Біла С.О. Політична економія
Подождите немного. Документ загружается.
В економічній, а особливо в публіцистичній літературі, поруч
зі словом "ринок" ми часто зустрічаємо прикметники "дикий",
"тіньовий", "базарний", "стихійний" і т.д., ми ж ведемо мову про
сучасний, цивілізованний ринок.
Враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій економіці
опосередковують усі відносини суспільства, суб'єктами ринку
практично стають всі учасники суспільного виробництва: держава,
державні, кооперативні, приватні підприємства та їх об'єднання,
іноземні фірми та громадяни, різні установи та організації, громадяни
України.
Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі
результати суспільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні
продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги,
житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї);
робоча сила; цінні папери (акції, облігації);валюта, позичкові капітали і
т. д.
Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери
обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні
формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізно-
манітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.
Ринкові відносини - це економічні відносини між продавцями й
покупцями, які складаються на ринку, у сфері обміну. Вони охоплюють
усю систему економічних відносин, пов'язаних з реалізацією товарів, а
також порядок розрахунків між покупцями й продавцями за
реалізовану продукцію.
Ринкові процеси - економічні процеси, що відбуваються на ри-
нку й характеризують його стан і динаміку. Це процеси, пов'язані з
формуванням платоспроможного попиту, співвідношенням його з
товарною пропозицією, насиченням ринку товарами, усуненням
дефіциту.
Ринки бувають збалансовані і незбалансовані. Збалансований -
ринок, на якому підтримується повна (за загальним обсягом,
структурою, асортиментом і якістю товарів) відповідність між попитом
і пропозицією, а також найбільш повне задоволення платоспроможного
попиту.
Незбалансований ринок - той, на якому немає повної
відповідності між попитом і пропозицією. Кількісна незбалансованість
ринку може виявитися як у надмірному перевищенні пропозиції над
попитом (що ускладнює реалізацію товарів), так і в перевищенні
попиту над пропозицією (що створює напругу на ринку й ускладнює
задоволення попиту).
Кон'юнктура ринку - це сукупність економічних умов, що
складаються на ринку в кожний даний момент, від яких залежить
процес реалізації. Кон'юнктура ринку визначається економічними
41
показниками, які характеризують стан ринку. Це співвідношення
попиту і пропозиції, рівень цін, місткість ринку, платоспроможні
можливості споживачів, стан товарних запасів та ін.
Основним ринковим індикатором як для продавця, так і для
покупця є ціна. Ціна - це грошовий вираз вартості. Рівень її залежить
від багатьох факторів.
2.Інфраструктура ринкового господарства.
Сучасному ринковому господарству необхідна відповідна
інфраструктура. Слово "інфраструктура" означає основу, фундамент,
внутрішню будову системи. Стосовно ринку - це сукупність
організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється
функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. Такими
формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці
є:
- підприємства роздрібної та оптової торгівлі;
- кредитна система й комерційні банки;
- емісійна система й емісійні банки;
- організаційно оформлене посередництво на товарних,
сировинних, фондових і валютних біржах;
- аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржового
посередництва;
- система регулювання зайнятості населення й центри (державні й
недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);
- інформаційні технології й засоби ділової комунікації;
- податкова система й податкові інспекції;
- система страхування комерційного, господарського ризику й
страхові (державні й недержавні) компанії;
- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засоби
масової інформації;
- торгові палати, інші громадські й добровільні державно-
громадські об'єднання ділових кіл;
- митна система;
- професійні спілки працюючих за наймом;
- комерційно-виставочні комплекси;
- система вищої і середньої економічної освіти;
- консультативні (консалтингові) компанії;
- аудиторські компанії;
- громадські і державно-громадські фонди, призначенні для
стимулювання ділової активності;
- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.
Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у
результаті тривалої еволюції товарного виробництва.. Разом з цим
формувалися й її функції:
42
- організаційне оформлення ринкових відносин;
- полегшення учасникам ринкових відносин реалізації своїх
інтересів;
- спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення
оперативності й ефективності їхньої роботи на основі диференціації
ринкових ніш, які вони заповнюють;
- полегшення форм юридичного й економічного контролю,
державного й громадського регулювання ринкових відносин.
Можна говорити про два види ринкової інфраструктури:
спеціалізовану, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки (ринок
товарів, послуг, цінних паперів і т. ін.); загальну, тобто таку, яка
обслуговує всю економічну систему, нею зайнятий весь економічний
простір від виробника до споживача.
