Іванов В.М., Іванова О.В. Юридична конфліктологія
Подождите немного. Документ загружается.
звільнених чи переведення працівників, які підлягають негайному
виконанню).
Вітчизняне законодавство про працю передбачає погоджувальний
спосіб вирішення колективних трудових спорів, який ґрунтується на
таких засадах:
1. Активна участь сторін у вирішенні трудового спору. Сторони са
мостійно формують органи, що мають сприяти розв'язанню конфлікту.
2. Використання усіх не заборонених законодавством засобів для
вирішення колективного трудового спору на стадії примирних про
цедур. Сторони зобов'язані активно шукати засоби для вирішення
спору шляхом компромісів і взаємних поступок.
3. Обов'язковість (за попередньою домовленістю сторін) рішень
примирних комісій та трудового арбітражу. Проте механізм примусу
відсутній. Закон не передбачає відповідальності сторін за невиконан
ня рішення примирної комісії чи трудового арбітражу.
4. Заборона ухилення від примирних процедур. У разі недотри
мання сторонами примирних процедур настають правові наслідки.
Так, у разі оголошення страйку без дотримання примирних процедур
він має бути визнаний незаконним.
Під примирними процедурами розуміють особливі способи вирі
шення колективного трудового спору без припинення роботи шля
хом пошуку взаємоприйнятного для сторін рішення.
Умови економічної нестабільності і безробіття накладають певні
особливості на процес вирішення трудових спорів. Передусім слід зва
жати на те, що роботодавець має можливість чинити тиск на працівника
з метою примусити його відмовитися від позову або схилити до укла
дання мирової угоди на умовах, вигідних для роботодавця. Тому особли
вого значення набуває обов'язок суду перевірити законність заяви пра
цівника про відмову від позову та перевірити відповідність законо
давству умов мирової угоди при її затвердженні. Суд має переконатися
в тому, що права працівника не порушуються, а також у добровільності
його волевиявлення. Становище працівника як сторони трудового кон
флікту ускладнює й та обставина, що він об'єктивно перебуває у гіршо
му становищі, порівняно з роботодавцем, щодо надання доказів. Пере
важна більшість доказів, що мають значення для встановлення істини у
справі (як тих, що підтверджують правові вимоги працівника, так і тих,
що оспорюють останні), перебуває у розпорядженні роботодавця.
Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)” передбачає створення органів, які мають
161
162
сприяти примиренню сторін: а) примирних комісій; б) трудових
арбітражів; в) Національної служби посередництва і примирення.
Примирна комісія — це орган, призначений для вироблення рішен
ня, що може задовольнити сторони колективного трудового спору
(конфлікту), який утворюється з представників сторін. Порядок нап
равлення представників у примирну комісію визначається кожною зі
сторін самостійно. Залежно від рівня конфлікту (виробничий, тери
торіальний, національний) комісія розглядає спір протягом відповід
но п'яти, десяти або п'ятнадцяти днів. За погодженням сторін ці стро
ки можуть збільшуватися. Рішення примирної комісії має обов'язко
ву силу і виконується у порядку й терміни, визначені цим рішенням.
За спільним рішенням сторін може визначатися незалежний посе+
редник — особа, яка бере участь в ухваленні примирною комісією
взаємоприйнятного рішення і має сприяти проведенню переговорів,
установленню взаємодії сторін [17].
Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залучених сто
ронами спеціалістів, експертів, представників органів державної вла
ди, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Він може створю
ватися з ініціативи однієї зі сторін або незалежного посередника у
разі несхвалення примирною комісією рішення зі спору, а також у
випадках невиконання законодавства про працю. Трудовий арбітраж
ухвалює рішення протягом 10 днів од дня його утворення. За рішен
ням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути про
довжено до 20 днів. Рішення трудового арбітражу є обов'язковим
для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.
Сторони колективного трудового конфлікту, примирна комісія,
трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання колек
тивного спору всі можливості, не заборонені законодавством. Жодна
зі сторін не може ухилитися від участі в процедурі примирення.
Національна служба посередництва й примирення створюється
Президентом України з метою сприяння поліпшенню трудових від
носин та попередження виникнення колективних трудових конфлік
тів, їх прогнозування та сприяння своєчасному вирішенню, здій
снення посередництва для вирішення таких спорів. До її складу вхо
дять висококваліфіковані спеціалісти та експерти з питань вирішен
ня колективних трудових спорів. Вона має свої відділення в Авто
номній Республіці Крим та областях.
