Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

.. 

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

ВИЩОЇ ШКОЛИ

Підручник за модульно-рейтинговою системою

навчання для студентів магістратури

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ—2006

УДК 378.126

ББК 74.584

В 54

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2 – 2915 від 19.12.2005 р.)

Рецензенти:

Г.П. Васянович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу гумані-

тарної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України

(Львівського науково-практичного центру);

Н.В. Абашкіна – доктор педагогічних наук, професор, провідний науковий спів-

робітник відділу порівняльної професійної педагогіки і психології Інституту педагогі-

ки і психології професійної

освіти АПН України;

В.В. Обозний – доктор педагогічних наук, професор Київського національного пе-

дагогічного університету імені Михайла Драгоманова;

М.В. Левківський – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педаго-

гіки Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Вітвицька С.С.

В 54 Основи педагогіки вищої школи:

Підручник за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – Київ:

Центр навчальної літератури, 2006.– 384 с.

ISBN 966-364-246-7

Підручник побудований за принципом модульності. У підручнику подані су-

часні технології навчально-виховного процесу вищого навчального закладу, тести та

кросворди до кожного модулю і міні-модулю.

Підручник адресований студентам магістратури, викладачам вищих навчаль-

них закладів. Його доцільно використовувати при вивченні нормативних педагогічних

курсів, на практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при написанні

курсових і

дипломних робіт.

ISBN 966-364-246-7 © Вітвицька С.С., 2006

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................... 5

РОЗДІЛ І. Загальні основи педагогіки вищої школи…...........… 11

1 Модуль.

Предмет, задачі, основні категорії педагогіки вищої

школи. Вища школа як педагогічна система. Методи і

методика педагогічних досліджень…………………………

1.1. Міні-модуль. Предмет, категорії педагогіки вищої

школи. Вища школа як педагогічна система....................

1.2. Міні-модуль. Методи і методика педагогічних до-

сліджень………………………………………………………..

2 Модуль

Викладач вищого навчального закладу як організатор

навчально-виховного процесу. Педагогічна культура

викладача вищого навчального закладу ………….............

2.1. Міні-модуль. Основні напрями діяльності виклада-

ча вищого навчального закладу…….....................

2.2. Міні-модуль. Педагогічна культура викладача ВНЗ

2.3. Міні-модуль. Культура педагогічного спілкування

викладача ВНЗ. Технологія взаємодії .................................

2.4. Міні-модуль. Мовленнєва культура викладача

ВНЗ

100

3 Модуль.

Студент як об’єкт-субєкт педагогічної діяльності …....

105

3.1. Міні-модуль. Студентство як соціальна група……

125

4 Модуль.

Організація виховної роботи у вищому навчальному

закладі…………………………...…………...............................

133

4.1. Міні-модуль. Процес виховання у ВНЗ……................

152

4.2. Міні-модуль. Виховна робота куратора академіч-

ної групи……………………………………………….

156

РОЗДІЛ ІІ. Основи дидактики вищої школи………........…...…....161

5 Модуль.

Дидактика вищої школи. Сучасні технології в освіті…...

161

5.1. Міні-модуль. Основні категорії дидактики вищої

школи. Організація навчального процесу у ВНЗ................

202

5.2. Міні-модуль. Організація самостійної роботи сту-

дентів…………….…………………………………………..

207

5.3. Міні-модуль. Сучасні технології в освіті ..................

211

5.4. Міні-модуль. Специфіка організації навчально-

виховного процесу в навчальних закладах нового типу

(коледж, гімназія, ліцей)……………………………………….

217

6 Модуль.

Контроль та оцінка знань, умінь та навичок студентів

222

6.1. Міні-модуль. Контроль та оцінка успішності сту-

дентів……………………………………………......………

244

7 Модуль.

Організація науково-дослідницької роботи студентів

магістратури……..…………...…………...............................

255

7.1. Міні-модуль. Науково-дослідна

діяльність студен-

тів магістратури…………………………................