Основними елементами спеціалізованої інфраструктури, є біржі,
системи оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торговельні
доми і т. ін.
Загальна інфраструктура обслуговує ринкову економіку в цілому. З
певною мірою умовності сюди можна віднести: грошову, фінансову,
кредитну й податкову системи. Грошова система була розглянута в
попередній темі, тому зупинимося на характеристиці (і то в загальному
плані, бо детально це вивчають в спеціальних дисциплінах)
особливостей економічних відносин, що виникають у фінансовій,
податковій і кредитній системах.
3.Механізм функціонування ринку.
Ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система.
Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, дія
якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи -
на ринку. Що це за механізм і як він діє ? Відповіді на ці запитання ми
отримаємо, розглянувши спочатку його складові елементи. Їх в
принципі чотири: попит, пропозиція, ціна й конкуренція.
Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо
справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто
забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе
два елементи: а) потреби, тобто бажання придбати той чи інший товар
або послугу; б) грошові засоби, які має суспільство для придбання
даних товарів або послуг. Попит, як правило, виражається в грошовій
формі.
Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний
даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе
два моменти: а) готовність виробників (продавців) до продажу того
чи іншого виду товару або послуги; б) умови, на яких виробник
(продавець) згідний продати їх. Пропозиція, як правило, має
натуральне вираження: штуки, тонни, метри.
43
Ціна - це, як було з'ясовано раніше, грошовий вираз вартості.
На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну
пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це гранично максимальна
ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це
гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар.
Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості
попиту і пропозиції.
Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових
відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі
товарів та послуг.
Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий
механізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності
ринкової економіки. Здавалося ринкова система за своєю природою є
саморегульована система. Така саморегульована система в літературі
отримала назву "вільного ринку".
Ринок нормально функціонує лише тоді, коли він збалансований,
тобто коли на ньому підтримується повна відповідність між попитом і
пропозицією. Відсутність такої відповідності негайно відбивається на
ході реалізації й виробництва. Досягається така відповідність у
результаті дії закону відповідності попиту і пропозиції. Закон попиту і
пропозиції - економічний закон ринку. Він виражає діалектичну
єдність попиту і пропозиції, їх взаємозв'язок і взаємодію, об'єктивний
потяг до відповідності. Тому основна його вимога - це збалансованість
ринку. Така дія поєднує цей закон з законом вартості, але на відміну від
останнього він діє виключно у сфері обміну. Проте і в цій сфері закон
попиту і пропозиції не підміняє закон вартості, а діє одночасно з ним як
форма вираження, як елемент механізму його реалізації.
Як же діє цей закон ? При наявності повної відповідності між
попитом і пропозицією (ідеальний варіант) закон нічим себе не
проявляє. Але якщо відповідність порушена, закон діє в напрямку її
встановлення. Як ? Особливість функціонування ринкового механізму
полягає в тому, що кожний його елемент тісно пов'язаний із ціною, яка
служить основним інструментом впливу на попит і пропозицію.
Зокрема, попит знаходиться у зворотній залежності від ціни. Якщо
ціни на товари зростають, то попит на них зменшується тому, що
високі ціни обмежують купівельні спроможності людей. При зниженні
цін попит зростає.
44
Залежність попиту від ціни
Ц
Ц –ціна
товару
П -
попит
Ц3 Крива попиту
Ц2
Ц1
0 П3 П2 П1 П
Товарна пропозиція з ціною пов'язана прямою залежністю.
Із зростанням цін пропозиція збільшується, тому що одиниця
додатково виробленої та проданої продукції приносить виробникові
додатковий прибуток. І навпаки, якщо ціни знижуються, то
виробництво продукції стає менш вигідним і скорочується. Відповідно
зменшується і пропозиція.
Залежність пропозиції від ціни
Ц
Крива пропозиції
Ц3
Ц - ціна
Ц2
Пр- пропозиція
Ц1
45
0 Пр.1 Пр.2 Пр.3
Пр
Ступінь зміни попиту у відповідь на зміну цін характеризує
еластичність попиту. Мірою такої зміни є коефіцієнт еластичності
попиту. Розраховується за формулою:
Зростання обсягу попиту (%)
Кел =---------------------------------------------
Зниження цін, (%)
Взаємодія попиту і пропозиції з ціною має й зворотний зв'язок.
Коли пропозиція перевищує попит, ціна знижується, що збільшує
попит. Якщо ж попит перевищує пропозицію, ціна підвищується, що
стимулює зростання пропозиції. В даному випадку попит і пропозиція
через ціну взаємно впливають одне на одного.
