Бехруз X. Порівняльне правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

432

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

433

4. Структура права в пострадянських правових

системах

Правові системи держав, що утворилися на пострадянському

просторі, мають аналогічну з романо-германським правом струк-

туру права, визнаючи галузеву класифікацію. Основними галузями

права є: конституційне (державне), цивільне, адміністративне,

кримінальне, фінансове, цивільно-процесуальне, кримінально-про-

цесуальне, право соціального забезпечення, земельне, сільсько-

господарське, природоохоронне, трудове, фінансове, митне, ко-

мерційне, банківське право та ін.

Незважаючи на схожість структурної будови пострадянських

правових систем, форма викладення нормативно-правового

матеріалу в рамках галузей і інститутів має свою специфіку.

На відміну від більшості романо-германських правових систем,

у пострадянських правових системах із радянського часу збере-

жено виділення сімейного, трудового і земельного права в окремі

від цивільного права галузі з переважанням імперативних норм.

Проте нові цивільні кодекси цих держав мають комплексний ха-

рактер і регулюють не тільки конкретні цивільно-правові інсти-

тути, але й питання спадкового, міжнародного приватного права

та ін. Цивільний кодекс України

складається з восьми книг, що

регулюють питання не тільки речового, зобов'язального права,

але й питання сімейного права (книга шоста), питання спадко-

вого права (книга сьома) і міжнародного приватного права (книга

восьма).

Вплив «класичного» романо-германського права виявився в

деякому ослабленні імперативних начал у сімейному праві, що

сприйняв, зокрема, інститут шлюбного договору в нових сімейних

кодексах (наприклад Сімейний кодекс РФ 1995 p., Сімейний ко-

декс України 2002 p.).

Трансформація регулювання цивільно-правових відносин

почалася на рубежі 1980—1990-х pp. У 1986 р. в СРСР було

дозволено індивідуальну трудова діяльність, у 1987 р. прийнята

Ухвала про спільні підприємства, в 1988 р. — новий закон про

' Цивільний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою

України 12 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України.

— 2003. — № 40-44. — Ст. 356.

кооперативи. Таким чином було легалізовано приватну власність

і приватне підприємництво. Так Конституція України визнає три

форми власності: приватну, державну і комунальну

Підсумком реформи цивільного права стала кодифікація, що

враховує досвід європейської кодифікації в цій сфері, а також

особливості власних цивілістичних традицій. Завдяки новій ко-

дифікації в цій сфері було проведено розділення юридичних осіб

на суб'єктів приватного і публічного права, виділено норми про

особисті немайнові права фізичних осіб і ін. (ЦК РФ, ЦК Рес-

публіки Білорусь в 1998 p.).

На початку 90-х років XX ст. держави, що утворилися на

пострадянському просторі, зіткнулися з необхідністю створення

власного нового господарського законодавства, яке забезпечувало

б функціонування нових економічних систем цих держав.

Так в Україні у 2003 p., одночасно з Цивільним кодексом, було

прийнято Господарський кодекс

, що встановлює основи господа-

рювання в Україні і регулює господарські відносини, які вини-

кають у процесі організації і здійснення господарської діяльності

між суб'єктами господарювання, а також між суб'єктами і іншими

учасниками відносин у сфері господарювання.

З переходом до ринкової економіки, появою різноманіття форм

власності, а також з ухваленням нових конституцій пострадянських

держав, необхідність ухвалення нових трудових кодексів, покли-

каних реформувати трудове законодавство, стала очевидною.

Нові трудові кодекси були прийняті в більшості держав, що

утворилися на пострадянському просторі. Наприклад, Тру-

довий кодекс Республіки Таджикистан було прийнято в 1997 p.,

Трудовий кодекс Киргизької Республіки — у 1997 p., Трудовий

кодекс Республіки Білорусь — у 1999 р. і т.ін. Ці кодекси

регулюють нові відносини у сфері організації праці, взаємин

працедавців і працівників, а також роль профспілок у цьому про-

цесі.

Конституція України: Прийнята п'ятою еггіпо Исрхоиніїї Ради Украйни

28 червня 1996 р. // Відомості Ві'рхоиної Ради України. 1990. — № ЗО. — Ст.

