Іванов В.М., Іванова О.В. Юридична конфліктологія

Подождите немного. Документ загружается.

191

Просторово+часові

Місце

Час

Соціально+психологічні

Клімат

Тип взаємодії

Ступінь конфронтації

Стан учасників

Соціальні

Професійні

Вікові

Статеві

Національні

Сімейні

Додаток 4

Додаток 5

Умови перебігу конфлікту

Види дій учасників конфлікту

за характером

за ступенем

активності

за спрямованістю

оборонні

наступальні

на опонента

на третю

особу

на сомого

себе

нейтральні

активні—

пасивні

ініціюючі—

у відповідь

192

Додаток 6

Динаміка конфлікту

Вирішення

• повне

• часткове

Переживання

оцінки

• офіційної

• неофіційної

• особистісної

Відкрита

боротьба

• формування

образу ворога

• підозра в

агресивних намірах

• бажання

переконати

• суперечки

• здивування

• сумніви

• непорозуміння

Усвідомлення ОКС

• адекватне

• неадекватне

• хибне (уявне)

Зміна ОКС

Перетворення образів

ІНЦИДЕНТ

Поширення ОКС

Поглиблення ОКС

Перехідні стани

Фонові стани

Завершальний

Батальний

Латентний

Демонстративний

Об'єктивна конфліктна

ситуація (ОКС)

не усвідомлюється

Виникнення ОКС

193

Додаток 7

Типологія юридичних конфліктів

За галузями права

“Чисті” та “змішані” конфлікти

За характером приписів правових норм

За системою правозастосовних та правоохоронних органів

Конфлікти нормотворчі та правозастосування

Види юридичних конфліктів (за галузями права)

Екологоправові

Міжнародноправові

У державноправовій сфері

Адміністративноправові

Цивільноправові

Господарськоправові

Кримінальні та кримінальнопроцесуальні

Трудові

Сімейні

посередництво

194

Додаток 8

Форми регулювання та вирішення конфліктів

за ступенем втручання третьої сторони

[95, с. 416]

Додаток 9

Методи вирішення конфліктів

Максимальний

ступінь само+

стійності та

відповідаль+

ності сторін

Максимальний

ступінь втручання

третьої сторони

Межа

юридичного

втручання

прямі

переговори

примирення,

погоджувальна

процедура

арбітраж

суд

адміністративне

управління

№ п/п Мета Метод

1 Для з'ясування причин конфлікту Творчої візуалізації

2 Для пошуку альтернатив Мозкового штурму (брейнстормінгу)

3 Для аналізу особистих реакцій

Контролю за допомогою

автоматичного запису

Для самоаналізу своїх рішень

та своєї поведінки

Уяви

Для створення внутрішньої мотивації,

вироблення нових рішень

Використання техніки “вольового

мислення”

6 Для контролю конфліктної взаємодії Раціональноінтуїтивний метод

Раціонально$інтуїтивний метод розв'язання конфлікту

вибір дій

оцінка ситуаціїподолання негативних емоцій

визначення стратегій і тактик можливість тимчасово відступити

використання інтуїції

195

Додаток 10

Процедура медіаторингу

1. Вступне слово медіатора

2. Відрекомендування сторін

3. “Вентиляція емоцій”

4. Формування порядку денного переговорів

5. Вироблення пропозицій

6. Підготовка угоди та її прийняття

7. Вихід з медіації

8. Етап постконфлікту

Система міжнародної примирної процедури

між державами

добрі

послуги

посеред

ництво

слідча

процедура

погоджу

вальна про

цедура

загальної

компетенції

регіональних

спеціальних

традиційна

змішана

у міжнародних організаціях

Додаток 11

Вважається, що переговори доцільно вести тільки з тими силами,

які мають владу в сформованій ситуації і можуть вплинути на ре

зультат події.

Правильно організовані переговори відбуваються послідовно в

кілька етапів:

1. Підготовка до початку переговорів (до відкриття переговорів).

2. Попередній вибір позиції (початкові заяви учасників про їхню

позицію в переговорах).

3. Пошук взаємоприйнятного рішення (психологічна боротьба,

з'ясування реальної позиції опонентів).

4. Завершення (вихід з переговорної кризи).

Як метод вирішення конфліктів переговори являють собою набір

тактичних прийомів, спрямованих на пошук рішень, взаємоприйнят

них для конфліктуючих сторін.

Аби переговори стали можливими, необхідні такі умови:

• взаємозалежність сторін, які беруть участь у конфлікті;

• відсутність значної відмінності в силі у суб'єктів конфлікту;

• відповідність стадій розвитку конфлікту можливостям переговорів;

• участь у переговорах сторін, які можуть реально приймати рішен

ня в наявній ситуації.

