Іванов В.Ф., Штурхецький С.В. Практикум із журналістської етики

Подождите немного. Документ загружается.

- 61 -

у місті з головним лобістом цього питання», «У журналіста, який

взявся за написання матеріалу – наступного тижня весілля».

Картки «журналістам»: «Ваша дружина (ваш чоловік) виру-

шила у відрядження і на весь наступний тиждень ви самі будете

господарювати у квартирі, водити і забирати дітей у школу і дит-

садок». «Ви отримали підтвердження про участь у п’ятиденному

семінарі на тему гендерної рівності в Євпаторії, виїзд – завтра».

«Головний герой публікації є вашим родичем». «Друзі запропо-

нували вам довгоочікуваний похід в Карпати, вирушають за три

години». «Редактор є близьким товаришем героя критичної пу-

блікації».

Після закінчення наради учасники ділової гри діляться вражен-

нями, розкриваючи нарешті зміст записок і аргументуючи свою

поведінку. Викладач ставить уточнювальні запитання, підбиває

підсумки ділової гри.

● ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

«Калюжа розбрату». Ви отримали редакційне доручення роз-

повісти про недбалість комунальників, внаслідок якої на цен-

тральній вулиці міста постійно утворюється калюжа. Ви почали

збирати матеріал, провели кілька інтерв’ю, отримали копії доку-

ментів і з’ясували, що підрядником виконання робіт свого часу

був ваш добрий товариш-однокласник, з яким ви щотижня граєте

у футбол. Яким буде ваше вирішення даної проблеми? Підготуйте

службову записку редактору з цього приводу, в якій аргументова-

но, з посиланням на етичні та правові норми, викладіть ситуацію

та ваші подальші дії.

● ДОКУМЕНТ

Заява КЖЕ «Щодо висвітлення акцій протесту 16 вересня 2002

року».

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 62 -

● МАЙСТЕР-КЛАС

Я б так вдруге не вчинив…

Сергій Гузь. Про конфлікт інтересів

! ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ДИКТАНТ

Інструкція посадова, обов’язки журналіста посадові, доручення

редакційне (завдання редакційне).

▲ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Яким є технологічний цикл підготовки журналістського мате-

ріалу (від задуму до оприлюднення)?

На яких принципах повинен організовувати свій робочий час

журналіст?

За яких умов можлива відмова від редакційного доручення?

За яких умов журналіст може відкликати свій підпис з-під ма-

теріалу?

Що таке цензура?

▲ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Іванов В.Ф., Сердюк В.Є. Журналістська етика: підручник /

Іванов В.Ф., Сердюк В.Є. – 2-ге вид., випр. - К.: Вища шк., 2007.

– 237 с. – С. 46-49, 52-64.

Вказівки продюсерам Бі-Бі-Сі. – К.: «К.І.С.», 1998. – 288 с. - С. 89 -99.

Етика в редакційному повсякденні. – К.: Академія Української

Преси, Центр Вільної Преси, 2010. – 232 с. – С. 80-89, 117-132.

Колективні переговори у засобах масової інформації (профспіл-

ковий посібник для тих, хто хоче працювати у кращих умовах) /

Гузь С.І., Ворон І.А. – К.: СПД Жорін Р.В., 2007. – 168 с. - С. 62-92.

Рендол Д. Універсальний журналіст / Пер. з англ. – К.: «К.І.С.»,

2007. – 288 с. – С. 64-78 (розділ «Розслідування»).

Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет /

Пер. з англ. Н.Єгоровець. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська ака-

демія», 2008. - 407 с. – С. 168-185, 393-394.

- 63 -

Черникова Е.В. Основы творческой деятельности журналиста:

Учебное пособие. – М.: Гардарики,2005. – 287 с. – С. 270-276.

Фихтелиус Э. Новости. Сложное искусство работы с информа-

цией / Пер. со швед. В. Менжун. – М.: МедиаМир, 2008. – 200 с.

- С. 39-52.

● ДОКУМЕНТ

ЗАЯВА КОМІСІЇ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

«Щодо висвітлення акцій протесту

16 вересня 2002 року»

Комісія вимушена констатувати значні порушення норм жур-

налістської етики засобами масової інформації, перш за все цен-

тральними телевізійними каналами, під час висвітлення політич-

них подій в Україні, що передували акціям протесту 16 вересня

2002 року та під час висвітлення самих акцій.

