Василенко А.А., Грабовський П.А., Ларкіна Г.М., Поліщук А.В., Прогульний В.І. Реконструкція і інтенсифікація споруд водопостачання та водовідведення

Подождите немного. Документ загружается.

свердловин. Для цієї мети застосовують очистку русла з використан-

ням земснарядів, спеціальні водоструминні пристрої та розпушувачі

дна [2]. Крім цього, прибігають до зміни гідрогеологічного режиму

ріки або зменшенню інтенсивності забору води інфільтраційними про-

менями. Якщо перераховані методи не дають помітного результату

застосовують штучне поповнення ґрунтових вод. При цьому доля во-

ди, що надходить з берегового боку, в загальному дебеті променевого

водозабору підвищується і тим самим компенсує зменшення долі води,

що надходить з ріки.

Занос піском фільтрових труб в меншому ступені впливає на

продуктивність променевих водозаборів. Однак, попадаючи з фільтро-

вих труб в колодязь, пісок може негативно впливати на роботу встано-

вленого в ньому насосного обладнання. Крім того, він заважає щіль-

ному закриттю засувок, забиває водовідвідні труби, зменшуючи тим

самим їх пропускну здатність, а також заклинює частину щілин. При

цьому зростає опір променів, що призводить до пониження рівня води

в колодязі.

Існує декілька причин заносу піску в фільтрові труби:

• при здійсненні робіт по прокладанню променів не всти-

гають здійснити видалення піску з оточуючого фільтро-

ву трубу ґрунту;

• при дуже інтенсивному відкачуванні води з колодязя

відбувається суфозія ґрунту та мілкі частинки піску по-

трапляють у фільтрову трубу;

• прийнятий метод горизонтальної проходки по влашту-

ванню променів не прийнятний для даного ґрунту.

Очистку фільтрових труб від піску виконують порівняно успіш-

но введенням в них промивної труби з наконечником. При цьому си-

льним струменем води пісок розмивається та виноситься в колодязь.

Заростання фільтрових труб солями різних хімічних з’єднань

відбувається в результаті відкладання на стінках та в щілинах фільтро-

вих труб солей кальцію, заліза, марганцю та ін. Як правило, заростання

посилюється, якщо течія ґрунтових вод носить турбулентний характер,

а також при наявності вільного кисню.

Коли вода проходить через отвори фільтру з великою швидкіс-

тю, то внаслідок значного перепаду тиску ззовні та всередині фільтру з

води виділяється деяка частина розчиненого в ній вуглекислого газу,

що тягне за собою перетворення бікарбонатів в менш розчинені карбо-

нати. В результаті відбувається їх осідання не тільки на поверхні та в

щілинах фільтрової труби, але і в порах ґрунту, що оточує фільтр.

При відновленні продуктивності променевих водозаборів вико-

ристовують механічну очистку йоржем, промивання їх із застосуван-

ням гідронасадок та продувкою стисненим повітрям, а також реагенту

обробку шляхом задавлювання реагенту за контур фільтру.

1.1.4. Шахтні колодязі

Шахтні колодязі у порівнянні з водозабірними свердловинами

мають більші розміри поперечного перерізу та застосовуються для

забору підземних вод, що залягають на порівняно невеликій глибині до

30м.

Зниження дебіту шахтних колодязів в процесі їх експлуатації

може відбуватись в результаті механічної та хімічної кольматації во-

доприймальної частини. Для відновлення продуктивності шахтних

колодязів застосовують реагентні та комбіновані методи регенерації,

що були описані раніше. Разом із тим досвід показує, що у більшості

випадків стійка робота шахтних колодязів забезпечується їх механіч-

ною або гідравлічною чисткою. Для цієї мети розроблений ряд устано-

вок, якими очищують колодязь від мулу або розрідженого ґрунту

(очищувач шахтних колодязів - ОШК – 30, струминний елеватор-

ежектор).

Гідравлічний принцип чистки колодязів реалізований в гідроци-

клонній насосній установці. Установка працює наступним чином: на

дно шахтного колодязя опускають гідроелеватор та вмикають воду,

яка, після проходження гідроелеватору, захоплює з колодязя донні

наноси. Потім суміш надходить в гідроциклон, де відбувається відді-

лення осаду від рідини, після чого вода знову надходить в гідроелева-

тор, а осад – в гідроциклон-згущувач, де відбувається його ущільнен-

ня.