141;

О внесении изменений в Конституцию У кришім: Закон Украины от 8 декабря

2004 г.

// Відомості Верховної Ради України. 2005. — № 2. — Ст. 44.

Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України

16 січня

2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18-22. — Ст. 144

434

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

435

Конституційне (державне) право регулює питання, пов'язані з

політичною і соціально-економічною основою держави, закріплені

в конституції. Конституція, як політико-правове ядро та нормативна

основа правової системи пострадянських держав, володіє вищою

юридичною силою в системі законодавства, оскільки її положення є

основоположними. Конституції цих держав визначають як

принципи функціонування, так і структуру, функції і механізм їх

реалізації законодавчою, виконавчою і судовою владою.

Адміністративне право в структурі права пострадянських пра-

вових систем займає особливе місце, оскільки за допомогою його

норм здійснюється управління соціальними процесами в суспіль-

стві. У 90-ті pp. XX ст. сфера адміністративного права в цих де-

ржавах зазнає корінних змін, направлених на оновлення регулю-

вання всього комплексу адміністративно-правових відносин. Перш

за все, зросла роль законів у регулюванні діяльності адміністрацій

і, відповідно, зменшилася роль підзаконних актів.

Для реалізації цих цілей починається активний розвиток проце-

суальної складової адміністративного права, шляхом розроблення

процесуальних процедур багатьох видів адміністративної діяль-

ності. Так в Україні у 2005 р. було прийнято Кодекс адміністра-

тивного судочинства, до юрисдикції якого входить розгляд скарг

на рішення, дію або бездіяльність суб'єктів публічно-правових

відносин

Сфера кримінально-правових відносин також зазнала корінних

змін. У всіх пострадянських державах було прийнято нові

кримінальні кодекси. КК Російської Федерації прийнятий в

1994 p., КК Республіки Білорусь — у 2001 р.

Так новий КК України 2001 р

. замінив колишній, прийнятий

ще 1960 p., і відображає нову кримінально-правову політику, зу-

мовлену новою соціально-економічною і політичною ситуацією,

що склалася в Україні. Новий КК України відображає досягнення

сучасної науки кримінального права, ґрунтується на Конституції

' Кодекс адміністративного судочинства України: Прийнятий Верховною

Радою України 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2005.

— № 35-36, № 37. — Ст. 446.

Кримінальний кодекс України: Набрав чинності 1 вересня 2001 р. // Відо-

мості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131.

України і загальновизнаних принципах і нормах міжнародного

права.

КК Азербайджанської Республіки

, прийнятий у 1999 p., свід-

чить про характерну в цілому для законодавства Азербайджану

спадкоємність раніше прийнятих законів з тими, що прийняті

пізніше, зумовленими новими реаліями життя суспільства. Це

пов'язано зі змінами, що відбулися в політичній і економічній

системі Азербайджанської Республіки, що отримали закріплення

в новій Конституції. У КК інакше визначено значущість для

Азербайджану об'єктів кримінально-правової охорони. Особлива

частина КК починається не з розділу про захист державних ін-

тересів, а з розділу про злочини проти миру і безпеки людства.

Тепер як самостійні виділено нові розділи: розділ XXII «Злочини

проти неповнолітніх і сімейних відносин», розділ XXVIII «Еко-

логічні злочини» і розділ XXX «Злочини у сфері комп'ютерної

інформації».

Новий КК Латвійської Республіки побудовано за іншим прин-

ципом. Загальна частина КК складається з таких розділів: мно-

жинність злочинів, суб'єктивна сторона злочину, стадії здійснення

злочинного діяння, звільнення від кримінальної відповідальності і

покарання. На перше місце особлива частина КК ставить розділ

про злочинні діяння проти людства, миру, військові злочини та

геноцид. В особливу частину КК включені розділи, невідомі ко-

лишньому КК, зокрема про злочинні діяння проти природного

середовища, проти безпеки руху та ін.

Відмінності в кримінальних кодексах держав пострадянсь-

кого простору виявляються і у виді покарань, передбачених за

вчинення злочинів. Наприклад, КК Казахстану 1998 р.

