Єщенка В.О. (ред.). Загальне землеробство: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

190

У переважній більшості регіонів України система допосівного об-

робітку ґрунту включає два етапи: ранньовесняне вирівнювання та

розпушування ґрунту на всій зяблевій площі; передпосівний обробі-

ток, який здійснюють диференційовано залежно від вимог вирощу-

ваної культури і стану ґрунту.

4.4.1.3.1. Ранньовесняне вирівнювання

і розпушування ґрунту (закриття вологи)

Після зяблевого обробітку до весни ґрунт накопичує максимальні

запаси води, які слід зберегти для вирощування ярих культур. Пер-

шим і важливим заходом у системі допосівного обробітку ґрунту є

ранньовесняне вирівнювання його поверхні з метою збереження в

ньому осінньо-зимових запасів води за допомогою пухкого мульчую-

чого захисного верхнього шару ґрунту, який зменшує втрати вологи

і забезпечує надходження повітря у ґрунт. Цей захід дає позитивні

результати лише тоді, коли його здійснюють своєчасно і високоякіс-

но. За наявності на поверхні поля гребенів або грудок його треба

проводити тоді, коли самий верхній шар добре розпушуватиметься,

кришитиметься і не прилипатиме до ґрунтообробних знарядь. За

сонячної погоди, щойно почнеться посіріння верхівок грудок і гре-

бенів, необхідно здійснювати ранньовесняне вирівнювання і розпу-

шування поверхні поля. Часто в цей період року бувають тумани, а

за таких умов посіріння гребенів не настає. Висока якість раннього

весняного обробітку забезпечується тоді, коли верхній шар ґрунту

стає спілішим лише на певну глибину (3 – 5 см) обробітку, а нижні

глибші шари його при цьому залишаються ще перезволоженими, а

іноді ще й нерозмерзлі.

За якісного ранньовесняного розпушування в обробленому шарі

має бути не більш як 20 % часточок діаметром 20 мм, а діаметром

50 мм — 2 % від його маси. Вирівнювання і розпушування ґрунту

проводять вибірково, в міру підсихання ґрунту. Не всі поля одночасно

стають готовими до цього першого весняного заходу обробітку ґрунту.

Раніше дозріває ґрунт на південних схилах і пагорбах, а пізніше —

на північних схилах і у низинах, на вирівняному зябу восени і на ді-

лянках з близьким заляганням підґрунтових вод, Раніше дозрівають

ґрунти легкого гранулометричного складу, а пізніше — важкого.

Під час вирівнювання і розпушування ґрунту зменшується пло-

ща випаровування, а утворений на поверхні ґрунту дрібногрудочку-

ватий шар 3 – 5 см завтовшки призупиняє або значно зменшує над-

ходження води по капілярах до його поверхні. Адже за сухої і вітря-

ної погоди втрати води з поверхні поля, непокритого таким мульчу-

ючим шаром ґрунту, можуть становити до 80 – 100 т/га за добу. Крім

того, верхній розпушений шар ґрунту краще пропускає повітря і добре

Механічний обробіток ґрунту

191

прогрівається. Це створює сприятливі умови для проростання на-

сіння бур’янів, сходи або проростки яких знищуються під час наступ-

ного передпосівного обробітку. В розпушеному і вирівняному ґрунті

підвищується життєдіяльність мікроорганізмів, які накопичують у

ґрунті доступні рослинам поживні речовини. Практика і виробни-

чий досвід засвідчують, що у разі затримки з цією роботою не тільки

непродуктивно втрачається вода з ґрунту, а й погіршується якість

розпушування, як і наступного передпосівного обробітку. Проте не

слід починати весняний обробіток надмірно вологого верхнього ша-

ру ґрунту, бо у такому стані ґрунт недостатньо розпушується і не

кришиться, відбувається його замазування, що при підсиханні при-

зводить до утворення щільної кірки, яку важко знищити.

Досить важливо для ранньовесняного вирівнювання і розпушу-

вання верхнього шару ріллі правильно вибрати знаряддя обробіт-

ку — борони чи шлейфи. Всі вони агрегатуються до зчіпок з таким

розрахунком, щоб повністю використати тягову силу трактора за

найменшого тиску на ґрунт. Як правило, для цього слід застосову-

вати гусеничні трактори з тиском на ґрунт до 0,1 МПа (при цьому не

утворюються глибокі колії), а колісні — лише з поширювачами, щоб

менше ущільнювали ґрунт, або слідом за колесом монтують долото-

подібні лапи. Вибір знарядь для ранньовесняного обробітку ґрунту

залежить від вирівняності, щільності і вологості поверхневого шару.