Ціна попиту- це та граничне максимальна ціна, вище якої ринкова
ціна піднятися не може тому, що в покупців більше немає грошей на
купівлю.
Ціна пропозиції - це такі гранично мінімальні ціни, за якими
виробники ще можуть продавати свої вироби покупцям, а останні ще
можуть їх купувати. Ринкова ціна не може бути нижчою від ціни
пропозиції. Інакше виробництво й збут стануть нерентабельними, що
загрожує банкрутством. Там де збігаються інтереси виробників і
споживачів, досягається рівновага ринку, тобто найкращий обсяг
виробництва і продаж, який дорівнює оптимальній величині купівель і
споживання, а ринкова ціна стає ціною рівноваги. Це означає, що
виробникам невигідно надалі підвищувати ціни й збільшувати
пропозицію, тому, що товар не знайде попиту. Відповідно й
споживачам не доводиться розраховувати на придбання більшої
кількості товарів або на зниження цін на них, бо це суперечить
інтересам виробників.
Закон попиту і пропозиції виконує ряд важливих економічних і
соціальних функцій у ринковій економіці: сприяє досягненню
збалансованості ринку; регулює ринкові ціни; забезпечує взаємозв’язок
між виробництвом і споживанням; відображає певні суспільні
відносини між виробниками і споживачами, продавцями і покупцями.
Висока ефективність економічної системи не може бути в сучасних
умовах досягнута суто ринковим її регулюванням. Необхідний
додатковий механізм. І таким додатковим механізмом, як показує
досвід країн з розвинутими ринковими економіками, має бути
державне регулювання зовнішніх ефектів. Таким чином, в економіці
вільної конкуренції держава виконує принаймні дві функції -
регулювання екологічних і соціальних процесів ( зовнішніх ефектів) і
забезпечення населення суспільними товарами. Якщо додати ще одну
функцію - забезпечення економіки необхідною кількістю грошей ( на
46
що ринок теж нездатний), то отримаємо повний механізм регулювання
економіки вільного підприємництва.
Отже, механізм регулювання ринкової економіки - це спосіб
її організації і забезпечення ефективного функціонування відповідно
до вимог економічних законів, посередництвом якого реалізуються
економічні інтереси суб'єктів ринку.
4. Різноманітність моделей ринкової організації господарства.
"Ринкова економіка" - поняття досить загальне, певною мірою
- абстракція. Тому сказати, що країна переходить до ринкової
економіки - значить не сказати нічого. В реальному житті ринкова
економіка, відображаючи ступінь розвитку соціально-економічних
відносин суспільства, виступає в певних конкретних формах (моделях),
що відповідають сукупності умов (економічних, соціальних,
історичних, географічних та ін.), у яких знаходиться дана країна. Це
означає, що не існує абстрактної ринкової економіки, впровадження
якої могло б забезпечити економічне зростання, а є її конкретні типи й
форми. Тому, реформуючи економіку України, слід вести мову не про
"перехід до ринку" взагалі, а про впровадження певної конкретної її
моделі, яка б відповідала умовам розвитку саме України, а не
Швейцарії, Німеччини, Чілі, Канади чи Китаю. Вибір правильної
моделі визначить і її конкретні засоби, механізм і рушійні сили, які слід
включити, щоб досягти необхідного ефекту.
Отже, узагальнюючи сказане, можна зробити висновки:1. Поняття
"ринкова економіка" відображає загальну, абстрактну модель
господарювання в умовах товарного виробництва. 2. Ця абстрактна
модель виступає в двох основних формах: саморегульована і
регульована ринкова економіка. 3.Абстрактна модель, коли вона
накладається на певні економічні реалії, набуває конкретних форм.
Конкретні форми (моделі) залежать як від рівня розвитку суспільства
в цілому, так і від специфічних умов розвитку кожної країни зокрема.
Саморегульована економіка у формі вільного ринку була однією з
перших конкретних моделей ринкової економіки. Поглиблення
суспільного поділу праці, концентрація і централізація виробництва, а
на цій основі і його монополізація, викликали до життя новий тип
економіки - регульовану економіку. В поле зору державного
регулювання потрапляють соціальні процеси.
Типи і моделі ринкової економіки
47
Ринкова економіка
Типи Моделі
Саморегульована
Регульована
Вільний ринок
Економічний
лібералізм
Державний
дирижизм
Соціально-ринкове
господарство
Корпоративний
патерналізм
Планово-ринкове
господарство
реформатори. Тому питання, що вона собою являє і наскільки такі
обіцянки є реальними, досить актуальне, бо відповідь на нього
розкриває перспективи розвитку країни.
