Зеркалов Д.В. Використання палива та енергії. Довідник

Подождите немного. Документ загружается.

безпечення задовільного розпилювання в форсунку додатково подають пару.

Подача пари при витраті мазуту більш як 70% номінальної якості розпилюван-

ня не покращує. Потрібний ефект при цьому забезпечується тільки за рахунок

підвищення тиску мазуту.

Для ефективної експлуатації форсунок треба попереджувати їх закоксову-

вання. Встановлено, що шар коксу утворюється внаслідок нагрівання мазуту від

стінок форсунок. Із збільшенням температури стінок відбувається інтенсивне

відкладання смоли і утворення шару коксу. Температура стінки головки форсу-

нки залежить від його розташування відносно зрізу амбразури. Для запобігання

перегрівання головку форсунки слід розташовувати на відстані 100 мм від зрізу

амбразури. Таке розташування головки форсунки дозволяє зменшити темпера-

туру стінки до 200 °С і

різко знизити термоокислювальні процеси. При заглиб-

лені головки форсунки у склепіння амбразури на 100 мм температура стільки

металу підвищується на 500 °С, що призводить до швидкого утворення коксу.

В процесі експлуатації мазутних форсунок слід звертати увагу на стійкість

факела, виключаючи пульсації і нерівномірне заповнення топкового простору.

Причинами пульсації факелу можуть бути обводнення

мазуту, недостатнє його

підігрівання, забруднення фільтрів і сопл форсунок, шлакування амбразур, а та-

кож утворення відкладів на лопатках повітронапрямних апаратів, їх деформації

та інші порушення режиму горіння.

2. Підвищення ефективності камерних топок. Камерні топки застосову-

ють для спалювання газу й мазуту. В ряді випадків у цих топках може спалюва-

тися резервне

паливо (солярове масло або гас). В камерних топках має забезпе-

чуватися повне згоряння палива за умови якомога меншої подачі повітря. Пере-

вага цих топок – можливість швидкого регулювання процесу горіння і відпові-

дно теплової потужності топки і паровидатності котлоагрегату. Камерні топки,

крім того, мають просту будову. їх конструкція порівняно з конструкцією

ша-

рових топок менш металомістка, що визначає значно менші капітальні витрати

при однакових теплонапругах топкового простору.

Основний напрямок підвищення економічності камерних топок –

зменшення їх топкового простору за умови одночасного збільшення екранних

поверхонь. У цьому випадку значно збільшується допустима теплонапруга топ-

кового простору. При використанні камерних топок можливі короткочасні фор-

совані роботи

котла. Камерні топки складаються з топкової камери, променесп-

риймаючих поверхонь нагрівання (екранів), каркасу з обмурком і пальникового

устаткування. Частіше застосовують камерні топки з фронтальним розташуван-

ням пальників. Камерні топки працюють, як правило, під розрідженням. Однак

за останні роки опановані котли малої і середньої потужності. Що працюють

під наддувом. Камерні топки

котлів продуктивністю пари більш за 2т/год обла-

днані екранними поверхнями. Розрізняють бокові, передні, задні і двосвітні ек-

рани.

Пальникове обладнання забезпечує подачу в топку палива і повітря, їх

змішування і згоряння, а також створює умови для повного згоряння палива. В

процесі регулювання продуктивності пальників не повинно бути відривання і

проскоку

полум'я. Рівень шуму, що створюється пальниками, не повинен пере-

вищувати 85 дБ на відстані 1 м від пальника на висоті 1,5 м від підлоги. Газові

пальники можна класифікувати за способом подачі повітря в зону горіння, за

номінальним тиском газу і повітря, тепловою потужністю, відносною довжи-

ною факела.

Залежно від способу подачі повітря розрізняють пальники дифузні, інжек-

ційні середнього і низького тиску з

центральною подачею газу, інжекційні се-

реднього тиску з периферійною подачею газу. Подача газу і повітря в зону го-

ріння дифузного пальника роздільна. Змішування їх відбувається в амбразурі

пальника або в топці одночасно з процесом горіння. Перевагами дифузійних

пальників є простота їх будови і експлуатації, а також безшумність в роботі;

недоліки – велика

довжина факела і підвищений коефіцієнт надлишку повітря.