271

РОЗДІЛ ІІІ. З історії вищої педагогічної освіти……..…............284

8 Модуль.

Соціально-істричні характеристики розвитку системи

вищої педагогічної освіти в Україні. Система вищої

освіти за кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина,

Японія, Південна Корея, Китай)……………………………...

284

8.1. Міні-модуль. Соціально-історичні характеристики

розвитку вищої педагогічної освіти в Україні…................

342

8.2. Міні-модуль. Система вищої педагогічної

освіти за

кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина, Японія,

Південна Корея, Китай)………….…………………………….

347

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………… 354

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………….….… 360

ДОДАТКИ……………………………………………………..…... 367

ВСТУП

Початок другого тисячоліття характеризується глобалізацією су-

спільного розвитку, зближенням націй, народів, держав, освітніх сис-

тем, відбувається перехід людства від індустріальних до науково-

інформаційних технологій, які значною мірою базуються на інтелектуа-

льній власності, знаннях і обумовлюються рівнем наукового потенціалу

країни.

Розвиток України має визначатися у загальному контексті євро-

пейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загально-

світової культури. Відповідно до “Програми дій щодо реалізації поло-

жень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на

2004-2005 роки”, затвердженої Міністерством освіти і науки України,

реформою вищої освіти передбачається перехід до динамічної ступе-

невої підготовки фахівців, запровадження двоциклової підготовки (ба-

калаврат, магістратура), оволодіння ними сучасними інноваційними

технологіями.

Досягнення цієї мети потребує модернізації теоретико-

методичних засад вищої освіти, підготовки нової джерельної бази нау-

ково-методичного забезпечення.

Вища педагогічна освіта виконує особливу, ключову функцію у

формуванні сучасної людини, її інтелектуального та духовного потен-

ціалу.

Стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах

соціально-економічних реформ об’єктивно потребує підвищення вимог

до освітньої системи та професійної підготовки фахівців високої квалі-

фікації.

Перехід педагогічної школи до ступеневої системи освіти перед-

бачає оновлення змісту базової педагогічної освіти бакалаврів, а також

розробки змісту, форм і методів педагогічної підготовки магістрів як

фахівців найвищого кваліфікаційного рівня, котрі в майбутньому поно-

влять склад науковців з різних галузей науки та викладацький корпус

вищих навчальних закладів, спеціалізованих середніх навчальних за-

кладів із поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій, ліцеїв,

коледжів.

Закон "Про вищу освіту" (2002 р.) визначає, що магістр – освіт-

ньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особистості, яка на основі

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобула

повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні на виконання

завдань та обов'язків інноваційного характеру.

Курс педагогіки для магістрів завершує весь цикл педагогічних

дисциплін і логічно пов'язаний з основними курсами педагогіки (зага-

льної, теорії і методики виховання, дидактики, школознавства), педаго-

гічної майстерності та вікової і педагогічної психології, технології на-

вчально-виховного процесу.

Основною метою цієї навчальної дисципліни є підготовка студе-

нтів магістратури до: виконання обов’язків викладача вищого навчаль-

ного закладу; проведення науково-пошукової роботи та до керівництва

дослідницькою роботою студентів; організації навчально-виховного

процесу в спеціалізованих гімназіях, школах, коледжах;

Основні завдання курсу:

- поглиблення, розширення, інтеграція знань з педагогіки, пед-

майстерності, навчально-виховних технологій;

- практичне опанування студентами різними формами організації

навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти I-IV рівня

акредитації;

- виховання у магістрантів особистісних якостей майбутнього

педагога, відповідального ставлення до виконання ролі вчителя,

ви-

кладача, прагнення постійно займатися самонавчанням, саморозвит-

ком, самовдосконаленням.

Основним критерієм роботи навчального закладу є рівень підготов-

леності випускників, раціональне поєднання теоретичних знань з умінням

застосовувати їх на практиці, що означає потребу вести пошук ефективних

форм і методів навчання, удосконалення навчальних планів, програм, роз-

робку навчально-методичних посібників.

