Афонін Е.А., Лісничий В.В., Радченко О.В. (ред) Політичні партії як суб’єкт формування політико-управлінської еліти в процесі політичної модернізації

Подождите немного. Документ загружается.

Авторитарний

політичний режим

Популістський

політичний режим

Демократичний

політичний режим

24. Особливості прийняття державно-управлінських рішень

Закрите одноосібне

(емоційно-

волюнтаристське)

прийняття державно-

управлінських рішень.

Жорстка централізація

прийняття таких рішень

лише найвищими

подовими особами

(вищою посадовою

особою)

Напівзакрите

безсистемне (без

прорахунків ефекти-

вності, вибору альте-

рнатив та реальної

спроможності) прий-

няття незабезпечених

державно-управлін-

ських рішень на догоду

дефрагментованим

народним масам.

Відкрите й прозоре

прийняття державно-

управлінських рішень

з широким залученням

громадськості й

фахівців, публічним

вибором кращого з

альтернативних проектів

вирішення кожної

окремої проблеми

Авторитарний

політичний режим

Популістський

політичний режим

Демократичний

політичний режим

25. Переважаючий архетип громадянина і виборця

Гегемоністський:

несприйняття інших

точок зору та політичних

альтернатив, гостре

відчуття своєї етнічної

приналежності,

прагнення нав’язати всім

власні цінності, норми,

традиції.

Конфліктний: схильність

до «пошуку ворогів»,

готовність боротися

до повної перемоги

над своїми політи-

чними опонентами,

незадоволеність діями

влади, протестний

характер поведінки

Плюралістичний,

визнання за іншими

право на власні

права, власну думку,

власну систему

цінностей, схильність

до толерантності та

консенсусу, пошуку

оптимальних шляхів

суспільного розвитку

Європейці не хочуть бачити в своєму

союзі тих, хто не поділяє їх цінності,

насамперед у правовому полі, адже

висока правосвідомість індивідів та

уособлення себе як відповідального

громадянина є нарідним каменем

демократичної теорії та практики.

Цинічний правовий нігілізм, що

панує зараз в українській політиці по

обидва боки протистояння ще більше

віддаляє нас від євроінтеграційної

перспективи. Адже успадкувавши

від радянських часів генотип

ідеократичного традиційного

суспільства українське суспільство

всіляко прагне його зберегти в повній

відповідності до висновків класиків

теорії політичної культури Г. Алмонда,

Г. Екстейна та ін., щодо того, що

«глибокі ціннісні та нормативні

прихильності набагато тривкіші і

змінюються тільки дуже повільно

у відповідь на вагомий історичний

досвід та інституційні зміни

, причому

“переорієнтація завжди дістається

важко”

Змальовуючи варіанти політичного

розвитку для України С. Хантінгтон

попереджає про небезпеку розколу

нашої держави внаслідок загострення

цивілізаційних розбіжностей і

нездатності обох частин держави

до ціннісного компромісу. Більше

того, ознаки цивілізаційної війни,

що їх наводить американський

політолог, вже виразно починають

проявлятися в нашій державі: “В міру

наростання напруженості поставлені

на карту первинні проблеми зазвичай

піддаються переоцінці виключно

в термінах “ми” проти “них”,

група об’єднується все сильніше

Almond G. A. A Discipline Divided: Schools and Sects in Political Science. – Newbury Park, Calif.:

Sage, 1990. – p. 144.

Eckstein H. Social Science as Culture Science, Rational Choice as Metaphysics./Culture Matters:

Essays in Honor of Aaron Wildavsky. – Boulder, Colo.: Westview, 1997 – p. 25.

переконання міцнішають. Політичні

лідери активізують заклики до етнічної

і релігійної лояльності, і цивілізаційна

самосвідомість зміцнюється по

відношенню до інших ідентичностей.

Виникає “динаміка ненависті”.

