Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. Том 2 (Л-Р)

Подождите немного. Документ загружается.

101

забруднення механічними частинками порових каналів, гли-

низації стінок свердловини, підвищення вологовмісту породи

за рахунок фільтрату промивної рідини. Видалення з привибій-

ної зони піщано-глинистих продуктивних пластів вологи (фі-

льтрат промивної рідини, зв’язана вода, волога, що випала з

парової фази) буде сприяти зниженню фільтраційних опорів

під час припливу газу, збільшенню дебіту при одночасному

зниженні депресії тиску на пласт. Привибійну зону осушують

закачуванням у пласт різних летких рідин (скраплені гази,

спирти, конденсат легких вуглеводнів), газоподібних волого-

поглиначів (осушений підігрітий газ, азот, вуглекислий газ),

а також нагріванням привибійної зони. В.С.Бойко.

МЕТОДИ ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН, -ів, …,

мн. * р. методы обогащения полезных ископаемых, а. methods

of mineral preparation, mineral processing (dressing), н. Aufbe-

reitungsverfahren n pl der Bodenschätze

– розрізняють механіч-

ні та хімічні М.з.к.к. В свою чергу, в залежності від фізичних

та фізико-хімічних властивостей мінералів, які використову-

ються для виділення концентрату, механічні М.з.к.к. поді-

ляють на: гравітаційні, магнітні, електропровідні, оптичні, а

також за характеристиками змочуваності та радіоактивності

матеріалів. Хімічні М.з.к.к. не знайшли поки що широкого за-

стосування. Вони основані на вибірковому вилуговуванні або

розкладенні мінералів у розчинах різноманітних реаґентів.

До таких процесів слід віднести, зокрема, розчинення оксидів

або сульфідів у розчинах кислот та лугів з одержанням суль-

фатів, хлоридів, нітратів та ін. солей. До хімічних методів

належить також біохімічне (мікробіологічне) вилуговування

руд та концентратів.

Див. збагачення корисних копалин, відсадка, флотація, ма-

гнітна сепарація, флокуляція, магнітне збагачення корисних

копалин, хімічне збагачення, спеціальні методи збагачення

корисних копалин. В.С.Білецький.

МЕТОДИ ЗМІШАНОГО ВИТІСНЕННЯ НАФТИ, -ів, …,

мн. * р. методы смешанного вытеснения нефти; а. methods

of miscible displacement of reservoir oil; н. Erdölmischphasen-

ﬂ utverfahren n pl – методи діяння на нафтовий пласт, що ос-

новані на взаємній розчинності нагнітального аґента і плас-

тової нафти на фронті витіснення і забезпечують збільшення

коефіцієнта нафтовилучення завдяки усуненню дії капіляр-

них сил.

МЕТОДИ ІНДИКАТОРНІ, -ів, -их, мн. *р. методы индика-

торные; а. tracer methods, н. Tracermethoden f pl – методи

дослідження газонафтових свердловин і пластів, суть яких

полягає у введенні в пласт речовин з аномальними віднос-

но досліджуваного середовища фізико-хімічними власти-

востями і в реєстрації цих речовин у свердловині, породах і

флюїдах, що насичують їх, і здійсненні вимірювань відпові-

дними геофізичними та іншими методами з метою контролю

за розробкою, уточнення геологічної будови покладів, оцінки

технічного стану свердловин і т. ін. М.і. підрозділяються за

способом введення індикаторних речовин, що звичайно зу-

мовлений колом вирішуваних задач (метод протискування

індикаторних речовин, метод міченої промивної рідини, ме-

тод твердого носія, метод трасуючих індикаторів та ін.), а

також за видом індикатора (метод радіоактивних ізотопів,

метод міченої речовини, метод барвників та ін.). Син. – метод

міченої речовини. В.С.Бойко.

МЕТОДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, -ів, …, мн. * р.

методы научного исследования, а. methods of scientiﬁ c re-

search, н. wissenschaftliche Forschungsmethoden f pl – методи

встановлення параметрів, структури, інших характеристик

досліджуваних об’єктів. Загальнонаукові методи досліджен-

ня – емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоре-

тичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція,

дедукція, пояснення, систематизація, класифікація і т. д.).

Спеціальні методи дослідження основані на вивченні конкре-

тних фізичних та хімічних властивостей речовини і фізичних

властивостей та параметрів полів фізичних.

Основні М.н.д., які використовуються в гірничій справі та

науках про землю: експеримент, аналіз, синтез, узагальнен-

ня, систематизація, класифікація, моделювання, аналітич-

ний розрахунок, класичний метод гіпотез, експертні методи

оцінок, феноменологічний метод та цілий ряд спеціальних

методів вивчення властивостей гірської породи, мінералів, зе-

мної кори, гірничих масивів, пластів, власне корисних копалин

і продуктів їх переробки і т. д. В.С.Білецький.

МЕТОДИ ОБРОБКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ГАЗОДИНАМІЧНО-

ГО ДОСЛІДЖЕННЯ СВЕРДЛОВИНИ ПРИ УСТАЛЕНИХ

РЕЖИМАХ ФІЛЬТРАЦІЇ ЗА НЕЛІНІЙНИМ ЗАКОНОМ,

-ів, …, мн. * р. методы обработки результатов газодинами-

ческого исследования скважин при установившихся режимах

фильтрации по нелинейному закону; а. methods for processing

results of gas-dynamic testing of wells under steady-state condi-

tions of ﬁ ltration in conformity with the non-linear law, н. Metho-

den f pl der Bearbeitung von Ergebnissen der gasdynamischen

Bohrungsuntersuchung bei den stabilen Filtrationsverhältnissen

nach dem nichtlinearem Gesetz – методи, що передбачають по-

будову залежності (p

пл

–pв

)/q=f1(q) або в логарифмічних ко-

ординатах (p

пл

–pв

)/q=f2(q), де pпл, pв – відповідно пластовий і

вибійний тиски; q – дебіт газової свердловини.

Результати досліджень свердловин на приплив звичайно

обробляють за двочленною чи степеневою формулами. У

процесі обробляння результатів за двочленною формулою ви-

користовують залежність:

де А, В – коефіцієнти фільтраційного опору (розмірні).

Коефіцієнти А і В звичайно знаходять графічним спосо-

бом, побудувавши лінійну залежність (p

пл

–pв

)/q=’f1(q). При

цьому тангенс кута нахилу одержаної прямої чисельно дорі-

внює значині коефіцієнта В, а відрізок, що відтинається цією

прямою на осі (p

пл

–pв

)/q, дорівнює значині коефіцієнта А.

Точніше визначення коефіцієнтів А і В за наявності декількох

результатів випробування свердловини виконують за методом

найменших квадратів. При цьому

де n – кількість режимів, при яких досліджена свердловина на

приплив; ∆р

= pпл

– pв

і.

При обробці результатів за степеневим законом q = с(p

пл

–

)

звичайно користуються логарифмічними координатами,

будуючи залежність (p

пл

– pв

) = f2(q). У логарифмічних коор-

динатах ця залежність є прямою лінією. Тангенс кута нахилу

цієї лінії визначає значину показника степеня n, а відрізок,

який відтинається на осі (p

пл

– pв

), – значину коефіцієнта с у

степеневій формулі припливу газу. Характерною особливіс-

тю обробки результатів дослідження свердловини на приплив

з використанням степеневої формули є можливість встанов-

лення графічно значин вільного (р

2 = 0,1 МПа) для залежності

q = с

1(pпл

– p2

)

і абсолютно вільного (рв = 0,1 МПа) для

залежності q = с

2(pпл

– pв

)

дебіту газової свердловини, де p2

– тиск на гирлі свердловини. В.С.Бойко.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ МІКРО-

БІОЛОГІЧНІ, -ів, ..., -их, мн. * р. методы повышения нефте-

МЕТ — МЕТ

102

извлечения микробиологические; а. microbiological methods

of enhanced oil recovery; н. mikrobiologische Methoden f pl der

Erhöhung der Erdölgewinnung

– методи діяння на нафтові

поклади, суть яких полягає в активізації аеробних і анаеро-

бних бактерій у привибійній зоні нагнітальних свердловин,

за рахунок чого відбувається окиснення залишкової нафти

з утворенням органічних кислот, спиртів, поверхнево-акти-

вних речовин, вугільної кислоти, з виділенням газів (метан

та ін.). Це призводить до зменшення залишової нафтонасиче-

ності в раніше промитій водою частині пласта, підвищення

нафтовилучення.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ ТЕПЛО-

ВІ, -ів, ..., -их, мн. * р. методы повышения нефтеизвлечения

тепловые; а thermal methods of enhanced oil recovery; н. Ther-

momethoden f pl der Erhöhung der Erdölgewinnung – методи

діяння на нафтовий поклад, суть яких полягає в тому, що по-

ряд із гідродинамічним витісненням здійснюється підвищен-

ня температури в покладі, що сприяє значному зменшенню

в’язкості нафти, збільшенню її рухомості і т. д. Методи за-

стосовуються в покладах високов’язкої смолистої нафти, не-

ньютонівської нафти, парафінонасиченої нафти. Серед них

виділяють теплофізичні і термохімічні методи.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ ТЕПЛО-

ФІЗИЧНІ, -ів, ..., -их, мн. * р. методы повышения нефтеиз-

влечения теплофизические, а. thermal and physical methods of

enhanced oil recovery, н. thermophysikalische Methoden f pl der

Erhöhung von der Erdölgewinnung – один із теплових методів

діяння на нафтові поклади, суть якого полягає в нагнітанні

в пласт теплоносіїв – гарячої води, водяної пари, в т. ч. і як

внутрішньопластового терморозчинника вуглеводнів. При

цьому поряд з гідродинамічним витісненням здійснюється

підвищення температури в покладі, що сприяє значному зме-

ншенню в’язкості нафти, збільшенню її рухомості, випарову-

ванню легких фракцій, емульгуванню нафти у воді. Режими

в пласті: т-ра від 100 до 320-340 °С, тиск 16-22 МПа. Методи

ефективні в покладах високов’язкої смолистої нафти аж до

бітумів, в покладах, пластова температура в яких дорівнює

температурі насичення нафти парафіном чи близька до неї,

але за глибин залягання їх до 700-800 м. Сюди ж відносять

і пароциклічні (5-8 циклів) оброблення (стимуляції) видо-

бувних свердловин, коли у свердловину тривало (15-25 діб)

нагнітають водяну пару (30-100 м

на 1 м товщини пласта), а

відтак експлуатують її до гранично рентабельного дебіту на-

фти (протягом 2-3 місяців). В.С.Бойко.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ ТЕРМО-

ХІМІЧНІ, -ів, ..., -их, мн. * р. методы повишения нефтеиз-

влечения термохимические; а. thermal and chemical methods

of enhanced oil recovery, н. thermochemische Methoden f pl der

Erhöhung der Erdölgewinnung – один із групи теплових ме-

тодів діяння на нафтові поклади, суть якого полягає в утво-

ренні в нафтовому пласті високотемпературної зони, в якій

теплота ґенерується внаслідок екзотермічних окиснюваль-

них реакцій між частиною нафти, яка міститься в пласті, і

киснем, та яка переміщується по пласту від нагнітальної до

видобувних свердловин нагнітанням окиснювача (повітря або

суміші повітря та води). Вигорає 5-15 % запасів нафти (точ-

ніше коксоподібні залишки найважчих її фракцій). За співвід-

ношенням витрат води і повітря розрізняють сухе (без нагні-

тання води), вологе (нагнітають води до 2-3 л/м

) і надвологе

(те ж понад 2-3 л/м

) горіння. Об’єктами для застосування є

поклади високов’язкої нафти. В.С.Бойко.

МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ ФІЗИКО-

ХІМІЧНІ, -ів, ..., -их, мн. * р. методы повышения нефтеиз-

влечения физико-химические; а. physical and chemical methods

of enhanced oil recovery, н. physikalisch-chemische Methoden f

pl der Erhöhung der Erdölgewinnung – методи діяння на на-

фтові поклади, які покращують заводнення (за рахунок зни-

ження міжфазового поверхневого натягу і зміни відношень

рухомостей фаз) і сприяють вилученню залишкової нафти

із заводнених пластів. До першої групи належать методи за-

помповування водних розчинів поверхнево-активних речовин

(заводнення розчинами ПАР), полімерного заводнення, лу-

жного заводнення (розчини лугів) і силікатно-лужного заво-

днення (розчин силікату натрію з лужними властивостями),

сірчано-кислотне заводнення (нагнітання сірчаної кислоти

у вигляді облямівки), а до другої – методи витіснення нафти

діоксидом вуглецю (газ, рідина, водний розчин) та міцелярни-

ми розчинами і міцелярно-полімерне заводнення (облямівки

міцелярного і полімерного розчинів). В.С.Бойко.

МЕТОДИ ПІДРИВНИХ (ВИБУХОВИХ) РОБІТ, -ів, -…, мн.

* р. методы взрывных работ, а. blasting methods, н. Methoden

f pl der Sprengarbeiten – узагальнююча назва схем ініціювання

і способів розміщення зарядів ВР стосовно об’єкта, що підри-

вається, який характеризуються формою і розмірами зарядів,

наявністю і видом порожнин або гірничих виробок, що вміща-

ють заряди. Див. вибухові (висаджувальні) роботи, підривні

роботи.

МЕТОДИ ПІДТРИМУВАННЯ ПЛАСТОВОГО ТИСКУ І

ПІДВИЩЕННЯ НАФТОВИЛУЧЕННЯ ГАЗОВІ, -ів, ..., -их,

мн. * р. методы поддержания пластового давления и повы-

шения нефтеизвлечения газовые; а. gas methods of keeping

reservoir pressure and enhanced oil recovery, н. Gasmethoden f

pl zur Schlichtendruckerhaltung und Erhöhung der Erdölgewin-

nung – методи діяння на нафтові поклади, технологічна суть

яких полягає в запомповуванні газу (сухого вуглеводневого

газу, газоводяної суміші, газу високого тиску, збагаченого ву-

глеводневого газу, раніше – повітря, випускних або димових

газів). Витіснення нафти може бути як незмішуваним, так і

змішуваним (без наявності межі поділу фаз); з покращанням

змішуваності підвищується нафтовилучення. Застосовують-

ся, в основному, тоді, коли заводнення є малоефективним

(набухання глин у пласті, мала проникність гірських порід).

В.С.Бойко.

МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ, -ів, …, мн.

– Див. планування експерименту.

МЕТОДИ РОЗРОБКИ НАФТОВИХ ПОКЛАДІВ, -ів, …,

мн. * р. методы разработки нефтяных зaлежей; а. oil pool

development methods, н. Aufbauverfahren n pl der Erdöllagerun-

gen – застосовуються при розробці експлуатаційних об’єктів

методи витіснення нафти з продуктивних пластів – методи з

використанням природних видів енергії (при різних природ-

них режимах покладів) і методи штучного діяння. До остан-

ніх належать методи заводнення (стаціонарне або циклічне, з

нагнітанням звичайної води або води з розчинами хімреаґен-

тів), теплофізичного діяння (нагнітання гарячої води, пари)

термохімічного діяння (різні види внутрішньопластового

горіння, рідиннофазне окиснення), змішуваного витіснення

(нагнітання в пласт газу під високим тиском, розчинників,

збагачених газів і т. п.), шахтні, кар’єрні і ін. В.С.Бойко.

МЕТР, -а, ч. * р. метр, а. metre, н. Meter n

– одиниця дов-

жини в Міжнародній системі одиниць. М. дорівнює довжині

1650763,73 хвилі світла, випромінюваного у вакуумі, що від-

повідає переходові між рівнями 2p

і 5d

атома криптону-86.

Вперше М. було встановлено Паризькою Академією наук як одну

десятимільйонну частину чверті Паризького меридіана, довжина

якого визначена геодезичними вимірюваннями у XVIII ст. Після

укладення метричної системи мір у 1799 р. було виготовлено еталон

М. – лінійку з платини довжиною, шириною і товщиною відповідно

10200, 25 і 4 мм і відстанню між штрихами 1 м. Він зберігається в

МЕТ — МЕТ

103

Національному архіві Франції під назвою “Метр Архіву”. На його

основі було виготовлено 31 еталон з платиново-іридієвого сплаву,

один з яких за № 6 затверджено як міжнародний еталон згідно з по-

становою І Генеральної конвенції мір та ваг (1889 р.). Штрихові ета-

лони не забезпечують необхідну точність відтворення М. Тому на

ХІ Генеральній конференції з мір та ваг у 1960 р. було встановлено,

що довжина М. дорівнює 1 650 763,73 довжин хвилі у вакуумі ви-

промінювання, що відповідає переходові між рівнями 2p

і 5d

атома

Kr. У 1983 р. XVII Генеральна конференція з мір та ваг прийняла

визначення М. як віддаль, яку проходить у вакуумі електромагнітна

хвиля за 1/299792458 частки секунди. Точність нового еталона М.

1:1000000000-1:100000000000. В.С.Білецький.

...МЕТРІЯ, * р. ...метрия, а. …metry, н. …metrie f – у склад-

них словах відповідає поняттю “вимірювання”, напр., граві-

метрія, колориметрія.

МЕТРОЛОГІЧНА СЛУЖБА, -ої, -и, ж. * р. метрологичес-

кая служба, а. metrological service, н. metrologischer Dienst m

– мережа організацій, окрема організація або окремий під-

розділ, на які покладена відповідальність за забезпечення єд-

ності вимірювань в закріпленій сфері діяльності. Державна

метрологічна служба – система державних метрологічних

органів, на які покладена відповідальність за забезпечення

єдності вимірювань у державі. Відомча метрологічна служба

– метрологічна служба міністерства або іншого центрально-

го органу державної виконавчої влади, об’єднань підпри-

ємств, установи, організації. С.Л.Букін.

МЕТРОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ, -ого, -у, -ю, ч.

* р. метрологический надзор и контроль, а. metrological su-

pervision and control, н. metrologische Aufsicht f und Überwa-

chung f – метрологічний нагляд – діяльність спеціально упов-

новажених органів державної метрологічної служби з метою

перевірки дотримання метрологічних норм. Відомчий метро-

логічний контроль – діяльність органів відомчих метрологіч-

них служб з метою перевірки на підприємствах (організаціях)

дотримання метрологічних норм і правил.

МЕТРОЛОГІЯ, -ії, ж. * р. метрология, а. metrology, н. Me-

trologie f – наука про вимірювання, способи досягнення їхньої

єдності і необхідної точності. Розрізняють теоретичну, при-

кладну (практичну) і загальну М. Крім того, введення поняття

“загальна” М. дало поштовх до появи ряду “галузевих” М.,

напр., медичної, будівельної, спортивної, гравітаційно-реля-

тивістської М. тощо. З метою впорядкування понятійної сис-

теми останнім часом пропонується відмовитися від вживання

понять галузевих М., залишивши тільки терміни метрологія

законодавча, метрологія теоретична та метрологія прак-

тична. Завдання сучасної М.: теорія вимірювань, побудова

одиниць фізичних величин і систем одиниць; вивчення мет-

рологічних характеристик, перевірка і атестація засобів вимі-

рювання; створення еталонів, методів і засобів вимірювання,

зокрема в гірничій справі; оцінка похибок вимірювання тощо.

Історичними етапами в розвитку М. стали: встановлення етало-

ну метра (Франція, кінець ХVІІІ ст.), створення абсолютної системи

одиниць (К.Ґаусс, 1832), підписання міжнародної Метричної конве-

нції (1875), розробка і встановлення в 1960 р. Міжнародної системи

одиниць (SI). Сьогодні метрологічні дослідження окремих країн ко-

ординуються Міжнародними метрологічними організаціями. С.Л.Бу-

кін.

МЕТРОЛОГІЯ ЗАКОНОДАВЧА, -ії, -ої, ж. – частина мет-

рології, що містить законодавчі акти, правила, вимоги, які ре-

гламентуються і контролюються державою для забезпечення

єдності вимірювань.

МЕТРОЛОГІЯ ПРАКТИЧНА, -ії, -ої, ж. – розділ метроло-

гії, який присвячений вивченню питань практичного засто-

сування в різних сферах діяльності результатів теоретичних

досліджень у рамках метрології та положень метрології за-

конодавчої.

МЕТРОЛОГІЯ ТЕОРЕТИЧНА, -ії, -ої, ж. – розділ метроло-

гії, присвячений вивченню її теоретичних основ.

МЕХАНІЗАЦІЯ, -ії, ж. * р. механизация, а. mechanization,

н. Mechanisierung f

– один з основних напрямів науково-

технічного прогресу, який полягає в широкому застосуванні

М. Розрізняють часткову механізацію (окремі ручні операції

виконують машини або механізми), комплексну механізацію

(охоплює весь комплекс робіт по виконанню закінченого про-

цесу або створенню певного виробу; при цьому робітник ке-

рує комплексом машин) і якісно вищий ступінь механізації

– автоматизацію (машинами керують механізми, робітник

лише налагоджує і контролює виробничий процес). Головним

сучасним напрямом технічного прогресу, основою підвищен-

ня продуктивності праці та поліпшення якості продукції є

комплексна механізація та автоматизація виробництва. Со-

ціально-економічні наслідки механізації зумовлюються спо-

собом виробництва. В.С.Білецький.

