіллі, деревині, залишках кісток і т.п.). Використовується

для визначення віку порівняно молодих (не більше декількох

десятків тис. років) утворень.

РАДІОГЕННИЙ, * р. радиогенный, а. radiogenic, н. radiogen

– пов’язаний за походженням з розпадом радіоактивних ре-

човин.

РАДІОГЕОДЕЗІЯ, -ії, ж. * р. радиогеодезия, а. radiogeodesy,

н. Radiogeodäsie f – напрям у геодезії, що ґрунтується на засто-

суванні електронно-технічних засобів (радіодалекомірів, еле-

ктронних тахеометрів тощо) при вимірюванні віддалі, кутів,

а також при визначенні місцезнаходження різних об’єктів.

РАД — РА Д

440

РАДІОГЕОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. радиогеология, ядерная геоло-

гия, а. radiogeology, nuclear geology, н. Radiogeologie f – га-

лузь геології, що вивчає закономірності природних ядерних

перетворень у речовині Землі та їх проявів у геологічних про-

цесах. Основні розділи радіогеології: власне радіогеологія,

абсолютна геохронологія, мас-спектрометрія. Р. працює над

проблемами, які тісно переплітаються з фізикою атомного

ядра, геохімією, радіохімією, геофізикою, космохімією, кос-

мологією. В Україні дослідження з радіогеології проводять

Інститути НАН України: геохімії і фізики мінералів, геологіч-

них наук, геології й геохімії горючих копалин, геофізики.

РАДІОГІДРОГЕОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. радиогидрогеология, а.

radiohydrogeology, н. Radiohydrogeologie f – галузь гідроге-

ології, що вивчає природні радіоактивні води, поширення й

умови їх формування та зв’язок з родовищами радіоактивних

корисних копалин.

РАДІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ, -ого, -у, ч. * р. радиографичес-

кий анализ, а. radiographic analysis; н. radiographische Analy-

se f – сукупність методів дослідження об’єктів з метою визна-

чення в них просторового розподілу і локальної концентрації

елементів без руйнування

зразків, що досліджуються,

шляхом впливу йонізуючих

випромінювань на спец.

детектори (фотоплівку, тре-

ковий детектор), чутливі до

цих випромінювань. Термін

“Р.а.” охоплює різномані-

тні способи дослідження

об’єктів, що розрізнюються

типом випромінення, його

походженням, способом ре-

єстрації і ін. Дозволяє отри-

мувати зображення об’єкта, що відображають поширення в

ньому радіонуклідів (авторадіографія), або ділянок з різною

густиною речовини (радіографія просвічуюча). Авторадіо-

графія дозволяє вивчати просторовий розподіл радіонуклідів

у зразку.

Радіографічний аналіз у збагаченні корисних копалин – ме-

тод дослідження розподілу флотореаґентів (у склад яких вве-

дено радіоактивний ізотоп) на поверхні зерен мінералу.

РАДІОГРАФІЯ, -ії, ж. * р. радиография, а. radiography; н.

Radiographie f – у мінералогії – метод встановлення радіоак-

тивності мінералів шляхом визначення впливу радіоактивного

випромінювання на емульсію фотографічної пластинки. Цей

метод дозволяє вивчати ряд явищ на поверхні гірських порід

за допомогою мічених атомів: адсорбцію, корозію, утворення

і ріст кристалів тощо. Див. радіографічний аналіз.

РАДІОДАЛЕКОМІР, -а, ч. * р. радиодальномер, а. radio range

meter, tellurometer, radio range ﬁ nder, н. Radioentfernungsmes-

seinrichtung f – прилад, яким визначають, використовуючи

радіохвилі, віддаль до об’єктів. Принцип дії Р. ґрунтується

на визначенні часу поширення радіосигналів від приладу до

об’єкта і назад або на вимірюванні різниці фаз чи частот ви-

проміненого та прийнятого радіосигналів за час проходження

їх вздовж вимірюваної лінії. В геодезичних Р. час поширення

радіохвиль вимірюють фазовим способом. М.М.Мирний.

РАДІОЗАХИСТ, -у, ч. * р. радиозащита, а. radioprotection,

н. Radioschutz m – вид систем попереджувальної сигналізації

при наближенні до небезпечної зони.

РАДІОЗВ’ЯЗОК ГІРНИЧИЙ, -у, -ого, ч. * р. радиосвязь гор-

ная, а. mine radio communication; н. Radioverbindung f unter

Tage, Grubenfunk m, Grubenfunksprechverkehr m – зв’язок,

здійснюваний за допомогою електромагнітних хвиль і техн.