перед-

бачає десять видів покарань: штраф, позбавлення права посі-

дати певну посаду або займатися певною діяльністю, притягнення

до громадських робіт, виправних робіт, обмеження у військовій

Уголовный кодекс Азербайджанской Республики: Утвержден Законом Азер

байджанской Республики от 30 декабря 1999 г. / Вступ, в силу с 1 сентября

2000 г.;

Пер. с азербайдж. Б.Э. Аббасова.; Науч. ред. И.М. Рагимов; — СПб.: Юрид.

центр

Пресс, 2001. —356 с.

Уголовный кодекс Республики Казахстан: Закон Республики Казахстан от

16 июля 1997 г. (с изменениями и дополнениями на 1 августа 2001 г.) /

Предисл.

И.И. Рогова. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 466 с.

436 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

437

службі, обмеження свободи, арешт, утримання в дисциплінарній

військовій частині, позбавлення волі і страта. КК Республіки

Білорусь 1999 р. передбачає тринадцять видів покарань.

Додатково до вищеперелічених видів додаються конфіскація

майна, позбавлення військового або спеціального звання і

довічне ув'язнення.

В КК України передбачено такі види покарань: штраф, поз-

бавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або

кваліфікаційного класу, позбавлення права посідати певні посади

або займатися певною діяльністю, суспільні роботи, виправні ро-

боти, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація

майна, арешт, обмеження волі, утримання військовослужбовців у

дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк,

довічне позбавлення волі. Тобто до системи покарань входять 12

різноманітних покарань. Чотири з них — суспільні роботи, служ-

бові обмеження для військовослужбовців, арешт і обмеження волі

— це новели, які не були раніше відомі чинному кримінальному

законодавству України.

Кримінальні кодекси деяких пострадянських держав перед-

бачають страту (Російська Федерація, Казахстан, Узбекистан,

Білорусь), хоча на неї встановлено мораторій. А в інших державах

дана міра покарання взагалі не передбачається (Латвія, Литва,

Естонія, Україна).

Отже, незважаючи на істотні зміни в структурі права в де-

ржавах, що утворилися на пострадянському просторі, вона харак-

теризується спільними властивостями і ознаками. Разом із тим,

це не виключає існування відмінностей як у рівні розвитку, так

і у підходах до її формування.

5. Судові системи пострадянських держав

Основи судових систем пострадянських держав закріплено

конституціями і спеціальними законами, у межах яких прого-

лошуються і конкретизуються нові пріоритети у сфері правової

політики.

Так організація і діяльність судової системи РФ визначаються

конституцією РФ і федеральними конституційними законами: про

судову систему Російської Федерації 1996 р.; про арбітражні суди

в Російській Федерації 1995 р., про військові суди Російської

Федерації 1999 р.

Незважаючи на певні особливості, структуру судових систем

пострадянських держав побудовано за одним принципом: система

судів будується на принципах територіальності і спеціалізації. Вона

складається з вищої і низової ланок судів, загальних і спеціальних

судів. Так, згідно із Законом «Про судовий устрій України» 2002

р.

, існує нова чотирирівнева система судів загальної юрисдикції,

яку складають місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціальні суди,

Верховний Суд України. Місцеві суди створено на базі районних

(міських) і діють у межах району, міста (окрім міст районного

підпорядкування), району в місті, декількох районів або району

і міста одночасно, якщо інше не передбачено законом. Після на-

буття чинності указаного закону районні (міські) суди, військові

суди гарнізонів, арбітражні суди Автономної Республіки Крим,

областей, міст Київ і Севастополь (реорганізовані в господарські

суди) отримали статус місцевих судів.

Організація судової системи Латвії визначається Конститу-

цією, законами про судову владу 1992 р., про сирітські суди і

волосні суди 1995 р., про конституційний суд 1996 р. Верховний

суд Латвії складається із сенату і трьох колегій: цивільного суду,

кримінального суду і комерційного суду. Колегії Верховного суду

є апеляційною інстанцією для справ, розглянутих окружними су-

дами по першій інстанції. Сенат Верховного суду — апеляційний

суд для рішень державного контролю і справ, розглянутих окруж-

ними і районними судами по першій інстанції. Сенат складається

із чотирьох департаментів: цивільного, кримінального, комерцій-

ного і адміністративного. Усі судді Верховного суду утворюють

пленум, який є загальними зборами суддів сенату верховного суду

і його колегій. Пленум приймає керівні роз'яснення для судів про

застосування законів.

