Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво

Подождите немного. Документ загружается.

370

рядь і використанням прополювальних борінок. У Степу доцільно

розпушувати ґрунт у міжряддях на глибину 6 – 8 см культиватора-

ми КРН-4,2, КРН-5,6, КРН-8,4. Глибоке розпушування (12 – 14 см)

призводить до деякого зменшення врожаю. Тому на відносно чистих

посівах доцільно проводити неглибокі обробітки, а на засмічених —

починати культивацію міжрядь на більшій глибині, поступово змен-

шуючи її. На полях, де бур’яни знищували восени за системою по-

ліпшеного зябу, достатньо одного-двох розпушувань міжрядь.

Десикація.

У посівах соняшнику рослини достигають нерівномір-

но. Через 20 – 25 днів після цвітіння вміст олії в насінні досягає ма-

ксимуму, але накопичення масла триває у міру збільшення маси

насіння, яке закінчується на 35 – 40-й день після цвітіння (фаза фі-

зіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування

води із сім’янки і настає фаза повної (господарської) стиглості. Для

прискорення збирання і одержання сухого насіння посіви обробля-

ють десикантами при середній вологості насіння на пні не більше

30 %. Обприскування рослин десикантами при більш високій воло-

гості насіння погіршує його якості — зменшується маса ядра і вро-

жаю в цілому внаслідок гальмування фізіологічних процесів.

Десикацію проводять через 35 – 40 днів після повного цвітіння

хлоратом магнію (20 кг/га) або реглоном (2 л/га). У вологу осінь, а

також у роки епіфітотійного розвитку кошикових форм гнилі збіль-

шують норми хлорату магнію до 25 – 30 кг/га, або реглону — до

2,5 – 3 л/га.

Для кращого прилипання десикантів на гектарну норму препа-

рату додають 50 – 70 мл агралу-90. При авіаобробці посівів препа-

рат розчиняють у 100 л води на 1 га або в 300 л/га при обприску-

ванні тракторними обприскувачами ОВТ-1В, ОВС-А. Проте норму

дефіцитних препаратів можна наполовину зменшити в суміші з

аміачною селітрою. Десикація дає змогу прискорити початок зби-

рання соняшнику на 7 – 8 днів, не зменшуючи врожаю насіння та

виходу олії.

Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків

хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Аналогічні результати одержано при використанні реглону в су-

міші з аміачною селітрою. Після десикації вологість кошиків змен-

шувалася більш як утричі.

Десиканти діють швидше при середньодобовій температурі по-

над 13 – 14 °С. Обробляти посіви ними треба в нежаркий час доби

до 9 – 10 і після 15 – 16 год. З екологічної точки зору захід небажаний.

Збирання врожаю.

Урожайність соняшнику залежить від строку

збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологістю на-

сіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через

7 – 10 днів після обробки посівів хлоратом магнію і через 5 – 6 днів

— реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння

371

знижується до 12 – 15 %. Збирають соняшник у фазі господарської

стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посі-

вах 12 – 16 %, а з бурими й сухими — 85 – 88 %. У Степу починають

збирати соняшник при середній вологості насіння 12 – 14 %, у Лісо-

степу — 16 – 18 %.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин

десикантами. Тому збирання їх починають при вологості насіння

17 – 19 %, а у вологу осінь — 20 – 22 %.

За 2 – 3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розби-

вають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні

магістралі.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни СК-5

«Нива» із спеціальними пристроями ПСП-1,5М чи 34-103А та уні-

версальними ПУН-5 для подрібнення і розкидання стебел по полю.

Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і

ПСП-10. Щоб насіння менше обрушувалось і подрібнювалось, часто-

ту обертання барабана на комбайнах СН-5 «Нива» встановлюють на

рівні близько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших ком-

плексах треба додатково обробити на машинах вторинного й остаточ-

ного очищення — СВУ-5, СМ-4, а також на пневмосортувальних

столах ПСС-2,5, БПСУ-3.

Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висівання

заданої кількості насінин у рядки і позбавляє від необхідності про-

ривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соня-

шнику його вологість має бути не більшою 7 – 8 %.

Зрошення. В посушливих умовах України жоден захід не впли-

ває так на підвищення врожайності соняшнику, як зрошення.

В Україні основні площі зрошуваних посівів соняшнику розміщені в

АР Крим, Одеській, Харківській, Миколаївській, Херсонській, Запо-

різькій, Дніпропетровській та Донецькій областях.

Для формування врожаю 26 – 30 ц/га соняшник використовує

4500 – 5000 м

/га води, в тому числі в період сходи — формування

кошика 20 – 30 %, формування кошика — цвітіння 40 – 50 і цвітін-

ня — достигання 30 – 40 %. У роки із середньою забезпеченістю во-

логою достатньо провести 2 – 3, а в посушливі 3 – 4, іноді 5 вегета-

ційних поливів. На кожний полив дощуванням витрати води станов-

лять відповідно 500 – 600 і 500 м

/га, по борознах — 600 – 700 м

/га.

Час проведення вегетаційних поливів визначають за вмістом вологи

в ґрунті з тим, щоб підтримувати вологість на постійному рівні —

60 – 70 % НВ до цвітіння і 75 – 80 % від цвітіння до початку дости-

гання.

Ефективніше поливати посіви по попередньо нарізаних у міжря-

ддях щілинах. Для їх нарізання використовують культиватор

КРН-4,2, обладнаний долотоподібними робочими органами. Поли-

372

вають дощувальними агрегатами ДДА-100М, ДДА-100МА і широ-

козахватними «Фрегат», «Днепр» (ДФ-120).

При поливі дощуванням треба враховувати, що краплі води, які

залишаються на листках, під прямими сонячними променями діють

подібно до лінзи, тому в цих місцях листки обпалюються і тканина

їх гине, зменшується площа асиміляції. Тому не варто поливати со-

няшник дощуванням у сонячні дні.

При вирощуванні соняшнику на зрошуваних землях збільшують

норми добрив. Кращі результати дає норма N

120

, а на темно-

каштанових ґрунтах півдня — N

120

29. Затрати сукупної енергії та біоенергетична ефективність

вирощування соняшнику за традиційною і альтернативною

технологіями у південній частині правобережного Лісостепу

(с. Бабанка Уманського району Черкаської обл.; попередник —

ярі колосові; врожайність за традиційної технології 32,6 ц/га,

за альтернативної — 31,4 ц/га)

Технологія

Агрозаходи

тради-

ційна

альтер-

нативна

Примітки

Лущення стерні 483 483 Дисковим знаряддям

Повторне лемішне лущення 711 711

Внесення добрив (N

) 9400 9400 Восени під зяблеву оранку,

хімікати

Зяблева оранка 729 729

Весняне боронування із

шлейфуванням 160 160

Передпосівна культивація 285 285

Те саме з одночасним внесен-

ням гербіцидів

2374 — Трефлан, прометрин

Підготовка насіння: повітря-

но-теплове обігрівання, каліб-

рування

516

565

516

565

Енергоємкість насіння

(10 кг/га + робота технічного

обслуговуючого персоналу)

До- і післясходове боронуван-

ня — 242

У два сліди до і два після

появи сходів

Міжрядні обробітки — 1071 Шарування, обробіток з при-

сипанням захисних смуг,

обробіток з підгортанням

рослин

Обробіток пестицидами 620 — Ронілан, фундазол, мета-

фос + робота техніки, обслу-

говуючого персоналу

Десикація 1654 — Хлорат магнію (10 кг/га),

реглон (1 л/га)

Збирання врожаю 688 670 Дон-1500 з ПСП-8 або

ПСП-10

Усього 18 285 14 932

Економія сукупної енергії,

МДж/га — 3352

Економія, % — 18,33

Вихід валової енергії (ВЕ),

МДж/га 96 015 94 328

Вихід обмінної енергії (ОЕ) 72 011 70 746

Енергетичний коефіцієнт 5,25 6,32

Коефіцієнт енергетичної ефек-

тивності

3,94 4,74

373

Густота посіву на час збирання урожаю має становити 55 – 60

тис./га рослин.