На слабоущільнених структурних і легких за гранулометричним

складом ґрунтах перше весняне розпушування і вирівнювання про-

водять легкими боронами або шлейфами, а на важких і запливаю-

чих ґрунтах використовують важкі борони. Кількість слідів проходу

борін залежить від стану поверхні і щільності ґрунту. На відносно

розпушеному і вирівняному зябу можна обмежитись боронуванням

в один слід, а на ущільненому і гребенистому полі боронують в два

сліди. Інколи для цього борони за зчіпкою розміщують у два ряди:

перший — важкі, другий — середні чи легкі. На ґрунтах середньої

твердості перший ряд агрегату комплектують із середніх борін, дру-

гий — з посівних. Зазвичай, таке боронування краще, ніж проведе-

не одним рядом борін в один слід, проте воно менш ефективне за

боронування, яке проводилось одним рядом борін, але за два окремі

проходи з незначним розривом у часі. Це пояснюється тим, що під-

няті на поверхню першим проходом борін вологі часточки ґрунту,

які втратили капілярний зв’язок із вологими шарами після невели-

кого розриву у часі (навіть менше години), підсихають, набувають

фізичної спілості і добре кришаться при другому проході агрегату.

Якісніше розпушується ґрунт, якщо під час роботи боронами їх

час від часу очищати від рослинних решток. Якщо цього не дотри-

муватись, то глибина обробітку стає нерівномірною, а на поверхні

поля утворюються наволоки ґрунту, що зумовлює утворення тріщин.

Розділ 4

192

Високоякісним боронування буде тоді, коли лінія тяги повідків важ-

ких і середніх борін буде спрямована до горизонту під кутом

14 – 18°. За цієї умови забезпечується рівномірне заглиблення у

ґрунт зубів і плавний рух борін. Якщо борони другого ряду приєд-

нані повідками до кронштейнів, установлених на брусі зчіпки, тоді

кут спрямування лінії тяги до горизонту має становити 10 – 14°.

Водночас використання одних борін не забезпечує необхідної якості

вирівнювання і розпушування верхнього шару ґрунту. Найкращих

результатів ранньовесняного вирівнювання і розпушування ґрунту

за один прохід досягають за одночасного застосування борін і

шлейфів в одному агрегаті або за роздільних проходів цих знарядь,

оскільки борони добре розпушують, проте недостатньо вирівнюють

ґрунт, а шлейфи добре вирівнюють ріллю, але гірше розпушують

поверхню ґрунту. Та й глибина розпушуваного шлейфом ґрунту бу-

де неоднаковою і зокрема там, де були гребені, вона завжди менша.

Ось чому одночасно з боронами агрегат комплектують із шлейфами.

Порядок розміщення знарядь в агрегаті визначається станом по-

верхні ґрунту. Якщо рілля має незначну гребенястість і не дуже

ущільнену поверхню, то в першому ряду йдуть шлейфи, а в другому

борони; при запливанні і переущільненні поверхні — навпаки. Піс-

ля лише шлейфування поле недоцільно залишати не заборонова-

ним, оскільки за нерівномірної глибини розпушуваного шару на

площі колишніх гребенів з відкритої поверхні посилюється капіля-

рний рух вологи, яка швидко випаровується і на поверхні ґрунту

через один–два дні утворюються тріщини, що значно погіршить

якість наступної підготовки ґрунту до сівби.

Перший ранньовесняний обробіток ґрунту незалежно від знарядь

проводять по діагоналі до напрямку оранки і агрегат рухається чов-

никовим способом, що забезпечує якісне розпушування і вирівню-

вання поверхні ріллі. По бриластій ріллі у Степу використовують го-

лчасту борону БІГ-3А чи пружинні БП-8 борони. Голчасті борони ви-

користовують і на полях, оброблених з осені безполицевими знаряд-

дями. При цьому робочі органи встановлюють в режим найінтенсив-

нішого розпушування — диски в активне положення, а батареї — під

кутом атаки 12 – 16°. За такого обробітку поверхня добре вирівнюєть-

ся і подрібнюється, стерня загортається, а мульчуючий шар забезпе-

чує збереження вологи. Крім зазначеного, у районах поширення віт-

рової ерозії перший ранньовесняний обробіток зябу проводять у па-

рових полях штанговими і плоскорізними культиваторами.

