Василенко А.А., Грабовський П.А., Ларкіна Г.М., Поліщук А.В., Прогульний В.І. Реконструкція і інтенсифікація споруд водопостачання та водовідведення

Подождите немного. Документ загружается.

2.2. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПРОЦЕСУ КОАГУЛЯЦІЇ

Процес коагуляції визначає ефективність наступного освітлення

й знебарвлення води. В останні роки вважають, що від глибини освіт-

лення й знебарвлення води залежить ступінь видалення органічних

речовин і важких металів та бактеріальна надійність питної води. Удо-

сконалення процесу коагуляції ведуть по наступних основних напрям-

ках:

1. Використання нових реагентів.

2. Оптимізація місця введення їх у технологічному ланцюгу,

3. Використання інтенсивних режимів коагуляції.

Нові реагенти. Стандартним коагулянтом є глинозем - сірчано-

кислий алюміній. На ряді станцій спостерігається підвищений вміст

залишкового алюмінію і при цьому не забезпечується необхідний сту-

пінь освітлення води. Залишковий алюміній токсичний, порушується

робота нервової системи людини, тому його вміст у питній воді обме-

жений 0,2(0,5)

мг/л[5]. Глинозем не ефективний при низьких темпе-

ратурах, малокаламутних кольорових водах, утворює велику кількість

осаду, що утруднює дозування й роботу реагентного цеху.

При виборі нових реагентів варто звертати увагу не тільки на

ефективність процесів коагуляції і освітлення та вартість, але й мож-

ливість впровадження цих реагентів на діючій станції з мінімальними

витратами, враховувати питання наступної їхньої поставки, видалення

й утилізації осадів, що утворяться. Зрозуміло, що всі коагулянти, які

пропонується використовувати повинні бути дозволені Міністерством

охорони здоров'я України для використання в господарсько-питному

водопостачанні.

У теперішній час використовують такі реагенти: змішаний коа-

гулянт, основні солі алюмінію - оксихлорид алюмінію (ОХА), гідро-

ксилхлорид алюмінію (ГХА), гідроксилхлоридсульфата (ГХСА) та ін.

Ці реагенти вимагають менших доз, не змінюють рН, добре працюють

при низьких температурах, зменшують об’єм осаду, що легко зневод-

нюється, їхня вартість нижче.

На зміну флокулянту ПАА приходять поліелектроліти: аніонні,

що вводяться перед відстійниками, катіонні - перед фільтрами. Деякі з

них працюють разом з коагулянтом, інші можуть застосовуватися са-

мостійно.

Значення у дужках – при обробці води солями алюмінію.

Додавання в розчин коагулянтів порошкоподібних мінеральних

сорбентів (клиноптилоліт, бентоніт, каолін) не тільки поліпшує процес

коагуляції, але й частково знижує запах і присмак води.

Фізичні методи інтенсифікації випробувані, в основному, стосо-

вно до процесів коагуляції у вільному об’ємі. Деякі результати можуть

виявитися корисними і для фільтраційного водоочищення. Так, накла-

дення електричного поля прискорює коагуляцію оброблених сірчано-

кислим алюмінієм каламутних вод, підвищує ступінь очищення від

органічних і неорганічних домішок. Ефект обробки підвищується з

ростом концентрації зависі й напруженості електричного поля.

Магнітна активація розчинів коагулянтів дозволяє поліпшити

якість води по каламутності й кольоровості на 25-40%, знизити витра-

ту коагулянту на 25-30%, підвищити продуктивність споруд на 19-22%

[6].

Зміна режиму коагулювання й точок введення.

Відомі наступні режими коагулювання [7]: безперервний, фрак-

ційний (дробовий), концентрований і переривчастий.

Безперервний режим коагулювання - коагулянт постійно вво-

диться у воду з певною дозою.

Фракційне або дробове коагулювання – вся потрібна витрата

реагенту вводиться вроздріб, при цьому введення можливе в різних

точках технологічної схеми. Наприклад: введення коагулянту можливе

порціями по висоті змішувача, або частинами по ходу руху потоку (ча-

стина в змішувач, частину перед фільтрами); флокулянт можна вводи-

ти як перед спорудами першого щабля очищення, так і перед фільтра-

ми. При цьому можливо зниження дози реагенту, зменшення залишко-

вого алюмінію, поліпшення якості води й збільшення фільтроциклу.

Концентрований режим – вся потрібна витрата коагулянту вво-

диться в частину (близько 25%) оброблюваної води, а потім змішуєть-

ся з основним потоком.