Весняний передпосівний обробіток ґрунту, строки й способи сів-

би, прийоми догляду за посівами соняшнику такі самі, як і без зро-

шування. Тільки більшу увагу треба приділяти знищенню бур’янів.

За даними наукових установ, зрошування в Україні сприяє під-

вищенню врожаю насіння соняшнику на 10,1 – 12,6 ц/га.

Оранка на глибину 30 – 32 см із щілюванням, внесення гною

20 т/га і N

120

, густота посівів 60 тис./га рослин і чотири веге-

таційні поливи по нарізаних у міжряддях щілинах при зрошуваль-

ній нормі 2100 м

/га забезпечили на Миколаївській сільськогоспо-

дарській дослідній станції врожай 42,1 ц/га насіння.

У південному Степу в умовах зрошення ефективне вирощування

соняшнику в поукісних посівах після озимої пшениці, жита на зе-

лений корм, ріпаку та інших культур.

Біоенергетична ефективність вирощування соняшнику. Прак-

тика господарств Степу і Лісостепу України свідчить про високу

ефективність механічного догляду за посівами і боротьби з

бур’янами. Якщо на посівах не застосовувати пестициди й ретар-

данти, врожайність соняшнику може знижуватись на 5 – 7 %.

Однак при цьому значно знижуються затрати сукупної енергії на

вирощування і зростають показники біоенергетичної ефективнос-

ті культури (табл. 29), а також забезпечується одержання еколо-

гічно чистої продукції.

2.3.3. РИЦИНА

Господарське значення. В насінні рицини накопичується 50 –

55 % олії. Вона містить 81 – 96 % гліцеридів рицинолевої кислоти,

яку не виявлено в інших оліях.

Рицинова (касторова) олія належить до групи невисихаючих

(з йодним числом 82 – 86), дуже в’язка, слабко розчиняється в бен-

зині та інших органічних розчинниках, не застигає при низьких

температурах (мінус 12 – 18 °С), спалахує при високих температу-

рах (плюс 300 – 310 °С). Тому вона є неперевершеним за якістю мас-

тильним матеріалом, особливо для авіаційних моторів і механізмів,

що працюють у складних умовах півночі.

Рицинову олію використовують у різних галузях промисловості, а

також в медицині для виготовлення ліків.

Олію одержують з насіння рицини гарячим або холодним пресу-

ванням. Гаряче пресування забезпечує більший вихід олії, проте

якість її гірша, бо в олію з насіння потрапляють отруйні речовини —

дуже токсичний білок рицин та алкалоїд меншої токсичності — ри-

цинін. Тому така олія придатна тільки для технічних потреб. Для

374

виготовлення ліків використовують касторову олію, відпресовану

холодним способом. Давно відома касторова олія в медицині як

проносний засіб.

Макуха рицини отруйна незалежно від способу виготовлення і

для годівлі тварин (крім лисиць) без спеціальної обробки (детокси-

кації) непридатна. Вона містить близько 45 % білка і є цінною сиро-

виною для виготовлення клею, який використовують у деревооброб-

ній та інших галузях промисловості. У сільському господарстві з

рицинової макухи виготовляють принади для шкідників та вносять

її в ґрунт як добриво (містить близько 7 % азоту та 1,7 % фосфорної

кислоти).

У стеблах рицини багато калію та інших поживних речовин, то-

му при заорюванні їх в подрібненому вигляді значно підвищується

родючість ґрунту.

Листя рицини можна використовувати для вигодовування де-

яких видів шовкопряду (ері), які виробляють жовте волокно.

Походження. Рицина походить з Африки. Ще в глибоку давнину

її почали вирощувати в Єгипті, звідки вона поширилася в Азію,

Америку, Європу.

