Єщенка В.О. (ред.). Загальне землеробство: Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 4

180

мають тривалий вегетаційний період, поле звільняється від них

значно пізніше, тому на таких полях обмежена можливість підготов-

ки ґрунту з осені під наступні ярі культури. Крім того, просапні

культури вирощують із широкими міжряддями і внаслідок система-

тичного ретельного догляду (розпушування міжрядь в період веге-

тації) поле очищається від бур’янів. Різні вирощувані просапні

культури неоднаково впливають на фізичні показники ґрунту. Так,

якщо після збирання корене- і бульбоплодів ґрунт залишається част-

ково розпушеним, то під час збирання кукурудзи, соняшнику, сої,

сорго та інших він, навпаки, ущільнюється комбайнами і транспорт-

ними засобами. Тому під час визначення системи зяблевого обробіт-

ку ґрунту після збирання просапних культур беруть до уваги сту-

пінь ущільненості орного шару і вміст у ньому вологи, наявність пі-

слязбиральних решток, строки і способи збирання попередника, за-

бур’яненість поля, гранулометричний склад і вибирають найопти-

мальніший спосіб основного обробітку ґрунту.

Найчастіше слідом за збиранням картоплі, буряків і моркви про-

водять один із заходів основного обробітку ґрунту (оранку, безполице-

ве розпушування чи дискування). Якщо після збирання буряків і

картоплі є глибокі колії, утворені транспортними засобами під час

вивезення врожаю, то їх слід заорати чи вирівняти важкою дисковою

бороною, а всю площу виорати на потрібну для наступних культур

глибину плугом чи розпушити плоскорізами На чистих від бур’янів

полях при цьому можна обмежитись навіть обробітком важкою дис-

ковою бороною. Проте, за даними Інституту землеробства УААН, в

умовах Полісся у разі заміни оранки на глибину 20 – 22 см після кар-

топлі дискуванням на глибину 10 – 12 см урожайність вівса зменшу-

валась на 3,8 ц/га, зерна люпину — на 0,9, насіння льону — на 1,4, а

льоноволокна — на 1,5 ц/га. Якщо ґрунт під ці культури восени не

обробляли, а обмежувались культивацією навесні, то зниження вро-

жаю становило відповідно 4,0; 1,2; 1,8 і 1,5 ц/га. За мілкого основного

обробітку важкосуглинкових ґрунтів під ярі зернові з підсівом до них

багаторічних бобових трав останні можуть повністю випадати.

У дослідах Уманського ДАУ врожайність ячменю після основного

обробітку кукурудзяного поля дисковою бороною була на 4,7 ц/га

нижча, ніж після оранки, а у Харківському ДАУ найвищий урожай

ячменю зібрали після цукрових буряків на полі за осіннього плос-

корізного обробітку на глибину 20 – 22 см. У Поліссі після картоплі і

буряків замість оранки під ячмінь можна застосувати дискування

на глибину 12 – 14 см. Слідом за збиранням кукурудзи, соняшнику і

сорго для якісного подрібнення рослинних решток перед основним

обробітком поле доцільно злущити важкою дисковою бороною, що

поліпшить якість оранки. Для оранки бажано застосовувати дво-

ярусні плуги, які краще загортають у ґрунт рослинні рештки, ніж

Механічний обробіток ґрунту

181

плуги загального призначення. Проте й останні добре загортають

рештки за умови, якщо ширина захвату передплужника дорівнює

ширині захвату основного корпусу. За наявності на полях пирію в

умовах з тривалою і теплою осінню після ранніх строків збирання

просапних культур доцільно провести дискування на глибину 10 –

12 см з метою ретельного подрібнення кореневищ, а з появою нових

їх ростків — глибоку культурну оранку.

Після культур, які пізно збирають, оранку проводять за першої

можливості, не чекаючи проростання бур’янів після лущення. При

цьому поле повинне входити у зиму у гребенистому стані, оскільки

вирівнювання зябу, піднятого у пізні строки, призводить до недобо-

ру врожаю та посилює водну ерозію. Слід пам’ятати, що найпізні-

ший зяб створює кращі умови для накопичення і зберігання вологи,

ніж веснооранка. Проте в умовах вітрової ерозії поля після соняш-

нику краще з осені не обробляти, а залишити під ранній пар.