Переривчастий режим – частина часу коагулянт подається, по-

тім його подача припиняється. Такий режим можливий при контактній

коагуляції. Така технологія доцільна при введенні реагенту перед фі-

льтрами або контактними освітлювачами.

Зміна набору й точок введення реагентів також може істотно

поліпшити якість очищення питної води. Наприклад, іноді доцільне

корегування рН зміною точки введення підлужувального реагенту. У

ряді випадків введення лугу після коагулянту забезпечує більш глибо-

ке знебарвлення води, меншу концентрацію залишкового алюмінію,

економію коагулянту. В інших випадках введення лугу після змішува-

ча й перед фільтрами поліпшує видалення гумусових речовин на пер-

шій ступені очищення при низьких рН і сприяє зниженню залишково-

го алюмінію на стадії фільтрування.

За рекомендаціями НДІ КВОВ [8]:

• При обробці води з низькою температурою найбільш ефективним є

ОХА.

• У більшості випадків застосування інших флокулянтів замість ПАА

є кращим. Однак, характер дії різних флокулянтів неоднозначний. Ви-

користання катіонних флокулянтів разом з коагулянтом особливо до-

цільно при контактному фільтруванні.

• Застосування тих або інших реагентів для конкретного вододжере-

ла неможливо без проведення досить тривалих пілотних досліджень,

що охоплюють всі періоди змін якості води, тому що ефективність

сильно залежить від властивостей вихідної води.

• На одній і тій же очисній станції можливе використання різних реа-

гентів у різні сезони;

• Умови змішування реагентів з водою є важливим чинником, що

впливає на ефект очищення.

Контрольні питання

1. Назвіть відомі Вам види коагулянтів і способи їхнього використан-

ня.

2. Перерахуйте режими коагулювання.

3. У яких випадках можливо переривчасте коагулювання?

4. Що дає зміна точки введення реагенту?

2.3. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ЗМІШУВАННЯ

Роботи останніх років в області освітлення та підготовки води

показали важливість процесу змішування води з реагентами.

Перемішування повинно йти у дві стадії: швидке - у змішувачі й

повільне - у камері утворення пластівців (рис.2.1).

Введення реаге-

нтів

Змішувач

Камера утворення

пластівців

Швидке пере-

міш

вання

Утворення мі-

опластівців

Злипання мік-

опластівців

Рис.2.1. Схема перемішування

Режим перемішування в змішувачі впливає на щільність пласті-

вців. Спочатку утворюються ланцюгові агрегати первинних частинок,

потім чарункові мікропластівці, які в камері реакції злипаються в пла-

стівці, готові до осідання (рис.2.2).

Змішувач

Камера реакції

Рис.2.2. Схеми

тво

ення пластівців

Ланцюгові

аг

егати

Чарункові мік-

опластівці

Згідно [9] введення реагенту варто здійснювати через спеціальні

розподільники реагентів. При цьому треба мати на увазі, що розподі-

льники створюють додатковий опір основному потоку води, тому не-

обхідно зробити перерахунок відміток висотної схеми споруд.

Місце установки розподільника вибирається так, щоб витримати

нормативний час розриву між введенням реагентів. Такого типу при-

строї особливо важливі при контактному коагулюванні. При прямому

фільтруванні наявність розподільника для миттєвого перемішування

не вимагає змішувача.

Розрізняють перфоровані, струминні й дифузійні розподіль-

ники реагентів [10]. Перші використовують для розчинів реагентів,

що не містять домішок; другі й треті - для реагентів, що утворюють

суспензії, наприклад, вапно.

Трубчастий перфорований розподільник (рис.2.3) складаєть-

ся із центрального бачка, в який радіально врізають перфоровані про-

мені. Реагент подають по трубі або шлангу в центр бачка. Кількість

променів, отворів і їхні діаметри визначають розрахунком залежно від

дози реагенту [10]. Встановлюють перфорований розподільник або в

трубопроводі, або в змішувачі, або на вході в канал. Місце установки

залежить від необхідного розриву часу між введенням різних реаген-

тів.

Рис.2.3. Трубчастий

перфорований

розподільник:

1-промінь;

2-отвори;

3-центральний бачок;

4-подача реагенту.

На рис.2.4 представлений камерно-променевий розподільник,

що забезпечує краще змішування реагентів з оброблюваною водою.

Розподільник складається з камери, всередині якої розташований цир-

куляційний патрубок, відкритий з двох сторін. У камеру розподільника

радіально врізані перфоровані промені, другий кінець яких відкритий і

зрізаний під кутом 45

. Розподільник встановлюють по осі потоку.