Світова площа посівів рицини становить близько 1,5 млн га,

найбільше їх у Бразилії, Індії, Таїланді та інших країнах тропічного

поясу. З країн помірного клімату рицину висівають у Китаї, Ірані,

Туреччині, Югославії, Румунії, Болгарії.

В Україні рицину почали вирощувати з часів радянської влади.

Площі посівів було доведено до 110 – 120 тис. га. Зосереджуються

вони в південних областях України: Херсонській, Запорізькій, Ми-

колаївській, Одеській, Дніпропетровській та АР Крим.

Урожайність рицини в Україні при застосуванні високої агротех-

ніки досягає 8 – 14 ц/га і більше, а в умовах зрошення зростає у два-

три рази.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Рицина (Ricinus com-

munis) належить до роду Ricinus, родини молочайних (Euphor-

biaceae). У країнах з тропічним та субтропічним кліматом вона рос-

те й розвивається як багаторічна рослина з деревоподібним стеблом

до 10 – 12 м заввишки та 20 см в діаметрі. Тривалість життя її тут

досягає 10 років. У районах з помірним кліматом (південь України)

рицину вирощують як однорічну рослину 1 – 3 м заввишки (рис. 55).

Рід Ricinus поділяється на три види:

дрібноплідний

(Ricinus mi-

crocarpus g. Pop.),

крупноплідний

(Ricinus macrocarpus g. Pop.) і

за-

нзибарський

(Ricinus sancibarinus g. Pop.). Найбільше поширені в

Україні дрібноплідний і крупноплідний види. Кожен з цих видів

поділяють на підвиди й екотипи. В Україні вирощують рицину двох

підвидів:

персидського

(Ricinus microcarpus ssp. persicus g. Pop.) і

сангвінеус

(Ricinus macrocarpus ssp. sanguineus g. Pop.).

Насіння сортів персидського підвиду починає проростати при

8 – 10 °С, у більш теплолюбного підвиду сангвінеус — при 12 – 13 °С.

375

В польових умовах сходи при температурі ґрунту 10 – 12 °С

з’являються через 20 – 25 днів, при 14 – 16 °С — через 12 – 14, а при

18 – 20 °С — через 9 – 11 днів.

Сходи рицини гинуть при мінус 1 °С, а осінні заморозки мінус

3 °С гублять дорослі рослини.

В умовах Степу України рицина до настання осінніх заморозків

встигає достигнути.

Рицина — короткоденна світлолюбна рослина. Нестача світла у

фазі 2 – 3 листків (період формування генеративних органів) нега-

тивно позначається на її продуктивності. Затінення сходів

бур’янами, а також взаємозатінення затримує формування репро-

дуктивних органів. Тому дуже важливо своєчасно сформувати оп-

тимальну кількість рослин на площі та вчасно знищувати бур’яни.

Рицина погано витримує як ґрунтову, так і повітряну посуху. Для

формування середнього врожаю рицини потрібно, щоб за період ве-

гетації випало не менше 180 – 200 мм опадів. Найбільшої кількості

води рослини потребують у фазі цвітіння та наливу насіння. У цей

період, який у рицини є критичним, під час посухи відмирає листя,

обпадають квітки та коробочки.

Оптимальна вологість ґрунту по періодах вегетації коливається в

межах 70 – 80 – 70 % НВ, транспіраційний коефіцієнт — від 300 до 630.

Рис. 55. Рицина:

— загальний вигляд;

— квітки і плоди (

— жіночий бутон,

— жіночий напіврозкритий

бутон,

— чоловічий бутон,

— чоловіча квітка,

— жіноча квітка,

— коробочка з шипами,

— коробочка без шипів,

— розтріснута коробочка,

— одне гніздо коробочки,

— насіння)

376

Рицина вибаглива до умов мінерального живлення. За виносом

поживних речовин вона в 2 – 4 рази перевершує озиму пшеницю.

