Архієреєв С.І., Решетняк Н.Б. Курс економічної теорії
Подождите немного. Документ загружается.
реального часу 24 години за добу, у багато разів збільшують швидкість
переміщення капіталів. Завдяки електроніці з'явилися нові фінансові послуги і
продукти.
Глобалізація в сферах фінансів і торгівлі доповнюється зростанням світових
об'ємів прямих іноземних інвестицій. Враховуючи, що прямі іноземні інвестиції є
основою міжнародного виробництва транснаціональних корпорацій, зростання
інвестицій безпосередньо пов'язане із зростанням глобалізації виробничої сфери.
В той же час існує точка зору, що головним проявом глобалізації є не
збільшення потоків прямих інвестицій або розширення торгового обміну,
здійснюваних транснаціональними корпораціями, а розповсюдження ними
уніфікованої практики і стандартів ведення бізнесу. Зокрема, цей процес
супроводжується розповсюдженням американо-англосакської корпоративної
культури, принципів організації виробництва, збуту, стандартів фінансового обліку
і звітності, торгових законів і прав інтелектуальної власності.
Справжній бум в лібералізації інвестиційних режимів країн почався в
середині 80-х рр. (допуск іноземних інвесторів до приватизації, зниження податків,
зняття обмежень з пайової участі іноземного капіталу, репатріації капіталу).Всього
в 2000-их рр. заходи, направлені на поліпшення інвестиційного клімату, складають
понад 90% всіх регуляторних змін в інвестиційних режимах країн світу. Ці тренди
на національному рівні доповнювалися і посилювалися укладанням двосторонніх і
багатобічних інвестиційних угод.
Науково-технологічний прогрес глобалізує світову економіку через
розвиток транспортних, комунікаційних і інформаційних технологій.
Розвиток транспорту привів до того, що значно прискорилися і стали
дешевшими перевезення вантажів і пасажирів, скоротилася "економічна відстань"
між країнами, які як би наблизилися один до одного. Найбільші зміни відбулися в
авіаперевезеннях, які за винятком авіапошти не існували 50 років тому. Тепер для
великого круга товарів авіаперевезення є найбільш швидким і рентабельним видом
транспортування. Океанські і морські перевезення також стали менш витратними,
скоротившись у вартості в 4–5 разів. Вартість наземних транспортних перевезень
також знизилася, хоч і у меншій мірі в порівнянні з авіаперевезеннями.
Ключову роль в технологічному прогресі зіграло стрімке впровадження
інформаційних технологій. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій
спричинило зниження вартості передачі звуку. Впровадження технологій цифрової
обробки даних і конвергенція (інтеграція) засобів комунікацій і обчислювальної
техніки дозволяє транспортувати величезні потоки інформації в найкоротші
терміни за низькою вартістю.
Завдяки зниженню вартості міжнародних телефонних переговорів і
зростаючої міжнародної діяльності, графік міжнародних телефонних переговорів в
2000 р. вперше перевищив відмітку в 100 млрд. хвилин. Широкого поширення
набув Інтернет, в якому вже працює більше 250 млн. чол., причому ця цифра
стрімко росте. Лідерами тут є – Швеція, Фінляндія, Норвегія, і країни Північної
Америки – США і Канада. Зараз число користувачів Інтернетом перевищує 45%
всього населення Швеції, 40% населення США і Канади. З впровадженням
інформаційних технологій торгова сфера зазнає революційні зміни. Розвивається
електронна комерція (е-commerce). Е-commerce дозволяє суб'єктам, що знаходяться
в різних кінцях світу, легко знаходити торгових партнерів як у сфері оптової, так і
роздрібної торгівлі. Розвиток телекомунікацій значно вплинув на глобалізацію
виробничої сфери. Наприклад, сьогодні дизайн нового комп'ютерного чіпа може
бути здійснений в Силіконовій долині і переправлений для виробництва на фабрики
в Південно-східній Азії. Завдяки розповсюдженню інтернету і комунікаційних
технологій скандинавські країни практично повністю переорієнтовували свої
традиційні виробництва і інжиніринг на роботу у сфері інформаційних технологій.
На сьогодні в Швеції і Фінляндії знаходяться дві найкрупніші компанії по
виробництву мобільних телефонів - Ericsson і Nokia. Це дозволило цим двом
країнам зайняти третє і п'яте місце в Індексі найбільш глобалізованих країн світу.
