Вдовченко В.В., Божко Т.О., Сімонік А.С. та ін. Основи дизайну. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень. Часть 1

Подождите немного. Документ загружается.

ÂÑÒÓÏ

ню високої художньо-проектної культури методом поєднання нових якостей

матеріалів із сучасними технологіями виготовлення, конструктивного та ер-

гономічного рішення для сприяння більш ефективним праці та відпочинку, за-

безпечення економічної доцільності та збереження довкілля. Створює такі ви-

роби дизайнер. Він повинен мислити як філософ, історик, соціолог, психолог;

творити як художник, графік, скульптор, конструктор; глибоко усвідомлювати

об’єкт проектування, його функції, вплив на людину і навколишнє середовище;

уміти синтезувати евристичне, художньо-образне, раціонально-логічне та

аналітичне мислення. Характерні ознаки мислення творців із сивої давнини і

сучасних дизайнерів подані у табл. 1.

Таблиця 1.1

Характерні ознаки мислення творців різних епох і сучасних дизайнерів

Синтезуючі складові

дизайнерського мислення

Характеристика синтезуючих складових

дизайнерського мислення

Евристичне мислення

Нестандартне цікаве бачення, вміння відмовлятися від

стереотипів

Художньо-образне мислення

Розвинені відчуття, чуттєві асоціації,

чуттєва логіка (інтуїція)

Раціонально-логічне мис-

лення

Уміння проектувати економічно, доцільно, методично,

послідовно

Аналітичне мислення

Уміння збирати інформацію, аналізувати, робити

об'єктивні висновки, узагальнення

Археологічні знахідки на місцях перебування первісних людей на території

нашої Батьківщини свідчать, що наші пращури вміло добирали окремі частини де-

рева, каменю, кісток для виготовлення знарядь для праці, рибальства, зброї для

полювання, самозахисту. Вироби первісної людини за формою, розмірами, вагою

сприяли точності, силі та темпу її трудових дій. Оскільки такий добір відбувався

згідно з особистими фізичними даними та уподобаннями, то ті речі на той час від-

повідали функціонально, ергономічно та естетично своєму призначенню. Згодом,

надаючи кожному предмету своєрідне, символічне значення в життєдіяльності

людини, прадавні майстри прикрашають їх відповідними візерунками, знаками і

символами. Тобто на підсвідомому рівні первісні майстри створювали вироби як

дизайнери.

Яскравими представниками художньо-проектної культури з дизайнерським

мисленням були видатні митці епохи Відродження − Леонардо да Вінчі, Мікелан-

джело Буонаротті, Альбрехт Дюрер. Названі та інші яскраві багатогранні творці

були одночасно філософами, поетами, художниками, скульпторами, архітектора-

ми, конструкторами, технологами. З огляду на сучасний рівень розвитку мистецтва,

дизайну, техніки і технології їх по праву можна назвати дизайнерами свого часу.

Серед наших співвітчизників ХХ ст. такі синтезуючі складові дизайнерського мис-

лення були характерні для О. Архипенка, О. Антонова та інших геніальних творців,

у яких поєдналися професійні компетентності художника, винахідника, дослідника.

Окремі роботи цих митців зображені на рис. 1.1.

Design_OutPut-j_1-3.indd 11Design_OutPut-j_1-3.indd 11 12.12.2010 18:01:2812.12.2010 18:01:28

ÂÑÒÓÏ

Проект Леонардо да Вінчі

Проект Мікеланджело Буанаротті.

Собор Святого Петра у Римі

Авіаційна техніка О. Антонова

Канон фігури людини

Альбрехта Дюрера

Художній твір

О. Архипенка

Рис. 1.1. Об’єкти художньо-проектної діяльності

Протодизайн на території України. На теренах сучасної України Трипільська

культура в 6−3-му тисячоліттях до н. е. − одне з найбільш яскравих явищ в історії пер-

вісного суспільства всієї Європи. В той час трипільцями були розбудовані міста пло-

щею 100−450 га, кількість мешканців яких сягала 10−14 тис. осіб (Майданець, Талянки).

Знайдені під час археологічних розкопок у трипільських містах керамічні пред-

мети побуту, їх оздоблення із зображенням Сонця, Місяця, звірів, людей, птахів,

рослин розкривають космогонічну сутність буття, де все перебуває в єдності, гар-

монії, циклічному русі.

Будівництво, розвиток ремесел, скотарство, землеробство, вирощування, зби-

рання, оброблення та збереження зернових зумовлювали створення дедалі доско-

наліших знарядь праці, одягу, зброї, побутових речей.