Процес підготовки нової генерації науковців, здатних позитивно

впливати на суспільний розвиток, потребує зростання якості знань, збе-

реження національної культури, докорінного оновлення професійно-

педагогічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів.

Розвиток сучасної педагогічної школи в Україні багатогранний про-

цес, котрий змінює її обличчя наближаючись до рівня соціальних, політич-

них, педагогічних вимог епохи технічної та технологічної революцій. Се-

ред важливих позитивних тенденцій розвитку педагогічної школи - курс на

демократизацію, диверсифікацію та диференціацію освіти, гуманістичну

спрямованість виховання, використання форм і методів навчання, що

підвищують активність, самостійність студентів, включення їх у дослідно-

експериментальну діяльність. Вивчення педагогіки вищої школи - важ-

лива умова формування загальної та педагогічної культури викладача

вищого навчального закладу будь-якого профілю, оскільки вона озброює

знаннями про процеси розвитку теорії та практики виховання і навчання

студентів, сприяє становленню світогляду, педагогічного професіоналізму.

Ґрунтовні знання з теорії педагогіки вищої школи значно розширюють кругозір

викладача, дозволяють цілісно бачити будь-яку навчально-виховну про-

блему, знаходити її оптимальне рішення.

У запропонованому увазі магістрантам, аспірантам, молодим ви-

кладачам підручнику „Основи педагогіки вищої школи” здійснена спроба ново-

го підходу до структури і змісту курсу на принципах модульно-

рейтингової системи навчання. В основу структури і змісту цього посіб-

ника покладена концепція всебічного розвитку майбутнього фахівця у

цілісному навчально-виховному процесі. У відповідності з цією концепцією і

реалізацією модульного підходу структура підручника має таку логіку.

У першому модулі розкривається методологічні та теоретичні осно-

ви педагогіки вищої школи, її функції, предмет та основні критерії.

Другий модуль присвячений суб'єкту педагогічної діяльності, органі-

затору навчально-виховного процесу - викладачу. Він включає характе-

ристику основних напрямів його роботи, її специфіку та психологічну стру-

ктуру.

Третій модуль "Студент як об'єкт - суб'єкт педагогічної діяльності"

розкриває особливості студентства як соціальної групи, процес адаптації

студентів у вищому навчальному закладі, умови їх переходу з об'єкту в

суб'єкт педагогічної діяльності.

Четвертий модуль "Організація виховної роботи у вищому на-

вчальному закладі" віддзеркалює новітні технології виховання студе-

нтства, роль та функції куратора академічної групи в управлінні систе-

мою позааудиторною виховною роботою, що вміщує аналіз і прогнозу-

вання, планування та організацію, контроль і координацію, оцінку та

корегування. Ефективність управління системою позааудиторної вихо-

вної роботи забезпечується шляхом використання різнопланових орга-

нізаційних форм, розвитку самодіяльності студентів та методичної

допомоги викладацького складу освітнього закладу. Проблема органі-

зації виховної роботи зі студентами є однією з найактуальніших у педа-

гогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів

освіти. Саме у процесі виховання студентів має бути реалізована мета

та основні принципи національного виховання, що передбачає, з одно-

го боку, поглиблений аналіз соціально-психологічної природи вихован-

ня як особистісно-комунікативного, особистісно-орієнтованого процесу,

з іншого - розглядає організацію виховної роботи зі студентами крізь

призму історично зумовлених соціальних функцій вищої школи та її

цільового призначення.

У п’ятому модулі "Дидактика вищої школи. Сучасні технології в

освіті" розкриваються основні дидактичні концепції: традиційна пара-

дигма, раціоналістична модель і феноменологічний напрям; провідні

принципи сучасної парадигми вищої освіти (фундаменталізм, варіа-

тивність і альтернативність, гуманізація навчального процесу та гу-

манітаризація його змісту), висвітлюються прогресивні методи, фор-

ми навчання у вищому навчальному закладі освіти, розкриті сучасні

технології навчання.