МЕХАНІЗМ, -у, ч. * р. механизм, а. mechanism, н. Vorrich-

tung f, (mechanische) Einrichtung f, Werk n, Mechanismus m

– 1) Пристрій (сукупність рухомих ланок або деталей), що

передає чи перетворює (відтворює) рух. Якщо в перетворенні

руху беруть участь рідкі або газоподібні тіла, то М. називають

гідравлічним або пневматичним. Розрізняють М. плоскі, в па-

ралельних площинах і просторові. 2) Сукупність проміжних

станів або процесів будь-яких явищ. Напр., М. зневоднення,

М. вилуговування тощо.

МЕХАНІКА, -и, ж. * р. механика, а. mechanics, н. Mechanik

f – наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що вини-

кає при цьому між тілами. Механіку поділяють на загальну

механіку, механіку рідини й газу та механіку деформівного

твердого тіла. В кожному з цих розділів розрізняють стати-

ку, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять

аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гі-

роскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань,

біомеханіку, загальні теоретичні питання механіки, експе-

риментальну механіку тощо. Основу механіки рідини й газу

становлять гідроаеромеханіка, газова динаміка. До механіки

деформівного твердого тіла відносять теорію деформування

тіл, механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку і опір

матеріалів. Засновником механіки є Ґ.Ґалілей. Основні закони

динаміки встановив І.Ньютон. Значний внесок у розвиток ме-

ханіки зробили українські вчені О.М.Динник, Д.О.Граве, Г.М.

Савін, А.Д. Коваленко, М.О.Кільчевський та ін. Питання ме-

ханіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах

ряду вузів країни.

МЕХАНІКА ГІРСЬКИХ ПОРІД, -и, -их, -ід, ж. * р. механика

горных по род, а. Rock mechanics, н. Mechanik f des Gesteіn(е)s

– теоретична і прикладна наукова дисципліна, розділ фізики

гірських порід та геомеханіки, що вивчає напружено-дефор-

мований стан масиву гірсь ких порід при розробці родовищ

корисних копалин і проведенні виробок різноманітного при-

значення та фізико-механічні властивості гірських порід й ма-

сивів з урахуванням твердої, рідкої і газоподібної фази та при-

родного напруженого стану для створення доцільних методів

руйнування порід, управління гірничим тиском і обваленням,

а також стійкістю оголень поверхонь. Науковий апарат М.г.п.

застосовується при проектуванні підземних споруд і для ко-

нтролю їх стану, обґрунтуванні технології розробки родовищ

корисних копалин. М.г.п. є однією з основоположних наук

про Землю. При ви рішенні прикладних задач М.г.п. широко

використо вуються методи механіки суцільного середовища,

гідродинаміки, фізики твердого тіла, теорії ймовірностей,

та ін. в тісному зв’язку із геологією та інженерною геологією.

Одна з важливих задач М.г.п. – інженерна класифікація гірсь-

МЕТ — МЕХ

104

ких порід за механічними й гірн.-технічними характеристика-

ми, розробка способів та засобів випробування г.п. з метою

визначення цих характеристик в лабораторних й натурних

умовах.

Із розвитком технологій область застосування М.г.п.

швидко розширюється. Дослідження і освоєння космічного

простору, прогнозування землетрусів, геотехнологічні (див.

геотехнологія) способи розробки корисних копалин, підземне

зберігання відходів виробництва, рідких і газоподібних палив

та інші проблеми вимагають поглибленого дослідження влас-

тивостей г.п. і масивів.

Значну роль у розвитку М.г.п. відіграли праці Б. І. Бокія,

О. М. Динника, М. М. Протодьяко нова, Д. С. Рос тов цева, В. Д. Слє-

са рє ва, О. М. Тер пи горє ва, П. М. Цимбаревича. Проблемами М.г.п.

займались такі відомі українські та російські вчені, як В. В. Вино-

градов, В. Т. Глушко, Ж. С. Єржанов, А. А. Борисов, І. В. Бакла-

шов, Б. А. Картозія, А. Лабасс, К. В. Руппенейт, Ю. З. Заславсь кий,

А. М. Зорін, А. Н. Ставрогін, І. Л. Черняк, Б. М. Уса ченко, А.Д.Але-

ксєєв. Термін “механіка гірських порід” у 1934 р. увів до наукового

обігу П. М. Цимбаревич. Див. також геомеханіка, механіка руйнуван-

ня, механіка ґрунтів. Л.Л.Бачурін.

МЕХАНІКА ҐРУНТІВ, -и, -…, ж. * р. механика почв, а. soil

mechanics; н. Bodenmechanik f – розділ механіки суцільного

середовища, що стосується напружено-деформованого ста-

ну, умов міцності і стійкості ґрунтів, зміни їх стану і влас-

тивостей під впливом зовнішнього навантаження і дії, спри-

чинюваних зміною умов залягання гірських порід. Базується

на залежностях теорій пружності, пластичності, повзучості,

гідрогеології, інженерної геології, ґрунтознавства. Методи

М.ґ. базуються на теоретичних положеннях фізики твердого

тіла, теорії пружності, теорії пластичності, реології. Значну

роль у розвитку М.ґ відіграли праці американського вченого

К.Терцагі, українських і російських вчених М.М.Герсеванова,

М.М.Давиденкова, І.М.Литвинова та ін. Висновки М.ґ вико-

ристовують при проектуванні основ і фундаментів споруд, у

дорожньому й аеродинамічному будівництві тощо. В Україні

дослідження з механіки ґрунтів проводять у багатьох вузах

будівельного профілю.

МЕХАНІКА РІДИН (ГІДРОМЕХАНІКА), -и, -… (-и) ж. *

р. механика жидкости (гидромеханика); а. ﬂ uid mechanics

(hydromechanics); н. Strömungsmechanik f, Strömungslehre f,

Flüssigkeitsmechanik f (Hydromechanik) – наука, в якій вивча-

ють рівновагу й рух рідини, а також механічну взаємодію між

рідиною й твердими тілами (або стінками), що омиваються

(змочуються) нею. Включає два розділи: гідростатику й гід-

родинаміку.

МЕХАНІКА РІДИН ТЕХНІЧНА (ТЕХНІЧНА ГІДРОМЕХА-

НІКА, ГІДРАВЛІКА), -и, -…, -ої, ж. – Див. технічна механі-

ка рідини.

МЕХАНІКА РУЙНУВАННЯ, -и, -…, с. * р. механика разру-

шения, а. fracture mechanics, н. Bruchmechanik f – розділ фі-

зики твердого тіла, що вивчає закономірності зародження і

розвиток неоднорідностей і дефектів структури матеріалу

типу тріщин, дислокацій, пор, включень і т. п. при статич-

них і динамічних навантаженнях. Предмет вивчення М.р.

– всі суцільні матеріали, від біоматеріалів до гірських порід

й конструкційних матеріалів. В М.р. широко використовуєть-

ся аналітичний апарат механіки суцільних середовищ, теорії

пружності, теорії пластичності, матеріалознавства; але при

цьому вводяться нові підходи й критерії, властиві лише їй

одній. В межах М.р. виділяють лінійно-пружну та нелінійну

(пружно-пластичну) М.р.

Галузь інженерного застосування М.р. – прогнозування

руйнування структур із дефектами, дослідження опору руй-

нуванню конструкційних матеріалів в різних умовах експлу-

атації (у т. ч. в агресивних середовищах, при радіаційному

опромінюванні і т. п.), прогнозування ресурсу і надійності

конструкцій з урахуванням випадкового характеру виникнен-

ня дефектів; розробка композитних матеріалів; руйнування

гірських порід в різних технологічних процесах видобування

й переробки. Методи М.р. використовують при дослідженні

і прогнозуванні гірничих ударів, раптових викидів вугілля і

породи, зсувів, землетрусів. М.р. пропонує нові підходи у до-

слідженні руйнування г.п., що ґрунтуються на сучасних уяв-

леннях про процеси руйнування твердих тіл, які враховують

внутрішню структуру г.п., а також вивчення руйнування як

певного локалізованого процесу, що протікає в часі.

Основи М.р. були закладені в 20-х роках XX ст. А. Гриф-

фі том (Grifﬁ th, A.A.), який сформулював енергетичний підхід

до явищ крихкого руйнування матеріалів типу скла, і розши-

рені Г. Р. Ірвином (Irwin, G.R.), Р. Дж. Рай сом, Е. Орованом

(Orowan, E.) у 1950 – 1960-х роках. Суттєвий внесок у розви-

ток механіки руйнування зробили вітчизняні вчені В. В. Па-

насюк, Г. П. Черепанов, М. Ф. Морозов, М. Я. Леонов,

Л.Ж.Горобець.

В Україні проблеми М.р. розробляють у Фізи-

ко-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка (Львів), Інституті

проблем міцності ім. Г. С. Писаренка (Київ) та Інституті фізи-

ки гірничих процесів НАНУ (Донецьк). Л.Л.Бачурін.

Література: 1. Черепанов Г. П. Механика хрупкого разру-

шения М.: Недра, 1974. 2. Панасюк В.В. Механика квазихру-

пкого разрушения материалов. – К.: Наук. думка, 1991. 3. Че-

репанов Г. П. Механика разрушения горных пород в процессе

бурения. – Москва: Недра, 1987. 4. Партон В. З. Механика

разрушения: От теории к практике. – Москва: Наука, Гл. ред.

физ.-мат. лит., 1990.

МЕХАНІКА СУЦІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА, -и, ..., ж.

* р. механика сплошной среды; а. continuum mechanics, н.

Mechanik f deformierbaren (kontinuierlichen) Mediums (des

Kontinuums) – розділ механіки, присвячений вивченню руху

і рівноваги газів, рідин, плазми і деформівних твердих тіл.

Підрозділяється на гідроаеромеханіку, газову динаміку, тео-

рію пружності, теорію пластичності та ін. Вхідними в М.с.с.

при вивченні будь-якого середовища є: 1) рівняння руху або

рівноваги середовища, які отримуються як наслідок основних

законів механіки; 2) рівняння нерозривності (суцільності) се-

редовища, які є наслідком закону збереження маси; 3) рівнян-

ня збереження енергії; 4) рівняння стану або реологічне рів-

няння, яке встановлює для кожного конкретного середовища

вид залежності між напруженнями і деформаціями або швид-

костями деформації середовища,

а також залежності характеристик

від температури або інших фізико-

хімічних параметрів. Стосовно до

конкретної задачі повинні бути за-

дані початкові і граничні умови.

