Загнітко А. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект
Подождите немного. Документ загружается.
Завдання II.
Визначте різновиди складнопідрядних речень, частини яких поєднані сполучними
засобами ДЕ, КОЛИ, ЯК, КУДИ. З’ясуйте їхню синтаксичну роль у реченнях.
1. Поезія починається там, де в людини є своє власне бачення світу (А.Малишко).
2. Зимові присмерки поволі спускалися на засніжену землю, де вже з’явилися перші
проталини, принесені перед весняною відлигою (С.Добровольський). 3. І темними
вулицями, де менше горіло, поніс Гонта дітей своїх ... (Т.Шевченко). 4. Якось не помітили,
коли почала йти, ішла й пройшла перед очима вся череда (С.Васильченко). 5. Зупинюсь у
вечоровій тиші, вслухаюсь, як дихає земля (М.Луків). 6. Покладу своє серце на хвилю
морську, Як дитину в колиску, життя – на вагу (М.Ткач).
Завдання III.
Проаналізуйте подані складнопідрядні речення за логіко-граматичною
класифікацією (визначте смислові зв’язки в реченнях).
1. Тим часом зірветься з досади якесь образливе слово, про що потім жалкуєш (З
часопису). 2. Навіть тоді, коли людина згорить, совість людини продовжує жити
(М.Вінграновський). 3. Я піду дорогою тією, на якій страждав Ісус від крові, і нехай
глумляться фарисеї! (Ю.Дмитренко). 4. Чи Україні ти син, її вірна опора, коли отчих
сивин не помітив у горі? (В.Василашко). 5. І справді, вона [Наумиха] була тяжким
ворогом того, хто калічив рідну мову, ламав прадідівські звичаї або пнувся у пани ...
(М.Коцюбинський). 6. Чуєш, ненько моя, вічна пісня та, що з дитинства несу через всі
літа! (М.Ткач). 7. Чому судилося, те і сталося (Г.Гордасевич). 8. А неба тут було так
багато, що очі тонули у нім, як у морі (М.Коцюбинський).
Завдання IV.
Визначте типи підрядних речень, приєднаних за допомогою сполучника ЩОБ.
1. Щоб зірвати одну квітку, треба виростити десять (В.Сухомлинський). 2. Не дай,
щоб у серці постаріла мрія, Складаючи крила в журбі (М.Ткач). 3. Нема тої драбини, щоб
до неба дістала (Нар. творчість). 4. Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і
перекладачем була внутрішня спорідненість (М.Рильський). 5. Щоб тихим деревам
солодко спалося, Пухові перини послала зима (Г.Гордасевич). 6. Для того й дається нам,
смертним, життя, щоб більше сонця у собі засвітити (Р.Дідула).
Завдання V.
У поданих реченнях поставте розділові знаки. Визначте типи підрядних речень.
1. Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах так багато відкрив
мені цей блискучий твір (Г.Тютюнник). 2. Човен гойднуло так що всі люди попрокидались
але зрозумівши в чому справа знову заплющили очі (А.Шиян). 3. І вицокуючи копитами
лава за лавою так що їм і кінця і краю не видно було гарцювала вздовж шляху кіннота
(В.Козаченко). 4. На полювання я приїхав у буденний день так що крім мене на Ямці
нікого не було (М.Хвильовий). 5. Образ цей [сина] ласкав йому очі що він їх навіть
примружував від щастя (М.Хвильовий). 6. Коли багато сумнівів мало діла (В.Кисельов).
7. Аби втратити віру до людини не потрібно щоб вона двічі обдурила вас (І.Вільде).
Завдання VI.
Подані речення запишіть у такому порядку: 1) спочатку складнопідрядні речення з
підрядними з’ясувальними, присубстантивно-атрибутивними; 2) потім речення
обставинні. Зазначте типи кожного підрядного речення.
1. Людина не повинна забути, що живе в позичку у природи (В.Брюгген). 2. Подай,
вітер, мені віри, Передай тривоги, Щоб додому повертати З кожної дороги (М.Ткач). 3. Із
вікна хатини сільської я бачив добре, як зоряний Лебідь крилами змахував, хвостом
зачепившись за обрій (В.Бойко). 4. Селекція забезпечує створення сортів і порід, які є
джерелом сировини для багатьох галузей промисловості (З часопису). 5. І де б я не був за
далекою даллю, тебе, Україно, завжди пізнаю... (А.Малишко). 6. Особливою моєю
турботою було те, щоб серце дитяче... не робилося холодним, байдужим, жорстоким
(В.Сухомлинський). 7. Світи, зоре, на всю землю, Поки сонце зійде (М.Костомаров). 8. Від
синіх талих вод, що прибували з півночі, віяло холодом (В.Малик). 9. Навкруг, куди не
глянеш, мовчки яриться сліпучо-білими переблисками далина (М.Сиротюк). 10. ... А хто
стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала (Леся Українка). 11. Якщо
будемо всіх повчати, то нам не лишиться часу на самоосвіту (І.Вільде).
