Вдовченко В.В., Божко Т.О., Сімонік А.С. та ін. Основи дизайну. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень. Часть 1

Подождите немного. Документ загружается.

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

5.2. Види композиції в дизайні

Назва виду

композиції

Характеристика виду композиції

Площинна

Композиція, елементи якої розташовані на одній площині (рисунок, ре-

кламна графіка, аплікація, рисунок тканини)

Площинна

(фронтальна)

Композиція з розташуванням основних елементів композиції на одній

площині об'ємної форми (фасад будинку, лицьова сторона годинника,

радіоприймача, художнє оздоблення виробу з одного боку)

Об'ємна

Композиція об'ємної форми, що сприймається у тривимірному просторі

(скульптура, інструменти, транспорт, малі архітектурні форми, предмети,

що мають геометричну об'ємну форму)

Об'ємно-

просторова

Закономірна організація та взаємодія об'ємів і простору, де об'єми (пред-

мети) сприймаються під одним чи кількома кутами зору, у русі та в часі,

як відображення задуму, функції об'ємно-просторового середовища

(інтер'єр храму, кімнати, виставковий, архітектурний комплекс, дитячий

гральний майданчик, ландшафтній парк тощо)

5.3. Візуальні носії композиції. Засоби виразності

Назва засобів виразності та їх характеристика

Лінія, риска. Один із найпоширеніших засобів виразності. Основа образотвор-

чого мистецтва, самого поняття рисунку.

З лінії започатковується художній твір. Тому важливо з’ясувати її характерні

особливості (рис. 5.1).

Лінія може бути різною: ламаною, рівною, хвилястою, одноманітною чи пульсу-

ючою, чіткою або розмитою і т. ін.

Лінією можна підкреслити чи передати форму площини, об’єму чи просторово-

го зображення, перспективи.

Однією чи кількома лініями можна зруйнувати цілісне сприйняття площинної

чи об’ємної форми.

Аналізуючи пластику лінії, можна визначити стильові ознаки художнього твору.

Лінією, рисунком знані майстри мистецтва А. Дюрер, К. Кольвіц, Ф. Гойя, М. Вру-

бель та ін. уміло передавали емоції, думку, ідею, а також характер зображуваного

об’єкта.

Щоб збагнути значення лінії у мистецтві, слід звернути увагу на характерні озна-

ки ліній у творах Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело і порівняти їх. Як зізна-

вався Мікеланджело, провівши першу лінію в новій роботі, він зупинявся і згадував,

чи не повторює те, що колись таким чином зображував? У характері лінії можна

побачити:



світосприйняття художника;



його манеру;



темперамент;



емоційний, фізичний стан.

Design_OutPut-j_1-3.indd 61Design_OutPut-j_1-3.indd 61 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Лінія, риска

Рис. 5.1

Design_OutPut-j_1-3.indd 62Design_OutPut-j_1-3.indd 62 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Крапка – знак, елемент, засіб виразності, що зупиняє, концентрує увагу у

сприйнятті композиції. Сприйняття крапки залежить від її розміру, масштабності

відносно картинного поля, об’єму чи простору. У разі збільшення її величини може

сприйматись як пляма. Крапку нерідко застосовують як акцентувальний елемент,

регулюючи так рух, ритм сприйняття художнього твору (рис. 5.1).

Пляма– може бути чіткої геометричної форми − трикутної, чотирикутної, ба-

гатокутної, округлої чи еліпсоїдної, а також більш складної, де поєднуються дві чи

кілька геометричних форм. Плями бувають чіткі контрастні за контуром і тоном, а

також з розпливчастим контуром, ніжні тонально. Складні за формою плями мо-

жуть бути побудовані з простих геометричних форм на основі контрасту чи нюансу

(рис. 5.2).

Форма − геометрична будова площини, об’єму чи обмеженого простору. Най-

простіші різновиди площинної форми– від трикутної до багатокутної і кола. Най-

простіші об’ємні форми утворені від простих площинних форм: піраміда, конус, куб,

паралелепіпед, призма, шар, еліпсоїдні об’єми (рис. 5.3).