До компетенції Національної служби посередництва й примирен
ня входить:
• реєстрація висунутих працівниками вимог;
• аналіз вимог, пошук та узагальнення причин колективних трудо
вих спорів (конфліктів), підготовка пропозицій для їх усунення;
• підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирі
шенні колективних трудових конфліктів;
• формування списків арбітрів та посередників;
• перевірка, у разі необхідності, повноважень представників сто
рін колективного трудового спору (конфлікту);
• посередництво у вирішенні колективного трудового спору (кон
флікту);
• залучення до участі в примирювальних процедурах народних де
путатів України, представників державної влади, органів місцевого
самоврядування.
Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сто
ронами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у
письмовій формі доводяться до відома кожної зі сторін колективного
договору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповнова
жений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконан
ня висунутих вимог застосувати усі дозволені законодавством засоби.
Відповідно до ст. 44 Конституції України працівники для захисту
своїх економічних та соціальних інтересів мають право на страйк.
Право на страйк офіційно визнано Європейською соціальною харті
єю (1961 р.). Під страйком розуміють тимчасове колективне добро
вільне припинення роботи найманими працівниками (невихід на ро
боту, невиконання своїх трудових обов'язків) з метою вирішення ко
лективного трудового спору (конфлікту).
Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливос
ті вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлік
ту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу
(представника) задовольнити вимоги найманих працівників або
уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок.
Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за
гальними зборами (конференцією) найманих працівників більшістю
у 2/3 голосів. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо
на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працівників
становить більше половини загальної кількості працівників відповід
ної галузі чи території.
Законом передбачені гарантії для працівників під час страйку.
Участь працівників у страйку, за винятком страйків, визнаних судом
163
незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і
не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відпові
дальності. Водночас у законодавстві передбачаються також умови,
що обмежують і забороняють страйки, а також умови, спрямовані
проти незаконних страйків.
Законодавством європейських та деяких інших країн крім страйків
регулюються локаути, які являють собою тимчасове закриття підпри
ємства чи установи його власником у відповідь на страйковий рух
персоналу. Застосування локауту перериває дію трудового договору
працівників (включаючи й тих, хто не брав особистої участі у страй
ку), які звільняються, позбавляються заробітної плати, пільг тощо.
Як зазначають фахівці з трудового права [102, с. 533], в останні ро
ки окреслилась тенденція вирівнювання правових і соціальних нас
лідків, що виникають у зв'язку з локаутами і страйками.
На Заході загальноприйнятим є розподіл трудових спорів на: а) ко
лективні; б) індивідуальні; в) конфлікти інтересів (у зв'язку з вимога
ми встановлення нових або зміни існуючих умов праці); г) конфлікти
права (стосуються тлумачення чи застосування норм, встановлених
законами, колективними договорами або іншими правовими актами).
Вирішення трудових конфліктів, поперше, покладається на судо
ві чи адміністративні органи. Причому в кожній країні є свої особли
вості. Для розгляду та вирішення юридичних (індивідуальних та ко
лективних) трудових спорів в усіх країнах Заходу застосовуються су
ди, а іноді, у США — адміністративні органи. У більшості європей
ських країн існують спеціалізовані суди з трудових спорів, у компе
тенції яких — вирішення індивідуальних та колективних трудових
конфліктів. Подруге, широко застосовується примирнотретейська
процедура, яка охоплює методи переговорів сторін, примирення (по
середництва), трудового арбітражу. Проте примирнотретейська про
цедура не передбачає створення комісій з трудових спорів. Посеред
ництво може бути як примусовим, так і добровільним [102, с. 509].
Нагальним завданням сьогодення є удосконалення в Україні пра
вового механізму з розв'язання трудових конфліктів, використання
європейського та світового досвіду, що дасть змогу повною мірою ре
алізувати конституційні права людини та громадянина на працю, за
хистити права як працівників, так і роботодавців.
Запобіганню трудовим конфліктам має слугувати регулювання
умов праці й контроль за виконанням сторонами трудових правовід
носин взятих на себе зобов'язань.