У посушливих районах або якщо ґрунт весною надмірно розпу-

шений, що часто буває на добре оструктурених і легких за грануло-

метричним складом ґрунтах, після посушливої осені чи безсніжної і

морозної зими крім боронування і шлейфування додатково прово-

дять коткування поля кільчасто-шпоровими або кільчасто-зуб-

Механічний обробіток ґрунту

193

частими (але не гладенькими) котками в агрегаті із зубовими боро-

нами ЗБП-0,6, що поліпшує вирівняність поверхні, збільшує рівно-

мірність твердості ріллі. В деяких районах Полісся за достатнього

зволоження на малооструктурених дерново-підзолистих ґрунтах,

здатних дуже ущільнюватись і запливати, за умови тривалої і холо-

дної весни замість ранньовесняного боронування здійснюють роз-

пушування дисковими боронами або культиваторами зі стрілчасти-

ми лапами з одночасним боронуванням. У районах достатнього зво-

ложення Лісостепу на сильнозапливаючих і ущільнених ґрунтах пе-

ред шлейфуванням ґрунт обробляють культиваторами з одночасним

боронуванням, а за посушливих умов слідом за шлейфуванням поле

коткують кільчасто-шпоровим котком в агрегаті з райборінками.

Однак раннє весняне розпушування зябу не завжди і не скрізь

дає позитивні результати. При напівпаровому зяблевому обробітку,

коли ґрунт вирівнюється ще з осені і після зими вийшов розпуше-

ним, відразу слід приступати до передпосівного обробітку ґрунту під

ранні ярі культури. Проте під кукурудзу, а також під інші пізні

культури боронування такого зябу обов’язкове. Якщо ж при цьому

боронування зябу провести на тиждень пізніше оптимального стро-

ку, то, за даними Інституту цукрових буряків УААН, можна недо-

брати значну (до 41 ц/га) частину врожаю.

Можливість виключення боронування і шлейфування із системі

весняного обробітку ґрунту встановлено дослідами Кримського ДАУ

на чорноземах південних, які за зиму не ущільнюються. Вологість

ґрунту без боронування і з боронуванням на час першої культивації

по всіх фонах зяблевого обробітку була практично однаково. Аналогі-

чні дані отримані в дослідженнях Інституту зернового господарства

УААН, Ерастівської і Кіровоградської дослідних станцій і на піщаних

ґрунтах Полісся. Тому за цих умов при першій же можливості доці-

льно безпосередньо приступити до передпосівного обробітку ґрунту.

4.4.1.3.2. Передпосівний обробіток ґрунту

під культури різних строків сівби

Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту не забезпе-

чує вирішення всіх завдань (зазначених вище), які мають бути ви-

конані у системі допосівного обробітку. Значну частину їх доцільні-

ше і краще вирішувати за рахунок другого етапу — передпосівного

обробітку. Під час підготовки ґрунту до сівби, виходячи із біологіч-

них особливостей вирощуваних сільськогосподарських культур (зок-

рема, строків сівби, розмірів насіння ярих культур і глибини його

загортання), а також залежно від щільності і вологості ґрунту, сту-

пеня забур’яненості тощо, встановлюють відповідну послідовність

виконання окремих агротехнічних заходів чи комплексно, підбира-

ють певні знаряддя і необхідні для них робочі органи.

Розділ 4

194

Після ранньовесняного обробітку ґрунту інтенсивність передпосів-

ного обробітку залежить від строків сівби ярої культури. В усіх зонах

України, як правило, під ранні ярі культури (ячмінь, овес, горох, ви-

ку та ін.) після боронування зябу передпосівну культивацію прово-

дять один раз безпосередньо перед сівбою. Розрив у часі між ранньо-

весняним обробітком (боронуванням чи шлейфуванням) і передпосі-

вною культивацією залежить від настання фізичної спілості шару

ґрунту, на глибину якого проводиться другий обробіток. Якщо після

боронування йде швидке підсихання ґрунту, то культивацію здебі-

льшого начинають на другий день після проведення попередньої ро-

боти. Зазначена послідовність агротехнічних заходів створює сприят-

ливі умови для загортання насіння на частково ущільнене ложе і

вкривання його розпушеним шаром ґрунту, що забезпечує краще

надходження вологи і повітря до насіння й зумовлює дружнє його

проростання. При якісній передпосівній культивації знищуються всі

вегетуючі на цей час бур’яни. Найкраще знаряддя для передпосівної

культивації — культиватор для суцільного обробітку із підрізальни-

ми чи стрілчастими лапами і середніми боронами. Підрізальні лапи

рівномірно і неглибоко розпушують ґрунт, знищують сходи і розетки

бур’янів. При цьому ґрунт майже не обертається і не висушується,

дещо ущільнюється ґрунт нижче глибини ходу лап.

