Назад
131
Тема 5
купуються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються:
суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих) протягом
звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, здій-
сненням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг);
суми коштів або вартість майна, добровільно перерахо-
ваних (переданих) до Державного бюджету України або
бюджетів територіальних об’єднань, в добродійні фонди і
організації, але не більше 4 % оподатковуваного прибутку
у звітному періоді;
суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’яз-
кових платежів), що включаються до собівартості про-
дукції, а також пені, штрафів, неустойок, сплачених за по-
рушення господарських договорів або за рішенням суду;
суми витрат, не врахованих у минулих податкових періо-
дах через допущення помилок, виявлених у звітному пе-
ріоді;
суми безнадійної заборгованості, а також суми заборгова-
ності, за якими закінчився термін позовної давності;
суми збитків від перевищення балансової вартості купо-
ваних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і на-
півфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві
й залишках готової продукції, що зараховуються на поча-
ток звітного кварталу, над вартістю цих самих цінностей і
витрат на кінець того ж кварталу;
витрати на поліпшення основних засобів (капітальний
ремонт, реконструкція тощо) у межах 10 % балансової
вартості відповідних груп на початок року;
витрати на утримання та експлуатацію житлово-кому-
нального господарства, об’єктів соціальної інфраструкту-
ри (дитячих дошкільних установ, клубів, установ охорони
здоров’я та ін.);
витрати на рекламу з пропаганди переваг вироблених то-
варів, а також витрати, пов’язанні з організацією прийо-
132
Фінанси підприємств
мів, презентацій з метою реклами, але не більше 2 % від
оподатковуваного прибутку;
витрати, пов’язані зі здійсненням лізингових (орендних)
операцій;
витрати за операціями з борговими зобов’язаннями і ва-
лютними цінностями;
витрати за операціями з основними засобами та нематері-
альними активами;
амортизаційні відрахування за основними засобами та
матеріальними активами;
інші витрати.
Склад витрат за групами, передбаченими у декларації, що
вилучаються з сукупного валового доходу при визначенні опо-
даткованого прибутку, наводиться у спеціальних розрахунках
(додатках до декларації), в яких і визначаються їх суми.
До складу витрат, пов’язаних з підготовкою, організаці-
єю, здійсненням виробництва і продажем продукції (робіт,
послуг), включаються:
вартість матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і
напівфабрикатів;
сума перевищення балансової вартості купованих матері-
алів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрика-
тів на складах, у незавершеному виробництві, залишках
готової продукції на початок звітного періоду над їх ба-
лансовою вартістю на кінець того ж періоду (збиток);
витрати, пов’язані з наданням послуг, виконанням робіт
платнику податку;
витрати, що зазнав платник податку — замовник довго-
строкового договору, у вигляді наданих виконавцю аван-
сів (передоплат);
витрати на оплату праці;
сума нарахувань (зборів) на обов’язкове державне пенсій-
не страхування та обов’язкове соціальне страхування, а
також інших нарахувань на заробітну плату і прирівняних
до неї платежів, що включаються до витрат;
133
Тема 5
інші витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, здій-
сненням виробництва, продажем продукції (робіт, по-
слуг), що включають видатки на забезпечення праців-
ників спецодягом, взуттям, обмундируванням, а також
спецхарчуванням згідно з переліком, встановленим Кабі-
нетом Міністрів України;
витрати на відрядження, придбання ліцензії та інше.
Не дозволяється включати до складу валових витрат плат-
ника податку такі витрати:
не пов’язані з веденням господарської діяльності;
на придбання торгових патентів;
сплату штрафів та неустойки;
на утримання органів управління об’єднань платників по-
датку, у т.ч. утримання холдингових компаній;
виплату емісійного доходу на користь емітента корпора-
тивних прав;
виплату дивідендів;
суми збитків платника податку, понесених у зв’язку з про-
дажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами,
нижчими, ніж звичайні.
Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формуван-
ня дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони
перевищують витрати, які підприємство включає до собівар-
тості, що зменшує суму оподаткованого прибутку.
Сума амортизаційних відрахувань за основними засобами,
на яку зменшуються скориговані валові витрати при визначенні
об’єкта оподаткування, визначається щоквартально множенням
встановленого розміру відрахувань за групами основних фондів
на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу:
група 1 — 2,0 %;
група 2 — 10,0 %;
група 3 — 6,0 %;
група 4 — 15,0 %.
При цьому балансова вартість груп основних засобів (окре-
мого об’єкта) на початок розрахункового кварталу визначаєть-
134
Фінанси підприємств
ся у такому порядку: до балансової вартості групи основних за-
собів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що є попереднім
розрахунковому, додається сума витрат, вкладених на при-
дбання основних засобів, на виконання капітального ремонту,
реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних
засобів, що підлягають амортизації протягом кварталу, що є
попереднім розрахунковому, і віднімається вартість вилучених
з експлуатації основних засобів (окремого об’єкта) протягом
кварталу, що є попереднім звітному, а також віднімається сума
амортизації, нарахованої в попередньому кварталі.
Нарахована сума амортизаційних відрахувань, як і сума
валових витрат, враховується при визначенні об’єкта оподат-
кування. Різниця між скоригованою сумою валового доходу і
скоригованою сумою валових витрат, а також сумою амортиза-
ційних відрахувань становить об’єкт оподаткування.
Ставки оподаткування прибутку: Основну ставку податку
встановлено в розмірі 25 % до об’єкта оподаткування.
За оподаткування страхової діяльності застосовуються такі
ставки:
3 % валового доходу (крім доходу від страхування й пере-
страхування життя);
6 % валового доходу за дострокового розірвання договору
про страхування життя.
Платники податку подають до податкового органу за міс-
цем реєстрації декларацію про прибуток підприємства протя-
гом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу, або 60 календарних днів
після закінчення року.
5.2.2. Податок з доходів фізичних осіб
Податок з доходів фізичних осіб застосовується в Україні
на підприємстві Законом України «Про податок з доходів фі-
зичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р.
135
Тема 5
Платниками податку є громадяни України, іноземні гро-
мадяни та особи, що не мають громадянства, які мешкають в
України і мають дохід, сплачують з нього до бюджету податок.
Податок з доходів фізичних осіб — це прямий, загально-
державний податок, який стягується з доходів громадян за
встановленими ставками.
Об’єктом оподаткування податком є сукупний дохід пра-
цюючих громадян, які отримують його з різних джерел за міс-
цем основної роботи в Україні й за її межами як у грошовому,
так і в натуральному вираженні. Визначається об’єкт оподат-
кування як нарахована сума заробітної плати, зменшена на
суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів
загальнообов’язкового державного соціального страхування,
які відповідно до закону справляються за рахунок доходу на-
йманої особи. До сукупного оподатковуваного доходу включа-
ються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій
усіх форм власності, доходи за виконання трудових обов’язків,
у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договора-
ми підряду, а також інші доходи, отримані працівником у гро-
шовій і натуральній формі.
До окремих видів сукупного місячного оподатковуваного
доходу належать:
доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винаго-
роди, нараховані платнику податку згідно з умовами тру-
дового або цивільно-правового договору;
доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної влас-
ності;
доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої пла-
ти за надання права на користування або розпорядження
іншими особами нематеріальним активом (твором науки,
мистецтва, літератури);
сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають опо-
даткуванню;
сума страхових виплат, страхових відшкодувань або ви-
купних сум, отриманих платником податку за договорами
136
Фінанси підприємств
довгострокового страхування життя і недержавного пен-
сійного страхування у межах сум, що підлягають оподат-
куванню;
доходи від операцій з майном і від надання його в оренду
або суборенду у встановлених розмірах;
дохід у вигляді вартості використання житла, інших
об’єктів матеріального чи нематеріального майна, що на-
дані платнику податку в безкоштовне використання;
інші види доходів, що включаються до складу місячного
оподатковуваного доходу, передбаченого Законом про по-
даток з доходів фізичних осіб.
