Єщенка В.О. (ред.). Загальне землеробство: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2

2.2.1. Методи обліку забур’яненості посівів

Для обліку забур’яненості посівів використовують в основному

чотири методи: окомірний, кількісний, ваговий і кількісно-ваговий.

Окомірний (оперативний) метод обліку бур’янів за А.

Мальцевим полягає в тому, що поле проходять по діагоналі і через

рівні проміжки реєструють бур’яни всіх видів. Дані спостережень

оцінюють за чотирибальною шкалою:

1 бал — бур’яни в посіві поодинокі;

2 бали — бур’яни вже непоодинокі, але їх в посіві ще мало;

3 бали — бур’янів багато, але менше, ніж культурних рослин;

4 бали — бур’янів більше, ніж культурних рослин і вони їх за-

глушують.

Середнє з оцінок забур’яненості декількох ділянок становить бал

засміченості посіву. Зважаючи на різні строки вегетаційного періоду

бур’янів, окомірне оцінювання забур’яненості слід проводити кілька

разів — на початку, всередині та наприкінці вегетації. У таблицю

обліку вносять бали засміченості поля бур’янами трьох-чотирьох

біологічних груп, що найчастіше трапляються, а найчисельнішу

біологічну групу бур’янів називають.

Окомірний метод визначення забур’яненості поля через свою

спрощеність і недосконалість застосовують лише під час оператив-

ного обстеження, яке проводять на початку вегетації рослин. Ре-

зультати цього обстеження є обґрунтуванням необхідності прове-

дення поточних заходів для боротьби з бур’янами (боронування,

внесення гербіцидів тощо) з моменту появи сходів культури і під час

дальшого догляду за її посівами.

Більш об’єктивними слід вважати кількісний, ваговий і кількіс-

но-ваговий методи обліку забур’яненості, що застосовуються під час

обстеження полів.

За кількісним методом обліку забур’яненості по діагоналі по-

ля розміром до 100 га в 10 місцях, розміром до 100 – 150 га — в 20, а

розміром понад 150 га — в 30 місцях через рівні проміжки накла-

дають рамки і в них підраховують всі бур’яни кожного виду (чи біо-

логічної групи). Для обліку багаторічних бур’янів користуються об-

ліковими рамками площею 2 – 3 м

, а за переважної кількості мало-

річних бур’янів — 0,25 – 1,0 м

залежно від ступеня забур’яненості

посіву. На вузькорядних посівах застосовуються квадратні, а на по-

сівах просапних культур — прямокутні рамки, один бік яких за

розміром кратний ширині міжрядь.

Залежно від мети спостережень підраховують загальну кількість

бур’янів, зазначивши, скільки з них є багаторічними і малорічними,

односім’ядольними і двосім’ядольними. Дані підрахунків заносять

до робочої таблиці 4 за такою формою.

Бур’яни та боротьба з ними

Таблиця 4. Таблиця для обліку забур’яненості посівів

Кількість бур’янів у пробі, шт.

Малорічних Багаторічних

Но-

мер

поля

Куль-

тура

Номер

майдан-

чика

Односім’я-

дольних

Двосім’я-

дольних

Односім’я-

дольних

Двосім’я-

дольних

Після визначення середньої кількості бур’янів на 1 м

оцінюван-

ня забур’яненості посівів проводять, співставляючи середні дані

табл. 4 з наведеними у табл. 5.

Таблиця 5. Шкала для оцінки забур’яненості посівів

сільськогосподарських культур

Кількість бур’янів, шт./м

Малорічних Багаторічних

Бал за-

бур’яненості

Ступінь забур’яненості

Менше 10 Менше 1 1 Слабкий

10 – 50 1 – 5 2 Середній

Понад 50 Понад 5 3 Сильний

Іноді у посівах росте багато бур’янів, але вони невеликі і не за-

вдають їм серйозної шкоди. Проте окремі бур’яни (особливо з групи

багаторічних), хоч і трапляються рідше, проте мають велику масу і

значно знижують урожайність сільськогосподарських культур. Тому

для обліку краще використовувати ваговий метод, за якого всі

бур’яни з облікового майданчика зважують у сирому, а потім — в

повітряно сухому стані. При обліку кореневищних і коренепарост-

кових бур’янів враховують лише їх надземну частину.

