Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. Вип. 107. Механізація сільськогосподарського виробництва. Том 2

Подождите немного. Документ загружается.

Список використаних джерел

1. Моделирование сельскохозяйственных агрегатов и их систем управления

/ А.Б. Лурье, Н.С. Нагорский, В.Г. Озеров и др. Под ред. А.Б. Лурье  Л.:

Колос, Ленинградское отд-ние, 1979.  312 с.

2. Лебедев А.Т., Парфенов С.Я., Антощенков В.Н. Устойчивость движения

тракторных агрегатов при обработке пропашных культур // Повышение

технического уровня и качества энергонасыщенных тракторов. Сб. науч.

тр. УСХА – К.: , 1988. – С. 8-17.

3. Технические условия ТУ 151.101.000. Системы автоматического

вождения САВ-1. ТХО РЕСПРОМ, София, 1985. – 17 с.

Аннотация

ДИНАМИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ СИСТЕМЫ ВОЖДЕНИЯ МТА

ПРИ ПОЛУАВТОМАТИЧЕСКОМ УПРАВЛЕНИИ

Есипов А., Поляшенко С., Погорелов О., Кузьмин А.

Обоснованы динамические параметры системы вождения МТА при

полуавтоматическом управлении.

Abstract

DYNAMIC PARAMETERS OF THE SYSTEM OF DRIVING OF MTA ARE

AT A SEMI-AUTOMATIC MANAGEMENT

A. Esipov, S. Polyashenko, O. Pogorelov, A. Kuzmin

The dynamic parameters of the system of driving of MTA are grounded at a

semi-automatic management.

УДК 629.016

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ПОКАЗНИКІВ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ АВТОТРАКТОРНОГО ТИПУ

Варваров Л.М., к.т.н., проф., Антипенко А.М., к.т.н., доц.

Харківський національний технічний університет сільського господарства

імені Петра Василенка

Наданий аналіз складових рівняння шляхових витрат палива

транспортним засобом та розроблені рекомендації щодо їх аналітичного

визначення.

Вступ. Практична оцінка міри досконалості колісних і гусеничних машин

включає значну кількість параметрів, які зазвичай надаються у вигляді

комплексних показників. Основними з них є: видатність машини, її

безвідмовність, довговічність і паливна економічність.

Диференційований аналіз цих показників у силу їх взаємозв'язку і

неоднозначності не представляє можливості оцінити значимість кожного з них

окремо. Тому у якості узагальненого критерію оцінки техніко-економічних

показників транспортних і транспортно-технологічних засобів

використовуються експлуатаційні витрати, наведені на одиницю виконаної

роботи.

Спеціальні дослідження експлуатаційних показників автомобіля типу

КрАЗ, обладнаного двигуном ЯМЗ-238, щодо структур відносних витрат на

одиницю транспортної роботи (ткм) показали [1], що основна частка витрат по

автомобілю – 39,1%, доводиться на ремонт і технічне обслуговування, а по

двигуну – 48,8% усіх витрат відноситься до витрат на паливно – мастильні

матеріали. Аналогічні дані є і по використанню тракторної техніки на

транспортних роботах.

Одже, одним з напрямків зниження експлуатаційних витрат є поліпшення

паливної економічності та пошук шляхів по реалізації цього заходу.

Аналіз основних публікацій дослідження. Загальноприйнятими

показниками паливної економічності транспортних засобів автотракторного

типу є витрати палива в одиницю часу – Q

, (кг / год) і витрати палива на

одиницю шляху – Q

, (кг / км). Останній звичайно представляється у вигляді

витрат палива у літрах на 100 км шляху і пов'язаний із витратами палива на

одиницю шляху відомою з теорії тракторів і автомобілів

залежністю [2]:

100



 ,(л/100 км), (1)

де: ρ

– густина палива.

Методики визначення Q

стандартизовані і передбачають наступне:

- контрольні витрати палива, які визначаються для всіх категорій

транспортних засобів при заданих значеннях швидкості руху при русі на вищій

передачі по прямій горизонтальній дорозі;

- витрати палива у магістральному їздовому циклі. Значення цього

показника вимірюють у пробігу за встановленими ділянками шляху з

дотриманням обумовлених стандартами режимів руху;

- витрата палива у міському циклі на дорозі і на стенді. Цей параметр

придатний для усіх транспортних засобів, крім магістральних вантажних

автомобілів і автопоїздів.