Кожна сторона, згущуючи фарби,

драматизує і перебільшує відмінність

між силами добра і зла і кінець

кінцем намагається перетворити цю

відмінність на основоположну… Для

них властива запеклість, оскільки

на кону – фундаментальні питання

ідентичності. При цьому вирішальна

перемога одного з учасників збільшує

вірогідність геноциду по відношенню

до іншого”

Досить близькі апокаліптичні

прогнози для України знаходимо й

у С. Переслєгіна, який порікує, що

«три різноспрямовані вектори впливу

розривають українську територію

та кладуть край існуванню єдиної

держави» протягом 20-25 років

Недостатня імплементованість

демократичних цінностей у суспільній

свідомості українського суспільства,

як це було доведено вище, є загрозою

розбудови конституційно проголошеної

демократії європейського ґатунку.

Що в таких умовах має робити

відповідальна політико-управлінська

еліта? Сформувати державну програму

демократичної просвіти та формування

європейських демократичних цін-

ностей в українському суспільстві,

оскільки ще Г.Алмонд і С.Верба

визначали запровадження світоглядно-

ідеологічних цінностей демократії

у суспільну свідомість як необхідну

передумову політичної трансформації

країн, що встали на шлях розбудови

демократичних суспільств.

Чи усвідомлюють це наші керманичі?

Так. Чи хочуть вони це робити? Скоріше

ні, бо політична кон’юнктура диктує

їм вимогу отримувати сьогоденні

результати й зумовлює їх небажання

працювати на перспективу. Адже

виховати демократичні орієнтації

громадян значно важче (і значно довше

в часі), аніж вивезти їх на майдани

боротися зі штучно сформованим

«образом ворога».

При цьому політичні лідери, що

на словах сповідують демократію,

забувають, що демократію “неможливо

нав’язати, вона виникає за допомогою

переговорів”

. Більше того, всі

демократичні держави “створювалися

демократичними методами, іншого

шляху просто не існувало. Вони

створювалися шляхом переговорів,

компромісів і угод”

100

Спираючись на закони соціального

розвитку, політико-психологічні

особливості українського народу, що

мали б робити державні мужі, справді

стурбовані долею своєї держави та

перспективами її євроінтеграції?

Насамперед, усвідомити, що не

варто чекати “вже зараз» європейської

демократичності у поведінці та

уподобаннях українців, як не варто й

намагатися їх швидкої ресоціалізації

(цей процес радикальної зміни

цінностей носить вельми болісний

характер). Відтак стає зрозумілим, що

хоч як би нам цього не хотілося, але наша

реальна євроінтеграційна перспектива

є віддаленою й цілком пов’язаною

з «розбудовою Європи в собі» –

успішністю послідовного закріплення

в політичній культурі українського

суспільства демократичних цінностей.

Таким чином, демократизація

політичних процесів та розбудова

демократичного політичного

режиму в Україні в ціннісному

аспекті передбачає активізацію

політико-управлінської еліти щодо

імплементації в суспільну свідомість

основних цінностей демократії шляхом

формування та реалізації національної

програми формування нової ціннісної

системи суспільного світогляду та

демократичної політичної культури в

Україні.

Хантінгтон С. Столкновение цивилизаций.– М.: ООО Изд-во АСТ, 2003. – с. 431-432.

Переслегин с. Самоучитель игры на мировой шахматной доске. – М.: АСТ; СПб.: Тerra Fantas-

tica, 2006. – с. 179.

Moore W. Social Change Englewood Cliffs: Prentice Hall. – 1963.

100

Huntington S. P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. Norman: Univ.

of Oklahoma Press, 1991. – p. 164.

Розділ VІ.

СТАТИСТИЧНО-АНАЛІТИЧНІ

РЕЗУЛЬТАТИ

НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

В УКРАЇНІ

6.1. Перші демократичні вибори 1917 р.

ершими дійсно демократич-

ними виборами на загаль-

ноукраїнському рівні можна сміливо

назвати вибори 1917 року. В цей рік

в Росії відбулося кілька знаменних

подій, що в подальшому вплинули на

весь хід світової історії. Навесні цар

відрікся від трону і в країні царської

деспотії розпочалася демократизація.

На території України протягом з 11

червня по 14 вересня у 79 містах від-

булися муніципальні вибори в при-

нципово нових умовах відсутності

тоталітарного нагляду та домінування

державного апарату.

В цих виборах активну роль зіграли

молоді укранські та всеросійські (що

діяли й на території України) партії.

Зокрема з 1905 року набирала обертів

Українська соціал-демократична робіт-

нича партія (УСДРП), яка була ана-

логом російських соціал-демократів.