Оброблювана вода входить у циркуляційний патрубок знизу й у камері

відбувається первинне змішування води з реагентом, що надходить

зверху.

Рис. 2.4. Камерно-

променевий розпо-

дільник:

1-корпус трубопро-

воду; 2-промінь; 3-

циркуляційний пат-

рубок; 4-подача реа-

генту; 5-отвори для

виходу реагенту.

Потім ця суміш надходить у промені й виходить у потік через

отвори й відкриті кінці променів. Оскільки в місці примикання проме-

нів (зрізаних під кутом) до корпуса трубопроводу виникає підвищена

швидкість потоку, то тут з'являється додаткове вихрове перемішуван-

ня. Камерно-променевий розподільник рекомендується для введення

реагентів у лоток.

При введенні реагенту в потік води, що поступає за допомогою

струминного розподільника (рис.2.5) важливо правильно здійснити

врізання та установку патрубка подачі реагенту. Зріз патрубка вико-

нують під кутом 80

і вихід реагенту направляють по ходу потоку. Як-

що патрубок буде розгорнутий назустріч потоку, то виникне додатко-

вий опір за рахунок швидкісного напору, що перешкоджає виходу реа-

генту.

Залежно від витрати реагенту в трубопровід може бути врізане

від 1 до 5 струминних розподільників (рис.2.6).

(0,1-0,4) D

Рис. 2.5. Струминний розподільник реагенту

Рис. 2.6. Схема врізки струминних

розподілювачів в трубопровід

Дифузійний розподільник являє собою перекинуту лійку, що

встановлюється по осі потоку (рис.2.7). Розрахунок розподільника на-

ведений в [10].

Реагент

Рис.2.7. Дифузійний розподільник

Для інтенсифікації перемішування у вихровому змішувачі мож-

на використовувати завантаження або перегородки. В якості заванта-

ження застосовують крупнозернистий пісок у завислому стані

(рис.2.8).

Пісок

Патрубок ви -

вантаження піску

Рис.2.8. Змішувач з

контактним піщаним

завантаженням

Пісок поліпшує розподіл потоку по перерізу змішувача і є кон-

тактним середовищем, яке поліпшує процес коагуляції. Крупність піс-

ку підбирають, виходячи зі швидкості потоку, що поступає так, щоб

пісок перебував у завислому стані. При цьому варто мати на увазі, що

при відключенні змішувача необхідно попередньо вивантажити пісок.

У Калінінграді в змішувачі змонтували горизонтальні перегоро-

дки з отворами в шаховому порядку при швидкості виходу 1 м/с, після

чого істотно збільшився ефект відстоювання (рис.2.9).

Для своєчасного видалення вуглекислоти застосовують аерацію

в змішувачах відкритого типу. Необхідність аерування встановлюється

дослідним шляхом. Аерація може привести до зниження потрібної до-

зи коагулянту [10].

Іншим напрямком поліпшення процесу перемішування й, тим

самим, удосконалення коагуляції і наступних процесів утворення пла-

стівців та освітлення є використання механічних мішалок

Рис.2.9. Зміш

вач з ді

частими пе

его

одками

Перегородки

для розподі-

лення потоку

В останні роки у зв'язку з підвищеними вимогами до якості води

і, зокрема, до зниження вторинних продуктів хлорування більшу увагу

стали приділяти процесу коагуляції й флокуляції. Ці процеси сьогодні

розглядають не тільки як засіб освітлення й знебарвлення води, але й

вилучення розчинених речовин, виділення металів, нафтопродуктів,

поліпшення знезаражування. На думку фахівців фірми «Дегремон»

[11] це виявляється можливим шляхом переведення забруднень у фор-

му досить великих і щільних пластівців (флокул), які володіли б здат-

ністю адсорбувати розчинені сполуки (органічні макромолекули та

ін.). Гідравлічні змішувачі й камери утворення пластівців не забезпе-

чують оптимальне протікання процесів коагуляції, оскільки не дозво-

ляють змінювати режим перемішування залежно від якості вихідної

води та виду реагентів. Ефективність застосування механічного пере-

мішування на стадіях змішування й утворення пластівців підтверджу-

ється закордонним досвідом і дослідженнями, проведеними в останні

роки НДІ КВОВ і ВНДІ ВОДГЕО (Росія).

Інтенсивність змішування реагентів з водою характеризується

величиною градієнта швидкості G, с

-1

, і критерію Кемпа – GT ( Т-

тривалість перемішування, с).