Розглянуті методи зазвичай використовуються для непрямої або

порівняйної оцінки показників різних засобів, бо не розкривають причинно-

наслідкових залежностей, що формують паливну економічність у тих, чи інших

експлуатаційних умовах.

Якщо в якості параметра, що оптимізується, прийняти будь – який

показник паливної економічності, то за структурою формули (1)

функціоналоми якості є годинні витрата палива – Q

і швидкість руху – V.

Якщо отримання інформації щодо швидкості руху (або оцінка її значення

аналітично) не представляє достатніх складностей, то методики визначення

паливно - потужносних показників вимагає проведення відповідного аналізу.

Очевидно, що витрати палива в їздовому циклі на певному маршруті

складаються з витрат палива на окремих його ділянках Q

ті

 



k k

eieiTiT

NgQQ

1 1

, (2)

де: k – кількість визначених ділянок;



Ng , середньозважені значення питомих витрат палива та ефективної

потужності двигуна.

З (2) випливає, що в алгоритмі розрахунку Q

необхідно мати інформацію

про розподіл

eiei

Ng , на кожній з ділянок.

При оцінці цих показників, як функціоналів якості паливної

економічності транспортного засобу, слід враховувати, що у межах навіть

одного маршруту перевезень внаслідок неоднаковості умов експлуатації на

різних його ділянках режими руху неоднакові. Поряд з іншими, ця обставина

має бути врахована при визначені показників, що формують паливну

економічність.

Мета дослідження. У контексті наведеного важливим є розробка

методики (або уточнення існуючих методик), які б дозволяли адекватно

оцінювати вплив різного роду факторів на предмет даних досліджень – паливну

економічність транспортного засобу.

Результати дослідження. Використання залежностей (1), (2) при оцінці

витрат палива вимагає оперувати інформацією щодо величини (або діапазону

зміни) таких параметрів як частота обертання колінчастого валу двигуна – ω

його потужність – N

, питомі витрати палива – g

, тобто параметрів, які можна

вважати визначальними при аналізі експлуатаційних показників мобільного

засобу.

Таблиця 1 – Експлуатаційні показники двигуна типу 6РЧН 120х140 при роботі автомобіля

КрАЗ – 6510 на різних типах доріг

ДОРОГА

∆ω

,с

-1

∆N

,кВт

, г/кВт*год

, кВт

, %

РО

(0,89…1,05)*

(0,94…1,0

)

eн

0,233 146,1 67,5 81,15

ВО

(0,85…1,01)*

(0,91…0,97)* N

eн

0,231 150,8 60,5 51,73

ВП

(0,79…0,88)*

(0,85…0,92)* N

eн

0,249 121 18,7 39,62

У табл.1 представлени зведені дані за визначеними параметрами,

значення яких оцінено за мірою вірогідності їх проявлення – Р

, P

. Наведені

дані є результатом проведення шляхових випробувань автомобіля КрАЗ – 6510,

обладного спеціальною режимометричною апаратурою [3]. Типи доріг (РО, ВО,

ВП), на яких проводилися випробування, визначалися за методикою проф.

Говорущенка М.Я. [4]. Стисло ця методика призводиться до наступного.

Шляхові умови характеризуються такими показниками. Це еле-менти

профілю і плану доріг, рельєф місцевості, тип і стан дорожнього покриття.

Узагальненим показником впливу складових дорожні умови на транспортну

машину є сила опору руху з боку дороги - Р

, яка враховує силу опору підйому

- Р

і силу опору коченню коліс - P

і які визначаються за відомим в теорії

колісних машин формулами [2]:

















GfiGРРР

)(

(3)

де: G – вага транспортного засобу в робочому стані;

i – поздовжній ухил дороги;

f – коефіцієнт опору коченню коліс, що враховує тип і стан дорожнього

покриття;

ψ – cумарний коефіцієнт опору дороги.