До зафіксованих Комісією порушень належать:

Замовчування діяльності опозиційних сил, ненадання слова опо-

зиції для пояснення своїх вимог, відверта блокада публічних заяв

лідерів партій та блоків, яка триває з першої прес-конференції опо-

зиційних сил. Це стосується як комерційних каналів, так і держав-

ного, який фінансується з податків усіх громадян України, в тому

числі й тих, хто підтримує дії опозиції. Варто нагадати, що за по-

літичні сили, які брали участь в акції, в березні 2002 року віддали

свої голоси понад 55% громадян. Безпрецедентним для історії жур-

налістики незалежної України є факт виходу в ефір семи найпопу-

лярніших каналів абсолютно ідентичних сюжетів про позицію ви-

конавчої влади щодо маніфестацій. Заниження кількості учасників

акцій у Києві як шляхом озвучення неправильного числа маніфес-

тантів, так і завдяки використанню спеціально відібраного відео-

ряду. Деякі телеканали все ж показували кадри, з яких глядач міг

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 64 -

уявити реальну кількість учасників акції, а деякі канали підбирали

кадри, відзняті на Європейській площі до підходу основних колон

маніфестантів, або кадри, які показували лише один із секторів мі-

тингуючих, без загального плану всього зібрання.

Вирвані з контексту частини виступів лідерів акції не дали гля-

дачам жодного уявлення про справжні наміри учасників акції,

їхні цілі і засоби їхнього досягнення.

Тенденційність у висвітленні політичного складу учасників мі-

тингів, наголос виключно на ліві сили, в той час як активну участь

у заходах, окрім Олександра Мороза та Петра Симоненка, брали

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.

Майже повна відсутність інтерв’ю з рядовими учасниками ма-

ніфестацій. Це видається тим більш тенденційним на тлі інфор-

маційних випусків попередніх днів, переповнених бліц-інтерв’ю

з киянами, які нібито виступали проти проведення акцій протес-

ту. Складається враження, що канали намагаються таким чином

переконати глядача, що рядові громадяни просто не мають свого

ставлення до політичних подій, якщо вони проходять під анти-

президентськими гаслами.

Наведення в ефірі заяв керівників силових відомств про акції

протесту та їхні можливі наслідки без спроби перевірити ці за-

яви або збалансувати їх позицією організаторів акцій. Наголос на

професійності і коректності правоохоронних органів під час про-

ведення маніфестацій при повній відсутності інформації про пе-

решкоджання цими ж органами рухові маніфестантів до Києва з

інших регіонів України.

Комісія з журналістської етики вважає, що цим порушено такі

статті Етичного кодексу українського журналіста:

Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інфор-

мацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста (п.

5).

Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки,

заголовки, відповідність відеоряду і текстового супроводу, тощо

- 65 -

не повинні фальсифікувати зміст (п. 7).

Також Комісія змушена констатувати, що наведені вище факти

можуть свідчити про редакційний тиск на журналістів, що супер-

ечить пункту 15 Етичного кодексу: «Журналіста не можна служ-

бовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо

це суперечить його власним переконанням чи принципам».

Комісія закликає керівників українських телеканалів вжити

заходів для виправлення ситуації, що склалася. Поглиблення

недовіри до ЗМІ, яскравою демонстрацією якої стали результа-

ти парламентських виборів 2002 року, може призвести до смерті

української журналістики як професії, її перетворення на інстру-

мент пропаганди лише однієї точки зору.

Голова Комісії з журналістської етики

В.Мостовий

● Я Б ТАК ВДРУГЕ НЕ ВЧИНИВ…

Сергій Гузь (Дніпродзержинськ)

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ. ІСТОРІЇ ВЛАСНИХ ПОМИЛОК

За час роботи журналістом та редактором доводилось безліч

разів стикатись з випадками порушення етичних норм. Як тих,

що виписані в Етичному кодексі українського журналіста, так і

неписаних, але існуючих в кожній редакції. Завжди пам’ятатиму

щонайменше три історії, які трапились зі мною особисто та впли-

нули на подальшу журналістську роботу. Всі вони сталися дуже

давно, ще на початку журналістської кар’єри, коли я працював у

місцевих виданнях Дніпродзержинська.

Уявіть собі провінційну комунальну газету середини 90-х років

минулого століття: бюджетного фінансування, а значить і грошей,

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 66 -

у редакції не було, жалюгідні зарплати, малесенький штат праців-

ників. Соромно сказати, та в перерахунку на долари США (цей

всесвітній еквівалент вартості) наша зарплата ледь дотягувала до

12 баксів на місяць.

Мені було 25 років, а кар’єра журналіста тільки починалась.

Наш тодішній редактор вирішила поставити експеримент і на-

йняла працювати репортерами людей, які ніколи не вивчали жур-

налістику. За офіційною версією, таким чином вона хотіла позбу-

тися впливу радянської пропагандистської школи, яка в ті часи

все ще давалася взнаки у нашій професії. Ось за цих обставин я і

потрапив у газету. Та в цьому експерименті був і великий недолік

– нам, репортерам з вулиці, нічого не було відомо про журналіст-

ську етику в сучасному розумінні.