З метою отримання найповнішої інформації про фактичну за-

бур’яненість посівів, найкраще користуватись кількісно-ваговим

методом обліку бур’янів, за якого на вибраному майданчику під-

раховують кількість бур’янів і визначають їх масу. Знаючи при цьо-

му масу врожаю і кількість культурних рослин на обліковій площі,

такий метод обліку дає можливість розрахувати відсоток засмічено-

сті посіву за масою і кількістю бур’янів. Поєднання кількісного і ва-

гового методу робить його універсальним, що дозволяє скористатись

ним за різкої невідповідності кількості бур’янів їх масі (за незначної

кількості бур’янів маса їх може бути значною і навпаки).

2.2.2. Методи визначення засміченості ґрунту

насінням і органами вегетативного

розмноження бур’янів

Кількість насіння бур’янів і органів їх вегетативного розмножен-

ня у ґрунті називають потенційною забур’яненістю поля. Для її

визначення найчастіше застосовують метод промивання ґрунтового

зразка водою на ситі з отворами 0,25 мм.

Розділ 2

Для визначення потенційної забур’яненості поля механічним

методом зразки ґрунту відбирають з певного шару бурами різної

конструкції восени після основного обробітку ґрунту або навесні.

Зразок ґрунту складають з окремих проб, відібраних на двох діагона-

лях поля. За площі поля до 50 га відбирають 30 проб, 50 – 100 га —

60 проб і понад 100 га — 80 проб. З кожного зразка відбирають по

дві наважки масою 500 г, з яких на ситах з отворами 0,25 мм у воді

відмивають насіння бур’янів.

Відмите насіння підсушують, висипають на розбірну дошку і під-

раховують кількість фізично нормальних (виповнених) насінин. Пі-

сля цього по 50 – 100 насінин у кількох повторностях висівають на

зволожений фільтрувальний папір і пророщують в термостаті за

температури плюс 20 – 26 °С. Облік пророщених насінин проводять

через кожні 3 – 5 днів з наростаючим підсумком. Після закінчення

пророщування в чашки наливають 10 мл 0,5%-го розчину хлорфе-

нілтетразолію хлористого і після добової експозиції в термостаті при

20 °С, роздавлюючи оболонки, визначають за різницею в забарв-

ленні тканин кількість мертвих і живих насінин, які перебувають у

стані спокою. Якщо вміст насінини забарвлений в коричневий ко-

лір, то вона мертва, насіння в ендогенному спокої — червоного ко-

льору, а тверде насіння в екзогенному спокої залишається з білим

кольором тканини. Щоб розрахувати кількість насіння бур’янів у

досліджуваному шарі ґрунту на 1 га, результати обліку з двох півкі-

лограмових наважок порівнюють між собою. Якщо розходження в

кількості насіння не перевищує 5 %, то дані двох наважок склада-

ють і отримана сума наближено відповідатиме кількості життєздат-

ного насіння в млн/шт./га. Кількість живого насіння (здатного до

проростання і такого, що перебуває у стані спокою) характеризує

загальну засміченість ґрунту насінням бур’янів, а кількість схожого

насіння — потенційну забур’яненість поля на цей час.

Проте визначена засміченість ґрунту за таким методом має дещо

суб’єктивний характер, оскільки під час розрахунків не береться до

уваги ні вологість ґрунту, ні його щільність.