Таким чином, дорожні умови кількісно можна характеризувати окремо

двома показниками - „і” „f”. У табл. 2. представлені їх класифікаціційні ознаки,

назви і позначення показників, межі зміни параметрів, а також коефіцієнти

зниження швидкості руху -.Останній показник оцінює ступінь можливості

реалізації розрахункової швидкості руху машини в певних дорожніх умовах.

Таблиця 2 – Класифікаційні ознаки, назви і позначення, межі зміни показників

шляхових умов

Ознака

шляхових умов

Показник Означення

Межі зміни

параметру

Коефіцієнт K

Місцевість

(поздовжний ухил), i, %

Рівнинна

0...2,2

1...0,8

Хвиляста

2,2...2,7

0,8...0,62

Холмиста

2,7...4,9

0,62...0,52

Низкогір’я

4,9...6,5

0,52...0,45

Перехрещена

6,5...15

0,45...0,30

Тип та стан

покриття, f

Відмінне

0,014...0,018

1...0,8

Добре

0,018...0,022

0,8...0,62

Задовільне

0,022...0,028

0,62...0,52

Бездоріжжя

0,028...0,042

0,52...0,45

Польове

0,042...0,10

0,45...0,30

Слід зазначити, що на практиці мають місце різні поєднання показників

шляхових умов. Так рівнинна дорога може перебувати у відмінному,

хорошому, задовільному стані, мати параметри, що відповідають показникам

бездоріжжя або польових умов. Відповідно до зазначеної в табл. 2

класифікацією ці дороги (або ділянки маршруту перевезень) позначаються РВ,

РХ, РУ, РБ, РП. Аналогічним чином можна позначити можливі поєднання для

хвилястої, горбистій, низькогір'я і пересіченій місцевості. Кожне з них може

характеризуватися суміщеними кордонами зміни параметрів. Підрахунок цих

поєднань виконується з умови реалізації максимально можливого діапазону

зміни визначальних параметрів. Так для дороги з позначенням РВ = 0,014 ...

0,040; для дороги РХ = 0,018 ... 0,044; для дороги РУ = 0,022 ... 0,050; для

дороги РБ = 0,028 ... 0,064; для дороги РП = 0,042 ... 1,22.

Не аналізуючи міру достовірності наведених даних (це досить детально

проведено у роботі [3]), можна рекомендувати отримані в експерименті

середньозважені значення питомих витрат палива та ефективної потужності

двигуна для використання при визначенні експлуатаційної економічності

автомобілів даного типу. Але при надані цих рекомендацій слід зауважити, що

проведення подібного роду експериментів зв’язано із значними витратами і

часу, і фінансів.

Рівень розвитку теорії тракторів і автомобілів та теорії двигунів

внутрішнього згоряння дозволяє зазначені залежності визначати

розрахунковими методами. При цьому з’являється можливість запобігти

недоліків, характерних для більшості натурних випробувань.

Математичні моделі, які використовуються при проведенні

розрахункових експериментів і спрямовані на рішення питань по визначенню

паливної економічності мобільних машин, звичайно являють собою синтез

рівнянь руху транспортного засобу і відповідних характеристик його двигуна.

Ця процедура є загальновідомою і знайшла широке використання при визначені

тягово – швидкісних характеристик. Але слід зазначити, що у своєї більшості ці

методики передбачають визначення характеристик мобільного засобу стосовно

параметрів зовнішній характеристики двигуна (крива 1, рис.1). Відаючи

справедливість такого підходу (особливо щодо експлуатаційних показників

тягових тракторних агрегатів), є необхідним відмітити те, що при виконанні

транспортних робіт режими роботи двигуна істотно зміщуються у бік

часткових характеристик(криві 2, рис.1).. Саме про це свідчать показники

вірогідності реалізації номінального режиму вантажного автомобіля типу КрАЗ

– Р

, P

, які наведені у табл. 1.

При проведенні розрахункового експерименту постановка задачі аналізу

призводиться до отримання формальних функційних залежностей, що

відображають рівняння руху мобільного засобу та паливну характеристику

двигуна:

),ω,(

д1

xNfV

eх



(4)

),ω,(

д2

xNfg

eeх



; (5)

де:

– вектори параметрів, значення яких залежать від типу, конструктивних

та режимних параметрів мобільного засобу або його двигуна, а також

таких, що відображають умови експлуатації (наприклад, вага засобу,

швидкість його руху сумарний коефіцієнт опору шляху тощо).