В санітарно-профілактичних цілях шахтний колодязь оглядають

раз на місяць та детально не рідше одного разу на рік. Для збільшення

продуктивності шахтних колодязів бурять горизонтальні свердловини

(фільтрові труби), що значно (в 2-3 рази) збільшує приток води в коло-

дязь (рис.1.3).

Рис. 1.3. Збільшення продуктивності

шахтного колодязя.

Для цього при спорудженні шахтного колодязя, попередньо в

його стінках на проектній відмітці в районі водоносного пласту перед-

бачають отвори. Кількість отворів повинно бути в 1,5 - 2 рази більше

розрахункового числа променів (на випадок заміни або влаштування

додаткових свердловин для збільшення продуктивності водозабору). В

отвори вставляються відрізки труб, які вдавлюються у водоносний шар

домкратами (рис.1.4).

Відрізки труб (ланки) з’єднуються між собою за допомогою

зварювання або різьби, утворюючи промінь. На кінцях променів в ко-

лодязі встановлюють засувки.

Рис. 1.4. Влаштування променів в шахтному колодязі

Колодязь

Горизонтальний

промінь

омк

ат

Підвищення продуктивності шахтних колодязів може бути та-

кож досягнуто збільшенням їх числа. При цьому необхідно вирішувати

ті ж питання, що й при будівництві водозабірних свердловин (див.

розд.1.1.2.).

Контрольні питання

1. Перерахуйте роботи, що виконуються при обстеженні підзем-

ного водозабору.

2. Як визначають параметри існуючого водопідйомного облад-

нання?

3. Які причини зміни продуктивності свердловин? Методи усу-

нення цих причин.

4. Причини погіршення якості води, що забирається підземним

водозабором. Методи покращення якості води.

5. Як за результатами обстежень визначити причину зміни про-

дуктивності водозабору?

6. Дайте коротку характеристику методів відновлення продукти-

вності свердловин.

7. Які питання слід вирішувати при бурінні нових свердловин на

існуючому водозаборі?

8. Основні причини зниження дебіту променевих водозаборів та

шахтних колодязів?

9. Назвіть методи реконструкції та інтенсифікації променевих

водозаборів, шахтних колодязів.

1.2. ВОДОЗАБІРНІ СПОРУДИ З ПОВЕРХНЕВИХ ДЖЕРЕЛ

Підвищення продуктивності діючих водозабірних споруд з по-

верхневих джерел, також як і з підземних, може бути досягнуте шля-

хом їх інтенсифікації, будівництвом нового комплексу або окремих

його елементів. Як правило, реконструкція споруд виявляється еконо-

мічно більш вигідною, ніж нове будівництво, а іноді достатнім є від-

новлення продуктивності водозабору до початкової. У зв’язку із цим

слід розглянути причини зниження продуктивності водозабірних спо-

руд в процесі експлуатації. Основними з них є:

• занос оголовку наносами, шугозатори;

• забруднення сміттєзатримуючих решіток, сіток, пористих касет;

• відкладання донних наносів на подаючих лініях;

• незадовільна робота насосів, що викликана неправильним їх під-

бором (наприклад, без врахування добової нерівномірності), каві-

тацією і т.п.;

Для з’ясування причин зниження продуктивності водозабірних

споруд проводять їх обстеження та аналіз. Для цього спочатку доклад-

но вивчають технічну документацію, що є в наявності, виконавчу про-

ектну зйомку, журнали експлуатації, наявність інструкцій по експлуа-

тації та регламенту споруд. Аналізують частоту промивань решіток,

сіток, подаючих ліній; якість промивань; частоту та повноту видалення

осаду з приймального відділення; зміну глибин у оголовку; якість во-

ди; коливання рівнів води в річці та колодязі; аварії та їх причини; су-

місні характеристики насосів та водоводів; режим роботи НС-1 за се-

зонами. Крім цього, вивчають гідрологічний режим джерела водопо-

стачання, рух наносів та шуги в створі водозабору.

Після цього проводять обстеження водозабору, що включає:

• огляд (при необхідності водолазом) водоприймальних отворів ого-

ловку, виміру навколо нього глибини;

• апробація роботи встановленого в колодязі обладнання: сіток,

промивання сіток та подаючих ліній, ежектору або насосу для ви-

далення осаду (можливість змучування осаду), а також контроль-

но-вимірювальних приладів (КВП);

• замір рівнів води в річці, приймальному та всмоктуючому відді-

ленні при одночасному замірі подачі насосів.

