
547 КОЛ — КОЛ
посередньо пов’язані з рівнем відбивної здатності мацера-
ла К.
Походження слова: colla (ãрецьêе) — êлей, tela (ла-
тинсьêе) — тêанина. Синоніми: êсиловітрен; вітриніт А;
ãомоêолініт; псевдовітриніт; телоêолініт; óльмініт (бóре
вóãілля).
КОЛУМБІТ, -ó, ч. * р. êолóмбит, а. columbite, н. Kolumbit,
Niobit m — мінерал êласó оêсидів і ãідрооêсидів ланцюжêо-
вої бóдови. Тантало-ніобат сêладó (Fe,Mn)(Nb,Та)
2O6. Рó-
да ніобію. Крайній ніобієвий член безперервноãо ізомор-
фноãо рядó К. — танталіт, містить до 80% Nb
2O5 і 20%
FeO. Відмічаються домішêи Ta2O5 (до 25%), МgО (до
9-9,5%), СаО (до 2%), Al
2О3 (до 1,4%), Sс2О3 і TR2О3 (до
2%), SіO2 (до 2%), ТіО2 (до 4,6%). Синãонія ромбічна. Гóс-
тина 4,9. Тв. 6,5-6,75. Колір чорний. Блисê напівметал-
евий. Зóстрічається ó пеãматитах і в метасоматично змін-
ених ґранітах разом з альбітом, êварцом, мóсêовітом, тóр-
маліном, цирêоном, вольфрамітом, êаситеритом. Утворює
êристали розміром від частоê мм (ґраніти) до велиêих,
масою до 240-900 êã (пеãматити), радіально-променисті
аґреґати («êолóмбітові сонця») і сóцільні маси смоля-
но-чорноãо êольорó. На земній поверхні стійêий і перехо-
дить ó розсипи. Інша назва — ніобіт. Найбільші родов.
пов’язані з лóжними ґранітоїдами Півн. Ніãерії. Збаãа-
чóється ãравітац. методами із застосóванням відсадêи,
êонцентрації на столах, ґвинтових і спіральних сепарато-
рах, шлюзах. Доведення чорнових êонцентратів ведеться
ãравітац. методами, маãнітною та елеêтростатич. сепара-
цією. Від прізвища мореплавця Х.Колóмба.
Розрізняють: êолóмбіт вольфрамистий (різновид êолóмбітó з
родовища Івеленд (Норвеãія), яêий містить до 13 % WO
3); êолóм-
біт залізистий (1. — різновид êолóмбітó, яêий містить залізо;
Fe:Mn = 3:1; 2. — танталіт); êолóмбіт маãніїстий (видозміна êо-
лóмбітó з пеãматитів родовища Кóчі-Ляль (Памір), яêа містить
до 9 % MgO); êолóмбіт марãанцевистий (різновид êолóмбітó,
яêий містить до 16,25 % MnO); êолóмбіт марãанцевисто-танта-
листий (êолóмбіт, ó яêоãо MnO:FeO = 5:1 і Nb
2O5:Ta2O5 = 1,5:1);
êолóмбіт сêандіїстий (різновид êолóмбітó з ґранітних пеãматитів
Перасейнатоêі-Алавóс (Фінляндія), яêий містить до 0,9 % Sc
2O3);
êолóмбіт танталисто-титанистий (êолóмбіт, ó яêоãо Nb:Ti:Ta =
1,05:0,57:0,35); êолóмбіт-танталіт (êолóмбо-танталіт); êолóмбіт
óрановий (різновид êолóмбітó, яêий містить до 0,5 % U); êолóм-
бо-танталіт (сêладний оêсид танталó і ніобію ланцюжêової бóдо-
ви, (Fe, Mn)(Nb, Ta)
2O6 ).
КОЛЧЕДАНИ, -ів, мн. * р. êолчеданы, а. pyrites, н. Kiese m
pl, Kieserze n pl — мінерали з ãрóпи сóльфідів і арсенідів, яêі
містять залізо, мідь, ніêель і олово. Розрізняють: маãнітні
К., або пірротин, сірчистий, або залізний К. — пірит; мі-
дний êолчедан, або хальêопірит, залізоніêелевий êолчедан,
або пентландит, ніêелевий К., або ніêелін, олов’яний К.,
або станін. Зóстрічаються спільно або нарізно в різних
êласах ендоãенних рóдних родовищ. В асоціації з базальто-
вими вóлêанічними ãірсьêими породами залізо- і мідьвмісні
К. формóють велиêі êолчеданні родовища. Маãнітний, ніê-
елевий і мідний К. сêладають велиêі поêлади сóльфідних
мідно-ніêелевих рóд êласó ліêваційних маãматичних родо-
вищ. Всі різновиди К. відомі таêож в сêарнових родовищах.
Вони особливо різноманітні в êласах плóтоноãенних, вóл-
êаноãенних і маãматоãенних ãідротермальних родовищ.