Вигляд функції (3) надається рівняннями тягового або потужносного

балансу машини, складові яких визначаються можливостями роботи засобу у

заданих технологічних та експлуатаційних умовах. Якщо потужність двигуна,

що визначена таким чином – N

, задовольняє умові – N

≤N

eн

(де N

eн

номінальна потужність), то саме це значення потужності має бути використане

у подальших розрахунках.

Вигляд функції (5) може бути відомим або заздалегідь заданим і більш –

меншою мірою „прив’язаним” до характеристик двигуна. Як показала практика

проведення подібних досліджень найпридатнішою є, так звана,

багатопараметрова паливна характеристика (рис.1).

Рис.1 – Багатопараметрова паливна характеристика дизеля ЯМЗ-236.

Ця характеристика надана функціями g

, ω); g

ω); g

, ω); g

, ω), кожна з яких представляється ізолініями – лініями

однакової витрати палива, тобто g

= const;g

= const; g

const. При цьому g

< g

Зона можливих режимів роботи двигуна обмежена з одного боку

зовнішньою характеристикою – 1, з інших – ординатами „N

” та „ω

”

(рис. 1). Величина витрат палива при роботі двигуна на будь – якому режимі

визначається точкою перетину певної ізолінії із відповідною характеристикою

або зовнішньою, або однією з часткових. Отримані таким чином дані слід

використовувати при оцінки шляхових витрат палива за формулою (2).

Якщо дані по паливним характеристикам двигуна відсутні, практика

проведення розрахункових експериментів рекомендує для рішення рівняння (4)

користуватися емпіричною формулою, яка враховує вплив на величину питомої

витрати палива параметрів поточних режимів роботи двигуна [2]:



KKgg

Nномeex



(6)

де: gе.

ном

– питома витрата палива на номінальному режимі;

КN, Кω – відповідно, коефіцієнти, що враховують рівень потужності і

частоти обертання колінчастого валу на поточному режимі роботи

двигуна.

Коефіцієнт КN розраховується як залежність,відношення необхідної

потужності двигуна для забезпечення роботи засобу у заданих технологічних та

експлуатаційних умовах – Neх, до потужності, яка відповідає заданій швидкості

руху засобу при роботі двигуна на режимах зовнішній характеристики – Ne.вн.

Одже, – КN = Neх/ Ne.вн.

Коефіцієнт К

= ω

дх

/ω

д.ном

(де ω

дх

– частота обертання колінчастого валу,

яка на певній передачі трансмісії забезпечує задану швидкість руху засобу;

д.ном

– номінальна частота обертання колінчастого валу).

У довідковій літературі рекомендується до використання графіки

залежностей К

= f(N

eх

/ N

e.вн

); К

= f(ω

дх

/ω

д.ном

), які наведені на рис. 2 (суцільні

криві).

Рис.2

–

Залежності К

(

х/

.вн); К

(

дх/

д.ном):

1 – для дизельного двигуна; 2 – для карбюраторного двигуна.

Вочевидь, і це затверджено практикою, що використання даних у

графічному форматі по функціям, які розглядаються, є достатньо незручним.

Для розрахунків показників паливної економічності, особливо з допомогою

сучасних засобів обчислювальної техніки, зручніше надавати вихідну

інформацію у вигляді аналітичних залежностей.

Аналіз характеристик двигунів автотракторного типу показала, що

функції К

= f(N

eх

/ N

e.вн

); К

= f(ω

дх

/ω

д.ном

) з незначною похибкою (2…4%)

можуть бути апроксимовані кубічним тричленом вигляду – у = ах

-bх+с.

Статистична обробка графіків залежностей К

= f(N

eх

/ N

e.вн

); К

f(ω

дх

/ω

д.ном

) дозволила визначити коефіцієнти функції,що апроксимує ці

залежності.