164
На етапі вступу до шлюбу важливе значення для профілактики
можливих конфліктів має дотримання визначених чинним законо
давством вимог щодо умов та процедури взяття шлюбу. Відповід
но до чинного законодавства умовами вступу в шлюб є досягнення
шлюбного віку (для жінки — 17, для чоловіка 18 років, при можливос
ті вступу в шлюб особи, що досягла 14 років за її заявою, якщо судом
буде встановлено, що це відповідає її інтересам) та взаємна вільна зго
да жінки та чоловіка на укладення шлюбу. Для забезпечення стабіль
них відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів под
ружжя, їхніх дітей установлена державна реєстрація шлюбу. На орган
державної реєстрації покладається обов'язок ознайомити осіб, які по
дали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як
майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за
приховування перешкод до реєстрацію шлюбу. Чинне сімейне законо
давство передбачає взаємну обізнаність осіб, які подали заяву про ре
єстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Приховування тяжкої хвороби, а
також хвороби, небезпечної для одного з подружжя, їхніх нащадків,
може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Сімейний кодекс України (2002 р.) вперше законодавчо врегулював
статус та процедуру заручин (ст. 31). Зарученими вважаються особи,
які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Кодекс визначає обов'язок
165
4.8. Запобігання та розв'язання
сімейних конфліктів
“Усі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна
нещаслива сім'я нещасна посвоєму”, — так
починається роман Л. Толстого про трагічний
сімейний конфлікт Анни Кареніної. Сімейні кон
флікти, як і нещасливі сім'ї, несхожі один на од
ного, бо торкаються почуттів та інтимної сфери
людини. Тому специфіка сімейних конфліктів
полягає в тому, що вони не завжди регулюють
ся правом. За допомогою безпосередньо
правових норм можна врегульовувати лише ті
аспекти сімейного життя та відносин, на які
держава може впливати шляхом установлення
обов'язкових правил поведінки. Проте цивілізо
вані стосунки й правомірна поведінка в сім'ї є
важливою умовою сімейної гармонії.
особи, яка відмовилась від шлюбу, відшкодувати другій стороні затра
ти, що їх вона зазнала у зв'язку з приготуванням до шлюбу та весілля.
Важливе значення для профілактики та мирного вирішення сімей
них суперечок і конфліктів є дотримання у сімейних стосунках перед
бачених чинним законодавством прав та обов'язків подружжя, мате+
рі, батька, дитини, інших членів сім'ї та родичів. Серед основних га
рантованих законодавством особистих немайнових прав подружжя —
право на материнство, на батьківство, на повагу до своєї індивідуаль
ності, на фізичний та духовний розвиток, на особисту свободу. Неви
конання цих положень може стати підставою для серйозних конфлік
тів у сім'ї. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою
обов'язки в сім'ї. Проте усі найважливіші питання життя сім'ї мають
вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Основним ін
тегруючим фактором у шлюбі є сумісна діяльність подружжя: веден
ня спільного господарства, народження та виховання дітей, відпочи
нок тощо. Дружина й чоловік зобов'язані спільно піклуватися про
побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на
почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Запобіганню майновим спорам між подружжям має слугувати вре
гулювання у Сімейному кодексі права особистої приватної власності
дружини та чоловіка, права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів,
не заборонених законом, як щодо майна, яке є їхньою особистою влас
ністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власнос
ті подружжя. Подружжя має рівні права володіння, користування і роз
порядження майном, яке нажите ними під час шлюбу. При розпоряд
женні майном одним із подружжя не вимагається (за винятком випад
ків відчуження будинку, квартири, автомашини та ін.) згода іншого.