Принцип роботи інжекційних пальників полягає у підсмоктуванні повітря

всередину пальників за рахунок енергії струменю газу, що виходить з одного

або кількох сопл. Змішування газу з повітрям відбувається в пальнику, в ре-

зультаті чого в топку подається газоповітряна суміш. В пальниках середнього

тиску звичайно

інжектується все повітря, а в пальниках низького тиску –тільки

частина повітря (первинне). Решта повітря (вторинне) надходить у топку вна-

слідок підтримуваного в ній розрідження. Перевагами інжекційних пальників є

задовільне суміішеутвореттття, автоматичне підтримання теплової потужності,

а також відсутність дуттьового вентилятора. Це значно знижує витрати елект-

роенергії на вироблення пари в котельній.

Більшість

інжекційних пальників з центральною подачею газу обладнано

регулюючими заслінками первинного повітря. Інжекційні пальники з перифе-

рійною подачею газу мають сопла, розташовані на периферії трубки-змішувача.

Осі сопл утворюють з віссю змішувача кут 5-25°. В цих пальниках усе повітря

надходить через відкритий кінець змішувача, і тому немає потреби в обладнан-

ні для

регулювання подачі повітря, а також запальник і оглядових вікон. Залеж-

но від тиску повітря розрізняють пальники низького (до 1 кПа), середнього (від

1 до 3 кПа) і високого тиску (понад З кПа). В пальниках низького тиску викори-

стовується природний газ тиском до 5 кПа, середнього – від 5 до 100 кПа й ви-

сокого – понад 100 кПа.

Для

спалювання мазуту застосовують форсунки, які за способами розпи-

лювання палива поділяють на механічні, парові і паромеханічні.

Розпилювання мазуту в механічних форсунках здійснюється за рахунок кі-

нетичної енергії струменя палива. В парових форсунках рідкий, попередньоро-

зігрітий мазут розпилюється струменем пари. В паромеханічних форсунках

розпилювання мазуту відбувається за рахунок ежектуючого струменя пари.

Важливою

характеристикою мазутних форсунок є ступінь розпилювання,

яка визначається розмірами і однорідністю часточок палива. Визначальними

факторами якості розпилювання мазуту в механічних форсунках є тиск палива

перед ними, а в парових – швидкість витікання пари. Ефективність розпилю-

вання мазуту визначається також його в'язкістю, густиною та поверхневим нат-

ягом. В'язкість мазуту перед

форсунками має бути не більш за 3-4°ВУ.

Механічні форсунки компактні, безшумні в роботі і мають високу еконо-

мічність. Однак при використанні таких форсунок до якості мазуту ставляться

підвищені вимоги. Крім того, механічні форсунки характеризуються складною

конструкцією і мають вузький діапазон регулювання продуктивності: 70-100%

при номінальному тиску 2 МПа і 50-100% при номінальному тиску 3.5 МПа.

Щоб запобігти засмічення форсунок, мазут слід, очищати від нерозчинних

часточок, пропускаючи через фільтри з розміром чарунок 0,5x0,5 мм (для фор-

сунок з діаметром сопла меншим за 2,5 мм)

і 1x1 мм (для форсунок з діаметром

сопла більш ніж 2,5 мм).

Парові форсунки характеризуються високою надійністю в експлуатації,

широким діапазоном регулювання продуктивності і гарантують тонке роз-

пилювання мазуту з підвищеною в'язкістю (до 10° ВУ). Витрата мазуту регулю-

ється зміною тиску пари, що подається в форсунку. Воно становить до 0,3 кг

пари на 1 кг

мазуту, що на 2-3% збільшує витрату пари на власні потреби коте-

льної. Внаслідок цього витрачається частина конденсаату і знижується ККД

(нетто) котлоагрегату. В окремих випадках з метою підвищення економічності

роботи котельної для розпилювання мазуту можна застосовувати стиснуте по-

вітря, тиском від 0,4 до 2,5 МПа. Витрата повітря при цьому становить до 0,8 кг

на

1 кг мазуту.