МЕХАНІЧНА ЛОПАТА, -ої, -и,

ж. * р. механическая лопата, а.

(power) shovel, н. Tiefbagger m,

Tieﬂ öffel m (Löffelbagger m) – са-

мохідна повноповоротна вийма-

льно-навантажувальна машина

(одноковшовий екскаватор), у якої

рухомі елементи переміщуються з

допомогою механічних передава-

льних пристроїв. Є прямі та зво-

ротні механічні лопати. Хід М.л.

переважно гусеничний, рідше пне-

вмоколісний. Див. також кар’єрні

екскаватори-лопати, пряма лопа-

та, зворотна лопата.

Ðèñ. Ñõåìè ìåõàí³÷íèõ

ëîïàò: à - ïðÿìà ëîïàòà;

á – çâîðîòíà ëîïàòà; 1

- ê³âø; 2 – ðóêîÿòêà; 3

– ñòð³ëà; 4 - êóçîâ.

МЕХ — МЕХ

105

МЕХАНІЧНА МІЦНІСТЬ ГІРСЬКОЇ ПОРОДИ, -ої, -і, -и, ж.

* p. механическая прочность горной породы, а. mechanical

strength of rock, н. mechanische Gesteinsfestigkeit f – здатність

породи в певних умовах і межах сприймати, не руйнуючись,

ті або інші механічні впливи. В гірничій технології звичайно

застосовують термін “міцність”. Див. коефіцієнт міцності

гірської породи, міцність гірських порід.

МЕХАНІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ, -ого, -…, с. – те ж саме,

що й фізичне вивітрювання. Див. вивітрювання фізичне.

МЕХАНІЧНЕ РУЙНУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, -ого, -…,

с. * р. механическое разрушение горных пород, а. mechanical

rock failure, mechanical destruction of rock, н. mechanische Ge-

steinszerstörung f – найбільш розповсюджений спосіб руйну-

вання гірських порід, що полягає в відокремленні від масиву

шматків породи та роздробленні їх до кондиційної крупнос-

ті за допомогою твердих породоруйнуючих інструментів.

М.р.г.п. широко використовується для безпосереднього видо-

бутку корисної копалини малої міцності та для буріння шпу-

рів і свердловин при вибуховому способі руйнування масиву.

Див. руйнування гірських порід.

МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД, -их, -ей,

-…, мн. * р. механические свойства горных пород, а. mechani-

cal properties of rocks; н. mechanische Eigenschaften f pl der Ge-

steine – характеризують зміни форми, розмірів та суцільність

гірських порід під дією механічних навантажень, які створю-

ються в результаті дії природних (гірничий тиск, тектонічні

рухи) чи штучних факторів (вибухові роботи, різання порід

тощо). Механічні навантаження викликають в г.п. напру-

ження і деформації. Виділяють такі М.в.г.п.: пружні (модуль

Юнга, коеф. Пуассона та ін.), пластичні (модуль повної дефо-

рмації, коеф. пластичності та ін.), міцнісні (границі міцності

г.п. при стисненні, розтягненні і т. д.) і реологічні властивості

(період релаксації, границя тривалої міцності та ін.). До по-

казників М.в. відносять також характеристики впливу на г.п.

рідин і газів (напр., коефіцієнт розмокання), гірничотехнічні

параметри г.п. (показники міцності, твердості, буримості,

висаджуваності, подрібнюваності та ін). М.в. обумовлюють

результат практично будь-якого механічного впливу на г.п.,

що виникає в процесі експлуатації родов. і переробки корис-

них копалин. В.І.Саранчук.

МЕХАНОГІДРАВЛІЧНЕ ВИЙМАННЯ (ВИЇМКА), -ого, -

…, с. (-и, ж.) * р. механогидравлическая выемка, а. mechano-

hydraulic extraction; н. mechanisch-hydraulische Gewinnung f

– спосіб виїмки, при якому вугілля і порода відокремлюються

від масиву виконавчим органом механічного типу з подачею

води до вибою для доставки і транспортування гірничої маси.

М.в. – вилучення к.к. з очисних вибоїв механічними або ме-

ханогідравлічними комбайнами з гідравлічним транспортом

гірничої маси. Застосовується при розробці вугільних родов.

Розрізняють два варіанти технол. схем ведення гірничих робіт

з М.в.: довгими стовпами за простяганням або за падінням з

використанням механізов. комплексів; короткими стовпами

за простяганням або за падінням без кріплення очисного про-

стору. При цьому застосовуються два варіанти технол. схем

транспорту: з подачею води безпосередньо до органу відбій-

ки і з доставкою відбитої гірничої маси з вибою гідравліч.

транспортом до пунктів переробки; з подачею води на від-

катний штрек, доставкою відбитої гірничої маси з вибою до

відкатного штреку механічним транспортом, а далі по шахті

– гідротранспортом.

МЕХАНОХІМІЧНА АКТИВАЦІЯ, -ої, -ії, ж. * р. механохи-

мическая активация, а. mechanochemical activation, н. mecha-

nochemische Aktivierung f – зміна фізико-хімічних властивос-

тей твердих тіл у процесі їх подрібнення, особливо тонкого

подрібнення. Вперше виявлена в 1900 р. Ф.М.Флавицьким.

Проявляється у збільшенні швидкості хімічних процесів,

збільшенні реакційної здатності в розрахунку на одиницю

поверхні. Причинами М.а. вважається: – зменшення розмі-

рів частинок, збільшення кривизни поверхні та збільшення

внеску поверхневих шарів; – механічне порушення криста-

лічної структури поверхневих шарів твердих тіл і перехід їх

у квазіаморфний метастабільний стан з підвищеною вільною

енергією; – оголення нових поверхонь з утворенням на них

нескомпенсованих валентностей – вільних радикалів. Такі

поверхні активно реаґують з різними середовищами. М.а. має

місце в ряді природних процесів – при вивітрюванні, еоло-

вому переміщенні піщаних мас, переміщенні г.п. водою, при

тектонічних процесах тощо. М.а. використовується в ряді

технологій, напр., в технології приготування асфальтобетону

(тонке подрібнення частини наповнювача для одержання т. зв.

активатора – тонкої порошкової маси г.п.), фізико-хімічних

технологіях збагачення корисних копалин, ряді технологій пе-

реробки вугілля (див. механохімічна активація вугілля) тощо.

В.С.Білецький.

МЕХАНОХІМІЧНА АКТИВАЦІЯ ВУГІЛЛЯ, -ої, -ії, -…, ж.

* р. механохимическая активация угля, а. mechanochemical

activation of coal; н. mechanochemische Aktivierung f der Kohle

– зміна фізико-хімічних властивостей вугілля в процесі тонко-

го подрібнення. Викликає зміну ближнього порядку атомів ву-

глецю в структурі вугілля, збільшення дисперсії віддалей між

атомами вуглецю і виникнення деформованих зв’язків. Як ре-

зультат розриву хімічних зв’язків виникають вільні радикали.

Порушуються вуглець-вуглецеві та вуглець-кисневі зв’язки,

виникають нові атомні утворення. Протікає переалкілування

конденсованих ароматичних ядер і утворення летких речовин

та розчинних продуктів. М.а.в. в присутності каталізатора

змінює напрямок механохімічних перетворень для бурого ву-

гілля в бік механодеструктивного гідрування. М.а.в. в середо-

вищі розчинника – донора водню, активізує його донорську

здатність. Присутність каталізатора при цьому прискорює

механоактивізаційний процес передачі водню від розчинни-

ка до вугілля. Зі свіжоутвореної поверхні вугілля відбувається

емісія високоенергетичних електронів, що може бути однією

з причин газового розряду та ін. фіз. явищ. При М.а.в. спосте-

рігається інтенсивна аморфізація вугілля. Відбувається зміна

молекулярно-масового розподілу фракцій в бік збільшення

низькомолекулярних. Підвищується розчинність вугілля в ор-

ганічних та неорганічних розчинниках (як наслідок зменшен-

ня молекулярних мас органічної речовини вугілля і появи но-

вих функційних груп). Збільшується вихід гумінових кислот з

бурого вугілля. Підвищується вихід розчинних продуктів при

диспергуванні вугілля в середовищі розчинника.

Специфічні зміни фізико-хімічних властивостей вугілля в

процесі тонкого подрібнення можуть бути використані для:

1. Збільшення реакційної здатності вугілля в процесах його

збагачення (флотація, масляна аґреґація тощо). 2. Підвищен-

ня ефективності скраплення вугілля. 3. Інтенсифікації техно-

логії одержання гумінових препаратів – стимуляторів росту

рослин. 4. Удосконалення технології одержання бітумів з

вугілля. 5. Інтенсифікації процесів брикетування вугілля зі

зв’язуючими і покращання якості брикетів. 6. Термоокисню-

вального процесу одержання водню при відновленні оксидно-

металічних контактів на основі оксидів заліза диспергованим

вугіллям. 7. Приготування висококонцентрованих мазуто- і

водовугільних суспензій (ВВВС).

Процес М.а.в. протікає в зонах тектонічних процесів, при

раптових викидах, тому перспективним є дослідження зон

МЕХ — МЕХ

106

геологічних порушень у вугільних пластах з урахуванням ве-

личини показника механохімічної деструкції. В.С.Білецький.

Література: 1.Хренкова Т.М. Механохимическая актива-

ция углей. – Москва: Недра, 1993. –176 с. 2. Глембоцкий В.А.

Основы физико-химии флотационных процессов. – Москва:

Недра, 1980. – 471 с. 3. Молчанов В.И. и др. Активация мине-

ралов при измельчении. – Москва: Недра, 1988. – 208 с.

МЕХАНОХІМІЯ, -ії, ж. * р. механохимия, а. mechanoche-

mistry, н. Me chanochemie f – розділ науки, що вивчає хіміч-

ні та фізико-хімічні перетворення при механічній дії на ре-

човину. До процесів, які розглядає М., належать: механічна

деструкція та механосинтез полімерів; реакції при терті тве-

рдих тіл (трибохімія), а також при їхньому деформуванні й

руйнуванні; механічна (механохімічна) активація твердих тіл;

перетворення під дією ультра звуку; корозія механічно напру-

жених металів; реакції під дією напружень, які розвиваються

при фазових переходах та ін.