Завдання VII.
Запишіть складнопідрядні речення. Простежте, які з них є розчленованими, а які –
нерозчленованими структурами.
1. Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі (Г.Тютюнник). 2. Цього року
старожили не бачили різдвяних зір, бо небо стояло в сірій сорочці будня (М.Хвильовий).
3. Де легко під гору, там важко з гори (А.Листопад). 4. Посада директора вимагає
неабиякої енергійності, що й зумовило мою відмову від неї (З часопису). 5. Уже настільки
втомлена душа, що їй не допоможе навіть слово (Т.Севернюк). 6. Сонце сідало за горами,
за високими тополями, що стояли на горі (І.Нечуй-Левицький). 7. І сміх і плач – се рідні
два брати, коли від болю серце рветься (М.Вороний). 8. Немає гірше, як в неволі про волю
згадувати (Т.Шевченко).
Завдання VIII.
Визначте типи складнопідрядних речень.
1. Казка – це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і мови (І.Цюпа).
2. Каліка той, що не здатен предківщиною дорожити (О.Гончар). 3. Бачить хлопчик, як
людська робота сходить ще невиданим зелом (М.Рильський). 4. Не можу пригадать, кого я
ждав на вулиці старого міста (Т.Осьмачка). 5. Але все це, зрештою, не таке страшне, яким
вважається з першого погляду (Ю.Шовкопляс). 6. Горе тоді тому, хто зважиться іти через
Сиваш, не знаючи бродів! (О.Гончар). 7. Яка грушка, така й юшка (Нар.творчість).
* Зробить повний синтаксичний аналіз одного з’ясувального речення.
Завдання ІХ.
Випишіть з поданих речень різновиди займенниково-співвідносних речень.
Накресліть схеми цих речень.
1. Де в бронзі треба деспота одлить, там генії зникають як етруски (Л.Костенко).
2. І скрізь я свій, куди я не піду (В.Сосюра). 3. Коли копають картоплю, ключ угорі
журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї (М.Рильський). 4. Та ба! не всякий так
змудрує, як сам Вергілій намалює (І.Котляревський). 5. Молоді чорняві скрипалі
позакидали назад голови так, що на їх ледве держались шапки (І.Нечуй-Левицький).
6. Хочеться розправити крила і полетіти – полетіти аж ген туди, де мріють сиві обрії понад
лісами та лугами (В.Речмедін). 7. Коли виїхали за село, потяглися степи аж до самого
неба, рівні, довгі та широкі (Г.Григоренко). 8. Сонце стояло високо й світило так, що
майже ніде у дворі не було тіні (Марко Вовчок).
Завдання Х.
Перебудуйте подані прості речення у складнопідрядні таким чином, щоб вони були
корелятивно-уточнювальної та некорелятивної будови і належали до займенниково-
співвідносних нерозчленованих речень.
1. І дружбою я дорожу (В.Бичко). 2. Кожен з них почувався галузкою зеленої
різдвяної ялинки (Марко Вовчок). 3. Душа тужить за просторами степу (О.Гончар). 4. По
забутих стежках ти приходиш до мене (В.Івасюк). 5. Тільки родина у прикру хвилину
схилить надію тобі на плече (В.Крищенко). 6. І задзвонили над джмелями дзвінки-
дзвіночки лісові (М.Вінграновський). 7. І не хотіла душа тому віри йняти (А.Головко).
8. Були тут люди вищої краси (Б.Олійник).
Завдання ХI.
З-поміж поданих речень знайдіть займенниково-співвідносні складнопідрядні
речення. Виконайте повний синтаксичний аналіз з’ясувального підрядного речення.
1. Великою вадою, якій я прагнув запобігти, є байдужість, безпристрасність
(В.Сухомлинський). 2. ...Ох, не такою я була й малою, коли летіла зірка над Сулою
(Л.Костенко). 3. І пам’ятай, що легко над усім буває сплутать щирість і підступність
(Л.Забашта). 4. Лише тим людина дорожитиме все життя, що далося їй дорогою ціною
(В.Сухомлинський). 5. Чим чорніший пар, тим біліша паляниця (Нар. твор.). 6. Вогонь
горить, як в ньому щось згорає (Т.Севернюк). 7. Словам, що блищать чи – затерті, не
віриш (Т.Севернюк). 8. Той, хто угору йде, не оглядається на скелі і на терни...
(М.Подолян).
Завдання ХII.
З-поміж наведених речень виберіть складнопідрядні речення, підрядні частини
яких відносяться до цілої головної частини.
1. Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого на Вкраїні милій
(Т.Шевченко). 2. Хто шлях обрав собі єдиний, тому із нього не звернуть (М.Рильський).
3. Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі (Б.Олійник). 4. Не можу
пригадать, кого я ждав на вулиці старого міста (Т.Осьмачка). 5. Машина мчить краєм
степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку (О.Гончар). 6. Ще горить твоєї
молодості світло, хоч новий десяток літ береш на плечі (Б.-І.Антонич). 7. Спереду
засвічувались у тумані залізничні огні, ніби розцвітали велетенські золоті лілії...
(С.Васильченко). 8. Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись
(Г.Тютюнник).
Завдання ХIII.
Перебудуйте прості речення у складнопідрядні розчленованої структури.
Визначте тип підрядних частин.
1. На синьому небі спалахнули зорі (О.Довженко). 2. Була холодна, тиха і темна ніч
(І.Франко). 3. Надворі виднішало та прояснювалось (І.Нечуй-Левицький). 4. На вільну
душу ланцюгів нема (В.Симоненко). 5. І мені заспівати хотілось лебединую пісню собі
(Леся Українка). 6. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі (В.Сосюра). 7. З ним
забула б чорноброва шляхи, піски, горе (Т.Шевченко). 8. Приблукалася пісня до мене з
давніх-давніх часів (Б.Лепкий).
Завдання ХІV.
Проаналізуйте подані речення. З’ясуйте, які з них прості, ускладнені порівняльним
зворотом, а які – складнопідрядні порівняльні речення.
1. І зблиснула гроза – неначе вихопила ніж (Л.Костенко). 2. Треба навчитись
шанувати свою Батьківщину, як матір (А.Яна). 3. Далекий ліс також видавався не сірим,
як раніше, а бархатно-чорним (О.Десняк). 4. Снується мла – так наче промінь косий нас
перекреслив на сухій землі (О.Пахльовська). 5. Справжнє почуття, воно, як наче золотавий
промінь, завжди проб’є душу своїм поривом (А.Яна). 6. До хати, наче рятуючись, вбіг
Миколка (В.Підмогильний). 7. Але часом одна здібна, щира, незалежна людина може
зробити більше, ніж сотні залежних бюрократів (В.Винниченко). 8. Сьогодні нам краще,
ніж було вчора (О.Слісаренко).
Завдання XV.
Знайдіть з-поміж запропонованих речень підрядні структури розчленованого типу
зі значенням зумовленості. Визначте смислові відношення у кожному реченні.
1. Любить людей мене навчила мати і рідну землю, щоб там не було
(В.Симоненко). 2. І плуг людський нову проріже путь там, де батьки зітхали на розпутті
(М.Рильський). 3. Тоді, як грім під час негоди впаде на голову катів, нам сонце правди і
свободи засяє в тисячах огнів (М.Вороний). 4. Над товаришем не смійся, бо над собою
заплачеш (Нар. творчість). 5. Спереду засвічувались у тумані залізничні огні, ніби
розцвітали велетенські золоті лілії... (С.Васильченко). 6. Було так тихо, нібито кожна
стеблина пізнала тривогу і причаїлася (М.Хвильовий). 7. Всі три лави збилися на
невеликому тирлі, так що й тікати було нікуди (Ю.Мушкетик). 8. Розпитати б у нього,
щоб не томитися даремно, не ждати, не думати про швидке повернення додому (А.Шиян).
Завдання XVI.
Доповніть подані речення такими підрядними частинами:
1. І йшли у бій бійці змужнілі, ... (Я.Баш) (часу);
2. Тебе я б слухала довіку, ... (Л.Глібов) (умови);
3. Із дерева сього зломити ти мусиш гілку хоч одну, ... (І.Котляревський) (причини);
4. До селища Дарина поверталася поволі, ... (Ю.Яновський) (допусту);
5. Зерно в землю теж кладуть, ... (Б.Олійник) (мети);
6. Знадвору вхід було перекрито перехресними залізними штабами, ... (Є.Гуцало)
(наслідку);
7. ... він голодніє і слабне від утоми і задухи, ... (І.Франко) (зіставлювальні);
8. І ти стоїш тепер передо мною стократ молодший, ... (компаративні).
ЗРАЗОК РОЗБОРУ СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ
“Косарі затягли пісню, так що аж луна пішла понад ставом” (І.Нечуй-Левицький)
1. Речення складне, сполучникове, складнопідрядне, формально елементарне,
семантично елементарне, розповідне, стверджувальне, неокличне.
2. Речення складається з двох частин, одна з яких головна, друга – підрядна. Між
ними наявний непередбачуваний, необов’язковий, детермінантний реченнєвотвірний
синтаксичний зв`язок з власне-детермінантним виявом.