Паромеханічні форсунки характеризуються наявністю двох каналів: мазу-

тного з механічним завихрювачем і насадкою та парового з паровим завихрю-

вачем. При номінальному навантаженні ці форсунки працюють як механічні , а

при зниженому – як паромеханічні. Ці форсунки характеризуються значно ме-

ншою витратою пари на розпилювання мазуту (близько 0,02-0,03 кг/кг). На під-

приємствах широко застосовують газомазутні пальники типу ГМГ та ГМГм. Ці

пальники характеризуються стійким горінням палива в діапазоні навантажень

від 20 до 100%, малими коефіцієнтами надлишку повітря при низьких наванта-

женнях, а також низьким аеродинамічним опором вторинного повітря. Недолі-

ком є нерівномірність розподілу повітряного потоку, що призводить до необ-

хідності індивідуального регулювання зон первинного

і вторинного повітря.

Модернізовані газомазутні пальники мають газороздавальну насадку і повітро-

напрямний завихрювач.

Використання таких пальників замість пальників типу ГМГ дозволяє зни-

зити коефіцієнт надлишку повітря в топках від 1,15 до 1,05 і підвищити ККД

котлоагрегату на 1%. У тих випадках, коли в котельній змінюються вид палива

та номінальна паровидатність котлоагрегатів, слід провадити

перерахунок ха-

рактеристик пальникового обладнання.

У випадку заміни одного газу іншим відхилення тепла його згоряння не по-

винно перевищувати 10%. Для забезпечення заданої теплової потужності паль-

ники треба замінити. Тиск повітря перед пальниками в цьому випадку зміню-

вати не слід, бо його розрахункова витрата практично залишається незмінною.

При зміні тепла згоряння палива не рекомендується на тривалий час зміню-

вати його тиск, бо в цьому випадку порушується співвідношення швидкостей

газу і повітря, а це погіршує процес горіння палива. У всіх випадках переходу

на інший вид газу оптимальні значення тиску газу і повітря слід уточнювати під

час налагоджувальних випробувань котла.

♦ ♦ ♦ ♦ ♦

2.6.

ПЕРЕВЕДЕННЯ КОТЕЛЬНИХ НА ГАЗОПОДІБНЕ ПАЛИВО

Переведення парових котлів на газоподібне паливо спричиняє істотні змі-

ни в роботі котлів: різко збільшується теоретична температура горіння, отже, і

температура факела, яка прямо пропорційна теоретичній температурі горіння.

Зростання температури факела призводить до збільшення тепловіддачі в то-

пці, бо тепловіддача пропорційна значенню температури, піднесеному до че-

твертого степеня. Для екранованих топок переведення на газоподібне паливо

дає змогу значно зменшити коефіцієнт надлишку повітря і призводить до збі-

льшення тепловіддачі, зниження температури газів, що виходять, і підвищення

ККД котла приблизно на 0,08-0,1.

Використання газоподібного палива, крім того, значно знижує відкладка на

нагрівних поверхнях, що також підвищує ККД котла і знижує витрачання пали-

ва. При. переведенні діючих котлів з твердого і рідкого на газоподібне паливо

необхідно виконати такі заходи:

• ретельно почистити внутрішні поверхні нагрівання від накипу і шламу,

а зовнішні – від зольних відкладів; футеровку топки почистити від

шлаку, газоходи – від золи і сажі;

• перевірити вогнетривкість футеровки топки на можливість її роботи

при більш високих температурах (жаропродуктивність газоподібного па-

ли-ва на 150-300 °С вище від твердого);

• встановити у топках і газоходах котлів і печей вибухові клапани (для

парових котлів обов'язкова установка клапанів у топці, на останньому газоході, в

економайзері і золоуловлювачі – не менше двох з мінімальною площею 0,4 м

);