Культурні пам’ятки бронзового віку, речі з кіммерійських та скіфських поселень

і поховань свідчать про надзвичайно високу культуру художньої обробки металу,

каменю, деревини, шкіри, тканин. Так зароджувався протодизайн (найстаріший

вид дизайну, етнодизайну) (рис. 1.2).

Об’єднання слов’янських племен у державу Київська Русь, яка стала однією з

найбільших і наймогутніших у середньовічній Європі, сприяло подальшому розкві-

ту різних мистецтв, ремесел, будівництва. В цей час був написаний збірник законів

про містобудування «Кормча книга» (XIII ст.), за яким заборонялось будувати міста

скупчено та одноманітно.

Design_OutPut-j_1-3.indd 12Design_OutPut-j_1-3.indd 12 12.12.2010 18:01:2812.12.2010 18:01:28

ÂÑÒÓÏ

Кам’яні сокири Перші знаряддя праці та посуд Трипільська кераміка

Трипільська кераміка Золота пектораль. Скіфи Золота чаша. Скіфи

Рис 1.2. Об’єкти протодизайну на території України

Протягом Х–ХІІ ст. у Києві було побудовано першу дерев’яну, а потім з каменю Де-

сятинну церкву, Софію Київську, храм Спаса на Берестові та ін. Вони на багато століть

стали зразками для будівництва храмових споруд у Північно-Східній Європі (рис. 1.3).

Десятинна церква в ХІХ ст.

Софія Київська.

Реконструкція початкового вигляду

Церква Спаса на Берестові

Києво-Печерська лавра.

Розфарбована (літографічна) листівка XIX ст.

Рис. 1.3. Витоки сучасної проектно-художньої культури. Руська будівельна школа

Design_OutPut-j_1-3.indd 13Design_OutPut-j_1-3.indd 13 12.12.2010 18:01:2812.12.2010 18:01:28

ÂÑÒÓÏ

У 1113 р. київський літописець Нестор завершує першу

редакцію літописного зведення "Повість минулих літ"

"Остромирове Євангеліє" 1057 р.

Рис. 1.4. Витоки сучасної художньо-графічної культури. Руська школа книгописання

Розквіт художньо-проектної культури в Київській Русі за доби Ярослава Мудрого

Територія поширення художньо-проектної культури

в Київській Русі за часів Ярослава Мудрого

Ярослав Мудрий.

Покровитель наук і мистецтв у Київській Русі

Реконструкція за черепом вигляду

князя Ярослава Мудрого.

Академік М. Герасимов, 1939 р.

«Ярослав Мудрий».

М. К. Реріх, 1941 р.

Пам’ятник Ярославу Мудрому в Києві

біля Золотих Воріт.

Автор: І. Кавалерідзе.

Скульптори: В. Сівко, М. Білик

Рис. 1.5. Ярослав Мудрий

Design_OutPut-j_1-3.indd 14Design_OutPut-j_1-3.indd 14 12.12.2010 18:01:3112.12.2010 18:01:31

ÂÑÒÓÏ

На Печерських пагорбах міста Києва були засновані школи; будівельна, іконо-

писна, книгописання Там зберігалося більше 900 різних книг. У Печерському монас-

тирі працював відомий Нестор-літописець. У той час було створено «Остромирове

Євангеліє» (1057 р.), «Юрійове Євангеліє» (1128 р.), «Добрилове Євангеліє» (1164 р.),

які стали зразками художньо-графічної культури християнської доби (рис. 1.4).

Навчання мистецтва відбувалося безпосередньо під наглядом майстра (харак-

терно для школи учнівства), де проводився природний відбір обдарованих учнів,

здатних виконувати вправно і майстерно ту чи іншу мистецьку або ремісничу ро-

боту. Найчастіше діти навчалися у батьків і були продовжувачами їхньої справи.

Тогочасні протодизайнерські твори (художні вироби з металу, кераміки, скла,

дерева, шкіри, тканин) свідчать про самобутню художню культуру нашого народу,

який не втрачав духовних зв’язків з минулими тисячоліттями.

Значного розвитку протодизайн набув за доби правління в Київській Русі Ярос-

лава Мудрого (рис. 1.5). У цей час художньо-проектна культура була поширена на

всій її території.

Наступним етапом розвитку художньо-проектної культури є цеховий етап у

протодизайні. Протягом XIV−XVI ст. розширення торговельних і культурних зв’язків

між багатьма країнами Азії та Європи сприяло бурхливому розвитку різних ремесел.

Виникла цехова організація ремісничого виробництва. Конструктивна доскона-

лість, художня довершеність форм і вишуканість їх оздоблення сприяли зародженню

меблевого мистецтва, яке виокремилося у самостійний вид ремесла (рис. 1.6).