Глобалізація трансформує політичну систему в національному та
міжнародному масштабах. По-перше, це демократизація політичної системи в
більшості розвинених держав, заснована на волі прав людини, стабільності,
зовнішній відвертості і ліберальній формі конкуренції. По-друге, це пов'язано із
зміною геополітичної ситуації в світі, унаслідок закінчення холодної війни і краху
глобального ідеолого-політичного і військового протистояння, розвитку процесу
політичного діалогу, політичної інтеграції, у тому числі і на регіональному рівні.
По-третє, глобалізації також сприяло посилення політичної однополярності миру.
У зв'язку з цим отримують розвиток такі концепції, як обмеженого національного
суверенітету, створення єдиного світового правового поля, світових органів
економічного управління.
Розвиток ЗМІ і технологій дії на масову свідомість привели до справжньої
інформаційної революції. Інформаційні технології дають можливість глибокої
перебудови масової свідомості. Інформаційні технології вперше зробили дію на
свідомість прибутковою з комерційної точки зору. Найбільш науковий прояв цього
– світовий бум маркетингу, реклами і public relations. Іншими засобами перебудови
свідомості є елементи масової культури – кіно, музика, телебачення. Перебудову
свідомості, менталітету "під глобалізацію" вже важко контролювати, оскільки її
плоди пустили коріння в свідомості цілих поколінь планети. Це стає основою
економічної експансії розвинених країн в нові регіони.
Глобалізації надає інтернаціональній економіці таких нових рис:
формується глобальне світове виробництво на основі інтенсифікації
діяльності транснаціональних корпорацій та розвитку довгострокових виробничих
зв’язків;
кардинально міняється зміст світових господарських зв’язків: темпи
зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, а
фінансові операції перевищують обсяги експорту товарів та послуг;
змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає
товарообмін наукоємною, високотехнологічною продукцією між розвинутими
країнами;
зростає орієнтація розвинутих економік на активізацію людського фактора,
здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні
методи обробки інформації;
інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів
регулювання глобальних світогосподарських процесів.
Водночас глобалізація здійснює суперечливий вплив як на окремі держави,
так і на світову економіку в цілому. З одного боку, вона відкриває нові можливості
економічного зростання, а з іншого, породжує небачені загрози та ризики.
Позитивними наслідками глобалізації є:
прискорення процесу поширення передових технологій, розвитку
творчості та нововведень;
удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення ефективності їх
використання на основі розвитку глобальної конкуренції;
підвищення якості життя, покращення добробуту сімей, розширення
можливостей вибору та доступу до новий ідей, знань;
посилення міжнародної координації, зменшення загрози міжнародних
конфліктів, локальних воєн;
поширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадянських прав та
основних свобод людини.
Негативними наслідками глобалізації є:
поглиблення нерівності соціально-економічного розвитку країн в
глобальних масштабах;
посилення диспропорцій у світовій економіці, зростання розриву між
товарними та фінансовими ринками, загрози глобальних криз;
зростання конфліктів різного характеру та масштабу, створення глобальної
сітки злочинного бізнесу, міжнародного тероризму;
втрати національної ідентичності, поширення єдиних стандартів на
національні культури;
загострення глобальних проблем.
Можна зробити висновок, що глобалізація – це реструктуризація і
трансформація світової економіки, яка змінює правила гри для всіх учасників, для
якої характерним є посилення нерівномірності економічного розвитку, економічна
взаємозалежність держав і небувале збільшення можливостей економічного,
технологічного та інформаційного впливу на розвиток цивілізації.
Виділяється двадцятка найбільш глобалізованих країн світу: 1.VСінгапур.
2. Нідерланди, 3. Швеція. 4. Швейцарія. 5. Фінляндія. 6. Ірландія. 7. Австрія. 8.
Великобританія. 9. Норвегія. 10. Канада. 11. Данія. 12. США. 13.VІталія. 14.
Німеччина. 15. Португалія. 16. Франція. 17. Угорщина. 18.VІспанія. 19. Ізраїль. 20.
Малайзія.