Після цього будують сумісну характеристику насосів та водово-

дів, виконують перевірочний розрахунок та порівнюють розрахункові

та фактичні опори подаючих ліній та водоводів. Потім визначають

нерозмиваючі швидкості для оголовків та незамулюючі для подаючих

ліній з урахуванням дисперсійного складу наносів. При необхідності

здійснюють промивання та знову повторюють заміри. Після цього на-

мічають заходи по підвищенню продуктивності водозабірних споруд.

Збільшення різниці рівнів води в джерелі водопостачання та ко-

лодязі у порівнянні з початковими значеннями, а також винос осаду в

колодязь свідчить про засмічення оголовку та подаючих ліній. Якщо у

водоприймальних отворах оголовку встановлені решітки, їх очистку

здійснюють граблями з човну або з льоду (в зимовий період). У випад-

ках, якщо в оголовку встановлені пористі касети, їх промивають таким

же чином, як і подаючі лінії – зворотнім током води від насосів насос-

ної станції першого підняття.

Донний

осад

Металевий

короб

Рис.1.5. Влаштування металевого коробу при

заносі оголовку

При заносі оголовку наносами здійснюють його промивання во-

доповітряною сумішшю, гарячою водою. При необхідності влаштову-

ють щити, що регулюють річковий потік та рух наносів.

При збільшенні шару донних осадів та достатній глибині ріки

можливе встановлення металевого коробу для збільшення порогу во-

доприймальних отворів (рис. 1.5).

В цьому випадку відбір води з ріки здійснюється вище роз-

ташування донних наносів. Для запобігання потрапляння осаду в ого-

ловок металевий короб повинен герметично прилягати до оголовку.

При вмерзанні оголовку у лід влаштовують кругову запань з де-

рев’яних коробів, яку зверху перекривають матами, соломою, снігом.

Така ж запань може слугувати і для захисту від шуги.

Подаючі лінії та оголовок, як відмічалось раніше, промивають

зворотнім током води. Однак, якщо ефективність зворотного проми-

вання недостатня, уживають імпульсне промивання (методики розра-

хунку наведені в [3]).

Для імпульсного промивання в береговому колодязі на кожній

подаючій лінії встановлюється вертикальна колона (труба), закрита

зверху, підключена до вакуум-насосу та оснащена клапаном впуску

повітря (рис. 1.6, а). Після закриття засувки на підвідній трубі вмика-

ють вакуум-насос. Рівень води в колоні підвищується і після її напов-

нення вакуум-насос вимикається. Після цього відкривається клапан

впуску повітря. Стовп води в колоні швидко падає, створюючи хвилю

позитивного тиску, що діє на подаючі лінії та оголовок. Потім стовп

а)

)

Рис. 1.6. Імпульсна промивка підвідних ліній та оголовку: а)

схема комунікацій, б) графік коливань перепаду рівня води в

колоні: 1 – колона для імпульсної промивки; 2 – клапан для

впуску повітря; 3 – трубопровід зворотної промивки; 4 – під-

ключення вакуум-насосу.

води за інерцією проходить нижче рівня води у річці, створюючи

від’ємні тиски. Поступово коливання рівню води затухають (рис.1.6,

б). При необхідності зарядження колони повторюють.

Біообростання пористих касет, встановлених у оголовку, вида-

ляються попереднім хлоруванням води з введенням хлору перед водо-

приймальними вікнами (концентрація залишкового хлору 0,3 мг/л).

При збільшенні перепаду рівнів води між приймальним та всмо-

ктуючим відділеннями колодязя здійснюють промивання сіток. Плоскі

сітки промивають струменем води з бранзбойту, для чого їх підніма-

ють в наземну частину колодязя, а на їх місце встановлюють резервні.

Сітки, що обертаються, промивають водою під тиском 0.2 – 0.3 МПа

при їх обертанні в напрямку, зворотному проціджуванню.

Особливу небезпеку при експлуатації водозабірних решіток ви-

кликає наявність у річці шуги, для боротьби з якою застосовують спе-

ціальні міри: електрообігрів решіток, підвід теплої води або стиснено-

го повітря, а також влаштування ковшових водозаборів.

Підвищення продуктивності водозабірних споруд, як відміча-

лось раніше, може бути досягнуто новим будівництвом як окремих

елементів водозабору (оголовку, подаючих ліній, заміни насосу), так і

всього комплексу в цілому. На рис. 1.7 приведений варіант розширен-

ня вузла водозабірних споруд роздільного типу при новому будівницт-

ві оголовку та сифонного трубопроводу.