Різновиди форм такі:



аморфними називають форми, які не мають у будові геометричної основи;



біоформами називають форми, створені природними процесами;



техноформами називають форми, створені людиною, що виконують лише

технічну функцію;



художніми називають форми, що виконують не лише утилітарну, а й духовну,

естетичну функцію і мають художньо-образний вираз,

Сприйняття форми залежить від кута зору (ракурсу), освітлення, її розмірів сто-

совно людини, фактури, текстури, нанесених ліній, членувань, матеріалу, кольоро-

вого забарвлення.

На процес формоутворення у дизайні впливають такі фактори:



функція (призначення предмета);



зміст;



ідея;



емоційність сприйняття;



умови комфорту, де необхідно враховувати знання про людину;



умови екології (знання про природні процеси);



вибір матеріалу;



конструктивне рішення;



технології виготовлення;



економічна доцільність форми.

Світло: освітлення, світлотінь, тон (світлота)

Світло − це енергія, за допомогою якої ми маємо змогу сприймати, бачити на-

вколишній світ. Від сили світла, характеру освітлення– розсіяного чи пучкового,

залежить сприйняття того чи іншого об’єкта. Сприйняття світла неможливе без

сприйняття тіні, тому перехід від світла до тіні називають світлотінню.

Design_OutPut-j_1-3.indd 63Design_OutPut-j_1-3.indd 63 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Пляма

Рис. 5.2

Design_OutPut-j_1-3.indd 64Design_OutPut-j_1-3.indd 64 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Форма, об’єм

Рис. 5.3

Design_OutPut-j_1-3.indd 65Design_OutPut-j_1-3.indd 65 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Сприйняття композиції залежить від:



освітлення;



сили світла;



характеру освітлення;



характеру форми чи площини;



матеріалу;



його чистоти, обробки чи покриття поверхні (матової або глянцевої);



від покриття фарбами (яскраві фарби відбивають більше світла, темні −

менше).

Дизайнеру не тільки важливо знати та розуміти світло, освітлення, світлотінь як

фізичне явище, а й передбачати як воно сприймається людиною: емоційно, асоціа-

тивно, образно. Наприклад, бачити його як:



боротьбу протилежностей– світла і тьми;



співіснування світла і тіней,



Всесвіт, Світ, Знання, Віру, Помисли, Дію чи щось інше.

Крім того, світлом (освітленням) дизайнер, архітектор може забезпечити той чи

інший рівень комфорту, знаючи їх фізичну, біохімічну дію на людину, вплив на фі зіо-

логію та психологію сприйняття.

Дизайнер може використовувати освітлення як засіб виразності, для підсилен-

ня емоційного сприйняття художнього задуму. За допомогою освітлення можна

підкреслити домінуючий елемент чи акценти, а також пластику об’ємної форми, її

текстури, фактури, кольору і т. ін. Ритмічним коливанням напруги світла можна під-

силювати ритмічне сприйняття композиції (рис. 5. 4 та 5. 5).

Колір − це світло, фізично розкладене на кольоровий спектр (червоний, пома-

ранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Кольори поділяють на

хроматичні та ахроматичні.

Кольоровий тон– це як звучання нот до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, де кожен звук

має свою тональність, тобто звуко-хвильове коливання.

Кольорове забарвлення також залежить від світлових коливань, наприклад:



червоний колір має 620−760 нанометрів (нм) (довжина хвиль);



жовтий: 575−585 нм;



зелений: 510−550 нм;



блакитний: 480−510 нм;



фіолетовий: 380−450 нм.

Яскравість– властивість кольору в наближенні до світла. Наприклад:



світло-жовті кольори − яскраві;



темно-фіолетові − не яскраві.

Насиченість (або чистота, інтенсивність). Найбільш насиченими є кольори,

наближені до спектрального. Насиченість зменшиться, якщо до спектрального ко-

льору домішувати чорний, сірий або білий.

Хроматичні − це спектральні кольори, вони характеризуються трьома озна-

ками: кольоровим тоном, яскравістю, насиченістю.

Design_OutPut-j_1-3.indd 66Design_OutPut-j_1-3.indd 66 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Світло, освітлення

Рис. 5.4

Design_OutPut-j_1-3.indd 67Design_OutPut-j_1-3.indd 67 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Світлотінь, тон

Рис. 5.5

Веселка– одне з найкрасивіших явищ природи. Люди вже давно замислюва-

лися над її природою. Навіть Арістотель, давньогрецький філософ, намагався по-

яснити причину веселки.