Щоб ми могли якось вижити на маленьку зарплату і взагалі не

втратили інтересу до професії (бо в цьому віці вже не кожен може

сидіти на шиї у батьків), редактор придумала нам підробіток.

Майже кожному вона знайшла «доброго» директора підприєм-

ства, який доплачував невеликий гонорар за публікації про роботу

цього заводу чи фірми. Достатньо було написати кілька новин на

місяць. Мені випало писати про колись надсекретний радянський

завод, на якому виробляли ядерну зброю.

Звісно, зараз таке і уявити важко, але тоді я з радістю погодився

на таку пропозицію. По-перше, цей завод почали будувати поло-

нені німці, а керував будівництвом сам Лаврентій Берія. По-дру-

ге, будь-якому журналістові, на мій погляд, було б цікаво першим

розкрити якісь таємниці, особливо коли над ними десятиліттями

стояв гриф «особливо секретно». По-третє, на мій погляд, робота

не вимагала, щоб ми вигадували новини, перекручували факти чи

видавали «чорне» за «біле». Поняття «джинси» в ті часи ще не на-

було широкого вжитку, як сьогодні.

Все було добре до певного часу, після чого вислів «конфлікт ін-

тересів» став для мене не теоретичним, а практичним поняттям.

Перший дзвоник, як кажуть, пролунав, коли на заводі поцу-

пили спеціальний прилад, яким у трубопроводах контролюють

- 67 -

проходження сировини. Раніше з його допомогою на цьому під-

приємстві вимірювали обсяги уранової руди, яка поступала на

переробку. Прилад був радіоактивний (містив ізотопи), тож ря-

тувальникам та правоохоронцям не важко було відстежити і його

шлях, і знайти злочинців. А так як в газеті я відповідав за кри-

мінальну хроніку, то стаття на цю тему з’явилась на шпальтах за

моїм підписом.

І хоча всі факти було абсолютно правдиві, зрозуміло, що керів-

ництво заводу воліло, аби цій та схожим історіям не надавали над-

то широкого резонансу. Про що мене чемно попросили.

Та невдовзі сталась трагедія, яка набула національного розго-

лосу. Не обійшлось без постраждалих і створення слідчої комісії,

яка розбирала цей випадок.

Як буває в таких ситуаціях, окрім правоохоронців, цією спра-

вою на підприємстві займались ще й члени комісії з розслідування

нещасних випадків на виробництві, куди входили і представники

місцевої профспілки. Мені вдалось з’ясувати, що кілька членів

цієї комісії не погодились з офіційною версією трагедії і мали на

те вагомі аргументи.

Що робити? Вже тоді було зрозуміло, якщо надрукувати аль-

тернативну версію подій, то з моїм додатковим підробітком до-

ведеться розпрощатись. А якщо приховати цю версію, то тоді

суспільство не дізнається про факти, які встановила комісія з роз-

слідування нещасного випадку і які не були взяті до уваги під час

ухвалення офіційної точки зору.

На щастя, головний редактор не дуже переймалась питанням

мого підробітку і в газеті були надруковані усі версії розслідуван-

ня. Як тільки вийшла газета, керівництво підприємства повідоми-

ло, що розриває нашу угоду. Після цього випадку я вже ніколи

не погоджувався на подібну співпрацю, і потім, на редакторських

посадах, не радив такого журналістам.

Здавалося, що висновки зроблені. Та через кілька років стались

події, що показали усю багатогранність ситуацій, які можна на-

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 68 -

звати «конфліктом інтересів».

На той час я перейшов працювати у перспективну комерційну

газету з найкращою журналістською зарплатою у місті. Це було

приблизно за рік до першої економічної кризи кінця дев’яностих

(так званого «дефолту»). На багатьох промислових підприємствах

роками затримували платню, страйки спалахували один за одним.

У Дніпродзержинську вони перетворились на певний ритуал.

Люди виходили на центральну площу міста, створювали намето-

ве містечко і вимагали від місцевої влади вплинути на власників

підприємства, щоб їм заплатили гроші. Мітинги не припинялись,

допоки борги із зарплат не гасили.

В основному страйкували представники комунальних та дер-

жавних підприємств. Та одного разу страйк оголосили праців-

ники вже приватизованого заводу. Точніше, це були працівники

дочірнього підприємства акціонерної компанії. Місцева влада

відразу заявила страйкуючим, що раз ви самі акціонери, тобто

власники цього підприємства, – то самі і розбирайтесь з боргами

із зарплат.

