Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства,

сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового,

епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, ви-

падкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. Повна, або роз-

горнута, форма вартості — це така форма, при якій одному товару, що перебуває у

відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що знаходяться в еквіва-

лентній формі вартості.

Проте, повна, або розгорнута, форма вартості не розв’язує суперечності між спо-

живною вартістю і вартістю, між конкретною і абстрактною працею, що міститься

в товарі. Їх розв’язує (але не усуває) подальший розвиток товарного виробництва і

обміну, під час якого відбувається перехід від розгорнутої форми обміну до загаль-

ної. Відповідно відбувається перехід від повної, або розгорнутої, форми вартості до

загальної.

Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали віді-

гравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була

худоба, в інших — хліб (зерно), в третіх — хутро тощо. У одного й того ж народу в

різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували

різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквівалента. Загаль-

на форма вартості — це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у від-

носній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі

вартості. Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість

численних еквівалентів з’являється один, на який усі товаровиробники обмінюють

свої товари, а його обмінюють на потрібні їм товари.

В умовах догрошового обігу обмін, як правило, ґрунтувався на одночасному

використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану систему. З розвитком

рабовласництва складовим елементом такої системи стало використання рабів. На-

приклад, у стародавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя.

Раби як загальний еквівалент у різні часи використовувались у античних народів, на

Близькому Сході, в Центральній Африці.

Другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землероб-

ства — супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента. Найнедосконалі-

ший його вид — худоба, хутро, раби — змінюється еквівалентами, яким властиві ва-

гові характеристики, подільність, сполучність, однорідність (наприклад, хліб, маїс,

оливкова олія, чай, сіль тощо). Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного

виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до

грошової форми обміну і відповідно — від загальної форми вартості до грошової.

Відмінність між загальною і грошовою формами вартості полягає не в тому, який

саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за

одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вар-

тості. Золото, яке використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до

нашої ери, стало загальним еквівалентом лише в середині XIX ст. Цьому передував

тривалий процес поступової заміни товарів, які виконували роль товарних грошей,

металами: залізом, оловом, свинцем, міддю, сріблом, золотом. Залізні гроші викорис-

товували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні

вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на ост-

рові Ява. Мідні — у Стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Свинцеві кульки

Частина І. Вступ до економічної теорії

використовувались при дрібних платежах у Північній Америці. Срібні гроші широко

вживались на рубежі III і II тис. до н.е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті

монети, на думку Геродота, запровадив лідійський цар Гігес (VII ст. до н.е.).

Слово «монета» вперше з’явилось як титул богині Юнони в 279 р. до н.е. В Римі

при її храмі (Юнони — Монети) карбувалися гроші. Протягом багатьох століть функ-

цію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. До-

вгий час у різних країнах використовували обидва благородні метали. При цьому між

ними існувало суворо визначене кількісне співвідношення. Англійська грошова оди-

ниця фунт стерлінгів раніше була повноваговим фунтом срібла, про що свідчить її на-

зва. Остаточно загальним еквівалентом золото було визнане в основних країнах Єв-

ропи в середині XIX ст., дещо пізніше — в Німеччині, в Росії — лише в кінці XIX ст.,

де золота валюта була встановлена реформою 1897 р. Врешті-решт, саме золото стало

виконувати роль грошей. Це пояснюється тим, що завдяки своїм природним власти-

востям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберіга-

ється) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента.

Золото — товар, але як гроші — незвичайний. Монопольне виконання золотом

ролі загального еквівалента означає, що його споживна вартість є безпосереднім вті-

ленням вартості всіх товарів; затрачена на його виробництво конкретна праця є без-

посереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його ви-

робництво приватна праця — безпосереднім втіленням суспільної праці. Золото як

гроші, поряд із своєю звичайною споживною вартістю, набуває додаткової споживної

вартості, пов’язаної з його унікальними природними властивостями. Ця додаткова

споживна вартість полягає в здатності грошового товару обмінюватись на всі інші

товари, тобто мати загальну споживну вартість.

Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші — це категорія товарного ви-

робництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні ви-

робничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через

ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний ха-

рактер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Основні функції грошей:

1. Гроші як засіб обігу, тобто вони використовуються для оплати товарів та по-

слуг. Вони дозволяють уникнути бартеру.

2. Гроші як міра вартості. Дана функція полягає в тому, що вимірюється вартість

товару. Вона має дві особливості: перша — її виконують повноцінні гроші, тому що

для того, щоб виміряти вартість, вони повинні володіти власною вартістю, створеною

працею; друга — її виконують ідеальні гроші, тобто уявні. Економічна роль грошей

полягає в тому, що міра вартості являє собою певний еталон, який представляє скіль-

ки праці було затрачено на виробництво цього товару.

3. Гроші як засіб платежу. Дана функція полягає в тому у відносній самостійності

їх руху, які визиваються рухом товару. Вона обумовлена продажем товарів в кредит,

неоднаковими умовами виробництва і обігу різних товарів, сезонним характером

виробництва та збуту. Гроші виконують функцію засобу платежу при підвищенні

боргових зобов’язань, в тому числі при виплаті заробітної плати, а також поза сфери

обігу. При продажі товарів в кредит та взаємному погашенні боргів потреба в обігу

грошей зменшується, а під час оплати — збільшується. Звідси виникає формальна

можливість виникнення світових фінансових криз, через несплату кредитів.

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

4. Функція світових грошей. На світовому ринку гроші відходять від національ-

ної форми, та виступають в універсальному вигляді. Світові гроші мають три призна-

чення — виступають у формі загального засобу платежу, загального засобу купівлі,

суспільного матеріального багатства.

5. Гроші як засіб накопичення. Засіб накопичення — особливий вид активу, який

зберігається після продажі товарів та послуг і забезпечує власнику купівельну спро-

можність в майбутньому. Звичайно будь-який актив може вважатися засобом накопи-

чення, але гроші Володіють найбільшою ліквідністю. Ліквідний товар — товар, який

може використовуватись як засіб платежу (або легко перетворюватись в нього) та має

фіксовану номінальну вартість. Гроші по своїй суті володіють досконалою ліквідністю.

Сучасний розвиток суспільства винайшов ефективну форму грошей — трансак-

ційні депозити як засоби обігу, або кредитні гроші. Кредитні гроші — це найрозви-

нутіша форма грошей, яка є знаком вартості, виконує роль загального еквівалента,

забезпечує рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Якщо гроші виникли в V–VI ст. до н.е., то грошова система виникає із появою

капіталізму.

Грошова система — це форма організації грошового обігу, що історично склалася

в країні й закріплена в національному законодавстві. До грошової системи належать:

1) грошова одиниця країни. На сьогодні в світі налічується близько 300 наймену-

вань національних грошових одиниць;

2) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають закон-

ну силу, порядок їх випуску й обігу;

3) регламентація безготівкового обігу;

4) порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою ва-

лютний курс;

5) державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи двох типів: металевого грошового обігу, за якого такий

грошовий товар виконує всі функції грошей; паперово-кредитного обігу, в основі

якого лежать кредитні гроші. У свою чергу металеві системи поділяють на бімета-

леву та монометалеву. Біметалева грошова система — це система, за якої за золотом

та сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента. Монометалізм — це

грошова система, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виділяють 4 види

золотого монометалізму:

1) золотомонетний стандарт, якому було властиво: обіг золотих монет, виконан-

ня золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованим вміс-

том, вільний обмін паперових грошей на золото;

2) золотозлитковий стандарт, за якого банкноти розмінювались на золото лише

при поданні суми, встановленої законом (12 кг золота, 1700 фунтів, 215000 франків);

3) золотодевізний стандарт — банкноти обмінювались на іноземну валюту (деві-

зи), яка, у свою чергу обмінювалася на золото. (2 і 3 випадки золото зосереджено в

руках держави);

4) золотодоларовий стандарт, за якого розмін банкнот на золото був скасований в

усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних

банків країни.