Інформація про засміченість ґрунту насінням бур’янів буде

об’єктивнішою, якщо кількість насіння визначатиметься через пло-

щу бура за формулою

ґ.н

10 000

ПН

де З

ґ.н

— засміченість шару ґрунту насінням бур’янів, шт./м

; К —

кількість насіння бур’янів у зразку, шт.; П — площа бура, см

; Н —

кількість проб, відібраних буром на полі чи ділянці, шт.; 10 000 —

площа 1 м

, см

Крім насіння, ґрунт засмічують і органи вегетативного розмно-

ження бур’янів, кількість яких за потреби визначають щороку на-

Бур’яни та боротьба з ними

прикінці вегетаційного періоду. Для цього на полі, забур’яненому

кореневищними бур’янами, на однаковій віддалі по діагоналі виді-

ляють 5 – 10 майданчиків площею по 0,5 м

, а для обліку коренепа-

росткових бур’янів — 2 – 5 майданчиків площею по 1 м

кожний.

Кореневища вибирають, розкопуючи ґрунт на майданчику лопатою

до 30 см, а кореневища, товщі за 1 мм, розбираються із визначенням

їх маси, довжини та кількості бруньок з наступним їх перерахунком

на одиницю довжини підземного органу бур’яну.

Оцінювання засмічення ґрунту проводять за наведеною шкалою

(табл. 6).

Таблиця 6. Шкала для оцінки засміченості орного шару ґрунту насінням

і органами вегетативного розмноження бур’янів, млн шт./га

Показник

Ступінь

засміченості

Бал

Загальна кіль-

кість фізично

нормального

насіння

В тому числі

кількість схожого

насіння

Кількість бруньок

на органах

вегетативного

розмноження

Слабкий 1 Менше 10 Менше 2 Менше 0,1

Середній 2 10 – 50 2 – 10 0,1 – 0,5

Високий 3 Більше 50 Більше 10 Більше 0,5

2.2.3. Картування забур’яненості полів

Узагальнені матеріали основного обстеження полів широко ви-

користовують для розробки науково обґрунтованих заходів боротьби

з бур’янами. Для цього складають карту забур’яненості, основою

якої є схематична карта території господарства з її межами, розмі-

рами ділянок, видом угідь чи вирощуваної культури, назвою сіво-

зміни. На такій карті в правому нижньому кутку кожного поля кре-

слять два концентричні кола — одне діаметром 2 см, в якому запи-

сують рік обстеження та назву культури чи угіддя. Зовнішнє коло

діаметром 4,5 см розділяють на сектори, кількість яких відповідає

кількості біологічних груп. У кожному з них записують основні види

бур’янів (рис. 3) та їх середню кількість на 1 м

Користуючись табл. 4 та даними про види бур’янів (рис. 3), вста-

новлюють тип забур’яненості поля (табл. 7), за яким визначають

подальшу систему боротьби з бур’янами.

Таблиця 7. Ключ для визначення типу забур’яненості поля

Частка груп бур’янів

за тривалістю життя, %

Типи забур’яненості та переважаючі

біологічні групи бур’янів

малорічних багаторічних

Малорічний 80 – 90 10 – 20

Коренепаросткові 5 – 10 90 – 95 Багаторічний

Кореневищні 5 – 10 90 – 95

Розділ 2

Карту забур’яненості полів сівозміни складають двічі на рік: на-

весні для уточнення заходів весняно-літнього догляду за культура-

ми і перед збиранням врожаю для розробки найбільш ефективної

системи основного обробітку ґрунту та застосування гербіцидів для

боротьби з бур’янами на посівах озимих і ярих культур.

2.3. БОРОТЬБА З БУР’ЯНАМИ

Боротьба з бур’янами — це надзвичайно складна система захо-

дів, завданням яких є знищення бур’янів або зниження їх шкідли-

вості дозволеними способами і засобами: це запобігання занесенню

бур’янів на поля, знищення вегетуючих бур’янів, очищення ґрунту

від їх насіння і вегетативних органів розмноження. Слід пам’ятати,

що жоден навіть найефективніший захід не в змозі вирішити цю

проблему. Тому в практичному землеробстві для успішної боротьби

з бур’янами застосовують цілий комплекс заходів, які поділяють на

дві групи — запобіжні і винищувальні.

