Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

інтерпретації результатів вимірювання, які не вважаються достовірни-

ми без такої статистичної обробки.

У процесі спостереження або вимірювання будь-якого показника

одержують ряд чисел, які називають статистичною сукупністю. Сукуп-

ність усіх значень, котрі можна добути для вивчення об'єкта, назива-

ють генеральною сукупністю, а її частину - вибірковою сукупністю або

вибіркою.

Вибірка має відповідати певним правилам. Вона складається за

допомогою випадкового добору елементів генеральної сукупності.

Одержані кількісні дані записуються у вигляді таблиці з вертикалями

(графи, стовпчики) і горизонталями (рядки). Наприклад, по вертикалі

фіксується число подій, а по горизонталі - їхня назва (ознаки), що мо-

жуть подаватися у балах, оцінках, відсотках тощо.

Перетин вертикальних і горизонтальних значень утворює клітин-

ки для вписування статистичних даних. Якщо у процесі табулювання

дані записуються у довільному порядку, вони створюють неупорядко-

ваний рядок, якому можна надати рангового порядку (упорядкування

статистичних даних за величиною), їх об'єднання в групи (з урахуван-

ням ознак віку, успішності навчання, емоційності реагування та ін.), дає

можливість утворити статистичний ряд (ряд розподілу), котрий є необ-

хідним для компактного запису даних.

Числове значення ознаки, за якою групуються дані, називається

варіантною, а число випадків, що припадають на кожну групу - часто-

тою.

Рядок розподілу складає початкову форму репрезентації експе-

риментального матеріалу, на основі якої дослідником проводиться

його подальша кількісна обробка та графічна ілюстрація гістограмами

або полігонами розподілу.

Гістограма - це послідовність стовпчиків, кожний з яких спира-

ється на один розрядний інтервал, а висота його відображає число

подій або їх частоту в цьому розряді.

Побудова полігону розподілу нагадує побудову гістограми. Але

на відміну від гістограми, в якій стовпчик закінчується горизонтальною

лінією на висоті, що відповідає частоті в цьому розряді, в полігоні він

закінчується точкою над серединою свого розрядного інтервалу на тій

самій висоті. Далі точки з'єднуються відрізками прямих.

Гістограму та полігон розподілу ілюструє мал.1.

Мал.1. Ілюстрація гістограми та полігону розподілу.

Властивості сукупності, що вивчаються, характеризуються за пе-

вною ознакою трьома середніми величинами: середньою арифметич-

ною, серединною (медіаною), модою.

Найчастіше використовується середня арифметична, що уза-

гальнює кількісні ознаки ряду однорідних показників (сукупності). Се-

редня арифметична, яка виражає одним числом деяку сукупність, не-

начебто послаблює вплив випадкових індивідуальних відхилень і ак-

центує певну узагальнену кількісну характеристику, найтиповішу влас-

тивість ряду показників, котрі вивчаються.

У педагогічних дослідженнях середня арифметична, як правило,

умовно позначається через X . Цей показник обчислюється шляхом

додавання всіх одержаних числових значень (які називаються варіан-

тами) і діленням суми на їх число:

x



xxx



...

де ∑- знак підсумовування;

х - отримані у дослідженні значення (варіанти);

n - число варіант.

Середня арифметична може бути простою незваженою, коли

кожний з варіантів варіаційного ряду зустрічається лише один раз.

Якщо ж варіанти або інтервали повторюються різну кількість разів, то

при цьому середня обчислюється з урахуванням так званої статистич-

ної ваги й називається зваженою середньою арифметичною (статисти-

чною вагою або частотою називають число повторень варіантів або

інтервалів).

Середня зважена арифметична величина обчислюється за та-

кою формулою:

mmm

mxmxmx







....

...

2211

де m - частота або статистична вага варіант.

Під медіаною (Me) розуміють таке значення варіюючої ознаки,

яке припадає на середину упорядкованого варіаційного ряду.

Важливою вимогою статистичного аналізу є визначення харак-

теру зв'язку між явищами, що вивчаються, який може бути кількісно

виражений коефіцієнтом кореляції.

Кореляційний зв'язок не виявляється в кожному окремому випа-

дку; при певному стані одного явища Інше явище, що знаходиться у

зв'язку з ним, може мати різну величину. Наявність кореляційного зв'я-

зку виявляється лише статистичним шляхом у процесі дослідження

маси випадків однорідної сукупності.

При статистичному вивченні кореляційний зв'язок виявляється

як взаємозв'язок у варіаціях двох або більше кількісних ознак, котрі

характеризують досліджуване явище. Кореляційна залежність розкри-

вається тільки у середніх величинах на основі деякого числа випадків і

відбиває закон множинності причин та наслідків.