3. Структура речення розчленована і характеризується виявом сполучникового
підрядного зв`язку в його непердбачуваному поєднувальному коаліційному вияві.
4. Підрядна частина не відповідає на питання, оскільки її наявність постає логічно
немотивованою.
5. Тип підрядної частини за 1) за формально-граматичною класифікацією – підрядна
частина поєднується з головною за допомогою сполучника так що; 2) за логічною (логіко-
граматичною) класифікацією – підрядна частина належить до обставинних наслідкових;
3) за структурно-семантичною класифікацією – складнопідрядне речення розчленованої
структури з підрядним детермінантним зумовленим наслідку і поєднується з головною
частиною за допомогою обставинного сполучника підрядності так що, підрядна частина
знаходиться у постпозиції щодо головної.
6. Головна частина “Косарі затягли пісню” двоскладна, повна, поширена, формально
елементарна, семантично елементарна, в якій всі члени речення є валентнозумовленими.
Підмет “косарі” простий, виражений формою множини іменника, назва істоти, назва
особи, загальна назва, називний відмінок.
Присудок “затягли” простий дієслівний, виражений формою минулого часу дієслова
доконаного виду, перехідна форма, активний стан, форма множини.
Між підметом і присудком наявний предикативний зв’язок в основній синтаксичній
формі вияву – взаємозалежній координації, що ґрунтується на взаємодії різнойменних
морфологічних категорій іменника і дієслова.
Додаток “пісню” прямий, виражений формою знахідного відмінка і позначає
семантику об`єкта.
7. Підрядна частина “... так що аж луна пішла понад ставом” двоскладна, повна,
поширена, формально елементарна, семантично елементарна, в якій всі члени речення є
валентнозумовленими.
Підмет “луна” простий, виражений формою однини іменника, назва неістоти,
загальна назва, називний відмінок, жіночий рід.
Присудок “пішла” простий дієслівний, виражений формою минулого часу дієслова
недоконаного виду, форма жіночого роду, неперехідна форма, активний стан.
Обставина “понад ставом” виражає семантику місця і виражена відмінково-
прийменниковою конструкцією (понад + орудний відмінок іменника).
СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З КІЛЬКОМА ПІДРЯДНИМИ
Складнопідрядне речення з кількома підрядними є багаторівневою конструкцією,
що складається з трьох і більше предикативних частин, які поєднуються між собою
зв’язками сурядності / підрядності.
За характером взаємодії підрядних частин з головною виділяють три типи
складнопідрядних речень з кількома підрядними: 1) конструкції із супідрядністю;
2) конструкції з послідовною підрядністю; 3) конструкції з супідрядністю та послідовною
підрядністю.
1. Конструкції із супідрядністю. Конструкції із супідрядністю – це такі
неелементарні складнопідрядні речення, в яких дві або більше частини залежать від того
самого слова головної частини або головної частини загалом. Залежно від того, як
виражається в цих реченнях залежність кожної частини від головної розрізняються
супідрядність однорідна й неоднорідна.
Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю охоплюють речення, в
яких підрядні частини залежать від того самого слова або від усієї головної частини і
перебувають з ним /нею в однакових відношеннях (підрядні частини є одного виду):
Хотіла б я піснею стати у сію хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер
розносив луну (Леся Українка) – обидві частини є підрядними мети.
До складнопідрядних речень з неоднорідною супідрядністю належать речення,
підрядні частини в яких підпорядковуються різним словам або опорному слову і головній
частині чи тільки головній частині і перебувають зі словом / головною частиною в різних
відношеннях: Коли набирають стяги епохи вітру нового і висоти, думай, що світ
змінити хоч трози повинен і ти (Д.Павличко) – частини є неоднорідними: темпоральна і
з’ясувальна.
Поєднання однорідної й неоднорідної супідрядності зумовлює утворення
складнопідрядного речення зі змішаною супідрядністю: Естетика імена передбачає не
лише розмаїття, красу, багатство варіантів, якими можна викликати ніжність до своїх
дітей, а й те, як поєднується обране ім’я з батьківським, як пасує до прізвища
(Л.Скрипник) – перша частина є присубстантивно-атрибутивною, а дві останніх –
займенниково-співвідносні (вони однорідні між собою).
2. Конструкції з послідовною підрядністю. Конструкції з послідовною
підрядністю мають своєрідну будову: перша підрядна частина безпосередньо стосується
головної (підрядна першого ступеня), а кожна наступна частина – до попередньої
(підрядні частини другого, третього і т.д. ступенів): Проминули сиві далекі Віки над
степами життя, Неначе у вирій лелеки, Яким не знайти вороття (П.Воронько) – Неначе
у вирій лелеки – І ступінь підрядності; Яким не знайти вороття – ІІ ступінь підрядності.