Як результат – для визначення залежності К

= f(N

eх

/ N

e.вн

)

рекомендується таке рівняння:

для карбюраторних двигунів –

= 1,1∙(N

eх

/ N

e.вн

)

– 1,9∙(N

eх

/ N

e.вн

) + 1,8; (7)

для дизельних двигунів –

= 2,0∙(N

eх

/ N

e.вн

)

– 3,6∙(N

eх

/ N

e.вн

) + 2,6. (8)

Для визначення залежності К

= f(ω

дх

/ω

д.ном

) як дизельних, так і

карбюраторних – таке рівняння:

= 0,73∙(ω

дх

/ω

д.ном

)

– 0,98∙(ω

дх

/ω

д.ном

) + 1,27. (9)

Графіки залежностей К

= f(N

eх

/ N

e.вн

); К

= f(ω

дх

/ω

д.ном

), які побудовані за

розрахунками по рівнянням (7), (8), (9), наведені на рис.2 (штрихові криві).

Зіставляння наведених даних свідчить за те, що похибка у визначенні

показників аналітичним шляхом не перевищує 2…3%.

Висновки: Частка питомих відносних експлуатаційних витрат на

паливно – мастильні матеріали по автомобілю складає 39,1%, по двигуну –

48,8%; найбільш достовірні результати при оцінки шляхових витрат палива

можуть бути отримані тільки за результатами натурних (експлуатаційних)

досліджень; для отримання орієнтувальних даних при розрахунках

експлуатаційних показників транспортних засобів автотракторного типу

рекомендується використовувати рівняння (6), (7), (8).

Список використаних джерел

1. Карбанович И.И. Экономия автомобильного топлива: Опыт и проблемы.

– М.: Транспорт, 1992. – 145 с.

2. Литвинов А.С., Фаробин Я.Е. Автомобиль: Теория эксплуатационных

свойств. – М.: Машиностроение, 1989. – 240 с.

3. Волков В.П., Павленко В.А. Определение эксплуатационного расхода

топлива грузового автомобиля 6 класса // Автомобильный транспорт:

проблемы и перспективы. Материалы V-ой международной научно-

технической конференции. Севастополь: СевНТУ. – 2002. – С. 59 – 64.

4. Говорущенко Н.Я., Туренко А.Н. Системотехника транспорта (на

примерах автомобильного транспорта)./ - Харьков: РИО ХГАДТУ, 1999. – 468 с.

Аннотация

К ВОПРОСУ ОБ ОПРЕДЕЛЕНИИ ЭКСПЛУАТАЦИОННЫХ

ПОКАЗАТЕЛЕЙ ТРАНСПОРТНЫХ СРЕДСТВ

АВТОТРАКТОРНОГО ТИПА

Варваров Л., Антипенко А.

Проведен анализ составляющих уравнения путевого расхода топлива

транспортным средством и разработаны рекомендации по их аналитическому

определению.

Abstract

ON THE DEFINITION OF PERFORMANCE INDICATORS OF

AUTOMOTIVE VEHICLE TYPE

L. Varvarov, A. Antupenko

The analysis of making equalizations of the ground expense of fuel a transport

vehicle and recommendations are worked out on their analytical determination is

conducted.

УДК 621.431

ВЫБОР МАТЕРИАЛА ДЛЯ ПЬЕЗОЭЛЕКТРИЧЕСКОГО ПРИВОДА

УПРАВЛЯЮЩЕГО КЛАПАНА ЭЛЕКТРОГИДРАВЛИЧЕСКОЙ

ФОРСУНКИ АВТОТРАКТОРНОГО ДИЗЕЛЯ

Пойда А.Н., д.т.н., проф., Сивых Д. Г., к.т.н., доц.

Национальный технический университет «Харьковский политехнический

институт»

Капустин Д. А., магистрант

Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет

Изложена методика и результаты анализа характеристик

пьезоэлектрических материалов. Предложен обобщающий показатель

физических свойств – коэффициент чувствительности материала к

управляющему напряжению. Показано, что удовлетворяют основным

требованиям пьезокерамики на основе цирконата титаната свинца.

Соответствует уровню показателей материала, используемого в серийных

форсунках зарубежного производства пьезокерамика ЦТС-21.