• встановити короткофакельні пальники, які забезпечували б відсут-

ність контакту факела з оточуючими поверхнями нагрівання; зробити надійну

теплову ізоляцію нижньої половини верхнього барабана, зверненого до топки і

до камери догоряння (для котлів ДКВР);

• перевірити пропускну спроможність встановлених на котлі запобіж-

них клапанів (для пари) на максимально можливу паровидатність і при

потребі змінити їх або встановити додаткові;

• обов'язково провадити докотлову обробку живильної води (хімводо-

очищення);

• замінити кип'ятильні труби, спрацьовані на 30% і більше;

• встановити шибери в газоходах з центральними отворами діамет-

ром не менш як 50 мм для попередження можливого накопичення газопо-

вітряної суміші в газоходах непрацюючих котлів;

• обладнати котли автоматичною системою безпеки;

• зробити перевірний розрахунок топкового устаткування за допус-

тимими значеннями об'ємної густини тепловиділення.

Переведення котлів на спалювання газу дозволяє підвищити їх ККД на 8-

20% шляхом зниження втрат тепла від механічної неповноти згоряння палива, а

також зменшення коефіцієнта надлишку повітря.

♦

♦ ♦ ♦ ♦

2.7. ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ГАЗУ В ПАРОВИХ І ВОДОГРІЙНИХ КОТЛАХ

Ефективне спалювання газоподібного палива в парових котлах обумовлене

максимальною величиною тепловіддачі до екранних поверхонь топкової каме-

ри за рахунок випромінювання факела, футеровки і спеціальних проміжних

(вторинних) випромінювачів при забезпеченні необхідної температури продук-

тів згоряння на виході (600–800 °С) для запобігання хімічного недопалу. Наяв-

ність стійкою розрідження в юпці парових котлів малої продуктивності дозво-

ляє використовувати інжекційні пальники, що працюють без вентиляторного

лугія.

Для збільшення тепловіддачі випромінюванням до екранних поверхонь й

підвищення ККД парового котла в топці рекомендується встановлювані вто-

ринні випромінювачі, виконані, наприклад, з ґратчастих стінок у хвостовій її

частині або у вигляді гірок з вогнетривких матеріалів. Такі випромінювачі од-

ночасно є Стабілізаторами горіння, що підвищує повноту згоряння палива і

безпеку його спалювання, особливо при режимі розпалювання котла.

В більшості сучасних котлів світність факела має велике значення для пра-

вильної організації променевого теплообміну в топковій камері. Світність фа-

кела залежить головним чином від якості підготовки газоповітряної суміші в

пальнику. З поліпшенням попереднього змішування газу з повітрям зменшуєть-

ся світність факела, але одночасно підвищується його температура і скорочу-

ється довжина, тобто повне згоряння горючих складових відбувається на коро-

тшій ділянці. Підвищення температури факела не тільки компенсує зменшення

тепловіддачі випромінювання зтрахунок зміни світіння факела (ступеня його

чорноти), але і збільшують її, що особливо важливо у топках обмежених розмі-

рів. Однак, чим менші розміри топки, тим більша небезпека хімічної неповноти

згоряння внаслідок порушення режиму горіння (наприклад, торкання факелом

поверхні нагрівання, зм'ма режимів надходження первинного і вторинного дут-

тьового повітря та ін.). В Зв'язку з цим доцільно використовувати пальники з

попереднім змішуванням газу й повітря, що забезпечує подачу в топку підгото-

вленої паливоповітряної суміші і несвітний факел.

Для котлів з малим ступенем екранування є небезпека зниження надійності

(роботи футеровки через місцеві перегріви. У цьому випадку доцільно викорис-

тати пальники зовнішнього змішування, що дозволяє дещо знизити температу-

ру факела. Зниження температури факела внаслідок підвищення коефіцієнта

надлишку повітря призводить до пер-евитрати палива.

Якщо на підприємстві є газ тільки низького тиску, тоді при використанні

інжекційних пальників для попереднього змішування можна використати лише

частину первинного повітря, а решту – подавати до кореня факела. Від цього

валежить довжина факела і повнота згоряння палива.