Існують такі види грошей повноцінні (золоті або срібні монети), неповноцінні

з інших металів, паперові гроші (білети державної скарбниці), кредитні гроші (век-

сель, чек, банкнота).

Частина І. Вступ до економічної теорії

§ 5. Грошовий обіг та його закони

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для

обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути

певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кіль-

кістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визнача-

ється законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм осо-

бливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду

формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що у свою чергу

визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу одно-

іменної грошової одиниці:

;



де К — кількість грошей, необхідних для товарного обігу у даному році;

Ц — сума цін товарів, що реалізуються у даному році;

О — середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.

Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу

формула закону набуває більш складного вигляду:

;

СЦ К П ВВ

Кп

Шо





де СЦ — сума товарних цін;

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

П — сума платежів за борговими зобов’язаннями;

ВВ — сума взаємопогашуваних б езготівкових платежів;

Шо

— середня кількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

На перший погляд може здатися, що для виконання функції засобу платежу

необхідна додаткова кількість грошей. Однак, таке враження не зовсім правильне.

Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межами да-

ного періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількість грошо-

вих одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов’язань погашується шляхом не

сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати у даному періоді

суму платежів за товари, що раніше продані у кредит.

Основними елементами закону грошового обігу виступають товарна маса, яка

перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень

цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які

перебувають в обігу, залежать від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей за-

лежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необ-

хідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товар-

ної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

M V = P  Q,

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

де М — маса грошей в обігу;

V — середня швидкість обігу грошей;

Р — середній рівень цін на товари та послуги;

О — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потре-

бує виміру грошової маси.

Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій

формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народ-

ному господарстві.

§ 6. Інфляція, її причини та наслідки

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному

виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому

зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин .

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

— порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагро-

мадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і

сумою товарних цін;

— значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовле-

них непродуктивними державними витратами;

— надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

— мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну

промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживан-

ня, створює їх дефіцит;

— збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

— випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зрос-

тання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов’язані з посиленням інтернаціоналізації господар-

ських зв’язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на сві-

тових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних

валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною,

продовольчою, фінансовою та ін.)

Типи інфляції

Помірна інфляція. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням

цін. Можна умовно кваліфікувати її так: щорічний темп інфляції вимірюється одно-

значним числом. Коли ціни відносно стабільні, то люди довіряють грошам і охоче

нагромаджують гроші, тому що через місяць чи рік гроші матимуть таку саму купі-

вельну спроможність, як і сьогодні. Люди охоче підписують довгострокові контрак-

ти у грошовому вираженні (номінальна ціна), оскільки вони впевнені, що рівень цін

не підніметься надто високо від того, за якого вони зараз продають і купують. Люди

не втрачають часу чи коштів, намагаючись розмістити своє багатство в «реальних»

Частина І. Вступ до економічної теорії

активах, а не в «грошових» чи «паперових», тому що вірить, що їхні грошові активи

збережуть свою реальну вартість.

Галопуюча інфляція. Інфляція, що вимірюється двозначними чи тризначними

числами — 20, 100 чи 200% за рік, називається галопуючою. Галопуюча інфляція ін-

коли спостерігається і в розвинених країнах, наприклад в Італії. Багато латиноаме-

риканських країн, зокрема Аргентина і Бразилія, зазнавали темпів інфляції від 50 до

700% на рік у 70–80-ті роки.

Коли помірна інфляція перероджується у галопуючу, виникають економічні спо-

творення. Контракти здебільшого «прив’язуються» до певного цінового індексу або

до іноземної валюти, наприклад, до долара США. За таких умов гроші втрачають

свою вартість дуже швидко — реальний рівень процента може становити мінус 50

чи 100% на рік. Тому люди не тримають грошей більше, ніж необхідно для щоденних

операцій. Фінансові ринки звужуються і капітали розміщуються скоріше через фон-

дування, як за командної системи, ніж через проценти і ставки. Населення нагрома-

джує товари, купує будинки і ніколи не віддає гроші в позику за низькими номіналь-

ними процентними ставками.