3. Конструкції із супідрядністю і послідовною підрядністю. Складнопідрядні
речення із супідрядністю і послідовною підрядністю – це неелементарні складнопідрядні
речення, що поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність: Ще є портрет, що
малював Брюллов не для того, щоб однести в музей, а щоб Тараса-кріпака звільнити з
оков, щоб слово розкувать землі моєї (Д.Павличко) – перша присубстантивно-атрибутивна
частина (І ступінь залежності), три інші – підрядні супідрядні мети і залежать від
попередньої (ІІ ступінь залежності).
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання I.
Запишіть подані речення. Визначте вид складнопідрядних речень з кількома
підрядними. Назвіть головні і підрядні речення, проаналізуйте їх за логіко-граматичною
класифікацією.
1. Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда,
без імені, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда (В.Симоненко). 2. І
тут його вразила дивовижна неправдоподібна краса зимової ночі, що легкими хмаринами
напливала на півтемний місяць, що блакитним снуванням єднала небо з землею, що
спалахами вибухала навколо засніжених верб і стогів (М.Стельмах). 3. Якщо ви хочете,
щоб рідне слово назавжди ввійшло в духовне життя дитини, стало її багатством, не
забувайте про рідну пісню (В.Сухомлинський). 4. Я син народа, що вгору йде, хоч був
запертий в льох (І.Франко). 5. У кожної людини буває такий день, коли вперше радієш
сонцю, коли вперше деревами тішишся (Д.Павличко). 6. Мені здається, що наші душі
злилися так, що ми самі не знаєм, де починається твоя і де кінчається моя (Олександр
Олесь).
Завдання II.
Складіть речення за поданими схемами. Проаналізуйте вид підрядності в кожному
випадку, а також охарактеризуйте сполучний засіб за формально-граматичною
класифікацією.
Варіант 1. Варіант 2.
1. (якщо ...), [ ..., (що ...), ... ]; 1. (Коли ...), [ ... ], (дарма що ...);
2. [ ... , (яка ...), ], (так що); 2. [ ... ], (як ...), (як ...), (які ...);
3. [ ... так], (що ... ), (бо ... ); 3. [ ..., (коли ...), ...], (де ...);
4. [ ..., (коли ...), (коли ...), ...]; 4. (хто ...), (хто ...), [той ...];
5. (Як ...), (де ...), [ ... ]; 5. [ ], (чого ...), (тому що ...);
6. [ ... ], (що ...), (яка ...); 6. [ ], (або ...), (що ...);
7. (щоб ...), [ ... ], (щоб ...); 7. [ ], (що ...), (хоч ...);
8. (хто ...), [ ... ], (коли ...); 8. [ ..., (хто), ...], (щоб ).
Завдання III.
Доповніть речення так, щоб вони стали складнопідрядними з: 1) однорідною
супідрядністю; 2) послідовною підрядністю; 3) супідрядністю та послідовною
підрядністю. Наведіть кілька варіантів кожного речення. Накресліть схеми.
1. Я так тебе люблю, що ... (В.Сосюра). 2. Хто ..., той не раз бачив, ... (З часопису).
3. Мова – зброя, якою ... (М.Рильський). 4. Подай душі убогій силу, щоб ... (Т.Шевченко).
5. У кожної людини буває такий день, коли ... (Д.Павличко). 6. Я чую, як ...
(М.Коцюбинський). 7. Ті, що ..., кажуть, що ... (Марко Вовчок). 8. І полонений, і козак
більше клопоталися біля коней, аніж ... (І.Ле).
* Визначте, яку роль виконує кожна підрядна частина: пояснює слово / словосполучення
чи речення загалом.
Завдання IV.
Доповніть подані складнопідрядні речення таким чином, щоб вони були: а) з
однорідною супідрядністю; б) з неоднорідною супідрядністю; в) з однорідною й
неоднорідною супідрядністю; г) з послідовною підрядністю. Накресліть схеми речень і
визначте типи підрядних частин.
1. Я тої думки, що не може бути творцем людина, ... (К.Гордієнко). 2. Коли дерева
одцвітають, вони скидають лист, ... (Олександр Олесь). 3. І от тепер, коли утома в своїх
обіймах пригорта, – мені так хочеться додому, ... (Д.Фальківський). 4. У кожної людини
буває такий день, коли вперше радієш сонцю, ... (Д.Павличко). 5. Їй поталанило йти в
одній лаві з людьми, які мали мужність жити так, ... (В.Дрозд). 6. Якщо вибирати між
красою і правдою, я вибираю красу, ... (З часопису). 7. Лиш де-де з вікон блимає світло,
що ледве мерехтить за сніговим серпанком, ... (І.Франко). 8. А дитячі сердечка мають
бриніти любов’ю, наче деревця весняним соком, ... (М.Стельмах).
БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
1. Поняття про безсполучникове складне речення. Безсполучникове складне
речення відрізняється від рівновеликих сполучникових складнопідрядних і
складносурядних речень тим, що в об’єднанні його частин використовуються як спільні
для безсполучникового і сполучникового типів зв’язку засоби (взаємодія видо-часових
форм дієслів-присудків тощо), так і суто специфічні.
У семантико-синтаксичному аспекті частини безсполучникового складного
речення характеризуються такими засобами зв’язку: 1) наявністю спільного граматичного
члена для обох частин: У селі розпочалися весняні роботи, люди працювали день і ніч на
своїх городах (О.Слісаренко); 2) виявом в одній з частин співвідносного слова: Все село
там таке: всяк тобі допоможе (І.Нечуй-Левицький); 3) наявністю в одній із частин
незайнятих (незаповнених) синтаксичних позицій (конструктивна неповнота): З
оповідання цих хлопців відразу стало ясно: добра вночі не чекай (О.Слісаренко);
4) взаємодією модально-часових форм дієслів-присудків: Струмки полощуть срібло тиші,
в росі купається трава (Б.-І.Антонич).
За походженням безсполучниковість давніша від сполучниковості, оскільки
сурядність і підрядність постали із витворенням окремого класу слів – сполучників,
відповідно – сурядності і підрядності.
Безсполучниковим складним реченням називається таке складне речення.
предикативні частини якого об’єднуються в одне синтаксичне і смислове ціле не за
допомогою сполучників, а ритмомелодайними засобами, інтонацією.
У формальному плані безсполучникові складні речення поділяються на
формально елементарні (дві предикативні частини: Птахи летять у вирій – буде зима) і
формально неелементарні (три і більше предикативних частин: Летять стежини до
Дніпра, летять хмарки, летять дороги... (І.Драч)).
У семантичному плані безсполучникові складні речення поділяються на
семантично елементарні (дві предикативні частини, кожна з яких є семантично
елементарною – містить одну пропозицію: І плаче коник – нема мелодій (Л.Костенко)) і
семантично неелементарні (в таких реченнях міститься три і більше пропозиції: Клюють
ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях, схилилась верба в задумі своїй).
За експресією безсполучникові складні речення поділяються на окличні й
неокличні: Радіймо – весна стукає у вікно! і Ударив грім – і зразу шкереберть пішло
життя (В.Стус).
За комунікативною настановою безсполучникові складні речення можуть бути
розповідні, питальні, спонукальні, бажальні та ін.
2. Основні типи безсполучникових складних речень. За структурно-
семантичними ознаками предикативних частин і за характером смислових взаємозв’язків
цих частин безсполучникові складні речення поділяються на речення з однотипними
частинами і речення з різнотипними частинами. До перших належать такі, в яких частини
однакові за будовою: Минають дні, минають ночі (А.Яна).
До безсполучникових речень з різнотипними частинами належать такі, в яких
поєднувані частини різнотипні: Не можна сьогодні відпочивати: заборонив директор.
З-поміж цих основних типів вичленовуються окремі різновиди за характером
смислових відношень між частинами.
Серед безсполучникових складних речень розрізняються речення відкритої і
закритої структури. Всі речення відкритої структури сполучникового і
безсполучникового типу подібні за будовою, оскільки характеризуються внутрішньою
однорідністю: Наступила зима, випали глибокі сніги, село наче завмерло (М.Стельмах) →
Наступила зима, і випали глибокі сніги, і село наче завмерло.
Для складних речень закритої структури протиставлення безсполучникового і
сполучникового зв’язків надзвичайно суттєве. Безсполучникові речення закритої
структури становлять окремий тип, і в них зняте протиставлення сурядного і підрядного
зв’язку. В них повною мірою виражений недиференційований зв’язок, пор.: Птахи
повертаються з вирію – наступила справжня весна (М.Руденко). Хлопці працювали швидко
– до вечора сіно було висушене (В.Дрозд).
З-поміж безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним
зв’язком протистоять одне одному: 1) речення типізованої структури (в них частини
характеризуються певною специфічною організацією), 2) речення нетипізованої
структури, тобто речення, частини яких позбавлені специфічної формальної організації,
пор.: Слухайте: я сьогодні закоханий в життя, як хлопчисько (М.Хвильовий). Буває мить
якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті (Л.Костенко). Вранці полк вийшов
на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні: далеко на горах уже
видно було їм золотоверхий Київ! (О.Гончар).