Як найвищий орган суддівського співтовариства в різних

пострадянських державах виступають різні інстанції.

Наприклад, у Вірменії таким органом є Рада правосуддя, яку

очолює Президент республіки як гарант незалежності судових

Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості

Верховної Ради України. — 2002. — № 27-28. — Ст. 127.

438

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

439

органів. Міністр юстиції і Генеральний прокурор є заступниками

Голови Ради. До складу Ради входять також 14 членів, призна-

чених Президентом Республіки на п'ятирічний строк, двоє з яких

— учені-юристи, дев'ять — судді, троє — прокурори. По три

члени Ради призначаються із судів першої інстанції,

апеляційних судів і касаційного суду. Загальні збори суддів

таємним голосуванням висувають по три кандидатури на кожне

місце. Кандидатури прокурорів — членів Ради — представляє

Генеральний прокурор.

Згідно із законом про судовий устрій Республіки Білорусь, най-

вищим органом самоврядування суддів республіки є з'їзд суддів.

З'їзд здійснює свої повноваження у складі суддів конституційного

суду, загальних і господарських судів Республіки Білорусь.

Вища судова рада Республіки Казахстан, як найвищий орган

суддівського співтовариства, очолюється головою, який призна-

чається президентом республіки, і складається з голови Консти-

туційної ради, голови Верховного суду, Генерального прокурора,

міністра юстиції, депутатів Сенату, суддів та інших осіб, які

також призначаються Президентом.

Порядок формування судових систем у пострадянських

державах різний. Судці різних судових інстанції або признача-

ються, або обираються на конкретний строк або довічно. Так

у Республіці Білорусь голови районного (міського), обласного і

Мінського міського судів і їх заступники призначаються прези-

дентом республіки за спільним поданням міністра юстиції і голови

верховного суду строком на сім років. Інші судді вказаних, а також

військових судів, господарських судів областей, міст і районів і

спеціалізованих судів призначаються Президентом Республіки та

виконують свої обов'язки безстроково, окрім призначених на по-

саду судді вперше. Такі судді призначаються безстроково лише

після п'яти років роботи.

Згідно з Конституцією Грузії, суддя призначається або оби-

рається на посаду строком не менше 10 років. За органічним

законом «Про загальні суди», суддів районних (міських), обласних

і апеляційних судів строком на 10 років призначає Президент

Грузії, суддів верховних судів Абхазії і Аджарської Автономної

Республіки обирають найвищі представницькі органи Абхазії і

Аджарії. Голову і суддів верховного суду Грузії обирає (за по-

данням президента) Парламент більшістю своєю за списком.

Судді Верховного суду і Вищого господарського суду Узбе-

кистану обираються Олій Мажилісом (парламентом) за поданням

президента Узбекистану.

У Латвії судді затверджуються Сеймом і незмінні. їх діяльність

припиняється виключно ухвалою суду. Закон може визначити вік,

досягши якого судді залишають свою посаду.

Конституційний контроль у пострадянських державах здійс-

нюється спеціальними органами, статус яких визначається конс-

титуціями і спеціальними законами.

Наприклад, згідно з Конституцією Республіки Білорусь, таким

органом є конституційна рада, яка формується в кількості

12 суддів із висококваліфікованих фахівців у галузі

юриспруденції, які мають, як правило, науковий ступінь. Шість

суддів КС призначаються Президентом, шість обираються Радою

Республіки. Голова Конституційного суду призначається

Президентом з відома ради республіки. Строк повноважень членів

Конституційної ради — 11 років. Граничний вік членів

Конституційної ради — 70 років

Для виконання функції конституційного нагляду в Естонській

Республіці в 1993 р. було установлено Судову колегію консти-

туційного нагляду Державного суду, яка складається з п'яти

суддів, що обираються пленумом суду строком на п'ять років.

Порядок роботи колегії визначає закон про судочинство від

5 травня 1993 р. в порядку конституційного нагляду

Інститут конституційного контролю в Казахстані принципово

відрізняється від тих, що існують в інших пострадянських державах.