Утримання податку з оподатковуваного сукупного місяч-
ного доходу працівників здійснюється підприємствами всіх
форм власності за ставкою 15 %.
Утримані з доходів громадян суми прибуткового податку
підприємства, установи і організації перераховують до бюдже-
ту в термін отримання в установах банків коштів на виплату
заробітної плати. При виплаті зарплати в натуральній формі
або виплаті її готівкою з каси підприємства утриманий податок
перераховується на наступний день після такої виплати.
Утримання податку протягом року виконується юридич-
ними особами із місячних доходів громадян за встановленою
ставкою.
За результатами роботи кожного звітного податкового пе-
ріоду, при здійсненні розрахунку за останній місяць застосу-
вання соціальної пільги, при здійсненні останнього розрахунку
з платником податку, який припиняє трудові відносини з ро-
ботодавцем, останній здійснює перерахунок сум доходів, на-
рахованих такому платнику податку у вигляді заробітної пла-
ти, а також сум, наданих податкових соціальних пільг. Якщо
в результаті здійснення перерахунку за випадком закінчення
застосування соціальних пільг встановлюється недоплата по-
датку, то ця сума утримується роботодавцем з платника подат-
ку за рахунок його будь-якого оподатковуваного доходу за від-
повідний місяць, а при нестачі сум такого доходу — за рахунок
137
Тема 5
оподатковуваних доходів наступних місяців до повного пога-
шення сум такої недоплати.
Якщо ж в результаті кінцевого розрахунку з платником по-
датку, який закінчує свої трудові відносини з роботодавцем,
встановлюється сума недоплати податку, то вона утримуєть-
ся з доходів платника за останній місяць роботи, а якщо сума
недоплати податку перевищує суму оподатковуваного доходу
платника податку за останній звітний період, то непогашена
частина такої недоплати включається до складу податкового
зобов’язання роботодавця — платника податку або утримуєть-
ся з його рахунка.
Якщо в результаті кінцевого розрахунку з платником по-
датку, який закінчує свої трудові відносини з роботодавцем,
встановлюється сума переплати податку, що перевищує суму
податкового зобов’язання звітного періоду, то ця сума нале-
жить відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, усі громадяни, які
мають дохід, щорічно подають до податкових інспекцій за міс-
цем проживання декларацію про свій майновий стан та доходи
за минулий рік у порядку, встановленому законом (до 1 квітня
наступного за звітним року).
5.2.3. Плата за землю
Плата за землю стягується з метою формування ресурсів
для фінансування заходів щодо раціонального використання,
поліпшення й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів,
проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури на-
селених пунктів.
Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюєть-
ся Законом України «Про плату за землю» та подальшими до-
повненнями до нього.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або
орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки
138
Фінанси підприємств
землі. Власники землі сплачують земельний податок. За зе-
мельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває
у власності або користуванні (у тому числі й на умовах оренди).
Суб’єктом плати за землю (платниками) є власники землі
та землекористувачі, у тому числі орендар.
Плата за землю визначається залежно від якості й місцезна-
ходження земельної ділянки, її грошової оцінки і встановлених
ставок податку. Грошова оцінка земельної ділянки щорічно
станом на 1 січня нового року уточнюється на коефіцієнт ін-
дексації, прийнятий у Законі України «Про державний бюджет
України» на відповідний рік.
Середні ставки податку встановлюються Верховною Ра-
дою України в законодавчому порядку за угіддями, виходячи
з призначення їх використання, — за землями сільськогоспо-
дарського і несільськогосподарського призначення та землями,
які входять до складу населених пунктів.