Фортеця м. Кам’янець-Подільський

Столик.

Українське бароко

Крісло.

Українське бароко

Рис. 1.6. Українське бароко в протодизайні

У XVI−XVIII ст. в українській архітектурі, меблевому мистецтві, виробництві по-

суду зароджується художній стиль «бароко», характерними рисами якого були ба-

гатство форм, особлива виразність у застосуванні різних матеріалів при декору-

ванні архітектурних споруд, інтер’єрів, меблів, посуду.

У сільській місцевості розвивається і зберігається традиційне народне

декоративно-прикладне мистецтво. Утворюються місцеві центри виготовлення

ремісничих виробів, де переважає та чи інша спеціалізація. Інтер’єр традиційного

житла стає більш багатофункціональним. В одній кімнаті розташовувались зони

для праці, для приготування та споживання їжі, для відпочинку та зона домаш-

нього храму «червоний кут», який був головним змістовим елементом для хрис-

тиянина.

Design_OutPut-j_1-3.indd 15Design_OutPut-j_1-3.indd 15 12.12.2010 18:01:3312.12.2010 18:01:33

ÂÑÒÓÏ

У першій половині XIX ст. меблі, предмети культурно-побутового призначен-

ня нерідко створювалися спільними зусиллями архітекторів, художників, інжене-

рів (синтез образу і функції). Зовнішній вигляд виробу, його тектонічна виразність

мали відбиток технології виробництва. Цей період характеризується початком

промислового виробництва товарів широкого вжитку та проникнення естетич-

них принципів у їх створення, а отже, і початком проектно-художньої культури.

Наприкінці XIX − на початку XX ст. тривають пошуки нових форм та пластично-

фактурної виразності матеріалу. Відмова від спадковості стосовно попередніх

стилів зумовила виникнення «Нового мистецтва», «нового» стилю − модерну– в

розвитку протодизайну. За словами одного з представників модерну А. Ван де

Вільде, «одухотворення матеріалу є принципом краси». Відомими представника-

ми цього стилю в Україні були І. Левинський та В. Кричевський. Для цього періоду

характерним був спалах інтересу до національних художніх традицій, що відо-

бразилося в архітектурі, інтер’єрі, у прикладному мистецтві та товарах промис-

лового виробництва, що стало ознаменуванням нового етапу розвитку етноди-

зайну (рис. 1.7, 1.8).

Рис. 1.7. В. Городецький. Будинок з химерами,

м. Київ. Стиль модерн

Рис. 1.8. Фрагмент воріт,

м. Київ. Стиль модерн

Значний поштовх у розвитку проектно-художньої культури відіграв естетичний

напрям, що виник в Англії, а потім поширився в Росії та Україні, − конструктивізм,

або авангардний метод (від лат. constructio– побудова).

В архітектурі конструктивізм обстоює

раціональну доцільність, економність, ла-

конізм у засобах виразності (рис. 1.9).

Прагнучи поєднати мистецьку твор-

чість із виробництвом, конструктивізм

відкидає практично не вмотивовану де-

коративність, схематизує мову мистецтва.

В образотворчому мистецтві та літературі

прихильники конструктивізму надавали

велике значення техніцизму, штучним кон-

структивним формам, абстракціям тощо.

Рис. 1.9. О. Родченко. Кімната-читальня

Design_OutPut-j_1-3.indd 16Design_OutPut-j_1-3.indd 16 12.12.2010 18:01:3512.12.2010 18:01:35

ÂÑÒÓÏ

Значний вплив на появу нового стилю «конструктивізму» справили українські

художники-авангардисти (кубісти, пуристи, абстракціоністи, футуристи, супрема-

тисти).

Широко застосовувався авангардний метод для проектування в стилі кон-

структивізму у 20−30-ті роки фабрик-кухонь, будинків-комун, палаців праці, кімнат-

читалень тощо (рис. 1.9). Відомий не лише в Україні, а й визнаний ЮНЕСКО як

зразок світового мистецтва «харківський конструктивізм» − будинок Держпрому,

авторами конкурсної програми якого були професор Харківського технологічного

інституту А. Молокін, інженер-будівельник Я. Кенський (рис. 1.10а, 1.10б).