Безсполучникові складні речення з однотипними частинами охоплюють у
своєму обсязі різні смислові відношення між частинами: 1) єднальні, 2) зіставні й
3) зіставно-протиставні. Безсполучникові речення з неоднотипними частинами у своєму
просторі виявляють більший діапазон семантико-синтаксичних відношень (поширювально-
приєднувальні, пояснювальні та ін.), що зумовлюється неодновимірністю їх семантики,
розгалуженістю відповідної інтонації.
3. Смислові різновиди безсполучникових речень. Врахування різноманітних
спектрів смислових відношень між частинами безсполучникового складного речення з
неоднотипними й однотипними частинами дозволяє розрізняти безсполучникові складні
речення зі значенням: 1) часу; 2) зіставлення; 3) поширювального приєднування;
4) пояснення; 5) умовно-наслідковості; 6) причиново-наслідковості і наслідково-
причиновості; 7) з’ясувально-об’єктності та ін. Ці різновиди охоплюють найтиповіші
випадки цих відношень.
3.1. Часове (єднальне) значення. Охоплює речення, в яких виражаються ті чи
інші значення послідовності або одночасності зображуваних подій: Уже скотилось із
неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло і
горе (Леся Українка) – послідовність подій; З гір збігали вниз бурхливі струмки; на просохлих
місцях зеленіла травиця; понад ставом розпускалися верби (Я.Мамонтов). Сонце заходить,
цілуючи гай, квіти кивають йому на добраніч (М.Вороний) – одночасність.
3.2. Значення зіставлення (зіставлення-протиставлення). Поширене з-поміж
речень, в яких зміст першої частини зіставляється / протиставляється зі змістом другої
частини: На небі сонце – серед нив я (М.Коцюбинський). Він гість – я господар
(Д.Фальківський).
3.3. Поширювально-приєднувальне значення. Охоплює речення, в яких друга
частина або поширює один із членів першої, або поширює всю першу частину. У силу
цього для них властивим є вживання у другій частині анафоричних займенників типу він,
той, там, туди, звідти, це та ін., хоча анафоричний елемент може знаходитися і в першій
частині, пор.: Не повернуть минулого ніколи, воно пройшло і вже здається миттю
(М.Рильський). Неначе за вічну провину судилось людині оце: побачити щастя у спину, а
горе у лице (Л.Талалай).
3.4. Значення пояснення. Наявне в реченнях, у яких один із членів першої
частини розкривається однією або кількома постпозитивними частинами: Мої літа – не
монотонні дублі: Я змінююсь, як світанковий пруг (Д.Павличко). Такий наш Йосип: нема
й не просить (Нар.тв.). Інколи перша частина може вміщувати слова типу тільки одне,
такі, такий, так (за наявності слів такі, такий, так пояснювальне значення поєднується
з якісно-означальним або якісно-обставинним): Все трапилось так несподівано: Ванько
побіг свій город дивиться у степ (В.Підмогильний). Безсполучникові речення зі
значенням пояснення відрізняються від поширювально-приєднувальних тим, що при
пояснювальних відношеннях наявне слово, яке прогнозує наявність наступної
предикативної частини.
3.5. Умовно-наслідкове значення. Поширене в реченнях, у яких перша частина
вміщує умову, а друга – її наслідок. При цьому ядром взаємодії двох частин виступають
модально-часові форми дієслів-предикатів: Весною сій – восени збереш (Нар.тв.). Буде
правда – прийде і віра! (М.Стельмах). Здебільшого присудок у першій частині
виражається формою майбутнього часу зі значенням реальної можливості дії чи стану або
формою умовного, наказового способу зі значенням ірреальної можливості (бажаності).
3.6. Причиново-наслідкове значення. Наявне в реченнях, де перша частина
окреслює причину, а друга частина – наслідок. З-поміж них розрізняються
безсполучникові речення з причиновими відношеннями і безсполучникові речення з
відношеннями наслідку.
Безсполучникові речення з причиновими відношеннями вміщують в одній із
своїх частин причину перебігу дії іншої частини, пор.: Істинно, люди: живемо не хлібом
єдиним (Б.Олійник).
Безсполучникові речення з відношеннями наслідку характеризуються
констатацією наслідку перебігу дії першої частини. Інколи у частинах з семантикою
наслідку вживаються слова типу так, тому: Погода стояла у ті дні тепла: тому і
бджоли швидко почали вилітати на волю (М.Івченко).
3.7. З’ясувально-об’єктне значення. Поширене в реченнях, у яких перша
частина містить дієслово з незаповненими валентними гніздами, що передбачають
наявність наступної частини (дієслова мовлення, мислення тощо), пор.: А я додам: любити
можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет
(М.Рильський). Знав: закінчиться перша зміна – і до мене прийде Ярина (Ю.Збанацький).