Нічого сказати: від несподіванки з таким поворотом сюжету

страйкарі ледь не розгубились. Та дуже швидко ми з’ясували, що

представники міської влади лукавили, бо більшість страйкуючих

ніколи не були акціонерами свого заводу. Довелось тоді чиновни-

кам таки докладати зусиль для того, щоб вплинути на справжніх

акціонерів та змусити їх знайти гроші на зарплати.

Так сталося, що я висвітлював усі ці страйки, а в епіцентрі того

протистояння опинився один із заступників мера Дніпродзержин-

ська. Спочатку він з великою недовірою ставився до журналістів

і до мене особисто, та з часом його ставлення стало більш добро-

зичливим. І якось у скрутну хвилину він дуже допоміг близькій

мені людині. Зробив це абсолютно безкорисливо і безкоштовно,

так, що я не відчував жодних зобов’язань перед ним. Проте пев-

ний слід така доброчинна дія залишила і в моїй душі.

Минув якийсь час і за кілька місяців у місті розпочались депу-

татські вибори. Згаданий чиновник висунувся в депутати облас-

- 69 -

ного рівня. Шанси у нього були, проте у фаворитах він не ходив,

якщо не брати до уваги адмінресурс.

Вибори в нашій країні традиційно відбуваються у неділю, під-

рахунок голосів у понеділок, якісь рішення виборчої комісії з’яв-

ляються у вівторок. Це був останній день перед виходом нашого

тижневика, тож ми розраховували дати читачам найсвіжішу і най-

точнішу інформацію, порівняно з конкурентами. І бажано, щоб

був якийсь ексклюзив (а хто з журналістів цього не бажає?).

І ось вже в кінці робочого дня вівторка я зустрічаю цього чинов-

ника на порозі місцевої ради, де знаходився штаб виборчої комі-

сії. Результати виборів мені були відомі, тому я лише поцікавився

його думкою про те, як він оцінює результати. Та почув сенсацій-

ну історію: виявляється, у виборчих бюлетенях до обласної ради

навмисно були переставлені місцями прізвища кількох кандида-

тів. Замість того, щоб бути на першій шпальті виборчого бюлете-

ня, їх, начебто навмисно, перенесли на зворотний бік. І через це

кандидати програли вибори, хоча мали шанси перемогти. Чинов-

ник запевнив мене, що і він, і інші кандидати будуть оскаржувати

результати голосування.

Я прибіг в редакцію із справжньою сенсацією, яка потім ледь не

перетворилась на велику халепу. Здогадайтесь чому?

Що роблять журналісти провінційних видань у день виборів:

бігають по дільницях, збираючи фактаж, цікаві історії та думки

виборців. Буває, що за цією роботою сам не встигаєш проголосу-

вати. Так трапилось і того разу. На підготовку матеріалу у нас була

усього година, робочий день закінчився, тож офіційно перевірити

інформацію вже не було можливості. З’ясувалося, що ніхто з ще

присутніх в редакції працівників сам на виборах або не голосував,

або не звернув увагу на те, в якому порядку стояли прізвища на

виборчому бюлетені в обласну раду. Бо виборцям і тоді, й зараз

дають цілі стоси цих бюлетенів. Це по-перше.

По-друге, наша розмова з чиновником сталась випадково, тож

ні свідків, ні запису на диктофон цієї розмови не було.

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 70 -

По-третє, як я вже казав, в мене виникло якесь особисте відчут-

тя довіри до цієї людини.

Тож зваживши все з головним редактором, ми вирішили над-

рукувати історію з бюлетенями на першій шпальті.

Трапилось те, що й мало трапитись: ніяких махінацій з прізви-

щами в зазначених бюлетенях не було. Це з’ясувалось наступного

ж дня, правда, вже після того, як наш тижневик потрапив у про-

даж.

Звісно, і мені, й газеті довелось вибачатись перед читачами і

тими кандидатами, які чесно перемогли на виборах. На наше щас-

тя, згаданий чиновник не став заперечувати своїх слів, тож на га-

зету до суду ніхто не подавав.

Ця історія навчила, що в будь-яких ситуаціях треба перевіряти

усю інформацію, яка до нас потрапляє. І ніколи не покладатись

на те, що джерелом інформації стала знайома людина, а тим біль-

ше та, з якою склались особливі стосунки. І найретельніше треба

перевіряти інформацію, яка надходить від людей, що працюють в

органах влади. Вони теж можуть помилятись. Тож ніколи не за-

вадить пам’ятати про конфлікт інтересів.

Хоча у цій історії не названо жодне прізвище, усі відображені

факти достовірні. Перевірити їх не забере багато зусиль у жодно-

го бажаючого. Та я думаю, що ми, журналісти, більше за інших

розуміємо ціну кожного слова, тож маємо довіряти один одному.

Чи не так?