Основна ідея соціального ринкового господарства полягає в тому,
що принцип ринкової свободи повинен бути взаємопов'язаним з
підтримкою соціальної гармонії. Отже, соціально-ринкове
господарство являє собою не що інше, як проміжну модель між чисто
ринковою і централізовано-регульованою системами економіки.
Ринкове господарство тут виступає як основа економічної системи. Але
воно діє не самостійно, а свідомо регулюється державою.
Т Е М А 9. КОНКУРЕНЦІЯ І МОНОПОЛІЯ В РИНКОВІЙ
ЕКОНОМІЦІ
План
1. Конкуренція і ринок.
2.Конкуренція і монополія.
3.Антимонопольні тенденції.
Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких
окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї
продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми, впливають
на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більш
конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності
ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім.
Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що
48
кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає
її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий
ринок називається цілком конкурентним. А фірми, що діють в умовах
цілком конкурентного ринку, не ведуть між собою конкурентної
боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови
реалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між
собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість
реалізується, цілком конкурентним уже не вважається.
Конкуренція (від лат. конкуро - зіткнення) - це форма
економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких
виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва,
продажу й купівлі товару. Причому конкуренцію не слід розглядати як
змагання за олімпійським принципом: важлива не перемога, а участь.
Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб'єктів:
досягнення поставлених підприємцем своїх цілей можливе лише за
рахунок ураження інтересів інших ділових людей.
Неодмінною умовою конкуренції є незалежність суб'єктів
ринкових відносин від певних "вищих" і зовнішніх" сил. Ця
незалежність проявляється, по-перше, в можливості самостійно
приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг; по-
друге, у свободі вибору ринкових партнерів. У процесі конкуренції
господарюючі суб'єкти як би взаємно контролюють один одного,
причому здійснюють це переважно краще найретельнішого державного
органу. Конкуренція також є важливим інструментом регулювання
пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.
Креативний тип передбачає забезпечення перевага над
суперниками шляхом введення якихось нових компонентів ринкових
відносин (нова продукція, нові технології або нові форми організації
виробництва і т.д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є
прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючої структури попиту і
пропозиції.
Пристосувальна конкурентна поведінка - це упередження дій
конкурентів у галузі модернізації виробництва. Вона застосовується
тоді, коли підприємець не впевнений у своїх інноваційних
можливостях. У цьому випадку він намагається скопіювати насамперед
у стислі терміни досягнення своїх суперників.
Гарантуюча конкурентна політика покликана забезпечити
стабілізацію на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за
рахунок підвищення якості продукції, зміни її асортименту, надання
додаткових послуг, пов'язаних з гарантійним обслуговуванням. Цей тип
конкурентної поведінки застосовується, як правило, тоді, коли
підприємець не має можливості суттєво змінювати виробничу й
комерційну програми і має слабку інноваційну базу.
49
Названі типи конкурентної поведінки в різноманітних формах
застосовуються залежно від обраних методів конкурентного
суперництва. Виділяють дві основні групи методів конкуренції: цінові
й нецінові. До цінових методів відносимо: зменшення витрат
виробництва й обігу і зниження цін.
До нецінових методів відносимо: зміни властивостей товару,
створення нових товарів для задоволення тих самих потреб, оновлення
властивостей товару відповідно до зміни моди, вдосконалення послуг,
що супроводжують реалізацію.
Відповідно до цих функцій ринкові конкуренти класифікуються за
певними типами:
Як же діє фірма, якщо вона прагне зайняти монопольне становище
на ринку? Залежно від конкурентних цілей можуть бути використані
різні прийоми. Фірма може підкорити суперників своїй волі, нав'язати
їм свої інтереси або ж витіснити їх з ринку. В минулому переважала
війна на повне знищення конкурентів. У сучасних умовах під впливом
різноманітних факторів монопольні посягання здійснюються в
основному через приєднання суперників і підкорення їх своїм
інтересам. Відбувається це шляхом скуповування, надання кредитів, а
також укладання договорів про злиття фірм.
2.Конкуренція і монополія.
50
Рольова
Лідери
Претенденти на
лідерство
Ведені
Новачки
Змістовна
Великі компанії, які
виготовляють масову
продукцію
Спеціалізовані компанії
(діють у певних нішах)
Дрібні й середні фірми,
які здійснюють
експериментальне
виробництво
Дрібні універсальні
фірми (гнучкість і
маневреність)
Т
И
П
И
Функції фірми