4.4.1.1.3. Зяблевий обробіток після багаторічних трав

Головне завдання при обробітку ґрунту після багаторічних трав

полягає у тому, щоб позбавити життєдіяльності надземні і підземні

органи зібраної культури та створити умови для розкладання орга-

нічної речовини. Для виробництва сіна, сінного борошна і зеленої

вітамінної продукції у різних типах сівозмін частину площ відво-

дять під багаторічні трави, які використовують тривалий час, а від-

повідно вони ростуть аж до настання стійких холодів. Ґрунт після

вирощування багаторічних трав за своїми властивостями значно

відрізняється від ґрунту з-під однорічних культур суцільного і, тим

більше, широкорядного способу сівби. Як правило, за низького вміс-

ту води верхній шар має велику щільність, а ґрунтові часточки пе-

реплетені коріннями трав’янистих рослин після тривалого викорис-

тання багаторічних трав. Тому ґрунт пласта оструктурений, має

підвищений вміст водостійких агрегатів, збагачений кореневими

рештками і гумусом, містить менше збудників хвороб, шкідників і

насіння бур’янів.

У разі підняття пласта в осінній період його використовують під

ярі: в поліських районах — переважно під картоплю, у Лісостепу —

під кукурудзу і в Степу — під баштанні культури. Якщо оранку дер-

нини проводити без попереднього лущення, то задернілий ґрунт має

здатність добре зберігати форму, якої надає йому плуг. Під час об-

робітку пласта багаторічних трав без попереднього лущення він

слабо кришиться, хоч і має добрі фізичні властивості. Обробляючи

такий пласт, насамперед слід створити сприятливі умови для роз-

кладання рослинних решток і поліпшення водного і повітряного

режимів та мікробіологічної активності ґрунту. Пізно виорані

трав’яні поля на час сівби ярих, як правило, містять менше вологи,

Розділ 4

182

ніж оброблені раніше (особливо за посушливої осені і весни). На та-

ких полях наступні культури часто зазнають азотного голодування.

Ось чому важливо враховувати стан спілості ґрунту на час збиран-

ня, щоб провести якісну оранку. Вода у ґрунті за осінніх заморозків

нероздроблену дернину не кришить і ґрунт залишається бриластим,

тобто створюються несприятливі умови для сівби. З урахуванням

потреб цих культур, а також щільності ґрунту, якості і потужності

дернини, особливостей ґрунтово-кліматичних умов визначають сис-

тему зяблевого обробітку після багаторічних трав.

Краща система зяблевого обробітку чорноземних ґрунтів під ярі

культури після багаторічних трав — розробка дернини важкою дис-

ковою бороною з наступною культурною оранкою на глибину не

менш як 20 см. У районах достатнього зволоження на ґрунтах з по-

тужним окультуреним орним шаром застосовують глибоку оран-

ку — до 25 – 27 см. Глибоку оранку рекомендують також після зби-

рання багаторічних трав трьох-чотирьох років життя з щільною дер-

ниною (особливо люцерни), щоб уникнути відростання трав. У Сте-

пу при зрошенні люцерни слідом за укосом її маси поле за сухої по-

годи слід виорати плугами-лущильниками із знятими полицями чи

обробити плугами зі стояками СІБІМЕ на глибину 14 – 16 см без

борін і котка, а після висихання коріння поле глибоко виорати. Для

запобігання відростанню багаторічних трав і бур’янів, підвищення

якості обробітку ґрунту перед оранкою проводять лущення і за до-

сить щільної дернини — фрезерування, а якщо є потреба більш

глибокого обробітку, то поле орють на необхідну глибину. Для кра-

щого загортання дернини трав оранку доцільно проводити двоярус-

ними плугами або ж плугами загального призначення, тільки з по-

довженими лемешами у передплужників.

На дерново-підзолистих, сірих лісових та інших ґрунтах з негли-

боким гумусовим шаром використовують плуги без передплужників,

а на полях під картоплю, де заплановане весняне внесення органіч-

них добрив, орють плугом з передплужником на таку глибину, яка

була б достатньою для якісного загортання у ґрунт органічної маси і

розробки дернини трав. Для зменшення втрат вологи з ґрунту в по-

сушливих умовах оранку проводять з одночасним коткуванням ріл-

лі кільчасто-шпоровим котком.