Жаротрубні котли мають великий запас води і, отже, високу акумуляційну

здатність щодо тепла, тому їх доцільно використовувати в котельних тих під-

приємств, де можливі зміни витрати пари або води. При наявності газу низько-

го тиску котли обладнують інжекційними пальниками середнього тиску або з

примусовою подачею повітря.

Щоб запобігти перепалу, передню частину жарової труби футерують

вогнетривкою цеглою, довжина футеровки залежить від довжини факела і

складав 1–3 м. Футеровка може бути суцільною або з просвітами у вигляді ґра-

тки, що сприяє інтенсифікації тепловіддачі до жарової труби. Крім того, наяв-

ність футеровки сприяє підвищенню температури в зоні горіння газу і повні-

шому його ЗГОРЯННЮ. У кінці футеровки іноді встановлюють допалювальну

стінку з вогнетривкої цегли завдовжки 1–2 цеглини. Досвід експлуатації свід-

чить про те, що коли в пальнику добре готується паливоповітряна суміш з кое-

фіцієнтом надлишку повітря 1,01–1,05, то допалювальна решітка не потрібна.

Наявність її може призвести навіть до деякого зменшення паровидатності котла

внаслідок зниження прямої віддачі тепла випроміненням, бо допалювальна гра-

тка частково екранує поверхню нагрівання. Якщо пальник не забезпечує якісної

підготовки паливо-повітряної суміші або горіння палива йде при частковому

подаванні в топку вторинного повітря, устаткування допалювальної ґратки до-

цільне. У цьому ви-| падку гратка, підвищуючи температуру в точці і турбулі-

зуючи потоки газопо-і вітряної суміші, створює умови для повнішого згоряння

палива.

Вертиквльно-циліндричні котли мають невелику за об'ємом топкову каме-

ру, яку часто обладнують індукційними пальниками середнього тиску. Відсу-

тність цегляного обмурку поверхні нагрівання ставить підвищені вимоги

для якості процесів підготовки і спалюванню газоповітряної суміші: факел має

бути несвітним з рівномірно розподіленими по довжині температурою і тепло-

виділенням і не

повинен торкатися поверші нагрівання. Крім того, треба врахо-

вувати, що в нижній частині водяної сорочки обов'язкове накопичення шламу,

яке значно знижує інтенсивність тепловіддачі від стінок котла до води і може

призвести до перегрівання стінок. Для запобігання цьому в нижній частині во-

дяної сорочки встановлюють пояс із вогнетривкого матеріалу.

Ефективно використовувати у вертикально-циліндричних котлах інжек-

ційні блочні пальники типу БИГ, що мають невеликі габаритні розміри і не ви-

ступають за кладку топки. Пальники добре зарекомендували себе в роботі при

навантаженнях, близьких до номінальних, і не потребують додаткового регу-

лювання подачі повітря. Відносно невеликі розміри блочних пальників, можли-

вість створення форми устя топки у вигляді вузької щілини і короткий факел

дозволяють встановлювати їх на котлах, які мають мінімальну висоту топкової

камери. Особливо зручні для цих котлів блочні пальники з приставним елемен-

том. У цьому випадку до розпалювання основного пальника запалюють лише

його приставну частину – пальник з одного елемента-змішувача, що має індиві-

дуальне підведення газу. Топка котла прогрівається за рахунок приставного

елемента, створюється стійка тяга, і розпалювання основного пальника відбува-

ється спокійно, без хлопання і проскакування газоповітряної суміші.

Використання блочних інжекційних пальників типу БИГ дуже перспекти-

вне, оскільки вони універсальні і мають високі техніко-економічні показники.

Вони можуть застосовуватися практично в усіх теплотехнічних установках.