Характеристика проблемы. Широкое распространение на

автотракторных дизелях получили аккумуляторные системы топливоподачи

(АСТП) с микропроцессорным управлением. Эти системы имеют целый ряд

преимуществ перед традиционными топливными системами. В АСТП

разделены функции создания энергии впрыскивания и дозирования топлива. В

них сравнительно просто осуществляется управление началом и

продолжительностью впрыскивания, давлением и законом подачи топлива,

реализуется многофазное впрыскивание. Такие возможности наряду с высокой

энергией впрыскивания за счет давления в аккумуляторе, достигающего 150

МПа и выше, позволяют обеспечить высокую экономичность дизеля и

выполнять требования нормативных документов по вредным выбросам с

отработавшими газами и по шуму силовой установки.

Точное распределение топлива по объему камеры сгорания обеспечивают

электрогидравлические форсунки, в которых сведен до минимума объем

подыгольного пространства, а диаметр распыливающих отверстий составляет

0,12 – 0,15 мм. Особенность конструкции электрогидравлической форсунки –

наличие камеры управляющего давления и электроуправляемого клапана,

обеспечивающего слив топлива из камеры и наполнение камеры топливом.

При подборе форсунок для конкретного двигателя учитывают их

основные характеристики: статическую производительность; динамический

диапазон работы; минимальную цикловую подачу топлива; время открытия и

время закрытия клапана форсунки; угол конуса распыливания и

дальнобойность топливного факела; мелкость распыливания и распределение

топлива в факеле.

Одним из важных свойств аккумуляторной системы является

возможность изменять в широких пределах момент начала подачи топлива и

для снижения шумности работы дизеля делить цикловую подачу на отдельные

порции, состоящие из фаз предварительного (пилотного), основного и, при

необходимости, дополнительного (после основного) впрыскивания. Короткие

промежутки времени, отводимые на топливоподачу в быстроходном дизеле, и

необходимость деления цикловой подачи на отдельные порции выдвигают

повышенные требования к быстродействию исполнительного устройства -

электроуправляемого клапана. Его привод должен обеспечивать достаточный

ход за короткое время, при этом развивать большое усилие.

Обзор публикаций и анализ нерешённых проблем. Известно [1, 2], что

привод управляющего клапана должен обеспечивать перемещения не менее

0,03 – 0,05 мм за время, не превышающее 0,1 мс. При этом сила, развиваемая

приводом, может достигать значений 20 – 70 Н и выше. Периодичность

впрыскивания при многофазной подаче топлива может составлять менее 15 мс,

температура в зоне работы привода достигает 200

С. Существуют также

ограничения по энергопотреблению привода клапана и расходу топлива,

необходимому для его охлаждения.

В работе [1] показано, что для преобразования электрической энергии

управляющего импульса в механическую энергию движения управляющего

клапана, возможно использовать электромагнитные, магнитострикционные и

пьезоэлектрические преобразователи. Наибольшее распространение получили

электромагниты ввиду их простоты и совершенству технологии производства.

Такую аппаратуру с электромагнитными приводами управляющих клапанов

выпускают фирмы Bosch [2], Denso, Delphi. Однако электромагнитный привод

не позволяет в полной мере использовать возможности, заложенные в

аккумуляторной системе топливоподачи, прежде всего, по многофазному

впрыскиванию, из-за ограничений по быстродействию электромагнита.

Наибольшим потенциалом по частоте срабатывания обладают приводы на

основе пьезокерамики, использующие обратный пьезоэффект. Перечисленные

выше фирмы, а также фирма Siemens, освоили выпуск форсунок с

пьезоэлектрическим приводом управляющего клапана.

В работе [3] отмечается, что для реализации многофазного впрыскивания

должен быть обеспечен высокий уровень быстродействия

электрогидравлических форсунок, определяемый длительностью подъема

(посадки) иглы распылителя. Для дизелей с частотой вращения 4500 мин

-1

этот

уровень имеет порядок 0,1 мс. Такое быстродействие позволит для фаз

предварительного и дополнительного (после основного) впрыскивания

получать минимальные значения цикловых подач (порядка 1...3 мм

/цикл),

необходимые для ограничения содержания твердых частиц в отработавших

газах. Быстродействие ЭГФ зависит от быстродействия электроуправляемого

клапана и от процессов в гидравлической системе управления иглой

распылителя форсунки.

Проблемы создания ЭГФ для высокооборотных дизелей усложняются

жесткими ограничениями габаритных размеров, так как, например,