Гіперінфляція. Коли економіка, здається, витримує галопуючу інфляцію, вини-

кає третій і смертельний вид інфляції — гіперінфляція. Нічого хорошого не можна

сказати про ринкову економіку, в якій ціни зростають на мільйони чи навіть мільяр-

ди процентів на рік.

Інфляція означає зростання загального рівня цін. Темп інфляції є темпом зміни

загального рівня цін і розраховується так:

() ( 1)

()

(1)

рівень цін рік t рівень цін рік t

Темп інфляції у році t

рівень цін рік t







Економічні наслідки інфляції

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює диспропор-

ції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зрос-

танні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання вироб-

ництва.

По-друге, капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спе-

кулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні

прибутки, а також «втікають» за кордон у пошуках прибутковішого застосування й

надійного прибутку. Зростають спе куляція, тіньова економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової систе-

ми. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке

явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкла-

данню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розриваються

кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під не-

великі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених

грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється

прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима

своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або

випадкової, форми вартості.

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

По-п’яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-

кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчиз-

няних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутріш-

ньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження

іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через

її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо

тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів

зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в бан-

ках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної тру-

дової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в

суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка пе-

редбачає:

— зростання виробництва і насичення ринку товарами;

— структурну та конверсійну перебудову економіки;

— обмеження емісії грошей;

— скорочення дефіциту державного бюджету;

— стимулювання нагромаджень та інвестицій;

— приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва;

— скорочення ставок податків;

— регулювання валютного курсу;

— ослаблення інфляційних очікувань;

— роздержавлення, приватизацію, розвиток підприєм ництва;

— проведення грошової реформи конфіскаційного типу.

Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, проти-

лежний інфляції.

Частина І. Вступ до економічної теорії

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Проаналізуйте роль економічних форм у функціонуванні суспільного вироб-

ництва

2. Як ви уявляєте натуральне виробництво? Дайте характеристику його основ-

них рис.

3. Як ви розумієте товарні (мінові) відносини між людьми — це явище біологічне

чи суспільне?

4. Що ви розумієте під товарним виробництвом? Які основні умови його виник-

нення можете назвати?

5. Які основні риси характеризують товарне виробництво і в чому його відмін-

ність від натурального виробництва?

6. Згадайте характерні особливості розвитку товарного виробництва в умовах ра-

бовласницького й феодального ладу.

7. У чому ви бачите єдність і відмінність між простим і капіталістичним товар-

ним виробництвом? Які з цього можна зробити висновки?

8. У чому полягає основна суперечність товарного виробництва й до яких соці-

ально-економічних наслідків приводить її розвиток?

9. Як ви вважаєте, чи є обов’язковою умовою приватна власність на засоби ви-

робництва для існування товарного виробництва (ринкової економіки)?

10. Чи обов’язковою умовою функціонування товарного виробництва (ринкової

економіки) є капіталістична система господарювання?

11. Що таке товар і в чому полягає його споживна вартість? Як ви розумієте дві

сторони споживної вартості?

12. Мінова вартість і вартість товару. В якому зв’язку вони знаходяться?

13. Як ви розумієте суспільний характер вартості?

14. Чому споживна вартість — категорія вічна, а вартість — категорія історично

минула?

15. У чому полягає двоїстий характер праці, втіленої в товарі?

16. Як вимірюється величина вартості товару?

17. Продуктивна сила праці, інтенсивність і величина вартості товару. Проаналі-

зуйте зв’язок між ними.