Парові котли серії Е (МЗК-7) складаються із верхнього і нижнього кіль-

цевих колекторів, сполучених між собою вертикальними трубами, що розташо-

вані по концентричних колах у шахматному порядку. Перший внутрішній ряд,

що створює циліндричну топкову камеру, складається з екранних труб, встано-

влених з кроком, який забезпечує змогу кріплення труб вальцюванням або зва-

рюванням. Котли призначені для виробітку насиченої пари тиском до 0,9 МПа і

поставляються укомплектованими системою автоматики, живильним насосом,

вентилятором з електродвигуном, газовим пальником і арматурою. Топкова ка-

мера цих котлів працює під наддувом, у топці підтримується надлишковий тиск

0,2–0,5 Па.

Витрата газу регулюється автоматично через два паралельно встановлені

перед пальником електромагнітні клапани, які мають різний діаметр прохідного

отвору. При роботі на номінальному навантаженні газ подається через обидва

клапани. При зниженні навантаження і підвищенні тиску пари в котлі великий

клапан за-кривається і котел працює при мінімальному режимі. Коли необхідно

збільшити тиск пари, відкривається великий клапан і витрата газу збільшується

до номінальної. Співвідношення між мінімальною і номінальною витратою газу

і : 2. Витрата повітря регулюється автоматично заслінкою, яка встановлена на

регістрі і має привід від виконавчого механізму Дуттьове повітря, що надхо-

дить на горіння, попередньо підігрівається при обмиванні зовнішньої обшивки

котла. Газова частина пальника складається з двох труб: основної і запалюваль-

ної. Остання розташована всередині основної, вздовж її осі. Пальник має стабі-

лізатор, виконаний у вигляді плоского диску.

За техніко-економічними показниками парові котли серії Е значно переви-

и-ують жарові і вертикальні водотрубні. В подальшому можлива їх заміна.

Двобарабанні водотрубні котли ДКВР. ККД котлів ДКВР при номіналь-

ному тиску 1,3 МПа становить 0,88–0,89, мінімальний тиск пари має бути не

менше, як 0,5–0,6 МПа для уникнення газової корозії (при охолодженні газів,

що виходять, нижче температури точки роси) й закипання води в чавунних еко-

номайзерах.

Залежно від виду резервного палива здійснюють такі основні заходи пря

гереобладнанні котла ДКВР на газоподібне паливо:

1. При постійній роботі на газоподібному паливі пальники встановлюють

на фронтальній стінці котла, колосникову решітку та інші пристрої для спалю-

вання твердого або рідкого палива демонтують, перетворююч і топку котла в

камерну.

2. При резервуванні рідкого палива на фронті котла встановлюють комбі-

новані газомазутні пальники, що забезпечують швидкий перехід з одного виду

палииа на інший. Обладнання для спалювання твердого палива демонтують.

3. При резервуванні твердого палива зберігають колосникову решітку і всі

пристрої для подачі вугілля та його розподілу на решітці. Газові пальники в

цьому випадку встановлюють на бокових стінках топки, а колосникову решіт-

ку захищають від перегрівання шаром битої вогнетривкої цегли. Пальники мо-

жуть розміщуватися на фронті котла або на поді топки (щілинні або подові па-

льники та ін.).

Якщо ставлять поруч два пальники з фронту котла, їх розташовують так.

щоб потік повітря, що завихрюється, відхиляв факел кожного пальника від ек-

ранних труб до середини топки. Стабілізація горіння забезпечується кераміч-

ними тоне-лями конічної форми. Нижню частину поверхні верхнього барабана

захищають шаром футеровки, камеру догоряння і нижні частини екранів – стін-

ками з вогнетривкої цегли для збереження від випромінювання факела і від від-

кладів, утворюваних при неповному згорянні рідкого палива. Стінку із цегли

викладають на відстані 100 мм від екранних труб у вигляді ґратки.

Якщо у котлі встановлюють 2–3 пальники типу ГМГ, то їх вміщують у

.загальний повітряний короб, одна із стінок якого кріпиться безпосередньо до

фронту котла. Завдяки цьому спрощується конструкція повітропроводів, поліп-

шується рівномірність подачі повітря до пальників і зменшуються втрати тепла

в оточуюче середовище.