На початку 1917 року було створено

партію “народницького соціалізму”

– Українську партію соціалістів-ре-

волюціонерів (українські есери), що

співпрацювала з УСДРП, зокрема, на

муніципальних виборах ці дві партії

створили виборчий Український Со-

ціалістичний Блок.

Близькою до есерів була й Українсь-

ка Трудова партія, також заснована

1917 р. В цьому ж році прибічники лі-

бералізму заснували Українську парію

соціалістів-федералістів, а прихильни-

ки націоналізму організували в Пол-

таві правий Український національний

блок.

Українська інтелігенція, що зна-

ходилася під впливом кадетів (Кон-

ституційно-демократична партія) на

муніципальних виборах обєдналися

у Чернігівський Блок громадських

діячів.

Водночас, на території України до-

сить активно діяли й партії, створені

на суто національній основі: Чеська

народна партія, що поділяла ідеологію

конституційної демократії, Татарська

соціал-демократична робітнича партія,

Татарська партія соціалістів-револю

ціонерів, Мусульманський Національ-

ний Комітет Криму. Великий вплив

мали єврейські партії. найстаріша з

них (засновна у 1897 р.) – Бунд — єв-

рейська партія “демократичного соціа-

лизму”, що блокувалася з РСДРП(о).

З 1899 р. на тих же ідейних засадах

“демократичного соціалізму” діяла

партія Поалей Ціон (Робітники Сіону).

До “народницького соціалізму” від-

носили себе єврейські соціалістична

робітнича партія та територіально-со-

ціалістична робітнича партія, які перед

муніципальними виборами злилися у

Об’єднану Єврейську Соціалістичну

Робітничу Партію.

Серед впливових загальноросій-

ських партій, що діяли на території

Об’єднана єврейська соціалістична

робітнича партіята прийняли участь

у муніципальних виборах, слід на-

звати Конституційно-демократичну

партію (кадети), Партію соціалістів-

революціонерів (есери), ортодоксаль-

но марсистську групу Г. В. Плєханова

“Єдність” та Російську соціал-демок-

ратичну робітнича партію (більшови-

ків).

Впевнену перемогу на українських

муніципальних виборах влітку 1917

р. отримали партії соціалістичного

спрямування. Разом вона зібрали 666

823 голоси або 55,2% від загального

числа виборців, що прийняли участь

у голосуванні. Такий результат приніс

соціалістам 1975 депутатських місць в

українських муніципалітетах (51,14%

від загальної кількості).

Більшовики отримали 67 230 голосів

виборців та 134 місця в муніципаліте-

тах (відповідно 5.56 та 3,47%).

Ліберали (українські кадети, Ради-

кал-демократична партія та соціаліс-

ти-федералісти) зібрали 106 029 голо-

сів та 379 місць в муніципалітетах (це

склало відповідно 8,78 та 9.81% від

загальної кількості виборців та депу-

татських місць).

Українських правих разом з фінан-

сово-промисловими блоками буржуазії

(зокрема, Всеросійська торгово-про-

мислова спілка, Всеросійська спілка

земельних власників) підтримали 367

989 виборців (30.44%), що принесло

їм 1374 депутатських місця в муніци-

палітетах (35,58%).

Отримавши досвід “в польових

умовах” муніципальних виборів, ук-

раїнські партії активно включилися у

нову виборчу кампанію – вибори Все-

російських Установчих Зборів, що від-

булися у два тури – 12 листопада та 5

грудня 1917 року. В цих виборах понад

75% голосів виборців набрали партії

та блоки соціалістичного спрямуван-

ня, здобувши 117 із 134 депутатських

мандатів.

Вибори до Всеросійських Установчих Зборів 12.11-5.12.1917 г.

назва партії, блоку

голосів

депут.