Контрольні тести

1. Натуральне виробництво — це:

а) виробництво, призначене для задоволення власних потреб виробника;

б) виробництво, засноване на суспільному поділі праці;

в) виробництво, засноване на особистій праці та виготовленні продукції на

продаж;

г) всі відповіді правильні.

2. Товарне виробництво — це:

а) процес перетворення людиною речовини природи з метою отримання необ-

хідних життєвих засобів;

Розділ 6. Основні форми економічного розвитку. Товар і гроші

б) організація суспільного господарства, в якому відокремлені виробники ви-

робляють продукти і послуги на продаж;

в) самостійне ведення господарства і споживання створеного продукту;

г) організація виробництва для самозабезпечення.

3. Виробництво продуктів не для власного споживання, а для обміну є характер-

ною ознакою:

а) натурального виробництва;

б) простої кооперації праці;

в) товарного виробництва;

г) суспільного виробництва.

4. Причиною виникнення товарного виробництва є:

а) розвиток продуктивних сил;

б) розвиток виробничих відносин;

в) суспільний поділ праці;

г) всі відповіді правильні.

5. Першим крупним суспільним поділом праці є:

а) відокремлення ремісництва в самостійну галузь суспільного виробництва;

б) відокремлення скотарства від землеробства і розвиток їх як самостійних га-

лузей;

в) розвиток торгового капіталу;

г) немає правильної відповіді.

6. Другим крупним суспільним поділом праці є:

а) відокремлення ремісництва в самостійну галузь суспільного виробництва;

б) відокремлення скотарства від землеробства і розвиток їх як самостійних га-

лузей;

в) розвиток машинного виробництва;

г) розвиток торгового капіталу.

7. Товар — це:

а) будь-яка цінність;

б) продукт праці, призначений для обміну;

в) запас матеріальних благ;

г) всі відповіді правильні.

8. В якій з відповідей правильно названі властивості товару?

а) мінова вартість і вартість;

б) споживна вартість і вартість;

в) мінова вартість і ціна;

г) споживна вартість і ціна.

9. Споживна вартість товару — це:

а) сукупність його споживчих властивостей;

б) його здатність задовольняти певну потребу виробника;

в) його здатність задовольняти певну потребу інших людей, покупців;

г) здатність обмінюватися на інший товар.

Частина І. Вступ до економічної теорії

10. Конкретна праця — це:

а) праця конкретної особи, що створює життєві блага;

б) певний вид праці, який створює певну споживну вартість;

в) праця людини у фізіологічному значенні, безвідносно до фахових особли-

востей;

г) немає правильної відповіді.

11. Величина вартості виробництва товару — це:

а) кількість праці, затраченої на виробництво товару;

б) кількість праці, затраченої на виробництво товару окремим (індивідуаль-

ним) виробником;

в) кількість суспільно-необхідної праці, втіленої в товарі;

г) кількість праці виробника, затраченої на виробництво одиниці продукції.

12. Яке з визначень розкриває сутність товару як економічної категорії?

а) це річ або послуга, створена працею людини;

б) це продукт праці, створений виробником для задоволення певних виробни-

чих чи особистих потреб;

в) це продукт праці, створений виробником для продажу;

г) всі відповіді правильні.

13. Яка ознака є головною відмінною рисою натурального господарства?

а) наявність суспільного поділу праці;

б) вільний вибір виробником напряму діяльності;

в) споживання життєвих засобів всередині господарської одиниці, де вони

були створені;

г) замкненість господарювання.

14. За яких умов товар реалізується на ринку за вартістю?

а) коли попит перевищує пропозицію;

б) коли пропозиція перевищує попит;

в) коли пропозиція товару збігається з величиною суспільного попиту на нього;

г) немає правильної відповіді.

15. Товарне виробництво — це:

а) процес створення матеріальних благ та надання платних послуг;

б) організація господарськими суб’єктами виробництва життєво необхідних

благ;

в) організація суспільного господарства, в якому відокремлені виробники ви-

готовляють продукти і послуги для обміну, продажу;

г) всі відповіді вірні.