При виборі конструкції і місця установки пальників слід прагнути до рів-

номірного розподілу температури і газових потоків у топковому просторі, у

противному разі можливе утворення застійних зон, які знижують ефективність

теплообміну в топці, і призводять до хімічного недопалу.

У котлах ДКВР вирівнювання температурного поля топкового простору і

збільшення діапазону регулювання теплового навантаження можуть бути дося-

гнуті встановленням великого числа (4–8) пальників середньої продуктивності,

але це може призвести до ускладнення обслуговування, необхідності встанов-

лення додаткової захисної апаратури іт. п. Оптимальне число пальників 2–4.

Встановлювати пальники доцільно на фронтальній стінці топки або на її поді.

Допускається (хоч і менш бажано) розміщувати їх на одній з двох бокових сті-

нок топки. З метою інтенсифікації теплообміну пальники слід встановлювати

так, щоб між високотемпературним факелом і екранними поверхнями не було

значних за товщиною шарів холодніших продуктів згоряння, що поглинають

тепловий потік від факела.

Якщо котельна працює тільки на газоподібному паливі, застосовують паль-

ники типів ГА, ГГВ або ИГК. їх встановлюють на фронті котла і як стабілізую-

чий пристрій застосовують циліндричний тунель завдовжки водну цеглу і діа-

метром, що дорівнює півтора діаметра устя пальника. Колосникову решітку пе-

рекривають двома рядами вогнетривкої цегли з азбестовою прокладкою між

ними. Нижня частина екранних трубок захищена решітчастими стінками із ша-

мотної цегли заввишки близько 1,5 м. У фронтальній стінці передбачені отвори

для запальника (фотодатчика).

Коли резервним є тверде паливо і необхідно зберегти устаткування тепло-

во-доподачі, пальники встановлюють на бокових стінках топки. Щоб число ви-

далених екранних труб було мінімальним, застосовують пальники з невеликою

одиничною тепловою потужністю (що не зовсім вигідно) або пальники з вузь-

ким устям, на-лриклад, вертикальні щілинні пальники

і блочні типу БИГ. Неве-

лика довжина пальників БИГ дозволяє розмістити їх у цегляному обмурку топ-

ки. Розрахунко вий ККД котлів ДКВР, обладнаних цими пальниками, на номі-

нальних навантаженнях становить 0,9.

З метою підвищення ефективності і надійності розпалювання пальників

доцільно в кожній щілині (тунелі) встановлювати два пальники, один з яких –

одиничний

елемент – розташовувати під основним пальником. Наприклад, за-

мість установки двох пальників БИГ-І-14 в котлі ДКВР-4-13 з кожної сторони

топки рекомендується встановити по два пальники БИГ-1-13 і по одному паль-

нику БИГ-1-1. При цьому загальна теплова потужність пальників зберігається.

Перед включенням основного пальника запалюють пальник БИГ-1-1, що має

самостійне підведення газу. При наявності у нього стабільного і

стійкого полу-

м'я подають газ до основного пальника.

Стаціонарний запальний пальник БИК-1-1 забезпечує потужніший і надій-

ніший факел, ніж ручний переносний. Для нормальної роботи пальника велике

значення мають суворе додержання розмірів щілини (тунелю) пальника при йо-

го монтажі й задовільний стан і' 'в процесі експлуатації. Діаметр або ширина

тунеля має

дорівнювати 60, довжина – 100 мм. Збільшення довжини погіршує

інжекційну здатність пальника і приводить до того, що коефіцієнт надлишку

повітря ' стає меншим за одиниаго. Зменшення довжини тунелю може призвес-

ти до відриву •факела на деяких режимах; при цьому порушуються якості туне-

лю як стабілізатора горіння.

♦

♦ ♦ ♦ ♦

2.8.