виборців місць

Російська соціал-демократична робітнича партія

(об’єднана), Бунд 159527 1,75 0

Російська соціал-демократична робітнича партія

(більшовиків) 933166 10,22 12

Єдність Г.В.Плеханова 13447 0,15 0

Українська соціал-демократична робітнича партія 107613 1,18 9

Поалей Ціон (Робітники Сіону) 17052 0,19 0

Український соціалістичний блок УСДРП и УПСР 2369351 25,94

Українська партія соціалістів-революціонерів 2054349 22,49 81

Російська партія соціалістів-революціонерів (есери) 2058371 22,53 26

Російська трудова народно-соціалістична партія 51662 0,57 0

Об’єднана єврейська соціалістична робітнича партія 25770 0,28 1

Українська трудова партія 3810 0,04 0

Ушицька народна трудовя партія 284 0,003 0

Інші дрібні соціалістичні партії 30600 0,33 0

Конституційно-демократична партія Росії (кадети) 290837 3,18 2

Чернігівський блок громадських діячів 12050 0,13 0

Українська партія соціалістов-федералістів 31406 0,34 0

Селянські групи (Рада селянських депутатів

м. Сміла, Сквірський відділ Української с

елянської спілки, мглинські селяни,

Чернігівське трудове селянство) 2658 0,03 0

Німецькі національні політичні блоки 59230 0,65 0

Мусульманський національний комітет Криму 68581 0,75 1

Грецькі національні політичні блоки 9143 0,10 0

Всеросійська торгово-промислова спілка 9586 0,10 0

Всеросійська спілка земельних власників 121131 1,33 0

Блок Російських виборців 48758 0,53 0

Український національний блок 1070 0,01 0

Інші 654696 7,17 2

Всього

9134148 65,0 134

Майже без перерви проходили й

власне українські вибори до Всеук-

раїнських Установчих Зборів (27 груд-

ня 1917 р. та 16 січня 1918 р.).

Всього у цих виборах прийняло

участь 4 мільйони 552 тисячі 683 ук-

раїнськиї виборця.

Впевнену перемогу отримали ук-

раїнські есери, за яких проголосувало

понад 2 млн. 720 тисяч виборців. Тро-

хи більше 800 тисяч голосів було пок-

ладено до скарбнички більшовиків

Ці вибори принесли наступні ре-

зультати.

Вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів 27.12.1917-16.01.1918 гг.

назва партії, блоку

% голосів депутатських

виборців мандатів

Українська соціал-демократична робітнича партія менше 0,5 1

Бунд менше 0,5 1

Українська партія соціалістів-революціонерів 59,75 115

Російська партія соціалістів-революціонерів менше 0,5 1

Російська соціал-демократична робітнича партія

(більшовиків) 17,66 34

Селянські політичні блоки 1,56

Конституційно-демократична партія Росії менше 0,5 1

Блок Російських виборців менше 0,5 1

Всеросійська спілка земельних власників менше 0,5 1

Об’єднана єврейська соціалістична робітнича партія 4,67 9

Польські національні політичні блоки 2,60 5

Всього 172

адянські часи в Україні, як і

на теренах інших республік

СРСР характеризувалися розбудовою

влади за моделлю ідентитарної демок-

ратії, коли вся влада належала тільки

одній партії – Комуністичній.

В таких умовах вибори носили

виключно декоративний характер і

набували характер хіба що народного

плебісциту. До бюлетенів включалося

тілько по одному кандидату від блоку

комуністів та безпартійних і навіть

формальна можливість проголосувати

проти цього кандидата жорстко конт

ролювалася тоталітарним режимом.

Більше того – ідеологічною місією ви-

борів в СРСР було “всенародне схва-

лення” політики КПРС.

6.2. Вибори до Верховної Ради України 1938 - 1990 рр.

Вибори до Верховної Ради України 26 червня 1938 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 17387683 99,54 304

Проти 80226 0,46 -

Всього прийняло участь виборців 17467909 99,61 304

Вибори до Верховної Ради України 9 лютого 1947 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 21431528 99,48 415

Проти 111832 0,52 -

Всього прийняло участь виборців 21543360 99,95 415

Вибори до Верховної Ради України 25 лютого 1951 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 23092455 99,91 420

Проти 21251 0,09 -

Всього прийняло участь виборців 23113706 99,99 420

Вибори до Верховної Ради України 27 лютого 1955 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 25337017 99,89 435

Проти 27217 0,11 -

Всього прийняло участь виборців 25364234 99,99 435

Вибори до Верховної Ради України 1 березня 1959 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 28565343 99,87 457

Проти 37204 0,13 -

Всього прийняло участь виборців 28602547 99,98 457

Вибори до Верховної Ради України 3 березня 1963 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 29578220 99,86 469