Подекуди сівбу ранніх ярих культур і льону проводять без попе-

редньої культивації, замінюючи її менш енергоємними заходами.

Так, на ділянках напівпарового зябу, чистих від бур’янів і з неущіль-

неним верхнім шаром ґрунту в посушливі весни і за недостатніх за-

пасів води у ґрунті замість культивації під ранні зернові, зернобобо-

ві і льон проводять тільки передпосівне боронування у два сліди:

перший ряд укомплектовують важкими, а другий — середніми зу-

бовими боронами.

Щоб краще вирівняти поверхню й ущільнити дуже розпушений

ґрунт, у системі передпосівного обробітку його коткують (кращу

якість забезпечують зубчасті та кільчасті котки) з одночасним боро-

нуванням або нарізно. За такого технологічного обробітку створю-

ється ущільнений прошарок ґрунту на значній глибині, що зумов-

лює менші витрати вологи на дифузне випаровування, дає змогу

провести високоякісну сівбу дрібнонасінних культур (овочевих, ба-

гаторічних трав і льону), які потребують неглибокого загортання.

При цьому загортання насіння і поява дружніх сходів будуть рівно-

мірнішими.

На важких ґрунтах в умовах достатнього зволоження і холодної

весни на дуже ущільнених ґрунтах (щільність понад 1,3 г/см

) до пе-

редпосівної культивації доцільно провести розпушування на більшу

глибину, ніж глибина загортання насіння. Для цього крім культива-

торів з розпушувальними лапами іноді використовують чизелі, лемі-

Механічний обробіток ґрунту

195

шні лущильники без полиць або плоскорізи, які запобігають вивер-

танню на поверхню насіння бур’янів. На піщаних або інших ґрунтах,

які до весни слабо ущільнюються, застосовують переважно культива-

тори з універсальними лапами з одночасним боронуванням. Такий

агрегат добре розпушує посівний шар без його обертання, створює

вирівняне тверде ложе для насіння, добре підрізає сходи і молоді па-

ростки бур’янів. Використання для передпосівного обробітку культи-

ваторів із пружинними лапами призводить до вивертання на повер-

хню ґрунту перезволожених грудок і насіння бур’янів, висушування

посівного шару і не забезпечує рівноглибинного твердого ложа для

насіння, тому не гарантує високої його польової схожості.

Іноді додатково до передпосівної культивації ґрунт обробляють ди-

сковими знаряддями (лущильниками чи важкими дисковими боро-

нами). Їх доцільно використовувати на полях, де провели осінню міл-

ку зяблеву оранку після багаторічних трав, оскільки парові культи-

ватори витягуватимуть на поверхню значну частину дернини. Дис-

кові знаряддя також ефективні на полях з важкими глинистими ґру-

нтами після посушливої осені, де брили до весни не розпалися і їх не

можна подрібнити іншими знаряддями. Такий допосівний обробіток

практикують і під льон після багаторічних трав. Не можна викорис-

товувати дискові знаряддя для допосівного обробітку запирієних

площ, оскільки вони збільшують вегетативне розмноження корене-

вищних бур’янів, а також для обробітку ґрунту в посушливих умовах,

оскільки вони сильно висушують ґрунт і не забезпечують рівномірної

глибини загортання насіння й отримання дружніх сходів. Крім цього,

в Поліссі для передпосівного обробітку широко застосовують голчасті

борони БІГ-3. Встановлені під певним кутом до напрямку руху агре-

гату, голчасті диски добре подрібнюють і дещо ущільнюють ґрунт (за

меншого кута атаки дисків). Часто їх поєднують із дисковими боро-

нами на полях із значною кількістю післязбиральних решток. Слід

пам’ятати, що для однієї і тієї культури раннього строку сівби ґрунт

потрібно глибше розпушувати перед сівбою на важких ґрунтах і в

більш вологі роки, а мілкіше — на легких ґрунтах і в посушливу по-

году. У степовій зоні України на полях, чистих від бур’янів, ранні

культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньо-

вих і пресових сівалок — і без нього.