Механохімічні реакції – це хімічні перетворення речови-

ни, ініційовані або прискорені механічним діянням. Мають

місце у твердих тілах при їх стисканні, подрібненні, дії уда-

рних хвиль, зсувах, деформації тощо, а також в рідинах при

кавітації, розвиненій турбудентності. У полімерах, речовинах

з надмолекулярною структорою, в т. ч. вугіллі, під дією ме-

ханічних напруг змінюються відстані між атомами і валентні

кути в основному ланцюгу мактомолекули, геометричні па-

раметри надмолекулярних утворень, що зменшує енергію ак-

тивації в реакціях за участі цих атомів. При певних напругах

відбувається розпад хімічних зв’язків. Продукти розпаду – ві-

льні радикали – ініціюють подальші рекції (заміщення, роз-

пад, приєднання і т. п.). У кристалах, аморфних речовинах

деформації викликають появу точкових дефектів, дислокацій

з порушенням структури, які є центрами наступних хімічних

реакцій; поверхневе руйнування теж викликає виникнення

поверхневих активних центрів. У водному середовищі у міс-

цях накопичення дислокацій виникають локальні зміни елек-

трохімічного потенціалу, що, зокрема, стає причиною активі-

зації корозійних процесів.

Досягнення М. важливі для розвитку теорії міцності і до-

вговічності матеріалів, фізико-хімічної механіки, теорії тертя

і зношування, старіння полімерів, окремих роз ділів геохімії,

технології механічної обробки матеріалів, а також викорис-

товуються в деяких проце сах збага чення корисних копалин.

В.І.Саранчук.

МЕХАТРОНІКА, -и, ж. * р. мехатроника, а. mechatronics,

н. Mechatronik f – галузь науки і техніки, заснована на си-

нергетичному об’єднанні вузлів точної механіки з електро-

нними, електротехнічними і комп’ютерними компонентами,

що забезпечують проектування і виробництво якісно нових

модулів, систем і машин з інтелектуальним управлінням їх

функціональними рухами. Мехатроніка є своєрідною сучас-

ною філософією проектування складних керованих техніч-

них об’єктів.

Мехатронний підхід до проектування гірничого обладнан-

ня полягає в тому, що при проектуванні складного гірничого

обладнання такі об’єкти повинні створюватися як органічні

цілісні електро-механо-гідро-електронні технічні системи,

що включають електронно-комп’ютерну апаратуру автомати-

зованого управління. П.А.Горбатов.

МЕШ, -а, ч. * р. меш, а. mesh, н. Masche f – одиниця виміру

розміру сит у деяких країнах з дюймовою системою лінійних

мір. 1 меш – число отворів сита на одному лінійному дюймі,

тобто на відстані 25,4 мм. Співвідношення меш з виміром,

що застосовується в Україні (лінійним розміром сторони або

діаметра отвору):

мм меш мм меш

8 2,5 0,25 60

6,73 3 0,15 100

4,8 4 0,125 120

4 5 0,090 170

1,7 12 0,063 230

1,0 18 0,045 325

0,5 35 0,020 635

В.О. Смирнов.

МИГДАЛЕКАМ’ЯНА ТЕКСТУРА, -ої, -и, ж. * р. миндале-

каменная текстура, а. amygdaloidal structure; н. Mandelstein-

textur f, amygdaloidische Textur f – властива пористим вулкані-

чним породам, круглі або еліпсоподібні пори яких заповнені

мінералами вторинними (кварцом, халцедоном, карбоната-

ми, цеолітами тощо).

МИГДАЛИНА, -и, ж. * р. миндалина, а. amygdale, amygdule,

н. Маndel f – форма мінеральних тіл у вигляді невеликої кру-

глої або еліпсоїдної секреції розміром до 10 мм у діаметрі,

що виникає внаслідок заповнення порожнини в ефузивних г.п.

Найтиповіші мигдалини спостерігаються в ефузивах, де вони

виповнені цеолітами, хлоритом, опалом, халцедоном, каль-

цитом, кварцом та іншими гідротермальними мінералами.

Порожнини виникають внаслідок утворення газових пухирів

у лаві, що охолоджується, або як результат часткового розчи-

нення речовини породи.

МИЙНИЙ ЖОЛОБ, -ого, -а, ч. * р. моечный желоб, а. washer

trough; н. Waschrinne f, Waschtrog m – найпростіший апарат

гравітац. збагачення к.к., що призна-

чений для виділення важких мінера-

лів, промивання руд і вугілля. М.ж.

використовують при збагаченні піс-

ків, розсипів, легко- і середньопроми-

вистих руд, вугілля великих і дрібних

класів. Являє собою плоске з невисо-

кими бортами корито, що встановлю-

ється з невеликим нахилом. Витрата

води для промивки в М.ж. складає в

залежності від властивостей матеріа-

лу, що промивається, 5-30 м

на 1 м

породи. Ширина М.ж. для крупного

вугілля 400-900 мм, для дрібного – до

400 мм. Продуктивність на 1 м ши-

рини 70-100 т/год, витрати води 5-6 м

/т. Схема збагачення

в М.ж. звичайно передбачає циркуляцію промпродукту для

забезпечення в М.ж. рівномірної за товщиною постелі. М.ж.

застосовують рідко через низьку продуктивність. Один з ви-

дів М.ж. – вашгерд. О.А.Золотко.

МИЛОНАФТ, -у, ч. * р. мылонафт; а. naphthenate soap, н.

Seifenlauge f – натрієві солі нерозчинних у воді органічних

кислот, які застосовуються як пластифікатор за температу-

ри до 100 °С. Повинен відповідати вимогам ГОСТ 13302-77

“Кислоти нафтові”; випускається у вигляді пастоподібного

продукту із вмістом сухої речовини не менше 70%, постача-

ється в металевих чи дерев’яних бочках; повинен зберігатися

в закритих складських приміщеннях. В.С.Бойко.

МИШ’ЯК, -у, ч. * р. мышьяк, а. arsenic, н. Arsen n – заст., див.

арсен.

МИШ’ЯК САМОРОДНИЙ, -у, -ого, ч. * р. мышьяк самород-

ный, а. native arsenic, н. gediegenes Arsen n, Scherbenkobalt n

– заст., див. арсен самородний.

МИШ’ЯКОВІ РУДИ, -их, руд, мн. * р. мышьяковые руды, а.

arsenic ores, н. Arsenerze n pl – заст., див. арсенові руди.

Ðèñ. Ìèéíèé æîëîá:

1 – ñåêòîðíèé çàòâîð;

2 – âàæ³ëü äëÿ ðåãóëþ-

âàííÿ ðîçâàíòàæóâàíî¿

ù³ëèíè; 3 – ïàòðóáîê

äëÿ ï³äâîäó âîäè.

МЕХ — МИШ

107

МИШ’ЯКОВИЙ КОЛЧЕДАН, -ого, -у, ч. – заст., мінерал, те

ж, що й арсенопірит.

МІАРГІРИТ, -у, ч. * р. миаргирит, а. miargyrite, н. Miargyrit

m – мінерал, сульфід срібла та стибію. Формула: AgSbS

2. Ag

частково заміщується Cu. Містить (%): Ag – 36,97; Sb – 41,07;

S – 21,96.

Домішки: As, Cu, Pb. Сингонія моноклінна. Товсто-

таблитчасті кристали зі штрихуванням на гранях. Спайність

недосконала в одному напрямку. Густина 5,25. Тв. 2,5-3,0.

Колір від чорного до сталевого. Блиск алмазний. Риска чер-

вона. Зустрічається у низькотемпературних гідротермальних

жилах разом з іншими сульфосолями срібла. Руда срібла. Від

грецьк. “мейон” – менше і “аргірос” – срібло (H.Rose, 1824).

МІАРОЛИ, -ол, мн. * р. миаролы, а. miaroles, н. Miarolen f

pl – порожнини в мінеральних тілах, виповнені кристалами

мінералів, що входять до складу вмісних порід. Форма поро-

жнин різноманітна, розміри їх досягають 2-3 см. (F.Schuck,

1931).

МІАСКІТ, -у, ч. * р. миаскит, а. miascite, н. Miascit m, Miaskit

m – магматична гірська порода, різновид нефелінового сієні-

ту; містить 30-40% калінатрового польового шпату, майже

стільки ж плагіоклазу (олігоклазу або альбіту), бл. 20% не-

феліну і 5-10% сильно плеохроїчного бурого лепідомелану.

Забарвлення від світло-сірого до темно-сірого, іноді рожеве.

Сер. хім. склад за Делі (% мас.): SiO

2 – 56,10%; TiО2 – 0,50;

2O3 – 22,03; Fe2О3 – 0,30; FeO+MnO – 4,80; МgО – 0,72; CaO

– 0,70; Na

2O – 6,73; K2O – 6,54; Н2О – 1,40. М. утворюється

при кристалізації недонасиченої кремнеземом, можливо, ма-

нтійної магми. У пізньомагматичній і постмагматичній стадії

М. зазнають перекристалізації і автометасоматозу, що спри-

яють неоднорідності будови М. Масиви М. відомі на Уралі

(РФ), в Канаді та ін. країнах. За назвою р. Міас (Ільменські

гори, Урал).

МІГМА, -и, ж. * р. мигма, а. migma, н. Migma n – силікатний

розплав, який утворився в земній корі з гірських порід внаслі-

док розплавлення у зоні ультраметаморфізму. Часто містить

нерозплавлені мінерали у розсіяному стані.

МІГМАТИТ, -у, ч. * р. мигматит, а. migmatite, injector

gneiss; н. Migmatit m – складна гірська порода, яка виникає

внаслідок проникнення магми в ті породи, що вже існували.

Складається з метаморфічних гірських порід та переважно

ґранітного матеріалу. За текстурними ознаками розрізняють:

смугастий, лінзовидно-смугастий, очковий, метабластичний,

порфіробластовий, брекчієвидний (або агматит). За хім. і фіз.

властивостями М. різноманітні і проміжні між різними ме-

таморфічними і магматичними породами. Поширені серед

метаморфічних комплексів кристалічного фундаменту, де

можуть складати великі території. Є в межах Українського

щита.

МІГРАЦІЯ, -ії, ж. * р. миграция, а. migration, н. Migration

f – переміщення хімічних елементів у земній корі та на її

поверхні, яке призводить до їх розсіяння або концентрації

в окремих ділянках земної кори у вигляді певних мінералів.

Відбувається у вигляді розчинів, розплавів, газів та у грубо-

дисперсній формі.

МІГРАЦІЯ ЕЛЕМЕНТІВ, -ії, -…, ж. * р. миграция элементов,

а. element migration; н. Elementenverschiebung f – відбувається

в природних геохім. процесах і веде до їх розсіяння або кон-

центрації. М.е. визначається властивостями самих атомів,

переважно їх зовнішніх електронів і, меншою мірою, ядер,

а також фіз.-хім. умовами (температурою, тиском, рН і т. д.).

