Архієреєв С.І., Решетняк Н.Б. Курс економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

постійному попиті на валюту, але при зміні пропозиції.

Рисунок 20.4 – Адаптація плаваючого валютного курсу

У випадку фіксованого режиму валютного курсу його адаптація відбувається

інакше (рис. 20.5.).

Рисунок 20.5 – Адаптація при фіксованому валютному курсі

Наприклад, при рості попиту на іноземну валюту (крива попиту пересувається

на рівень D'

) центральний банк продає іноземну валюту зі своїх резервів для

утримання курсу на колишньому рівні (крива пропозиції пересувається в сторону

'). Одночасно відбувається скорочення обсягу національної валюти, що

знаходиться в обігу. Зменшення грошової маси означає скорочення витрат, у тому

числі і на імпорт. Це зменшує попит на валюту. У результаті крива попиту D'

´´

D´

´´

C A

´´

поступово пересувається назад до рівня D''. Процес адаптації відбувається доти,

доки курс не відновиться на колишньому рівні Е.

Фактори, що впливають на валютний курс.

1. Зміни в смаках споживачів. Якщо споживачі стали віддавати перевагу

товарам іншої країни, то попит на іноземну валюту і, відповідно, її валютний курс

зросте.

2. Відносна зміна цін. Якщо рівень внутрішніх цін підвищиться, а в іншій

країні залишиться незмінним, то споживачі стануть віддавати перевагу товарам

іншої країни, що підвищить попит на іноземну валюту і курс іноземної валюти

підвищиться.

3. Відносні зміни в доходах. Якщо ріст національного доходу однієї країни

випереджає ріст цього показника в інших країнах, то курс її валюти знизиться.

4. Відносні реальні процентні ставки. Якщо реальні процентні ставки в країні

підвищуються, то й курс її валюти підвищується.

Зміна курсів валют безпосередньо і неоднаково впливає на вартість товарів у

міжнародній торгівлі і вартість інвестицій, що виражені в цих валютах. Падіння

курсу національної валюти призводить до зниження цін національних товарів на

світовому ринку, виражених в іноземній валюті, що сприяє росту експорту. Ціни ж

на іноземні товари, виражені в національній валюті, стають вище, у результаті чого

імпорт скорочується. У результаті падіння курсу національні активи і цінні папери

дешевшають і стають більш привабливими для іноземних інвесторів, що приводить

до збільшення припливу капіталу з-за кордону. Підвищення курсу національної

валюти приводить до зворотних ефектів.

Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі характеризуються

складністю, суперечливістю та водночас поглибленням координації економічної

політики держав. Координація валютно-фінансової політики здійснюється і на рівні

держав, і в межах міждержавних організацій, провідне місце серед яких займають

Міжнародний валютний фонд (МВФ) і група Всесвітнього банку – Міжнародний

банк реконструкції і розвитку (МБРР) і три його філії – Міжнародна асоціація

розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) і Багатостороннє

інвестиційно–гарантійне агентство (БІГА). Міжнародні валютно-фінансові і

банківські організації регулюють валютно-фінансові відносини, забезпечують

ефективне функціонування валютно-фінансової сфери, сприяють співробітництву

між країнами. Крім того, у даний час зростає їх роль у сфері аналізу й узагальнення

інформації про тенденції розвитку, розробці рекомендацій з найважливіших

проблем світового господарства.

На сучасному етапі розвитку світового господарства зростає значення

регіональних валютно-фінансових і кредитних організацій, таких як Європейський

банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ).

Основні поняття

Принцип порівняльних переваг comparative advantage principle

свобода торгівлі free trade

протекціонізм protectionism

«витік мозків» "brain drain"

прямі зарубіжні інвестиції foreign direct investments

торговий баланс balance of trade

платіжний баланс balance of payments

валютна система exchange system

валютний курс rate of exchange

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь

1. Яке з перелічених нижче співвідношень витрат під час відсутності зовнішньої

торгівлі є визначальним для налагодження взаємовигідних

зовнішньоторговельних відносин:

а) співвідношення витрат на виробництво товару А в даній країні й за рубежем;

б) співвідношення витрат на виробництво товару А и товару Б у даній країні;

в) співвідношення витрат на виробництво товару А, виражених в одиницях

товару Б, у даній країні й за рубежем;

г) всі відповіді вірні.