2.3.1. Запобіжні заходи

Ці заходи спрямовані на ліквідацію джерел появи бур’янів і усу-

нення шляхів їх поширення. До них належать: очищення насіннє-

вого матеріалу сільськогосподарських культур від насіння бур’янів;

запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і поливною

водою; знищення бур’янів на необроблюваних землях; своєчасне

збирання врожаю і вивезення його з поля; оптимальні строки і спо-

соби сівби та дещо підвищені норми висіву культурних рослин; за-

провадження науково обґрунтованих сівозмін; карантинні заходи.

Рис. 3. Характер за-

бур’янненості поля

Біологічні групи бур’янів: 1 — ярі

ранні; 2 — ярі пізні; 3 — коренепа-

росткові; 4 — кореневищні

Бур’яни: Г — гірчиця польова;

М — мишій сизий; К — куряче

просо; Б — березка польова; О

—

осот рожевий; П — пирій повзучий

(цифри біля літер — кількість

бур’янів, шт.м

)

2004

кукурудза

Бур’яни та боротьба з ними

Очищення насіннєвого матеріалу сільськогосподарських

культур від насіння бур’янів проводиться на спеціальних зерноочи-

сних машинах, а також на електромагнітних (трифоляційних) ма-

шинах, призначених для очищення насіння багаторічних трав та

інших дрібнонасінних культур від насіння повитиці.

Під час очищення насіннєвого матеріалу основну увагу слід при-

діляти відокремленню насіння специфічних бур’янів, яке за масою і

формою подібне до насіння засміченої культури. Це — бромус жит-

ній для жита; підмаренник чіпкий, кукіль, березка польова та гір-

чак березковидний — для пшениці; редька дика і гірчак березковид-

ний для ячменю; куряче просо, мишій сизий, гірчиця польова, гір-

чак березковидний — для проса; горох польовий (пелюшка) для го-

роху; соняшник дикий для соняшників; буркун білий і лікарський,

лобода різних видів, мишій сизий і зелений — для люцерни тощо.

Очищений насіннєвий матеріал перевіряється насіннєвою інспек-

цією і лише після того, як він відповідатиме стандартам, дозволя-

ється засівати ним поле.

Запобігання занесенню насіння бур’янів на поля з гноєм і

поливною водою. Насіння і плоди бур’янів не повністю втрачають

життєздатності при згодовуванні тваринам. Це і визначає їх накопи-

чення в пометі та гної. Життєздатність насіння і плодів бур’янів у

гної можна істотно знизити дотриманням певного режиму його збері-

гання. Спочатку гній складають у місцях зберігання пухкими шара-

ми. Через півтора–два тижні температура його підвищується до 65 –

70 °С. Потім гній ущільнюють, витримують 5 – 6 міс і використовують

у напівперепрілому стані після повної або майже повної загибелі на-

сіння бур’янів. З метою запобігання потраплянню насіння і плодів

бур’янів у гній концентровані корми слід добре розмелювати, грубі —

запарювати, а самі бурти гною утримувати чистими від бур’янів.

Слід проводити також очищення поливної води від насіння

бур’янів при зрошенні. Для запобігання потраплянню насіння у по-

ливну воду береги каналів систематично обкошують до цвітіння

бур’янів або знищують останні гербіцидами. Насіння, яке попало у

поливну воду, вловлюється у відстійниках, обладнаних густими ме-

талевими сітками. Такі самі сітки ставлять на забірних рукавах до-

щувальних установок. Слід зазначити, що засміченості поливної води

насінням бур’янів легше запобігти, ніж потім очищати її від них.

Знищення бур’янів на необроблюваних землях здійснюється

систематичним підкошуванням їх до цвітіння на узбіччях доріг, лу-

ках, пасовищах, ярах, полезахисних лісових смугах, під опорами

лінії електропередач тощо.