Причина М.е. – безперервна зміна фіз.-хім. умов середовища.

М.е. може відбуватися у вигляді вільних атомів (інертні гази,

пари ртуті), молекул (азот, кисень, вуглекислий газ), простих

і комплексних йонів, золей колоїдних розчинів. Особливе зна-

чення у земній корі має водна М.е. Розрізняють зовнішні та

внутрішні фактори цієї міграції. До зовнішніх належать т-ра,

тиск, значення рН та Eh, концентрація елементів, властивості

хім. зв’язків, явища гідратації, гравітаційні властивості. До

внутрішніх належать властивості самих елементів (валент-

ність, розмір йонів та молекул, будова електронної оболон-

ки, потенціал йонізації, спорідненість до електрона та ін.).

В.С.Бойко, В.Г.Суярко, В.С.Білецький.

МІГРАЦІЯ НАФТИ І ГАЗУ, -ії, -…, ж. * р. миграция нефти и

газа, а. oil and gas travel, н. Migration f des Erdöls und Erdga-

ses – рух нафти і газу в земній корі під дією природних сил.

Супроводжується фізико-хімічною взаємодією мінерально-

го середовища і флюїдів, а також фазовими перетвореннями

останніх внаслідок мінливості геологічних і термодинамічних

умов у надрах. Розрізняють первинну міграцію – витиснення

вуглеводнів спільно з пов’язаними водами з тонкозернистих,

слабкопроникних порід в колекторні товщі і вторинну – рух

нафти, газу у водонасичених пластах (колекторах), резуль-

татом якого є диференціація цих флюїдів і утворення покла-

дів, а також їх подальше переформування. Шляхами М.н.і г. є:

вся маса слабкопроникних порід і порід-колекторів; локалізо-

вані канали – розломи, розтягнення, тріщини і зони підвище-

ної тріщинності, площини нашарування і незгідно залеглих

порід та ін. В.С.Бойко

МІГРАЦІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД, -ії, -…, ж * р. миграция под-

земных вод, а. underground water migration; н. Untergrundwas-

sermigration f – рух підземних вод в земній корі, який зумов-

лює зміну їх складу і властивостей. Найбільше значення має

гідрогеохімічна М.п.в., рідше розглядається гідрогеотермічна

М.п.в. Г і д р о г е о х і м і ч н а м і г р а ц і я відбувається в

результаті масопереносу хім. і біол. компонентів вод, їх обмі-

ну між рідкою і твердою фазою, фізико-біохімічних перетво-

рень у водному розчині. В.Г.Суярко.

МІДЕЛЕВИЙ ПЕРЕРІЗ, МІДЕЛЬ, МІДЛЬ, -ого, -у, -ю, ч. *

р. миделевое сечение, мидель; а. midship section, midsection; н.

Hauptspantquerschnitt m – 1) Найбільший за площею попере-

чний переріз рухомого у воді чи газі тіла – в площині, перпен-

дикулярній напряму руху. До площі М. п. звичайно відносять

діючу на тіло силу опору. Під площею М.п. розуміють ще

площу проекції тіла на площину, перпендикулярну напряму

його руху. 2) Поперечний переріз судна у найширшому місці.

МІДІ КАРБОНАТ, -…, -у, ч. * р. меди карбонат, а. green

copper carbonate, mineral green, cuprous carbonate, н. Kupfer-

karbonat n – сіль міді вугільної кислоти – CuСО

3. З водних

розчинів кристалізується CuСО

3·Cu(ОН)2 – мінерал малахіт.

2CuСО

3·Cu(ОН)2 – мінерал азурит.

МІДІ СУЛЬФАТ,

-…, -у, ч. * р. меди сульфат, а. cuprous sul-

phate, cupric sulphate, н. Kupfersulfat n – сіль міді сірчаної

кислоти – CuSO

4. Безбарвні кристали. Добре розчиняється у

воді. З водних розчинів кристалізується Cu[SO

4]·5Н2О – мід-

ний купорос.

МІДЛТОНІТ, -у, ч. * р. миддлтонит, а. middletonite, н. Midd-

letonit m – викопна смола. Склад у % : С – 86,21; Н – 8,03;

О – 5,76; зола – 0,17. Густина 1,6. Колір червонувато-бурий,

у прохідному світлі інтенсивно-червоний. На повітрі посту-

пово чорніє. Знайдений у кам’яному вугіллі родов. Міддлтон

(графство Йоркшир, Англія) у вигляді тонких прошарків. За

назвою родов. Міддлтон (J. F. Johnston, 1838).

МІДНА ПРОМИСЛОВІСТЬ, -ої, -і, ж. * р. медная промыш-

ленность, а. copper industry, н. Kupferindustrie f – підгалузь ко-

льорової металургії, що об’єднує підприємства по видобутку

і збагаченню руд та виробництву міді. За обсягом споживання

мідь займає 2-е місце в світі серед кольорових металів (після

алюмінію). Мідні родовища поширені переважно в п’яти регі-

МИШ — МІД

108

онах світу: Скелястих горах США; Канадському щиті в межах

шт. Мічіган (США) і провінцій Квебек, Онтаріо і Манітоба

(Канада); на західних схилах Анд, особливо в Чилі і Перу;

на Центрально-Африканському плато в мідному поясі Замбії і

Демократичної Республіки Конго, а також в Росії, Казахстані,

Узбекистані й Вірменії. Осн. кількість мідних руд добувають

при розробці родов. мідно-порфірового типу, мідно-нікеле-

вих, мідно-колчеданних і мідянистих пісковиків та сланців;

менше значення мають скарнові і кварцево-сульфідні родов.

Мідні руди містять, крім міді, залізо, цинк, свинець, нікель,

кобальт, молібден, дорогоцінні метали, сірку, телур, селен,

кадмій, ґерманій, реній, ґалій і ін. елементи. Тому при виро-

бництві міді отримують ще бл. 20 цінних елементів і понад

40 видів товарної продукції: мідний, цинковий, молібденовий

і свинцевий концентрати, флотаційний сірчаний колчедан,

мідь чорнову і рафіновану, золото, срібло, платину, свинець,

кадмій, бісмут, сірчану кислоту, елементарну сірку, молібден,

рідкісні метали, мідний і нікелевий купорос, мідний поро-

шок і ін. Збагачення мідних руд флотаційне.

У світовій практиці 80% міді виплавляють з концентратів

пірометалургійними методами. Гідрометалургійні методи

отримання міді застосовують для бідних окиснених і само-

родних руд. М.п. розвинена в Чилі, США, Польщі, М’янмі,

Болівії, Монголії, Чехії, Болгарії, Великобританії, Конго, За-

мбії, Зімбабве, Індії, Ірландії, Іспанії, Італії, Марокко, Мекси-

ці, Норвегії, Намібії, Канаді, Австралії, Швеції, ПАР, Японії,

Перу, на Філіппінах, у ФРН, Фінляндії, Папуа Новій Ґвінеї

та в Індонезії. Основні виробники міді на межі ХХ – ХХІ

ст.: Чилі, США, Канада, Індонезія, Перу, Австралія, Польща,

Замбія, Росія. Підземним способом забезпечується 30% зага-

льного видобутку руд, 70% – відкритим. Тенденція до збіль-

шення частки видобутку відкритим способом пов’язана з пе-

реважанням у запасах низькосортних вкраплених мідних руд.

Активно розвивається комплексна технологія видобування

і збагачення міді “рідинна екстракція – електроліз” (процес

SX-EW). За цією технологією на початку ХХІ ст. виробляють

~20% всієї катодної міді в світі.

В кінці ХХ ст. загалом діяло бл. 100 власне мідних руд-

ників, 60-70 мідно-молібденових і мідно-нікелевих і 200-250

рудників по видобутку поліметалів, в яких мідь – основний

вид продукції.

Видобуток міді – головна галузь гірничодобувної проми-

словості Чилі, де зосереджено 22% її світових запасів. Най-

більша мідна копальня Чилі – Чукікамата. Найбільше в світі

міднорудне тіло – Ескондіда (запаси руди 1,8 млрд т при вміс-

ті міді 1,59%) відкрите у 1981 р. в пустелі Атакама на півночі

країни.

У країнах зі сталою ринковою економікою виробництво

Cu в рудах і концентратах в кінці ХХ ст. складало: в 1998

(1997) в тис. т: всього 10102 (9445), в тому числі в Євро-

пі 328 (339), з них в Португалії 115 (107), країнах колишньої

Югославії 82 (87); в Африці 567 (618), з них в ПАР 188 (186),

Демократичній Республіці Конго 35 (38), Замбії 300 (331); в

Азії 1109 (847), з них в Індонезії 809 (548), на Філіппінах 45

(43); в Америці 7321 (6971), з них в Канаді 705 (658), США

1860 (1956), Арґентині 170 (30), Чилі 3691 (3392), Мексиці

368 (390), Перу 488 (503); в Австралазії 777 (670), з них в Ав-

стралії 625 (558), Папуа Новій Ґвінеї 152 (112). Баланс попиту

і пропозиції Cu на ринках країн зі сталою ринковою економі-

кою в 1998 р. (1999 р.) склав (у тис. т): виробництво в рудах

і концентратах 10102 (10570); виробництво рафінованої Cu

11125 (11390); споживання рафінованої Cu 11350 (11540);

нетто-імпорт 579 (580).

Світовий ринок міді у 1999 – 2001 роках

Країни

1999 2000 2001

(млн т)

Видобуток

12,79 13,30 13,58

НАФТА (NAFTA)* 2,58 2,47 2,33

Лат. Америка 5,22 5,33 5,68

Колишні соц. кра-

їни

2,18 2,38 2,40

Інші країни 2,80 3,11 3,15

Виробництво

14,46 14,79 15,50

НАФТА 3,06 2,75 2,80

Лат. Америка 3,30 3,32 3,58

Європа 1,86 1,87 1,85

Азія (без КНР) 2,49 2,75 2,89

Колишні соц. кра-

їни

2,88 3,19 3,36

Інші країни 0,85 0,89 1,00

Споживання

14,02 15,16 14,64

НАФТА 3,61 3,67 3,33

Європа 3,75 4,04 3,74

Азія (без КНР) 3,85 4,06 3,80

Колишні соц. кра-

їни

2,03 2,56 2,90

Інші країни 0,77 0,81 0,85

* “NAFTA” – Північноамериканська зона вільної торгівлі (США,

Канада, Мексика).

http://e-reports.hut.ru/info/copmkt.htm

У 2005 р., за даними Міжнародної групи по вивченню рин-

ку міді, виробництво рафінованої міді в світі становило 16,433

млн т. Найбільше зростання виробництва міді на початку ХХІ

ст. зареєстроване в Китаї (в 2004 р. +19%), Індії (+20%) і Індо-

незії (+25%). Споживання міді світовою економікою в 2005 р.