2. Чому галузі, що конкурують з імпортом, виступають проти вільної зовнішньої

торгівлі:

а) їм доведеться підвищити ефективність виробництва, щоб залишатись

конкурентноздатними;

б) вони втрачають обсяг продажу тим споживачам, які бажають купувати

імпортну продукцію;

в) вони будуть змушені продавати свою продукцію за нижчими цінами, тому що

конкуренція загострюється;

г) всі відповіді вірні.

3. Імпортний тариф рівнозначний:

а) податку на споживання;

б) податку на споживання й субсидії на виробництво товарів, які конкурують із

імпортом;

в) податку на споживання й податку на виробництво;

г) всі відповіді невірні.

4. «Добровільне обмеження експорту передбачає:

а) введення експортних зборів експортером;

б) квотування експорту експортером;

в) квотування імпорту імпортером;

г) квотування імпорту експортером.

5. Міжнародне переміщення капталу в світовому масштабі приведе до:

а) стабілізації обсягів виробництва; б) збільшення обсягів виробництва;

б) зменшення обсягів виробництва; г) зниження темпів економічного росту.

6. В результаті міжнародної міграції робочої сили ( за інших рівних умов):

а) робочі, що залишились в країні еміграції, і підприємці в приймаючій країні

отримають чистий економічний виграш;

б) підприємці в країні еміграції і робочі в приймаючій країні отримають чистий

економічний виграш;

в) робочі, що залишились в країні еміграції, і робочі в приймаючій країні

отримають чистий економічний виграш;

г) підприємці і в країні еміграції, і в приймаючій країні отримають чистий

економічний виграш.

7. Що з нижче перерахованого сприяє підвищенню обмінного курсу національної

валюти (за інших рівних умов):

а) зниження процентних ставок у даній країні;

б) підвищення в даній країні рівня цін;

в) підвищення в даній країні рівня продуктивності праці;

г) підвищення в даній країні ставок номінальної заробітної плати.

8. Якщо Центральний банк продає офіційні валютні резерви на валютному ринку

для підтримки фіксованого рівня валютного курсу, то:

а) курс національної валюти зафіксований на рівні нижче його рівноважного

значення;

б) курс національної валюти зафіксований на рівні вище його рівноважного

значення;

в) платіжний баланс офіційних розрахунків зводиться до позитивного сальдо;

г) не можна сказати нічого певного.

9. Зниження курсу національної валюти спричиняє:

а) зниження ціни експорту й імпорту;

б) збільшення ціни експорту й імпорту;

в) зниження ціни експорту і збільшення ціни імпорту;

г) збільшення ціни експорту і зменшення ціни імпорту.

10. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований:

а) за допомогою девальвації валюти;

б) шляхом збільшення зовнішньої заборгованості;

в) використання (витрати) резервів іноземної валюти;

г) відповіді б) і в) вірні.

Вправа 2. Виконайте завдання.

1. Що собою представляє міжнародна торгівля? В чому її причини і особливості?

Розкрийте значення зовнішньої торгівлі для України.

2. В чому полягає теорія порівняльних переваг? Розкрийте її значення.

3. В чому різниця політики вільної торгівлі і протекціонізму? Назвіть відомі вам

торгові бар’єри і опишіть їх наслідки.

4. Розкрийте причини, наслідки, значення міжнародного руху факторів

виробництва. Наскільки Україна залучена до цих процесів і який їх вплив на

національну економіку?

5. Що собою представляє валютно-фінансова система? Які її елементи? Розкрийте

відмінності систем золотого, золотодевізного стандарту і сучасної валютно-

фінансової системи.

6. Виявіть недоліки і переваги систем фіксованого і плаваючого валютного курсу.

Який режим валютного курсу є оптимальним для нашої країни?

7. В США долар коштує 0,7 євро. Той же долар може бути проданий за 5,5

українських гривень. Який валютний курс євро відносно української гривні.

Література

1. А. Бондаренко. Какие современные мировые валюты можно считать

мировыми? // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - №9. –

С.48–52.

2. Губайдуллина. Прямые иностранные инвестиции, деятельность ТНК и

глобализация // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – №2. –

С. 42–47.

3. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – М., 1998. – 1ч. Гл. 3, 6, 7, 9,

10, 11. – 2 ч. Гл. 1, 2, 4.

4. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. – М., 1992. – Т.2. Гл.39, 40.

5. Миклашевская Н.А., Холопов А.В. Международная экономика. – М., 1998. – Гл. 1–8.

6. Основы экономической теории: Учебник / Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.,

2000. – Гл. 25, 26.

7. А.Холопов. Валютный курс как инструмент макроэкономического

регулирования // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. –

№12. – С. 25–33.