Кожен конфлікт у своєму розвитку проходить кілька стадій

(табл. 1); на деяких з них переговори можуть бути неефективними,

бо ще рано чи вже пізно, і можливі тільки відповідні агресивні дії.

196

Додаток 12

Таблиця 1

Переговори — універсальний метод вирішення конфліктів

[19, с. 265–270]

Стадії розвитку конфлікту Можливості переговорів

напруга, незгода

переговори проводити рано, ще не всі складові

конфлікту визначилися

суперництво, ворожість переговори раціональні

агресивність переговори за участю третьої сторони

насилля, воєнні дії переговори неможливі, доцільні відповідні агресивні дії

Можливість переговорів залежно від стадії конфлікту

197

Таблиця 2

Можливі цілі та результати участі в переговорах

Формулювання мети Можливі результати

максимально відображають наші інтереси найбільш бажані для нас результати

враховують наші інтереси передбачувані результати

утискають наші інтереси зовсім небажані

Перший етап — підготовка до початку переговорів. Перед початком

будьяких переговорів украй важливо добре до них підготуватися:

провести діагностику стану справ, визначити сильні і вразливі сторо

ни учасників конфлікту, спрогнозувати розміщення сил, з'ясувати, хто

вестиме переговори й інтереси якої з груп вони представляють.

Крім збирання інформації на цій стадії необхідно чітко сформу

лювати можливі результати участі в переговорах:

• у чому полягає основна мета проведення переговорів (табл. 2);

• які варіанти є в розпорядженні. Реально переговори проводять

ся, щоб досягти результатів для учасників між найбільш бажаними і

припустимими;

• якщо угоди не буде досягнуто, то як це позначиться на інтересах

обох сторін;

• із чого складається взаємозалежність опонентів і з чого це видно.

Також проробляються процедурні питання: де краще проводити

переговори; яка атмосфера очікується; чи важливі в майбутньому

добрі відносини з опонентом.

Досвідчені учасники переговорів вважають: правильно організо

вана процедурна стадія — половина успіху.

Другий етап переговорів — первісний вибір позиції (офіційні за

яви учасників переговорів). Ця стадія дає змогу реалізувати дві мети

учасників переговорного процесу: показати опонентам, що їхні інте

реси вам відомі і ви їх враховуєте, визначити поле для маневру і

спробувати залишити в ньому якнайбільше місця для себе.

Зазвичай переговори починаються із заяви обох сторін про їхні

бажання й інтереси. За допомогою фактів і принципової аргумента

ції (наприклад, “завдання компанії”, “спільний інтерес”) сторони на

магаються зміцнити свої позиції.

Якщо переговори проходять за участі посередника, то він повинен

дати можливість кожній стороні висловитися і зробити все можливе,

щоб опоненти не перебивали один одного.

Комі того, ведучий визначає фактори стримування і керує ними:

допустимий час на обговорювані питання, наслідки від неможливос

ті дійти компромісу. Пропонує способи прийняття рішень: більшість,

консенсус. Визначає процедурні питання.

Тут можливі різні тактики початку переговорів:

• прояв агресивності заради тиску на опонента у вигляді насту

пальної позиції, спроба розгрому опонента;

• для досягнення взаємовигідного компромісу можна використову

вати маленькі поступки, установлення граничних термінів;

• для досягнення невеликого домінування можливе надання нових

фактів, використання маніпуляцій;

• установлення позитивних особистих відносин: створення невиму

шеної дружньої атмосфери; сприяння неформальним обговоренням;

прояв зацікавленості в успішному завершенні переговорів; демонстра

ція взаємозалежності; прагнення не втратити “власного обличчя”;

• для досягнення процедурної легкості: пошук нової інформації;

спільний пошук альтернативних рішень.

Третій етап переговорів — це пошук взаємоприйнятного рішення,

психологічна боротьба.

На цьому етапі сторони перевіряють можливості один одного, нас

кільки реальні вимоги кожної зі сторін і як їх виконання позначить

ся на інтересах іншого учасника. Опоненти надають факти, вигідні

тільки їм, заявляють про наявність у них різних варіантів. Тут же

можливі маніпуляції та психологічний тиск на протилежну сторону,

спроба натиснути на посередника, захоплення ініціативи всіма мож

ливими способами. Мета кожного з учасників — дотримання рівно

ваги чи значне домінування.