3.Україна в системі глобалізації економіки
Реалії глобалізації, з якими зіштовхується будь-яка національна економіка,
змушують кожну з них шукати своє "природне" місце в системі міжнародних
відносин. Росія займає 44, а Україна – 42 місце у світі за рівнем глобалізації. У
рейтингу враховувалися дані по 62 країнам миру, що поєднує 88% населення земної
кулі й більше 91% світової економіки. На думку різних учених існують різні
можливості і напрями ефективної інтеграції України в світове господарство: 1)
інтеграція через участь в загальноєвропейському економічному просторі, який
починає формуватися. При цьому необхідний перехід до ринку і визначення галузей
виробництва, які складатимуть профіль міжнародної спеціалізації економіки
України. Стимулювання цих галузей і виробництво методами ринкової економіки
покажуть пріоритетні зміни в народному господарстві; 2) через визначення
специфічних сфер співпраці з країнами інших континентів; 3) можливість інтеграції
через підключення до загальносвітової співпраці на галузевій основі, а особливо в
науково-технічній, енергетичній, продовольчій і екологічній сферах.
Наша держава тільки входить в систему світового господарства, і від того, як
цей процес відбуватиметься, залежить, перш за все, можливість подальшого
економічного і соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової
економіки. Але Україна ще не визначилася повною мірою з основними напрямами і
механізмом структурної перебудови економіки, критерії якої повинні вироблятися з
урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також
реальних можливостей і напрямів інтеграції в неї України. Дуже гостро стоять
питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі
економічній безпеці, які необхідно вирішувати з позиції активного конкурентного
протистояння на світовому ринку. Слід зазначити, що високий рівень конкуренції
на світовому ринку, гнучкість стратегії і тактики товаровиробників, вимагає
створення в Україні структур, які б забезпечували і координували функціонування
зовнішньоекономічного комплексу, а також всі інфраструктури
зовнішньоекономічних зв'язків (страхового і інформаційного обслуговування,
судових і арбітражних органів).
Враховуючи те, що Україна через наявні геоекономічні позиції не залишиться
осторонь світових глобалізаційних процесів, особливої актуальності набувають
дослідження сучасних тенденцій фінансової глобалізації та їхнього впливу як на
національну економіку взагалі, так і на її ключові складові, в т.ч. банківський
сектор.
Банківська система, як і весь фінансовий сектор України, на початковому
етапі становлення і розвитку (перша половина 1990-х рр.) була малопривабливою
для іноземного капіталу через наднизьку ефективність та надмірну концентрацію
ризиків. У процесі розвитку фінансового ринку, досягнення макроекономічної
стабілізації, розгортання приватизаційних процесів присутність іноземного капіталу
в банківському секторі України поступова зростає. Зараз в Україні функціонує 23
банки з іноземним капіталом, з яких 9 – зі 100%-м іноземним капіталом (всі вони є
дочірніми). Останнім часом стратегія приходу іноземного фінансового капіталу на
український ринок змінюється у бік сегментів споживчого та іпотечного
кредитування, фінансових послуг для домогосподарств.
Основними формами входження іноземного капіталу в банківський сектор
України були відкриття представництв, придбання пакетів акцій українських банків
та відкриття дочірніх банків. На відкриття філій іноземних банків в Україні існує
заборона. Однак, це не означає, що ізоляція від приходу західного фінансового
капіталу є вирішенням проблеми. У такий спосіб навряд чи вдасться підвищити
конкурентоспроможність українських банків. Західний фінансовий капітал все одно
буде проникати на ринок України. Для цього є об'єктивні передумови -
привабливий рівень дохідності в банківському секторі України, макроекономічна та
структурна розбалансованість економіки, відсутність достатньої кількості надійних
фінансових посередників. Спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними
фінансовими інститутами – як гарантами входження України в світовий ринок і
оновлення економіки – поки ведуть за собою неадекватну реакцію широких кругів
української громадськості, оскільки до цих пір не визначені чітко орієнтири нашої
держави ні в розвитку його «внутрішньої» економіки, ні у пошуках його
майбутнього місця в світовому господарстві.
