40. Кількісний метод визначення води в оливах методом Діна і Старха.
Метод кількісного визначення вмісту води в оливах і робочих рідинах за ГОСТ 2477-65 базується
на відгоні води з оливи або робочої рідини при її перегонці з розчинником. Розчинник застосовують
для видалення поштовхів і сильного спінювання, які супроводжують кипіння оливи, що містить
воду. За об'ємом води, яка зібралася в приймачі-уловлювачі, віднесеному до відомої кількості оливи
або робочої рідини, судять про її кількісний вміст. Зразок оливи або робочої рідини в кількості не
менше 200 см перемішують, струшуючи в склянці, яка заповнена не більше ніж на 3/4 місткості,
протягом 5 хвилин. У просушену колбу (скляну або металеву) поміщають наважку випробовуваної
оливи або робочої рідини в кількості 100+1 г зважену з точністю ±0,10 г. Потім циліндром
відміряють в колбу 100 см
3
розчинника, перемішують місткість колби до повного розчинення проби і
поміщають в колбу кипілки 1-2 г олеїну або декілька краплин силіконової рідини. Колбу приладу для
кількісного визначення вмісту води встановлюють в колбонагрівач або на електричну плитку,
пускають в холодильник воду і нагрівають вміст колби до кипіння. Перегонку проводять так, щоб із
навкіс зрізаного кінця трубки холодильника в приймач-уловлювач падали 2-5 краплини за 1 с. Пари,
які конденсуються в холодильнику, стікають в приймач-уловлювач, при цьому вода збирається в
його нижній градуйованій частині. Перегонку закінчують, як тільки об'єм води в приймачі-
уловлювачі перестане збільшуватися і верхній шар розчинника стане повністю прозорим. Час
перегонки повинен бути не менше 30 і не більше 60 хвилин. Після того, як колба охолоне, а
розчинник і вода в приймачі-уловлювачі приймуть температуру навколишнього середовища,
прилад для кількісного визначення вмісту води розбирають і зіштовхують скляною паличкою
краплини води зі стінок приймача-уловлювача. Якщо в приймачі-уловлювачі зібралась невелика
кількість води (до 0,3 см
3
) і розчинник продовжує залишатися непрозорим, то приймач-уловлювач
поміщають на 20-30 хвилин у гарячу воду для освітлення і знову охолоджують до температури
навколишнього середовища.
Записують об'єм води, яка зібралася в приймачі-уловлювачі. Масову частку води в оливах і
робочих рідинах (х) у відсотках обчислюють за формулою:
де V- об'єм води, яка зібралася в приймачі-уловлювачі, см
3
; ρ
в
- густина води при температурі
навколишнього середови ща, г/см
3
; m - наважка оливи, що взяли для випробування. Вода в приймачі-
уловлювачі в кількості 0,03 см
3
і менше розцінюється як сліди. Відсутність води в оливах і робочих
рідинах визначається станом, при якому в нижній частині приймача-уловлювача немає крапель води.
38. Пластичні мастила. Метод визначення густини при температурі 20
о
С. Зовнішній вигляд.
Внешний вид каждой марки пластичной смазки регламентируется государственным стандартом
или ТУ. Наприме ГОСТ 8773—73 на смазку ЦИАТИМ-201 указано, что по внешнему виду эта
смазка представляет собой однородную мазь (без комков) от светло-желтого до темно-желтого цвета.
Определение внешнего вида смазок проводят следующим образом. Отобранные в соответствии с
ГОСТ 2517—85 не менее трех проб смазки тщательно перемешивают в фарфоровой чашке и затем
шпателем наносят на предметное стекло. Предметное стекло предварительно должно быть
тщательно промыто неэтилированным бензином или подогретой хромовой смесью, ополоснуто
дистиллированной водой и высушено. Толщина слоя смазки должна составлять 1—2 мм. Внешний
вид смазки определяют рассматриванием нанесенной таким способом смазки на предметное стекло в
проходящем свете невооруженным глазом.
По своим свойствам пластичные смазки занимают промежуточное положение между маслами и
твердыми смазочными материалами.
Визначають густину пікнометричним методом. Пікнометр заповнюють нагрітим до 50-60 °С
вязким продуктом, нагрівають до 90 °С протягом 20-30 хв для видалення пузирків повітря,
охолоджують в термостаті до темп 20 °С.