Рис. 1.10а. «Держпром» («харківський конструктивізм»)

Автори конкурсної програми: професор Харківського

технологічного інституту А. Молокін,

інженер-будівельник Я. Кенський

Рис. 1.10б. «Держпром»,

м. Харків (фрагмент)

У той бурхливий час розвитку в Україні конструктивізму будують свої перші плане-

ри С. Корольов (згодом генеральний конструктор космічних ракет-носіїв), О. Антонов

(згодом генеральний авіаконструктор, який створив знамениті літаки АН-12, «Руслан»,

«Мрія» та ін.), О. Сікорський (творець першого у світі гелікоптера (вертольота)).

В інших видах мистецтва, одночасно з розвитком проектно-художньої культури

постають відомі у світі художні твори О. Довженка (кінорежисера), Леся Курбаса

(керівника театру), поезії А. Ахматової, П. Тичини, М. Рильського, проза М. Булгако-

ва, М. Хвильового, М. Зерова та багатьох інших.

Різновидом одного з

архітектурни

х напрямів − раціоналізму, що виник у

1920-х

роках у

Німеччині

, є функціона-

лізм. Основні вимоги функціоналізму: обу-

мовленість зовнішнього виду будівлі її кон-

струкцією та внутрішнім плануванням, які,

у свою чергу, визначаються її практичним

призначенням (функцією).

Архітектори-функціоналісти прагнули

до типізації житлового будівництва, спо-

рудження великих житлових комплексів на

вільних територіях (рис. 1.11).

Рис. 1.11. Функціоналізм в архітектурі

Design_OutPut-j_1-3.indd 17Design_OutPut-j_1-3.indd 17 12.12.2010 18:01:3512.12.2010 18:01:35

ÂÑÒÓÏ

Фундаторами функціоналізму були представники школи Баугауз.

Дві дизайнерські школи: Баугауз і ВХУТЕМАС

Рис. 1.12. Головний корпус

Баугауз у Дессау

Баугауз (або Баухаус)

(нім. Bauhaus, Hochschule für

Bau und Gestaltung– Вища шко-

ла будівництва й художнього

конструювання, або Staatliches

Bauhaus) – навчальний заклад,

що існував у Німеччині з 1919

по 1933 р., а також художнє

об'єднання, що виникло в рам-

ках цього закладу, і відповідний

напрям в архітектурі.

Школа Баугауз виникла у Веймарі в 1919 р. у результаті об’єднання Саксон-

ської школи образотворчих мистецтв і Веймарскої школи промислового дизайну.

Ініціатором створення нового навчального закладу виступив архітектор Вальтер

Гропіус. Викладачів і учнів в епоху Веймарскої республіки об’єднували ліві погляди

і новаторські підходи до мистецтва. Гропіус вважав, що в нову епоху архітектура

має бути строго функціональною, економічною й орієнтованою на технології ма-

сового виробництва (рис. 1.12). Школа випускала однойменний журнал (Bauhaus) і

серію «Баугауз-книг» (Bauhausbücher).

У 1925 р., коли влада Німеччини перестала субсидіювати школу, заклад був пере-

ведений у Дессау. Директором школи з 1919 по 1928 р. був В. Гропіус, потім його змінив

Ханнес Мейєр, а в 1930 р. її керівником став Людвіг Міс ван дер Рое. В школі викладало

багато провідних архітекторів і художників-авангардистів, зокрема І. Іттен, Л. Мохой-

Надь, П. Клеє, В. Кандінський, Л. Фейнінгер, О. Шлеммер, Г. Маркс, Й. Шмідт, Г. Штельцль.

У 1933 р. школа була ліквідована нацистським урядом (нацисти ще у 1920-х ро-

ках виступили проти Баугаузу, вважаючи школу розсадником комунізму).

ВХУТЕМАС (Вищі художньо-технічні майстерні) – москов-

ський навчальний заклад, створений у 1920 р. у Москві шляхом

об'єднання перших і других Державних вільних художніх майсте-

рень (утворених раніше на основі Строгановського художньо-

промислового училища і Московського училища живопису,

творення і зодчества).

Основні приміщення знаходилися на М’ясницькій вулиці, 21б.

Факультети

Художні: живописний, скульптурний, архітектурний.

Виробничі: поліграфічний, текстильний, керамічний, дере-

вообробний, металообробки.

ВХУТЕМАС. Наприкінці 1920 р. на архітектурному факультеті ВХУТЕМАСу, ра-

зом з майстернями, де студенти знайомилися з ордерною архітектурою (І.Жол-

Design_OutPut-j_1-3.indd 18Design_OutPut-j_1-3.indd 18 12.12.2010 18:01:3712.12.2010 18:01:37

ÂÑÒÓÏ

товський, І. Рильський, А. Щусев), виникло дві майстерні з новою методикою

викладання. В одній об’єдналися Н. Ладовський, В. Кринський і Н. Докучаєв, в ін-

шій– І.Голосов і К. Мельников.