4. Пунктуація в безсполучниковому складному реченні. Кома між частинами
безсполучникового складного речення ставиться тоді, коли вони виражають одночасність,
сумісність або послідовність дій і тісно пов’язані між собою своїм змістом: У глибині лісу
стукав дятел, пищали синиці. (О.Десняк). Виставу закінчено, глядачі аплодують, завіса знову
піднімається (З журн.).
Крапка з комою ставиться у безсполучникових реченнях між поширеними
предикативними частинами, особливо тоді, коли в середині них уже є власні коми: На
майдані тривав мітинг – багато розмовляли про наболіле, хтось запропонував навіть
відправити гінця до Києва; люди тривожилися про своє майбутнє, роздумували над
обранням шляхів реалізації запропонованих реформ (А.Яна).
Двокрапка вживається переважно в безсполучникових реченнях закритої
структури, що своїми смисловими відношеннями між частинами наближаються до
складнопідрядних речень. Вживання двокрапки спостерігається тоді, коли друга
частина вказує на: 1) причину перебігу дії першої частини: А вгорі вже блідли зорі:
западала пізня осіння ніч (Ю.Смолич); 2) наслідок перебігу дії першої частини (у таких
випадках у другій частині можна поставити слово тому): Віхола розпочалася з
самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О.Кобилянська); 3) перебіг дії
першої частини або додає й уточнює характерні ознаки виконавця дії або носія стану
першої частини: Таке стійке дерево: до цих пір годиться (М.Стельмах); 4) уточнення
думки, вираженої в першій частині: Степан зосередився на іншому: як йому попасти
до редакції журналу (В.Підмогильний); 5) певне слово першої частини і розгортає його
семантику: Уже на початку жовтня буває: задощить, вітром листя все позриває –
справжня осінь (Я.Мельник).
Двокрапка ставиться і тоді, коли друга частина уточнює опущене слово в
першій: Думав: є велике право одпочить під лавром світу всім, хто в тій війні
жорстокій ніс страждання на плечах (Б.Олійник). Ми – смертні. Та знайте: народ не
вмира! (Б.Олійник)
Тире вживається в безсполучниковому реченні закритої структури, в якому
смислові стосунки між частинами наближаються до смислових відношень у структурі
складнопідрядного речення. Тире вживається в тому разі коли друга частина:
1) вміщує в собі наслідок як результат, найчастіше несподіваний: Забудеш рідний край
– тобі твій корінь всохне (П.Тичина). Вдаримо гучно у дзвони – всесвіт обійде луна
(В.Чумак); 2) містить у собі відтінок мети: Немає у мене таких слів, щоб висловити
своє бачення цього… Знаю – треба справедливо оцінювати знання, знаю – треба бути
уважним до кожного слова дитини (З журн.); 3) позначає час або умову здійснення
події, про яку йде мова у першій частині: Дощ упав на трави – оживуть отави. Дощ
упав на жито – будем краще жити (М.Шаповал); 4) зіставляється з дією першої
частини: Грім гряне – ледачий не встане. Росла – весни не бачила, виросла – літечка не
знала, прийшла осінь – сирітського серця не нагріла (Нар.тв.); 5) характеризується
відтінком співвідношення з опущеним співвідносним словом (в ролі підмета): Інколи
мені здається – ліс заснув, все в ньому втратило реальність життя (З журн.);
6) вказує на міру і ступінь дії: Стало раптом шкода – така блискавиця вдарила через
усе небо, уже нікуди не поїдеш (Я.Мельник). Аж якось на серці важко – так
розчарували мене її спогади (В.Підмогильний).
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання І.
Встановити смислові відношення між предикативними частинами
безсполучникових складних речень, кваліфікуючи наведені структури за їхньою
семантичною та формальною елементарністю / неелементарністю.
1. Закони літер – не разок намиста: Одну хитнеш – і поміняєш суть (Б.Олійник).
2. Рідна мова – найбільше джерело правдивого щастя для людини, мова літературна –
найміцніша підвалина держави (І.Огієнко). 3. Застигла динамітом буйна кров, застигли
думи сиві, як зигзиці. 4. Я знаю: в призначений долею вечір напророчать дорогу мені три
зозулі в саду. 5. Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне. 6. Ловив рибку – впіймав
рака (Нар.тв.). 7. До мови доторкнешся: м'якше м'яких вона тобі здається (П.Тичина).
8. Налагодь струни золоті: весна бенкет справляє (Олександр Олесь). 9. Прокинувся ліс –
тихий шелест пішов по ньому (Панас Мирний).
Завдання ІІ.
Визначте будову поданих речень, виділіть серед них такі, предикативні частини
яких з’єднані інтонацією.
1. Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя (П.Панч.).
2. Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє
на них сильне враження (Цицерон). 3. Не славте Кобзаря піснями голосними: Дзвенить