Розрізняють: êолчедан арсеновий, арсенистий, арсеново-êо-
бальтовий, арсеново-ніêелевий, арсеново-стибієво-ніêелевий,
блисêóчий арсеновий, бісмóто-êобальтовий, бісмóто-ніêелевий,
білий залізний, білий ніêелевий, блисêóчий êобальтовий, вод-
ний, волосистий, ãребінчастий, жовтий ніêелевий, залізний, зал-
ізний м’яêий, залізний сірий, залізо-êобальтовий, залізо-ніêел-
евий, зелений, êобальтовий, êобальто-арсеновий, êобальто-ніê-
елевий, êомірêовий, êóбічний, êóбічний êобальтовий, êóпорос-
ний, листóватий, маãнітний, марãанцевий, мідистий, мідний, мі-
цний, молібденовий, ніêелевий, ніêелевий маãнітний, ніêел-
ево-залізний, ніêелево-êобальтовий, ніêелево-арсеновий, ніêел-
ево-стибієвий, олов’яний, паратомерний марêазитовий, печінê-
овий, променистий, світний, сірий ніêелевий, сірчаний, списо-
подібний, срібний, строêатий мідний, стибієво-ніêелевий, твер-
дий êобальтовий, тесеральний, червоний ніêелевий.
КОЛЧЕДАННІ РОДОВИЩА, -их, -щ, мн. * р. êолчедан-
ные месторождения, а. pyrite deposits, н. Kieslagerstätten f pl
— поêлади сірчистих (сóльфідних) сполóê металів ó надрах
Землі, що мають пром. значення. Розділяються на
сірчано-êолчеданні, мідно-êолчеданні і поліметал-
ічно-êолчеданні родов. У рóдах сірчано-êолчеданних ро-
дов. переважають сóльфіди заліза — пірит, піротин, мар-
êазит. У рóдах мідно-êолчеданних родов., êрім тоãо, при-
сóтні мінерали міді — хальêопірит, борніт, хальêозин. У рó-
дах поліметалічно-êолчеданних родов. містяться мінерали
цинêó і свинцю, а таêож баритó, іноді ґіпсó. К.р. мають
формó пластів, лінз, штоêів і жил довж. до 5000 м, по-
тóжністю до 250 м, ãлиб. поширення до 2000 м. За óмова-
ми виниêнення і знаходження К.р. тісно пов’язані з ос-
новними вóлêаніч. породами, що вилилися на дні древніх
морів і сформóвали протяжні офіолітові пояси, хараêтерні
для ранньої стадії ãеосинêлінальноãо розвитêó (див. офіо-
літи). К.р. входять до сêладó таêих вóлêаніч. поясів, óтво-
рюючи переривчасті ланцюãи довжиною до деê. тис. êм.
Процес наêопичення êолчеданів тривалий, причомó на
ранніх стадіях óтворюються перев. сірчисті сполóêи зал-
іза, а на пізніх — міді, цинêó, свинцю. К.р. формóвалися
протяãом всієї ãеол. історії. Найбільш древні (архейсьêі)
родов. відомі ó Півн. Америці (Канада), Австралії, Півд.
Африці і Індії, протерозойсьêі — в РФ (Карелія, Сибір),
Швеції, Норвеãії, Фінляндії, Австралії, нижньо-палеозо-
йсьêі — в РФ (Прибайêалля), Норвеãії, Швеції, Австралії,
Іспанії і Портóãалії, середньо- і верхньопалеозойсьêі — в
РФ (Урал, Рóдний Алтай, Кавêаз), Казахстані, Сер. Азії,
ФРН, мезозойсьêі — на Кавêазі, в Італії, Тóреччині,
Франції, êайнозойсьêі — на Кавêазі, в Японії, Ірані,
Греції, на Кóбі.
КОЛЮВІЙ, -ó, ч. * р. êоллювий, а. соlluvium; н. Kolluvialbo-
den m, Kolluvium n — óламêовий матеріал обвалів, осипів,
що наãромаджóється на схилах та біля підніжжя ãір; в ши-
роêомó значенні — всі відêлади, що виниêають шляхом
наêопичення і зміщення вниз по схилó продóêтів рóйнó-
вання ãірсьêих порід; сêладають притóлені до ниж. части-
ни схилів шлейфи. У більш вóзьêомó значенні — тільêи
обвальні і осипові наêопичення з ãрóбоãо щебеню, що óт-
ворюються біля підніжжя êрóтих схилів; ó цьомó значенні
протиставляється делювію.
КОЛЬМАТАЖ ҐРУНТУ (ПЛАСТА), -ó, -…(-…), ч. * р.
êольматаж ãрóнта (пласта); а. colmatage of formation (sedi-
mentation); н. Porenverschlämmung f des Bodens m (des Flözes
n), Bodenkolmatage f, Schichtenkolmatage f — явище випа-
дання із сóспензій і розчинів, що фільтрóються в порах ґрóн-
тó (пласта) або знаходяться над ним, змóлених частиноê
ґрóнтó, дисперсної фази. Ці частинêи можóть відêладат-
ися або в товщі ґрóнтó (пласта) — в йоãо пористомó про-
сторі, або на йоãо поверхні. Див. êольматація.
КОЛЬМАТАЦІЯ (КОЛЬМАТАЖ), -ії, ж. (-ó, ч.) * р.
êольматация (êольматаж), а. colmatage, mud grouting, н.
Kolmation f, Verschlämmung f, Kolmatage f — процес при-
родноãо прониêнення або штóчноãо внесення дрібних
(ã.ч. êолоїдних, ãлинистих і пилóватих) частиноê і міêроо-
рãанізмів в пори і тріщини ã.п., ó фільтри очисних спорóд і
дренажних виробоê, а таêож осадження на них хім. речо-