Завдання посередника на цьому етапі — побачити й застосувати

можливі комбінації з інтересів учасників, сприяти внесенню великої

кількості варіантів рішень, спрямувати переговори в русло пошуку

конкретних пропозицій. Часом переговори набувають різкого харак

теру, що зачіпає інтереси однієї зі сторін. В такому разі посередник

має знайти вихід із цього становища.

Четвертий етап — завершення переговорів чи вихід із глухого кута.

Ще до цього етапу виникла значна кількість різних пропозицій і

варіантів, але угоди не досягнуто. Часу залишається обмаль, збільшу

ється напруженість, потрібно прийняти якесь рішення. Кілька посту

пок, зроблених наостанок сторонами, можуть врятувати всю справу.

Але тут для конфліктуючих сторін важливо чітко пам'ятати, які пос

198

199

Додаток 13

Схема прогнозу-підготовки до майбутніх переговорів

[107, с. 213–230]

Позитивний результат переговорів, на думку Р. Фішера та Д. Ер

тель, можна розглядати як суму семи елементів.

1. Інтереси. Чим більше ми будемо думати про свої інтереси заздалегідь, тим вища

ймовірність того, що ми зможемо їх задовольнити

2. Опції. Це можливі варіанти угоди або частини можливої угоди. Чим більше про

думаних опцій, тим вища ймовірність того, що серед них виявиться та, яка зможе

задовольнити різні інтереси обох сторін

3. Альтернативи. Перш ніж підписати контракт (угоду) або відкинути її, необхід

но мати досить повне уявлення про те, що ще ми в змозі зробити

4. Легітимність. Ми не хочемо, щоб з нами поводилися несправедливо, не хочуть

цього й інші. Тому корисно знайти такі зовнішні стандарти, які можна було б вико

ристати для переконання інших, що з ними поводяться належним чином, а також

для захисту себе від неправильної поведінки протилежної сторони

5. Комунікація. У переговорах важливо враховувати і встановлювати двосторон

ній, "зворотний" зв'язок, оскільки кожна зі сторін прагне впливати на іншу. Необ

хідно заздалегідь продумати те, що ми можемо почути і що маємо сказати

6. Взаємовідносини. Треба мати деяке уявлення про те, як встановити відносини,

що сприятимуть, а не перешкоджатимуть досягненню згоди

7. Зобов'язання. Якість результату переговорів оцінюється за змістом і реальністю

обіцянок, які будуть дані. Заздалегідь продумати обіцянки, які реально, з погляду

їх виконання, ми зможемо дати чи очікувати від протилежної сторони під час ве

дення і завершення переговорів

тупки не впливають на досягнення їхньої основної мети (табл. 2), а

які зводять нанівець усю попередню роботу.

200

Мої інтереси Опції Легітимність Інтереси партнерів

Що мене насправ

ді непокоїть. Мої

бажання, потреби,

турботи, надії і

побоювання

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Можливі

варіанти

угод, яких

ми може

мо досягти

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Зовнішні стандарти чи прецеден

ти, здатні переконати одну чи

обидві сторони, які беруть участь

у переговорах, про те, що запропо

нована угода справедлива

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Що, на мою думку, їх

справді непокоїть. Їх

бажання, потреби,

турботи, надії і

побоювання

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Моя альтернатива на випадок відходу Зобов'язання

Що я можу запропонувати, якщо з переговорів

піду без угоди? Який з варіантів найкращий?

Що я напевне запроваджу?

1. ...

2. ...

3. ...

Якщо ми насправді дійдемо згоди,

то беремо на себе конкретні

зобов'язання

1. ...

2. ...

3. ...

Додаток 14

Конфліктографія [15, с. 213–214]

Цінність конфліктографії полягає в упорядкованості цілеспрямо

ваних підходів. Це допомагає виявляти істинні причини проблеми.

Конфліктограма розширить ваше бачення проблеми. Використовуй

те її також під час планування складних стратегій. Найважливіші по

зиції напишіть червоним кольором. Конфліктографія — це погляд у

майбутне, пошук перспектив.

Конфліктограма дасть можливість встановити істинні недоліки

партнерів, що приховуються за вербальними вимогами. Вона допо

може вам побачити конфлікт під іншим кутом зору. Це сприятиме

отриманню нової інформації та новому розумінню іноді прихованих

причин конфлікту.

Дуже важливий останній пункт конфліктограми: шукайте спільні

точки зору, потреби та інтереси — це перспектива розвитку ситуації.

Після складання індивидуальних конфліктограм їх обговорюють,

що сприятиме вирішенню конфлікту.