Для того, щоб з'ясувати щільність зв'язків між явищами, розра-

ховують емпіричний коефіцієнт кореляції. Шляхом зведення даних

двох сукупностей у кореляційну таблицю. Цифри, що розміщені в її

клітинках, є частотами: вони показують, скільки разів дана величина

одної ознаки повторюється у сполученні з відповідною величиною ін-

шої ознаки (іншого явища). У тих випадках, коли вимірювання відбува-

ється у шкалі відносин чи інтервалів І форма взаємозв'язку явищ є

лінійною, використовують коефіцієнт кореляції Пірсона за формулою:

r =

Іі

іі

yyxx







 ))((

де x та y - середні арифметичні позначення показників x та

у;



та



- середні квадратичні відхилення;

- n - число вимірів (досліджуваних).

Визначення взаємозв'язку показників, виміряних у шкалі порядку,

відбувається з використанням рангового коефіцієнту кореляції Спірме-

на за формулою:

ρ = І -

)(

Inn





де d=d

-d

– різниця рангів даної пари показників Х та У;

n - обсяг вибірки (число досліджуваних).

Для оцінки вірогідності результатів кількісних вимірювань педа-

гогічних явищ обчислюються довірчі інтервали статистичних характе-

ристик. З урахуванням наступних задач дослідження – переходом до

метричних шкал, формування узагальнених показників – питання і

використання багатомірних статистичних моделей і впершу чергу мо-

делей факторного аналізу виступає як основне. Факторному аналізу як

одному із методів багатомірного статистичного аналізу присвячені до-

слідження,

в яких автори з певних позицій розглядають різні процеду-

ри цього методу, їх призначення та умови застосування на практиці. В

основі факторного аналізу лежить гіпотеза про те, що змінні, які безпо-

середньо спостерігаються лише опосередковано відображають сут-

ність вивчаємого явища. Відповідно Терстоуну модель факторного

аналізу передбачає існування загальних факторів, що пояснюють варі-

ації оцінок ознаки об'єкту дослідження. При цьому вважається, що всі

емпіричні ознаки, котрі спостерігаються є лише лінійними функціями,

від факторів котрих значно менше ніж число емпіричних ознак, що спо-

стерігаються. Крім факторного аналізу, використовується компонент-

ний аналіз, як один із методів багатомірного статистичного аналізу,

суть якого полягає в описі і оцінці загального фактору.

Кожний майбутній педагог так само, як і молодий вчений повинен

оволодіти методами кількісної характеристики педагогічних явищ, оскі-

льки вони дають можливість глибше пізнати їх природу і ефективніше

використовувати у професійній діяльності.

Індивідуальна самостійна робота

Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

1. Проаналізувати статті:

 Панасенко Е. Гуманізація педагогічної освіти у вищій школі //

Рідна школа. – 2002. - №8-9. – С.3-5.

 Рудавський Ю.К. Болонський процес підвищення конкурентос-

проможності вищої освіти України // Матер між нар семінару „Вища

Окунь Я. Факторний анализ. – М. 1974.

Харман Г. Современный факторный анализ. – М. 1972.

освіта в Україні та Болонський процес – 2004”, Київ, 13-14 травня 2004

року.

Завдання з вивчення першоджерел:

1. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.

— К.: Шкільний світ, 2001.

2. Закон „Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про

освіту” (розділ II: Вища освіта) //Голос України. - 1996 р. - 25 квітня.

3. Положення про державний вищий навчальний заклад освіти

— Інформ. Збірник Міністерства освіти України. - 1997. - №1.

4. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХІ століт-

тя. — К.: Райдуга, 1994 — С. 31-36.

5. Ніколаєнко С. Сучасна законодавча основа в системі майбут-

ніх освітніх та наукових процесів в Україні і Світі // Вища школа, 2003. -

№4-5. –С.3-19.

6. Ничкало Н.Г. Імануїл Кант: думки про педагогіку // Рідна шко-

ла, 1993 — №2.

7. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень:

навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти – Київ:

РННЦ “Деніта”, 2000 – 259с.

Завдання з науково-дослідної роботи:

1. Провести мікродослідження.

Методика. Тест на об’єктивність.

За допомогою представленого далі опитувальника оцінюються

здібності студентів об’єктивно характеризувати інших людей, їх пози-

тивні

, негативні риси та досягнення. Ця якість особливо важлива для

майбутнього викладача вищого навчального закладу, якому постійно

потрібно оцінювати своїх вихованців, і однією із провідних педагогічних

вимог у цьому зв’язку є об’єктивне ставлення до кожного студента,

об’єктивна оцінка його якостей, знань і вмінь. Зрозуміло, що абсолют-

ної об’

єктивності у міжособових стосунках добитися важко, проте рі-

вень своєї об’єктивності, хоча б частково, оцінити можна, і для цього

пропонується наступний опитувальник. В ньому міститься 12 різних

життєвих ситуацій, пов’язаних з сприйманням і оцінкою людей, на кож-

ну таку ситуацію можна відреагувати декількома способами. При мож-

ливих варіантах таких реакцій

, з котрих об’єкт дослідження повинен

вибрати, найбільш прийнятні для нього варіанти, приписані кожній си-

туації. Кожний із варіантів оцінюється кількістю балів, і на основі суми

отриманих балів судиться про те, наскільки ця людина у своїх міжосо-

бистісних оцінках об’єктивна.