Шостий модуль присвячений контролю та обліку знань студентів

вищих навчальних закладів.

У сьомому модулі аналізується науково-дослідницька діяльність

студентства як особливе науково-освітнє середовище.

Восьмий модуль "Соціально-істричні характеристики розвитку

системи вищої педагогічної освіти в Україні. Система вищої освіти за

кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина, Японія, Південна Корея,

Китай)" розкриває процеси становлення розвитку та реформування

системи вищої освіти України знайомить з системою вищої педагогіч-

ної освіти в Україні та за кордоном.

Кожен модуль складається з міні-модулів, які можуть легко допо-

внюватися і змінюватися.

В основу модульно-рейтингової системи навчання студентів магістра-

тури покладено принцип накопичення оцінок за певний період навчання

(модуль, семестр, рік) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в

ролі кількісного показника якості роботи студента порівняно з успіхами його

товаришів. Однак вона відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність

у роботі, активність, самостійність, творчість. Викладачем проводиться періо-

дичне ранжування студентів магістратури.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсу-

тність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійності та ак-

тивності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для

більшого заохочення їх до навчання пропонується оцінювати пасив-

ність і враховувати незадовільні оцінки.

Отже, загальний

рейтинг студента визначається за формулою:

де 0(2) – кількість “незадовільних” оцінок, отриманих під час за-

своєння всього курсу. Рейтинг повинен бути не нижчим як 70%

засвоєння матеріалу з оцінкою “задовільно” і не нижчим, ніж 30%

кількості “незадовільних” оцінок.

Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної дія-

льності студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання

домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з

0(2)х20(3)х30(4)х40(5)х5







“узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона”, використовуючи

таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній

та психологічних системах:

“задовільно” -0,4 – 0,6

“добре” -0,6 – 0,8

“відмінно” -0,8 – 1,0

Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за форму-

лою:

інд

= Б/К,

де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу;

- К – кількість практичних занять, відведених навчальною про-

грамою для засвоєння курсу.

Індивідуальна робота будується на трьох рівнях :

1 – репродуктивний, що вимагає від магістранта знань основних

законів, закономірностей, принципів та уміння їх застосовувати для

виконання елементарних завдань;

2 – репродуктивно-творчий, що потребує самостійного пошуку,

аналізу педагогічної літератури з метою її застосування для виконання

певного завдання;

3 – творчо-пошуковий, передбачає самостійне розв’язання інди-

відуальних

завдань, розробку тестів, кросвордів, написання есе, рефе-

ратів, статей.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу врахо-

вувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну

роботу магістрантів, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка магістрантів

складається за результатами навчальної діяльності протягом усього

семестру. Рівень творчої активності

визначається позитивною активні-

стю студентів за результатами поточного контролю (участь у віктори-

нах, написання рефератів, кросвордів, статей тощо). При цьому визна-

чається індивідуальний коефіцієнт творчої активності магістранта

(КТА) як відношення кількості індивідуальних актів творчої активності

(АТА) до АТА нормативного значення.

Це сприяє розширенню творчих контактів викладачів й магістра-

нтів, що

дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому

більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стратегію

навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможлив-

лює випадковість і суб’єктивізм на екзамені і приводить кожного до

запланованої мети.

Отже, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студен-

тів магістратури повинна складається з окремих елементів навчальної,

науково-дослідної та творчої діяльності.

Завершує підручник список літератури для опрацювання та рей-

тингова книжка студента.

Ми сподіваємося, що запропонований підручник буде корисним

для студентів магістратури, аспірантів і молодих викладачів, а також,

певною мірою, поповнить дефіцит навчально-педагогічної літератури з

педагогіки вищої школи, який відчувають вищі навчальні заклади. Його

доцільно використовувати при засвоєнні нормативних педагогічних

курсів, на практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при напи-

санні курсових і дипломних робіт.