Конституційний суд Казахстану, створений відповідно до Консти-

туції 1993 p., був потім скасований згідно з Конституцією 1995 р.

і замінений запозиченою у Франції Конституційною Радою, що

складається з семи членів, строк повноважень яких складає шість

років. Голова Ради і два його члени призначаються президентом

Казахстану, ще по два — головою Сенату і Головою Мажилісу.

Половина членів Конституційної Ради змінялася кожні три роки.

Туркменістан — єдина з пострадянських держав, яка не має

конституційного суду, як і інституту судового конституційного

Конституция Республики Беларусь // Конституции стран — членов СНГ.

В 2 т. / Отв. ред. А.В. Багдасарян. — Ереван: Мхитар Гош, 1997. — С. 283-322.

440

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

441

контролю взагалі. Відповідність нормативних актів Конституції і

законам визначає парламент.

У судових системах деяких пострадянських держав діє інститут

мирових суддів. Так Федеральний закон «Про судову систему

Російської Федерації» 1996 р. передбачив відновлення інституту

мирових суддів, що існував у Російській імперії в 1864—1889 і

1912—1917 pp. Відповідно до Федерального закону «Про

мирових суддів у Російській Федерації» 1998 р. вони є суддями

загальної юрисдикції суб'єктів федерації і входять до єдиної

судової системи РФ. Ряд питань правового статусу мирових суддів

(порядок призначення (обрання) і діяльності мирових суддів)

встановлюється, разом із федеральними законами, також законами

суб'єктів РФ. Мировий суддя розглядає в першій інстанції

кримінальні справи про злочини, за вчинення яких може бути

призначено максимальне покарання, що не перевищує двох років

позбавлення волі; справи про видачу судового наказу; справи про

розірвання шлюбу, якщо між подружжям відсутній спір про дітей;

справи про розділ між подружжям спільно набутого майна; інші

справи, що виникають із сімейно-правових відносин, за

винятком справ про заперечування батьківства (материнства),

установлення батьківства, про позбавлення батьківських прав,

про усиновлення (удочеріння) дитини; справи по майнових

спорах при ціні позову не більше п'ятисот мінімальних розмірів

оплати праці і деякі інші справи.

Разом із професійними суддями в здійсненні правосуддя в де-

яких пострадянських державах також беруть участь присяжні,

народні і арбітражні засідателі. Поетапне запровадження суду

присяжних у Російській Федерації почалося з листопада 1993 p.,

коли такі суди було запроваджено в 9 суб'єктах РФ. Присяжними

засідателями є громадяни РФ, включені в списки присяжних засі-

дателів і покликані в установленому законом порядку до участі в

розгляді судом справи. Відповідно до ФЗ «Про народних засіда-

телів федеральних судів загальної юрисдикції в Російській Феде-

рації» 2000 p., загальний список народних засідателів районного

суду формується відповідним представницьким органом місцевого

самоврядування на підставі списку виборців району. Народні за-

сідателі залучаються до виконання своїх обов'язків не частіше

одного разу на рік на строк 14 днів або на строк розгляду даної

справи (якщо він перевищує 14 днів).

У здійсненні правосуддя, за винятком конституційного судо-

чинства, беруть участь прокурор і адвокат.

Згідно з КПК Білорусі 2001 p., головним завданням проку-

ратури є підтримка державного обвинувачення по всіх справах

публічного і приватно-публічного звинувачення.

Згідно із законом про прокуратуру Естонії 1991 р. прокуратура

є установою виконавчої державної влади і входить у сферу

управління міністра юстиції як самостійна служба. Державний

прокурор Естонії призначається і звільняється з посади міністром

юстиції, а решта прокурорів — Державним прокурором. Строк

повноважень Державного прокурора складає п'ять років.

Правову допомогу громадянам і організаціям у пострадянських

державах надає адвокатура. Право на професійну юридичну до-

помогу гарантоване на будь-якій стадії розслідування і судового

розгляду. Організація і порядок роботи адвокатури визначаються

спеціальними законами, наприклад у Росії — законом про адво-

катуру РФ.