Яри, балки, береги водойм доцільно залужувати сумішками бо-

бових і злакових багаторічних трав, щільний трав’янистий покрив

яких через 1 – 2 роки зменшить забур’яненість цих угідь і водночас

забезпечить додатковий збір кормів.

Розділ 2

Своєчасне збирання врожаю і вивезення його з поля запо-

бігає засміченню полів. У разі запізнення із збиранням достигле

насіння бур’янів осипається і поповнює його запаси в ґрунті. Тому

збирати врожай на забур’янених полях слід тільки роздільним спо-

собом, за якого недостигле насіння багатьох видів бур’янів потрап-

ляє у зерно, а потім видаляється під час його очищення і знищуєть-

ся. Висота зрізу на забур’янених полях має бути мінімальною (10 –

12 см), що не дає можливості низькорослим бур’янам закінчити свій

розвиток. Під час роботи на таких полях комбайни слід додатково

обладнувати зерновловлювачами (щоб вимолочене насіння бур’янів

не розтрушувалось по полю) і подрібнювачами соломи (для негайно-

го вивезення її з поля).

Строки, способи сівби та норми висіву культурних рос-

лин також мають певне значення у запобіганні засміченості ґрунту

насінням, а посівів — бур’янами. Так, сівба в оптимальні строки ра-

йонованими сортами та гібридами забезпечує появу дружних сходів

культур, чим створюються несприятливі умови для бур’янів. Запіз-

нення із сівбою погіршує розвиток культурних рослин, що зумовлює

кращий ріст і розмноження бур’янів.

Важливе значення має і спосіб сівби сільськогосподарської куль-

тури. На забур’янених площах для культур суцільного способу сівби

ефективніший перехресний вузькорядний посів, оскільки за рівно-

мірного розміщення на площі культурні рослини активніше пригні-

чують бур’яни. У разі вирощування просапних культур на дуже за-

бур’янених полях перевагу надають квадратно-гніздовій сівбі чи

садінню, щоб у разі появи бур’янів міжряддя можна було обробляти

в перехресних напрямках.

Велике значення для запобігання забур’яненості полів має вико-

ристання дещо збільшених норм висіву насіння вирощуваних

культур. У разі зменшення норми висіву зріджуються посіви куль-

турних рослин, що призводить до збільшення кількості бур’янів.

Тому на родючих, але забур’янених полях, рекомендується норму

висіву культур суцільного способу сівби за достатнього зволоження

збільшувати на 10 – 15 %, що сприяє більш інтенсивному біологіч-

ному пригніченню бур’янів.

Провідна роль у боротьбі з бур’янами належить запровадженню

науково обґрунтованих сівозмін. Це пов’язано з тим, що в процесі

еволюції багато бур’янів набули споріднених з культурними росли-

нами біологічних особливостей. Наприклад, у посівах озимих культур

найпоширеніші озимі і зимуючі бур’яни (бромус житній, талабан

польовий, грицики, підмаренник чіпкий тощо), які сходять в літньо-

осінній період і продовжують розвиватися навесні і влітку наступного

року. Якщо після озимих вирощувати ярі і, особливо, просапні куль-

тури, то ці бур’яни будуть знищені передпосівним обробітком і під час

догляду за культурою. При вирощуванні в сівозміні культур на зеле-

Бур’яни та боротьба з ними

ний корм чи сіно і своєчасному їх збиранні багато бур’янів не встига-

ють дати насіння, що також запобігає засміченню ним ґрунту. Окремі

сільськогосподарські культури (озимі жито та пшениця, гречка) швид-

ко ростуть і своєю надземною масою прикривають ґрунт, що усклад-

нює життєдіяльність бур’янів. І, нарешті, в сівозміні культури повер-

таються на те саме поле через певний проміжок часу, що дає можли-

вість боротись з такими злісними бур’янами-паразитами, як вовчок

соняшниковий, різними видами повитиць тощо.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання занесенню на

поля особливо шкідливих, відсутніх або обмежено поширених на

конкретній території бур’янів, які включені в перелік карантинних

об’єктів, із-за кордону (зовнішній карантин) або в межах країни з

одного регіону в інший (внутрішній карантин). Кількість бур’янів,

внесених до списку карантинних, не постійна.