З утворенням 1 т насіння вона виносить з ґрунту 64 – 68 кг азоту,

14 – 20 кг фосфору і 52 – 56 кг калію. Більше поживних речовин ри-

цина засвоює в другій половині вегетації.

Рицина добре росте на ґрунтах родючих, достатньо аерованих, з

нейтральною реакцією, легких і середніх за механічним складом і

погано — на засолених, глинистих, заболочених.

Сорти рицини, районовані в Україні: ВНІІМК 165 поліпшений,

Громада, Донська крупнокістна, Кубанська 15, Хортицька 1, Щер-

бинівська та ін.

Технологія вирощування. На півдні України кращим місцем для

рицини в польових сівозмінах є ланки: пар чорний — пшениця ози-

ма — рицина та кукурудза на силос — горох — рицина. Не рекоме-

ндується сіяти рицину після соняшнику та кукурудзи на зерно.

Удобрення.

Одним з важливих засобів підвищення врожаїв ри-

цини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припо-

сівне внесення мінеральних добрив, найбільший приріст урожаю

забезпечує норма N

. За посушливого клімату степової зони

України та підвищеного вмісту у ґрунтах калію під зяблеву оранку

вносять переважно азотні й фосфорні добрива в нормі N

40–60

60–90

Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні

прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.

Обробіток ґрунту.

Основний обробіток ґрунту під рицину прово-

дять з урахуванням попередника та необхідності знищення багато- і

однорічних бур’янів, а також запобігання водній та вітровій ерозії

ґрунту.

На полях, засмічених однорічними бур’янами, проводять 2 – 3

дискових лущення стерні на глибину 6 – 8 або 8 – 10 см. Перший

раз обробляють ґрунт лущильниками відразу після збирання попе-

редника, наступні — в міру з’явлення бур’янів. На зяб орють у дру-

гій половині вересня — першій половині жовтня на глибину

25 – 27 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, застосо-

вують систему пошарового обробітку ґрунту за допомогою культива-

тора (КПШ-9 або КПЭ-3,8) на глибину 6 – 8 та 10 – 12 см. Після по-

вторного відростання бур’янів орють плугами з передплужниками

на глибину 30 – 32 см, а на ґрунтах з невеликим гумусовим горизон-

том — на всю глибину орного шару.

Найповнішого знищення багаторічних бур’янів досягають у сис-

темі зяблевої підготовки ґрунту з використанням гербіциду 2,4-Д.

Його вносять у нормі 1,5 – 2 кг/га д. р. після лущення при масовому

відростанні бур’янів. Поле, оброблене гербіцидом 2,4-Д, орють не

раніш як через 10 – 15 днів.

На ерозійно небезпечних ділянках найефективнішим способом

обробітку ґрунту під рицину є розпушування плоскорізами із зали-

377

шенням стерні на поверхні ґрунту. Система протиерозійних обробіт-

ків складається з 2 – 3 мілких (на 8 – 10 або 10 – 12 см) розпушувань

ґрунту культиваторами-плоскорізами (КПШ-5 або КПШ-9) та гли-

бокого (на 25 см) безвідвального розпушування за допомогою плос-

коріза-глибокорозпушувача (КПГ-250 або КПГ-150).

При плоскорізному обробітку треба обов’язково застосовувати ви-

сокоефективні гербіциди, без внесення яких посіви рицини значно

забур’янюються.

На ґрунтах, які мають сприятливі фізичні властивості, та на чис-

тих від бур’янів полях рицина, як правило, мало реагує на зміну

глибини та спосіб основного обробітку ґрунту. Лише за достатнього

зволоження та відсутності повітряної посухи глибока оранка на

30 – 32 см забезпечує приріст урожаю на 10 – 12 % порівняно з уро-

жаєм за звичайної оранки на 22 – 25 см. Поглиблення орного шару

чорноземних ґрунтів під рицину більше ніж на 30 см неефективне,

оскільки урожай при цьому не підвищується, а затрати праці й за-

собів зростають.