На торф’яних ґрунтах після багаторічних трав під картоплю, бу-

ряки, моркву і капусту оранку проводять на глибину 30 – 35 см, а

під зернові — на 20 – 22 см. На дерново-підзолистих і сірих лісових

ґрунтах з неглибоким гумусовим горизонтом оранка плугом із пе-

редплужником малоефективна, тому що за глибини оранки, меншої

ніж на 20 см, якість обробітку незадовільна, а краща, якщо оранку

ведуть на всю глибину гумусового шару плугами без передплужни-

ків із ґрунтопоглиблювачами чи з використанням для основного об-

робітку плугів з вирізними полицями.

Механічний обробіток ґрунту

183

Строки оранки після багаторічних трав залежать від погодних

умов, гранулометричного складу ґрунту, ступеня його задерніння і

виду дернини. Оранку слід проводити за достатньої вологості, коли

задернілий ґрунт краще розпушується — якість оранки як сухого, так

і надмірно вологого ґрунту буде гіршою. Як у посушливу, так і в дощо-

ву холодну осінь рослинні рештки мінералізуються слабо, тому оран-

ку проводять раніше. У зволожених районах на ґрунтах з більш по-

тужним орним шаром оранку проводять глибше, ніж у засушливих,

де кореневмісний шар висушується сильніше і врожайність наступ-

них культур знижується не тільки по пласту, а й по обороту пласта.

Ґрунти легкого гранулометричного складу слід обробляти пізні-

ше, ніж важкі, оскільки рання оранка пласта багаторічних трав на

легких ґрунтах з високою повітро- і водопроникністю призводить до

швидкої мінералізації органічних решток і може спричинити вими-

вання поживних речовин із орного шару. Тому такі ґрунти після ба-

гаторічних бобових трав краще орати пізніше, а після злакових —

раніше, оскільки рослинні рештки злаків розкладаються повільні-

ше, ніж бобові. Раніше обробляють і більш задернілі ґрунти. Проте

здебільшого чим раніше проведено зяблевий обробіток ґрунту після

багаторічних трав, тим вищий урожай наступних ярих культур.

Як правило, в холодну осінь зяблевий обробіток задернілих ґрун-

тів слід починати раніше звичайного строку, так само як і на більш

задернілих полях, але не пізніше початку жовтня, оскільки нарос-

тання зеленої маси трави після цього строку практично затухає.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, забур’яненості поля,

строків збирання попередника, складності і черговості лущення за

системами розрізняють звичайний і поліпшений зяблевий обробіток.

Звичайний зяблевий обробіток — зяблевий обробіток, який

може обмежуватись або лише одним основним обробітком, або сис-

темою, що включає лущення і основний обробіток поля на задану

глибину. Перший варіант застосовують після культур пізнього стро-

ку збирання, які залишають практично вільне від рослинних реш-

ток поле, а другий — після всіх культур з великою кількістю надзем-

них решток та культур раннього строку збирання на добре окульту-

рених полях.

Для регіонів з тривалим теплим післязбиральним періодом ця

система зяблевого обробітку ґрунту не є кращою. Адже за тривалі-

шого післязбирального періоду в разі звичайного зяблевого обробіт-

ку не завжди вдається досягти поставленої мети в поліпшенні вод-

ного і поживного режимів ґрунту, фітосанітарного стану, що краще

вирішується при поліпшеному зяблевому обробітку.

Поліпшений зяблевий обробіток — це зяблевий обробіток

ґрунту після попередників раннього строку збирання, який вклю-

чає, крім лущення та основного обробітку ґрунту, додаткові заходи

Розділ 4

184

механічного догляду за верхнім шаром з метою провокації появи і

знищення вегетуючих бур’янів у літньо-осінній період. Залежно від

ґрунтово-кліматичних умов і переважаючих бур’янів застосовують

один із варіантів поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту: напівпа-

ровий чи комбінований.

Напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту — обробіток, який

включає лущення стерні, ранню оранку в агрегаті з котком чи важ-

кою бороною та одну-дві культивації ріллі, які проводяться у міру

проростання бур’янів, а у разі ущільнення ґрунту перед входом у

зиму — глибоке розпушування чи лункування, щоб попередити

розвиток водної ерозії. Назва «напівпаровий обробіток» виходить з

того, що на чистих парах систематичний обробіток проводять з вес-

ни до осені, а за напівпарового — лише з кінця літа і до осені.

Напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту ефективний у районах

достатнього зволоження та з тривалим безморозним періодом

(у зволожені роки — і в інших районах) і на полях, де переважають

малорічні бур’яни за великої кількості запасів їх насіння у ґрунті.

Найвищого ефекту напівпарового зяблевого обробітку досягають,

коли в разі його застосування ґрунт ореться без утворення брил і

великих грудок, що забезпечує сприятливі умови для проростання

насіння бур’янів, вивернутих на поверхню поля з глибших шарів

ґрунту. Напівпаровий обробіток здійснюють за такою послідовністю:

за збиранням зернових поле лущать дисковим лущильником на

глибину 6 – 8 см, а наприкінці липня чи на початку серпня прово-

дять культурну оранку на глибину, що відповідає біологічним особ-

ливостям культури, під яку вона проводиться. Плуги агрегатують із

зубовими боронами, а за посушливих умов — з кільчасто-шпоро-

вими котками. Коткування доцільне, коли вологість менше ніж

75 % НВ за переважного дифузного випарування вологи. Якщо

ґрунт не якісно кришиться, то доцільно виконати оранку на тиж-

день пізніше, укомплектувавши 5 – 8-корпусні плуги пристосуван-

ням ПВР-2,3, а 8 – 9-корпусні плуги — ПВР-3,5. Після інтенсивних

дощів з метою кращого вирівнювання ріллі і знищення ґрунтової

кірки поле обробляють боронами під кутом 45° до напрямку оранки,

а після появи сходів бур’янів і падалиці — культиваторами на гли-

бину 6 – 8 см. Через 3 – 4 тижні після появи бур’янів культивацію

повторюють, збільшуючи глибину обробітку до 8 – 10 см.

На ґрунтах, здатних до запливання, для поліпшення фізичного

стану ущільненого верхнього шару ґрунту, кращого вбирання талих

вод, прогрівання та достигання ґрунту навесні останній осінній об-

робіток проводять культиваторами без борін чи лемішними лущи-

льниками без полиць, плоскорізами тощо на глибину 14 – 18 см.

Використання безполицевого знаряддя не тільки сприяє поліпшен-

ню фізичних властивостей ґрунту, а й не спричинює вивертання з

Механічний обробіток ґрунту

185

глибших шарів у верхні насіння бур’янів, що зменшує за-

бур’яненість посівів у наступному році, а це підвищує урожайність.

Так, у дослідах Білоцерківського ДАУ приріст врожаю цукрових бу-

ряків від напівпарового обробітку без осіннього додаткового розпу-

шування становив 14 – 24 ц/га, а за проведення такого розпушуван-

ня — 24 – 67 ц/га.

Про високу ефективність напівпарового обробітку ґрунту у боро-

тьбі з однорічними бур’янами свідчать дані Рівненської обласної

сільськогосподарської станції, де за напівпарового обробітку за-

бур’яненість цукрових буряків на період формування густоти рос-

лин зменшилася більше ніж удвічі, а на Уладово-Люлянецькій до-

слідній станції у роки з вологим прохолодним літньо-осіннім пері-

одом — на 50 – 60 %, а в середньому за 13 років — на 27 – 30 %. У

дослідах Тернопільської дослідної станції за п’ятирічного застосу-

вання напівпарового обробітку ґрунту приріст коренеплодів цукро-

вих буряків становив близько 40 ц/га. Високу ефективність десяти-

річного застосування напівпарового обробітку ґрунту виявлено на

дослідному полі Уманського ДАУ, де на цьому фоні у посівах ячме-

ню зовсім не було гірчиці польової, тоді як за звичайної зяблевої

оранки її налічувалось 12 штук на 10 м

У районах недостатнього зволоження, а за посушливої погоди в

літньо-осінній період і в інших районах напівпаровий зяблевий об-

робіток призводить до втрат ґрунтової вологи і не забезпечує проро-

стання насіння бур’янів. Малоефективний такий обробіток зябу на

важких за гранулометричним складом і схильних до запливання та

утворення щільної кірки ґрунтах. У степовій зоні (Ерастівська до-

слідна станція) додатковий осінній обробіток зябу значно знижував

водопроникність ґрунту. Так, наприкінці жовтня за одну годину

звичайний зяб поглинув 117,5 мм води, а додатково оброблений —

39 мм. Це свідчить, що осіннє вирівнювання ріллі і деяке ущіль-

нення поверхні ґрунту, особливо за оптимальної його вологості, по-

мітно знижує поглинання зимових опадів. З цієї причини запаси

доступної води на додатково обробленій восени ріллі після ячменю,

кукурудзи (в середньому за 4 роки) і соняшнику (в середньому за

6 років) були меншими відповідно на 61,8; 56,5 і 32,7 мм. Недоціль-

ний напівпаровий обробіток на схилах і в районах поширення віт-

рової ерозії, оскільки від додаткового обробітку ріллі сильніше роз-

пилюється ґрунт.