До групи бур’янів зовнішнього карантину належать амброзія

приморська (Ambrosia maritima), бузинник пазушний (Jva

acsillaris), паслін каролінський (Sоlanum alaеqnifolium), соняшник

однорічний (Helianthus annus) і всі види стриги (Striga sp.sp.).

До групи бур’янів внутрішнього карантину на Україні нале-

жать амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia), гірчак степовий

звичайний (Acroptilon repens), повитиці (Сuscuta sp.sp.), паслін

дзьобатий (Solanum rostratum), ценхрус малоквітковий (Cenchrus

pauciflorus).

Для запобігання поширенню карантинних бур’янів в інші регіони

необхідно дотримуватись таких карантинних заходів: не організову-

вати насіннєві господарства там, де на полях є карантинні бур’яни;

не допускати до сівби насіння без свідоцтва про його якість; зберіган-

ня та очищення насіннєвого матеріалу, засміченого карантинними

бур’янами, проводити в окремому приміщенні і категорично заборо-

няти вивезення його в інші господарства чи райони; відходи після

очищення насіннєвого матеріалу або інших партій зерна, засмічених

карантинними бур’янами, використовувати в цьому самому господар-

стві у розмеленому або запареному вигляді, а малоцінні, непридатні

для згодовування партії зерна, спалювати з наступним складанням

акта. Солому і сіно з домішкою карантинних бур’янів доцільно вико-

ристовувати на корм худобі тільки в тих господарствах, де вони ви-

рощені і з обов’язковим запарюванням. Гній і підстилку потрібно

складати в окремих буртах і застосовувати лише в перепрілому ви-

гляді. Зерносховища, мішкотару, зерноочисні машини і знаряддя,

транспортні засоби необхідно ретельно очищати від землі, залишків

соломи, полови і зерна при переїздах із засмічених карантинними

бур’янами полів на вільні від них. Суворо слідкувати за очищенням

зрошувальних систем і польових масивів від карантинних бур’янів

тощо. Після знищення карантинних бур’янів за полем спостерігають

ще 2 – 3 роки, щоб впевнитись в їх відсутності.

Розділ 2

Отже, зазначені вище попереджувальні заходи дають можли-

вість запобігти засміченню ґрунту насінням бур’янів і уникнути ще

більшої забур’яненості посівів. Проте вони не спроможні повністю

вирішити проблему боротьби з бур’янами. Тому для більш повного

знищення бур’янів застосовують винищувальні заходи.

2.3.2. Винищувальні заходи

Ці заходи боротьби з бур’янами спрямовані на знищення вегету-

ючих і проростаючих бур’янів на сільськогосподарських угіддях та

на очищення ґрунту від насіння бур’янів і органів вегетативного

розмноження.

За механізмом дії на рослини винищувальні заходи поділяють

на фізичні, механічні, хімічні, біологічні та комплексні.

2.3.2.1. Фізичні заходи

Фізичні заходи боротьби полягають в тому, що бур’яни, їх насін-

ня і органи вегетативного розмноження знищують, створюючи не-

сприятливі для них умови зовнішнього середовища, яких досягають

за допомогою стерилізації ґрунту парою чи електрообігрівом (часто в

умовах тепличного господарства), затопленням в чеках (наприклад,

при вирощуванні рису), відкритим полум’ям (культиваторами-

вогнеметами), осушенням території, вкриванням ґрунту інертними

мульчуючими матеріалами (солома, тирса, торф, чорна поліетиле-

нова плівка тощо) і, нарешті, за допомогою електромагнітного поля

надвисокої частоти, яке різко підвищує температуру рослинного

об’єкта і спричинює його загибель.