На землі сільськогосподарського і несільськогосподар-
ського призначення, які мають вартісну оцінку, ставки подат-
ку встановлені у відсотках від їх вартісної оцінки.
Якщо грошова оцінка земельних ділянок у населених пунк-
тах не визначена, то встановлюються середні ставки земельно-
го податку з одиниці площі залежно від чисельності населення
в населених пунктах, до складу яких входить земельна ділянка.
Водночас, якщо землі входять до складу обласних центрів, міст
і міст обласного підпорядкування, то встановлені середні став-
ки податку з одиниці площі збільшуються на коефіцієнт від 1,2
до 3,0 залежно від чисельності населення у відповідному на-
селеному пункті.
Встановлені середні ставки податку з одиниці площі застосо-
вуються з обліком коефіцієнтів індексації, визначених Законом
України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
У населених пунктах, що визначені Кабінетом Міністрів
України як курортні, до ставок земельного податку, встанов-
лених з одиниці площі, так само застосовуються відповідні ко-
139
Тема 5
ефіцієнти. Встановлені середні ставки земельного податку на
земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь)
диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні,
міські ради з земель, виходячи з їх функціонального викорис-
тання і місцезнаходження. Проте верхня межа ставки не пови-
нна перевищувати її середню величину більш як удвічі з ураху-
ванням встановлених коефіцієнтів їх збільшення.
Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом,
кооперативними автостоянками для зберігання особистих
транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дач-
но-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і
дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для по-
треб сільськогосподарського виробництва, водного і лісового
господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутови-
ми і господарськими будівлями і спорудами, стягується в роз-
мірі 3 % суми земельного податку, нарахованого за ставками
для земель населених пунктів.
Податок на земельні ділянки, виділені для підприємств
промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення,
стягується в розмірі 5 % грошової оцінки одиниці площі за об-
ластями. При цьому розмір земельного податку не залежить
від результатів господарської діяльності власників землі та
землекористувачів.
За земельні ділянки, на яких розміщені будівлі, що перебу-
вають у користуванні кількох осіб, земельний податок нарахову-
ється кожному з них пропорційно до частини площі будівлі, яка
перебуває в їх користуванні. Розмір, умови і строки внесення
орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у до-
говорі оренди між орендодавцем (власником землі) і орендарем.
Юридичні особи нараховують податок на землю самостійно
раз на рік, виходячи із зайнятої площі відповідних земельних
угідь станом на 1 січня поточного року і встановлених ставок
платежу. Дані про суми нарахованого податку з відповідних
видів земельних угідь заносяться у Податковий розрахунок зе-
мельного податку.
140
Фінанси підприємств
До Податкового розрахунку земельного податку додаються
відповідні додатки, які підтверджують наявність документів на
землю, пільг щодо сплати податку, розрахунки сум податку за
відповідними видами земельних угідь.
Складений податковий розрахунок земельного податку з
додатками юридичні особи подають до податкового органу до 1
лютого поточного року.
Фізичним особам земельний податок нараховують подат-
кові органи. Нараховані суми податку податкові органи дово-
дять до громадян-платників до 1 липня поточного року спеці-
альним повідомленням.
За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня
в розмірі, передбаченому чинним законодавством.
5.2.4. Податок з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та інших са-
мохідних машин і механізмів — це прямий майновий пода-
ток, який нараховується і сплачується безпосередньо його
платником відповідно до Закону України «Про податок із
власників транспортних засобів та інших самохідних машин
і механізмів».
Платниками податку є:
підприємства, організації, установи (юридичні особи);
іноземні юридичні установи;
фізичні особи, що мають власні транспортні засоби, заре-
єстровані в Україні.
Об’єктами оподаткування є:
колісні трактори;
автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб;
автомобілі легкові, вантажні, спеціального призначення;
мотоцикли (у т.ч. мопеди), велосипеди з установленим
двигуном, за винятком з обсягом до 50 см3.