8. Экономическая теория / Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича: Учебник

для вузов. – СПб, 1997. – Гл. 26, 27.

9. Экономическая терия: Учебник / Под общ. ред. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина,

Г.П. Журавлёвой, Л.С. Тарасевича – М., 2000. – Гл. 30, 31.

Глава 21. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

1. Сутність та фактори глобалізації

Останнім часом одним з найважливіших процесів в світі, що роблять значний

вплив на подальші перспективи розвитку всього людства, стала глобалізація. Їй

присвячені десятки конференцій і симпозіумів, сотні книг, тисячі статей. Про неї

говорять і сперечаються учені, політики, бізнесмени, релігійні діячі, люди

мистецтва, журналісти.

Термін «глобалізація» вперше був введений в науковий обіг Т. Левитом в

1983 р. Він визначив «глобалізацію» як феномен злиття ринків окремих продуктів в

процесі діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). Американський учений І.

Валлерстайн визначає глобалізацію («світ-економіку») як системне утворення з

єдиним розподілом праці і множиною культур. Глобалізація виявляється у зростанні

міжнародної торгівлі й інвестицій, небаченій до цього диверсифікації світових

фінансових ринків і ринків робочої сили, значному підвищенні ролі ТНК у

світогосподарських процесах, загостренні глобальної конкуренції, появі систем

глобального, стратегічного менеджменту.

На початку XXI століття глобалізація стала, мабуть, найголовнішою

тенденцією в розвитку світової економіки. При цьому роль глобалізації в житті

людства не обмежена тільки зміною структури економіки – її прояви ми

випробовуємо на собі і в соціальній, і в культурній сфері.

Глобалізація – це загальний термін, який означає все більш складний

комплекс трансграничних взаємодій між фізичними особами, підприємствами,

інститутами і ринками, який виявляється в розширенні потоків товарів, технологій і

фінансових коштів, в неухильному зростанні і посиленні впливу міжнародних

інститутів цивільного суспільства, в глобальній діяльності транснаціональних

корпорацій, в значному розширенні масштабів трансграничних комунікаційних і

інформаційних обмінів, перш за все через інтернет, в трансграничному перенесенні

захворювань і екологічних наслідків і у все більшій інтернаціоналізації певних

типів злочинної діяльності.

Також під глобалізацією можна розуміти поступове перетворення світового

простору в єдину зону, де безперешкодно переміщаються капітали, товари, послуги,

де вільно розповсюджуються ідеї і пересуваються їх носії, стимулюючи розвиток

сучасних інститутів і шліфуючи механізми їх взаємодії. Глобалізація, таким чином,

має на увазі утворення міжнародного правового і культурно-інформаційного поля,

свого роду інфраструктури міжрегіональних, в т.ч. інформаційних, обмінів.

Глобалізація зачіпає всі області суспільного життя, включаючи економіку, політику,

міжнародні відносини, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку і вносить

значні корективи до подальших перспектив розвитку всієї світової спільноти.

Проводять відмінності між поняттями "інтернаціоналізація" і "глобалізація"

економіки. У першому випадку мова йде про посилення взаємозалежності окремих

національних економік під впливом економічної інтеграції, при збереженні

ключової ролі національної держави і відносної автономності національних

економік. Глобалізація ж приводить до того, що національні економіки стають

частиною єдиної світової економічної системи, тобто глобальної економіки. Якщо

раніше, за образним висловом О. Неклесі, світова економіка була полем, на якому

діяли суверенні держави, то в умовах глобалізації вона перетворюється на

самостійний суб'єкт, що діє на полі суверенних держав. Це означає, по-перше, вихід

діяльності національних економічних суб'єктів за рамки національно-державних

об'єднань. По-друге, на глобальний рівень піднімаються "приватні" економічні

проблеми - розвиток економічної ситуації і процесів в окремих країнах впливає на

інші держави. По-третє, стає актуальною загальносвітова координація національної

економічної політики різних держав як умови стабільності світової економічної

системи.

Глобалізація - це процес, тому їй характерна нерівномірність розвитку: вона

може призупинятися, прориватися на якісно новий рівень, по-різному впливати на

різні країни. Цей процес є об'єктивним, обумовленим новим етапом розвитку

світової економічної системи, але він схильний до значного впливу суб'єктивних

сил: окремих держав, транснаціональних компаній, міжнародних інститутів.