Якість передпосівного обробітку ґрунту залежить від техніки його

виконання. На рівних площах передпосівний обробіток ґрунту про-

водять човниковим способом упоперек оранки чи під кутом 6 – 8° до

сівби (щоб краще було видно слід маркера). Лише за такого напря-

мку можливе достатнє розпушування ґрунту і забезпечується рівно-

мірне загортання насіння. Якщо ж передпосівна культивація пла-

нується у два сліди, то щоб уникнути утворення стружки і великих

грудок, першу культивацію проводять на меншу глибину, а другу —

Розділ 4

196

на глибину загортання насіння. При цьому повинні працювати од-

ночасно два ґрунтообробні агрегати, які пускають один проти одно-

го. На схилах понад 2° передпосівний обробіток проводять упоперек

схилу або по контуру, а при двох слідах — перший прохід роблять

упоперек оранки, тобто вздовж схилу, другий — упоперек його.

Під цукрові буряки ґрунт обробляють особливо старанно. Їх ви-

сівають здебільшого відразу після закінчення сівби ранніх ярих

культур. У районах нестійкого і недостатнього зволоження після

ретельного вирівнювання ґрунту (боронування, шлейфування) про-

водять лише одну культивацію з боронуванням (якщо борона не

розробляє грудочки, то замість неї монтують спіральні ротори з

шлейфами) на глибину загортання насіння. Такий набір робочих

органів зумовлює мінімальну глибину обробітку (4 – 5 см), що за-

безпечує насінню ущільнене ложе. У районах достатнього зволо-

ження на важких запливаючих ґрунтах (щільність 1,3 – 1,4 г/см

)

доцільно проводити дві культивації: першу відразу після борону-

вання і шлейфування на глибину 8 – 10 см (якщо утворюються груд-

ки, то в два сліди: перший — на 6 – 7, другий — на 7 – 10 см), а дру-

гу — на глибину загортання насіння, виходячи з конкретних умов

погоди і зволоженості ґрунту. Перед сівбою для ущільнення надто

розпушеного ґрунту та забезпечення рівномірного загортання на-

сіння буряків досить ефективне передпосівне прикочування ґрунту

гладенькими водоналивними чи кільчасто-шпоровими котками

(якщо щільність ґрунту менше ніж 1,0 г/см

У тому разі, коли немає потреби у глибокому розпушуванні, для

передпосівного обробітку ґрунту під цукрові буряки на незапливаю-

чих чорноземних ґрунтах використовують культиватори з робочими

органами лапами — бритвами і боронами в одному агрегаті, а та-

кож лапчастими боронами ВНІЦ-Р, які дають змогу розпушити

ґрунт на 4 – 6 см без надмірного його перемішування і висушуван-

ня. За потреби за лапчастою бороною ВНІЦ-Р в одному агрегаті пу-

скають середні чи легкі борони або ж гладенькі котки. При сівбі цу-

крових буряків розрив між культивацією і сівбою не повинен пере-

вищувати прохід агрегату, інакше ґрунт до сівби пересохне і сходи

будуть зріджені. Більший розрив допускається на перезволожених

ґрунтах і в районах із значною кількістю опадів, бо в цьому разі

ґрунт до сівби провітрюється, підсихає, краще розпушується і, як

наслідок, забезпечується якісна сівба.

Під середні (соняшник) і пізні ярі культури (кукурудзу, сою,

просо, гречку, сорго, суданку та ін.) передпосівний обробіток ґрунту

проводять у пізніші строки, оскільки оптимальні строки їх сівби на-

стають, коли температура ґрунту на глибині 8 – 10 см сягає 10 °С і

більше. Між початком весняно-польових робіт і до настання опти-

мальних строків сівби пізніх ярих культур залишається відносно

Механічний обробіток ґрунту

197

великий проміжок часу для підготовки ґрунту. У цей період заходи

обробітку мають бути спрямовані на вирішення двох головних за-

вдань, по-перше, максимального очищення ґрунту від насіння

бур’янів; по-друге — збереження вологи. Для вирішення їх рекомен-

дується не менше двох культивацій: перша — більш глибока неза-

баром після ранньовесняного вирівнювання і розпушування ґрунту

і друга — перед сівбою на глибину загортання насіння.