Позбавлений багатьох із зазначених недоліків напівпарового об-

робітку другий варіант поліпшеного обробітку зябу — комбінований.

Комбінований зяблевий обробіток — поліпшений зяблевий

обробіток, до системи якого входять заходи за такою послідовністю:

обробіток дисковими лущильниками на 6 – 8 см або важкими диско-

вими боронами, повторне лемішне лущення на глибину 10 – 12 см

Розділ 4

186

під час відростання розеток (через 3 – 4 тижні) чи культиваторами-

плоскорізами в агрегаті з голчастою бороною і кільчасто-шпоровим

котком у посушливу погоду. У подальшому в міру появи сходів —

розеток коренепаросткових бур’янів — доцільно проводити третє ле-

мішне лущення на глибину 14 – 16 см чи обробіток боронами (за по-

яви кірки) або культивацію в агрегаті з боронами. Основний обробі-

ток проводять у жовтні. Внаслідок цього багаторічні бур’яни підріза-

ються три-чотири рази, що зумовлює повне їх виснаження і загибель.

Проте за описаної вище технології обробітку поліпшений другий ва-

ріант — комбінований зяблевий обробіток — поступається першому

напівпаровому у боротьбі з малорічними бур’янами на дуже за-

бур’янених полях. Адже за першого поле ореться влітку і далі оброб-

ляється мілко, що створює сприятливіші умови для проростання і

очищення від насіння бур’янів верхнього шару ґрунту. При основно-

му полицевому обробітку пізно восени очищений від насіння бур’янів

верхній шар ґрунту заорюється вглиб, а на поверхню виносяться нові

порції насіння, які внаслідок нестачі тепла восени не проростають, а

сходять весною на посівах наступних культур. Щоб уникнути цього,

за комбінованого зяблевого обробітку в Полтавській області полицеву

оранку заміняють глибоким плоскорізним розпушуванням.

Ефективність комбінованого зябу у районах недостатнього зво-

ложення доведено багатьма науковими установами. За умов нестій-

кого зволоження обидва варіанти поліпшеного обробітку зябу (на-

півпаровий і комбінований) забезпечують практично однакові ре-

зультати щодо врожайності сільськогосподарських культур, про що

свідчать дані дослідів Іванівської та інших дослідних станцій. За

даними Кримського ДАУ, на чорноземах південних напівпаровий і

комбінований зяблеві обробітки забезпечували однакову будову,

водний і поживний режими ґрунту та забур’яненість посівів. Одна-

кова кількість бур’янів за різних варіантів зумовлена посушливими

умовами в літньо-осінній період, за яких насіння не проростало ні

за глибокого, ні за мілкого обробітку ґрунту. Урожайність соняшни-

ку на фоні напівпарового і комбінованого зяблевих обробітків ста-

новила відповідно 14,5 і 14,3 ц/га, тобто також була однаковою. У

дослідах кафедри загального землеробства Уманського ДАУ приріст

урожаю цукрових буряків порівняно зі звичайним зяблевим обробі-

тком становив за комбінованого варіанта 31,1 ц/га і за напівпарово-

го — 30,5 ц/га, а вихід цукру зростав відповідно на 6,2 і 5,6 ц/га.

У районах достатнього зволоження, зокрема у західних районах

України, на основі численних дослідів Уладово-Люлінецької, Терно-

пільської і Хмельницької дослідних станцій виявлено практично од-

накову ефективність напівпарового і комбінованого обробітку під цу-

крові буряки. З огляду на це Інститут цукрових буряків УААН вва-

жає доцільним під цукрові буряки в зоні достатнього зволоження за-

Механічний обробіток ґрунту

187

стосовувати напівпаровий обробіток ґрунту на 60 – 70 % площі, а на

решті — комбінований, у районах нестійкого зволоження — відпові-

дно 50 на 50 %, а в зоні недостатнього зволоження перевагу віддава-

ти комбінованому зяблевому обробітку (60 – 70 %). Проте це співвід-

ношення доцільно коригувати: з ростом посушливості незалежно від

зони перевага буде за комбінованим зяблевим обробітком, а з підви-

щенням забезпечення вологою — за напівпаровим обробітком.