Поширено сприйняття глобалізації, як процесу вигідного, перш за все, США і низці

розвинених країн. Тому глобалізація часто розглядається як "американізація" або

"вестернізація" світової економіки.

Темпи глобалізації стрімко розвинулися в останні два-три десятиліття, що

було детерміноване дією ряду сукупності глобальних факторів. Серед них:

 науково-технічний прогрес, революція в інформаційних технологіях;

 розвиток міжнародної інфраструктури, нових поколінь транспорту і

зв’язку;

 поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток

інтернаціоналізації виробництва;

 геоекономічні та геополітичні трансформації, пов’язані із розпадом

соціалістичної системи та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу;

 послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв,

інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо.

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природно-антропогенними

явищами, що виникли у процесі розвитку сучасної цивілізації і мають

загальнопланетарний характер як за своїми масштабами та значенням, так і за

способами вирішення. Вони класифікуються таким чином:

1) проблеми взаємодії природи і суспільства (забезпечення людства

сировиною, енергією, продовольством, збереження навколишнього природного

середовища, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння

космічного простору тощо);

2) проблеми суспільних взаємовідносин (відвернення світової термоядерної

війни та забезпечення миру, подолання економічної відсталості частини регіонів та

країн світу; недопущення регіональних та міжнародних конфліктів; роззброєння і

конверсія тощо);

3) проблеми розвитку людини та забезпечення її майбутнього (пристосування

людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом

НТП, подолання епідемій, тяжких захворювань (СНІДу, наркоманії тощо), боротьба

з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом, проблеми демократизації

та охорони прав людини тощо).

В сучасних умовах сформовані такі основні форми міжнародного

співробітництва у розв’язанні глобальних проблем:

 здійснення спільних проектів і програм по ліквідації зон економічного лиха;

 встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;

 роззброєння і конверсія;

 виділення кредитів та допомога країнам, що розвиваються у вирішенні

проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;

 загальнопланетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших

міжнародних організацій тощо.

2.Наслідки та прояви глобалізації

Глобалізація зачіпає всі області суспільного життя, включаючи економіку,

політику, міжнародні відносини, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку і

вносить значні корективи до подальших перспектив розвитку всієї світової

спільноти. Головними проявами глобалізації є: лібералізація торгівлі, фінансових

потоків, технічний прогрес, трансформація політичної системи, зростання

мобільності населення.

Лібералізація ринку закладена в самій суті ринкового господарства. Сучасна

форма лібералізації – зовнішньоекономічна лібералізація – характеризується

високою інтенсивністю економічної конкуренції, розвитку ринкових інститутів і

інститутів соціальної інфраструктури, високим ступенем індустріалізації,

зниженням частки державного сектора, стійкістю економіки на макрорівні.

Відмінності між країнами в рівні розвитку ринкової системи визначають багато в

чому ступінь їх готовності до зовнішньої лібералізації і зниження впливу держави

на економічні процеси.

Тим часом, політика лібералізації приводить до руйнування національних

бар'єрів з метою більшої відвертості і інтеграції країн в світові ринки. Бар'єри

усуваються в сферах фінансів і фінансових ринків, торгівлі і прямих іноземних

інвестицій. У розвинених країнах основна маса торгових бар'єрів доводиться на такі

галузі, як сільське господарство, текстиль і деякі промислові товари. У країнах, що

розвиваються, загальний рівень торгових бар'єрів залишається вищим. Беручи до

уваги, що на долю країн, що розвиваються, доводиться тільки п'ята частина світової

торгівлі, можна констатувати, що в результаті активної лібералізації торгівлі,

торгові бар'єри за останні 50 років знизилися майже на 80%.

Глобалізація фінансової системи пов'язана з фінансовою лібералізацією в

розвинених країнах світу, відмовою від золотовалютного стандарту, жорсткою

фіксацією курсів національних валют і розвалом Бреттон-вудської валютної

системи. Система плаваючих валютних курсів радикально змінила принципи

функціонування міжнародної фінансової системи. Відбувся перехід від

"організованої" системи врегулювання дефіцитів платіжних балансів окремих країн

за рахунок кредитів, що надаються МВФ, до прямих запозичень міжнародної

ліквідності на фінансових ринках. Почалася ера вільного переміщення капіталу.

Фінансова сфера, під дією комунікаційних і обчислювальних технологій

трансформувалося в світову, значно розширивши спектр галузей і окремих

фінансових послуг і інструментів. Нові інформаційні і комунікаційні технології

дозволяють оперувати одночасно практично на всіх світових біржах в режимі