Весняний обробіток ґрунту.

Основним завданням весняної підго-

товки ґрунту є максимальне збереження запасів води в ньому, за-

безпечення сприятливих умов для загортання насіння на потрібну

глибину та очищення поля від бур’янів.

Таким чином, передпосівну підготовку ґрунту під рицину слід

проводити залежно від фізичного стану ґрунту та його забур’яне-

ності. Коли поле не засмічене багаторічними бур’янами, як прави-

ло, проводять ранньовесняне боронування та одну передпосівну

культивацію. На ґрунтах, які переущільнюються до весни, на пога-

но виораному брилистому зябу, а також на полях, дуже засмічених

падалицею озимих культур або коренепаростковими бур’янами, за-

стосовують дві культивації — ранньовесняну та передпосівну на

глибину загортання насіння.

У боротьбі з бур’янами використовують також гербіциди — тре-

флан і нітран. Ці препарати знищують як односім’ядольні (просо

куряче, мишій зелений), так і двосім’ядольні бур’яни (щириця біла

й загнута, лобода біла, курай, березка польова та ін.). Оптимальна

норма трефлану й нітрану на легких ґрунтах 6, а на середніх і важ-

ких — 8 кг/га за препаратом. Якщо гумусу в ґрунті більше 5 %, за-

значені норми можна збільшити на 1 кг/га.

Вносять гербіциди під передпосівну культивацію або через 5 – 7

днів після сівби рицини з одночасним загортанням препарату у

ґрунт важкою бороною у два сліди. Коли затримується загортання

трефлану або нітрану в ґрунт навіть на 10 – 15 хв, ефективність їх

різко зменшується, бо вони швидко випаровуються і розкладаються

на сонячному світлі.

Сівба.

Для сівби використовують кондиційне (рН 1 – 3) насіння

районованих і перспективних сортів або гібридів першого покоління

378

), схожість якого не менше 80 %, чистота 98 %. Перед висіванням

насіння піддають сонячно-повітряному обігріванню і протруюють

бенлатом (2 кг/т) чи іншими протруювачами, застосовуючи спеціаль-

ні потруювальні машини АПС-4, ПСШ-3, ПСШ-5.

Оптимальним є строк сівби рицини, коли ґрунт на глибині загор-

тання насіння прогрівається до 8 – 10 °С і спостерігається подальше

потепління.

Норма висіву

насіння рицини залежить від рекомендованої гус-

тоти рослин на 1 га посіву. Оптимальною густотою рослин на час

збирання урожаю вважається: для середньогалузистих сортів —

50 – 60, сильно галузистих — 30 – 40 тис./га.

З урахуванням польової схожості насіння та можливого пошко-

дження рослин у період вегетації норму висіву схожого насіння збіль-

шують проти оптимальної густоти посіву на 15 – 20 %.

Сіють рицину сівалками СУПН-8, СУПН-12 або СПЧ-6М в агре-

гаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-70С при ширині міжрядь

70 см, а також спареними сівалками в агрегаті з тракторами Т-150,

ДТ-75М. Глибина загортання насіння на ґрунтах важкого механіч-

ного складу у вологу весну 6 – 8 см, на легких ґрунтах у суху пого-

ду — на 10 – 12 см.

Тривалість оптимального строку сівби рицини для одного поля —

один-два дні, для господарства 5 – 6 днів. Розрив між передпосівною

культивацією і сівбою — не більше одного дня.

Швидкість руху агрегату під час сівби сівалкою СУПН-8 стано-

вить 6 – 8, сівалкою СПЧ-6М — 5 – 6 км/год.

Догляд за посівами.

Після сівби рицини, незважаючи на

з’явлення сходів, починають догляд за посівами, захист їх від за-

бур’янення із застосуванням до- і післясходових боронувань. Опти-

мальним строком проведення досходових боронувань вважається

початок проростання бур’янів (фаза ниточки). Боронують поле упо-

перек посіву при швидкості руху агрегату 5 – 6 км/год зубовими бо-

ронами у період, коли насіння рицини проросло, але паростки зна-

ходяться на 5 – 6 см нижче поверхні ґрунту. Оптимальна глибина

боронування 4 – 5 см.