Проте коли руйнується сім'я і неможливо уникнути конфлікту, роз
поділ майна частогусто відбувається болісно, через те, що кожен нама
гається доводити своє переважне право на володіння тим чи іншим
майном. Цивілізованому вирішенню таких спорів має слугувати інсти
тут шлюбного договору, який передбачений Сімейним кодексом Укра
їни. Він закріплює право подружжя укласти такий договір як до реєс
трації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі з правом внесення до
нього змін за взаємною згодою. Змістом шлюбного договору є регулю
вання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх майнових
прав та обов'язків. Такий договір не може регулювати особисті відно
сини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
166
Важливою умовою запобігання конфліктам у родині є дотримання
визначених чинним законодавством порядку й обов'язку утримання
батьками дитини (повнолітніх непрацездатних дочки, сина, які потребу
ють матеріальної допомоги), а також повнолітніх дочки, сина утримува
ти батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Серед засобів врегулювання сімейного конфлікту — передбачена
Сімейним кодексом України (ст. 119, 120) можливість встановлення
режиму окремого проживання подружжя. Такий режим за заявою под
ружжя або за позовом одного з подружжя може бути встановлений рі
шенням суду у разі неможливості чи небажання дружини й/або чоло
віка проживати спільно. Встановлення режиму окремого проживання
не припиняє прав і обов'язків подружжя, які встановлені чинним зако
нодавством і які дружина та чоловік мали до встановлення цього ре
жиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
Радикальним способом розв'язання сімейних конфліктів є розір+
вання шлюбу. На думку психологів, юридичному розлученню, як
правило, передують емоційне розлучення, що полягає у втраті любо
ві й довіри між подружжям, та фізичне розлучення, яке призводить
до роздільного побуту й проживання подружжя. Численні сімейні
конфлікти створюють умови, неможливі для сімейного життя та
спільного проживання. В такій ситуації право на розлучення надає
можливість членам подружжя позбавитися постійної соціальної та
міжособистісної напруги, в якій вони перебувають.
Сімейним кодексом передбачено спрощений порядок розірвання
шлюбу державними органами реєстрації актів громадянського стану
на підставі спільної заяви подружжя, яке не має дітей. Проте у разі
розірвання шлюбу в судовому порядку на суд покладається зо
бов'язання вжити заходів щодо примирення подружжя. Суд з'ясовує
фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання шлю
бу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитиниінваліда та
інші обставини життя подружжя. Рішення про розірвання шлюбу суд
постановляє, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя
подружжя й збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них,
інтересам їхніх дітей.
Проте розлучення як спосіб розв'язання сімейного конфлікту ви
рішує далеко не всі проблеми. Конфліктні стосунки між колишнім
подружжям можуть продовжуватися у площині вирішення майно
вих, житлових проблем, питань сплати аліментів тощо. Але найтяж
чими є негативні наслідки розлучення батьків для дітей.
167
Отже, правові засоби можуть сприяти лише частковому розв'язан
ню сімейних конфліктів. Основні можливості щодо попередження та
оптимального вирішення сімейних конфліктів — у сфері соціальної
психології, зокрема, психології сім'ї та психології міжособистісних
відносин. Крім того, слід зауважити, що не всі сімейні конфлікти ма
ють негативне значення. Конфлікти можуть допомагати подружжю
краще розуміти та враховувати інтереси один одного, дійти справ
жнього порозуміння зі спірних питань.
Подружній конфлікт, як правило, має емоційне забарвлення і
тому важливо розрізняти емоційні та конструктивні причини його
виникнення. Однією з найскладніших проблем у конфліктології є
розв'язання емоційних конфліктів. Саме подружжя зазвичай не в
змозі вирішити їх самостійно. У таких випадках стане в нагоді до
помога професійних психологів, а також посередників, у ролі яких
можуть виступати родичі, друзі, знайомі, а інколи й незнайомі
люди.
Для вирішення неемоційних конфліктів існує багато способів. На
ведемо деякі з них [44, с. 48–49].
1. Кожен з подружжя одночасно виконує кілька ролей. Наприклад,
роль дружини, матері, домогосподарки, юрисконсульта тощо. Те ж са
ме можна сказати й про чоловіка. Якщо виникають конфлікти з при
чини несумісності цих ролей, то саме подружжя має визначитися: ро
бота чи дитина, кар'єра чи сім'я.
2. У разі конфлікту з приводу того, хто є главою сім'ї, в нагоді ста
нуть такі варіанти вирішення цієї проблеми: а) домовитися щодо
спільного прийняття рішень з важливих питань сімейного життя;
б) не акцентувати увагу на цій проблемі — лідер має визначитися
сам; в) розподілити сфери домінування.
3. Не переносити власні внутрішні конфлікти у сім'ю, але намага
тися вислухати один одного, заспокоїти, щось порадити і тим самим
розрядити внутрішню наругу у партнера по шлюбу.
4. Не переносити службові стосунки на подружні.
5. Не акцентувати увагу на недоліках, прорахунках та помилках
партнера по шлюбу, намагатися пам'ятати про переваги.