Отже, вибираючи комбінований чи напівпаровий варіант зябле-

вого обробітку ґрунту після культур суцільного способу сівби у кож-

ному конкретному випадку слід враховувати забур’яненість поля,

гранулометричний склад і вологість ґрунту, економічно-організа-

ційні умови та інше.

4.4.1.2. Особливості весняного обробітку ґрунту

на полях без основного обробітку з осені

В усіх ґрунтово-кліматичних зонах України переваги осіннього

основного (найбільш глибокий, суцільний обробіток під сільськогос-

подарську культуру або чорний пар) обробітку ґрунту над весняним

незаперечні. Доцільність проведення основного обробітку ґрунту в

осінній період зумовлюється як з агрономічного, так і з організацій-

ного боку. По-перше, в разі перенесення основного обробітку поля

на весну погіршуються умови для накопичення вологи у кореневмі-

сному шарі. Так, за даними Драбівської дослідної станції, на фоні

зяблевої оранки за осінньо-зимовий період запаси вологи в 150-сан-

тиметровому шарі ґрунту зростали в один рік на 42 мм, а в дру-

гий — на 153 мм, а на не виораному з осені полі — тільки на 22 і

91 мм. По-друге, на виораних з осені полях складаються кращі умо-

ви поживного режиму. Так, якщо при сівбі кукурудзи у верхньому

30-сантиметровому шарі на фоні зяблевої оранки на 1 кг абсолютно

сухого ґрунту припадало 34 – 74 мг нітратного азоту і 214 – 159 мг

фосфорної кислоти, то на фоні веснооранки ці показники були ниж-

чими — відповідно 31 – 57 і 145 – 155 мг. По-третє, в разі проведен-

ня основного обробітку з осені більше гине бур’янів за осінньо-

зимовий період. Погіршення фітосанітарного стану посівів ярих

культур на фоні весняної оранки супроводжується зростанням чи-

сельності збудників хвороб і шкідників. З організаційного боку, як

зазначено вище, перенесення основного обробітку з осені на весну

зумовлює напруження робіт під час підготовки ґрунту і сівби всіх

ярих культур. Особливо це стосується ранніх ярих, бо перенесення

на пізніші строки сівби за потреби виконання додаткового обсягу

польових робіт супроводжується значним недобором врожаю. Так, за

даними Драбівської дослідної станції, урожайність гороху на фоні

веснооранки у середньому за три роки знижувалась залежно від по-

Розділ 4

188

передників на 9 – 15 %, ячменю на Носівській дослідній станції в

середньому за 15 років на 2,0 ц/га і вівса на Чарторийському дослі-

дному полі в середньому за чотири роки на 4,2 ц/га.

Якщо не затягувати строки проведення основного обробітку ґрун-

ту навесні, то від веснооранки менше страждають культури пізніх

строків сівби чи садіння. Так, якщо веснооранку дерново-підзо-

листого супіщаного ґрунту закінчували наприкінці другої декади

квітня, то урожайність бульб картоплі на цьому фоні порівняно з

зяблевою оранкою знижувалась лише на 3,2 %. Проте не завжди є

можливість рано навесні провести основний обробіток ґрунту в ко-

роткий строк. Іноді це пов’язано з обмеженими технічними можли-

востями господарства, а частіше з несприятливими для проведення

такого обробітку погодними умовами. Тому навіть у разі затягуван-

ня збирання пізніх сільськогосподарських культур у дощову осінь і

раннього замерзання ґрунту слід уникати проведення основного

обробітку ґрунту в напружений період весняної кампанії, а скорис-

татись відлигами зимового періоду більшості території України.

Тривале потепління у будь-який місяць зими часто зумовлює роз-

мерзання ґрунту на ту глибину, на яку необхідно обробляти не

підготовлене з осені поле або окрему його частину Тоді при підси-

ханні або підмерзанні поверхні ґрунту потрібно негайно приступати

до запланованого на цьому полі способу обробітку ґрунту.