засобів, які випромінюють і приймають їх (радіопередавачів

і радіоприймачів), між віддаленими пунктами на шахтах, ру-

дниках, кар’єрах. Використовується для переговорів, управ-

ління, сигналізації, вимірювання різних параметрів і ін. Для

Р.г. на кар’єрах застосовуються звичайні короткохвильові і

ультракороткохвильові радіостанції. Р.г. між пунктами в ме-

жах підприємства з підземним способом видобутку корисних

копалин наз. підземним радіозв’язком (ПР). Осн. особливість

ПР – сильне загасання електромагнітних хвиль при поширен-

ні через масив гірських порід внаслідок втрат електромагніт-

ної енергії в провідному середовищі. Це обмежує дальність

дії підземних радіосистем зв’язку в порівнянні з наземними.

У останні роки досягнуто значного прогресу в розвитку

Р.г. Зокрема у США успішно реалізується проект “Підземне

радіо” (автор – фізик Девід Ригор), який обрав як робочі ни-

зькочастотні радіохвилі. Згідно з цим проектом, закінченим у

2003 р., у шахті створюється просторова мережа передавачів і

приймачів, кожен з яких здатен передавати радіосигнал через

гірський масив на відстань понад 150 м. Передавачі призначе-

ні для використання людиною (зв’язок з поверхнею), а також

можуть бути використані для оснащення датчиків метану, те-

мператури тощо. Права на випуск системи “Підземне радіо”

придбала американська компанія Vital Alert Communication.

О.Г.Редзіо, В.С.Білецький.

РАДІОІЗОТОПНІ МЕТОДИ, -их, -ів, мн. – Див. радіомет-

ричні методи.

РАДІОЛІТИ, -ів, мн. * р. радиолиты, а. radiolites, н. Radio-

lithe m pl – 1. Радіальнопроменисті мінеральні утворення

неправильної форми. Утворюють включення, вкрапленики,

суцільні аґреґати. Зустрічаються в мергелях, глинистих вап-

няках. 2. Радіальноволокнистий натроліт (заст.)

РАДІОЛОГІЧНИЙ ВІК, -ого, -у, ч. * р. радиологический

возраст, а. absolute age, radiometric age; н. radiogenes Alter

n – радіометричний вік, ізотопний вік, абсолютний вік, вік

гірських порід, виражений в одиницях астрономічного часу

(млн та млрд років). Встановлюється різними радіологічними

методами (див. геохронологія).

Одні з найбільш древніх гірських порід Землі – ґнейси

Атакси (північний захід Канади) – затверділи 4 млрд років

тому. Надзвичайною стійкістю відрізняються монокриста-

ли циркону, які мають домішку урану, що дає змогу саме по

них визначити граничний вік гірських порід Землі. У Захід-

ній Австралії знайдені монокристали циркону віком 4,3–4,4

млрд років – очевидно, що це найбільш древні земні породи.

Поверхня цих кристалів іноді досить сильно стерта, грані за-

округлені, що говорить про їх перенесення на великі відстані.

В.С.Білецький.

Література: 1. Джон Велли. История юной Земли // В мире

науки (Scientiﬁ c American). № 1, 2006. – С. 40-48. 2. A.J.Cavasie,

J.W.Vallej, S.A.Wilde. The Edinburgh Ion Microprobe Facility in

Earth and Planetary Science Letters, Vol. 235, No. 3.– p.663-681,

July 15, 2005.

РАДІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ, -их, -ів, мн. – Див. радіометри-

чні методи.

РАДІОЛЯРИТ, -у, ч. * р. радиолярит, а. radiolarite, н. Radio-

larit m – зоогенна гірська порода, основу якої (понад 50 %)

складають рештки радіолярій (лат. Radiolaria, підклас одно-

клітинних саркодових істот, які, за невеликим виключенням,

ведуть планктонний спосіб життя). Раковини радіолярій скла-

дені кремнеземом, іноді розкристалізованим у халцедон або

кварц. Радіолярит містить домішки фосфатного, глинистого,

алевритового матеріалу, глобулярний опал, залишки стулок

діатомей, спікул, кременевих губок тощо. Колір жовтий, сі-

рий, червоний.

Ðàä³îãðàô³ÿ. Àëüôà-çí³ìîê ðàä³î-

àêòèâíîãî êðèñòàëó ñàìàðñüê³òó.

РАД — РА Д