При будівництві нового комплексу водозабірних споруд вирі-

шують наступні питання:

Рис. 1.7. Збільшення прод

ктивності в

зла водозабір-

них споруд: 1- існуючий водоприймальний оголовок; 2 –

новий водоприймальний оголовок; 3 – самопливний тру-

бопровід; 4 – сифонний трубопровід; 5 – колодязь; 6 –

насосна станція 1 підйому.

• вибір типу водозабору;

• підбір типу водоприймача (у випадку руслового водозабору);

• вибір місця розташування водозабору;

• розрахунок окремих елементів водозабірних споруд, в тому числі з

урахуванням аварії;

• перевірка схеми подачі води з урахуванням сумісної роботи всіх

споруд.

Контрольні питання

1. Які причини зниження продуктивності водозаборів з поверх-

невих джерел?

2. Які матеріали вивчають при аналізі роботи діючого водозабо-

ру?

3. Перерахуйте роботи, що виконуються при обстеженні водоза-

бору.

4. Як встановити необхідність промивання подаючих ліній та

оголовку?

5. Яким чином здійснюється імпульсне промивання подаючих

ліній та оголовку?

6. Як досягається збільшення продуктивності всього комплексу

водозабірних споруд?

7. Де варто будувати новий оголовок: вище або нижче існуючого

по руху ріки?

8. Як визначити гранично допустимий рівень води в приймаль-

ному відділенні при інтенсифікації?

9. Які питання вирішуються при будівництві нового комплексу

водозабірних споруд?

2. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ

ВОДОПРОВІДНИХ ОЧИСНИХ СПОРУД

2.1. ОБСТЕЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ РОБОТИ ДІЮЧИХ СПОРУД

Аналіз роботи діючих очисних споруд починають із вивчення

виконавчої проектної документації. Знайомляться з типом і конструк-

цією споруд, їхніми розмірами, проектними технологічними парамет-

рами, особливу увагу звертають на зміни в конструкції за період екс-

плуатації, ретельно вивчають журнали експлуатації.

Потім роблять детальний огляд споруд, проводять спостережен-

ня за роботою кожної споруди. При цьому:

• Уточнюють габаритні розміри споруд, діаметри комунікацій, відмі-

тки всіх характерних точок висотної схеми.

• Ретельно оглядають системи подачі і відводу води та осаду.

• Фіксують види, дози й точки введення всіх реагентів, які викорис-

товуються на станції.

• Визначають витрату всієї станції й окремих споруд.

• Оцінюють рівномірність розподілу води між окремими секціями

станції й спорудами.

• Вимірюють швидкості фільтрування й інтенсивності промивання

фільтрувальних споруд, тривалість фільтроцикла.

• Будують криву залежності каламутності води в процесі промиван-

ня, а також визначають залишкові забруднення завантаження.

• Визначають час перебування води в змішувачах, камерах утворення

пластівців, відстійниках, час контакту при знезаражуванні.

• Оцінюють за даними експлуатації періодичність і якість продувки

(скидання осаду) освітлювачів або відстійників.

• Аналізують показники якості води до та після кожної ступені очи-

щення.

Після збору даних про роботу станції виконують перевірочний

розрахунок. Ціль розрахунку - визначення фактичної (можливої) про-

дуктивності й швидкостей протікання технологічних процесів і порів-

няння їх з нормативними даними.

На підставі перевірочного розрахунку виявляють споруди або

технологічні процеси, що є «вузькими» місцями станції, тобто пере-

шкоджаючими збільшенню подачі або поліпшенню якості обробленої

води. Приклад перевірочного розрахунку наведений в [4].

При визначенні розрахункової продуктивності станції врахову-

ють витрати води на власні потреби споруд за даними огляду й вимі-

рів. Методика розрахунку зводиться до обчислення швидкостей руху

води, часу перебування при заданій витраті й заміряних габаритних

розмірах споруд. Аналіз результатів розрахунку полягає в порівнянні

отриманих технологічних параметрів з нормативними. У випадку не-

відповідності цих параметрів необхідному технологічному режиму

пропонують шляхи реконструкції з урахуванням останніх досягнень в

області водопідготовки.

Контрольні питання

1. Які технологічні параметри варто вимірювати при обстеженні реа-

гентного господарства, змішувачів, камер утворення пластівців, гори-

зонтальних відстійників і освітлювачів, фільтрів?

2. Мета і об’єм перевірочного розрахунку очисної станції.

3. Що таке "вузькі" місця очисної станції і як їх установити?