2.3.2.2. Механічні заходи

Механічні заходи — це винищувальні заходи боротьби з

бур’янами за допомогою ґрунтообробних машин і знарядь, що дають

змогу очистити ґрунт від насіння і органів вегетативного розмно-

ження бур’янів та знищувати вегетуючі бур’яни у посівах сільсько-

господарських культур і на полях чистого пару.

Від насіння бур’янів орний шар очищають за допомогою методу

провокації. Суть методу полягає в тому, що для проростання насіння

бур’янів, яке міститься у верхньому шарі ґрунту, створюються сприят-

ливі умови, а знищення проростків здійснюють наступними обробітка-

ми. Найкраще цей захід реалізується в системі основного обробітку, під

час якого за допомогою лущення ґрунту дисковими знаряддями насін-

ня, що міститься в ґрунті, виводиться з стану спокою, а те, що осипало-

ся після достигання бур’янів або під час збирання врожаю сільськогос-

подарських культур, загортається у ґрунт. Ефективність лущення під-

Бур’яни та боротьба з ними

вищується, якщо його проводять негайно після збирання врожаю, коли

в ґрунті ще зберігається так звана тіньова волога. Вона сприяє якісно-

му обробіткові і дружному утворенню проростків бур’янів, які знищу-

ють наступним основним обробітком.

Так, під час оранки знищуються проростки бур’янів, загортається

в глибші шари ґрунту їх насіння, яке не проросло, а з глибшого у

верхній шар вивертається насіння бур’янів, яке було загорнене ра-

ніше. Для проростання цього насіння, оранку в агрегаті з котком

слід проводити якнайраніше. Це насамперед можна зробити після

озимих та ярих зернових колосових культур у системі зяблевого об-

робітку ґрунту в літньо-осінній період та у системі обробітку ґрунту

під озимі культури після попередників, які збираються в першій

половині літа за умов недостатнього чи нестійкого зволоження та

після непарових попередників за умов достатнього зволоження. У

весняно-літній період очищення ґрунту від насіння бур’янів успішно

здійснюється в полі чистого пару. Для цього використовуються

культиватори, борони та інші знаряддя поверхневого обробітку ґрун-

ту, які підрізають проростки чи знищують їх у фазі «білої ниточки».

У весняний період у системі передпосівного обробітку ґрунту насін-

ня краще провокується до проростання на вирівняних з осені полях,

коли їх залишити на певний час без обробітку. В такому разі більш

ущільнений ґрунт швидше прогрівається і насіння бур’янів, що пе-

ребуває в доброму контакті з ґрунтом, дружніше утворює проростки,

які знищуються під час передпосівного обробітку. Сприятливі умови

для провокації сходів бур’янів складаються і при зрошенні провока-

ційними або вологозарядковими поливами.

Другий метод очищення ґрунту від життєздатного насіння

бур’янів — це глибоке загортання його у ґрунт. У такому разі

насіння бур’янів або зовсім не проростає, або проростки з нього ги-

нуть, не досягаючи поверхні ґрунту в зв’язку з обмеженими запаса-

ми поживних речовин в ендоспермі. Завдяки цьому методу частина

насіння втрачає життєздатність, а частину живого насіння можна

вигорнути у верхній шар ґрунту в період, зручний для його прово-

кації до проростання та знищення.

Механічними заходами знищують і багаторічні бур’яни. Для

цього розроблено цілу низку методів: механічне вичісування, уду-

шення, висушування, виморожування, виснаження тощо.

Метод вичісування застосовують проти пирію, свинорию та

інших бур’янів, які мають міцне на розрив кореневище, розміщене у

верхній частині орного шару ґрунту. За такого способу кореневища

витягають з ґрунту пружинними культиваторами на край поля і

спалюють. Недоліком цього методу є те, що частина кореневищ за-

лишається в розпушеному ґрунті, розтягується по полю культивато-

рами, швидко відростає і добре розмножується. Тому значного по-

ширення у виробництві цей метод не знайшов.