Проте при цьому до допосівного обробітку ґрунту під пізні культу-

ри з урахуванням погодних умов весни і щільності ґрунту слід підхо-

дити творчо. У дощову весну між першою і передпосівною культива-

цією поле обробляють боронами, щоб ліквідувати кірку після дощу, а

в посушливу — коткують після першої культивації. Іноді на холодних

перезволожених ґрунтах для кращого прогрівання після вирівню-

вання ріллі доводиться застосовувати культивацію на глибину 8 –

12 см з одночасним боронуванням. При цьому глибше обробляють

важкі ґрунти, які дуже ущільнюються, а на меншу глибину — ґрунти

з кращими фізичними властивостями. Завдання такої культивації —

спровокувати проростання насіння бур’янів із глибшого шару й акти-

візувати мікробіологічні процеси на глибину обробітку ґрунту. Якщо

за глибокої культивації вивертатимуться перезволожені грудки у ви-

гляді так званої стружки, то таку культивацію слід провести за два

проходи: спочатку на меншу глибину, а дещо пізніше (при підсиханні

грудок до фізичної спілості) — на необхідну. Після першої глибокої

культивації у посушливих районах або за умови посушливої весни в

інших районах ґрунт слід закоткувати кільчастими чи кільчасто-

шпоровими котками, від чого зменшується дифузне випаровування

вологи з ґрунту і посилюється проростання насіння бур’янів. Не слід

запізнюватися з першою культивацією, бо верхні шари ґрунту втра-

тять вологу і насіння бур’янів проростатиме гірше.

Так, за даними Інституту зернового господарства УААН, при

проведенні першої культивації протягом 3 – 5 днів після початку

польових робіт перед другою культивацією на 1 м

зійшло 36 рослин

бур’янів, через 10 – 12 днів — 21, а через 15 – 17 днів — 3 рослини.

Проте на відносно добре окультурених ґрунтах Уманського ДАУ, які

не ущільнюються і мають незначну забур’яненість багаторічними

бур’янами, доцільно тільки якісно виконувати вирівнювання і роз-

пушування та обмежитись однією передпосівною культивацією під

кукурудзу. Тобто за згаданих умов можна обійтися без першої гли-

бокої культивації.

У разі вирощування кукурудзи за індустріальною технологією ве-

сняний допосівний обробіток ґрунту спрямовують на максимальне

збереження вологи, створення дрібногрудкуватого шару ґрунту та

якісне загортання летких ґрунтових гербіцидів. За фізичної спілості

ґрунту поле вирівнюють волокушами або вирівнювачами-плануваль-

Розділ 4

198

никами (ВП-8, ВПН-5,6) під кутом 45 – 50° до напрямку оранки. Як-

що за один прохід не вдається добре вирівняти поле, то операцію по-

вторюють, ведучи агрегат перпендикулярно до першого проходу. Ви-

рівнювання поліпшує тепловий і водний режими ґрунту в посівному

шарі, що сприяє кращому проростанню бур’янів, підвищує ефектив-

ність ґрунтових гербіцидів завдяки їх рівномірному розподілу у ґрун-

ті, створює необхідні умови для підвищення продуктивності техніки

під час сівби, догляду за посівами і збирання врожаю.

Якщо на якісно виораному полі немає розгінних борозен чи зва-

льних гребенів, а також великих брил, замість вирівнювачів доста-

тньо застосувати важкі борони в агрегаті з шлейфами. Використан-

ня високотоксичних ґрунтових гербіцидів (ерадикану 6,7 Е, лассо,

аліроксу та інших) дає можливість виключити ранньовесняну куль-

тивацію й обмежитись передпосівною. Розрив між внесенням гербі-

цидів та їх загортанням не повинен перевищувати 10 – 15 хв. В оп-

тимально зволожений ґрунт гербіциди краще загортати на глибину

8 – 10 см дисковими боронами БДТ-7 чи БД-10, а при дещо завище-

ній вологості ґрунту — паровими культиваторами (КПС-4) з важки-

ми зубоподібними боронами.

На ґрунтах із сприятливими водно-фізичними властивостями, за

даними Кіровоградської, Донецької і Луганської дослідних станцій,

виключення ранньовесняного боронування чи глибокого розпушу-

вання не знижувало урожайність соняшнику. В дослідах В. Гордієн-

ка на південних чорноземах за допосівної глибокої культивації,

тільки боронування і без обробітку врожайність соняшнику стано-

вила відповідно 14,2; 14,1 і 14,5 ц/га.