ПООБ’ЄКТНЕ ПРИПИНЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ГАЗОПОСТАЧАННЯ

ЕРЖАВНОЮ ІНСПЕКЦІЄЮ З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ СПОЖИВАЧАМ

ПРИРОДНОГО ГАЗУ, КРІМ НАСЕЛЕННЯ

(Затверджено наказом Держкоменергозбереження

від 19 липня 2001 р. № 77)

1. Загальні положення

1.1. Цей Механізм розроблений відповідно до постанов Кабінету Міністрів

України від 29.06.2000 № 1039 “Питання Державної інспекції з енергозбе-

реження”, від 20.04.98 № 506 “Про затвердження Положення про порядок по-

об’єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не

здійснюють плату за спожитий природний газ

” та з урахуванням Правил безпе-

ки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнагляд-

охоронпраці від 01.10.97 № 254.

2. Порядок припинення газоспоживання споживачам природного газу

2.1. Припинення газопостачання споживачам природного газу

здійснюється державними інспекторами структурних підрозділів Державної

інспекції з енергозбереження за таких підстав:

2.1.1. При несвоєчасному проведенні розрахунків, згідно з умовами дого-

вору, визначеними споживачем

та постачальником природного газу, за спожи-

тий природний газ та надані послуги з його транспортування на підставі

договорів між постачальником природного газу, газотранспортними, газозбуто-

вими організаціями та Державною інспекцією з енергозбереження, згідно з до-

рученнями цих організацій (додатки 1, 2

♦

2.1.2. У разі повторного невиконання припису державного інспектора з

енергозбереження щодо усунення порушень в експлуатації газоспоживального

обладнання та відсутності приладів обліку споживання природного газу,

теплової енергії, відсутності або відключення засобів автоматичного регулю-

вання використання природного газу, його споживання без затверджених пито-

мих норм, непідготовленості резервно-паливного господарства і газового об-

ладнання до роботи на резервному паливі.

2.2. Постачальник природного газу, газотранспортна чи газозбутова

організації повинні не менш як за п’ять діб до відключення надіслати

споживачеві-боржнику письмове повідомлення про припинення газопостачан-

ня, в якому мають зазначити підстави, дату та час, з якого споживач-боржник

повинен самостійно припинити безоплатне споживання природного газу або

сплатити заборгованість. Водночас про термін припинення газопостачання по-

стачальник природного газу, газотранспортна чи газозбутова організації

інформують місцеві органи виконавчої влади, керівництво споживача,

газозбу-

тову, газотранспортну організації та Державну інспекцію з енергозбереження.

2.3. Приписи щодо відключення газоспоживального обладнання оформлю-

ються державним інспектором з енергозбереження в трьох примірниках і пода-

ються (додаток 3):

• оригінал припису – керівнику підприємства;

• копії припису – по одному екземпляру постачальнику та Державній

інспекції з енергозбереження.

Після отримання припису керівник підприємства-споживача,

з метою

уникнення аварійних ситуацій, травматизму, пошкодження обладнання, нега-

тивних екологічних та інших наслідків, зобов’язаний вжити необхідних заходів

для підготовки газоспоживального обладнання до безпечного припинення газо-

постачання в термін, зазначений у приписі Державного інспектора з енергозбе-

реження.

2.4. Підготовка газоспоживального обладнання до припинення постачання

природного газу та закривання вхідної запірної

арматури здійснюється обслу-

говуючим персоналом підприємства-споживача.

Державний інспектор з енергозбереження пломбує запірну арматуру на

вхідних газопроводах або на газоспоживальних агрегатах і складає акт на

відключення (додаток 4) у трьох примірниках (оригінал – керівнику

підприємства, копії – по одному примірнику постачальнику природного газу та

Державній інспекції з енергозбереження).

2.5. У разі самовільного поновлення газоспоживання

та примусового при-

пинення газопостачання відключення здійснюється шляхом установлення за-

глушки на вхідному газопроводі працівниками газозбутової або нафтогазо-

видобувної організації чи газотранспортного підприємства разом з державним

інспектором територіального управління Державної інспекції з енергозбере-

ження. Посадові особи, винні у самовільному поновленні газоспоживання, не-

суть відповідальність згідно із законодавством.

За наслідки, пов’язані

з припиненням газопостачання у примусовому по-

рядку, персональну відповідальність несуть керівники підприємств, організацій

та установ-споживачів природного газу.