Проти 40954 0,14 -

Всього прийняло участь виборців 29619174 99,97 469

Вибори до Верховної Ради України 12 березня 1967 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 30858834 99,93 469

Проти 22396 0,07 -

Всього прийняло участь виборців 30881230 99,98 469

Вибори до Верховної Ради України 13 червня 1971 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 32713782 99,96 484

Проти всіх 12578 0,04 -

Всього прийняло участь виборців 32726360 99,99 484

Вибори до Верховної Ради України 15.06.1975 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 34158402 99,97 570

Проти всіх 10383 0,03 -

Всього прийняло участь виборців 34168785 99,99 570

Вибори до Верховної Ради України 24.02.1980 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 35679374 99,98 650

Проти всіх 6829 0,02 -

Всього прийняло участь виборців 35686203 99,99 650

Вибори до Верховної Ради України 24.02.1985 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Блок Комуністів та Безпартійних 36508343 99,99 650

Проти всіх 4465 0,01 -

Всього прийняло участь виборців 36512808 99,99 650

Вибори до Верховної Ради України 4.03.1990 г.

назва партії, блоку

отримано голосів

депутатських

виборців мандатів

Комуністи, Безпартійні, Незалежні 31560229 100,0 450

Всього прийняло участь виборців 31560229 84,69 450

6.3. Вибори до Верховної Ради України 27 березня – 3 та 10 квітня

1994 р.

ерше партійне структурування

українського парламенту від-

бувалося ще в стінах Верховної Ради

країни ХІІ скликання (зараз – ВРУ І

склакання), коли після проголошення

незалежності України було створено

перші депутатські групи та фракції.

На кінець каденції Верховної Ради

України ХІІ (І) скликання молоді

українські партії сформували такі

депутатські фракції (назва фракції, її

чисельність та відсоток мандатів):

Компартія України –163 (37,6%)

Народний рух

України за перебудову – 56 (12,9%)

Соціалістична партія – 30 (6,9%)

Селянська партія – 29 (6,7%)

Українська

Республіканська партія – 22 (5,1%)

Однак слід зазначити, що таке

структурування носило самопливний

характер, оскільки відбувалося в про

цесі зміни суспільної свідомості, а не в

результаті народного волевиявлення.

Перше реальне партійно-політичне

структурування українського суспіль-

ства відбулося за результатами виборів

1994 р. Хоча ці вибори й відбувалися

за суто мажоритарною системою, од-

нак українські партії досить активно

впливали на перебіг виборчої кампанії,

повсюди висуваючи своїхкандидатів

та агітуючи за них.

Ми наводимо статистичні дані ре-

зультатів другого туру виборів (по

окремих округах, зазначених зірокою

– результати довиборів) із зазначенням

до двох переможців першого туру, щоб

продемонструвати накал політичної

боротьби.

Цікаво буде проаналізувати також

перший досвід (у кого вдалий, у кого

– ні) здобуття народної підтримки ві-

домими сьогодні українськими полі-

тиками. Так, наприклад, по 336 Во-

лодимирецькому виборчомуокрузі на

Рівненщині Компартія України висуну-

ла першого секретаря РК КПУ Віталія

Івановича Луценка, а в той же час від

Соціалістичної партії по Вересневому

виборчому округу № 333 в Самому Рів-

ному балотувався його син Юрій. Оби-

два програли. Батько – голові колгоспу

“Перше Травня” Сарненського району

Віктору Петрука, а його син – виклада-

чу Рівненського педагогічного інсти-

туту, рухівцю Володимиру Ковтунцю.

Однак здобутий досвід на наступних

виборах приведе таки Юрія Луценка

до складу народних обранців.

Не можна не відзначити й вражаю-

чий результат (найбільший сеед всіх

переможців виборів) кандидата по Со-

лонянському виборчому округу № 105

Павла Лазаренка. Павло Іванович на

рідній Дніпропетровщині майже як за

радянських часів отримав 93,16% го-

лосів виборців.

Дуже високого результату на дови-

борах 8 грудня 1996 р. У Бобринець-

кому виборчому окрузі на Кіровоград-

щині здобула й Гендиректор ЄЕСУ

Юлія Тимошенко (91,1% голосів).