У разі, коли частина площ на весну залишилась без проведення

основного обробітку, в господарстві слід визначитися, під які куль-

тури проводитиметься весняний основний обробіток, яким способом

і на яку глибину. При цьому, щоб не запізнитись із сівбою, за мож-

ливості невироблені з осені поля не доцільно планувати під ранні

ярі

культури, а до обробітку слід приступати якомога раніше. Щоб

менше витрачалось ґрунтової вологи під час основного обробітку,

полицевий обробіток бажано замінити безполицевим. Рекомендо-

вана для відповідної культури глибина обробітку зменшується на

20 – 30 %. Після проведення основного обробітку ґрунту його поверх-

ня відразу доводять до посівного стану.

Якщо основний обробіток у стислі строки провести на всій площі

не можна, щоб уникнути непродуктивних втрат вологи з ґрунту ра-

но навесні слід провести мілкий обробіток дисковими лущильника-

ми чи іншими знаряддями. Останній можливий насамперед на по-

лях, поверхня яких цілком чи відносно вільна від рослинних реш-

ток попередньої культури. Такими попередниками є цукрові і кор-

мові буряки, картопля, баштанні культури, просапна культура греч-

ки тощо. Крім того, полицеву оранку можна замінити плоскорізним

обробітком чи чизелюванням і після культур, які залишають після

себе багато рослинних решток, але за умови, що ці рештки з осені

були подрібнені дисковими знаряддями, а після проведення навесні

Механічний обробіток ґрунту

189

основного обробітку є можливість додатково обробити ґрунт голчас-

тою бороною. Урожайність культур на полі безполицевого обробітку,

як правило, вищий. Наприклад, у середньому за 3 роки урожайність

зерна кукурудзи після цукрових буряків при використанні такого

агрозаходу на Драбівській дослідній станції зростала на 3,5 %, а

урожайність гороху — на 3,8 %.

Якщо у господарстві поля, які планувалися під посів пізніх ярих

(кукурудзи, проса, гречки тощо) виорано з осені, а поля, на яких за

схемою чергування культур передбачалося вирощування ранніх

ярих культур (ячменю, вівса, гороху тощо), то без значної шкоди для

сівозміни такі групи культур бажано було б поміняти місцями. Тоб-

то виорані з осені поля відвести під ярі ранні, а ярі пізні культури

планувати розміщувати на фоні весняного основного обробітку ґру-

нту. Коли ж без обробітку з осені залишаються поля після кукуру-

дзи на зерно чи силос, то їх відводять під кукурудзу на зелену масу

чи силос або під інші культури пізнього строку сівби. Після таких

попередників кращим основним обробітком слід вважати полицеву

оранку на 16 – 18 см після попереднього лущення стерні.

4.4.1.3. Система допосівного весняного обробітку

ґрунту під ярі культури

Система допосівного весняного обробітку ґрунту під ярі культу-

ри — це сукупність взаємопов’язаних заходів обробітку, які застосо-

вують з ранньої весни (з першого дня весняно-польових робіт) до

сівби чи садіння сільськогосподарських культур. Головна мета сис-

теми допосівного обробітку — створити посівний шар ґрунту, що за-

безпечить сприятливі умови для дружнього проростання насіння

(чи відновлення утраченої кореневої системи розсадних культур), а

також для подальшого росту рослин. Для цього ставлять такі за-

вдання: зменшити випаровування води, накопиченої за осінньо-

зимовий період; створити оптимальні умови будови ґрунту для най-

кращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів, за

рахунок чого посилити інтенсивність мікробіологічних процесів у

ґрунті для більшого накопичення поживних речовин у доступних

для рослин формах; знищити вегетуючі бур’яни, створити умови для

очищення поля від насіння бур’янів, сходи яких знищуються наступ-

ними обробітками; запобігти прояву ерозії; загорнути у ґрунт добри-

ва, засоби хімічної меліорації чи пестициди; створити умови для

якісної сівби на задану глибину, щоб покласти насіння на вирівня-

не вологе ущільнене ложе та загорнути його розпушеним дрібно-

грудкуватим ґрунтом, який забезпечить кращий доступ води, тепла,

повітря і відповідно високу польову схожість насіння; створити умо-

ви для якісного догляду за посівами і збирання врожаю.