При утворенні щільної ґрунтової кірки після великих дощів на

важких ґрунтах доцільно провести поверхневе розпушування голча-

стими дисками КЛТ-28, встановленими на просапний культиватор.

Іноді застосовують досходову суцільну (сліпу) культивацію з ви-

користанням парових культиваторів. Проведення її допускається

тоді, коли насіння рицини утворило корінець не довше 1,5 см.

У післясходовий період при потребі сходи боронують і проводять

міжрядні культивації. Боронувати сходи рицини слід у фазі 2 – 3

справжніх листків у денні години (коли зменшується тургор і рос-

лини стають менш ламкими) легкими або середніми боронами впо-

перек рядків із швидкістю руху агрегату не більше 4 км/год.

379

При дворазовому боронуванні посівів (до сходів та після сходів)

за сприятливих умов гине до 90 % сходів однорічних бур’янів.

Для першої культивації міжрядь (у фазі 2 – 3 листків) культива-

тор обладнують просапними борінками КЛТ-38, які встановлюють

по рядках посіву.

Кількість культивацій міжрядь залежить від забур’яненості по-

сіву. На чистих полях обмежуються однією культивацією на глиби-

ну 8 – 10 см, на забур’янених повторюють культивації. Незалежно

від засміченості посіву міжряддя обов’язково обробляють на серед-

ніх та важких за механічним складом ґрунтах.

Зрошення.

Рицина добре реагує на зрошення і за умов правиль-

ного режиму поливів продуктивність її підвищується в 2 – 3 рази і

більше, при цьому значно зростає вміст жиру в насінні.

В умовах зрошення найпридатніші сорти ті, які рано починають

галузитись.

Кращим місцем рицини в польових зрошуваних сівозмінах є

ланки: кукурудза молочно-воскової стиглості — озима пшениця —

рицина; люцерна — озима пшениця — рицина; горох — озима пше-

ниця — рицина.

Удобрення.

На зрошуваних землях рицина добре реагує на міне-

ральні добрива. Найбільший коефіцієнт їх використання забезпечує

внесення під рицину повного або азотного і фосфорного добрив у

співвідношенні N : P

: K

O як 1 : 1,5 : 1. Азотні й фосфорні добри-

ва на зрошуваних землях вносять у нормі N

60–80

90–120

. Калійні доб-

рива малоефективні, тому що рицина добре використовує природні

запаси калію з ґрунту. Під час сівби в рядки вносять по 0,5 ц/га гра-

нульованих азотних і фосфорних добрив.

Підживлення рицини ефективне тільки до цвітіння, тому прово-

дять його одночасно з першим розпушуванням міжрядь. Для цього

краще використовувати амофос по 30 – 40 кг/га в перерахунку на

оксид фосфору (Р

Обробіток ґрунту.

Зяблеву оранку під зрошувану рицину треба

проводити на глибину 27 – 30 см. Приріст урожаю порівняно з уро-

жаєм за звичайної оранки (на 20 – 22 см) становить 1,7 ц/га.

Дуже ефективне на чорноземах південних солонцюватих щілю-

вання зябу. Приріст урожаю після цього агрозаходу досягав 3 ц/га

(16 %) від звичайної оранки і 4 ц/га (19,4 %) — від глибокої. Щілини

нарізають упоперек напрямку оранки через 70 – 140 см на глибину

55 – 60 см.

Навесні за нормального доспівання ущільненого ґрунту і значної

забур’яненості падалицею озимих культур проводять першу куль-

тивацію чизель-культиватором на глибину 14 – 16 см з одночасним

коткуванням кільчасто-шпоровим котком безпосередньо перед сів-

бою рицини на глибину загортання насіння.