1. На вашу думку, ті, хто завжди особливо ретельно дотриму-

ються прийнятих правил поведінки і ніколи не відступають від культур-

них манер:

а) ввічливі та приємні у спілкуванні;

б) строго виховані;

в) за своєю сутністю не щирі і за всім цим ховають свій дійсний

характер.

2. Ви знаєте подружню пару, яка

ніколи не свариться. Як ви

думаєте, вони:

а) щасливі;

б) байдужі один до одного;

в) ховають своє ставлення від сторонніх людей, не довіряють

один одному.

3. Припустимо, що ви вперше бачите людину, і вона зразу по-

чинає розповідати вам анекдоти. Яка вона:

а) жартівник, остряк;

б) відчуває себе невпевнено у вашій

компанії і таким чином на-

магається вийти з неприємного для себе положення;

в) просто хоче справити на вас хороше враження.

4. Ви розмовляєте з кимось на тему, котра по суті повинна за-

цікавити вас обох. Ваш співрозмовник супроводжує розмову жестику-

ляцією. Про що це, по-вашому, свідчить:

а) просто внутрішнє хвилювання;

б) про те, що він занадто втомився;

в) про те, що він (вона) не щирий.

5. Ви вирішили краще пізнати когось із ваших знайомих. Най-

краще це можна зробити:

а) запросивши його в яку-небудь компанію;

б) спостерігаючи за ним у будь-якій справі;

в) спостерігаючи, як він поводить себе у

конфліктній, емоційно

напруженій ситуації.

6. Ви потрапили до ресторану з людиною, яка на вашу думку,

дає офіціанту великі чайові. Як ви думаєте, чому вона так вчиняє:

а) хоче справити враження на оточуючих;

б) хоче завоювати довіру офіціанта;

в) вона – просто добра і щедра людина.

7. Ви знаєте людей, які ніколи не починають

розмову першими.

Які вони справді, на вашу думку:

а) скритні і небалакучі;

б) занадто несміливі;

в) мнимі і бояться, що скажуть щось не так і їх можуть образити.

8. Деяких людей, не розмовляючи з ними, можна оцінити за

виразом обличчя. Що, на вашу думку, означає низьке чоло у людини:

а) тупість;

б) впертість;

в) не можу сказати нічого конкретного.

9. Що ви думаєте про людину, яка розмовляючи, не дивиться

іншому прямо в очі:

а) у неї комплекс неповноцінності;

б)

вона недостатньо щира у тому, про що говорить;

в) вона просто неуважна.

10. Ви, мабуть, знаєте таких людей, які, коли щось трапляється

неприємне, зразу заявляють про те, що вони все давно знали і перед-

бачали, але нічого не робили, щоб це попередити, тому що не хотіли

потрапити у неприємну ситуацію. Які

це люди:

а) люди з вольовим характером, витримані;

б) люди, у яких нічого немає за душею;

в) хвальки.

11. Уявіть себе людиною, яка матеріально забезпечена, проте

вона завжди купляє дешеві речі. Чому, на вашу думку, вона так робить:

а) вона скромна, невимоглива;

б) вона дуже бережлива;

в) вона дуже скупа (скряга).

12. Вам, напевно, коли-небудь приходилося оцінювати людей за

їх зовнішнім виглядом. Повні люди, на вашу думку:

а) симпатичніші за інших, так як вони завжди комунікабельні, до-

брі і веселі;

б) не дуже симпатичні, так як завжди ліниві і апатичні;

в) вони - такі ж, як і всі інші, серед них є

і хороші, і погані.

Ключ до методики.

В таблиці представлений ключ до кількісної оцінки в балах кож-

ної з відповідей, вибраних об’єктом дослідження. Зліва дано вибрані

альтернативи, а зверху – номери оцінюваних ситуацій. У самій же таб-

лиці вказано кількість балів, що даються за кожну з відповідей.

Вибрані аль-

тернативи

Порядкові номери

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

2 2 1 4 1 4 2 1 1 1 2 2

4 1 2 2 2 2 4 2 4 4 4 1

1 4 4 1 4 1 1 4 2 2 1 4

Оцінка результатів і висновки.

Для кожного респондента визначається набрана ним сума балів.