У різний час у ВХУТЕМАСі викладали: В.В.Кандінський, О. М. Родченко, Н.А.Ла-

довський, В. Ф. Кринський, Л.М. Лисицький, К.С. Мельников, В.Ф.Степанова, В.Е. Тат-

лін та ін. У 1926 р. реорганізований у ВХУТЕІН.

На початку ХХ ст. у Києві, Харкові, Одесі, Львові та інших містах працювали

художньо-промислові школи. В Харкові, крім художньої школи М. Раєвської-

Іванової, було відкрито в 1921 р. вищий художній заклад освіти.

Рис 1.13. Художньо-промислова школа.

Львів, бл. 1910 р. Споруду Художньо-

промислової школи збудовано на вул.

Снопківській. Над головним входом вста-

новлено скульптури, що символізують

«Мистецтво» і «Працю». У будинку тепер

розташований Технікум залізничного

транспорту

Рис 1.14. Миргород. Державний керамічний

технікум (старий корпус), пам’ятка архі-

тектури, 1896р. (вул.Гоголя, 146).

Колишнє приміщення художньо-

промислової школи

Творці нових етномистецьких стилів першої чверті ХХ століття. У першій

чверті ХХ ст. в Україні та за її межами за найактивнішою участю українських діячів

культури, науки і техніки відбувається бурхливий процес переосмислення набу-

того світового досвіду, знань і пошуків нового у всіх сферах людської діяльності.

Закладаються теоретичні основи і практика сучасного дизайну, нових напрямів

розвитку світового мистецтва. У цей час творили нині знамениті митці, які поєд-

нували в собі риси художника-новатора, теоретика мистецтв, винахідника, учителя:

О. Архипенко, О. Екстер, Д. Бурлюк, О. Богомазов, В. Пальмов, К. Малевич, яких мис-

тецтвознавець А. Наоков (Франція) назвав «Українським авангардом» (рис. 1.15)

Саме вони разом з О. Родченко, В. Кандінським, В.Татліним, братами Вєсніними,

В.Маяковським, В. Хлєбніковим започаткували не лише теоретичну основу і прак-

тику сучасного дизайну, а й нові напрями розвитку світового мистецтва. Один з

таких напрямів отримав назву «конструктивізм», який на відміну від німецького

раціонально-логічного «функціоналізму» був по суті принципом творення (кон-

струювання) нових, більш рівноправних гуманістичних суспільних відносин. Вони

вірили, що застосовуючи методи і засоби дизайну, можна створити більш гармоній-

не предметне і людське середовище.

Design_OutPut-j_1-3.indd 19Design_OutPut-j_1-3.indd 19 12.12.2010 18:01:3812.12.2010 18:01:38

ÂÑÒÓÏ

ТВОРЦІ НОВИХ ЕТНОМИСТЕЦЬКИХ СТИЛІВ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТ.

Олександра

Олександрівна Екстер

(дівоче прізвище–

Григорович; 18 січня

1882, Білосток, Грод-

ненської губернії, нині

Польща– 17 березня

1949, Фонтане-о-Роз,

поблизу Парижа)– пе-

дагог, маляр, сценограф.

Яскравий представник

європейського кубізму та

футуризму

Давид Давидович

Бурлюк

(9 червня (21 червня)

1882, хутір Семиротівщи-

на Лебединського повіту

Харківської губернії– 15

січня 1967, Нью-Йорк,

США)– український

художник-футурист,

поет, теоретик мисте-

цтва, літературний іху-

дожній критик, видавець

Олександр

Костянтинович

Богомазов

(26 березня (7 квітня)

1880, Ямпіль Харківської

губернії, нині смт Сум-

ської області– 3 червня

1930, Київ)– український

графік, живописець, пе-

дагог, експериментатор,

теоретик мистецтва

Казимир

Северинович Малевич

(11 (23) лютого 1878

Київ– 15 травня 1935,

Ленінград)– український

художник-авангардист,

один із засновників нових

напрямів в абстрактному

мистецтві– супрематизму

та кубофутуризму, педа-

гог, теоретик мистецтва

О. Екстер. «Цар Ірод».

Театральний ескіз

Д. Бурлюк.

«Козак Мамай»

Робота О. Богомазова К.С. Малевич.

Супрематизм. 1915

Робота О. Архипенка Робота М. Бойчука

Рис. 1.15. Український авангард

Design_OutPut-j_1-3.indd 20Design_OutPut-j_1-3.indd 20 12.12.2010 18:01:3912.12.2010 18:01:39