6. Завжди пам'ятати, що ніжність, ласка, поважне ставлення, добре
слово тощо можуть улагодити чимало конфліктних ситуацій.
Взаємна повага та доброзичливість, взаємодопомога та співчуття,
спільні цілі та спільна діяльність сприяють досягненню справжньої
сімейної єдності, коли окремі “Я” інтегруються у спільне “Ми”.
168
169
Практична діяльність юриста за психологічним змістом є конфлік
тогенною. Вона пов'язана з постійним перебуванням в тих чи інших
конфліктних ситуаціях. Захисник, обвинувач, представник позивача,
представник відповідача, суддя, правоохоронець — кожен з них вико
нує функціонально чітко визначені ролі в тому чи іншому юридично
му конфлікті. Крім того, юридична діяльність генерує широке коло
інших конфліктів: внутрішньоособистісних, пов'язаних передусім з
боротьбою мотивів, міжособистісних, особистісногрупових, міжгру
пових та ін. Тому важливою складовою професійної підготовки пра
вознавців є формування у них психологічної готовності до діяльнос
ті в умовах конфліктів, отримання необхідних знань і практичних на
вичок ефективної поведінки в конфліктних ситуаціях.
Ефективна поведінка в конфлікті зазвичай розглядається соціоло
гами й психологами як засвоєння позиції партнерства, співробітниц
тва, як компонент комунікативної розвиненості особистості. Техно
логічно вона полягає в розвитку усвідомленості щодо діапазону мож
ливих стратегій поведінки в конфлікті та вміння реалізовувати ці
стратегії в конкретній життєвій ситуації. Цей загальний підхід прита
манний для всіх видів конфліктної взаємодії, у тому числі й конфлік
тів юридичних.
Хоча, безперечно, юридичний конфлікт є специфічним видом со
ціального конфлікту, що проявляється в первісно протилежній спря
мованості міжрольових відносин його учасників (звинувачення — за
хист, позивач — відповідач). Проте в сучасних умовах практична
юридична конфліктологія дедалі більше розвивається за загальними
правилами ринкових відносин, коли завжди прогнозуються можливі
вигоди і втрати від тієї чи іншої акції.
Розділ 5
ÏÑÈÕÎËÎòß
ÏÎÂÅIJÍÊÈ Â ÊÎÍÔ˲ÊÒ²
5.1. Індивідуальнопсихологічні
особливості поведінки в конфлікті
Керування власною поведінкою в ситуації
конфліктної взаємодії становить, так би мови
ти, внутрішній аспект керування конфліктами і
має суто психологічний характер. Усвідом
лення особистістю ситуації як конфліктної
частогусто актуалізує почуття небезпеки,
тривоги, страху. Відбувається мобілізація осо
бистісних ресурсів, у дію вводиться весь ар
сенал засобів, наявний у кожного з учасників.
Розбіжності між сторонами конфлікту можуть
посилюватися специфічними особистісними
рисами та якостями людей.
Багато інформації для обрання правильного способу поведінки в
конфліктних ситуаціях може дати визначення особливостей темпе
раменту та характерологічних рис учасників конфліктів.
Загальноприйнятим є поділ темпераменту людей, залежно від
вроджених якостей їх нервової системи, на чотири типи: (холеричний,
сангвінічний; флегматичний та меланхолічний). Відтворюючись у
життєвій активності та емоційній стійкості людини, темпераменти
позначаються й на характері спілкування, особливостях поведінки в
конфліктах. Наприклад, такі риси особистості, як емоційність, раціо
нальність, виразність, багато в чому визначаються темпераментом.
• Холеричний темперамент характеризується підвищеною збудже
ністю та неврівноваженістю. У стосунках з людьми холерики надто
експресивні, виразні, поведінка їх непередбачувана, емоційна. Ото
ченню вони здаються яскравими натурами, але їхній настрій не буває
сталим, характерні перепади від симпатій до антипатій. У конфліктах
вони схильні до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою.
Найбільшу вигоду від діяльності холерика в конфліктній ситуації
можна отримати, якщо постійно забезпечувати йому зміну характеру
діяльності, проблем, завдань.
• Сангвінічний темперамент також відзначається помітною психіч
ною активністю, швидко реагує на зміни ситуації. Товариськість та
неконфліктність сангвініків створюють умови доброзичливого клі
170