становило 16.431 млн т. Попит на мідь зростає в Китаї (в 2004

р. +9%), Індії (+13%) і Росії (+9%) і знижується в ЄС (-9.5%),

Японії (-4.5%), Південній Кореї (-9.5%) і США (- 6%).

У 2006 р., за даними International Copper Study Group

(ICSG), видобуток мідної руди склав 15,74 млн т (+5.1% до

2005 р.), виробництво рафінованої міді – 17,65 млн т (+8.1%),

споживання 17.36 млн т (+5.5% до 2005 р.). На думку найбі-

льшого в світі виробника міді – компанії Codelco, протягом

найближчих років можливе перевищення пропозиції міді над

попитом. Лідером у видобутку міді на початку ХХІ ст. є Азія,

де індекс зростання в 2005 р. досяг 15,4%. Африка і Австралія

збільшили видобуток на 10,4% і 10,9%, відповідно, а США

– на 12.4%. В.С.Білецький.

Література: 1. Світова мідна промисловість в 1998 р. Copper /

Thompson Martin // Mining J. – 1999. – Annual Rev. – Р. 39-42, 44. 2.

Copper: scheduled net capacity changes // Mining J. – 1999. – Annual

Rev. – Р. 41-42. 3. http://www.mineral.ru ; http://www.iugs.org

МІДНА УРАНОВА СЛЮДКА, -ої, -ої, -и, ж. – мінерал, те ж

саме, що й торберніт.

МІДНИЙ БЛИСК, -ого, -у, ч. – мінерал, те ж саме, що й ха-

лькозин.

МІДНИЙ КОЛЧЕДАН, -ого, -у, ч. * р. медный колчедан, а.

chalcopyrite, copper pyrite, н. Kupferkies m, Chalkopyrit m – мі-

нерал класу сульфідів. Те саме, що й халькопірит.

МІДНИЙ КУПОРОС, -ого, -у, ч. * р. медный купорос, а. chal-

cantite, chalcanthite, н. Kupfervitriol m, Chalkanthit m – міне-

рал класу сульфатів, Cu[SO

4]·5H2O. Те ж саме, що й халька-

нтит.

МІД — МІД

109

МІДНІ РУДИ, -их, руд, мн. * р. медные руды, а. copper ores;

н. Kupfererze n pl – природні мінеральні утворення, що міс-

тять мідь у таких сполуках і концентраціях, при яких їх пром.

використання технічно можливе і економічно доцільне. М.р.

поділяють на сульфідні, оксидні та змішані. У первинних ру-

дах більшості промислових родов. мідь присутня в сульфід-

ній формі. У зоні окиснення вона представлена карбонатами,

силікатами, сульфатами, оксидами і ін. сполуками. Відомо

понад 200 мідьвмісних мінералів, промисл. скупчення утво-

рюють бл. 20. Гол. мінерали міді в сульфідних рудах, на ча-

стку яких припадає понад 90% світових запасів і видобутку

міді: халькопірит (34,5% Сu), борнiт (52-65% Сu) і халькозин

(79,8% Сu). У мідно-нікелевих родов. в істотних кількостях

зустрічається кубаніт (22-24% Сu), в родов. самородної міді

– мідь самородна (98-100% Сu). Гол. мінерали міді в окисне-

них рудах: малахіт (57,4% Сu), азурит (55,5% Сu), хризокола

(36,1% Сu), брошантит (56,2% Сu), куприт (88,8% Сu). У

М.р. часто присутні мінерали Fe, Mo, W, Pb, Co, As. В знач-

них кількостях є Au i Ag, а також V. Родов. міді поділяють на

9 геол.-промисл. типів (мідно-нікелеві, залізо-нікелеві в габ-

роїдах, карбонатитові, скарнові, мідно-порфірові, кварцево-

сульфідні, самородної міді, мідистих пісковиків та сланців),

що входять в 6 генетичних груп (І. Магматична; ІІ. Карбона-

титова; ІІІ. Скарнова; ІV. Гідротермальна; V. Колчеданна; VІ.

Стратиформна). У перспективі як самостійний геол.-промисл.

тип можуть оформитися родов. мідьвмісних морських залізо-

марганцевих конкрецій та мулів, а також ураново-золото-мідні

родовища. Середній вміст міді в різних типах руд коливається

в межах 0,3-5%. Мідь присутня в комплексних рудах Ni, Co,

Pb, Sn, W, Bi, Au. Головні видобувні країни в кінці ХХ ст. – на

початку ХХІ ст. – Чилі, США, Канада, Замбія, Конго, Перу. В

Україні мідні зрудніння відомі на Донбасі та в межах Украї-

нського щита, зокрема на Рівненщині (Рафаїлівський мідно-

рудний вузол), на Волині.

Унікальні родовища мають запаси більше 5 млн т міді (Те-

нієнте, Чукікамата в Чилі і ін.), дуже великі – 5-1 млн т, сере-

дні – 1-0,2 млн т і дрібні – менше 0,2 млн т міді. Багаті руди

містять Cu 3-2,5%, рядові – 2,5-1% і бідні – менше 0,5%.

Серед промислових родовищ міді виділяються: магматич-

ні, карбонатитові, скарнові, плутоногенні гідротермальні, ву-

лканогенні гідротермальні, колчеданні і стратиформні типи.

М а г м а т и ч н і родовища представлені сульфідними мід-

но-нікелевими рудами, з яких, крім міді (вміст 1-2%) і нікелю,

видобувають також кобальт, золото, платину і розсіяні еле-

менти. До таких родовищ належать в Росії: Печенга, Алларе-

ченське, Монча (Кольський півострів); Талнах, Октябрське,

Норильськ (Красноярський край); у Фінляндії – Порі; Швеції

– Кльова; Канаді – Садбері, Томпсон; США – Стіллуотер і в

ПАР – Бушвельд, Інсізва.

Представником к а р б о н а т и т о в и х є родовище Пала-

бор (ПАР). Родовище комплексне, містить мідь (в середньому

0,68%), залізо і фосфатну сировину. Запаси міді оцінюються

в 1,5 млн т.

С к а р н о в і родовища міді відомі в Казахстані (Саяк),

РФ – на Уралі (Тур’їнська група), в Західному Сибірі (Юлія),

США (Кліфтон, Бісбі), Мексиці (Долорес) і ін. Вміст міді в

них, високий, але нерівномірний (10-1%, в середньому 1,5-

3%). Руди, крім міді, містять Mo, Au, Hg, Co, Bi, Se, Te.

Серед п л у т о г е н н и х г і д р о т е р м а л ь н и х

родовищ виділяються мідно-порфірові і жильні. До перших

належать родовища великих скупчень небагатих мідних або

молібден-мідних прожилково-вкраплених руд штокверкового

типу в порфірових інтрузіях. Вони відомі в Казахстані (Ко-

унрад), Узбекистані (Кальмакир), Закавказзі (Каджаран), на

території країн колишньої Югославії (Медет, Асарел), Чилі

(Тенієнте), Перу (Токепала), Панамі (Сьєрро-Колорадо),

США (Бінгем, Моренсі, Мануель), Канаді (Веллі-Коппер)

і ін. Середній вміст міді в первинних рудах 0,2-0,7%, в зоні

повторного збагачення він збільшується до 1-1,5%. Попутно

видобувається Мо (0,005-1,05%), Se, Te і Re. Жильні родо-

вища поширені, але великі об’єкти зустрічаються рідко. До

них належать Чатиркульське і Жайсанське (Казахстан), Рсен

і Вирлі Бряг (Болгарія), Б’ютт, Магма (США), Матаамбре і

Елю-Кобрі (Куба). Рудні жили при потужності 0,3-10 м про-

стежуються на глибину до 500-600 м і в довжину до 10 км.

Вміст міді досягає 4-5%. Попутно видобуваються благородні

і розсіяні метали.

До групи в у л к а н о г е н н и х г і д р о т е р м а л ь н

и х родовищ належать рідкісні вияви формацій самородної

міді (родов. оз. Верхнього, США). Такі рудопрояви відомі в

Азербайджані, на Уралі, Кольському півострові, в Казахстані

і Гірській Шорії. Мідні і мідно-цинкові колчеданні родовища

відомі на Уралі (Гай, Сибай), в Мугоджарах (Пріорське), на

Кавказі (Уруп, Кафан), в Туреччині (Ергані), на Кіпрі (Ску-

ршо-Тісса), у Болгарії (Радка), Іспанії (Ріо-Тінто), Норвегії

(Леккон), Швеції (Боліден), США (Юнайтед Верде), Канаді

(Кідд-Крік), Японії (Бессі) і ін. Руди складені сульфідами за-

ліза (на 80-90%) і містять S до 40%, Cu 3-5%, Zn 2-4%. Попу-

тно вилучають Cd, Se і Te.

Розвідані родовища М.р. в Україні невідомі. Перспективні

та прогнозні ресурси мідних руд оцінені: у Волинському регі-

оні (в утвореннях трапової формації рифей-венду); на Донба-

сі і в Дніпровсько-Донецькій западині (в утвореннях териген-

ної червоно-кольорової формації пермі; в межах Українського

щита в Середньо-Придніпровському та Волинському регіо-

нах та ін.

Мідисті пісковики Бахмутської улоговини (Донбас) роз-

роблялися в епоху бронзи (ІІ тис. до н.е., зокрема копальня

“Картамиш”). Прогнозні ресурси міді в цьому регіоні склада-

ють бл. 2 млн т; в Карпатському регіоні (у метаморфізованих

вулканітах Рахівського масиву).

Найбільший інтерес являють ресурси самородної міді в

трапах Волині (Луківсько-Ратнівська зона). Тут мінераліза-

ція самородної міді встановлена в смузі шириною 3-6 км і

довжиною до 120 км. Зруденіння локалізується у верхніх ми-

гдалекам’яних частинах базальтових лав. Рудопрояви цього

району зіставляються з аналогічними родовищами міді Верх-

нього озера (США), але за своїми якісними показниками вони

не мають аналогів: вміст міді в рудному концентраті стано-

вить 99,5% та вище при наявності срібла до 0,03%, золота до

1 г/т, платини – 0,8 г/т і паладію – 0,4 г/т. Загальні ресурси руд

Волинського р-ну із середнім вмістом міді 1,0% оцінюються

в 28 млн т металу.