У роки з холодною, дощовою і затяжною весною на дуже за-

бур’янених ґрунтах теплолюбні культури доцільно висівати пізніше,

але в межах оптимальних строків, щоб до сівби проросло чим більше

насіння бур’янів. Перед сівбою дрібнонасінних культур (просо, сорго та

ін.) розпушений культиваторами ґрунт прикочують, внаслідок чого

насіння рівномірніше загортається на задану глибину, досягається

кращий контакт його з твердою фазою ґрунту, а тому швидше набухає і

проростає, поліпшуються температурні умови ґрунту і збереження ним

вологи. Вдруге ґрунт прикочують відразу після сівби кільчасто-

шпоровими або гладенькими котками в агрегаті з райборінками.

Мінімалізація передпосівного обробітку ґрунту передбачає

зменшення кількості проходів трактора по полю на основі одночас-

ного виконання окремих операцій з використанням комбінованих

агрегатів РВК- 5,4 і РВК-3,6, чи зменшення глибини передпосівного

обробітку, якщо щільність ґрунту перебуває у межах оптимальних

показників (1,0 – 1,2 г/см

). Є можливість відмови від передпосівної

культивації після боронування важкими боронами при сівбі ярих

зернових на окультурених ґрунтах у разі застосування поліпшеного

Механічний обробіток ґрунту

199

зяблевого обробітку. За даними Кримського ДАУ, можна виключити

із системи допосівного обробітку ранньовесняне розпушування і ви-

рівнювання, обмежившись однією культивацією перед сівбою.

У роки з посушливим весняним періодом доцільно скоротити кі-

лькість заходів обробітку і зменшити їх глибини.

На важких ґрунтах у північних і західних районах України, які

характеризуються достатнім зволоженням, за потреби внесення ор-

ганічних добрив навесні під деякі культури (картоплю, овочі та ін.)

при настанні фізичної спілості ґрунт переорюють плугами без пе-

редплужників на 3 – 4 см мілкіше зяблевої оранки (але не глибше

як на 14 – 16 см), а після цього ґрунт відразу боронують і коткують.

На змитих і сильно запливаючих ґрунтах у цих районах глибоке

весняне розпушування проводять чизель-культиваторами, леміш-

ними лущильниками без полиць або ж плоскорізами в агрегаті з

середніми боронами. На підзолистих ґрунтах при вирощуванні кар-

топлі для цього рекомендується обробляти ґрунт фрезерними куль-

тиваторами. На важких холодних ґрунтах для кращого прогрівання

верхнього шару ґрунту і забезпечення дружніх сходів картоплі, а

також для якісного механізованого збирання врожаю комбайнами

нарізають гребені чи гряди.

В Інституті землеробства УААН розроблено (А. Малієнко) оригі-

нальну технологію двофазного обробітку під картоплю і кукуру-

дзу, що включає осіннє дискування на 10 – 12 см із загортанням ор-

ганічних добрив, за якого садіння (картоплі) чи сівбу (кукурудзи)

проводять на фоні мілкого передпосівного розпушування (перша

фаза) дисковими боронами або культиваторами. У технологічній

схемі вирощування картоплі на основі двофазного обробітку ґрунту

поєднано заходи неглибокого гребеневого розпушування невдовзі

після садіння для поліпшення температурних умов проростання

бульб і насіння бур’янів. Найраціональніше основний безполицевий

обробіток на повну глибину орного шару (23 – 27 см) здійснювати

після другого досходового догляду за 3 – 5 днів до появи сходів кар-

топлі. В цьому разі досягається максимальна тривалість позитивної

дії розпушування завдяки збереженню оптимальної для картоплі

щільності супіщаного ґрунту у межах 1,38 – 1,42 г/см

Двофазний обробіток значно впливає на ґрунтові умови росту і

розвитку картоплі. При цьому поліпшується якість садіння, темпе-

ратурні умови для проростання бульб і насіння однорічних бур’янів,

досягається сприятливий розподіл у ґрунті поживних речовин, ста-

білізується оптимальна щільність розпушеного шару впродовж ве-

гетаційного періоду, зміщується пік біологічної активності ґрунту на

час інтенсивного формування культурою загальної біомаси і бульб,

що загалом сприяє підвищенні врожаю картоплі на 15 %.