Сонячний промінь або звичайний промінь білого світла насправді є сполучен-

ням усіх кольорів. Білий промінь розпадається на різні кольори. Ми побачимо чер-

воний, жовтогарячий, жовтий, зелений, синій і фіолетовий кольори.

Утворені кольори утворюють смужку з кольорових ліній, що сполучаються, на-

зивається «спектр».

Ахроматичні − це білий, сірий, чорний кольори. Відмінність між ними тіль-

ки в яскравості. Ахроматичного чистого кольору майже не буває, він може бути

тільки умовним, оскільки білий, сірий чи чорний кольори сприймаються в оточен-

ні з більш насиченими кольорами, які у свою чергу зумовлюють сприйняття в них

контрастних відтінків.

Використайте набуті знання з основ наук (Фізика, 7-й клас. Тема: «Світлові

явища»).

Design_OutPut-j_1-3.indd 68Design_OutPut-j_1-3.indd 68 12.12.2010 18:01:5612.12.2010 18:01:56

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

З історії дослідження символіки кольору,

впливу кольору на психологію людей

Питання колірної гармонії та її впливу на психологічний стан людини вивчалося

з давніх-давен.

Перша ґрунтовна наукова праця про колір з’явилася в 1810 р. і належала перу

відомого мислителя та природознавця Й.В. Гете. Він вважав дослідження кольору

одним із найбільших досягнень у житті. Саме він першим подав колірний спектр у

кольоровому колі. Різко контрастні кольори, які розташовуються один навпроти

одного (наприклад, фіолетовий і жовтий), він назвав додатковими.

Гете також звернув увагу на широковідому тепер особливість: якщо довго ди-

витися на якийсь колір, а потім закрити очі, у темряві з’явиться пляма протилеж-

ного − додаткового кольору. Так, після розглядання червоного ліхтаря пляма буде

зеленого кольору. Гете з цього приводу зазначав: «...коли око споглядає колір, воно

відразу приходить в активний стан і… несвідомо одразу створює інший колір, який

у поєднанні з цим кольором містить у собі все колірне коло. ...У цьому виявляється

основне правило колірної гармонії».

Пари кольорів, які розташовуються на колі поруч і можуть сприйматися за відтінки

один одного, Гете назвав безхарактерними (наприклад, жовтий і помаранчевий, зеле-

ний і синій). У колірному колі немає білого і чорного − вони безбарвні. Ці кольори при-

йнято називати ахроматичними і відокремлювати від хроматичних кольорів спектра.

Вчені дотепер сперечаються про механізм впливу кольору на психологію лю-

дини. Багато хто вважає, що колір може впливати на організм безпосередньо через

фізіологію (Л. Орбелі, С. Кравцова вважають доведеним вплив кольору на вегета-

тивну нервову систему).

Вже Гете вважав червоно-жовту гаму «збудливою, такою, що оживляє» , а синьо-

фіолетову– «такою, що викликає сумно-неспокійний настрій». Зеленому кольору

було відведено проміжне, ніби врівноважувальне, місце.

У 1911 р. Ф. Стефанеску-Гоанг вирішив дослідити, які фізіологічні зміни відбу-

ваються в організмі людини за різного колірного освітлення. З’ясувалося, що пур-

пурний, червоний, помаранчевий і жовтий кольори збуджують нервову систему,

викликають почастішання і посилення пульсу та дихання, активізацію м’язової

системи (особливо червоний). Зелений, блакитний, синій і фіолетовий діють проти-

лежно (гальмують)– дихання сповільнюється, частота пульсу стає рідшою.

Відомі також досліди невропатолога Ш. Фере, який вивчав вплив колірного

освітлення на працездатність (досліджувалися показники ручного динамометра).

Учений з’ясував, що за короткочасної роботи найбільш ефективне червоне освіт-

лення, а за синього освітлення продуктивність праці знижується. За тривалої ро-

боти більш сприятливим виявилося «стабілізуюче» зелене освітлення. Висновки

за результатами дослідів Фере нині сприймаються неоднозначно. Багато вчених

вказували, що на працездатність впливає не тільки і не стільки спектр, скільки на-

сиченість світла. Тому будь-яке занадто насичене кольорове освітлення стомлює.