Посилення процесів глобалізації так чи інакше торкнулось і процесів
природокористування. Значна диференціація країн як за запасами природних
ресурсів, так і за ступенем техногенного та антропогенного впливу на довкілля
вимагає зваженого підходу до формування глобальної конструкції екологічного
регулювання. Система міжнародного співробітництва, яка склалася в екологічній
сфері, є достатньо складною за структурою, функціями та внутрішніми процесами,
її можна кваліфікувати як сукупність національних, регіональних і міжнародних
суб'єктів, які перебувають у процесі взаємодії і пом'якшують екологічну кризу,
забезпечують стабільний економічний розвиток в умовах глобальної
взаємозалежності світу. Аналіз світогосподарських аспектів екологічної
проблематики має практичний інтерес для України та країн з перехідною
економікою, які включені в систему міжнародного природоохоронного
співробітництва. Існуюча довгий час командно-адміністративна система з її
диктатом і централізованим розподілом ресурсів виявилася не в змозі сформувати
власний механізм ефективного використання природних ресурсів і охорони
навколишнього середовища, здійснити перехід до екологізованого виробництва,
побудованого на принципах ресурсо- і енергозбереження, створити умови для
проведення скоординованої природозахисної політики.
Подолання екологічних загроз є складовою економічної політики держави та
основним завданням екологічної політики. У стратегічному аспекті економічну
безпеку гарантує лише конкурентоспроможна економіка. Екологічну безпеку
уможливлює реалізація стратегічних цілей дотримання національного екологічного
інтересу, що потребує постійного державного піклування, передусім на
інституціональному рівні. Тим більше, національний екологічний інтерес України
має постійний характер і певні особливості на зовнішніх і внутрішніх векторах
прояву. На загальнодержавному рівні необхідно розробити дієві механізми
розв'язання актуальних екологічних проблем. Цього можна досягнути шляхом
ефективного інвестиційного забезпечення реалізації перспективних
природоохоронних проектів (розширення заповідних зон, розбудова індустрії
рекреаційного природокористування, поглиблення комплексності використання
природних ресурсів у господарському обороті), фіскального стимулювання
оновлення природоохоронної інфраструктури як в окремих регіонах, так і на
підприємствах, системного інституціонального супроводу через розширення прав і
повноважень місцевих органів влади в питаннях екологізації відтворювальних
пропорцій, формування конкурентного середовища на ринку природних ресурсів та
дозволів на викиди шкідливих речовин, становлення підприємницького сектора.
В сучасному процесі глобалізації для забезпечення національних інтересів
України її зовнішня політика спрямована на виконання наступних завдань:
утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;
забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження
територіальної цілісності держави; включення національного господарства у
світову економіку для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення
потреб громадян і підвищення добробуту народу; захист прав та інтересів
резидентів України за кордоном; поширення у світі образу України як надійного
партнера. Об’єктивність глобалізації потребує прийняття рішень щодо утворення
суб’єктивних глобальних об’єднань, таких, наприклад, як Світова організація
торгівлі (СОТ)
Вступ України до СОТ означатиме:
По-перше, ширшу участь у міжнародному розподілі праці. Україна отримує
шанс скористатися з високого рівня освіченості населення – важливої конкурентної
переваги в сучасній глобальній економіці. У випадку вступу до СОТ саме якість
людських ресурсів може залучити інвестиції в сектор послуг і технологічний сектор.
По-друге, отримання сприйнятливіших у порівнянні з існуючими та
недискримінаційних умов для доступу української продукції на іноземні ринки.
Українська економіка за своїми параметрами є однією з найбільш відкритих на
європейському континенті. Це також має свій вираз і у показниках міжнародної
торгівлі за участю України. Навіть попри погіршення зовнішньоекономічної
кон'юнктури міжнародних ринків зберігається тенденція до збільшення
українського експорту.
Україна є одним з провідних експортерів чорних металів, та має місце
динамічне зростання ваги цієї галузі у формуванні експортного потенціалу. Більшу
долю цієї групи складають товари з низьким рівнем переробки. Загальна риса галузі
– енергоємність. У ситуації, коли країна не має достатніх ресурсів енергоносіїв,
зростання ваги цієї галузі не може бути визначено позитивним. Зростає вага товарів
хімічної галузі. Проте ця галузь не тільки зміцнює потенціал України. Варто
вказати на її негативний екологічний вплив. Україна досі є, за абсолютними
об'ємами виробництва хімічної галузі, виробником напівфабрикатів. Також
негативна ситуація складається і у зростанні ваги продукції з високим рівнем
переробки. Зокрема, доказом цього є порівняння темпів зростання ваги у
загальному експорті товарів вказаних вище галузей та товарів у вигляді машин,
устаткування, транспортних засобів та приладів, промислових виробів взагалі.