МІДНО-МОЛІБДЕНОВІ РУДИ, -…-их, руд, мн. * р. медно-

молибденовые руды, а. copper-molybdenum ores, н. Kupfer-Mo-

lybdän-Erze n pl

– руди, в яких мідний мінерал звичайно пред-

ставлений халькопіритом, борнітом, халькозином, ковеліном,

малахітом, азуритом, купритом, теноритом та самородною

міддю. Молібденовий мінерал – молібденіт MoS

2 з домішкою

феримолібдиту. М.-м. р. складають мідно-молібден-порфіро-

ві родов. плутоногенного гідротермального класу. Крайніми

членами цього ряду родовищ є мідно-порфірові родов. без мо-

лібдену і молібден-порфірові родов. без міді. Осн. маса родов.

– комплексні при співвідношенні Сu:Мо = 10:1.

В Україні немає розвіданих мідно-молібденових родовищ,

проте є передумови для виявлення промислових запасів. У пі-

внічно-західній та центральній частинах Українського щита

виявлена велика кількість рудопроявів молібдену, які відпо-

МІД — МІД

110

відають мідно-молібденовій та молібденовій рудним форма-

ціям.

МІДЯНЕЦЬ, -нця, ч. * р. куприт, а. cuprite, н. Cuprit m

– стара українська назва куприту.

МІДЯНИСТІ (МІДИСТІ) ПІСКОВИКИ І СЛАНЦІ, -их (-их),

-ів, -ів, мн. * р. медистые песчаники и сланцы, а. cupriferous

sandstones and slates, н. Kupfersandsteine m pl und Kupferschie-

fer m pl – пласти піщанистих та сланцевих осадових гірських

порід, що містять мінерали міді і є мідною рудою.

Пласти М.п. і с. поширені на значних площах, мають ви-

триману потужність, чітко пов’язані з певними стратиграфі-

чними горизонтами, як правило, лагунових осадів древніх

морів. Характерні багатоярусні поклади, що мають постійні

переходи до слабкомінералізованих порід. М.п. і с. утворю-

ють великі родовища (напр. Мідноносний пояс Центральної

Африки). Гол. мідні мінерали рудних покладів представле-

ні борнітом, халькозином і халькопіритом, які в асоціації з

більш рідкісними сульфідами заліза, цинку, свинцю, нікелю,

кобальту, молібдену, ренію, бісмуту, стибію, арсену і ін. мі-

нералами формують вкраплену руду. Генезис родовищ диску-

сійний. Світові запаси міді в рудах М. п. і с. становлять 25%

від їх загальної кількості. Вони є другим (після мідно-порфі-

рових руд) великим джерелом міді з попутним вилученням

свинцю, цинку, срібла, місцями кобальту і урану.

В Україні мідисті пісковики широко розповсюджені в Пе-

редкарпатському прогині та Донецькій складчастій споруді.

МІДЬ, -і, ж. * р. медь, а. copper, н. Kupfer n

– хімічний еле-

мент, символ: Cu. Ат. н. 29, ат.м. 63,546. Густина 8,940.

пл 1084,5 °С; tкип 2540 °С. Тв. за Моосом 3. Відома з давніх-да-

вен. Мідь – метал рожево-червоного кольору, ковкий і м’який;

добрий провідник тепла і електрики. Хімічно малоактивний.

Домішки: Ag, As, Fe, Bi, Sb, Hg, Ge. Взаємодіє з галогенами,

сіркою, селеном, утворює комплексні сполуки з ціанідами і ін.

Солі одновалентної міді у воді практично нерозчинні і легко

окиснюються до сполук двовалентної М. Солі двовалентної

М. добре розчинні у воді і в розбавлених розчинах повністю

дисоційовані. Кларк М. 4,7·10

-3

% за масою. В основних г.п. її

сер. вміст трохи вищий (10

-2

). М. характерна для основного

і кислого магматизму. При першому вона концентрується в

магматичних і скарнових родов. і поствулканічних колчедан-

них рудах. У зв’язку з ґранітним магматизмом формуються

мідно-порфірові і жильні родовища.

Відомо 170-200 мінералів М., але пром. значення мають бл.

20. До них належать: самородна мідь Cu (92%), халькопірит

CuFeS

2 (34,6%), борніт Cu5FeS4(63,3%), кубаніт CuFe2S3 (22

24%), халькозин Cu

2S (79,9%), ковелін CuS (66,5%), тенантит

3Cu

2S·As2S3 (57,5%), тетраедрит 3Cu2S·Sb2S3 (52,3%), ена-

ргіт Cu

3AsS4, куприт Cu2O (88,8%), тенорит CuO (79,9%),

малахіт CuCO

3·Cu(OH)2 (57,4%), азурит 2 CuCO3·Cu(OH)2

(55,3%), халькантит CuSO

4·Cu(OH)2 (31,8%), бронцантит

CuSO

4·3Cu(OH)2 (56,2%), атакаміт CuCl2·3Cu(OH)2 (59,5%),

хризокола CuSiO

3·nH2O (36,6). Сульфіди міді (халькопірит,

халькозин, борніт) є найголовнішими в її рудах; підлегле зна-

чення мають сульфосолі (бляклі руди) і сульфоарсеніди (ена-

ргіт); ще менше – оксиди, карбонати і силікати (див. мідні

руди).

Мідь використовують з бронзового віку, часові рами якого

оцінюються від 4 тис. до 1 тис. років до н.е. Зокрема, в Укра-

їні виявлені старі Картамиські мідні копальні на Луганщині,

які датуються XVI ст. до н.е.

Сучасне широке застосування міді пов’язане з її високою

електропровідністю, хімічною стійкістю, пластичністю і

здатністю утворювати сплави з багатьма металами: оловом

(бронза), цинком (латунь), нікелем (мельхіор) і ін. Мідь ви-

користовується в різних галузях промисловості: електротех-

нічній (50%), машинобудуванні (25%), будівельній, харчовій

і хімічній (25%) галузях. Мідь отримують з мідних, мідно-

молібденових, мідно-нікелевих і поліметалічних руд. Заводи

випускають чорнову (99%), рафіновану (99,6%) і електролі-

тичну мідь (99,95%). Див. також мідна промисловість, мідні

руди, мідно-молібденові руди, мідянисті пісковики і сланці,

мідь самородна, ресурси і запаси міді.

МІДЬ САМОРОДНА, -і, -ої, ж. * р. медь самородная, а.

native copper; н. gediegenes Kupfer n

– мінерал класу саморо-

дних елементів, Сu. Може містити домішки Fe, Ag, Au, Zn,

Pb, Hg, Bi, Sb, V, Ge. Сингонія кубічна, структура коорди-

наційна. Вигляд кристалів кубічний, додекаедричний, рідше

октаедричний. Прості кристали рідкісні. Звичайні двійнико-

ві зростки. Характерні плоскі і об’ємні дендрити, пластини,

щільна суцільна маса (найбільший самородок важив 420 т),

дрібні вкрапленики, порошкуваті і сферолітові виділення.

Колір у свіжому зламі мінералу – ясно-рожевий, перехідний

в мідно-червоний, потім в коричневий. Блиск металічний,

злам гачкуватий. Тв. 2,5-3. Густина 8,4-8,9. Ковка. Має ви-

соку електропровідність. Утворюється в ендогенних і екзо-

генних процесах. Асоціює з купритом, азуритом, малахітом,

хризоколою, теноритом і ін. мінералами. Збагачується в осн.

флотацією. Найбільше родов. – в р-ні оз. Верхнє (США). В

Україні є прояви в Карпатах.

Розрізняють: мідь арсенисту (домейкіт); мідь ботритову (застаріла

назва дендритів самородної міді); мідь білу (домейкіт – Cu

3As); мідь

водну хлорну (меланоталіт – CuCl

2); мідь дерев’янисту (тонковоло-

книсті аґреґати олівеніту із зони окиснення мідних родовищ); мідь

залізисту (різновид міді, який містить до 2,5 % Fe); мідь золотисту

(різновид міді, який містить до 3% Au); мідь йодисту (маршит); мідь

кремнекислу (хризокола); мідь лінзову (ліроконіт); мідь оливкову

(олівеніт); мідь променисту (кліноклаз); мідь рубінову (застаріла на-

зва куприту); мідь самородну (мідь); мідь селенисту (берцеліаніт);

мідь селено-свинцеву (суміш мінералів з істотним вмістом клаус-

таліту PbSe); мідь сіру (тетраедрит); мідь сірчисту (халькозин);

мідь склувату (1. стара назва халькозину; 2. стара назва куприту);

мідь солянокислу (атакаміт); мідь сріблисту (різновид міді, який

містить 7,5 % Ag); мідь стибіїсту (1. застаріла назва халькостибіту

– CuSbS

2; 2. застаріла назва горсфордиту – Cu5Sb); мідь фосфорна (1.

застаріла назва лібетеніту; 2. застаріла назва псевдомалахіту); мідь

хлористу (нантокіт – CuCl); мідь-цинко-мелантерит (мелантерит

цинковистий).

МІЖВІДОМЧІ ВИПРОБУВАННЯ, -их, -ань, мн. * р. меж-

ведомственные испытания; а. interdepartmental tests; н. zwi-

schenbehördliche Teste m pl – випробування, що проводяться

комісією з представників декількох зацікавлених міністерств

та відомств, або приймальні випробування встановлених ви-

дів продукції для приймання складових частин об’єкта, роз-

робленого спільно декількома відомствами. ДСТУ 3021-95.

МІЖГІРНА ЗАПАДИНА, -ої, -и, ж. * р. межгорная впади-

на, а. intermontane depression, н. Innensenke f, intermontanes

Becken n, Zwischengebirgssenke f – тектонічна депресія, яка ви-

никла при інтенсивних горотвірних рухах на консолідованій

складчастій основі геосинклінальних систем і серединних ма-

сивів. Дислокації пов’язані з розколами у фундаменті. При-

клад – Паннонська западина в Угорщині.

МІЖГІРНА РІВНИНА, -ої, -и, ж. * р. межгорная равнина,

а. intermontane plain; н. Intermontanebene f – рівнина, розта-

шована в міжгірній депресії, звичайно акумулятивна (пролю-

віальна, алювіальна, озерна). Приклад – рівнина Ферганської

котловини.

МІЖГІРНИЙ ПРОГИН, -ого, -у, ч. – Див. прогин міжгірний.

МІЖМЕРЗЛОТНА ВОДА, -ої, -и, ж. * р. межмерзлотная

вода, а. intrapermafrost water; н. Intrapermafrostwasser n – під-

земна вода, що залягає або переміщається всередині товщі

МІД — МІЖ