Дія самого кольору, безумовно, визначається насамперед усталеними люд-

ськими асоціаціями, які сформовані на основі особистого досвіду, культури та при-

родного середовища.

Design_OutPut-j_1-3.indd 69Design_OutPut-j_1-3.indd 69 12.12.2010 18:01:5712.12.2010 18:01:57

ÇÀÑÎÁÈ ÂÈÐÀÇÍÎÑÒI Ó ÄÈÇÀÉÍ-ÏÐÎÅÊÒÀÕ

Г. Фрілінг і К. Ауер (автори книги «Людина– колір– простір») акцентують увагу на

тому, що «всі колірні уявлення людини– відображення природних співвідношень».

Досить назвати перші асоціації, що зумовлюються червоним кольором– вогонь,

кров, губи, щоб зрозуміти, чому він став символом небезпеки, агресивності та сек-

суальності. Недаремно у різних народів (і навіть різних соціальних груп) кольорова

символіка і колірні переваги часом значно відрізняються.

К. Дегтярьов у статті «Історія кольору» відзначає вражаючий факт «культурного

дальтонізму» стародавніх греків, які практично не виокремлювали зелений та си-

ній кольори, а колір моря описували, наприклад, як «винний».

Стародавні японці не вважали море синім, як ми,– для них воно було білого

кольору. Втім, якщо подивитися на воду в стакані, це не здається таким уже дивним.

Можна згадати і те, що в російській мові чітко розділяють синій і блакитний кольори,

тоді як в англійській мові для цього діапазону зазвичай вистачає одного слова– blue.

Цілком зрозуміло, що український сільський житель навряд чи відчуватиме особли-

ве захоплення від зеленого кольору і йому важко зрозуміти стомлених пустелею арабів,

які вважають його священним коліром мусульманства («зелений прапор пророка»).

Той самий асоціативно-психологічний принцип закладений і в поділ кольорів

на «теплі» і «холодні». Безумовно, в червоно-помаранчевій кімнаті людині буде зда-

ватися набагато гарячіше, ніж у синьо-зеленій. Експерименти показали, що, незва-

жаючи на об’єктивно однакову температуру в таких кімнатах, суб’єктивно відчува-

ється різниця в 3–4 градуси. Червоно-помаранчева гама психологічно впливає на

організм, стимулюючи кровообіг, а синьо-зелена − його «сповільнює». З тієї самої

причини червоний стілець буде здаватися людині «теплішим» за синій.

Все це наслідок не стільки «магічної» сили кольору, скільки відчуття певних

асоціацій: синява– льоду і води, зелень– прохолоди лісу проти жовто-сонячного

тепла і червоно-вогняної спеки.

Важливим є також поділ кольорів на світлі й темні. Найбільший контраст у цьому

випадку між чорним і білим, а у хроматичних кольорів– між фіолетовим і жовтим.

Звичайно, характер кольорів сильно залежить від їх поєднання. Жовтий квадрат на

білому тлі матиме «тепліший» і темніший вигляд, ніж на чорному.

Оптичні ілюзії взагалі відіграють визначальну роль у сприйнятті кольорів. Так,

світлі теплі кольори (а також білий) за характером екстравертні, їх імпульс зверне-

ний назовні, вони мають тенденцію до «розширення». Темні холодні кольори (а та-

кож чорний), навпаки, інтровертні, спрямовані «вглиб». Так, промінь, що проникає

крізь щілину, робить її візуально ширшою. До цього можна додати, що червоний

колір має властивість наближатися до глядача, а синій– віддалятися.

Крім ілюзорного й асоціативного є цілком об’єктивний вплив кольору на сіт-

ківку ока і зоровий аналізатор. Дослідники помітили, що адаптація очей до жовто-

го, зеленого і білого підвищує працездатність зорового аналізатора, а червоний і

синій– погіршують. Для гостроти зору і швидкості розрізнення деталей найбільш

сприятливим є неяскравий жовтий фон, а найменш– яскраво-червоний.

У композиції колір допомагає:



виявити головне чи другорядне;



виділити акценти (змістові та емоційні);



підкреслити тектонічну, конструктивну, пластичну будову;

Design_OutPut-j_1-3.indd 70Design_OutPut-j_1-3.indd 70 12.12.2010 18:01:5712.12.2010 18:01:57