Ще один цікавий факт. На цих ви-

борах кандидати Ігор Юхновський та

Ігор Коліушко (обидва свої вибори

впевнено виграли) створили позапар-

тійне виборче об’єднання “Нова хви-

ля”, виборчим слоганом якого було

гасло “Віримо, знаємо, зможемо!”, яке

через 10 років отримає своє друге жит-

тя у виборчій кампанії Віктора Анд-

рійовича Ющенка.

Слід зазначити, що Верховна Рада

України формувалася досить складно

та довго. З результатами перших двох

турів було обрано ледве більше кон-

ституцйно необхідної (у 300 голосів)

кількості народних депутатів. У ба-

гатьох виборчих округах результати

волевиявлення були оскаржені в суді,

скасовані та призначені довибори, що

відбувалися 19 травня, 24 та 31лип-

ня, 7 серпня, й далі протягом кількох

років.

Результати виборів народних депутатів

Верховної Ради України ІІ скликання за мажоритарними округами

(зірочкою позначено обраних на довиборах протягом 1994-1999 рр.)

Округ Прізвище та Ім’я Партійність Голосів “за” % Результат

001 Медведчук Віктор позапартійний 19532 45,99

001 Морозов Костянтин позапартійний 19126 45,04

002 Лукаш Владислав член НРУ 20922 46,26

002 Щербаков Віктор позапартійний 20496 45,32

003 Бондаренко Олександр позапартійний 23402 54,26

003 Вінцюк Тарас член НРУ 16330 37,87

004 Федорин Ярослав член НРУ 16049 46,3

обрано*

004 Чемерис Володимир позапартійний 14487 41,8

005 Черновецький Леонід позапартійний 32020 80,27

обрано*

006 Будніков Володимир позапартійний 18646 42,74

006 Рудь Микола позапартійний 21497 49,28

007 Добжанський Едуард член НРУ 22836 52,24

007 Чангулі Наталія позапартійна 12857 29,41

008 Бондаренко Володимир позапартійний 25631 44,85

008 Грабар Микола позапартійний 19420 33,98

009 Андрійчук Віктор позапартійний 21712 50,74

009 Креч Едуард позапартійний 14846 34,69

010 Костанчук Дмитро член НРУ 8743 28,23

010 Поїзд Дмитро позапартійний 17125 55,29

011 Коваленко Анатолій позапартійний 32027 64,17

обрано*

012 Данькевич Іван позапартійний 10002 31,6

012 Матвієнко Костянтин член НРУ 18860 59,59

013 Славов Микола позапартійний 26175 53,56

обрано*

014 Карпенко Віталій позапартійний 14201 43,98

014 Кубах Олег позапартійний 12740 39,46

015 Оробець Юрій член УРП 23774 61,66

обрано*

015 Соловей Володимир позапартійний 8014 22,92

016 Горбатюк Мирослав член НРУ 27073 50,43 обрано

016 Мартинюк Володимир член КПУ 21319 39,71

017 Лановий Володимир позапартійний 20809 58,32

обрано

018 Бондарчук Олександр член КПУ 16734 32,88

018 Заєць Іван член НРУ 30517 59,96 обрано

020 Мельник Віктор позапартійний 14588 31,54

020 Черноволенко Олександр член НРУ 25545 55,23

021 Коваленко Віталій член НРУ 9763 41,9

021 Лі Світлана член УРП 9959 42,75

022 Андресюк Борис позапартійний 13885 42,82

022 Грачев Олег член КПУ 11189 34,5

023 Костенко Юрій член НРУ 17264 52,19 обрано

023 Юфа Семен позапартійний 12797 38,68

024 Жумикін Альберт член КПУ 25129 62,29

обрано*

025 Миримський Лев позапартійний 19612 50,5

обрано*

026 Мірошниченко Юрій член КПУ 22559 57,96

обрано*

027 Павленко Едуард член КПУ 32034 79,36

обрано*

028 Карпачова Ніна позапартійна 30532 70,35 обрано

028 Крисов Леонід позапартійний 6533 15,05

029 Пилипенко Микола позапартійний 34274 56,95 обрано

029 Самсонов Борис позапартійний 15561 25,86

030 Раханський Анатолій позапартійний 24084 62,81

обрано*