Членство в СОТ передбачає отримання режиму найбільшого сприяння з усіма
країнами-членами СОТ, а також національний режим щодо внутрішнього
оподаткування та регулювання. Важливим фактором є також усунення кількісних
обмежень у торгівлі. Наприклад, лише завдяки усуненню кількісних обмежень
можна збільшити обсяги експорту української продукції металургії до країн ЄС на
суму приблизно в 70-90 млн доларів США. А подальша лібералізація тарифних
обмежень на експорт продукції чорної металургії до країн ЄС внаслідок вступу
України до СОТ дозволила б збільшити загальний обсяг експорту продукції чорної
металургії до ЄС практично в 1,4 рази. Після набуття членства у СОТ українські
виробники отримають можливість захищати свої інтереси відповідно до процедури
розгляду торгових суперечок СОТ.
По-третє, створення більш сприятливого клімату для іноземних інвестицій.
Світовий досвід демонструє, що не лише країни-члени СОТ отримують більший
приплив прямих іноземних інвестицій, але й сам вступ до СОТ зазвичай
супроводжується зростанням прямих іноземних інвестицій. Згідно з розрахунками
експертів в рік вступу країни до СОТ іноземні інвестиції збільшуються в
середньому на 1,2% ВВП. Після вступу України до СОТ збільшення іноземних
інвестицій передбачається за майже всіма секторами економіки. Зараз найбільш
привабливими для інвесторів є оптова торгівля та торгове посередництво, харчова
промисловість, машинобудування. Приплив іноземних інвестицій означає прихід в
ці сектори сучасних технологій. В Україні за останні роки спостерігається тенденція
збільшення прямих інвестицій у вітчизняну економіку.
По-четверте, ширший вибір товарів і послуг. Крім збільшення потоку
іноземних товарів, послуг і інвестицій на український ринок, в результаті зниження
цін на матеріали, комплектуючі та устаткування виробник отримує доступ до
дешевших комплектуючих і сировини, а населення – до дешевших товарів і послуг.
Це створює умови для підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції.
Можна говорити, що на порядку денному нинішнього українського уряду вже
сьогодні поряд із внутрішніми завданнями стоять і такі проблеми глобального
походження як терористичні атаки, торговельні війни, фінансові кризи, ріст цін на
енергоносії, незаконна міграція, інфекційні хвороби (СНІД, атипічна пневмонія,
пташиний грип).
Основні поняття
Глобалізація Globalization
Інтеграція Fusion
Інфраструктура Infrastructure
Екологічна політика Ecological policy
Міжнародний розподіл праці International division of labour
Лібералізація торгівлі Liberalization of trade
Практикум
Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь
1. Глобалізація – це:
1) поглинання менш розвинутих країн більш розвинутими;
2) загальнопланетарний процес інтернаціоналізації національних систем;
3) процес лібералізації торгівлі та ринків капіталу, приватизації та
дерегулювання економічної активності;
4) процес поширення співпраці пострадянських країн із розвинутими країнами.
2. Глобалізація економіки пов’язана з:
а) формуванням сукупності взаємопов’язаних та взаємозалежних економік;
б) становленням цілісного всесвітнього господарського організму;
в) зменшенням економічної залежності країн та регіонів;
г) формуванням міжнародної валютної системи.
3. Важливим чинником економічного росту держав в умовах глобалізації є:
а) інтернаціоналізація досягнень НТП; в) індексація власного доходу;
б) розвиток монополій; г) розвиток фіскальної системи.
4. Офшорна зона – це:
а) вільна економічна зона із сприятливим для підприємців валютно-фінансовим
та фіскальним режимом;
б) банківська мережа, що надає послуги «тіньовому бізнесу»;
в) екологічна зона видобутку газу чи нафти;
г) сектор у міжнародній фінансовій системі, де важливу роль відграють
транснаціональні банки.
5. Важливою умовою розповсюдження глобалізації економік є:
а) політика протекціонізму;
б) урахування абсолютних та порівняльних переваг;
в) відкритість національних економічних систем;
г) співпраця із слаборозвинутими країнами.
6. Негативним наслідком глобалізації є:
а) жорстка диференціація країн; в) міграція робочої сили;