40 і більше балів означає, що ця людина легко складає думку про лю-

дей і також легко говорить про це тому, кого це стосується. Проте в її

судженнях про людей багато суб’єктивності і занадто самовпевненості.

Сума балів від

31 до 39 свідчить про те, що дана людина уміє

суб’єктивно оцінювати інших і не боїться визнати свої помилки в цій

справі. Сума балів від 21 до 30 свідчить про те, що людина не завжди

буває впевнена у правильності своєї думки, а іноді буває не-

об’єктивною, тому що легко міняє свою думку,

піддаючись впливу ін-

ших. При кількості набраних балів 20 і менше, зазвичай, роблять ви-

сновок про те, що ця людина занадто довірлива і здатна судити про

інших людей необ’єктивно, поверхово, часто помиляючись.

Індивідуальні завдання на вибір:

а) підготувати виступ, доповідь, реферат з теми;

б) написати тези, статтю, есе;

в) виступити в

науково-практичній конференції.

Консультація.

Міні-модуль №1.

ТЕМА. ПРЕДМЕТ, КАТЕГОРІЇ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ.

ВИЩА ШКОЛА ЯК ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА

Основні поняття: педагогіка, об’єкт, предмет педагогіки, педаго-

гічна система, вища освіта, методологічні, процесуальні, суттєві кате-

горії.

Міжпредметні зв'язки: Загальна педагогіка Розділ: Предмет

педагогіки та методи педагогічних досліджень. Філософія. Розділ: Ка-

тегорії. Соціологія освіти. Розділ: Предмет соціології освіти. Історія

педагогіки. Розділ: Сучасні тенденції світової педагогічної науки.

План

1. Предмет педагогіки вищої школи.

2. Основні функції та завдання педагогіки вищої школи.

3. Характеристика основних категорій педагогіки вищої школи.

4. Вища школи як педагогічна система.

Рекомендована література

1. Болонський процес: Нормативно-правові документи / Укл. З.І.

Тимошенко, І.Г. Оніщенко, А.М. Греков, Ю.А. Гапон, Ю.І. Палеха. –К.:

Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 102 с.

2. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо забез-

печення розвитку освіти в Україні” //Освіта. – 2001. - №75-58.

3. Всемирная декларация о высшем

образовании для ХХІ века:

подходы и практические меры // Вестник высшей школы. Alma mater,

1999 – № 3 – С.29-35.

4. Гессен С. И. Основы педагогики: Введение в прикладную фи-

лософию / Отв. ред. и сост. М.В. Алексеев. — М., 1995.

5. Грішнева О. Розвиток вищої школи в Україні: тенденції, про-

блеми та шляхи їх вирішення // Вища школа, 2001. - №2-3.

Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы:

Учеб. пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: Изд-во

БГУ, 1981. – 383с.

7. Коротяєв Б.І., Гришин Є.О., Устенко О.А. Педагогіка вищої

школи: Навч.посіб. – Київ, 1990.

8. Кузьмина Н.В. Понятие “педагогическая система” и критерии

её оценки: Методы пед

. исследования: Учебн. пособие /Под ред. Н.В.

Кузьминой — Л.: Изд. Лен. университета, 1980.

9. Левківський К.М. Вища школа України на порозі радикальних

змін // Проблеми освіти: Наук.- метод. збірник. Випуск 10. – К., 1997. –

С.3-10.

10. Михайловский В.А. Педагогика высшей школы. :Учеб. пособ. /

ХТУ им. А.М. Горького - Х.: Изд-во ун-т ,1991-185с.

11. Основы вузовской педагогики /Под. Ред. Н.В. Кузьминой —

Л., 1978.

12. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій

школі: Для студентів-магістрів / Нац. пед. ун-т ім.М.П.Драгоманова.-

К.:НПУ,2000-210с.

13. Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. — М: Со-

вершенство., 1998.

Блок-схема проведення заняття

Форми проведення заняття.

1. Ділова гра (прес-конференція).

2. Евристична бесіда.

3. Письмова робота.

Блок контролю.

Дати відповідь на питання тесту.

Варіант 1.

1. Педагогіка вищої школи – це ...

а) частина філософії;

б) синтез знань про природу;

в) комплекс теоретичних і прикладних наук про процеси вихо-

вання, навчання, освіту;

ПВШ

мистецтво технологія

наука

Психологія ВШ

Соціологія

Філософія

Об’єкт Структура

Предмет

Категорії

Загальні основи педагогіки

Теорія виховання

Дидактика

Менеджмент (теорія управління )

Мета

Завдання

Функції

Методологічні Процесуальні Суттєві

Теорія

Концепція

Ідея

Закономірність

Принцип

Виховання

Навчання

Освіта

Розвиток

Форма

Метод

Викладання

Учіння